Діяльність науково-дослідних інститутів гігієни праці та професійних захворювань на теренах України в 1923-1941 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДІЯЛЬНІСТЬ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ ІНСТИТУТІВ ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ В 1923-1941 РР.

Лідія Товкун

Переяслав-Хмельницький

Анотація

У статті вперше на основі наукової літератури проаналізовано діяльність науково-дослідних інститутів гігієни праці та професійних захворювань в Україні впродовж 1923-1941 рр.

Основними методологічними засадами статті є принципи історизму, об'єктивності та системного аналізу фактів і подій.

З 'ясовано, що з перших років роботи інститути гігієни праці та професійних захворювань в Україні здійснювали збір професіографічного матеріалу, складаючи санітарно-гігієнічні характеристики за єдиним методом в усіх важливих галузях народного господарства. На основі результатів досліджень виконано ряд монографічних робіт із спеціальної гігієни праці, де поряд із характеристиками давалася і санітарна оцінка виробництва на основі фізико-хімічних досліджень.

Характер і спрямованість досліджень інститутів гігієни праці зумовлювалися вимогами, які висувалися у зв'язку з відновленням і реконструкцією народного господарства країни. Так, Харківський інститут вивчав питання гігієни праці в машинобудівній, хімічній і коксохімічній промисловості, Донецький - вугільної промисловості, Київський - переважно гігієни праці в сільському господарстві. Дніпропетровський інститут вивчав питання гігієни праці в металургійній промисловості. Одеський інститут займався питаннями гігієни праці в легкій промисловості УРСР.

Ключові слова: науково-дослідні інститути, гігієна праці, професійні захворювання, Харківський інститут гігієни праці та професійних захворювань, Донецький крайовий інститут патології та гігієни праці, Київський інститут гігієни праці та професійних захворювань, Дніпропетровський інститут гігієни праці, Одеський інститут гігієни праці.

Аннотация

гігієна праця інститут промисловість

Товкун Л. Деятельность научно-исследовательских институтов гигиены труда и профессиональных заболеваний на территории Украины в 1923-1941 гг.

В статье впервые на основе научной литературы проанализирована деятельность научноисследовательских институтов гигиены труда и профессиональных заболевании в Украине на протяжении 1923-1941 гг.

Основными методологическими принципами статьи являются принципы историзма, объективности и системного анализа фактов и событий.

Установлено, что с первых лет работы института гигиены труда и профессиональных заболеваний в Украине осуществляли сбор профессиографического материала, составляя санитарно-гигиенические характеристики по единому методу во всех важных отраслях народного хозяйства. На основе результатов исследований выполнен ряд монографических работ по специальной гигиены труда, где наряду с характеристиками давалась и санитарная оценка производства на основе физико-химических исследований.

Характер и направленность исследований институтов гигиены труда обусловлены требованиями, которые выдвигались в связи с восстановлением и реконструкцией народного хозяйства страны. Так, Харьковский институт изучал вопросы гигиены труда в машиностроительной, химической и коксохимической промышленности, Донецкий - угольной промышленности, Киевский - преимущественно гигиены труда в сельском хозяйстве. Днепропетровский институт изучал вопросы гигиены труда в металлургической промышленности. Одесский институт занимался вопросами гигиены труда в легкой промышленности УССР.

Ключевые слова: научно-исследовательские институты, гигиена труда, профессиональные заболевания, Харьковский институт гигиены труда и профессиональных заболеваний, Донецкий краевой институт патологии и гигиены труда, Киевский институт гигиены труда и профессиональных заболеваний, Днепропетровский институт гигиены труда, Одесский институт гигиены труда.

Annotation

Tovkun L. Activities of scientific-researcher institutes of hygiene labor and professional illness on the territory of Ukraine in 1923-1941 years.

In the article for the first time on the base of scientific literature is analyzed of activities the scientific- researcher institutes of hygiene labour and professional illness in Ukraine during 1923-1941 years.

The main methodological principles of the article are fundamentals of historism, objectiveness and system analysis of facts, events.

It was found, that the first years of work to institute of hygiene labour and professional illness in Ukraine realized of collection of professiografical materials, its composing of sanitary-hygienical characteristies for only method in all important branches of national economics. On the base of research results done a number of monographs works with special hygiene labour, where along from characteristics given and sanitary valuation of production on the base of physical-chemical researches.

The character and direction of researches of institutes of hygiene labour predetermined of requirements, its protruded from retrieval and reconstruction of national economic of country. Thus, Kharkiv ' institute studied of questions of hygiene labour in machine building, chemical and coke chemical industry; Donetsk' - coal industry, Kyiv' - mainly of hygiene labour in agriculture. Dnipropetrovsk' institute studied of questions of hygiene labour in the metallurgical industry. Odessa' institute was engaged in questions of hygiene labour in light industry of URSR.

Keywords: scientific-researcher institutes, hygiene of labour, professional illness, Kharkiv' institute of hygiene labour and professional illness, Donetsk' regional institute of pathological and hygiene labour, Kyiv' institute of hygiene labour and professional illness, Dnipropetrovsk' institute of hygiene labour, Odessa' institute of hygiene labour.

Виклад основного матеріалу

Індустріалізація Української РСР в 20-х рр. минулого століття, виконання п'ятирічних планів поставили перед гігієною праці важливі завдання, пов'язані з гігієнічною оцінкою нових виробництв і нової техніки, з розробкою нормативів і санітарних заходів, стосовно до нових форм організації виробництва та праці. Виконання цих завдань вимагало створення спеціальної наукової бази, організації низки науково-дослідних інститутів і лабораторій. Вивчення історії становлення та діяльності науково-дослідних інститутів гігієни праці та професійних захворювань в Україні у 1923-1941 рр., узагальнення їх досвіду, накопиченого за минулі роки, сприятиме подальшому розвитку гігієни праці як науки, а також має вагоме значення для історії науки і техніки.

Окремі аспекти згаданої проблеми висвітлювалися у працях науковців, як радянських, так і сучасних. Так, у книгах О.О. Грандо «Развитие гигиены в Украинской ССР» та «Досягнення охорони здоров'я в Українській РСР» під редакцією Л.П. Шупика міститься інформація про створення та діяльність науково-дослідних інститутів гігієни праці та профзахворювань в Україні за радянської доби [4-5]. Автори А.І. Гоженко та Л.М. Шафран у своїй статті подають дані про заснування Донецького інституту гігієни праці [3]. З-поміж найновіших досліджень варто виділити низку статей і книгу Ю.І. Кундієва «Институт сквозь призму эпох», в яких на основі архівних документів і великого масиву даних літератури подано об'єктивний матеріал щодо історії Київського НДІ гігієни праці та професійних захворювань та його видатних науковців [8-13]. Про першого директора цього ж інституту йдеться у статті О.В. Чебанової [16]. У статті В.В. Кальниша і Г.Ю. Пишнова наведено огляд наукових робіт академіка В.Ю. Чаговця - завлабораторією фізіології праці Київського інституту гігієни праці і профзахворювань [6]. Про діяльність професора В.К. Навроцького в Харківському інституті гігієни праці та професійних захворювань йдеться у статті В. А. Капустника, Л.В. Аладищевої, І.В. Завгороднього, Л.Ф. Зюбанової, О.В. Сіренко, Ж.М. Перцевої [7]. Боротьбу з професійними хворобами та виробничим травматизмом у Харкові у 1920-1930-тих рр. описано в статті Робака І.Ю. та Демочко Г.Л.

Утім, дотепер діяльність науково-дослідних інститутів гігієни праці та профзахворювань на теренах України в 1923-1941 рр. не була предметом цілісного наукового дослідження, що зумовлює наукову актуальність вивчення поставленої проблеми.

Мета нашого дослідження в тому, щоб на основі наукової літератури проаналізувати основні напрями діяльності та досягнення науково-дослідних інститутів гігієни праці та профзахворювань на теренах України в 1923-1941 рр.

Після ліквідації епідемій паразитарних тифів у 20-х роках ХХ ст. першочерговим завданням в Україні була охорона здоров'я та праці промислових і сільськогосподарських робітників. У зв'язку з цим робота органів охорони здоров'я в Україні в галузі вивчення та боротьби з професійними захворюваннями отримала значний ріст і розвиток. У зв'язку з необхідністю санітарно-гігієнічного забезпечення промисловості, яка розвивалася, перед гігієністами постали завдання щодо розроблення питань оздоровлення умов праці робітників основних галузей промисловості та впровадження наукових досліджень у практику.

У 1922 р. було затверджено кодекс законів про працю, який діяв до 1970 р. За цим кодексом інспекції праці та санітарній інспекції надавалося право на запобіжний нагляд, робітникам - право на додаткову відпустку в зв'язку з шкідливістю умов праці, зазначалися умови праці жінок і підлітків; встановлювалися профілактичні медичні огляди робітників тощо.

У зв'язку з цим в Українській РСР організовувалися інститути патології гігієни праці, інститут промсанлікарів, профгігієнічні відділення при окремих окрсанбаклабораторіях, систематично здійснювалася підготовка робітників-профгігієністів на відповідних курсах та інтернатурах. Проте, на початку цієї роботи були певні недоліки, зокрема, відсутність в округах керівника з питань боротьби з профзахворюваннями; неналежність статистичної та загальної захворюваності; недостатність засобів; слабка участь лікувальних закладів у справі виявлення профзахворювань; неоформленість роботи лікарів пунктів першої допомоги в цьому напрямі та відсутність керівництва цією частиною їх роботи з боку санепідеміологів [1-2].

Основними завданнями Інститутів патології та гігієни праці на той час були вивчення: раціональної вентиляції та освітленості промислових підприємств; динаміки травматизму, його причинну обумовленість, методики його обліку та боротьби з ним; методики визначення профпридатності; методики дослідження фізіологічної регламентації праці. Для вирішення цих проблем інститути залучали відповідних спеціалістів-фізико- хіміків, технологів і психофізіологів [1-2].

У 1923 р. у Харкові було створено перший Український (Харківський) інститут робітничої медицини з філіалами в індустріальних центрах країни - Дніпропетровську, Сталіно (Донецьк), Одесі та Києві. [4, с. 54-55]. Наприкінці 20-х років ХХ ст. ці філіали стали самостійними інститутами. За інститутами закріпили галузі народного господарства: металургійна промисловість за Дніпропетровським інститутом, гірничодобувна за Сталінським (Донецьким) і Харківським, за Київським інститутом - сільське господарство з урахуванням індустріалізації, а за Одеським - легка та харчова промисловості (ліквідований у 1935 р.). Основним завданням цих установ було вивчення проблем втоми, професійного відбору, професійної орієнтації, жіночої та підліткової праці [10, с. 74]. Це були перші наукові заклади подібного роду, хоча перша клініка професіональних хвороб була відкрита у Мілані (Італія) в 1919 р.

У середині 20-х р. ХХ ст. в Україні широке розповсюдження отримали дослідження з фізіології праці, особливо в галузі біоенергетики праці. Ця робота була розпочата в 1921 р. в Інституті охорони праці в Харкові. Також створювали наукові основи для нормування різних видів праці робітників, особливо тяжко-фізичних професій. У зв'язку з цим вивчалися енергетичні затрати праці вантажників, визначалася залежність ступеню стомлюваності від особливостей організації праці та проводився фізіологічний аналіз процесів праці основних професій робітників металургійної, вугільної, гірничодобувної промисловості, в сільському господарстві та ін. [4, с. 89].

Одночасно з Українським інститутом охорони праці, в якому була відкрита перша в Україні лабораторія під керівництвом академіка В.Я. Данилевського, який займався розробкою методик із фізіології праці, аналогічні лабораторії створюються у Харківському інституті праці (керівник Е.М. Каган), у Київському (керівник В.Ю. Чаговець), а потім у Дніпропетровському та Донецькому інститутах гігієни праці.

Перші роботи у цій галузі відзначалися тим, що вони проводилися безпосередньо в промислових умовах із врахуванням питань організації праці на промислових підприємствах. Ці дослідження стали визначним внеском у вивчення промислової втоми і фізіологічної раціоналізації праці та відпочинку. Зокрема, це роботи Е.М. Кагана «Труд в литейных цехах» (1925) та В.К. Навроцького «Изучение физиологического режима труда на рудниках Криворожского бассейна» (1932), а також вивчення праці в гірничій, цукровій промисловості та сільському господарстві. Значний інтерес мали також дослідження щодо фізіологічного обґрунтування нормування праці на конвеєрних процесах.

На основі цих досліджень було запропоновано найбільш раціональні режими робочого часу та конкретні санітарно-технічні заходи щодо покращення умов праці робітників різних галузей промисловості та сільського господарства. Зокрема, введення додаткових підмін робітників і складання відповідного графіка роботи на металургійних заводах сприяло значному покращенню умов праці в ковальських цехах. Раціональний розподіл праці між бурильниками та відкатниками, організація режиму харчування та інші заходи, які були запропоновані гігієністами, помітно відобразилися на фізіологічній раціоналізації праці у вугільній промисловості [4, с. 90].

Український інститут гігієни праці також займався вивченням метеорологічних умов у ковальських, ливарних і термічних цехах. Перші дослідження в цій галузі стосувалися питань гігієни праці у ливарних цехах.

У лабораторних умовах досліджувалися функціональні та структурні зміни окремих систем організму в зв'язку з тепловим опроміненням, при охолодженні, а також зміни підодежного мікроклімату та нормалізації його в деяких метеорологічних умовах навколишнього середовища. На основі результатів цих досліджень розроблені гігієнічні вимоги до аерації робочої зони (Я.Д. Сахновський, Б.Л. Лобаєв), тип і конструкція будівель, ряд пристроїв для зменшення опромінення від нагрівальних печей, покращення природного та штучного освітлення [4, с. 93].

У роки перших п'ятирічок у метало-оброблювальній промисловості широко застосовували зварювальні роботи, найбільше розповсюдження серед яких отримало дугове зварювання. Саме вивченням гігієнічних умов праці під час зварювання вольтовою дугою, здоров'я зварювальників і розробкою оздоровчих заходів займався Харківський інститут гігієни праці та профзахворювань. На основі результатів досліджень для захисту органів дихання зварювальника було запропоновано оригінальний пристрій із подачею чистого повітря в зону дихання зварювальника, а також рекомендовані заходи щодо захисту зварювальників від впливу променевого тепла та перегріву організму. Отримані матеріали стали основою нового проекту правил оздоровлення та безпеки при зварювані вольтовою дугою та практичних заходів щодо охорони праці зварювальників.

Також Харківський інститут гігієни праці та профзахворювань займався питаннями оздоровлення умов праці в ковальсько-пресових і гальванічних цехах. У результаті цього було визначено роль аерації в нормалізації температурного режиму в ковальсько-пресових цехах. При раціонально влаштованій і правильно експлуатованій аерації вдалося отримати повітря-обмін 20-40 і більше кратності. Дослідження інституту з цих питань були опубліковані в спеціально виданих інститутом працях [4, с. 94].

Поряд із вивченням метеорологічного фактору на підприємстві значного розвитку в інститутах гігієни праці в Україні отримала промислова токсикологія. Особливо широко ця проблема досліджувалася в Харківському та Київському інститутах гігієни праці. Зокрема, у Харківському інституті досліджувалися питання промислової токсикології, а в Київському інституті - сільськогосподарської.

У Харківському інституті гігієни праці в середині 20-х р. ХХ ст. під керівництвом І. Черкеса було розпочато перші дослідження вивчення отруєнь свинцем та окисом вуглецю. Впродовж 1924-1928 рр. здійснювалося вивчення обміну речовин при хронічних отруєннях свинцем і окисом вуглецю. У результаті було встановлено прихований період порушення обміну речовин при хронічному отруєнні свинцем, а також здійснена оцінка стану організму при гострому отруєнні окисом вуглецю. Особливо важливим стало виявлення факту зниження імунобіологічної реактивності на фоні інтоксикації окисом вуглецю (Ш.Г. Перлина, Я.Д. Сахновський, Е.К. Євзерова та ін.) [4, с. 95].

На основі результатів цих досліджень уперше в Радянському Союзі А.І. Черкесом був розроблений метод киснево-карбогенної терапії при отруєннях окисом вуглецю, який увійшов до комплексу лікувальних заходів, які застосовуються при отруєннях, що супроводжуються кисневим голодуванням. Саме в Харківському інституті гігієни праці була сконструйована перша в Радянському Союзі установка для масового застосування кисневої терапії.

Результати досліджень вивчення токсикології свинцю та окису вуглецю були опубліковані у двох збірниках робіт Харківського інституту гігієни праці в 1926 та 1928 рр.) [4, с. 95].

У зв'язку з розвитком хімічної промисловості в Україні постала необхідність дослідити питання впливу промислових отрут на організм. Особлива увага приділялася вивченню токсикології бензолу, його нітро- та амінопродуктів. На початку 30-х р. ХХ ст. здійснювалося дослідження токсичної дії бензолу, нітробензолу, динітрофенолу, нітрохлорбензолу. Результати цих досліджень у значній мірі розширили уявлення про токсикологічні властивості цих речовин і сприяли вирішенню ряду питань клініки, патогенезу та експериментальної терапії професіональних отруєнь.

Вивченню дії нітрохлорбензолу на серцево-судинну систему присвячені дослідження К. Навроцького. Одночасно з цим під його керівництвом здійснювалися роботи з визначення санітарно-гігієнічної характеристики та вивченню питань оздоровлення умов праці та техніки безпеки на підприємстві нітропродуктів бензолу.

Серед досліджень у галузі промислової токсикології, які були виконані у довоєнні роки, привертають увагу також роботи з вивчення хронічної ртутної інтоксикації та уражень, викликаних впливом продуктів азотно-тукової промисловості. Вивчення отруєнь ртуттю, обмінних зрушень в організмі, морфологічної картини крові, розробка методів попередження та лікування отруєнь ртуттю та ін. виконувалися Харківським і Донецьким інститутами гігієни праці [4, с. 96].

У галузі промислової токсикології велику увагу на той час звертали на вивчення окисів азоту, виробництва азотної кислоти, синтетичного аміаку та ін. Були розроблені методики виявлення симптомів ранньої інтоксикації, визначення протипоказань при прийомі на роботу з вказаними речовинами та ін.

Для вивчення промислової токсикології в Україні велику роль відіграв розвиток промислово-санітарної хімії. Початок діяльності санітарно-хімічних лабораторій в УРСР, чи фізико-хімічних лабораторій, як їх тоді називали, було покладено Українським (Харківським) інститутом гігієни праці та профзахворювань. Ці лабораторії займалися пошуком нових, більш точних методів відбору проб і дослідження хімічних властивостей у повітряному середовищі. В результаті розроблено ряд пристроїв, які дозволяли кількісно уловлювати досліджувані гази, випаровування чи аерозолі.

У цьому ж інституті з метою кількісного визначення шкідливих речовин у повітрі промислових підприємств вивчалися різні прийоми кілометричного аналізу: візуальні та фотоелектричні.

Інститутами гігієни праці були виконані вагомі дослідження щодо вивчення кисневих сполук азоту в повітрі, розроблено методи кількісного визначення миш'якового та фосфорного водню, а також кремнію та його сполук у пилу в зв'язку з вивченням проблеми захворюваності силікозом. В Українському інституті гігієни праці і профзахворювань були запропоновані нові на той час чутливі методи кількісного визначення багатьох речовин у повітрі промислових підприємств коксобензольної та аналінофарбної промисловості.

Водночас необхідно зазначити, що спільна діяльність гігієністів і технічних спеціалістів, спрямована на покращення умов праці в хімічній промисловості, була особливо результативною. У ній брали участь клініцисти-профпатологи, які здійснювали поглиблені медичні огляди з метою виявлення профзахворювань, своєчасного їх лікування та розроблення лікувально-профілактичних заходів. Одночасно з цим статичний відділ вивчав специфічну та неспецифічну захворюваність робітників [4, с. 97].

Такі вчені, як Н.К. Навроцький, І.М. Ерман, І.А. Фрухт, А.С. Серенко, В.Н. Кияниця, П.Ю. Пархоменко ґрунтовно вивчали умови праці та стану здоров'я робітників коксохімічних заводів.

Українським інститутом гігієни праці і профзахворювань були запропоновані з урахуванням гігієнічних рекомендацій проекти будівель як нових, так і реконструкції старих заводів коксохімічної промисловості.

Результати досліджень Українського інституту гігієни праці і профзахворювань щодо оздоровлення умов праці в хімічній промисловості, проведених у довоєнні роки, були опубліковані у збірниках «Труд в коксобензольной промышленности», «Оздоровление условий труда в ректификационных цехах коксохимической промышленности», «Техника безопасности и гигиена труда в цехах коксохимических заводов», а також у монографіях. На основі цих досліджень було виконано ряд конкретних заходів не тільки санітарно- гігієнічного, але й технічного характеру, що сприяли оздоровленню праці в хімічній промисловості [4, с. 97].

На початку 30-х р. ХХ ст. гігієністи Українського та Донецького інститутів гігієни і патології праці розпочали роботу з вивчення гігієни праці та профпатології в гірничорудній промисловості. Зокрема, досліджувалися умови праці робітників, захворюваність пневмоконіозами та розроблялися заходи щодо їх попередження. Перші дослідження в цьому напрямі були здійснені Українським (Харківським) інститутом гігієни праці і профзахворювань під керівництвом В.К. Навроцького на рудниках Криворіжського басейну в 1928-1929 рр. У результат робіт визначено фізіологічні основи режиму праці та відпочинку робітників різних підземних професій, а також шляхи раціоналізації процесу вентиляції рудників і захворюваність силікозом гірників. Підсумки перших досліджень у галузі пилового фактору та викликаних ним захворювань і методи вивчення запиленості були опубліковані у виданнях інституту «Пыль и пылевая патология» (1930) та «Физиология, патология и гигиена труда горняков Криворожья» (1932) [4, с. 98].

У довоєнні роки в Харківському інституті гігієни праці і профзахворювань уперше в СРСР були розпочаті дослідження впливу ультрафіолетової радіації на функції організму та на протікання різних інтоксикацій. У результаті чого встановлено, що під впливом ультрафіолетового опромінення деякі професійні інтоксикації (отруєння окисом вуглецю, нітрохлорбензолом, деякі дерматити професійного походження та ін.), характеризуються більш коротшим і сприятливим протіканням.

Значна увага в Україні надавалася вивченню проблем виробничого пилу. Серед перших досліджень, які були виконані у цьому напрямі в Харківському інституті гігієни праці і профзахворювань, слід відзначити роботу М.С. Кармінського (1930), у якій представлені матеріали з морфології, мікрометрії та питомій вазі промислового пилу. А також дослідження Я.Д. Сахновського (1930), присвячені визначенню ефективності фільтруючих вкладишів протипилових респіраторів. На відміну від звичайних вагових методів, які допускали великі пропуски пилових часточок, Я.Д. Сахновський запропонував більш точний титрометричний метод [4, с. 99].

На початку 30-х р. ХХ ст. із відкриттям у Харківському інституті гігієни праці і профзахворювань спеціальної лабораторії розширюються дослідження щодо розробок методик заборів пилових проб, вивченню пилових часточок, запиленості на виробництві та ін. Також у довоєнні роки водночас із роботами методичного характеру проводилися і деякі дослідження з вивчення впливу пилу на організм людини.

Серед тематики робіт Українського (Харківського) інституту гігієни праці і профзахворювань також були широко представлені питання вентиляції виробничих приміщень. Тільки в цьому інституті була єдина на той час в СРСР велика аеродинамічна труба, яка була призначена для проведення досліджень в області аерації. Основними напрямами робіт у галузі вентиляції у довоєнні роки в Харкові були: вивчення питань природної вентиляції, виявлення закономірностей формування повітряного середовища у виробничому приміщенні, визначення ефективності діючої вентиляції, виявлення дефектів і розробка заходів із подальшого раціонального облаштування вентиляції. Вивчення всіх цих питань здійснювалося в лабораторних і виробничих умовах, перш за все в коксохімічній, гірничорудній і машинобудівній промисловості. Перші роботи були проведені на початку 30-х р. ХХ ст. на Криворіжських копальнях. У результаті досліджень з'ясовані недоліки діючої вентиляції та розроблені рекомендації з її удосконалення в гігієнічному відношенні [4, с. 100].

Побудови нових заводів із величезними цехами та значним тепловиділенням у них вимагали широкого використання природного обміну повітря та його гігієнічної оцінки. У зв'язку з цим науковцями Харківського інституту гігієни праці і профзахворювань здійснено дослідження повітряного середовища у різних цехах.

Поряд із цими роботами на початку 30-х р. ХХ ст. розпочалися дослідження з гігієни виробничого освітлення. Ці дослідження переважно проводилися спочатку в Харківському інституті гігієни праці і профзахворювань, а згодом - у Київському та Дніпропетровському інститутах. Одночасно із роботами методичного характеру Харківський інститут гігієни праці і профзахворювань перший в СРСР розпочав дослідження в галузі природного освітлення виробничих будівель. Серед них визначними були роботи П.Ю. Пархоменка щодо вивчення впливу багаторазових відображень світла на освітленість всередині приміщень. Також вивчено світловий клімат для ряду місцевостей (П.Ю. Пархоменко, А.С. Михайлевич), що дозволило вирішити питання про найбільш вигідні з гігієнічної точки зору умов освітлення промислових будівель [4, с. 100].

Водночас із цим були виконані дослідження з вивчення та раціоналізації штучного освітлення. Зокрема, Харківський інститут гігієни праці і профзахворювань розробив нормативи раціонального освітлення для ливарних цехів рудничного виробництва (В.Н. Кияниця, А.Ф. Оттич), коксохімічної та металообробної промисловості (Е.Л. Слухай- Натальченко, І.А. Ленський та ін.).

Також велика увага приділялася розробці різних раціональних із гігієнічної точки зору видів світильників. Наприклад, під час досліджень умов праці зварювальників у зв'язку з необхідністю розрізняти поле зварювання перед початком роботи через захисні скельця окулярів був сконструйований спеціальний світильник, який забезпечував швидке та повне розрізнення деталей робочої поверхні.

Дослідження зорових функцій у залежності від типу світильника, розподіл яскравості на робочих деталях та інших умов освітлення дозволили встановити ряд практично-важливих закономірностей. Саме вони пізніше стали основою для рекомендацій із раціоналізації штучного освітлення промислових підприємств [4, с. 100].

Отже, Український (Харківський) інститут гігієни праці і профзахворювань зробив значний внесок у розвиток гігієни праці в Україні у 20-30-х рр. ХХ ст. Зокрема, інститутом досліджено: гігієну праці та профпатології в гірничорудній промисловості; питання промислової токсикології; метеорологічні умови у ковальських, ливарних і термічних цехах; залежність ступеню стомлюваності від особливостей організації праці та проводився фізіологічний аналіз процесів праці основних професій робітників металургійної, вугільної, гірничодобувної промисловості; природне та штучне освітлення; вплив ультрафіолетової радіації на функції організму та на протікання різних інтоксикацій та ін.

Розвиток сільського господарства з широкою механізацією робіт, новою організацією праці, застосуванням великої кількості різноманітних хімічних добрив викликало необхідність створення нового розділу гігієнічної науки - гігієни сільськогосподарської праці.

Перші роботи в цій галузі були виконані ще під час відновлення народного господарства після громадянської війни. Вони полягали в описі санітарних умов праці та побуту робітників радгоспів УРСР. Результати цих досліджень опублікував Б. Должанський у своїй праці «Некоторые данные об условиях труда рабочих совхозов Украины».

Зі створенням Київського краєвого інституту патології та гігієни праці (1928) на чолі з Б.Я. Шуром в Україні розпочалося планомірне вивчення питань гігієни сільськогосподарської праці. Перші дослідження були присвячені вивченню санітарно-гігієнічних умов праці, фізіологічних зрушень в організмі при різних видах сільськогосподарських робіт і стану здоров'я механізаторів сільського господарства. Результати цих досліджень були опубліковані в спеціальному збірнику праць інституту в 1931 р. [4, с. 101].

Київський краєвий інститут патології та гігієни праці з 1932 р. змінив назву на Київський інститут гігієни праці та профзахворювань [10, с. 82]. Основним завданням наукового закладу залишалося вивчення та боротьба з професійними захворюваннями, професійним травматизмом та інвалідністю. Інститут мав такі відділи: клінічний з поліклінікою, стаціонаром і клінічною лабораторією; профгігієнгічний з гігієнічною, хімічною та фізіологічною лабораторіями; медичної статистики; профвідбору та профконсультацій; санітарної просвіти. Провідні вчені-медики керували окремим відділами та лабораторіями інституту. Так, академік Ю.В. Чаговець керував дослідженнями з фізіології праці, професори С.В. Тартаковський і В.Г. Лазарєв працювали у відділі професійних захворювань, професор Г.Л. Шкавера став організатором лабораторії промислової токсикології. За словами Ю.І. Кундієва саме Ю.В. Чаговець був фактичним науковим керівником всього інституту [8].

Як вже було зазначено Київський інститут гігієни праці на початку 1930 р. спрямував свою діяльність на збереження здоров'я сільськогосподарських працівників [15]. Проте, в 1932-1934 рр. можливості для досліджень гігієни праці в сільському господарстві були відсутні у зв'язку з тим, що сільське населення України голодувало. Поїздки в села були обмежені, а для іноземців взагалі заборонені.

Лише в 1936 р. інститут видав другий збірник праць «Гігієна праці у соціалістичному сільському господарстві», в якому вперше дав систематичне викладення основ гігієни сільськогосподарської праці [5, с. 533]. Поміж іншого, у ньому також наведені результати інструментально-лабораторних досліджень впливу метеорологічного фактору під час робіт в умовах високої запиленості (Г.Х. Шахбазян), результати фізіологічної раціоналізації праці трактористів і комбайнерів (Н.К. Вітте) та ін. Ці дослідження дозволили розробити ряд оздоровчих заходів із боротьби з вихлопними газами, пилом, а також щодо профілактики перегріву організму робітників.

У цьому ж збірнику в спеціальному розділі «Токсикологія хімічних речовин, що вживаються в сільському господарстві» розміщені результати досліджень створеної при інституті в 1932 р. лабораторії токсикології під керівництвом професора Л.Г. Шкавери. Зокрема, вперше опубліковано відомості про токсикологічні властивості отрутохімікатів, які тоді застосовувалися (Г.Ф. Поллак).

Дослідження, які виконувалися в цій лабораторії, були спрямовані на вивчення фтористих сполук, солей міді, фтору, миш'яку в пиловидному стані. Ці дослідження узагальнені в кандидатській дисертації П.Л. Брагинського «Влияние некоторых медь- и мышьякосодержащих пылевых инсектофунгицидов на живой организм» (1940) - першої в СРСР, присвяченої питанням токсикології інсектофунгицидів і гігієні праці при їх застосуванні [4, с. 102].

У передвоєнні роки у Київському інституті гігієни праці проводилися експериментальні дослідження, які дозволили з'ясувати механізм дії нових препаратів, отримати певні дані для гігієнічного нормування їх у повітрі робочої зони сільськогосподарського виробництва. На основі результатів комплексних токсикологічних і гігієнічних досліджень розроблено заходи безпеки під час роботи з токсичними препаратами, затверджені Міністерством сільського господарства СРСР і Держсанінспекцією СРСР [4, с. 103].

Отже, в результаті цих досліджень отримано певний досвід попереднього вивчення токсичних властивостей нових препаратів і розроблення заходів профілактики отруєнь цими препаратами до впровадження їх у виробництво.

Значну роботу проведено Київським інститутом гігієни праці з вивчення санітарно- гігієнічних умов сільськогосподарської праці. Диспансерне обслуговування провідних груп працівників сільського господарства, яке з ініціативи медичних працівників Чуднівського району на Житомирщині поширилося в інших республіках Радянського Союзу. Це вперше дало змогу науково вивчити захворюваність колгоспників і механізаторів сільського господарства у професійному аспекті, виявити фактори, що зумовлюють виникнення і розвиток окремих захворювань, і накреслити заходи для запобігання їм.

У сільському господарстві значний оздоровчий ефект мали раціоналізація робочого місця на тракторах, освітлення молотилок та інших сільськогосподарських машин, рекомендації щодо фізіологічної раціоналізації режиму праці доярок [4, с. 90]. Київським інститутом гігієни праці вивчено умови праці із застосуванням сучасної складної техніки в рільництві та тваринництві. Особливу увагу приділено праці жінок-механізаторів, розроблено рекомендації щодо раціоналізації та вдосконалення умов їхнього навчання, визначення професійної придатності, а також медичні протипоказання.

Вивчення співвідношення між інтенсивністю робіт і часом відпочинку лягли в основу для розроблення режиму праці та відпочинку. Значний інтерес мали дослідження В.Ю. Чаговця та його учнів - В.А. Нови, В.П. Горєва, М.В. Лейника.

Таким чином, в Україні в 20-30-х рр. ХХ ст. особливу увагу вивченню гігієни сільськогосподарської праці приділяв Київський інститут гігієни праці. На підставі робіт цього інституту запроваджено багато змін у конструкції сільськогосподарських машин, які поліпшували гігієнічні умови праці, розроблено правила користування отрутохімікатами, санітарні правила для молочнотоварних ферм, польових таборів та ін.

Роботи з вивчення санітарно-гігієнічних умов сільськогосподарської праці провадилися не тільки Київським інститутом гігієни праці та профзахворювань, а й організованим у Вінниці в 1931 р. Інститутом сільської гігієни. Хоч цей інститут проіснував лише трохи більше п'яти років, але здійснив вагомий вклад у розвиток гігієни села. Приміром, досліджено санітарний благоустрій радянського села, створення гігієнічних умов праці та побуту сільського населення. Поряд з іншими питаннями гігієни села у Вінницькому інституті провадилися дослідження з гігієни праці у сільському господарстві. Після ліквідації інституту дослідження в даній галузі провадили промсанлікарі облсанепідстанцій, а пізніше - кафедри Вінницького медінституту [5, с. 531].

Таким чином, у 20-30-х рр. ХХ ст. рік за роком збільшувалася кількість досліджень з гігієни та фізіології сільськогосподарської праці, з професіональної патології у сільському господарстві та токсикології інсектофунгіцидів. Крім суто професійно- гігієнічних досліджень, зростала кількість досліджень із питань вивчення стану здоров'я та захворюваності сільського населення, результати яких націлювали гігієністів на розробку найактуальніших питань гігієни села, в тому числі гігієни сільськогосподарської праці. У цей період закінчилося формування гігієни сільськогосподарської праці як самостійного розділу гігієнічної науки. Припинені у роки Великої Вітчизняної війни наукові дослідження з гігієни праці в сільському господарстві були відновлені у перші ж післявоєнні роки.

14 листопада 1925 р. у Донецьку був організований філіал Українського інституту робочої медицини, а з 1929 р. як самостійна установа в Україні - Донецький крайовий інститут патології та гігієни праці. При інституті працювало п'ять лабораторій - хімічна, експериментально-морфологічна, професійної гігієни, клініко-діагностична та гірничо- фізіологічна, а також два відділи - соціальної гігієни та клінічний [14].

Перші дослідження Інституту стосувалися вивчення розповсюдження різних захворювань, а особливо - захворювань легень; боротьби з пилом у шахтах; умовами праці в різних галузях промисловості; професійного відбору; фізичного розвитку робітників; соціально-гігієнічних умов проживання різних груп населення; оцінки морфологічних і гістологічних досліджень та ін. [3].

Серед найбільш значних робіт, які були виконані в Донецькому інституті патології та гігієни праці, заслуговують на увагу дослідження, що присвячені етіології і патогенезу пневмоконіозів. На відміну від існуючих на той час уявлення про те, що основним етіологічним фактором пневмоконіозів є вільна двоокис кремнію (SiO₂) і що антракоз не що інше, як різновид силікозу. В.А. Раввін на основі результатів багаторічних експериментальних досліджень дійшов висновку про самостійність існування антракози, відмінної від інших видів пневмоконіозу своєю ґенезою (1936). Також було встановлено, що основним етіологічним фактором виникнення антракози є вугільний пил [4, с. 98].

У довоєнні роки в Донецькому інституті патології та гігієни праці також проводилися ефективні дослідження з вивчення виробничого процесу в шахтах, який відігравав певну роль у пилоутворенні та поширенні пилу. У результаті цих робіт був запропонований метод боротьби із запиленістю під час буріння шпурів, так зване мокре буріння. Окрім того, з метою зменшення кількості пилу після підривних робіт були впроваджені методи зрошення забоїв розчинами хлористого кальцію, перевареної солі та вапна, а також використання респіраторів та ін. [4, с. 98].

У 1936 р. Інститут перейменували в Інститут гігієни праці та профзахворювань Міністерства здоров'я УРСР. Науково-дослідна робота установи полягала у дослідженні найбільш актуальної для того часу професійної патології регіону - захворюванням легень (силікозам і антракозам).

Під час Великої Вітчизняної війни 1914-1945 рр. Інститут тимчасово припинив свою діяльність і тільки в 1946 р. був відновлений під новою назвою Науково-дослідний інститут фізіології праці [14].

Перше обстеження робочого колективу з метою вивчення стану здоров'я, захворюваності та впливу на неї метеорологічних факторів було проведено на заводі ім. Г.И. Петровського в Дніпропетровську. У результаті цих досліджень вперше було визначено залежність між умовами праці, метеорологічними факторами та захворюваннями робітників.

Найбільш значні дослідження в цій галузі були проведені в Дніпропетровському інституті гігієни праці. Він займався розробкою нормативів повітряного душування в гарячих цехах, пристосування організму до високих температур в умовах фізичного навантаження в гарячих цехах, а також дослідженням впливу високих температур і променевої енергії на функції різних органів [4, с. 92].

Вивчення діяльності різних органів і систем в умовах впливу високих температур з'ясувало, що фізіологічні реакції організму (кровообіг, газообмін, рецепторні та інші функції) визначаються не тільки властивостями подразників і тривалістю їх дії, але в значній мірі функціональним станом організму. Ці роботи дозволили зробити висновки про різний фізіологічний ефект при дії однакових термічних подразників у залежності від різного фізіологічного стану організму.

Дніпропетровським інститутом гігієни праці також вивчалося питання щодо нормалізації мікроклімату та профілактики перегріву в гарячих цехах металургійної промисловості. Саме цей інститут першим взявся за проектування та запровадження подачі у вентиляційну систему охолодженого повітря для нормалізації умов праці в гарячих цехах на заводі «Запоріжсталі».

На основі цих досліджень, використання досвіду застосування повітряних душів зі штучним охолодженням повітря та значення при цьому різних швидкостей руху повітря, М.К. Картманом згодом розроблено норми метеорологічних умов під час застосування повітряного душування в гарячих цехах [4, с. 93].

За результатами досліджень питання боротьби з променевим теплом Дніпропетровським інститутом гігієни праці були запропоновані водяні завіси коло нагрівальних печей, водно-сольовий режим, гідропроцедури та інші санітарно-оздоровчі заходи [4, с. 93].

На початку 30-х років ХХ ст. Дніпропетровський інститут гігієни праці здійснив перехід від масових обстежень робітників із метою визначення стану їх здоров'я до вивчення захворювань і отруєнь на підприємствах. Окрім цього, розпочата робота щодо оздоровлення умов праці в цехах металургійних заводів.

Матеріали досліджень Дніпропетровського інституту гігієни праці до 1941 р. були опубліковані в десяти збірниках наукових робіт інституту.

Отож, Дніпропетровським інститутом гігієни праці вивчено питання захворювань і отруєнь на підприємствах; розроблено норми метеорологічних умов у гарячих цехах; визначено залежність між умовами праці, метеорологічними факторами та захворюваннями робітників та ін.