"Живі репарації". Мобілізація, арешти та інтернування мешканців Південної та Центральної Європи та їх депортація до СРСР у 1944-1945 рр.: специфіка, економічний сенс, суперечності

Попри те, що дослідження угорських і румунських істориків - представників країн, з яких НКВС вивіз найбільшу кількість етнічних німців, - вказують на складну та заплутану сутність цього явища зі значними коливаннями кількості постраждалих, дані НКВС СРСР видаються більш точними. За цими даними, станом на 2 лютого 1945 р. для вивезення до СРСР відібрали 124 542 особи (66 616 чоловіків і 57 926 жінок]. Деякі інтерновані з різних причин (через вік або стан здоров'я] були звільнені зі збірних пунктів, відтак до СРСР було мобілізовано 112 480 осіб.

Табл. 1

Кількість німців, мобілізованих і депортованих до СССР на підставі постанови ДКО СРСР № 7161 сс¹⁵.

Радянська статистика в цьому випадку неоднозначна. Узагальнені дані ГУПВІ НКВС (МВС] СРСР про кількість «інтернованих-мобілізованих німців», депортованих до СРСР на підставі рішення ДКО № 7161, визначають 111 831 особу. Цікаво, що кількість чоловіків у цій групі інтернованих відповідає наведеним вище даним, а ось жінок трохи менше - 50 456. Що ж стосується чисельності «цивільних німців», вивезених з окремих країн, то в радянських документах спостережено таку статистику: Румунія - 67322, Угорщина - 31 920, Югославія - 12 579. Як бачимо, різниця в даних досягає кількох сотень людей (0,6%], що знаходиться в межах статистичної похибки. Ми схильні вважати, що наведені вище дані радянського походження слід брати за мінімальні значення. Відповідно до рішення ДКО № 7252 сс від 29 грудня 1944 р. «інтерновані-мобілізовані німці» були передані для використання на вугільних копальнях, у сталеливарній промисловості та кольоровій металургії Centralne Archiwum Wojskowe [w Warszawie] (CAW]. VIII.800.20.319. Записка о количестве интернированных-мобилизованных в рабочих батальонах, по состоянию на 1 марта 1946 года. К. 4-6; CAW.VIII.800.20.52. Основная информация об интернированных (без даты]. К. 5-17; Потилънак О. Інтерування іноземних громадян на територію України у 1945 р. Людина і політіка. 2004. № 5 (35]. С. 42-51..

Операції на Балканах мали деякі специфічні особливості та загалом пройшли спокійно,без серйозних проблем і опору, ставши, таким чином, успішним пілотним проектом НКВС СРСР. Пізніше, коли подібні операції вже проводилися на території переможеного Третього рейху, офіцери НКВС мали зважати, що, на відміну від Румунії чи Угорщини, де влада і жандармерія були активними учасниками депортацій, у Німеччині цю роботу їм доведеться здійснювати самостійно. Особливістю інтернування кінця 1944 р. - початку 1945 р. була висока частка жінок. Серед мобілізованих вона становила понад 45%. Почасти це було пов'язано з тим, що чоловіків, які служили в армії, забирали до таборів військовополонених ще раніше. З часом у владі та НКВС зробили деякі висновки з Балканської операції. Оскільки робочі руки були потрібні передусім для відновлення та праці у важкій промисловості СРСР, жінки фізично не могли впоратися з цими завданнями. Крім того, система таборів ГУПВІ НКВС (МВС] передбачала утримання жінок і чоловіків в окремих зонах таборів і робочих батальйонів. У ситуації, коли будівництво табору (або пристосування для його потреб повністю зруйнованих будівель] було великою проблемою для місцевої влади, це ще більше ускладнювало справу. Однак найважливіша причина відмови від масового інтернування жінок в 1945 р. була пов'язана із ситуацією на фронті, де тривали грандіозні наступальні операції Червоної армії (наприклад, Берлінська], що супроводжувалися захопленням великих груп військовополонених. Специфікою радянського полону було дуже нерівномірне надходження військовополонених німців. Наприкінці війни в Європі та в перші місяці після її закінчення потік німецьких військовополонених був максимальним. Відтак, у руках радянського керівництва з'явилася велика група працездатних чоловіків, яких мали використати для роботи. У цій ситуації не лише жінки, але, як виявилося, цивільні інтерновані загалом, виявилися непотрібними для економіки СРСР. Балканська операція викликала занепокоєння західних союзників. Відреагували й самі німці. Радянська розвідка повідомила, що серед умов, висунутих Г. Гімлером на переговорах із представниками США і Великобританії, що тривали в лютому 1945 р. за посередництва Червоного Хреста, була вимога запобігти подальшій депортації цивільних німців на примусові роботи до СРСР. Депортації з півдня Європи стривожили й німців у самій Німеччині. Нацистська пропаганда поширювала інформацію про те, що там відбувалося. «Сілезька газета» НСДАП (нім. - "Schlesische Tageszeitung”] у числі від 20 січня 1945 р. писала про долю німців з Румунії, депортованих для роботи в СРСР. У наступних числах газета розмістила матеріали про трагічну долю німців, їхню тяжку працю в радянських таборах. Подібні публікації посилювали страх перед Червоною армією, що йшла зі сходу, переконувало німецьких солдатів до останнього захищати свої родини від радянської помсти та депортації на роботу до СРСР. Безсумнівно, що ніщо не вплинуло на настрої німців сильніше, аніж загроза депортації на примусові роботи до Сибіру. Останнє було рівнозначне відправці цих людей в самі глибини пекла Polian Р. Wbrew ich woli... S. 232; Hytrek-Hryciuk/. „Rosjanie nadchodzq". Ludnosc niemiecka a zolnierze Armii Radzieckiej (Czerwonej] na Dolnym Slqsku w latach 1945-1948. Wroclaw, 2010. S. 39-40..

Січень 1945 р. приніс черговий наступ Червоної армії, що мав перенести театр військових дій на територію Німеччини в її довоєнних кордонах. Цього разу об'єктом радянських репресій мали стати особи німецької національності - громадяни рейху (нім. - Reichsdeustsche]. Щодо них НКВС застосував дві процедури. Першою був арешт, санкціонований наказом Л. Берії № 0016 від 11 січня 1945 р. «Про очищення тилу окремих фронтів Червоної армії від ворожих елементів» та додатковим наказом № 0062 від 6 лютого того ж року. На фронтах були призначені уповноважені НКВС разом із двома заступниками (один відповідав за контррозвідку, а інший - за так званий «захист тилу»]. За задумом керівництва НКВС, реалізація цих наказів мала гарантувати мир і безпеку в тилу радянських військ, що воювали, незалежно від країни їхньої дислокації. Офіцери НКВС і «СМЕРШ» повинні були виявляти й заарештовувати шпигунів, диверсантів, агентів німецької розвідки, терористів і членів «банд». У разі арешту національність і громадянство заарештованих осіб не мали жодного значення. У наказі йшлося про арешт осіб - власників радіостанцій, складів зброї або підземних друкарень. Затриманню підлягав командний та оперативний склад поліції, служби в'язниць, концентраційних таборів, прокуратури, а також воєначальники. На волі не мали залишитися слідчі та судді, члени військових трибуналів, мери міст, члени фашистських організацій і партій, керівники великих підприємств та адміністративних установ, редактори газет, автори антирадянських видань, командний та особовий склад армій ворожих держав, а також колабораціоністи з Російської визвольної армії. Як і багато радянських документів, цей наказ містив чимало невизначеностей, що залишало працівникам НКВС та «СМЕРШУ» простір для «творчості» на місцях. Зокрема, наказ давав можливість затримувати «підозрілий елемент, що залишався», тобто фактично будь-кого. Після арешту ці люди в статусі «заарештованих-інтернованих» (категорія «Б») мали бути відправлені до таборів на території СРСР. Як бачимо, цей наказ був однаково спрямований як проти осіб, пов'язаних з нацистським апаратом влади (від НСДАП до СС], так і не менш рішуче проти тих, хто не погоджувався із встановленням на місці вигнаних нацистів нової комуністичної влади (наприклад, антикомуністичний Рух Опору]. Було прийнято рішення діяти радикально, тим більше, що Л. Берія мав на це згоду вищого керівництва СРСР. Зокрема, у постанові ДКО № 7467 сс від 3 лютого 1945 р. ішлося про ліквідацію на місці злочину всіх саботажників, терористів і диверсантів Teczka specjalna J. W Stalina. Raporty NKWD z Polski 1944-1946, wybor і opracowanie Cariewskaja T., Chmielarz A., Paczkowski A., Rosowska E., Rudnicki Sz. Warszawa, 1998. S. 165-167..

Рис. 1 Депортовані пацієнти біля дверей лікарні (Донецька область, Україна, 1945 р.]

18 квітня 1945 р. Л. Берія віддав новий наказ № 00315, згідно з яким осіб, заарештованих у рамках акції «очищення тилу», мали перевіряти в таборах, організованих на місці. Арештам більше не підлягали рядові працівники німецьких установ, а арешти жінок, інвалідів і хворих взагалі заборонили. Таке послаблення репресивного тиску може здатися сюрпризом, тим більше, що з наближенням фронту до серця нацистської Німеччини, логіка мала диктувати якраз зворотні процеси посилення репресій. Описаний факт корелюється іншими подіями. На сторінках «Правди» заступник завідувача відділу пропаганди та агітації ЦК ВКП(б) Г. Александров несподівано виступив з критикою І. Еренбурга за його знамените гасло «Убий німця!», що стало концентрованим вираженням тези про те, що кожен німець - фашист, з яким радянський солдат має безжально розправлятися. Верховний головнокомандувач Й. Сталін 20 квітня 1945 р. наказав Військовим радам 1-го Українського та 1-го Білоруського фронтів: «Спробуйте змінити ставлення до німців - як до військовополонених, так і до цивільного населення. До німців потрібно ставитися краще. Жорстоке поводження з німцями змусить їх боятися [радянських військ - Авт.], що змусить їх люто чинити опір і відмовлятися підкорятися в полоні» Цит. за: Berstein V.J. Smiersz. Tajna bron Stalina. Sowiecki kontrwywiad wojskowy podczas II wojny swiatowej. Krakow, 2013. S. 425..

Не менш важливо й те, що згадана директива не була адресована чинним у Східній Пруссії та Помор'ї 2-му і 3-му Білоруським фронтам, де курс на суворе ставлення до німців не змінився. Безумовно, Й. Сталіна дуже непокоїла жорстка німецька оборона на Східному фронті й набагато слабший опір проти західних союзників. Але чи справді радикальна зміна ставлення Червоної армії й НКВС до німецького населення у квітні 1945 р. змінила ставлення смертельно переляканих наближенням фронту німців до радянських військ? Можна запитати, чи не стали ці зміни результатом того, що Червона армія щойно перетнула лінію річок Одри та Ниси Лужицької, яку Й. Сталін бачив майбутнім кордоном між Польщею та Німеччиною? Відтак, логічним було б припустити, що попередні жорсткі дії проти німецького населення в районах, що мали відійти до Польщі, повинні були викликати паніку та втечу німецького населення на захід, що стало ефективним інструментом реалізації національної політики у спосіб, визначений радянською стороною без залучення скільки- небудь значних ресурсів? W^grzyn D. Mikroswiat і wielka polityka. Gorny Slqsk w obliczu ewolucji polityki sowieckiej wobec ludnosci niemieckiej і uznanej za niemieckq w latach 1941-1945. Wladze komunistyczne wobec ludnosci niemieckiej w Polsce w latach 1945-1989. Warszawa, 2016. S. 170-189.

Здавалося, що особи, заарештовані в рамках операції з «очищення тилу» Червоної армії, тобто «заарештовані-інтерновані» [категорія «В»], складали однорідну групу, а оскільки серйозних звинувачень проти них загалом висунуто не було, їх мали відправити до таборів на території СРСР. Проте на практиці все виявилося значно складнішим. На підставі наказу НКВС № 00101 від 22 лютого 1945 р. заарештованих, які свого часу служили в поліції, тюрмах, були членами «Фолькштурма», а також рядових Вермахту, які на момент арешту вже не перебували на військовій службі, мали перевести до таборів для військовополонених [так звана категорія «А»]. Решту планували відправити до таборів для інтернованих ГУПВІ НКВС СРСР, де піддати перевірці та фільтрації. Тих із них, на яких не буде отримано компрометувальних матеріалів, мали передати в робочі батальйони для інтернованих- мобілізованих німців. Справа ще більше ускладнилася, коли частину заарештованих відправили до перевіряльно-фільтраційних таборів (ПФТ) НКВС СРСР, що були створені ще в 1941 р. як спеціальні табори («спец табори») НКВС для тих солдатів і офіцерів Червоної армії, які вийшли з оточення або втекли з німецького полону. У цих таборах серед контингенту виявляли німецьких агентів і зрадників. Решту військовослужбовців після фільтрації повертали до лав Червоної армії. Від 1943 р. ці табори використовували також для виявлення осіб, які адміністративно співпрацювали з нацистами (наприклад, були сільськими старостами чи поліцейськими), перевірки інших радянських громадян із визволених районів, яких підозрювали в колабораціонізмі чи зраді Батьківщини. Деякі із заарештованих-інтернованих «цивільних німців» опинилися саме в ПФТ, де досвідчені оперативники НКВС перевіряли їхнє минуле, і, як правило, після перевірки повертали назад до чинних окремих робочих батальйонів (ОРБ). Осіб, щодо яких були знайдені докази провини, передавали слідству та суду. Унаслідок група заарештованих в ПФТ мала з часом зникнути. Проте реальна ситуація була дещо іншою: чимало заарештованих-інтернованих і після перевірки продовжували утримуватися у ПФТ. Зокрема, у травні 1945 р. з 160 000 утримуваних у ПФТ осіб майже 26 000 належали до категорії «інтернованих-заарештованих німців». З огляду на те, що в 1946 р. перевіряльно-фільтраційні табори були передані до табірної мережі Головного управління таборів [ГУТАБ] МВС СРСР, з'явилася група «інтернованих-заарештованих», які зникли із статистики ГУПВІ. Це ще більше ускладнює й без того заплутану справу встановлення чисельності інтернованих іноземців у радянських таборах. Підкреслимо, що розміщення в цих таборах, наприклад, заарештованих поляків було відвертим порушенням чинних інструкцій, у яких було чітко прописано, що ця категорія установ утримання призначалася суто для громадян СРСР [так звана категорія «В») Гурьянов А. Э. Интернирование - один из видов советских репрессий против поляков и польских граждан. Репрессии против поляков и польских граждан. Москва, 1997. С. 207-214; Rogut D. Polacy w sowieckich obozach kontrolno-filtracyjnych [1944-1946]. Dzieje najnowsze. 2004. Nr 4. S. 85-109..

Закінчення в наступному номері.

References

1. Berstein, V. J. [2013]. Smiersz. Tajna bron Stalina. Sowiecki kontrwywiad wojskowy podczas II wojny swiatowej. Krakow, [in Poland],

2. Bognar, Z. [2017]. 960 000 or more than 1 million prisoners (of war)? The Number and the Death of Hungaraian Citizens (Soldiers and Civilians) Who Were in Soviet (War) Captivity beetwen 1941 nad 1945. People in the World of Inhumanity. The Gulag and the Gupvi. Yearbook of the International Society of Gulag Researchers 2015-2017. Budapest, 34-50. [in English],

3. Bognar, Z. [2015]. Mass deportation of civilians from post - Trianon Hungary for forced labour in teh Soviet Union. This was the final stop. Actions against Germans and Hungarians ledading to fatalities in the Carpatian Nasin beetwen 1944 and 1949. Pecs, 24-62. [in English],

4. Bolesch, M. (2006). Erinnerungen an damals... NuBblatt, 19. [in German],

5. Borkowska, E., Dylong, U., & Jonderko, A. (2014). "Mieli wrocic za czternascie dni". Mieszkancy Ostropy w obozach pracy przymusowej w Zwiqzku Sowieckim (1945-1949). Katowice-Gliwice. [in Poland],

6. Centralne Archiwum Wojskowe [Central MilitaryArchives - CMA]

7. Dupka, G. [2017]. Sub-Carpathian deportations for „Malenky robot". People in the World of Inhumanity. The Gulag and the Gupvi. Yearbook of the International Society of Gulag Researchers 2015-2017. Budapest, 71-89. [in English],

8. Goncharov, G. A. [2006]. Trudovaya mobilizaciya sovetskix grazhdan v gody Velikoj Otechestvennoj vojny (1941-1945 gg.) [Labor mobilization of Soviet citizens during the Great Patriotic War [1941-1945]].Vestnik Orenburgskogo gosudarstvennogo universiteta, 6, vol. 1, 183186. [in Russian],

9. Gur'yanov, A. E'. [1997]. Internirovanie - odin iz vidov sovetskix repressij protiv polyakov і pol'skix grazhdan [Internment is one of the types of Soviet repression against Poles and Polish citizens.]. Repressii protiv polyakov і pol'skix grazhdan. Moscow, 207-214/ [in Russian],

10. Hytrek-Hryciuk, J. „Rosjanie nadchodzq". Ludnosc niemiecka a zolnierze Armii Radzieckiej (Czerwonej) na Dolnym Slqsku w latach 1945-1948. Wroclaw, 2010. [in Poland],

11. Kaznacheeva, N. P. [2007]. О mobilizacii i internirovanii nemeckogo naseleniya v stranax Yugo- Vostochnoj Evropy. [On the mobilization and internment of the German population in the countries of South-Eastern Europe], Izvestiya Rossijskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo universiteta im. A. I. Gercena, 9(50], 175-179. [in Russian],

12. Markus, B. [2017]. Przesladowanie mniejszosci niemieckiej na Wegrzech po wkroczeniu Armii Czerwonej na teren „Szwabskiej Turcji" w latach 1944-1945. Pod czerwona gwiazdq. Aspekty sowieckiej obecnosci w Europie Srodkowo-Wschodniej w 1945 roku, pod red. S. Rosenbauma і D. Wegrzyna. Katowice-Warszawa, 78-89. [in Poland],

13. Morgunov, K. A. [2013]. Trudovaya mobilizaciya nemeckogo naseleniya na Yuzhnom Urale v gody Velikoj Otechestvennoj vojny. Abstracts of Papers: Nemeckoe naselenie na Yuzhnom Urale v voennye і poslevoennye gody (k 70-letiyu deportacii nemeckogo naseleniya SSSR)(pp. 48-77]. Orenburg, [in Russian],

14. Muradin, J. K. [2015]. The Deportation of Germans from Romania to the Soviet Union in 19441945. Acta Universitatis Sapientiae, European and Regional Studies, 7, 41-49. [in English],

15. Polian, P. [2015]. Wbrew ich woli. Historia i geografia migracji przymusowych w Zwiqzku Radzieckim. Gdansk, [in Poland],

16. Potyl'chak, О. V. [2004]. Radians'kyj vijs'kovyj polon ta internuvannia v Ukraini (1939-1954) [Soviet military prisoner and internment in Ukraine [1939-1954]]. Kyiv: Vyd-vo NPU imeni M. P. Drahomanova. [in Ukrainian],

17. Potyl'chak, 0. [2004]. Internuvannia inozemnykh hromadian па terytoriiu Ukrainy и 1945 г. [Internment of foreign citizens on the territory of Ukraine in 1945]. Liudyna і polityka, 5(35], 4251. [in Ukrainian],

18. Reichling, G. [1986]. Die deutschen Vertriebenen in Zahlen, Tell I: Umsiedler, Verschleppte, Veriebenel940-1985. Bonn, [in German],

19. Rogut, D. (2004). Polacy w sowieckich obozach kontrolno-filtracyjnych (1944-1946]. Dzieje najnowsze, 4, 85-109. [in Poland],

20. Schmit, U. (2014).,,Zywe reparacje". Deportacja i internowanie niemieckich cywilow do ZSRR (1945-1955). Wywozka. Deportacja mieszkancow Gornego Slqska do obozow pracy przymusowej w Zwiqzku Sowieckim w 1945 roku. Faktografia - konteksty - pamiec, pod red. S. Rosenbauma i D. Wegrzyna. Katowice, 44-55. [in Poland],

21. Solonin, M. (2011). Nic dobrego na wojnie. Warszawa, 2011 [in Poland],

22. Smexnov, R. Yu. E'Jfektivnost' truda internirovannyx nemcev (na primere UkrainskojSSR) [Labor efficiency of interned Germans (on the example of the Ukrainian SSR).]. Istoricheskie, filosofskie, politicheskie і yuridicheskie nauki, kul'turologiya і iskusstvovedenie. Voprosy teorii і praktiki. Tambov. 2(16), vol. 2,195-198. [in Russian],

23. Stalinskie deportacii 1928-1953 (2005). [Stalin's deportations 1928-1953]. Moscow, [in Russian],

24. Teczka specjalna J. W Stalina. (1998). Raporty NKWD z Polski 1944-1946, wybor і opracowanie Cariewskaja T., Chmielarz A., Paczkowski A., Rosowska E., Rudnicki Sz. Warszawa, [in Poland],

25. Weber, G., Weber-Schlenther, R., Nassehi, A., Sill, 0., & Kneer, G. (1995). Die Deportartion von SiebenbdrgerSachsen in dieSpwjetunion 1945-1949. T. 1-3. Wiemar, Wien, Bohlau. [in German],

26. Wegrzyn, D. (2016). Mikroswiat i wielka polityka. Gorny Slqsk w obliczu ewolucji polityki sowieckiej wobec ludnosci niemieckiej i uznanej za niemieckq w latach 1941-1945. Wladze komunistyczne wobec ludnosci niemieckiej w Polsce w latach 1945-1989. Warszawa, 170-189. [in Poland],

27. Wegrzyn, D. (2014). Internowania i aresztowania mieszkancow Gornego Slqska przez NKWD ZSRR w 1945 roku i ich produktywizacja w ramach systemu obozowego GUPWINKWD/MWD ZSRR w latach 1945-1953. Wywozka. Deportacja mieszkancow Gornego Slqska do obozow pracy przymusowej w Zwiqzku Sowieckim w 1945 roku. Faktografia - konteksty - pamiec, pod red. S. Rosenbauma i D. Wegrzyna. Katowice, 70-145 [in Poland],

28. Wegrzyn, D. (2017). Dzieje obozu NKWD/MWD nr 503 Kemerowo, ze szczegolnym uwzglednieniem pobytu w nim osob aresztowanych w Europie Srodkowo-Wschodniej w 1945 roku. Studia z Historii Spoleczno-Gospodarczej XIX i XX wieku, 18, 53-78. [in Poland],

29. Rosenbaum, S., D. Wegrzyn, D. (Ed.). (2015). „Wywieziono nas bydlecymi wagonami". Relacje deportowanych z Gornego Slqska do Zwiqzku Sowieckiego w 1945 roku, wybor i opracowanie. Katowice, [in Poland],

30. Zagorul'ko, M. M. [Ed.] (2000). Voennoplennye v SSSR 1939-1956. Dokumenty і materialy [Prisoners of war in the USSR 1939-1956. Documents and materials], Moscow: Logos [in Russian],

31. Zalan, B. (2009). Malenkij robot avagy a polgdri lakossdg tomeges elhurcolasa Magyarorszdgrol szovjetuniobeli kenyszermunkdra 1944/45-ben, kdlonos tekintettel a nemetkent deportdlta. Malenkij robot. „Egyetlen bununk a szarmazasunk volt..." Nemet es magyar polgari lakosok deportalasa „malenkij robot"-ra a sztalini lagerekbe 1944/45-1955. Pecs, 13-70. [in Hungarian],

Размещено на Allbest.ru