Роль національних меншин у Війську Польському під час вересневої кампанії 1939 р.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль національних меншин у Війську Польському під час вересневої кампанії 1939 р.

Валерій Яровий,

д.і.н., професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка Ярослава Дмитрук, аспірантка,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

У статті висвітлено питання участі у вересневій кампанії 1939 р. представників національних меншин, що відбували на той час службу у Війську Польському та зроблено спробу неупередженого розгляду поставленої проблеми. Авторами приділено увагу питанню чисельності представників нацменшин у польській армії напередодні Другої світової війни, однак встановити точну кількість солдатів - представників національних меншин, які брали участь у вересневій кампанії 1939 р. дуже складно, адже значна частина документів цього була знищена, чи потрапила до німецьких та радянських архівів, де більшість з них були загублені. Також проаналізовано ставлення цієї категорії солдат до виконання свого військового обов'язку, зокрема, на основі мемуарів учасників тогочасних подій. Так, на основі збережених матеріалів можна сказати, що ставлення представників національних меншин - українців, білорусів, німців чи євреїв, що служили у Війську Польському під час вересневої кампанії є дещо розрізненим, в контексті цього також підняте питання випадків дезертирства з Війська Польського представників нацменшин.

На основі проаналізованих матеріалів, зроблено висновки щодо ролі та місця представників національних меншин у Війську Польському в обороні Польщі під час вересневої кампанії 1939 р.

Ключові слова: Військо Польське, вереснева кампанія, національні меншини, національне питання, Друга світова війна, оборона Польщі

THE ROLE OF NATIONAL MINORITIES IN THE POLISH ARMED FORCES DURING THE SEPTEMBER 1939 CAMPAIGN

Valerii Yarovyj,

Dr. of Science (History), Professor, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

Yaroslava Dmytruk,

Ph.D. student,

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

The article covers the issues of participation in the September 1939 campaign of representatives of national minorities who served at that time in the Polish Army. Also made an attempt to unbiased consideration of the problem. The authors paid attention to the issue of the number of members of national minorities in the Polish Army on the eve of the Second World War, as well as analyzed the attitude of this category of soldiers to fulfilling their military duty, in particular, based on the memoirs of participants in the events of that time. Also raised is the issue of cases of desertion from Polish armed forces members of national minorities during the September campaign.

Unfortunately, the exact number of national minority soldiers who participated in the September 1939 campaign is very difficult to determine, since many documents from the period of the September campaign were destroyed, while during the war a part of the them went to the German and Soviet archives, where most of them were lost. On the basis of preserved materials, one can only say that the attitude of representatives of national minorities - Ukrainians, Belarusians, Germans or Jews, dressed in Polish forms in September 1939 - is somewhat different. Often, they selflessly fought, but there were cases of desertion, however, for the sake ofjustice, it should be noted that the practice of desertion in the early days of the war was also inherent in representatives of Polish nationality.

On the basis of the material under study, have made sufficiently substantiated generalizations and conclusions regarding key aspects related to the participation of representatives of national minorities who served in the Polish Army in the September 1939 campaign. It is irrefutable that from the very first days of the war ordinary soldiers who came from national minorities, as well as Ukrainian contract officers began to defend the Polish state, and until the end continued to bravely and courageously fight the enemy, often at the cost of their own lives.

Keywords: Polish Army, September campaign, national minorities, national question, World War II, 1939 Defensive War.

національна меншина військо польське

Тема вересневої кампанії 1939 р. представлена у науковій літературі багатьма працями, які носять як характер монографій, так і окремих розвідок щодо конкретних боїв, персоналій, тощо. Однак, не зважаючи на постійний інтерес істориків до цієї теми, низка проблемних питань, пов'язаних з вересневою кампанією 1939 р., залишається недостатньо висвітленою як у вітчизняній, так і в закордонній історіографії. Однією з таких тем є участь представників національних меншин, що перебували на службі у Війську Польському, в обороні Польщі у вересні 1939 р.

Чи не вперше питання ролі та місця представників національних меншин - українців, білорусів, євреїв та німців у складі Війська Польського у перші дні Другої світової війни було підняте під час спеціально організованої наукової конференції у м. Варшава «Участь національних меншин у різних військових формуваннях під час вересневої кампанії 1939 р.» («ийгіаі mniejszosci narodowych w гогпуЛ &гтафаЛ wojskowych w czasie катрапіі wrzesmowej 1939 г.») [14], за результатами якої вийшов збірник наукових матеріалів. Так, автори намагалися пролити світло на проблему міжнаціональних відносин у Польщі в міжвоєнний період, а також зробили спробу неупереджено висвітлити питання участі представників національних меншин у вересневій кампанії 1939 р.

Питання, пов'язані з участю представників національних меншин у складі Війська Польського у вересневій кампанії 1939 р. також висвітлені у роботах В. Резмера [2,10,11], П. Ставецького [13], М. Вержбицького [13]. Дослідники розглядають роль національного питання напередодні війни, висвітлюють ставлення до військової кампанії як рядових солдатів, так і контрактових офіцерів українців, які з початком Другої світової війни опинилися у досить невизначеному становищі. Піднімаються питання як активної участі представників нацменшин у боях з німецькими військами, так і причин взаємної недовіри, ворожнечі та дезертирства. Стаття А. Руккаса [3] присвячена питанню участі українських офіцерів -контрактників, що перебували на службі у збройних силах Польщі, у вересневій кампанії 1939 р.

Питання ставлення представників національних меншин до Польської держави у вересні 1939 р. і до сьогодні залишається у певній мірі зміфологізованим, оскільки у суспільному сприйняті, як і раніше, домінуючою є думка, що національні меншини зрадили Польщу в 1939 р., співпрацюючи або з Третім Рейхом, або (після 17 вересня 1939 р.) з Радянським Союзом. Однак реальна картина тих подій є набагато складнішою, і не можна її розглядати лише в такій площині.

Тому наразі, коли переосмислюється роль національних меншин у Війську Польському під час вересневої кампанії, стає цілком зрозумілим, що незважаючи не численні дискримінаційні аспекти та упереджене ставлення, з яким зіштовхувалися представники національних меншин в польській армії, в час загрози державності Польщі, вони в переважній своїй більшості стали на її захист та сумлінно виконували свій громадянський обов'язок. Звісно, для багатьох солдатів українського, білоруського, єврейського походження, зважаючи на настрої в політичних колах представників нацменшин, цілком логічним було питання, чи Польща є тією країною за котру їм потрібно боротися до кінця.

Варто відзначити, що після проведення військовим керівництвом часткової мобілізації навесні 1939 р. та загальної мобілізації, що була оголошена 31 серпня 1939 р. у лавах Війська Польського опинилася значна частина резервістів непольської національності, зокрема українців та білорусів. У контексті національного питання у польській армії, що особливо гостро стояло напередодні Другої світової війни, необхідно наголосити, що під час здійснення мобілізаційних заходів не було зафіксовано жодних серйозних проблем на етнічному підґрунті. У документах в цілому відзначалося, що резервісти, у тому числі і представники національних меншин, охоче йшли до війська.

Однак, зважаючи на напруженість польсько -німецьких відносин наприкінці 1930-х рр. ситуація із представниками німецької національної меншини була дещо складнішою. Відзначається, що якраз під час проведення часткової мобілізації частими були випадки втеч молодих німців через «польський коридор» до Німеччини, а вже влітку 1939 р. ухиляння від призову та дезертирство з військових частин набули серед німців масового характеру [10, с. 119].

У цілому ж, одразу ж після нападу Німеччини на Польську республіку Військо Польське стало на захист своєї країни. Представники національних меншин також з перших днів війни вступили у боротьбу проти ворога заради спільної перемоги. За словами істориків, солдати українського, білоруського та єврейського походження сумлінно виконували свій військовий обов'язок у зіткненні з німецькими військами. Для багатонаціональної польської армії вереснева кампанія 1939 р. стала першим серйозним військовим випробуванням, і у той же час - останнім.

2 вересня 1939 р. зі шпальт газет до солдат звернувся маршал Е. Ридз - Смігли із закликом стати на захист країни: «Солдати! Німеччина, наш вічний ворог напала 1 вересня 1939 р. на Республіку, порушивши наші кордони. Настав час виконати ваш військовий обов'язок! Солдати! Необхідно боротися за існування і майбутнє Польщі! Варто докласти якнайбільше зусиль, щоб з честю і відвагою виконати свій військовий обов'язок. Не залежно від того, скільки триватиме війна, і якими будуть наші втрати, остаточна перемога буде належати нам і нашим союзникам» [8, с. 2].

У своєму щоденнику Ю. Александровіч - відомий лікар єврейського походження описує враження та настрої солдат Війська Польського у день початку Другої світової війни: «Ніч з 31 серпня по 1 вересня. Вранці глухі звуки бомбардувань. Було ще сіро, а холод пробирав до кісток. Так почалася війна. Ми нічого не просимо в командирів, ми ні про що не думаємо. Солдати повинні слухати. Ми чекаємо на накази та йдемо по дорозі далі» [5].

На жаль, встановити точну кількість солдатів - представників національних меншин, які брали участь у вересневій кампанії 1939 р. дуже складно, оскільки багато документів із періоду вересневої кампанії було знищено, частина під час війни потрапила до німецьких та радянських архівів, де більшість з них були загублені. На основі збережених матеріалів можна лише сказати, що ставлення представників національних меншин - українців, білорусів, німців чи євреїв, одягнених у польську форм у вересні 1939 р. є дещо розрізненим. Часто вони самовіддано воювали, але траплялися і випадки дезертирства, однак, заради справедливості, варто відзначити, що практика дезертирства у перші дні війни була притаманна і представникам польської національності.

Необхідно також наголосити, що представники національних меншин брали участь у вересневій кампанії 1939 р. переважно з почуття військового обов'язку, а не з лояльності до Польської держави, яка для багатьох національних меншин в міжвоєнний період була певною перешкодою на шляху побудови власної державності. Збройні сили Польщі, могли б дійсно стати важливим елементом побудови громадянського суспільства в країні, де кожен почував би себе рівноправним членом, натомість, у більшості випадків армія була саме тієї інституцією, яка яскраво відображала національну нерівність.

У той же час, керівництво повіту Молодечно, Віленського воєводства у своєму рапорті щодо становища у перші дні війни зазначало, що на початку вересня патріотичні настрої були поширені не тільки серед поляків, але й серед євреїв та білорусів, про що свідчило здійснення успішної мобілізації як в самому Молодечно так і в сусідніх повітах. Усе населення проявило симпатію до армії і довіру до держави, так усі накази виконувалися гладко, ухилення від військового обов'язку перед державою було спорадичним, а фактів масової диверсії та саботажу не було встановлено [13, с. 162].

Польські дослідники підрахували, що на початок Другої світової війни в лавах польського війська свій військовий обов'язок відбувало приблизно 100 - 115 тис. українців. Більшість з них служило у піхотних та кавалерійських частинах, хоча значна їх кількість перебувала і в інших родах військ [6, с. 9]. Щодо представників інших національних меншин, то згідно з підрахунками істориків, у вересні 1939 р. у Війську Польському перебувало близько 100 тис. вояків єврейської національності [11, с. 99], хоча на думку деяких дослідників ця цифра може бути завищеною.

У своїх спогадах Ю. Александровіч, який 18 серпня 1939 р. був мобілізований до 74 піхотного полку в Люблінцю, описує настрої, які панували серед солдат та керівництва напередодні війни. «18 серпня, 5 вечора, я в казармах 74 піхотного полку в Люблінцю... У довгих чергах резервісти чекають виділення уніформи та зброї. Я повідомив головного лікаря полку майора Сезарова. Він повний чорних думок...27 серпня. Політична ситуація вже не викликає жодних сумнівів. З початком війни треба розраховувати на кожну мить. «Пам'ятай, - каже лейтенант полковник Віламовський після наради, - ми з Німеччиною можемо тільки програти битву, але ніколи війну. Це наше історичне призначення і наше щастя»» [5].

Ще одним відомим євреєм, який брав участь у вересневій кампанії 1939 р. був військовий рабин Б. Штейнберг. З перших дні війни він також став керівником Душпастирства некатолицьких конфесій для армії «Краків», однак згодом був узятий до радянських полону, і перебував у Старобільському таборі, а вже у квітні 1940 р. був розстріляний в Катинському лісі.

Одним із найцікавіших є, без сумніву, питання безпосередньої участі представників німецької національної меншини у вересневій кампанії 1939 р. Так, на початку війни у Війську Польському повинно було відбувати службу близько 12-13 тис. німців, однак зважаючи на масове ухиляння від мобілізації та призову влітку 1939 р., їх реальна чисельність становила близько 8 тис. осіб, більшість яких перебувала у складі Корпусу охорони прикордоння [10, с. 120].

Однак, з початком вторгнення гітлерівських військ на територію Польщі представники німецької національності у складі Війська Польського стали захист держави, частина з яких брала участь в обороні Варшави. Вони воювали в основному у військових формуваннях, розташованих у східних прикордонних землях Польщі, куди їх було направлено влітку 1939 р., оскільки серед військового керівництва були небезпідставні побоювання, що в разі війни з Німеччиною, вони зможуть перейти на бік ворога. Більшість солдат німецької національності були взяті в полон Радянським Союзом та внаслідок підписання німецько-радянської угоди від 28 вересня 1939 р. - восени того ж року їх повернули до Третього Рейху або польських територій, окупованих німцями.

Одним із найяскравіших прикладів сумлінної служби своїй країні є постать ерцгерцога Кароля Ольбрахта Г абсбурга, який зважаючи на вік та стан здоров'я не був мобілізований до армії, але сам з початком війни у якості добровольця подався до ІІ полку гірських стрільців з Корпусу охорони прикордоння. Після приходу німців у м. Живець, де проживав ерцгерцог зі своєю сім'єю, він відмовився підписати так звані «Списки осіб німецької національності» (фольксписки), стверджуючи, що він був польським офіцером. Так, у відповідь на пропозицію гестапо підписати фольксписки, К.О. Габсбург сказав їм: «Я за походженням німець, моя рідна мова - німецька, але я громадянин Польщі, і вважаю себе поляком» [9, с. 65]. Подальша доля К.О. Габсбурга склалася досить трагічно: у листопаді 1939 р. він був заарештований та відправлений у в'язницю в м. Цєшин, де неодноразово піддавався тортурам гестапо.

Також з початком війни про лояльність до Польської держави заявили у Сеймі українські депутати. Так, 2 вересня 1939 р. В. Мудрий у своєму виступі сказав, що українці «виконують свій громадянський обов'язок, сплачуючи державі кров'ю і майном», а його колега С. Скрипник з Волині сказав між іншим: «На перший виклик Республіки українське населення Волині зробило все, що держава від нього зажадала [...]. Навіть сьогодні наші брати зрошують власною кров'ю польські землі, свідомо готові покласти на жертовний вівтар своє життя і власну кров [...]» [12, с. 36].

Представники єврейської національності також не стояли осторонь початку військових дій. Так, у перші ж дні вересня керівник Бунду, найвпливовішої єврейської соціалістичної політичної організації, заявив: «Ми закликаємо до захисту незалежності Польщі зі зброєю в руках, щоб боротися проти фашистських загарбників за незалежність, свободу і соціальну справедливість для всіх громадян країни ... Пам'ятайте товариші, ви боретеся за свободу своєї рідної країни, з якою ми пов'язані тисячами людей».

Перед представниками національних меншин у Війську Польському у вересні 1939 р. постав складний вибір: виконувати накази вищого військового керівництва, ставши на захист Польщі, чи дезертирувати. Незважаючи на те, що за часи служби в польській армії їм доводилося миритися із недовірливим та часто зневажливим ставленням до себе з боку польських колег. Із початком військової кампанії рядові, підофіцери й офіцери, що походили з національних меншин вступили в боротьбу проти військ агресора, і віддано виконували свій громадянський обов'язок.

Звісно було й дезертирство з військових частин, і перехід на сторону ворога. Та у першій декаді вересня це були поодинокі явища. Відсоток українських солдатів, що втікали з частини або ухилялися від призову до польського війська, наближався до відсотка солдатів інших національних груп, які робили так само, не враховуючи німців [2, с. 25].

Переломним моментом у вересневій кампанії стало 17 вересня 1939 р., коли радянські війська перейшли польський кордон. Ю.Александровіч у своїх спогадах згадує, як змінювалися настрої солдатів Війська Польського в той день: «17 вересня, 6 ранку. Нас розбудив черговий підофіцер, який з радістю повідомив, що радянські військово-повітряні сили завдали удару по німецьким бомбардувальникам. Совєти допомагають нам. Ми вириваємося з ліжка у радісному збудженні. Нове дихання прокинулося у нас. Я розпочав збір та огляд обладнання. Ми готові до гідної зустрічі з союзниками.

Восьма година приносить другу фонограму. «Радянські танки перейшли кордон». Опівдні радянські танкетки прибули. Було наказано зібрати підрозділи, що знаходилися в казармах. Рядові солдати були звільнені, а офіцерам було наказано зареєструватися. Мій ординарець, вірний стрілець Данек, організував втечу з табору, підготував цивільний одяг і так опинився в натовпі біженців» [7].

Уранці 17 вересня 1939 р. атака Червоної Армії на польські прикордонні пости не наштовхнулася на сильний опір Війська Польського, що дало змогу радянській армії рухатися без серйозних проблем на захід. І для військово - політичного керівництва і для рядових солдат, у той момент стало зрозумілим, що польські збройні сили не зможуть вести війну на два фронти проти сильних ворогів - Німеччини та Радянського Союзу. Ймовірно, саме тому випадки дезертирства з Війська Польського набули масового характеру саме після вторгнення радянських військ.

Людські втрати польського війська в кампанії 1939 р., через безповоротну втрату основної документації і особливо при відсутності облікових актів і статистичних матеріалів, можна встановити лише приблизно. Вважають, що у вересні-жовтні 1939 р. загинуло понад 70 тис. солдатів. В. Резмер називає цифру у 7 834 українців, які загинули як солдати польського війська. Приблизно вдвоє більше було поранених. До того ж після вересневої кампанії 1939 р. у німецькому полоні опинилося близько 60 тис. Українців [2, с. 24]. Основна частина з них перебувала там недовго, її звільнили внаслідок втручання різних держав та організацій.

Щодо представників єврейської національності, то дослідники питання відзначають, що кількість полеглих в боях євреїв становила близько 7 тис. осіб, у тому числі 100 офіцерів. Близько 60 тис. євреїв - солдатів та офіцерів Війська Польського потрапили до німецького полону, і ще приблизно 20 тис. осіб - до радянського. У наступні воєнні роки доля значної частини полонених була трагічною - майже 3 тис. єврейських солдатів та офіцерів було вбито німцями, ще близько 450 польських єврейських офіцерів були страчені органами НКВС в Катині та інших місцях.

Із загальної маси полонених офіцерів збройних сил Другої Речі Посполитої німці виділили представників непольської національності, зокрема українців та грузинів. Їх перевели до спеціального табору у м. Люкенвальде під Берліном, про який у своїх спогадах пише Є. Побігущий: «Полон як полон. Дошкуляв голод. Ми все намагалися влаштувати різні імпрези, доповіді, вечори гумору, співанок - так, щоб не скучати й розганяти монотонність буднів...Звичайно, що ми не сиділи тихо, а весь час домагалися, щоб нас звільнили з полону. Навесні 1940 року й справді німці почали звільнювати нас, українців, з полону» [1].

Розглядаючи питання участі представників національних меншин у вересневій кампанії 1939 р. не можна оминути увагою і участь українських офіцерів-контрактників, що служили у міжвоєнний період у Війську Польському. Так, підполковник П. Шандрук у своїх мемуарах зазначає, що, згідно з одним із пунктів контракту, українських офіцерів, а також згідно із усною домовленістю між урядами обох країн, українці мали право розірвати свій контракт, особливо у разі війни з Німеччиною. Але як зауважує автор: «Я не міг й подумати про те, щоб носити форму польського солдата та скинути її в час, коли в Польщі лихо. В будь-якому випадку я ніколи не припускав цього, і більшість українських контрактних офіцерів залишилися у збройних силах та з честю виконували свій обов'язок» [4, с. 122-123].

Під час вересневої кампанії П. Шандрук опинився в складі новосформованої 29-ї піхотної бригади, де був призначений на посаду начальника штабу, а після важкої хвороби її командира, фактично, очолив з'єднання. Завданнями групи були захист району м. Красноброд, надання прикриття для евакуації, що проводилася за лінією оборони на південь в напрямку на Румунію. А 23 вересня 1939 р. в районі Замостя український офіцер особисто керував відходом батальйонів бригади. Відступ проходив під сильним обстрілом німецької артилерії, а на фланги виходили німецькі броньовики [3, с. 94]. Як зазначав польський історик М. Дзевановський у своїй статті в журналі «Культура»: «Значною мірою саме завдяки особистій участі, виваженим рішенням, енергії та відвазі підполковника П. Шандрука полякам все ж вдалося прорватися з оточення та уникнути розгрому. Для порятунку польських військ український офіцер зробив значно більше, ніж можна було б сподіватися від звичайного командира в подібній ситуації [6, ^ 107]. І саме за цей бойовий епізод П. Шандрука було нагороджено Орденом Віртуті Мілітарі 5-го ступеня.

До сьогоднішнього дня так і не вдалося встановити скільки ж було в польському війську солдатів-представників національних меншин, які стали учасниками польсько-німецької кампанії 1939 р. Тому і надалі вкрай необхідно продовжувати досліджувати поставлену проблему з метою неупередженого та комплексного висвітлення подій вересневої кампанії 1939 р. Однак, неспростовним є той факт, що ще з перших днів війни рядові вояки, що походили з національних меншин, а також українські контрактні офіцери стали на захист Польської держави, і до кінця продовжували мужньо і відважно боротися із ворогом, часто і ціною власного життя.

Список використаних джерел та літератури:

1. Побігущий Є. Мозаїка моїх споминів. [Електронний ресурс] / Є.Побігущий - Режим доступу: http://lib.galiciadivision.org.ua/ren/index.html. Дата звернення: 07.04.2018.

2. Резмер В. Позиція і участь українців у німецько -польській кампанії 1939 р. / Вальдемар Резмер// Україна - Польща: важкі питання [Текст]. Варшава: Світовий союз воїнів Армії Крайової, Об'єднання українців у Польщі: Тугеа, 1998. Т. 4: Матеріали IV міжнародного семінару істориків «Українсько - польські відносини під час Другої світової війни», Варшава, 8-10 жовтня 1998 р.: пер. з пол. А. Каращук, відп. ред. М. Кучерепа. - 1999. - С. 13-34.

3. Руккас А. Участь українців - контрактних офіцерів польської армії у вересневій кампанії 1939 р./ А. Руккас //Київська старовина. - 2002. - № 3 (345). - C. 90-102.

4. Шандрук П. Сила доблесті. / П. Шандрук. - Передмова Р.Смоль- Стоцького. Пер. з англ. М.Бурмістенко. Київ: Вища школа, 1999. - 240 с.

5. Aleksandrowicz J. Kartki z dziennika doktora Twardego. / J. Aleksandrowicz. - Wydawnictwo Literackie, 2017. - 240 s.

6. Dziewanowski M. Za co. gen. Szandrnk dostal Virtuti Militari. /M. Dziewanowski// Kultura. - 1965. - № 06/212. - S. 106-107.

7. Halagida I. Ukraincy we wrzesniu 1939 r. Fakty i interpretacje. / I. Halagida // Konferencja Udzial mniejszosci narodowych w roznych formacjach wojskowych w czasie kampanii wrzesniowej 1939 r. Warszawa, 24 wrzesnia 2009 r. -Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 2009. - S. 7-13.

8. Smigly-Rydz E. Rozkaz Wodza Naczelnego/ E. Smigly-Rydz // Kurjer Warszawski. - 1939. - № 242. - S. 2

9. Matelski D. Za i przeciw Polsce. Niemcy polscy w Wehrmachcie i Wojsku Polskim w kampanii wrzesniowej 1939 r. /D. Matelski// Konferencja Udzial mniejszosci narodowych w roznych formacjach wojskowych w czasie kampanii wrzesniowej 1939 r. Warszawa, 24 wrzesnia 2009 r. - Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 2009. - S. 33-71.

10. Rezmer W. Sluzba wojskowa Niemcow w silach zbrojnych Drugiej Rzeczypospolitej./ W. Rezmer // Mniejszosci narodowe i wyznaniowe w silach zbrojnych Drugiej Rzeczypospolitej 1918-1939. K. Zbigniew, R. Waldemar (red.). - Torun: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikolaja Kopernika, 2001. - S.111- 123.

11. Rezmer W. Sluzba wojskowa Zydow w silach zbrojnych Drugiej Rzeczypospolitej./ W. Rezmer // Mniejszosci narodowe i wyznaniowe w silach zbrojnych Drugiej Rzeczypospolitej 1918-1939. K. Zbigniew, R. Waldemar (red.). - Torun: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikolaja Kopernika, 2001

12. Stawecki P. Polityka narodowosciowa w wojsku Drugiej Rzeczypospolitej

/ Stawecki P. // Mniejszosci narodowe i wyznaniowe w silach zbrojnych Drugiej Rzeczypospolitej 1918-1939. K. Zbigniew, R.Waldemar (red.). - Torun:

Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikolaja Kopernika, 2001. - S. 11-37.

13. Wierzbicki M. Bialorusini w Wojsku Polskim (1921-1939)./ M. Wierzbicki // Mniejszosci narodowe i wyznaniowe w silach zbrojnych Drugiej Rzeczypospolitej 1918-1939. K. Zbigniew, R. Waldemar (red.). - Torun: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikolaja Kopernika, 2001. - S.153-177.

14. Konferencja Udzial mniejszosci narodowych w roznych formacjach wojskowych w czasie kampanii wrzesniowej 1939 r. Warszawa, 24 wrzesnia 2009 r. -Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 2009. - 84 s.

References

1. Pobihushhyj, Ye. Mozayika moyix spomyniv. Retrieved from: http://lib.galiciadivision.org.ua/ren/index.html.

2. Rezmer, W. (1999) Pozyciya i uchast' ukrayinciv u nimecko-polskij kampaniyi 1939 r. Ukrayina - Polshha: vazhkipytannya, Т. 4 (pp.13-34). Tyrsa.

3. Rukkas, A. (2002) Uchast' ukrayinciv - kontraktnych oficeriv polskoyi armiyi u veresnevij kampaniyi 1939 r. Kyyivs'ka starovyna. 3(345), рр. 90-102.

4. Shandruk, P. (1999) Syla doblesti. (Per. z anhl. M.Burmistenko). Kyiv: Vyshha shkola.

5. Aleksandrowicz, J. (2017) Kartki z dziennika doktora Twardego. Wydawnictwo Literackie.

6. Dziewanowski, M. (1965) Za co. gen. Szandruk dostal Virtuti Militari. Kultura, 06 (212), рр. 106-107.

7. Halagida, I. (2009) Ukraincy we wrzesniu 1939 r. Fakty i interpretacje. Konferencja Udzial mniejszosci narodowych w roznych formacjach wojskowych w czasie kampanii wrzesniowej 1939 r. (pp. 7-13). Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe.

8. Smigly-Rydz E (1939, September 2). Rozkaz Wodza Naczelnego Kurjer Warszawski, p. 2.

9. Matelski, D. (2009) Za i przeciw Polsce. Niemcy polscy w Wehrmachcie i Wojsku Polskim w kampanii wrzesniowej 1939 r. Konferencja Udzial mniejszosci narodowych w roznych formacjach wojskowych w czasie kampanii wrzesniowej 1939 r. (pp. 33-71). Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe.

10. Rezmer, W. (2001) Sluzba wojskowa Niemcow w silach zbrojnych Drugiej Rzeczypospolitej. K. Zbigniew, R. Waldemar (red.). Mniejszosci narodowe i wyznaniowe w siiach zbrojnych Drugiej Rzeczypospolitej 1918-1939. (pp. 111-123). Torun: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikolaj a Kopernika.

11. Rezmer, W. (2001) Sluzba wojskowa Zydow w silach zbrojnych Drugiej Rzeczypospolitej. K. Zbigniew, R. Waldemar (red.). Mniejszosci narodowe i wyznaniowe w siiach zbrojnych Drugiej Rzeczypospolitej 1918-1939. (pp. 97-111). Torun: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikolaja Kopernika.

12. Stawecki, P. (2001) Polityka narodowosciowa w wojsku Drugiej Rzeczypospolitej. K. Zbigniew, R. Waldemar (red.). Mniejszosci narodowe i wyznaniowe w siiach zbrojnych Drugiej Rzeczypospolitej 1918-1939. (pp. 11-37). Torun: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikolaja Kopernika.

13. Wierzbicki, M. (2001) Bialorusini w Wojsku Polskim (1921 -1939). K. Zbigniew, R. Waldemar (red.). Mniejszosci narodowe i wyznaniowe w siiach zbrojnych Drugiej Rzeczypospolitej 1918-1939. (pp. 153-177). Torun: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikolaja Kopernika.

14. Konferencja Udzial mniejszosci narodowych w roznych formacjach wojskowych w czasie kampanii wrzesniowej 1939 r. (2009). Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe.

Размещено на Allbest.ru