Описи монастирів XVIII - початку ХХ ст. як історичні документи

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Описи монастирів XVIII - початку ХХ ст. як історичні документи

Ластовська О.Л.

Анотація

У статті розглядаються можливості вивчення і введення до наукового обігу достатньо широкого комплексу джерел - описів українських монастирів, що створювалися із середини ХУІІІ до початку ХХ ст. У цих документах зберігається значна кількість інформації, ще не введеної до наукового обігу: історичної, статистичної, юридичної, економічної, біографічної, краєзнавчої, етнографічної тощо.

Ключові слова: документ, опис, монастир, чернецтво, церква, архів, публікація.

Аннотация

Описания монастырей ХУІІІ - начала ХХ вв. как исторические документы

Ластовская О. Л.

В статье рассматриваются возможности изучения и введения в научный оборот достаточно широкого комплекса источников - описаний украинских монастырей, создававшихся с середины ХУШ до начала ХХ вв. В этих документах сохраняется значительное количество информации, еще не введенной в научный оборот: исторической, статистической, юридической, экономической, биографической, краеведческой, этнографической и другой.

Ключевые слова: документ, описание, монастырь, монашество, церковь, архив, публикация.

Annotation

Lastovska O.L. Monasteries descriptions of XVIII - early XX centuries as historical documents

The article discusses the possibility of studying and introduction into scientific circulation a sufficiently broad complex of sources - descriptions of Ukrainian monasteries, created from the mid-XVII to the beginning of XX century. These documents saved a considerable amount of information that has not yet entered into a scientific revolution: a historical, statistical, legal, economic, biographical, local studies, ethnographic and others.

Keywords: document, description, monastery, monk, church, library, publication.

Постановка проблеми

Історія українського суспільства включає в себе різноманітні сфери суспільного життя, у т.ч. і церковно-релігійні. Як і сьогодні, так і впродовж всього останнього тисячоліття особливу роль в історичному процесі відіграють церковні християнські структури, які охоплюють практично все суспільство. Для з'ясування історичного минулого нашого народу, звичайно, величезне значення мають і ті документи, які безпосередньо пов'язані з функціонуванням Церкви в цілому і окремих її одиниць - зокрема, монастирів.

Незважаючи на те, що про вплив церковно-релігійних структур на суспільство написано достатньо багато досліджень, все ж таки до сьогодні ще фактично мало введено до обігу у повному обсязі (а не лише фрагментарно) відповідних документів. На особливу увагу серед них заслуговують описи монастирів, які складалися за спеціальними формами і мали передовсім статистичний характер. Створення цих документів, звичайно, диктувалося суто державними інтересами, адже таким чином здійснювався контроль і облік церковно-релігійних одиниць.

Описи монастирів, про які йдеться, містили в собі досить різноманітну інформацію - історичну, статистичну, юридичну, економічну, біографічну, краєзнавчу, етнографічну тощо. Тому вони до сих пір залишаються одним із важливих джерел до історії як українських земель в цілому, так і окремих її земель, як українського суспільства в цілому, так і окремих особистостей чи соціальних станів.

краєзнавчий етнографічний український монастир

Виклад основного матеріалу

Від початку ХІХ ст. ці документи стали основою для створення багатьох творів історичного (статистичного та ін.) характеру. Їх використовували у своїх загальних працях Євгеній Болховітінов та Амвросій Орнатський при написанні своєї багатотомної «Истории российской иерархии» (1805-1812), а потім і багато інших дослідників, зокрема П. Лебединцев, П. Строєв, В. Звєрінський та ін. Та й у теперішніх історичних дослідженнях історії окремих монастирів, як правило, використовуються ці документи.

На сьогодні дані описи зберігаються практично в усіх українських обласних і центральних архівних установах (звичайно, крім спеціалізованих). Стосуються вони не лише минулого суто православних монастирів, але й греко-католицьких, католицьких, старовірських. В окремих випадках ми можемо бачити спроби публікацій цих описів, однак, вони поодинокі. Наприклад, чи не найбільше було опубліковано подібних документів черкаським дослідником Ю. Мариновським у 1997 р. [3]. Нещодавно спробу публікації такого опису було зроблено і автором цих рядків [2]. Разом з тим, це усього лиш поодинокі видання. А лише корпусні публікації цих документів можуть дати можливості комплексного підходу в оцінці історичного минулого.

У цілому, оцінюючи інформаційний потенціал описів монастирів, слід відзначити ту інформацію, яка в них присутня. У цих документах розкриваються переважно такі питання:

1) історія (найчастіше, досить коротка) монастиря від його створення і до моменту написання документу,

2) опис юридичних документів, пов'язаних з історією монастиря та його правами на певні володіння,

3) інформація щодо ієрархії обителі, включно з біографічними матеріалами архімандритів, ігуменів, настоятелів,

4) опис храмів монастиря з історією їх будівництва та перебудови,

5) досить детальний стан господарства,

6) опис територіальних володінь,

7) відзначення певних культурних раритетів (наприклад, богослужбових книг, хрестів та іншого церковного начиння).

Нижче наводиться текст одного із таких описів, що був здійснений ще наприкінці ХУІІІ ст. [1]. У ньому відсутні деякі із тих елементів, що були властиві для подібних документів у більш пізніший час. Тим не менше, ми тут бачимо історію монастиря, причому з легендою про його заснування, обґрунтуванням на право володіння тими територіями, які належали спочатку чоловічому Преображенському Золотоніському монастирю, історію перебудови церковних споруд, участю в цьому запорозького козацтва тощо. Текст документу подається без змін у додатку.

Таким чином, описи монастирів, що зберігаються у різних архівосховищах України, є важливим історичним джерелом, до сих пір ще недостатньо вивченим і лише в окремих випадках введеним до наукового обігу.

Список використаних джерел

1. Інститут рукопису Центральної наукової бібліотеки ім. Вернадського. - Ф. ІІ. - №2632. - Арк. 2-3 зв.

2. Ластовська О. Історія Києво-Софійського монастиря, описана у 1760-х рр. / О. Ластовська // Болховітіновський щорічник 2013/2014. - К., 2015. - С. 270-275.

3. Мариновський Ю. Черкаська минувшина / Ю. Мариновський. - Черкаси, 1997. - Кн. 1. - 208 с.

References

1. Instytut rukopysu Centralnoi naukovoi biblioteky im. Vernadskogo. - F. II. - №2632. - Ark. 2-3 zv.

2. Lastovska O. Istorija Kyevo-Sofijskogo monastyria, opysana u 1760-h rr. / О. Lastovska // Bolhovitinovskyi schchorichnyk 2013/2014. - К., 2015. - S. 270-275.

3. Marynovsky Yu. Cherkaska mynuvshyna / Yu. Marynovsky. - Cherkasy, 1997. - Кп. 1. - 208 s.

Додаток

Описание Красногорского Золотоношского Богословского Второклассного Женского Монастыря

Золотоношский Богословский монастырь, начало свое имевший, с самой глубокой древности ведет, называвшийся прежде до 1790 года мужским Преображенским, от города Золотоноши в четырех верстах состоящий - на острову заросшем дубровным и другим лесом, окружающим тонкою болотистою рекою Золотоношкою - заросшею разным мелким деревом и тростником, - Принадлежал некогда козаку Шерету Слюжке, жившему на хуторе своем близ села Антиповки - На котором острову к северной стране находилась продолговатая возвышенная горка, наподобие скирды, которая была заросшая красными цветами, и от сего простыми людьми наименована Красною Горою, (и Красногорский монастырь доднесь название сие носит) но неизвестно откудова послал господь, пустынножителя, и понравилось ему сие место - положение для славословия Божия иудлиненной молитвы, - и узнавши кому принадлежит сие место, пошел к сему хозяину, и испросивши у него позволение жить в сей горе, но как время приближалось к зиме, то различные погоды ему стужали; с позволением оного козака Слюжки с южной стороны вырыл пещеру, и жил там уединенно, - и от того время сей хозяин часто посещавший его, видя богоугодное житие его, и слушав словес его, Подарил ему сию Горку со всеми ее произведениями, Узнавши его святую жизнь с разных мест начали приходить к нему братия, - и нужен им был молитвенный храм; - но как они неимели ниоткудова помощь сделали себе плетневую церковь во имя Георгия Победоносца приподошве горы; в которую поданно Евангелие Львовской Печати, которая и доднесь хранится в нашей обители, - Умножевшаясь братия начала в верху горы рубить лес, и распространять веру, разрубывшы до половины с помощию Запорожцов, выстроили огромную деревянную церковь вместе с колокольнею во имя Георгия победоносца, неподалеку от оной выстроенна там же другая большая деревянная церковь во имя покрова Пресвятые богородицы, из оной и ныне переделанна на теплую существует, покрова же, и когда Софроний Кристалевский рожденный в местечке Березной 1703 года принял на сей горе 1730 года Апреля 8 числа монашествующий чин Божиею милостию посвященный 1753 года Епископом Нерчинским и иркутским, и так как он сын сия обители и восприемник монашества сделался ктитором и фундатором, коштом его игумен 1ойль, при помощи иеромонаха Иосифа 1767 года июля 7 дня заложил каменную церковь - о двух престолах с тремя куполами критыми белым железом, во имя Преображения Господня, а на хорах во имя Георгия победоносца, которая оконченна и освященна 1771 года июля 16 дня.

Под глубокую старость Преосвященный Софроний уволившись от трудов пожелал ехать в сей монастырь наспокойствие, но на пути близ нова города скончался, -

А женский монастырь переведен из Киева 1790 года, называемый Богословский. Неизвестно которого года, была начальницею монахиня Тавихта более шестидесяти лет.

Размещено на allbest.ru