Старообрядці Донбасу XVIII - початок XX ст.: історико-конфесійний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Старообрядці Донбасу XVIII - початок XX ст.: історико-конфесійний аспект

диякон Микола Рубан, Сергій Татаринов

У статті здійснено спробу дослідити історію старообрядців Донбасу як окремої релігійної конфесії регіону. Проаналізовано кількісний склад та роль місцевих старообрядців у соціокультурних та церковно-релігійних процесах регіонуХУІІІ - початку ХХ століття. Висвітленомісійну діяльність православних священнослужителів Бахмутського та Слов'яносербського повітів Катеринославської губернії в пошуках шляхів відновлення церковної єдності. священнослужитель донбас старообрядець бахмутський

Ключові слова: старообрядці, Донбас, розкол, єдиновірство, місіонерська діяльність.

Колонізація території сучасного Донбасу відбувалася за активної участі старообрядців, які, оселяючись на новоприєднаних малозаселених теренах колишнього «Дикого поля», шукали собі прихисток від жорстоких гонінь царської влади, спричинених її недалекоглядною церковною політикою. Не вдаючись до спроб критичної історико- канонічної оцінки причин інституційного оформлення старообрядців як окремої релігійної спільноти, вважаємо за доцільне простежити обставини їхнього виникнення на Донбасі та участі як у церковно- релігійних, так і соціокультурних процесах регіону.

Актуальність вивчення історії старообрядців Донбасу зумовлена багатьма чинниками і насамперед потребою більш глибокого осмислення малодосліджених обставин участі традиційної конфесійної групи в колонізації південно-східних українських земель, що, у свою чергу, слід вважати частиною розробки більш широкої наукової проблеми, а саме ролі старообрядців у формуванні особливої етно-націо- нальної та релігійної палітри регіону.

Проблематика історії старообрядців в Україні представлена в роботах Ю. В. Волошина, С. В. Таранця, А. С. Бєльського, П. В. Єрємєєва

та ін. Обставини місіонерської діяльності архієпископа Никифора (Феотокі) щодо возз'єднання старообрядців розглянуті в статті Н. М. Діанової¹. Дослідженню історії старообрядців саме Донбасу присвячено окремий розділ монографії відомого луганського краєзнавця та правника О. Д. Форостюка Волошин Ю. В.Розкольницькіслободи на територіїПівнічноїГетьманщини у XVIII ст.: історико-демографічнийаналіз / Дис. д. іст. наук. - Полтава, 2006.; Таранец С. В. Старообрядчество Подолии / НАН Украины, Ин-т. укр. археографии и источниковедения им. М. С. Грушевского. - К., 2000. - 240 с.; Таранец С. В. Старообрядчество города Киева и Киевской губернии / НАН Украины, Ин-т. укр. археографии и источниковедения им. М. С. Грушевского. - К., 2004. - 350 с.; Катунин Ю. А., Бельский А. В. Этапы борьбы за создание церкви у старообрядцев // Культура народов Причерноморья. - 2006. - №81.- С. 106-109; ЄрємєєвП. В.Динамікачисельності та конфесійного складу старообрядницькогонаселенняХарківськоїгубернії в 1840-х - першійполовині 1850-х рр. // Актуальніпроблемивітчизняної та всесвітньоїісторії: Збірникнауковихпраць. - 2011. - Вип. 14. - С. 198-206; Діанова Н. М.МісіонерськадіяльністьархієпископаНікіфора (Феотокі) на ПівдніУкраїни // Чорноморськийлітопис. - Миколаїв, 2012. - Вип. 6. - С. 58-62. ФоростюкО. Д. Луганщина релігійна. Історичний і правовийаспекти. - Л., 2004. - 206 с.. Краєзнавчий аспект історії старо- обрядського поселення «Ольховатка» на тлі загальноісторичних подій цієї конфесії висвітлено в статті донецьких істориків Г Ю. Клепалової та І. Г. Луковенка КлепаловаГ Ю., Ауковенко І. Г. З історіїстарообрядництва в Донбасі / ІсторіяУкраїни. Маловідоміімена, події, факти (Збірник статей). - Київ-Донецьк: Рідний край, 2001. - Вип. 18. - С. 286-289.. Попри це, відсутність комплексної картини історії старообрядців Донбасу, потреба вирішення низки дослідницьких завдань з окресленої тематики, а надто ж залучення нових історичних джерел і зумовили обрання авторами даної наукової теми.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналізу нових джерел та наукової літератури висвітлити історичні обставини діяльності та роль старообрядців Донбасу в церковно-релігійних та соціокультурних процесах регіону протягом ХУШ-ХХ ст.

Колонізація старообрядцями південно-східних українських територій колишнього «Дикого поля» відбувалась у чотири хвилі протягом другої половини XVII - початку XIX с. Перша хвиля - у 1760-1763 рр. прямувала зі Стародубщини до околиць Єлисаветграда (нині - м. Кропивницький); друга хвиля- у 1772-1773 рр., за сприянням графа П. О. Румянцева,у складі 2370 осіб прямувала з польських та молдавських земель; третя - у 1785-1786 рр., за сприянням князя Г. О. Потьомкіна; четверта - після 1803 р., за словами

А.А. Скальковського, «вже найбільш заскнілих бузувірів молокан і духоборів [Пер. - М.Р]»⁴. Старообрядці привнесли високу культуру землеробства,

«часто за кожнийкрок у Степувонимусили вести важку й кривавуборотьбу з ногайцями, а частіше - з запорожцями... Серед них булобагатоосвічених людей, у їхніхкаплицяхзбереглисядорогоцінні рукописи книг Святого Писання, маємосвідчення про типографію, щобула заснована в них [Пер. - М.Р.]»⁵.

У 1778 р. на теренах Бахмутської провінції існували старообряд- ські слободи Біла (згодом - Городище) та Ольховатка. Зрозуміло, що ієрархи новоутвореної Славенсько-Таврійської єпархії, що охоплювала ці терени, прагнули щонайшвидше вирішити питання щодо возз'єднання старообрядських общин з усією повнотою Православної Церкви, задля чого розпочалися активні спроби місійної діяльності.

Перші спроби до пошуку діалогу зі старообрядцями були ініційовані високоосвіченим архієпископом Никифором (Феотокі), який очолював єпархію з 6 серпня 1779 до 9 вересня 1886 рр. Протягом 1780-х рр. ієрарх розпочав діалог зі старообрядськими общинами, дозволяючи їм зберігати особливості давньоруського богослужбового чину, за умови визнання авторитету церковної ієрархії. Згодом цей принцип поширився серед усієї повноти Церкви, затверджений московським митрополитом Платоном (Левшиним) під назвою «единовпріе». Архієпископ Никифор видав «Окружноепосланіевсп>мъименующимъсебястароверами, въСлавенской и Херсонскойепархіиобитающимъ», що було розіслане в місця їхнього мешкання. У відповідь на це Послання старообрядці Бахмутського краю через бахмутського протоієрея П. Раєвського передали архієпископу «Соловецкуючелобитную» - особливо шанований староо- брядський апологетичний твір, складений та поданий цареві Олексію Михайловичу насельниками Словецького монастиря в 1667 р., отримавши яку ієрарх одразу ж склав «Ответы на соловецкуючелобитную, присланнуюбахмутскимираскольниками», які разом з «Окружним Скальковский А. Опыт статистического описания Новороссийскогокрая. - С. 213. Там само. посланням» склали його золоту апологетичну спадщину Див.: Никифоръ(Феотоки), архіеп. Ответы на вопросы старообрядцевъ. - М., 1800. - 361 с.. Утім, ані «Послання», ані «Відповіді» не задовольнили переконань бахмут- ських старообрядців.

Капітан Генерального Штабу Росії В. Павлович після обстеження Бахмутського та Слов'яносербського повітів у 1860 р. писав, що «старообрядцы находятся преимущественно въ Славяно- сербскомъуп>здп>, въселетяхъ Городище, Орпховъ ... Всего старообрядцевъ 4 965 душъ обоего пола... Упрямство и закоренплостьвъпрежнихъправилахъ и обрядахъ, составляя отличительный характеръ каждой изъраскольническихъсектъ, служить причиной тому, почему до сихъпоръ, несмотря на вспмпры правительства, секты эти не приведены къубпжденіюслиться въ одну православную впру. Невпжествоихъ обнаруживается вездп и во всёмъ, но будучи преследуемы правительствомъ они не могутъ распространять свои ложныя правила на другихъ жителей и только между собой составляютъ одно тпсное неразрывное братство, твердо противящееся введеніюправославія. Молоканы, живущіевъ Славяносербске, составляютъ одну изъсамыхъвредныхъсектъ, по своимъпонятіямьи правиламъ» Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального Штаба: Екатеринославская губерния. // Составил Генерального Штаба капитан В. Павлович. - С. 156..

За статистичними даними в 1881 р. на території Катеринославської губернії мешкало старообрядців- 7 656 осіб Обзор Екатеринославской губерніи за 1881 г. Приложеніекъ нижайшему докладу Е. И. В. - С. 43.. Станом на 1882 р. в Бахмутському повіті нараховувалось 287 осіб старообрядців Обзор Екатеринославской губерніи за 1882 г. Приложеніекъ нижайшему докладу

Е. И. В. - С. 12.. З 1870-х рр. у повіті з'явилися сектанти «хроми-малапути» (не вживали м'яса, горілки; практикували суворий аскетизм; проводили обряди на таємних зібраннях у кінці сіл, перевдягалися). З боку місцевого населення спостерігалося вороже ставлення до сектантів: траплялися самочинні розправи, приговори сходів - до покарання було притягнуто 2 особи. У 1883 р. загальна чисельність старообрядців у губернії збільшилася на 237 осіб, у т.ч. в Бахмутському повіті мешкало - 207 осіб та понад 7 тис. у Слов'яносербському. З Православною Церквою возз'єднано 8 осіб Обзор Екатерино слав скойгуберніи за 1883 г. Приложеніекъ нижайшему докладу Е. И. В. - С. 28.її Там само..

Серед працівників металургійного заводу Дж. Юза старообрядців було - 7 осіб, які характеризувалися, як «особи торгові, постійно міняють місце проживання,... вчили дітей у земських школах, вступали у шлюби»¹¹. Станом на 1884 р. у Бахмутському повіті мешкало 185 осіб старообрядців - 3-тя чисельність серед повітів губернії^{1 2} Обзор Екатерино слав скойгуберніи за 1884 г. Приложеніекъ нижайшему докладу Е. И. В. - С. 6.. У 1887 р. в губернії мешкало 6, 9 тис. старообрядців. У Звіті було відзначено «наверненістьдавньописаним іконам, старо друкованим книгам та обрядам предків розкольників». З Церквою возз'єднано 70 осіб Обзор Екатерино слав скойгуберніи за 1887 г. Приложеніекъ нижайшему докладу

Е. И. В. - С. 67.. У 1894 р. чисельність старообрядців у губернії зросла на 3, 3 тис. до 11, 6 тис., серед яких: безпоповців - 10, 8 тис., малапутів - 392. У Бахмутському повіті 26 безпопівців. Возз'єднано з Церквою у губернії - 6 малапутів та 33 старообрядців. Діяло 30 місіонерських комітетів^{1 4} Обзор Екатерино слав скойгуберніи за 1894 г. Приложеніекъ нижайшему докладу Е. И. В. - С. 120.. Чисельність розкольників зменшилася тільки в 1895 р. у губернії на 2 208 осіб. Безпоповців у Бахмутському повіті - 62^{1 5} Там само..

Центр старообрядців за чисельністю, релігійним фанатизмом та ворожістю до Православної Церкви знаходився у с. Городище одно- іменної волості Слов'яносербського повіту. Цю місцевість відвідували видатні начетники К. А. Перетрухін та московський староо- брядський архієпископ Іоан (Картушин). За даними перепису 1897 р. в селі мешкало 4 060 осіб (1 931 - чоловічої статі та 2 129 - жіночої), з яких 3 778 - старообрядці^{1 6} НаселенныямістаРоссійскойИмперіи в 500 и боліе жителей съуказаніем всего наличнаговъ них населенія и числа жителей преобладающихъвіроисповіданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. - С. 59.. Городищенськістарообрядцібули розділені на два ворожі табори та три парафії. Місцевим попівцям належав Преображенський монастир, заснований на місці старовинного скиту ФоростюкО. Д. Луганщина релігійна. Історико-правовий аспект. - С. 41.. У 1904 р. розпочалося будівництво нового Свято- Духівського храму Там само..

Не менш важливим старообрядським поселенням Донбасу було с. Ольховатка Чорнухинської волості Слов'яносербського повіту. На початку ХХ ст. населення Ольховатки складало більше 3 тис. чол., з яких - 2 614 - старообрядців19 ^{ДАДО. - Ф. 69. - Оп. 1. - Спр. 300. - Арк. 25.}. На території села існував невеликий старообрядський жіночий монастир та церква ДАДО. - Ф-Р 4021. - Оп. 1. - Спр. 5. - Арк. 7.. Існують відомості про функціонування старообрядських общин у повітовому центрі - м. Луганську Локотош Б.ОчеркиисторииЛуганска. - С. 69; Форостюк О. Д.Вк. праця. - С. 41..

Духовенство Катеринославської єпархії приділяло значну увагу боротьбі зі старообрядцями в Бахмутському та Слов'яносербському повітах губернії. Вихідці з цих земель майбутні ієрархи - Олексій (Дородніцин) та Олексій (Баженов) провадили на цій ниві активну місіонерську діяльність. Зокрема, у вересні 1901 р. майбутній ієрарх - о. АнемподистДородніцин зайняв місце викладача богослів'я, історії та викривання розколу й місцевих сект при Чернігівській духовній семінарії неподалік старообрядської Стародубщини. Перу архієпископа Олексія належать численні роботи з богослів'я та розколу Алексий (Дородницын), архиеп. О безблагодатности таинств у еретиков и раскольников // Голос Церкви. - 1915. - Январь. - С. 42-52; Алексий (Дородницын), архиеп. Материалы для истории религиозно-рационалистического движения на юге России во второй половине XIX ст. - Казань, 1908. - 712 с.; Алексий (Дородницын), еп. Полное собрание сочинений. Том. 1. Статьи богословско-философского и церковно-исторического содержания. - Саратов, 1913. - 593 с..

12 січня 1899 р. Скотовато-Голіцинський Місіонерський комітет Бахмутського повіту в складі голови - священика М. Іваницького, священиків З. Філіпова, П. Коробчанського та М. Явецького провели диспут з 17 старообрядцями в присутності православних Скотоватого, Орловки, Ново-Бахмутівки та Ново-Ясинуватого СообщеніеСкотовато-ГалицинскогоМиссіонерскаго Комитета, БахмутскогоуЪзда / / Екатеринославскіеепархіальньїе ведомости. - 1900. - С. 146.. На роз'яснення священиків щодо потреби шанування святих угодників опоненти- відповідали категоричною незгодою. Агресивно вели себе старообрядці Яловий та Чухно, заперечивши, що вони мають лише одного «Ходатая» - ІсусаХриста, а особистоЯловий заявив, що«ЯВамвже не раз казав, що я не є членом Православної Церкви. Чого ж Ви чіпляєтесьдо мене? [Пер. -М.Р]» СообщешеСкотовато-ГалицинскогоМиссюнерскаго Комитета, БахмутскогоуЬзда / / Екатеринославсюеепарх^ьные ведомости. - 1900. - С. 150..

5 вересня 1899 р. священик С. Шалкінський провів у приміщенні Городищенської земської школи публічну бесіду з місцевими старообрядцями на тему: «Чи порушувала східна церква православну віру?»^{2 5} Сектанство и расколъ. Хроника епархтльноймисш / / Екатеринославсюеепархтльные ведомости. -1900. - №1 - С. 12.. Однак, місцеві начетники проігнорували цей захід, присутні ж віряни не висловлювали суттєвих заперечень^{2 6} Сектанство и расколъ. Хроника епархтльноймисш / / Екатеринославсюеепархтльные ведомости. -1900. - №2 - С. 32.. 8 вересня з публічною бесідою на тему «Відмінність між догматом віри та церковним обрядом» священик-місіонер відвідав с. Орєхове. Однак місцеві старообрядці на чолі з попом С. Токарєвим так само проігнорували запрошення на цей захід, і зрештою, до бесіди долучилася лише незначна кількість місцевих єдиновірців^{2 7} Там само. - С. 33..

Отже, широка участь старообрядців у колонізації території сучасного Донбасу обумовила їхню фактичну інтеграцію до процесі в подальшого соціокультурного та етно-конфесійного формування регіону. Протягом століть місцеві общини зберегли свою унікальну етно-релігійну окремішність. Активні місіонерські заходи православних священнослужителів Катеринославської єпархії щодо возз'єднання старообрядців з Православ'ям на підставах ініційованого архієпископом Никифором (Феотокі) інституту «єдиновірця» не мали суттєвого успіху внаслідок фактичного викривлення православної богословської доктрини у свідомості «розкольників». На жаль, проблематика історії старообрядців Донбасу ще не знайшла свого належного висвітлення в контексті вітчизняної церковної історіографії. Подальший розвиток даної тематики вимагає залучення ширшого кола історичних джерел з метою уточнення соціальної структури та кількісних характеристик старообрядців Донбасу.

Список джерел і літератури:

1. Алексий(Дородницын), архиеп.Материалы для историирелигиозно-рационалис- тическогодвижения на югеРоссии во второйполовине XIX столетия. - Казань, 1908. - 712 с.

2. Алексий (Дородницын), архиеп.О безблагодатноститаинств у еретиков и раскольников // Голос Церкви. - 1915. - Январь. - С. 42-52.

3. Алексий (Дородницын), еп.Полноесобраниесочинений. Том. 1. Статьибогословско-философского и церковно-историческогосодержания. - Саратов, 1913. - 593 с.

4. Волошин Ю. В.Розкольницькі слободи на території Північної Гетьманщини у XVIII ст.: історико-демографічний аналіз / Дис. д. іст. наук. - Полтава, 2006.

5. Державний архів Донецької області (далі - ДАДО). - Ф. 69. - Оп. 1. - Спр. 300. - Арк. 25.

6. ДАДО. - Ф-Р 4021. - Оп. 1. - Спр. 5. - Арк. 7.

7. Діанова Н. М.Місіонерська діяльність архієпископа Нікіфора (Феотокі) на Півдні України // Чорноморський літопис. - Миколаїв, 2012. - Вип. 6. - С. 58-62.

8. Єрємєєв П. В.Динаміка чисельності та конфесійного складу старообрядницького населення Харківської губернії в 1840-х - першій половині 1850-х рр. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Збірник наукових праць. - 2011. - Вип. 14. - С. 198-206.

9. КатунинЮ. А., БельскийА. В.Этапыборьбыза созданиецеркви у старообрядцев// Культура народовПричерноморья. - 2006. - №81.- С. 106-109.

10. КлепаловаГ Ю., Луковенко І. ГЗ історії старообрядництва в Донбасі / Історія України. Маловідомі імена, події, факти (Збірник статей). - Київ-Донецьк: Рідний край, 2001. - Вип. 18. - С. 286-289.

11. Локотош Б. Н.ОчеркиисторииЛуганска. - Л., 1993. - 140 с.

12. Материалы для географии и статистики России, собранныеофицерами Генерального Штаба: Екатеринославскаягуберния. // Составил Генерального Штаба капитан В. Павлович.- Санкт-Петербург: ТипографияДепартамента Генерального Штаба, 1862. - 351 с.

13. Населенныяміста РоссійскойИмперіив 500 и боліежителейсъуказаніемвсегоналичнаговъ них населеніяи числа жителейпреобладающихъвіроисповіданійпо даннымъпервойвсеобщей переписи 1897 г. -- IX + 270 + 120 с.

14. Никифоръ (Феотоки), архіеп.Отвітьіна вопросыстарообрядцевъ. - М., 1800. - 361 с.

15. ОбзорЕкатеринославскойгуберніиза 1881 г. Приложеніекънижайшему докладу Е. И. В.- Екатеринославъ, 1881. - 70 с.

16. ОбзорЕкатеринославскойгуберніиза 1882 г. Приложеніекънижайшему докладу Е. И. В. -Екатеринославъ, 1882. - 70 с.

17. ОбзорЕкатеринославскойгуберніиза 1883 г. Приложеніекънижайшему докладу Е. И. В. -Екатеринославъ, 1883. - 90 с.

18. ОбзорЕкатеринославскойгуберніиза 1884 г. Приложеніекънижайшему докладу Е. И. В. -Екатеринославъ, 1884. - 110 с.

19. ОбзорЕкатеринославской губерній за 1887 г. Приложеніекънижайшемудокладу Е. И. В. -Екатеринославъ, 1887. - 124 с.

20. ОбзорЕкатеринославской губерній за 1894 г. Приложеніекънижайшемудокладу Е. И. В. -Екатеринославъ, 1894. - 140 с.

21. ОбзорЕкатеринославскойгуберніи за 1895 г. Приложеніекънижайшемудокладу Е. И. В. -Екатеринославъ, 1895. - 170 с.

22. Сектанствои расколъ. Хроникаепархіальноймисіи // Екатеринославскіеепархіальньїевідомости. -1900. - №1 - С. 12-14.

23. Сектанствои расколъ. Хроникаепархіальноймисіи // Екатеринославскіеепархіальньїевідомости. -1900. - №2 - С. 30-36.

24. СкальковскийА. А.ОпытстатистическогоописанияНоворосийскогокрая. - Одесса, 1850. - Т.1. - 364 с.

25. СообщеніеСкотовато-ГалицинскогоМиссіонерскагоКомитета, Бахмутскогоуізда// Екатеринославскіеепархіальньїевідомости.- 1900. - С. 146-150.

26. Таранец С. В.СтарообрядчествогородаКиева и Киевскойгубернии / НАН Украины, Ин-т. укр. археографии и источниковеденияим. М. С. Грушевского. - К., 2004. - 350 с.

27. Таранец С. В.СтарообрядчествоПодолии / НАН Украины, Ин-т. укр. археографии и источниковеденияим. М. С. Грушевского. - К., 2000. - 240 с.

28. Форостюк О. Д. Луганщина релігійна. Історичний і правовий аспекти. - Л., 2004. - 206 с.

Размещено на Allbest.ru