Художник-неовізантист Петро Холодний-старший: штрихи до портрету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Художник-неовізантист Петро Холодний-старший: штрихи до портрету

Ярослав Кравченко кандидат мистецтвознавства, професор кафедри історії і теорії мистецтва Львівської національної академії мистецтв

Анотація

Стаття оглядового характеру, присвячена творчості відомого українського художника Петра Холодного старшого. Проаналізовано його творчу біографію. Увагу звернуто також на громадську, політичну, педагогічну діяльність митця. П. Холодний працював у різних жанрах мистецтва, детально вивчав давні техніки монументально живопису. Простежується період становлення творчої майстерності художника, період навчання. Дослідники творчої біографії П. Холодного вбачають впливи імпресіонізму, модерну, неовізантизму на формування його художньої мови.

Розглянуто всі періоди творчості митця: київський, львівський, варшавський. Організатор «Гуртка діячів українського мистецтва», активний учасник виставок 1922-1927 рр.

Пензлеві художника належать портрети сучасників: М. Юнакова, М. Безручка, В. Сільського, М. Омеляновича-Павленка, отамана Ю. Тютюнника, полковника М. Палієнка, Д. Вітовського, О. Гуляй-Гуленка, письменників В. Самійленка, Ю. Романчука, о. Йосипа Сліпого; низка жіночих портретів; історично-жанрові полотна - «Виїзд із замку», «Похід князя Ігоря на половців», «Ой, у полі жито...». Також митець працював у царині сакрального мистецтва - ікони та вітражі Успенської церкви, іконостас та стінопис у каплиці Святого Духа Львівської духовної семінарії, низка ікон у церквах сіл Раделичі, Холоїв, Боровичі, Зубець Львівської області. У цих творах українська мистецька традиція та іконографічна візантистика поєднується з образно-колористичними прийомами народного мистецтва. Знаковою була посмертна виставка П. Холодного 1931 року в Національному музеї у Львові, яка налічувала понад 350 експонатів. Значна частина цих творів була знищена або замальована як «ідейно-шкідливі зразки націоналістичної творчості» упродовж радянської окупації Львова.

Ключові слова: Неовізантинізм, символізм, стінопис, техніка давнього монументального живопису, творчість П. Холодного, громадська діяльність

Annotation

Neo-Byzantine artist Petro Kholodny Sr.: touches to the portrait

Yaroslav Kravchenko

An article of a review nature, devoted to the work of the famous Ukrainian artist Petro Kholodny Sr. His creative biography is analyzed. Attention is also paid to the public, political, pedagogical activities of the artist. P. Kholodny worked in various genres of art, studied in detail the ancient techniques of monumental painting. The period of formation of creative skill of the artist, the period of training is traced. Researchers of P. Kholodny's creative biography see the influences of Impressionism, Modernism, and Neo-Byzantinism on the formation of his artistic language.

All periods of the artist's work are considered: Kyiv, Lviv, Warsaw. Organizer of the "Circle of Ukrainian Artists", an active participant in exhibitions of 1922-1927.

The artist's portrait includes portraits of contemporaries: M. Yunakov, M. Bezruchko, V. Silsky, M. Omelyanovich-Pavlenko, Ataman Y. Tyutyunnyk, Colonel M. Palienko, D. Vitovsky, O. G ulyay-Gulenko, writers V. Samylenko, Yu. Romanchuk, Fr. Joseph the Blind; a number of female portraits; historical and genre paintings - "Departure from the castle", "Prince Igor's campaign against the Polovtsians", "Oh, in a field of rye...". The artist also worked in the field of sacred art - icons and stained glass of the Church of the Assumption, iconostasis and frescoes in the Chapel of the Holy Spirit of Lviv Theological Seminary, a number of icons in churches of Radelichi, Kholoiv, Borovichi, Zubets, Lviv region. In these works, the Ukrainian artistic tradition and iconographic Byzantium are combined with figurative and coloristic techniques of folk art.

P. Kholodny's posthumous exhibition in 1931 at the National Museum in Lviv, which numbered more than 350 exhibits, was significant. Many of these works were destroyed or depicted as "ideologically harmful examples of nationalist creativity" during the Soviet occupation of Lviv.

Keywords: Neovizantinism, symbolism, mural painting, technique of ancient monumental painting, creativity of P. Kholodny, public activity

холодний художник мистецтво портрет

Недільного ранку, на площі перед входом до Личаківського кладовища у Львові один за одним під'їжджають автобуси з польськими туристами. Веселі й усміхнені, зі свічками та квітами, вони групками чи поодинці прямують до меморіалу «Польських орлят» щоби вклонитися пам'яті вояків за польську державність 1918-1920-х років. Дивлячись на їхнє шанобливе ставлення до свого минулого, замислюєшся - а скільки українських громадян, що приїжджають до Варшави, знають про існування православного цвинтаря «Воля», побували на дільниці, де поховано борців за волю та державність України, чи запалили свічку пам'яті на могилі міністра освіти УНР, художника Петра Холодного.

Як свідчить «Енциклопедія Українознавства» (бо в «Словнику художників України» немає жодної згадки), «визначний маляр-імпресіоніст з нахилом до ліризму і неовізантист» Петро Холодний-старший народився 18 грудня 1876 року в старовинному місті козацької слави - Переяславі, у відомій національно-інтелектуальній родині Холодних (дід займав посаду бургомістра, а батько Іван Холодний був міським головою). А по материній лінії рід вівся з полтавського іконописного середовища. «Українська стихія панувала в місті безподільно, невеличкий гурток російських урядовців був нам зовсім чужий, а життя їх нецікаве», - згадував пізніше художник.

Саме ця аристократична родина на зламі століть дала світу Миколу Холодного (1882-1953) - вченого-ботаніка, академіка Академії наук УРСР; Григорія Холодного (1886-1938) - ученого-філолога, директора Інституту української мови Всеукраїнської академії наук (розстріляний в часи сталінських репресій); дружина племінника - знана кіноактриса Віра Холодна (1893-1919); донька - радянський скульптор Марія Холодна (1903-1989); син Петро Холодний-молодший - один з найцікавіших художників української діаспори у США; невістка - Наталія Лівицька-Холодна (1902-2005) - українська поетеса за кордоном, правнук Андрій Харина (1951) - художник української діаспори в Канаді.

Навчаючись у Київській гімназії, останні два роки Петро Холодний відвідував вечірні заняття у рисувальній школі Миколи Мурашка. Після закінчення природничого факультету Київського університету, від 1898 р. викладав на кафедрі фізики Технічної школи, а 1906 р. був призначений на посаду директора Комерційної школи в Києві. Педагогічну роботу поєднував з творчою - малюванням для власного задоволення. «І цій своїй пристрасті, - зазначає Р. Яців, - П. Холодний, може, не надто надавав би значення, якби не випадок 1910 р., коли його приятель без відома митця віддав дві його картини на виставку київських художників» [3, с. 35]. Несподівано ці твори отримали схвальні відгуки і в пресі, і в середовищі професійних художників. Петро Холодний починає інтенсивно малювати - упродовж наступних років створює полотна «Івасик і відьма», «Вітер», «Катерина», «Похмурий день», водночас досліджуючи техніку та технологію давнього іконопису та українського народного малярства. Як згадував пізніше: «Велику втіху мені давали зображення «Мамай», «Козак - душа правдивая» ... Мої предки з боку матері були малярами, а декілька речей з їх роботи зосталось вдома. На цьому матеріялові ступнево підростала моя свідомість. Вже в час початку війни я знав ясно, чого мені треба. Сам для себе напівжартом я сформулював це так: мушу знайти курант моїх предків. (Курантом називається камінь, яким на великій плиті розтираються фарби)» [2, с. 30].

Підтвердженням цьому стала картина 1916 року «Дівчина і пава» - мальовничо-вражаюче полотно, сповнене опоетизованої витонченості та мистецької чуттєвості українського модерну. «Цим твором художник одразу себе заманіфестував як одного з чільних вітчизняних символістів, естетично споріднених із найвидатнішими творами цієї епохи, зокрема картинами австрійця Г. Клімта» [3, с. 10 ].

За доби революції та української державності Петро Холодний працював «у Секретаріяті народної освіти Української центральної Ради і міністерстві освіти, за Директорії товаришем міністра» [6, с. ]. У листопаді 1920 р. у статусі міністра народної освіти разом з урядом та армією УНР емігрував до Польщі. Увесь шлях від Києва через Житомир, Вінницю, Проскурів, Кам'янець-Подільський був задокументований художником олійними етюдами та олівцевими начерками. У Тарнові, в таборах для інтернованих офіцерів і вояків армії УНР П. Холодний «читає лекції про стан та перспективи національного мистецтва, малює портрети генералів і членів уряду, старшин і козаків, а також низку пейзажів» [1, с. 12].

1921 року художник переїжджає в Галичину - до Миколаєва, а відтак - до Львова. Тут, за ініціативи художників-емігрантів зі Сходу України, зорганізовує й очолює «Гурток діячів українського мистецтва», бере активну участь у творчій діяльності та виставках 1922-1927 років. Пензлеві художника належать портрети сучасників: М. Юнакова, М. Безручка, В. Сільського, М. Омеляновича-Павленка, отамана Ю. Тютюнника, полковника М. Палієнка, Д. Вітовського, О. Гуляй-Гуленка, письменників В. Самійленка, Ю. Романчука, о. Йосипа Сліпого; низка жіночих портретів; історично-жанрові полотна - «Виїзд із замку», «Похід князя Ігоря на половців», «Ой, у полі жито.».

Водночас упродовж років художник творить у царині сакрального мистецтва - ікони та вітражі Успенської церкви, іконостас та стінопис у каплиці Святого Духа Львівської духовної семінарії, низка ікон у церквах сіл Раделичі, Холоїв, Боровичі, Зубець. У цих творах українська мистецька традиція та іконографічна візантистика поєднується з образно-колористичними прийомами народного мистецтва.

Життєві випробування та важка праця підірвали здоров'я художника. Він тяжко переживав розлуку з рідними. Як подає професор Юрій Телячий, дослідник життєвого шляху П. Холодного, «у 1920-х роках він відмовився від офіційного запрошення повернутися в радянську Україну й заявив, що це відбудеться лише разом із урядом і армією УНР» [8, с. 21]. 7 червня 1930 року художник помирає у Варшаві. За твердженням Степана Сірополка, Петра Холодного похоронили «на Вольському кладовищі у цинковій труні з уваги на можливість перенесення у майбутньому тіла небіжчика на рідну землю» [5, с. 87]. А в некролозі, опублікованому 1 липня 1930 р. у нью-йоркській газеті «Свобода» із сумом повідомлялось, що художник «вмер з побажанням, щоби його поховали у Львові, який полюбив так само, як свій далекий Київ» [4, с. 4].

1931 року в Національному музеї у Львові було представлено посмертну виставку творів Петра Холодного, яка налічувала понад 350 експонатів. Значна частина цих творів була знищена або замальована як «ідейно-шкідливі зразки націоналістичної творчості» упродовж радянської окупації Львова.

Підсумовуючи розповідь про українського державного діяча й талановитого «відомого й водночас невідомого художника» та його значення для українського культурного процесу, хочу завершити словами автора монографії «Українські митці в світі» (Львів, 2013) професора Галини Стельмащук: «Вже з 1916 року він (Петро Холодний) почав використовувати давню іконописну техніку в релігійних та світських композиціях, які він свідомо наділяв окремими стилістичними рисами візантійської традиції, трансформуючи її в дусі сучасного йому модерного мистецтва. Таким чином, Петро Холодний поруч з Михайлом Бойчуком та Олексою Новаківським став одним із засновників українського національного стилю в образотворчому мистецтві, який отримав назву неовізантизму» [7, с. 344].

Література

1. Голубець М. Холодний. Львів: Укр. мистецтво, 1926. 25 с.

2. На пошану Петрові Івановичу Холодному (1876-1930) : зб. матеріалів / упоряд.: І. Гах, О. Держко, О. Сидор, Р. Яців. Львів, 1996. Вип.1. 70 с.:

3. Некролог. Свобода. Нью-Йорк. 1930. 1 липня. С. 4

4. Про П.І. Холодного. Статті І. Свєнціцького і М. Драгана. Львів, 1931. 16 с.

5. Сірополко С. Невіджалована втрата (Пам'яти П. Холодного). Календар-альманах «Дніпро». Львів, 1931. С. 86-92

6. Сірополко С. Петро Холодний як педагог і освітній діяч. Львів: Т-во «Взаїмна Поміч Укр. Вчительства», 1939. 20 с.

7. Стельмащук Г. Українські митці у світі. Матеріали до історії українського мистецтва XX ст. Львів: Апріорі, 2013. 520 с.

8. Телячий Ю. Незнаний Петро Холодний старший. Образотворче мистецтво. 2008. № 2. С. 20-22.

References

1. Holubets, M. (1926). Kholodnyi. Lviv : Ukr. mystetstvo, 25 p. [in Ukrainian]

2. Hakh, I., Derzhko, O., Sydor, O., Yatsiv, R. (Ed.). (1996.) Na poshanu Petrovi Ivanovychu Kholodnomu (1876-1930) [In honor of Peter Ivanovich Kholodny (1876-1930)]. Lviv, Vol. 1, 70 p. [in Ukrainian]

3. Nekroloh. (1930). Svoboda. New-York. 1 lypnia. P. 4. [in Ukrainian]

4. Pro [About P. Kholodny]. (1931). Statti I. Svientsitskoho i M. Drahana [Articles by I. Sventsitsky and M. Dragan.]. Lviv, 16 p. [in Ukrainian]

5. Siropolko, S. (1931). Nevidzhalovana vtrata (Pamiaty P. Kholodnoho) [Unseen loss (In memory of P. Kholodny)]. Kalendar-almanakh ,“Dnipro“ - Calendar-almanac "Dnipro". Lviv, P. 86-92. [in Ukrainian]

6. Siropolko, S. (1939). Petro Kholodnyi yak pedahoh i osvitnii diiach [Petro Kholodny as a teacher and educator]. Lviv: T-vo «Vzaimna Pomich Ukr. Vchytelstva», 20 p. [in Ukrainian]

7. Stelmashchuk, H. (2013). Ukrainski myttsi u sviti. Materialy do istorii ukrainskoho mystetstva XX st. [Ukrainian artists in the world. Materials on the history of Ukrainian art of the XX century]. Lviv: Apriori, 520 p. [in Ukrainian]

8. Teliachyi, Yu. (2008). Neznanyi Petro Kholodnyi starshyi [Unknown Petro Kholodny]. Obrazotvorche mystetstvo - Fine Arts, 2. P. 20-22. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru