Особливості формування адміністративно-територіального устрою південно-західної Тернопільщини

У зв'язку із входженням Галичини до складу Радянської України 04.12.1939 р. утворено Тернопільську область. 17 січня 1940 р. Бучацький повіт ліквідовано в результаті поділу на райони (кожен із кількох ґмін): 1) Бучацький - з міської ґміни Бучач, Бариш та сільських ґмін Підзамочок, Старі Петликівці і Трибухівці; 2) Золотопотіцький - зі сільських ґмін Золотий Потік I, Золотий Потік II, Язловець I, Язловець II і Зубрець [1313] 3) Монастириський - з міської ґміни Монастириська та сільських ґмін Монастириська і Озеряни; 4) Устя-Зеленський (з червня 1940 - Коропецький) - зі сільських ґмін Устя-Зелене і Коропець.

Створення густої мережі адміністративно-територіальних одиниць розглядалося керівництвом СРСР як інструмент радянізації на західноукраїнських землях. У 1960 -х роках Бучацький та Монастириський райони були укрупнені до сучасних розмірів (станом на 2020 р.) [15].

Комплекс заходів з реформи децентралізації стартував у 2014-му році невдовзі після Євромайдану (хоча ідеї адмінреформи мали місце ще у 2005-2012 рр.) та отримав назву «Національний проект «Децентралізація»». Реформа децентралізації передбачає здійснення наступних змін: 1) розвиток та розширення (посилення) місцевого самоврядування; 2) адміністративно-територіальна реформа [7]; 3) створення самодостатніх об'єднаних територіальних громад; 4) врахування історичних, економічних, екологічних та культурних особливостей при плануванні розвитку громад; 5) розширення повноважень місцевих громад, які органи самоврядування здатні виконувати.

Курс на децентралізацію запропоновано українською владою у 2014 -2015 роках у зв'язку із посиленням відцентрових сил (сепаратизму) у південно-східних регіонах України, що було однією з причин російсько-української війни. Відповідно до адміністративного реформування, наперекір проросійським політичним силам, більше самостійності отримують саме місцеві громади, а не області, і це не сприятиме формуванню «феодалізму ХХІ ст.» (олігархічній федералізації).

Адміністративна реформа в Україні передбачає скорочення кількості районів майже втричі та зменшення кількості сільських рад шляхом об'єднання. Це дозволяє зекономити кошти на систему управління та оптимізувати культурно-освітню мережу закладів, у зв'язку з демографічною кризою та різким скороченням сільського населення [1414].

Ще за ініціативою Асоціацій міст України, проекти якої обговорювалася також з Тернопільською обласною радою у 2011 р., в основу формування нових територіальних громад Тернопільщини було покладено адміністративно-територіальний устрій області станом на 1940 р., тобто на базі тогочасних районів мали виникнути нові укрупнені сільські, селищні та міські ради [21]. Цей варіант і був фундаментом децентралізації - основою перших перспективних планів реформи Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (з 2019 р. - Міністерство розвитку громад та територій).

Процес децентралізації у Тернопільській області розпочався ще у 2015 році, коли у 26-ти об'єднаних територіальних громадах (ОТГ) відбулись перші місцеві вибори. У 2016 році утворилось ще 10 ОТГ, у 2017 - 4 ОТГ, 2018 - 9 ОТГ. У грудні 2019 року відбулись перші вибори ще у чотирьох ОТГ. Загалом на території області (згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 482-р) створено 55 громад, із них 28 ОТГ сільські, 14 - селищні, 13 - міські [19].

Одним із суперечливих питань було нове районування Тернопільської області. Первинно, згідно розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1391-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Тернопільської області», розглядалося районування області на основі наявних економічних центрів макрорайонів регіону - Кременець, Чортків, Тернопіль. Відповідно до змін, внесених згідно з розпоряджень Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 № 363-р, від 16 травня 2018 року № 332-р та від 21 листопада 2018 року № 896-р у перспективному плані розглядався четвертий райцентр - Бережани, як одне із міст обласного значення[19].

У Південно-Західній Тернопільщині місцеві ради (Бучацька і Монастириська районні ради та місцеві ОТГ і с/р) ініціювали формування п'ятого - Бучацького району, опираючись на принципи історизму (Бучач - одне з перших міст краю, яке отримало магдебурзьке право), логістики (не всі ОТГ можуть надавати необхідні послуги, стан мережі доріг не сприяє належному сполученню з новим райцентром), демографії (Бучаччина має позитивний показник приросту населення), потреб медичного обслуговування (наближення до населення послуги надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги), добровільності (принцип врахування центральними органами думки органів місцевого самоврядування, власна ініціатива Бучацького та Монастириського районів, Золотопотіцької, Копичинецької, Трибухівської та Золотниківської ОТГ).

26 грудня 2018 р. Бучацька та Монастириська районні ради спільно на засіданні прийняли рішення «Про звернення Бучацької та Монастириської районних рад щодо утворення Бучацького госпітального округу», яке було направлено Кабінету Міністрів України, народному депутату Люшняку М. В., голові Тернопільської облдержадміністрації Барні С.С., голові Тернопільської обласної ради Овчаруку В.В, головам депутатських фракцій Тернопільської обласної ради [10].

На Тернопільщині, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 482-р, буде сформовано 3 райони: Кременецький, Тернопільський та Чортківський [21].

19 червня 2020 р. Бучацька районна рада своїм рішенням № 1087 вкотре звернулася до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо підтримки проекту адміністративно-територіального устрою Тернопільської області в складі шести районів, (в т. ч. Бучацького, Бережанського, Кременецького, Теребовлянського, Тернопільського та Чортківського районів) як такого, що є оптимальним щодо доступності географічного розміщення, враховує демографічну ситуацію, особливості транспортного сполучення, історичну пов'язаність, економічний потенціал тощо та не призведе до надмірного укрупнення районів [21].

17 липня 2020 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 3650 «Про утворення та ліквідацію районів» не беручи до уваги звернення Бучацької районної ради. Згідно з документом тепер в Україні 136 районів. Старі 490 районів, про які йшлося вище, парламент ліквідував [ 21].

Попри підтримку об'єднаних територіальних громад Південно-Західної Тернопільщини, Бучач не став одним із нових райцентрів. Є різні висловлювання: і про популізм місцевої політичної еліти, і про її неспроможність, пасивність у збереженні району. За критеріями Методичних рекомендацій щодо формування адміністративно-територіальних одиниць субрегіонального (районного) рівня: 1) чисельність постійного населення району має становити близько 150 тисяч осіб, а ОТГ, які орієнтувалися б на Бучач, у сумі налічують бл. 72 тис. осіб; 2) чисельність постійного населення райцентру повинна становити не менше 50 тис. осіб, а населення Бучача - 12,2 тис. осіб, тоді як Чортків - єдине місто південної Тернопільщини з населенням майже 30 тис. осіб [17]; 3) за критеріями госпітального округу, багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування 1 -го рівня має обслуговувати не менше 120 тис. осіб, 2-го рівня - не менше 200 тис. осіб, а адміністративним центром госпітального округу визначається населений пункт, як правило, місто з населенням понад 40 тис. осіб. Районний центр має бути і економічним центром з чималою кількістю підприємств, податки яких мають бути основною складовою місцевого бюджету. Бучач, як райцентр, може відповідати лише критерію території географічно цілісної та нерозривної (якщо орієнтуватися на Бучацьку, Мон астириську, Золотопотіцьку, Трибухівську, Коропецьку та Золотниківську ОТГ, то зона доступності даного центру з периферією по автомобільних дорогах з твердим покриттям відповідає відстані до 60 кілометрів).

Відповідно до позиції Міністерства розвитку громад та територій України, поділ держави на нові райони відбувається під нову, більш ефективну систему виконавчої влади, а не для організації місцевого самоврядування, яке має розвиватися в громадах. Затвердження нового районного поділу, відповідно до Конституції, має бути здійснено Верховною Радою, причому у формі закону [21].

Реорганізація районів завершується після місцевих виборів у 2020 р. Для цього Верховна Рада проводить роботу щодо прийняття низки законів про розмежування повноважень і ресурсів між областями та районами, між районами та громадами тощо. До середини 2021 року буде так званий «перехідний період», щоб пом'якшити процес зміни адміністративно -територіального устрою.

Відповідно до Закону України від 2015 р. № 13, на території Бучацького і Монастириського районів добровільно об'єдналися такі територіальні громади: Золотопотіцька (жовтень 2015 р.), Коропецька (жовтень 2015 р.), Трибухівська (вересень 2016 р.), Монастириська (грудень 2018 р.).

Формування бюджетів ОТГ мають свої особливості. Зокрема до них зараховується 60 % податку на доходи фізичних осіб. Раніше цей податок спрямовувався до районного бюджету. Бюджет ОТГ контактує із державним. Кошти від останнього надходять на казначейські рахунки ОТГ, зокрема державна субвенція на розвиток інфраструктури, що передбачено виключно ОТГ. Державна субвенція розраховується за формулою на територію та сільське населення [3].

Щодо Золотопотіцької ОТГ, необхідно зауважити, що більшість здобутків громади були досягнуті завдяки фінансовій підтримці державного бюджету на розвиток інфраструктури громади [1613]. В перші роки громади було відремонтовано більшість дитячих садків, створено комфортні умови для перебування дітей у ДНЗ, школах, ФАПах, закладах культури. Забезпечується культурне дозвілля жителів громади, відновлюється автентичність місцевих пам'яток архітектури, проводяться роботи для збереження культурної спадщини.

Першочерговими заходами, які розпочали втілювати в Трибухівській ОТГ, були: капітальний ремонт будинку культури, що перебував у аварійному стані, особлива увага освіті, відремонтовано та термомодернізовано Трибухівську та Пишківську ЗОШ, здійснено капітальний ремонт двох дитячих садків, оновлено систему опалення. Присутній спортивний потенціал громади, адже в Трибухівській ОТГ є дві футбольні команди. У громаді діють програми «Турбота» та «Ветеран», під які виділяються кошти для допомоги учасникам АТО, людям похилого віку, самотнім, чорнобильцям [12].

За результатами адміністративної реформи (відповідно до розпорядження КМУ від 12.06.2020 р. № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області») та після виборів до місцевих органів влади утворено Бучацьку ОТГ (міську раду), до якої входитимуть: місто Бучач, села Бариш, Берем'яни, Білявинці, Бобулинці, Броварі, Верб'ятин, Доброполе, Дуліби, Жизномир, Жнибороди, Заліщики, Заривинці, Звенигород, Зелена, Зубрець, Киданів, Курдибанівка, Ліщанці, Матеушівка, Нові Петликівці, Новосілка, Озеряни, Осівці, Переволока, Передмістя, Підзамочок, Підлісся, Пожежа, Помірці, Порохова, Пушкарі, Ріпинці, Рукомиш, Сороки, Старі Петликівці, Язловець. Загальна кількість населення ОТГ становить 41274 чол. До Золотопотіцької ОТГ, яку сформували селище Золотий Потік, села Возилів, Губин, Костільники, Миколаївка, Рублин, Русилів, Скоморохи, Сокілець, Соколів, Сновидів, увійшли села Космирин, Стінка та Млинки. Загальна кількість населення ОТГ становить 14489 чол. Трибухівська ОТГ, яка складалася із сіл Трибухівці, Пишківці, Цвітова, включає ще села Мартинівка, Медведівці, Новоставці та Пилява. Загальна кількість населення ОТГ становитиме 9144 чол. [5].

Монастириська ОТГ, до якої входять місто Монастириська, села Гончарівка, Горішня Слобідка, Дубенка, Затишне, Ковалівка, Комарівка, Криниця, Нова Гута, Рідколісся, Бертники, Бобрівники, Велеснів, Високе, Горожанка, Гранітне, Григорів, Доброводи, Завадівка, Задарів, Залісся, Заставці, Коржова, Красіїв, Лазарівка, Лука, Лядське, Маркова, Межигір'я, Низьколизи, Олеша, Підлісне, Савелівка, Саджівка, Сеньків, Тростянці, Устя-Зелене, Чехів, Швейків, Яргорів, начислює 27176 чол. населення. Коропецька ОТГ із селищем міського типу Коропець, селами Вербка, Діброва, Садове, Світле, Стигле, разом із селами Вістря, Горигляди становитиме 7534 чол. (рис. 1) [55].

Слід також зауважити, що крім територіальних органів виконавчої влади, в деяких поселеннях, як правило, нинішніх районних центрах, залишатимуться територіальні підрозділи таких органів без статусу юридичної особи. Щоб не створювати окремі надлишкові структури підрозділів МВС, МНС, Мінсоцполітики, ОТГ можуть укладати договори з цими установами про обслуговування громади шляхом співфінансування (коштом держсубвенції чи за рахунок місцевого бюджету).

Населені пункти південної-західної Тернопільщини відрізняються своїм географічним положенням, зовнішнім виглядом, складом населення, функціями. Як вище зазначалося, на формування цих поселень мали значний вплив історичні умови і особливості господарської діяльності населення.

Переважання сільськогосподарського виробництва та слабкий розвиток промисловості зумовили розвиток сіл і невеликих міст. Важливу роль у формуванні сільських поселень, їх забудові мала парцеляція земель, яку організовували Австро-Угорщина у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., Друга Річ Посполита у 20-30-х рр. ХХ ст., підчас окупації західноукраїнських територій [ 9]. Польська політика осадництва ставила за мету створити соціальну опору власного режиму на східних і південно-східних окраїнах, а також завдання пом'якшити гостроту аграрного перенаселення в етнічній Польщі. На території Бучацького повіту (до складу якого входили майже всі території сучасної Бучаччини і Монастирищини), як і на інших землях Галичини, була сформована велика кількість хутірських поселень (з населенням від 50 до 300 осіб), що наклало відбиток на сучасну мережу населених пунктів [9]. Містечками вважалися (станом на 1939 р.): Бучач (11100 ос.), Монастириська (7800 ос.), Золотий Потік (3800 ос.) і Бариш (4050 ос.). Великими поселеннями були: Коропець (6880 ос.), Трибухівці (4330 ос.), Нагірянка (3820 ос.), Переволока (3540 ос.), Старі Петликівці (2800 ос.), Язловець (2520 ос.), Стінка (2500 ос.), Устя Зелене (2400 ос.), Підзамочок (2220 ос.) [2].

Рис. 1. Сформовані ОТГ на базі Бучацького та Монастириського районів

Після Другої світової війни значних змін зазнала мережа населених пунктів, а також склад населення (рис. 2).

З середини 70-их років XX ст. в Тернопільській області почали проявлятися ознаки депопуляції населення, але особливо вони виявилися у кінці XX - на початку XXI ст. [9]. Станом на 1989 р. в регіоні населення ще збільшувалося і становило 64,8 тис. осіб і 37,6 тис. осіб, то вже до кінця століття воно зменшилося, і на 2015 р. становило 64 тис. осіб (Бучаччина) і 28,9 тис. осіб (Монастирищина). Це - наслідок зменшення показників народжуваності і збільшення показників смертності населення (рис. 3).

Рис. 2. Кількісний склад населення регіону протягом останнього сторіччя

Рис. 3. Динаміка кількісного складу населення Бучаччини та Монастирищини

Понад 70 % населення даного регіону складає сільське населення, частка якого скоротилася відносно довоєнного рівня. Причини такого скорочення пов'язані з ліквідацією малих сіл, як «неперспективних» [9], приєднання їх до великих - хутори Грушка, Гутишино, Пожежа; відтік молоді в більші села та міста - Бучач, Монастириська, Тернопіль, Івано-Франківськ (наприклад, багато сімей з Доброполя, Матеушівки переселилися до Тернополя, Великої Березовиці, де працювали потужні підприємства) [9]; безробіття (зазвичай, чим менше село, тим більший його рівень, відсутність перспектив), низька рентабельність сільськогосподарської продукції (низькі закупівельні ціни на с/г сировину поряд із завищеною вартістю переробної та промислової продукції) (табл. 2).

Таблиця 2. Кількість сільських поселень у районах Тернопільської обл.

Серед сільських поселень Південно-Західної Тернопільщини можна виділити такі типи:

1) сільськогосподарські поселення - переважно малі і середні села, в яких більшість мешканців залучена у сільськогосподарському виробництві та сфері послуг місцевого значення: а) центри сільрад із адміністративно-територіальними функціями (Григорів, Горожанка, Зубрець, Озеряни); б) так звані аграрні пункти - малі села, в яких розвинена переважно сільськогосподарська діяльність, елементи первинних систем розселення (Верб'ятин, Мартинівка, Нова Гута, Лука) [7];

2) сільськогосподарські поселення, у яких є заклади і підприємства сфери послуг (освіти, охорони здоров'я, торгівлі, відпочинку) міжпоселенного значення (так звані кущові центри) - переважно великі села (Пилява, Переволока, Ковалівка);

3) сільськогосподарські поселення, в яких є переробка сільськогосподарської сировини або виробництво будматеріалів, сфера послуг має внутрішньопоселенне або міжпоселенне значення; вони є центрами первинних або кущових систем розселення (Коропець, Золотий Потік, Трибухівці) [7];

4) сільські поселення - рекреаційні центри (Скоморохи);

5) приміські села - сільські поселення навколо міст, в яких діяльність населення пов'язана з забезпеченням потреб населення міста (Підзамочок, Підлісся); у них більшість працездатного населення працює на підприємствах і в установах міст, там і задовольняє свої потреби у послугах; сільськогосподарська діяльність здійснюється переважно в індивідуальних селянських господарствах.

Міста (Бучач, Монастириська) і селища міського типу (Золотий Потік, Коропець) виконують роль центрів обслуговування населення. У кожному з них були промислові підприємства, комплекс закладів сфери послуг та обслуговування населення і господарства району. Тепер у багатьох із них більшість промислових підприємств майже не функціонують або занепали. Тим не менше, на сьогодні саме біля даних економічних центрів спостерігається позитивна динаміка приросту населення, в тому числі зростання густоти населення. Критичніша ситуація у малонаселених пунктах на периферії районів. Населення зайняте переважно у сфері послуг та сільськогосподарській діяльності. Звуження функцій багатьох поселень у роки соціально-економічної кризи є важливим чинником демографічного занепаду міст регіону. Необхідна трансформація функцій цих поселень, перетворення їх в опорні центри нових систем розселення, що виникатимуть на основі територіальних громад [7].

Південно-Західна Тернопільщина, особливо Монастирищина, відноситься до регіонів з високим рівнем безробіття та найнижчою заробітною платою, що на фоні зниження народжуваності та стабільного зростання смертності негативно позначається на демографічній ситуації, перешкоджає створенню умов для забезпечення відтворення та ефективного використання трудового потенціалу регіону [4]. Станом на 2002 рік на території даного регіону чисельність наявного населення становила 99,5 тис. осіб, протягом останніх тринадцяти років кількість населення скоротилась майже на 6,7 тис. осіб. Сільське населення в регіоні складає 73,6 %, міське - 26,4 %. Чисельність постійного населення на території регіону у 2015 році становила 92,95 тис. осіб [15].

адміністративно-територіальний децентралізація демографічний

Висновки

Адміністративно-територіальний устрій Південно-Західної Тернопільщини має довгу і складну історію й формувався з княжих часів, у литовсько-польський, австро-угорський, нового часу і епохи новітньої української державності.

Реформа «Децентралізації» України (2015-2020 рр.) має на меті посилити фінансову спроможність органів місцевого самоврядування. Виконання ними власних та делегованих функції може відбуватися внаслідок розширення переліку власних джерел доходів відповідних місцевих бюджетів, а також надання достатнього обсягу державних трансфертів та субвенцій для виконання делегованих повноважень.

Основними демографічними проблемами в регіоні є низький рівень народжуваності, високий рівень смертності, від'ємне міграційне сальдо, недосконалість соціального захисту населення, невисока заробітна плата, високий рівень безробіття, тіньова зайнятість значної частини працездатних, старіння населення. Гостро постала потреба у проведенні заходів для стабілізації демографічної ситуації в регіоні.

Література

1. Біографічна довідка про Коропецького селищного голову Володимира Мельника

2. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. - Нью-Йорк - Лондон - Париж - Сідней - Торонто: НТШ, Український архів, 1972. - Т. XXVII. - 944 с.

3. Віктор Литвинчук: «Децентралізація не може тривати вічно, або «Що гальмує реформу на Чортківщині»

4. Герасимів З.М. Аналіз демографічної ситуації в регіоні (на прикладі Тернопільської області) / З.М. Герасимів // Інвестиції: практика та досвід. - 2012. - № 5. - С. 45-48.

5. Громади Тернопільської області

6. Жаліло Я. Децентралізація влади: порядок денний на середньострокову перспективу: аналіт. доп. - Київ : НІСД, 2019. - 192 с.

7. Географія Тернопільської області: монографія (за ред. М. Сивого, Л. Заставецької). Т.2. Населення. Господарство / ТНПУ ім.. В. Гнатюка. - Тернопіль: Крок, 2017. - 342 с.

8. Географія Тернопільської області: монографія (за ред М.Сивого). Т.1. Природні умови та ресурси / ТНПУ ім. В. Гнатюка. - Тернопіль: Крок, 2017. - 504 с.

9. Заставецький Б.І., Заставецька O.В. Динаміка людності поселень та національного складу населення Тернопільської області за роки радянської влади // Природа, населення та господарство Тернопільської області, їх вивчення в загальноосвітній школі / Матеріали обласної науково -практичної конференції, травень, 1991 рік. - Тернопіль, 1991. - С. 106-114.

10. Звернення Бучацької та Монастириської районних рад щодо утворення Бучацького госпітального округу

11. Звіт Монастириської об'єднаної територіальної громади 2019 р.

12. Звіт Трибухівського сільського голови

13. Золотопотіцька громада: що зроблено за три роки

14. Коваленко С. Зміцнення місцевих бюджетів в умовах децентралізації / Актуальні проблеми економіки. - 2017. - № 6. - С. 186-195.

15. Лист Г оловного управління статистики у Тернопільській області від 23.11.2020 р. № 10-13/66ПІ-20.

16. Мельничук А., Остапенко П. Децентралізація влади: реформа №1. - К.: ЦОП «Глобус». - 2016. - 35 с.

17. Методичні рекомендації щодо критеріїв формування адміністративно -територіальних одиниць субрегіонального (районного) рівня

18. Нові райони

19. Політична карта Тернопільської області

20. Про затвердження перспективного плану формування територій громад Тернопільської області

21. Про звернення до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо підтримки нового проекту адміністративного поділу Тернопільської області в складі шести районів (в тому числі Буча цького)

22. Федунків З. Адміністративно-територіальний устрій та територіальні межі Галицької землі Руського воєводства // Краєзнавство. - 2015. - №3/4. - С. 187-198.

23. Чи зникне Тернопільська область з мапи України?

Размещено на Allbest.ru