Організаційно-розвідувальна діяльність польської військової розвідки у Підкарпатській Русі в другій половині 1930-х років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Доктор габілітований, професор Інституту Історії Поморської академії в Слупську, Республіка Польща

Організаційно-розвідувальна діяльність польської військової розвідки у Підкарпатській Русі в другій половині 1930-х років

Піотр Колаковскі

Метою дослідження є представлення організації та різних аспектів діяльності польської військової розвідки другої половини 1930-х років у Підкарпатській Русі, яка в міжвоєнний період була в складі Чехословаччини. Методологія дослідження ґрунтується на аналізі маловідомих архівних джерел з діяльності польської військової розвідки та узагальнень попередніх напрацювань істориків.

У статті систематизовано та уточнено положення щодо організації та діяльності польської військової розвідки в Підкарпатській Русі. Встановлено, що у другій половині 1930 -х років польська військова розвідка активно працювала в Підкарпатській Русі, а початком цієї діяльності став ще 1919 р. Інтерес польських спецслужб у цьому регіоні був викликаний насамперед планами створення спільного польсько-угорського кордону, недопущення повстання там української держави, яка б становила потенційну загрозу безпеці ІІ Речі Посполитої. Відділ ІІ Головного штабу (ГШ) Війська польського (ВП) (Oddzial II Sztabu Glownego Wojska Polskiego) своєчасно інформував урядові чинники Польщі про військово -політичну та соціально-економічну ситуацію в Підкарпатській Русі. Розвідувальна активність Відділу ІІ ГШВП активізувалася в Підкарпатській Русі восени 1938 р. і, особливо, в березні 1939 р. під час окупації угорською армією.

Ключові слова: польська військова розвідка, Підкарпатська Русь, Чехословаччина, українці. розвідувальна польська військовий

Intelligence Support Activity of Polish Military Intelligence in Subcarpathian Rus in the Late 1930s

The research goal is to discuss the organization and various aspects of Polish military intelligence in the second half of the 1930s in Subcarpatian Rus, which belonged to the Czechoslovak state in the interwar period. The research methodology: critical analysis of hitherto unpublished archival materials of Polish military intelligence and published scholarly works on the subject.

In the present article the author systematizes and specifies the existing scholarly findings concerning the organization and little-known activity of Polish military intelligence in Subcarpatian Rus. Polish military secret services conducted intensive intelligence activity in Subcarpatian Rus in the second half of the 1930s. The beginnings of such activity date back to 1919. The interest of Polish intelligence in Subcarpatian Rus was primarily a consequence of plans to create a common Polish- Hungarian border and prevent the creation of a Ukrainian state there, which would pose a threat to the security of the Second Polish Republic. The Second Department of the Main Staff of the Polish Army kept the highest Polish authorities informed on the political and military situation as well as internal and economic situation in Subcarpatian Rus. Particular attention was paid to analyzing units of the Czechoslovak army as well as police, gendarmerie and border guards stationed there. In the second half of the 1930s, Polish intelligence reported any manifestations of Soviet presence in this area, which was a result of the cooperation between Prague and Moscow. In addition, attempts to penetrate various Ukrainian organizations were made, especially those of a military nature. The Second Department of the Main Staff of the Polish Army was very active in Subcarpatian Rus in the fall of 1938 and, first of all, in March 1939, when this region was taken over by the Hungarian army. It should be remembered, however, that Subcarpatian Rus and the whole Czechoslovakia played an important, but not a primary role in the activity of Polish military intelligence in the second half of the 1930s, because their main attention was focused on the threat from the two largest neighbors of Poland - Germany and the Soviet Union.

Key words: Polish military intelligence, Subcarpatian Rus, Czechoslovakia, Ukrainians.

Постановка наукової проблеми та її значення

Проблематика організації та діяльності польської військової розвідки в Підкарпатській Русі є мало відома в польській та зарубіжній історіографії. У статті не лише упорядковано попередні висновки дослідників, але й представлено абсолютно нові аналізи щодо методів та ефектів праці польської розвідки. Плани створення спільного польсько -угорського кордону стали причиною того, що Підкарпатська Русь стала важливим напрямком діяльності розвідки наприкінці 1930 -х років.

Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми

У літературі, присвяченій діяльності польської військової розвідки, питання, що стосуються її діяльності в Підкарпатській Русі, досі мало обговорювалися. Цією проблемою раніше займалися: Піотр Колаковскі, у монографії Між Варшавою та Прагою. Польсько-чехословацькі військово-політичні відносини 1918-1939 рр., Варшава 2009 (Piotr Kolakowski, Miзdzy Warszawq a Pragq. Polsko-czechoslowackie stosunki wojskowo-polityczne 1918-1939, Warszawa 2009), Даріюш Домбровскі, Ставлення Речі Посполитої до питання Закарпатської (Підкарпатської) Русі 1938-1939 рр., Торунь 2007 (Dariusz D^browski, Rzeczpospolita Polska wobec kwestii Rusi Zakarpackiej (Podkarpackiej) 1938-1939, Torun 2007). Остання книга на цю тему була видана Мі- халом Ярнецьким та Піотром Колаковським, «Український П'ємонт». Закарпатська Русь в період автономії 1938-1939 рр., Варшава 2017 (Michal Jarnecki, Piotr Kolakowski, „Ukrainski Piemont”. Rus Zakarpacka w okresie autonomii 1938-1939, Warszawa 2017).

Метою дослідження є представлення організації та різних аспектів діяльності польської військової розвідки другої половини 1930-х років у Підкарпатській Русі, яка в міжвоєнний період була в складі Чехословаччини. Автор також поставив собі за мету проаналізувати методи роботи польської розвідки спрямовані на проникнення до українських організацій, а також представлення ролі Підкарпатської Русі у діяльності польських спецслужб.

Методологія дослідження ґрунтується на аналізі маловідомих архівних джерел з діяльності польської військової розвідки та узагальнень попередніх напрацювань істориків.

Виклад основного матеріалу

У діяльності польської військової розвідки в міжвоєнний період Чехословаччина займала важливу, але не першорядну роль, оскільки її головна увага приділялася загрозі з боку двох найбільших сусідів, а саме Німеччини та Радянського Союзу. Істотний вплив на інтенсивність розвідувальних акцій Відділу ІІ Головного штабу (ГШ) (до 1928 р. Генерального штабу) Війська польського (ВП) в південному напрямку мав стан двосторонніх відносин між Варшавою і Прагою, а також розвиток міжнародної ситуації в Центральній Євр о- пі. Інтерес розвідувальних служб Польщі в Підкарпатській Русі, що була складовою Чехословацької Республіки, випливав насамперед із планів створення спільного польсько-угорського кордону, який мав стати однією з підвалин реалізації польської концепції «Міжмор'я», пропагованої Варшавою з різною інтенсивністю протягом міжвоєнного періоду.

Прагнення військово-політичних кіл ІІ Речі Посполитої напередодні Другої світової війни мати спільний кордон із братніми угорцями випливало також із побоювань перспектив утворення «українського П'ємонту», який би загрожував безпеці Польщі. Це було особливо небезпечно внаслідок закулісних дій Німеччини, яка підтримувала український націоналістичний рух, що врешті-решт загрожувало б польській державі з півдня. Не слід також забувати, що на думку Варшави принаймні з середини 1930-х років, Підкарпатська Русь могла б стати з'єднувальною ланкою у можливій співпраці Чехословацької Республіки з Радянським Союзом. Ця перспектива викликала серйозне занепокоєння у ГШВП і Міністерстві закордонних справ (МЗС) Польщі P. Kolakowski (2009), Miзdzy Warszawq a Pragq. Polsko-czechoslowackie kontakty wojskowo-polityczne 1918-1939. Warszawa. S. 429-433, 544-545; D. D^browski (2007), Rzeczpospolita Polska wobec kwestii Rusi Zakarpackiej (Podkarpackiej) 1938-1939. Torun. S. 63-76, 296-335..

Вже на початку 1920-х років польська військова розвідка проявила значний інтерес до Чехо- словаччини, яка після вторгнення в Тешинську Сілезію в січні 1919 р. розглядалася Варшавою як недружня країна. Однак це був непоодинокий акт ворожості щодо Польщі, втягнутої у збройні конфлікти з іншими сусідами. Розвідувальну діяльність у Чехословаччині від 1921 р. розпочали два місцеві Експозитури (філіали) Відділу ІІ ГШ Польщі: №4 у Кракові та №5 у Львові. На найвищому рівні за організацію і керівництво розвідувальною діяльністю у цьому напрямку відповідав Реферат центральної агентури (Referat Centralnej Agentury), що існував при розвідувальному відділі. Інформація, отримана розвідувальним апаратом, опрацьовувалася в Південному рефераті інформаційного управління (Referacie Poludniowym Wydzialu Ewidencyjnego).

Завдання розвідувального апарату, що працював на чехословацькому напрямку, полягало насамперед у надсиланні інформації про збройні сили цієї країни, зокрема про чисельність, організацію, озброєння, технічне оснащення, а також моральний дух солдатів. Велике значення надавалося спостереженню за дислокацією частин чехословацької армії, особл иво поблизу кордону з Польщею. Відділ II також отримував дані про внутрішню ситуацію та зовнішню політику Чехословацької Республіки (ЧСР), приділяючи особливу увагу крокам празького уряду щодо польської держави та поляків, які проживали на її території. На цю тему регулярно складалися інформаційні звіти, які скеровувались найвищим військовим чинникам ІІ Речі Посполитої P. Kolakowski, Miзdzy Warszawq a Pragq... S. 224-225..

Вже в перших роках після відновлення незалежності Польщі розвідувальну діяльність в Чехословаччині здійснювали також Австрія, Німеччина, Румунія та Угорщина. Відділ II прагнув налагодити співпрацю із закордонними спецслужбами, насамперед угорською розвідкою, пропонуючи обмін інформацією стосовно ЧСР, а також взаємодопомогу в організації заходів, пов'язаних із розвідувальною діяльністю. Однак ефективність цих дій була низькою.

Навесні 1921 р. польська військова розвідка активізувала діяльність проти Чехословаччини, що, безперечно, було пов'язано з напруженими політичними відносинами між Варшавою та Прагою. Тому Відділ II продовжував вивчати військовий потенціал цієї країни, а також отримувати відповідну інформацію політичного та економічного характеру. У березні 1921 р. «двійка» (Відділ ІІ) здійснила операцію з отримання інформації про структуру військового командування в державі, а також про ordre de bataille дивізій та бригад. Бажаними були також детальні дані про артилерію та кінноту. Польська військова розвідка також передавала інформацію про стан чехословацької авіації, а також військового флоту на Дунаї та Лабі Centralne Archiwum Wojskowe w Warszawie-Rembertowie (dalej: CAW). Oddzial II Sztabu Glownego Wojska Polskiego (dalej: Oddzial II SGWP). sygn. 1.303.4.6409, plan pracy placowek „Bella” i „La” na marzec 1921 r. z 8 III 1921 r.; CAW. Oddzial II Naczelnego Dowodztwa Wojska Polskiego (dalej: Oddzial II NDWP). sygn. I.301.8.177, referat informacyjny Oddzialu II NDWP z 15 III 1921 r.. Польська розвідка успішно проникла у вищі інституції чехословацької армії, включаючи Генеральний штаб. В результаті було отримано багато цінних організаційних і мобілізаційних документів Czechoslowacki Sztab Glowny penetrowal wbrew przyjзtym normom, ktore attachйs wojskowym zakazywaly prowadzenia dzialalnosci wywiadowczej, pierwszy oficjalny przedstawiciel WP w Pradze pplk Mieczyslaw Wyzel-Sciezynski. Zob. szerzej P. Kolakowski, Miзdzy Warszawq a Pragq... - S. 252 -254..

Яка роль у розвідувальних операціях Відділу ІІ в південному напрямку відводилась Підкарпатській Русі, яка з 1919 р. входила до Чехословаччини? Можна стверджувати, що це була важлива, хоча і не найважливіша оперативна зона «двійки» у ЧСР. Польська військова розвідка прагнула з'ясувати розміщення військових частин і спостерігати за їх дислокацією. Завданням розвідувального апарату було також надання детальної інформації про інтернованих в Підкарпатській Русі українських формувань, які, як припускали військові кола ІІ Речі Посполитої, у разі збройного конфлікту мали бути використані для боротьби у Східній Галичині, щоб відірвати її від польської держави та отримати через Прагу безпосередній зв'язок з більшовицькою Росією. Відділ II цікавився їх командним складом, чисельністю, озброєнням, підготовкою та розміщенням складів зброї та боєприпасів.

Розвідувальна діяльність була спрямована на отримання інформації про наплив добровольців із земель південно-східної Польщі до українських підрозділів, встановлення прізвищ командирів, які були родом зі Східної Галичини, а також маршрутів кур'єрів з Підкарпатської Русі до Львова. Вони прагнули дізнатися про відносини між чехословацькими та українськими солдатами, а також про пануючі настрої та стан продовольчого забезпечення в українських таборах CAW. Oddzial II SGWP. sygn. I.303.4.2881, pismo Oddzialu II do attache wojskowego w Pradze z 26 X 1921 r.. З інформації, отриманої Відділом II, з'ясувалося, що влада ЧСР проводила в українських підрозділах, - а також тих, які знаходилися в Підкарпатській Русі - інтенсивну пропагандистську антипольську кампанію. З одного боку, ці повідомлення викликали роздратування польської влади, а з іншого - побоювання.

У жовтні 1921 р. Експозитура №5 у Львові ретельно проаналізувала дислокацію чехословацьких військ у цій місцевості та облаштування українських підрозділів. Вони були успішно контрольовані Відділом ІІ завдяки інформаторам, які проникли туди під виглядом дезертирів з польської армії. Одним із головних завдань польської військової розвідки в цій частині Чехос- ловаччини був контроль над українськими таборами CAW. Oddzial II NDWP. sygn. I.301.8.358, pismo ekspozytury krakowskiej do Oddzialu II NDWP z 6 VI 1921 r..

Вивчаючи діяльність інформаційних служб ЧСР, Відділ II отримав інформацію про використання розвідкою цієї країни українців для шпигунства в Польщі. «Двійці» вдалося визначити прізвища українських офіцерів, які здійснювали керівництво цією діяльністю, а також підтримували контакти з Міністерством національної оборони у Празі. Польська сторона із занепокоєнням спостерігала також за пропагандистськими кампаніями українців у Підкарпатській Русі, які проводилися за мовчазної згоди чехословацької влади. З цієї інформації випливало, серед іншого, що папір було передано до Польщі через перевал Жупків (Przel^cz Lupkowsk^). Це був не єдиний кур'єрський маршрут, який українці використовували для передачі агітаційних матеріалів, людей та, ймовірно, зброї.

У 1922 р. відбулося подальше посилення розвідувальної діяльності в Підкарпатській Русі. Головними завданнями розвідувального апарату стало отримання інформації про державне військове командування в Ужгороді та здобуття мобілізаційних документів та наказів Генерального штабу Чехословаччини. Планувалося піддати детальному аналізу підрозділи, які входили до складу 12-ї стрілецької дивізії P. Kolakowski, Miqdzy Warszawq a Pragq... - S. 246..

Одним із найважливіших завдань Відділу ІІ у Підкарпатській Русі залишалося спостереження за українськими політичними акціями. Це було пов'язано з активізацією української пропагандистської, шпигунської та підривної діяльності проти Польщі. Точне визнання цих заходів стало умовою conditio sine qua non для забезпечення безпеки у Східній Галичині. За інформацією Експозитури №4 в Кракові випливало, що всупереч офіційним заявам чехословацького уряду, українські військові підрозділи не були розпущені, а переформовані у військово-робітничі відділи. Один із найчисельніших заходився в Ужгороді, де ніс охоронну та допоміжну службу. Його чисельність налічувалася приблизно 200 осіб, причому слабо озброєних. У подальшому українські солдати продовжували проходити військову підготовку під керівництвом чехословацьких офіцерів. Настрій серед українців, пронизаних комуністичними ідеалами, були ворожими як до Польщі, так і до Семена Петлюри, якого вони вважали зрадником українських інте- ресів CAW. Oddzial II SGWP. sygn. I.303.4.6427, meldunek wywiadowczy nr 13 Ekspozytury nr 4 z 26 V 1922 r..

Від 1923 р. Відділ II відмовився від проведення інтенсивної розвідувальної діяльності в ЧСР, зокрема Підкарпатській Русі. В основі рішення новопризначеного начальника «двійки» полковника Міхала Баєра (pika Michala Bajera) було намагання ГШВП на чолі з генералом Станіславом Галлером (gen. Stanislaw Haller) покращити негативне ставлення до південно -східного сусіда. Припинення наступальної розвідки в цьому напрямку було спричинене послабленням загрози з боку Чехословаччини та наміром спрямувати більше коштів на розвідувальну діяльність проти Німеччини та Радянського Союзу, звідки дійсно загрожувала потенційна небезпека.

Призупинення наступальної розвідувальної діяльності в Чехословаччині відбулося також через переговори між представниками обох армій про розширення військового співробітництва, й рівні розвідки зокрема. Його остаточне налагодження відбулося у 1927 р. Співробітництво насамперед передбачало обмін інформацією та розробками на циклічних звітних конференціях.

Співпраця Відділів ІІ тривала до середини 1930-х років, коли вона розпалася через політичну напруженість, спричинену відмінними методами забезпечення безпеки Праги та Варшави Zob. Archiwum Akt Nowych w Warszawie (dalej: AAN). Ministerstwo Spraw Zagranicznych. sygn. 5205, zasady polityki polskiej w Europie Srodkowej i na Balkanach, b.d.; J. Januszewska-Jurkiewicz (2001), Zaolzie w polityce rzqdu i opinii spoleczehstwa polskiego (1925-1937). Katowice. S. 93-94.; J. Gruchala (2002), Czeskie srodowiska polityczne wobec spraw polskich 1920-1938. Katowice. S. 112-113.; P. Kolakowski, Mfdzy War- szawq a Pragq...- S. 191-197; idem, Dziaialnoscplacцwki wywiadowczej Oddziaiu II Sztabu Glцwnego Wojska Polskiego „Olaf ” w Pradze w latach 1930-1934 // Przeglqd Wschodni. 2006. Nr 4. S. 771. Zob. szerzej P. Kolakowski, Mfdzy Warszawq a Pragq... S.191-197, 353-354..

Обмеження контактів обох розвідувальних центрів до фрагментарних обмінів інформацією відбулося вже наприкінці 1934 р. Завершення співпраці між розвідками de facto ствердила політична угода про взаємодопомогу між Прагою та Москвою, підписану 16 травня 1935 р. Після її укладення чехословацька «двійка» почала відмовлятися від співпраці з Відділом ІІ Головного штабу ВП, побоюючись реакції нового союзника, з яким були налагоджені розвідувальні контакти. У цій ситуації на початку 1936 р. було призупинено успішну польсько-чехословацьку розвідувальну співпрацю11.

Від середини 1930-х років польська розвідка поступово відновила розвідувальну діяльність у південному напрямку, включаючи також Підкарпатську Русь, якій відводилася чим раз більша увага. Немає сумніву, що це було пов'язано з чехословацько -радянською співпрацею та можливою військовою допомогою з боку Червоної армії. Відповідно до вищезгаданої угоди про взаємодопомогу від травня 1935 р., Москва брала на себе зобов'язання у випадку агресії Німеччини проти ЧСР, за умови виходу Франції. Ця проблема була важливою для Польщі. Оскільки СРСР не мав спільного кордону з Чехословаччиною, то передислокація радянських військ могла відбуватися лише через територію ІІ Речі Посполитої чи Румунії. Польська влада виступила проти радянської присутності в Центральній Європі, тому вона не погоджувалася на будь -які переміщення підрозділів Червоної армії через Східну Галичину, через яку пролягав найкорот- ший шлях до Чехословаччини. Також були небезпідставними побоювання, що Москва могла використати присутність своїх збройних сил, щоб від'єднати цю територію від польської держави. Таким чином, діяльність польської військової розвідки у другій половині 1930-х років у Підкарпатській Русі була пов'язана із спостереженням за радянською військовою присутністю. Основні завдання Відділу ІІ включали також інформування про розміщені там чехословацьких війська, їх організацію, озброєння та навчання, а також про військову міліцію та поліцію. Була налагоджена передача даних про внутрішню ситуацію в Підкарпатській Русі, а також активність українських організацій. Ця діяльність була тісно пов'язана із планами створення польсько-угорського кордону й не допущення того, щоб ця територія стала зародком української державності.

Спочатку польська військова розвідка не мала організованої розвідувальної мережі в Підкарпатській Русі й у Чехословаччині загалом, використовуючи лише спеціальні звіти військового аташе в Празі, підполковника Богдана Квецінського (pplka Bogdana Kwiecinskiego) та випадкових агентів Archiwum Instytutu Polskiego i Muzeum im. gen. Sikorskiego w Londynie (dalej: AIPMS). sygn. B.I.6f, pis- mo mjra Kotarby do Biura Rejestracyjnego MS Wojsk. z 20 II 1940 r.. Цінну інформацію про Підкарпатську Русь надавав консул РП в Ужгороді Мечислав Халупчинський (Mieczyslaw Chalupczynski). Вони стосувалися державної безпеки та діяльності українських організацій. Важливу роль в організації розвідувальної діяльності в цьому напрямку відіграла розвідка Східно-Малопольської обласної інспекції прикордонної служби у Львові (Інспекція) (wywiad Wschodnio-Malopolskiego Inspektoratu Okr^gowego Strazy Granicznej we Lwowie). Розвідувальний апарат цієї формації брав активну участь у виявленні українських організацій, які працювали за мовчазної згоди влади ЧСР у підтримці irredenty на польських землях. Головними завданнями розвідувальної служби цієї Інспекції була ідентифікація прізвищ членів українських організацій, маршрути контрабанди зброї, боєприпасів, паперу та вибухівки, а також кур'єрські та евакуаційні маршрути. Потрібно було також інформувати про заплановані теракти та зриви польських національних свят. Незалежно від того розвідувальна прикордонна служба надавала інформацію про настрої, які панували серед населення. Вона інформувала також про організацію та діяльність Фінансової сторожі (Strazy Finansowej), поліції та жандармерії в Підкарпатській Русі. Окрім того надавалися дані про переміщення військ поблизу польського кордону, військові навчання, склади зброї та боєприпасів. Велися спостереження за діяльністю спецслужб ЧСР P. Kolakowski, Miзdzy Warszawq a Pragq... S. 391-392..

Інформацію з території Підкарпатської Русі у рамках наступальних дій передавав з апарат контррозвідки - Незалежні інформаційні бюлетені Командування округів корпусів: №VI у Львові та №Х у Перемишлі (Samodzielne Referaty Informacyjne Dowodztw Okrзgow Korpusu (SRI DOK) nr VI we Lwowie i nr X w Przemyslu). У 1936 р. SRI DOK nr VI отримав цікаві дані про будівництво декількох аеродромів, у тому числі в Ужгороді. Управління будівництвом аеродромів перебувало в руках військових інженерів, яким допомагали радянські фахівці. Ця інформація була надзвичайно важливою і мала викликати занепокоєння у Відділі ІІ, оскільки підтверджувала військову співпрацю між Прагою та Москвою AAN. Sztab Glowny Wojska Polskiego (dalej: Sztab Glowny). sygn. 616/330, pismo kpt. Niezbrzyckiego do Samodzielnego Referatu Studiow Ogolnych z 3 VIII 1936 r..

У 1936 р. польська розвідка передавала все більше і більше доказів, які засвідчували проникнення радянської влади в Чехословаччину. Повідомлялося також про присутність пілотів як у Підкарпатській Русі, й у Східній Словаччині. Навесні цього ж року підраховано, що ЧСР перебувало 48 радянських інструкторів, з них 4 - в Підкарпатській Русі AAN. Sztab Glowny,. sygn. 616/204, informacje z terenu Czechoslowacji z 20 VI 1936 r..

З огляду на співробітництво Праги та Москви, а також «пов'язання чехословацьких справ з українським питанням», тягар розвідувальної діяльності в Чехословаччині, а отже, й Підкарпатській Русі, було доручено в центральному управлінні Відділу II - Рефератові «Схід» (Referatowi „Wschod”) у Відділі ІІа Розвідувального відділу Archiwum Instytutu Polskiego i Muzeum gen. Sikorskiego w Londynie. Sprawozdania i relacje. sygn. B.I.6b, odpowiedz pplka Banacha na kwestionariusz Biura Rejestracyjnego z 5 V 1940 r. (Wydzialu Wywiadowczego). Цей осередок відповідав за глибоку розвідку в Радянському Союзі. Протягом багатьох років керівником Реферату «Схід» був досвідчений офіцер розвідки - капітан Єжи Незбжицький (kpt. Jerzy Niezbrzycki).

Переломний момент у діяльності польської військової розвідки в південному напрямку відбувся 7 вересня 1937 р. Тоді начальник Відділу ІІа підполковник Вільгельм Гайнріх (pplk Wilhelm Heinrich) на підставі наказу начальника «двійки» полковника Пелчинського розробив проект організації розвідувальних операцій щодо ЧСР. У ньому пропонувалося створити у Рефераті «Схід» Підреферат «Чехи», два офіцерські відділки у Кракові та Перемишлі, а також нові розвідувальні осередки при консульствах у Братиславі та моравській Остраві. Підрефера- тові «Чехи» також мали підпорядковуватись відділення «Морва» („Morwa”) при амбасаді РП в Празі та «Ральф» („Ralf”) при консульстві в Ужгороді, які функціонували в рамках Реферату «Схід». Щомісячний бюджет польської розвідки в Чехословаччині спочатку складав 8400 злотих. 27 жовтня 1937 р. він був затверджений керівником Відділу II CAW. Kolekcja akt rosyjskich. sygn. VIII.800.61.5, sprawozdanie z organizacji wywiadu na Czechoslowaj za czas od 7 IX 1937 r. do 1 IV 1939 r..

До 27 квітня 1938 р. начальником Підреферату «Чехи» був капітан Богдан Буткевич (kpt. Bohdan Butkiewicz) з Реферату «Схід», а його наступником став капітан Юзеф Робак (kpt. Jozef Robak). З 30 липня 1938 р. до Підреферату було призначено капітана Кароля Васькевича (kpt. Karol Waskiewicz), який керував роботою розвідувальних осередків. 21 вересня цього ж року в підрозділ було направлено уповноваженого від прикордонної служби комісара Пассовича (komisarza Passowicza), який відповідав за діяльність офіцерських відділків, створених прикордонною службою Ibidem..

1 квітня 1938 р. розвідувальну діяльність у Чехословаччині здійснювали три Незалежні інформаційні бюлетені Командувань округів корпусів (SRI DOK): V, VI і X, а також два закордонні осередки, «які віддавна існували і вели розвідку щодо Росії з території ЧСР». Це були вже згадувані представництва - «Морва» в Празі та «Ральф» в Ужгороді. У квітні було створено Офіцерський пост (ОП) №1 в SRI DOK V (капітан Адам П'ясецький) (kpt. Adam Piasecki)) та осредок «M.17» в Остраві Моравській (капітан Владислав Міхневич) (kpt. Wladyslaw Michniewicz). У наступні місяці відбулася подальша розбудова Підреферату «Чехи» Ibidem..

У цьому контексті найважливішим було представництво «Ральф», яке було утворене ще в 1933 р. «з метою здійснення розвідувальної діяльності щодо Росії». Його очолив чиновник на контракті Міністерства закордонних справ (МЗС) у консульстві РП в Ужгороді - Анджей Валі- гурський (Andrzej Waligorski). Представництвом спочатку здійснювалася розвідка щодо СРСР, а також опрацьовувалися питання, пов'язані з діяльністю українських і комуністичних організацій, що входило до сфери розвідувальної діяльності Реферату «Схід». З часу запровадження розвідки щодо ЧСР воно отримала головні завдання саме у цьому напрямку. Начальник цього представництва мав у своєму розпорядженні власну агентурну мережу. Інформацію він також отримував шляхом спостереження. Представництво проводило розвідку в Підкарпатській Русі, а також у Словаччині. За період роботи на чехословацькому напрямку, тобто з 1 жовтня 1937 р. до 28 вересня 1938 р. А. Валігурський надіслав до штабу 80 інформаційних звітів. Наприкінці вересня представництво «Ральф» стало складовою осередку «R.2», також створеного при консульстві в Ужгороді CAW. Kolekcja akt rosyjskich. sygn. VIII.800.61.5, sprawozdanie z organizacji wywiadu na Czechoslowaj za czas od 7 IX 1937 r. do 1 IV 1939 r..

У роботі спецслужб в Підкарпатській Русі важливою була структурна розбудова осередків, які займалися розвідувальною діяльністю в цьому напрямку. 21 травня 1938 р. розпочав діяльність Офіцерський пост (ОП) №2 у Самборі Pocz^tkowo PO nr 2 mial bye zlokalizowany w Przemyslu, lecz ze wzglзdow terenowych zmieniono miejsce jego postoju.. Його очолив капітан Кароль Зборовський (kpt. Karol Zborowski). З травня по жовтень 1938 р. з ОП №2 у Самборі надіслано до штабу 93 депеші та 94 інформаційні звіти. Однак на думку керівництва розвідки, ОП №2 зазвичай не виконував більшість покладених на нього завдань, а результати його роботи були незадовільними. З метою активізації розвідувальної діяльності в Підкарпатській Русі та дублювання діяльності самбірського ОП 2 вересня 1938 р. було створено ще один пост. Це був ОП №3, що базувався в Коломиї. Його очолив розвідник, офіцер прикордонної служби Шабловський (Szablowski). Тут інформаційна мережа складалася в основному з контрабандистів, а також агента за №2010. Пост в Коломиї протягом короткого відрізку часу підпорядковувався Підреферату «Чехи», а 8 жовтня 1938 р. він був включений до складу Відділу ІІ Командування округу корпусу VI у Львові (DOK VI Lwow), як і ОП №2 у Самборі. Робота ОП №3 також «не була поставлена на належному рівні й не принесла бажаних результатів» Ibidem..

21 вересня 1938 р. розпорядженням начальника Другого розвідувального управління (Wydzialu II Wywiadowczego) підполковника Стефана Майєра (pplka Stefana Mayera) за погодженням з Відділом інформаційним штабу прикордонної служби було передано розвідку на місцях співробітникам розвідки Окружного командування прикордонної служби. Так було створено чотири нових ОП: №4 у Самборі, №5 у Яслі, №6 у Стрию та №7 у Новим Таргу. Розвідка в Підкарпатській Русі проводилися постами №4 та №6. Їх завданням було повідомляти через «розвідувальну мережу в середовищі контрабандистів» та пункти прикордонної служби про всі переміщення чехословацьких військ. Інформація передавалася по радіо до Штабу прикордонної служби, звідки після дешифровки надходила до Відділу II ГШВП. Діяльність цих постів здобула добру оцінку з боку командування. 8 жовтня 1938 р. ОП №4, №5 та №6 увійшли до складу Відділу ІІ DOK VI у Львові, тоді як ОП №7 увійшов до оперативної групи « Сілезія» („S4sk”) Ibidem..

Восени 1938 р. Відділ II активізував розвідувальну діяльність у Підкарпатській Русі, що було безпосередньо пов'язане із планами створення польсько-угорського кордону та диверсійною операцією «Лом» („Lom”), розпочатою під кінець жовтня Експозитурою №2 Відділу ІІ ГШВП. Не безпідставними були й побоювання щодо можливості створення радянських повітряних баз у Підкарпатській Русі. Йшлося також про спостереження за важливими лініями зв'язку, що з'єднували ЧСР із Румунією P. Kolakowski, Miзdzy Warszawq a Pragq... S. 490-491..

З метою активізації розвідувальної роботи вже 27 вересня 1938 р. в Ужгороді було негайно створено осередок «R.2». Його начальником призначено капітана Болеслава Баранецького (kpt. Boleslawa Baranieckiego), який отримав на допомогу другого офіцера, капітана Зігмунта Єзер- ського (kpt. Zygmunta Jezierskiego) та чиновника МЗС А. Валігорського, який до 28 того ж місяця очолював представництво «Ральф». Так, новостворений осередок «R.2» одержав потужний кадровий потенціал. Основним його завданням було надання інформації про зосередження та переміщення чехословацьких військ у Підкарпатській Русі та, ймовірно, в східній Словаччині P. Kolakowski, Miзdzy Warszawq a Pragq... S. 490-491..

Після зайняття Угорщиною південної частини Підкарпатської Русі унаслідок Першого Віденського арбітражу, осередок «R.2», який функціонував в Ужгороді, в листопаді 1938 р. був перенесений разом з польським консульством у Севлуш. Чехо -словацькі військові органи влади та представники уряду Августина Волошина безуспішно протестували проти розташування там польської консульської установи, оскільки вважали, що це буде «постійним вогнищем irredenty». Розвідувальний осередок «R.2» до березня 1939 р. очолював капітан Єзерський (kpt. Jezierski), який діяв під псевдонімом «Lorenz» CAW. Kolekcja akt rosyjskich. sygn. Vin.800.61.5, sprawozdanie z organizacji wywiadu na Czechoslowacjз za czas od 7 IX 1937 r. do 1 IV 1939 r..

У той час стратегічною метою «двійки» у Підкарпатській Русі було встановлення дислокації та організації чехо-словацьких частин. Велике значення надавалось отриманню інформації про стан озброєння та технічного оснащення підрозділів, які були там розміщені. Цікавилися також діяльністю уряду А. Волошина та українських парамілітарних організацій. 17 листопада 1938 р. начальник осередку «R.2» у Севлуші, капітан Єзерський повідомляв про війська, що дислокувалися в Підкарпатській Русі. Інформацію щодо цього він одержував, головним чином, подорожуючи автомобілем до Хуста, Перечина, Гуменного та Кам'яниці. Він встановив, що 45 -й стрілецький полк 12-ї стрілецької дивізії, що дислокувався у Севлуші та його околицях, був деморалізований, що було пов'язано, головним чином, із відсутністю дисципліни та поганим харчуванням. Солдати на вулиці відкрито заявляли, що не будуть воювати у випадку вторгнення угорських військ CAW. Oddzial II SGWP. sygn. I.303.4.1999, meldunek informacyjny nr 1 placowki „R.2” z 17 XI 1938 r.. У свою чергу, 22 листопада він заявив у Перечині про присутність тут командування 12-ї стрілецької дивізії, підвозячи до її штабу офіцера зв'язку, автомобіль якого зламався. Він зауважив, що всі основні мости в Підкарпатській Русі пильно охороняються військовими патрулями та жандармерією, що було пов'язано з диверсійною діяльністю, яка велася з польського та угорського боку CAW. Oddzial II SGWP. sygn. I.303.4.1999, meldunek informacyjny nr 4 placowki „R.2” z 24 XI 1938 r..

Наприкінці грудня 1938 р. капітан Єзерський інформував про плани будівництва автомобільної дороги. Реалізація цього проекту мала розпочатися навесні 1939 р. У зв'язку з цим до Хуста з Берліна прибув інженер Гісар (inz. Gisar) разом зі своїми співробітниками щоб провести технічні вимірювання та геологічну розвідку. У своєму донесенні «Lorenz» підкреслив, що українська влада в Підкарпатській Русі прагне якнайшвидше перебрати у чесько-словацької адміністрації всі найважливіші відомства. Насамперед було відсторонено тих чеських чиновників, які були вороже налаштованими щодо українців CAW. Kolekcja akt rosyjskich. sygn. VIII.800.62.6, notatka dla szefa Oddzialu II o Rusi z marca 1939 r.. Єзерський звертав увагу, що процес перейняття фактичної влади відбувався ефективно та швидко P. Kolakowski, Miзdzy Warszawq a Pragq... S. 577..

1939 рік не приніс значних змін у роботі осередку «R.2». У подальшому головним завданням капітана Єзерського було надсилання інформаційних звітів на тему ordre de bataille чехословацьких військ у Підкарпатській Русі. Від начальника відділу Реферату «Схід» капітана Несбжицького осередок отримав розпорядження активізувати зусилля в плані детального опрацювання Карпатської Січі, включаючи, зокрема, визначення прізвищ командирів, розміщення окремих підрозділів та їх озброєння й обладнання CAW. Oddzial II SGWP. sygn. I.303.4.1999, pismo kpt. Niezbrzyckiego do szefa placowki „R.2” z 16 I 1939 r.; CAW. Kolekcja akt rosyjskich. sygn. VIII.800.61.5, zadania wywiadowcze na Czecho-SIowacjз, b.d..

На початку 1939 р. розвідувальні підрозділи, що діяли на території Чехо -Словаччини, отримали детальні інструкції щодо роботи. Перш за все, зважаючи на підвищене зацікавлення найвищих політичних та військових чинників Польщі, необхідно було взяти в розробку Підкарпатську Русь у військовому, комунікаційному та економічному плані. Тільки після цього почергово Словаччину, Моравію та Чехію. Головною метою розвідувального апарату, що працював у

Підкарпатській Русі, було з'ясування ordre de bataille 12-ї стрілецької дивізії, її озброєння та обладнання.

З повідомлень польської розвідки в перші дні січня 1939 р. з'ясувалося, що чехо-словацькі війська підсилили кордон із Угорщиною. Підтвердилася інформація про постійні контакти консульства Німеччини із представниками Карпатської Січі, про що свідчили часті поїздки його працівників з Хуста в цей район. В одному з інформаційних звітів від січня 1939 р., капітан Єзерський повідомив про постійно зростаючий політичний та економічний вплив Берліна на Підкарпатську Русь. Ці звіти, викликали занепокоєння вищого військового командування ІІ Речі Посполитої. Осередок «R.2» також повідомив про важку економічну ситуацію в Підкарпатській Русі, де панувало велике безробіття та значним був дефіцит продуктів харчування P. Kolakowski, Miqdzy Warszawq a Pragq... S. 577..

Капітан Єзерський продовжував за вказівкою штабу активно проводити заходи, спрямовані на розробку Карпатської Січі. За наявності цінного агента, який був діловодом у цій організації, він зміг отримати детальну інформацію про її чисельність. Наприкінці лютого Карпатська Січ налічувала 9630 членів, з них 1260 - у Хусті. Звіти осередку «R.2» вказували на систематичну розбудову цієї організації. Майже у всіх містах та селах відбувався набір до Січі. Її рядові члени, а також командний склад проходили військову підготовку у Відні Ibidem. s. 587. Z doniesien placowki „R.2” wynikalo, ze mlodziez ch^tnie wstypowala w szeregi Siczy Karpackiej. Cz^sto organizowane byly cwiczenia bez broni, obejmuj^ce musztr§ i gimnastyk^. Czlonkowie tej organizacji me byli umundurowani, nosili jedynie opask§ na ramieniu. Ibidem.. Це були наступні повідомлення здобуті польською розвідкою про тісну співпрацю Карпатської Січі з Німеччиною.

21 лютого 1939 р. у Рефераті «Схід» відбулася реорганізація розвідувальної служби в чехо - словацькому напрямку. Цього дня було прийнято рішення про ліквідацію Підреферату «Чехи», замість якої було створено Підреферат «Спеціальний» (Podreferat „Specjalny”). Його завдання полягало насамперед у тому, щоб отримати інформацію стосовно української та чехо - словацької проблем. Керівництво цим підрефератом було доручено капітанові Яну Уряшові (kpt. Janowi Urjaszowi) (одному з найближчих соратників капітана Незбжицького), з урахуванням того, що до його одужання очолювати цей підрозділ мав майор Станіслав Папроцький (mjr Stanislaw Paprocki). Референтом з українського питання призначено капітана Броніслава Елія- шевича (kpt. Bronislawa Eliaszewicza), а чеської і словацької проблематики - капітана Кароля Васькевича (kpt. Karola Waskiewicza). Також було прийнято рішення про реорганізацію існуючих осередків та створення нових CAW. Kolekcja akt rosyjskich. sygn. VnL800.61.5, uzupelnienie sprawozdania z organizacji wywiadu na Czecho-Slowaj za czas od 1 XI 1938 r. do 1 IV 1939 r.; M. Jarnecki, P. Kolakowski (2018), Ukrainski Piemont. Rus Zakarpacka w okresie autonomii 1938-1939. Warszawa. S. 264..

Оскільки вище керівництво не задовольняла робота капітана Єзерського, то був ліквідований осередок «R.2» P. Kolakowski, Miqdzy Warszawq a Pragq... S. 587-588.. У той час Підкарпатська Русь у діяльності польської військової розвідки в Чехо-Словаччині відігравала важливу роль (завдяки насамперед планам створення польсько- угорського кордону, який у результаті мав покращити військово -стратегічне положення ІІ Речі Посполитої). Тому 1 березня 1939 р. був створений новий спостережно-розвідувальний пункт під кодовою назвою «LVG». Його начальником призначено досвідченого офіцера «двійки» капітана Юзефа Робака (kpt. Jozefa Robaka) під псевдонімом «Sel». Він 7 березня 1939 р. очолив осередок в Севлуші CAW. Kolekcja akt rosyjskich. sygn. VIII.800.61.5, uzupelnienie sprawozdania z organizacji wywiadu na Czecho-Slowaj za czas od 1 XI 1938 r. do 1 IV 1939 r..

Начальник Реферату «Wschod» рекомендував щоби розвідувальна діяльність осередку «LVG» була спрямована на ретельне розпрацювання Підкарпатської Русі з огляду на значне зацікавлення цим регіоном з боку Головного штабу ВП. Робота мала вестись у двох напрямках: надання розвідувальної інформації та доповнення попередніх даних для потреб Незалежного відділу загальних досліджень CAW. Oddzial II SGWP. sygn. I.303.4.1999, notatka z odprawy w Referacie „Specjalnym” z 3 III 1939 r. (Samodzielnego Referatu Studiow Ogolnych).

Осередок «LVG» інформував Відділ II про напружену ситуацію в цій частині Чехо - Словаччини, яка в основному була викликана зміною політики Праги щодо уряду А. Волошина та активно діючих українських організацій. Повідомлялося про інциденти між солдатами та членами Карпатської Січі, а також про крадіжку зброї зі складу військової поліції в Хусті. Конфлікт між чехо-словацькою стороною та українцями почав наростати через намагання Праги зміцнити позиції генерала Льва Прхала (gen. Lva Prchali) в автономній владі Підкарпатської Русі, де він очолював відразу три міністерства, включаючи надзвичайно важливе - Міністерство внутрішніх справ.

12 березня осередок «LVG» повідомив вище керівництво про перебування чотирьох німецьких офіцерів у штабі Карпатської в Січі Хусті. Вони мали займатися навчанням її членів та організаційними питаннями. За інформацією, отриманою польською розвідкою від одного з офіцерів чехо-словацької армії, «чеська влада мала намір ліквідувати Січ». Ці дії мали бути здійснені, насамперед, через контакти членів Карпатської Січі з Абвером. Чехо -словацька сторона також прекрасно знала про підготовку українцями збройного виступу, що дозволило жандармерії, армії та Державній охороні (Strazy Ochrony Panstwa) належним чином підготуватися до відбиття нападу, який стався між іншим у ніч з 13 на 14 березня 1939 р. Більшість членів Січі були тоді заарештовані, зокрема в будівлі готелю Корона в Хусті, де проживав консул Німеччини Гамілкар Хофман (Hamilkar Holman) P. Kolakowski, Miqdzy Warszawq a Pragq...- S. 592; M. Jarnecki, P. Kolakowski, Ukrainski Piemont...

S. 266..

14 березня 1939 р. військовий аташе підполковник Ян Емісарський (pplk Jan Emisarski) повідомив Відділ ІІ про вторгнення угорських військових частин в Підкарпатську Русь. За його даними, угорські сили, окрім піхотних бригад, мали дві кавал ерійські та одну мотострілецьку бригаду, які підтримувалися авіацією. Наступного дня начальник осередку «LVG», капітан Робак (kpt. Robak) отримав наказ Віддлу II спостерігати, чи німецькі війська не мають намірів увійти до Підкарпатської Русі з боку Прешова та Гуменного. Однак доповіді розвідки не підтверджували присутність Вермахту у східній Словаччині Ibidem..

З інформації Відділу II випливало, що угорці неквапливо вели військові дії як проти чехо - словацьких військ, так і угруповань Карпатської Січі. 16 березня, капітан Робак повідомив, що угорська армія захопила Хуст і Севлуш. Після кривавих боїв українці відступили в гори з метою організації партизанські боротьби. Щоб придбати зброю, вони напали на відступаючі чехо - словацькі війська. Бої з армією, жандармерією, Фінансовою гвардією, Державною охороною та поліцією, що відступали до Словаччини, Румунії та Польщі, серйозно послабили сили Січі, яка не змогла ефективно боротися з Угорщиною за створення «українського П'ємонту» P. Kolakowski, Miqdzy Warszawq a Pragq... S. 595..

У березні 1939 р. інформацію про Підкарпатську Русь також передавали: аташе РП в Будапешті, заклад «Jur», розташований у столиці Угорщини та інформаційний апарат Корпусу охорони пограниччя (КОП) та прикордонної служби. Окрім того, Відділ II отримував повідомлення від DOK №VI у Львові та DOK №Х у Перемишлі. Слід звернути увагу на те, що угорський військовий аташе у Варшаві підполковник Бела Ленгель (pplk Bela Lengyel) систематично інформував «двійку» про перебіг вторгнення у Підкарпатську Русь. Інформація з цих джерел була достатньою для оцінки розвитку ситуації у цій частині чехо-словацької держави.

Польсько-угорський кордон був кордоном дружби. Це, однак, не означає, що розвідувальна служба на Підкарпатській Русі була призупинена. Інформаційно -розвідувальну діяльність у цьому напрямку проводила розвідка КОПу. Ця формація також забезпечувала захист польсько- угорського кордону. Розвідка КОП регулярно надсилала інформаційні звіти передусім про переміщення угорської армії, а також їх озброєння, технічне оснащення та моральний стан. Чимало повідомлень стосувалося економічної та політичної ситуації у Підкарпатській Русі. Агресія гітлерівської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 р. розпочала новий період у діяльності польської військової розвідки.

Висновки

У другій половині 1930-х років польська військова розвідка активно працювала в Підкарпатській Русі, а початком цієї діяльності став ще 1919 р. Інтерес польських спецслужб у цьому регіоні був викликаний насамперед планами створення спільного польсько -угорського кордону, недопущення повстання там української держави, яка б становила потенційну загрозу безпеці ІІ Речі Посполитої. Відділ ІІ Головного штабу (ГШ) Війська польського (ВП) (Oddzial II Sztabu Glownego Wojska Polskiego) своєчасно інформував урядові чинники Польщі про військово-політичну та соціально-економічну ситуацію в Підкарпатській Русі. Особлива увага приділялась дислокованим у регіоні чехословацьким військовим частинам, а також державній поліції, жандармерії та прикордонникам. У другій половині 1930 -х років польська розвідка повідомляла про будь-які прояви радянської присутності на цій території, які стали наслідком співпраці Праги та Москви. Окремо робилися спроби проникнення в різні українські організації, особливо військового характеру. Розвідувальна активність Відділу ІІ ГШВП активізувалася в Підкарпатській Русі восени 1938 р. і, особливо, в березні 1939 р. під час окупації угорською армією. Слід пам'ятати, що у другій половині 1930 -х років в діяльності польської військової розвідки Підкарпатська Русь і Чехословаччина займали загалом важливу, але не першорядну роль, тому що основна увага зосереджувалася на загрозі з боку двох найбільших сусідів, а саме Німеччини та Радянського Союзу.

Слід підкреслити, що перед Другої світовою війною, безсумнівно польській військовій розвідці вдалося агентурально розропрацювати Підкарпатську Русь у військово-політичному плані. Відділ ІІ отримав також багато інформації про внутрішню та соціально -економічну ситуацію. Діяльність польської військової розвідки була насамперед спрямована на отримання детальної інформації про дислоковані там чехословацькі сили та проникнення до українських політичних та військових організацій, які діяли в Підкарпатській Русі. Польській розвідці вдалося досягти цих цілей.

References

Archiwum Akt Nowych w Warszawie. Ministerstwo Spraw Zagranicznych.

Archiwum Akt Nowych w Warszawie. Sztab Glowny Wojska Polskiego.

Archiwum Instytutu Polskiego i Muzeum gen. Sikorskiego w Londynie. Sprawozdania i relacje.

Centralne Archiwum Wojskowe w Warszawie-Rembertowie. Kolekcja akt rosyjskich.

Centralne Archiwum Wojskowe w Warszawie-Rembertowie. Oddzial II Naczelnego Dowodztwa Wojska Polskiego.

Centralne Archiwum Wojskowe w Warszawie-Rembertowie. Oddzial II Sztabu Glownego Wojska Polskiego.

D^browski D. (2007). Rzeczpospolita Polska wobec kwestii Rusi Zakarpackiej (Podkarpackiej) 1938-1939. Torun: Europejskie Centrum Edukacyjne. [in Polish].

Gruchala J (2002).Czeskie srodowiska polityczne wobec spraw polskich 1920-1938.- Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Sl^skiego. [in Polish].

Januszewska-Jurkiewicz J. (2001). Zaolzie w polityce rzqdu i opinii spoleczenstwa polskiego (1925-1937). Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Sl^skiego. [in Polish].

Jarnecki M., Kolakowski P.(2018) „Ukrainski Piemont”. Rus Zakarpacka w okresie autonomii 1938-1939.- Warszawa: Oficyna Wydawnicza „Rytm”. [in Polish ].

Kolakowski P. (2006). Dzialalnosc placowki wywiadowczej Oddzialu II Sztabu Glownego Wojska Polskiego „Olaf ” w Pradze w latach 1930-1934 // Przeglqd Wschodni, 4, 761-771. [in Polish].

Kolakowski P (2009). Miqdzy Warszawq a Pragq. Polsko-czechoslowackie kontakty wojskowo-polityczne 1918-1939.Warszawa: Wydawnictwo Bellona. [in Polish].

Размещено на Allbest.ru