Стягнення гмінних зборів на окупованих Росією територіях Галичини і Буковини в часи Першої світової війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТЯГНЕННЯ ГМІННИХ ЗБОРІВ НА ОКУПОВАНИХ РОСІЄЮ ТЕРИТОРІЯХ ГАЛИЧИНИ І БУКОВИНИ В ЧАСИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Світлана Орлик (Київ)



У статті досліджено організацію та механізм стягнення російською окупаційною владою гмінних зборів з місцевого населення Галичини й Буковини в період Першої світової війни. З'ясовано, що оподаткування гімінними зборами на окупованих територіях мало здійснюватися за австрійським законодавством, яке діяло до війни, шляхом нарахування відсотків додаткових зборів до державних майнових податків. Акцентовано увагу на тому, що головними причинами, за яких російська окупаційна влада не змогла на захопленій території системно організувати майнове оподаткування державними податками та гмінними зборами за австрійським законодавством були наступні: 1) складність розуміння австрійського податкового законодавства, за яким згідно з нормами міжнародного права мало оподатковуватися місцеве населення; 2) відсутність повноцінних податкових органів та безуспішне залучення органів місцевого самоврядування до стягнення державних та гмінних податків і зборів; 3) відсутність списків платників та податкового обліку, за якими справлялися державні податки та гмінні збори при австрійській владі. Всі ці фактори сприяли тому, що під час російської окупації гмінні збори стягувалися безсистемно і нерівномірно на всій окупованій території.

Ключові слова: Галичина, Буковина, Перша світова війна, Російська імперія, ґмінні збори, податки, окуповані території.



Orlyk S. Collection of gmina fees on the occupied territories of Halicia and Bukovina during the First world war.

The article presents the research on the organization and mechanism of collecting gmina fees from the local population of Galicia and Bukovina by the Russian occupation authorities during the First World War. It was found that the taxation of gmina fees in the occupied territories had to be carried out according to the Austrian legislation that operated before the war, by charging the percentages of additional taxes on state property taxes. The attention is paid to the fact that the main reasons why the Russian occupation authorities failed to organize systematic property taxation on state property taxes according to the Austrian legislation were the following: 1) the complexity of the Austrian tax legislation, which according to international law, should be applied in the process of taxation of local population; 2) the lack offully qualified tax authorities and unsuccessful involvement of local self-government bodies in collecting state and gmina taxes and fees; 3) the absence of taxpayers' lists and tax records that were the subject to state taxes and gmina fees at the period of the Austrian authorities. All the factors facilitated that during the Russian occupation, the gmina fees were collected insolubly and unevenly throughout the occupied territory.

Key words: Galicia, Bukovina, the First World War, the Russian Empire, gmina collection, taxes, occupied territories.



Вторгнення російських військ на територію Галичини й Буковини в період Першої світової війни принесло великі людські втрати та значні розорення сільських господарств і промислових підприємств. Від війни страждало як міське, так і сільське населення. Значна частина заможного населення, опинившись в умовах війни, виїхала з краю, частина їх розорилася. Економічний стан місцевого населення Галичини й Буковини був підірваний не лише військовими діями, а й грабежами російських військ та реквізиціями продуктів [8]. У цілому налагодження механізму оподаткування на окупованих територіях розглядалося як один із реальних способів наповнення критично дефіцитного імперського державного бюджету. Проте перед цивільною владою країни окупанта завжди постає неминуча проблема віднайдення фінансових ресурсів на утримання окупованих територій. Як правило, зазначені кошти виявляються шляхом посилення податкового тиску на платників податків під час стягнення місцевих податків і зборів із розореного війною місцевого населення.

Вивчення проблеми економічної історії періоду Першої світової війни в розрізі соціально-економічного становища Галичини й Буковини знайшло відображення в наукових дослідженнях українських учених, таких як І. Баран [1], І. Ільницький [2], І. Кучера [3], І. Лозинська [4], В. Любченко [5], О. Мазур [6, 7], І. Патер [6, 7] та ін. Більшість істориків під час дослідження цього напрямку акцентували увагу на зруйнованості господарського життя: знищення українського села (спалення посівів, житлових та господарчих будинків), занепад міст, масова конфіскація майна та постійні грабежі, занепад торгівлі та зупинення фабрик і заводів, відсутність працездатного чоловічого населення через мобілізацію та біженство населення від війни тощо. Всі ці факти є беззаперечним свідченням низької податкової платоспроможності місцевого населення. Проте спеціального дослідження податкової політики російської окупаційної влади в Галичині й Буковині в часи Першої світової війни не здійснювалося.

Мета статті - дослідити один із сегментів податкової політики російського уряду, зокрема організацію стягнення гмінних зборів з місцевого населення Галичини й Буковини в період Першої світової війни.

Розруху господарського життя, руйнування міст і сіл, розорення сільського господарства та промисловості висвітлено українськими істориками О. Мазуром і І. Патером, які досліджували соціально-економічне становище Східної Галичини, назвавши цей період Галицькою «Руїною» [6]. Незважаючи на значні розорення окупованих територій Галичини і Буковини, російська влада активно досліджувала економічний стан краю з метою розпочати оподаткування місцевого населення. Особливих успіхів у цьому напрямку вона досягла під час другої окупації краю (1916 - 1917 рр.). Якщо стягненням державних податків опікувалося спеціально створене при Військовому генерал-губернаторстві Галичини Управління фінансовими справами на чолі з уповноваженим від Міністерства фінансів М. Чамовим [9], то питання оподаткування місцевими податками і зборами «по селах було віддано громадським управам, а по містах - міським громадським урядам» [10, с. 35] під пильним наглядом начальників повітів. Російська окупаційна влада мріяла повністю підкорити ґмінні управління та міські магістрати своїй владі. Її не влаштовував механізм місцевого самоврядування, що діяв на захоплених територіях, а саме: неможливість призначити віддану російській владі особу на посаду війта, оскільки ця посада була виборна; призначити війту жалування від імені російської влади, бо жалування призначалося на Раді громадській ґмінного управління. Начальник чернівецького повіту навіть надсилав пропозицію чернівецькому губернаторові замінити назву посади «війта» на більш російську - «начальник ґміни» або «староста». Крім того, пропонувалося призначати сільським посадовим особам жалування безпосередньо російською владою, щоб вони були «у повній залежності від російської влади і більш охоче виконували всі їхні розпорядження, а у свідомості населення остаточно розвіялися думки, що надії, котрі мала деяка частина населення на повернення австрійців, безпідставні» [23, арк. 116зв.-117]. Оскільки такі перетворення здійснити було неможливо, то начальникам повітів залишалося лише поставити під жорсткий контроль усі рішення Рад громадських, а в разі необхідності брати безпосередню участь у їхніх засіданнях, надсилати відповідні листи з вимогами та інструкціями. У свою чергу, ґмінні управління були зобов'язані надавати копії протоколів засідання Рад громадських та іншу вказану документацію (у т.ч. кошториси, списки платників та ін.) начальникові повіту у встановлені терміни [16, арк. 3, 5, 8-9, 19-19зв., 23-23зв., 26-33зв.; 19, арк. 4-19, 22-28, 31-77; 24, арк. 26, 35-36, 40-65зв.].

Процес оподаткування на окупованих територіях Галичини і Буковини мав здійснюватися відповідно до вимог статті 48 IV Гаазької Конвенції «Про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі», прийнятої 18.10.1907 року, де зазначалося, що «якщо на окупованій території окупант стягує визначені такою державою податки, мита і грошові збори, він здійснює це, по можливості, відповідно до чинних правил оподаткування та їхньої сфери дії, внаслідок чого на нього покладається обов'язок нести витрати по управлінню окупованою територією у тій самій мірі, як це був зобов'язаний робити законний уряд» [11]. Тобто, російська окупаційна влада мала застосовувати податкове законодавство Австро-Угорської імперії, землі якої були завойовані та використовувати їх на управління окупованою територією. Як зазначав І. Петрович (І. Крип'якевич) «російські власті на разі кермувалися австрійською податковою системою» [10, с. 35]. Але проблема була в тому, що основними джерелами надходжень до доходів місцевих бюджетів міст і ґмін Галичини і Буковини за австрійським законодавством були додаткові збори до державних майнових податків, таких як поземельний податок, подомово- класний податок, ідеальний подомово-класний податок, подомово-чиншевий податок та ідеальний подомово-чиншевий податок. На суми цих нарахованих державних майнових податків нараховувалися додаткові місцеві збори у таких розмірах:

- до 46% окладу на користь крайового фонду;

- до 50% окладу на користь крайового шкільного фонду;

- до 30% окладу на користь повітового дорожнього фонду;

- ґмінні додатки[14, арк. 183] - відповідно до австрійського закону «Державний закон крайовий» №9, прийнятого Галицьким Сеймом від 12 серпня 1866 р. зі змінами та доповненнями від 17 червня 1874 р. №52 та від 18 березня 1888 р. №36, розмір відсотка затверджувався на повітовій раді кожній ґміні ґміна (нім. Gemeinde - спільнота, громада) - найменша адміністративна одиниця в Галичині чи Буковині, яка мала в складі місто, село або групу сіл, тощо. ґміна - самоврядна громада мешканців певної території. Сільську ґміну очолює - війт, у невеликих містечках - бурмістр, у великих містах - президент. окремо, залежно від визначених кошторисних витрат, і міг становити від 12% до 100% від суми державних податків [30, арк. 62 зв.]. Наприклад, у м. Збаражі Тернопільської губернії ґмінні додатки нараховувалися у розмірі 40% до державних податків; у м. Печеніжині Чернівецької губернії ґмінні додатки нараховувалися у розмірі від 50% до 87% до державних податків [30, арк. 62 зв.; 22, арк. 160 зв.], у Чернівецькому повіті ґмінні податки складали 30% до державних податків [24, арк. 11-122].

Тобто, нарахувати місцеві податки було можливо за умови нарахування державних податків, для цього російській окупаційній владі потрібно було опанувати складним податковим обліком майнових податків (поземельного податку та всіх різновидів податків з нерухомого майна), що існував при австрійській владі, відновити списки платників податків та створити чисельні податкові органи. Окупаційна влада сподівалася, що до справи оподаткування місцеві органи влади залучать колишніх австрійських чиновників, таких як «ужонди податкові», які мали володіти бажаними списками платників податків. Звичайно, наявність цих списків значно полегшило б стягнення податків з місцевого населення російській владі. Проте по багатьох повітах та містах списків не було знайдено. Пояснювався цей стан втратою їх під час бойових дій або ж тим, що їх вивезла австрійська влада, або ж «ужонди податкові» виїхали разом з австрійськими військами і прихопили з собою списки. На такий випадок Військовий генерал-губернатор Галичини рекомендував: «при відсутності таких списків належить керуватися всіма можливими даними, які можуть тільки вказати самі платники, підтверджені відповідними документами» [12, арк. 21]. Крім того, російська окупаційна влада знала, що в кожному податковому управлінні мали бути спеціальні податкові книги з кожного виду податків окремо, та вимагала від начальників повітів терміново «розшукати ці книги, зробити з них відповідні виписки по ґмінах, якщо окремих книг по гмінах не знайдуть, передати їх до Магістратів і війтам для стягнення» [12, арк. 16 зв.] податків. На крайній випадок, вирішено було здійснити подвірний обхід платників податків і затребувати у них податкові книжки, або платіжні листки, які у цьому краї називалися «аркушами посідлості ґрунтової», на основі яких відновити списки платників і дані про розміри податків, що сплачувалися при австрійській владі, і за аналогією налагодити майнове оподаткування. Проте цей напрямок також був безперспективним, адже складання списків, зі слів платників податків та їхніх заяв, було сумнівним заходом, адже кожен міг значно занизити розміри сум податків, сплачуваних ними при австрійській владі [8, с. 97].

Значною проблемою, з якою зіткнулися повітові начальники як представники російської окупаційної влади на місцях, була фактична відсутність сільських управлінь, яким можна було б доручити справу відновлення списків платників податків. Вони припинили свою діяльність через відсутність спеціалістів - «більшість інтелігентного місцевого населення із повіту втекло, в тому числі й секретарі (писарі) ґмін. Майже всі ґмінні канцелярії були знищені або пошкоджені військовими діями», відсутність фінансування оплати праці тих спеціалістів, що залишилися, також не сприяла налагодженню роботи органів місцевого самоврядування.

Досить важливим був і той факт, що місцеві жителі побоювалися співпрацювати з російською окупаційною владою, маючи досвід першої окупації і повернення австрійської влади, що супроводжувалося репресіями для колаборантів. На Буковині такі настрої підігрівалися грудневими подіями на Румунському фронті, що підривало віру в стабільність російської влади і повне заперечення місцевим населенням допомагати окупантам у справі відновлення списків платників податків. Потерпіла фіаско надія на те, що місцеве населення добровільно пред'явить російській окупаційній владі свої платіжні податкові книжки, видані їм австрійською владою, й акти на землеволодіння (аркуші посідлості ґрунтової), з даних яких вони складуть необхідні їм податкові списки для нарахування сум державних майнових податків. Більшість окружних фінансових інспекторів і повітових начальників в один голос рапортували про неможливість отримати ці дані, оскільки, «на жаль, майже ні в кого таких книжок і листків не виявилося. Також у повіті не знайшлося інвентарних книг і списків, складених при австрійському уряді» [14, арк. 121-121 зв.].

Таким чином, окупаційна влада не змогла системно організувати майнове оподаткування державними податками за австрійським законодавством на захопленій території, що призвело до неможливості стягнення додаткових зборів до місцевих бюджетів, які складали основну доходів міських і ґмінних бюджетів. А ті ґмінні збори, які певний час автоматично надходили від платників податків, окупаційна влада, здебільшого, зараховувала в польові казначейства на депозитний рахунок губернатора, буцімто «у подальшому видавати їх громадському самоуправлінню за розпорядженням Губернатора та за їх клопотанням» [12, арк. 66 зв.] і тим самим ставлячи під контроль фінансові потоки органів місцевого самоврядування. Такі проблеми з надходженнями гмінних зборів призводили до того, що у невеликих населених пунктах здійснювалися добровільні «складки» необхідних сум для покриття нагальних витрат ґміни [13, арк.13 зв.].

Особливо збільшувалися витрати на утримання міст і містечок, у яких дислокувалися російські війська. Таким містам необхідно було нести додаткові витрати на освітлення вулиць, дотримання санітарного стану (прибирання вулиць, вивезення нечистот тощо), забезпечення водопостачання (чищення колодязів), підтримка благоустрою, який постійно знищувався військами та на інші потреби. За таких обставин начальники повітів як довірені особи російської влади, керуючись принципом «анархія за правом війни», розпочали введення у підвідомчих окупованих населених пунктах довільних місцевих податків і зборів, які тільки можна було стягнути. З метою наповнення місцевих бюджетів коштами, які були необхідні для ведення міського господарства (у т.ч. відбудови зруйнованої війною інфраструктури та будівель), здійснення виплат заробітних плат та пенсій місцеві магістрати вибірково запроваджували такі місцеві податки і збори: збори з торговельних, промислових закладів та базарної торгівлі, збір за ввезення та перевезення через містечко продуктів харчування - так званий «рогатковий збір» або лінійний акциз, збір із забою худоби, збір за огляд м'яса (консумційний або споживчий збір), збір за прогін через населений пункт (транзитом) великої рогатої худоби, коней, перевезення товарів, збір за собак, збір при переведенні права власності на майно, за огляд тіл покійників, збір з театральних білетів та білетів інших розважальних закладів тощо. Ставки (такси) місцевих зборів затверджувалися губернатором за поданнями магістратів чи начальників повіту. Але всі ці збори разом не могли задовольнити і половини потреб грошових коштів міст та місцевих громад.

Вища окупаційна влада закривала очі на всі порушення, які творилися на місцях їхніми призначенцями у сфері оподаткування місцевими податками і зборами та виправдовувала свої дії тим, що «всі вказані збори були введені магістратами у зв'язку з виключно тяжким фінансовим становищем більшості міст краю. Звичайно, щодо правильності конструкції, рівномірності розподілу податкового навантаження й, особливо, стосовно гарантій правильності нарахування ставок, то вони залишали бажати кращого, викликаючи справедливі скарги населення» [15, арк.40]. Якщо міста хоч частково могли вийти із ситуації введенням перелічених вище місцевих податків і зборів, то сільські гміни, у яких основним фінансовим джерелом були ґмінні збори (з нерухомого майна та землі), залишалися зовсім без доходів. Адже із припиненням нарахування державних податків автоматично припинилося нарахування ґмінних зборів. Не дочекавшись конкретних вказівок від вищої окупаційної влади, у тих ґмінах, які ще не були остаточно розорені війною і де існували ще хоч якісь можливості для стягнення ґмінних зборів, начальники повітів ініціювали застосування примітивної розкладкової системи їх нарахування, яка активно використовувалася у Російській імперії. Так, у Збаразькому повіті Тернопільської губернії більшість ґмін нараховували ґмінний збір за розробленою начальником повіту схемою: 1) війтами ґміни складався кошторис необхідних ґмінних витрат на рік, який обговорювався і приймався на сільській Раді громадській під наглядом начальника повіту або його представників; 2) затверджена сума кошторисних витрат рівнялася із сумою, яку необхідно було стягнути у вигляді ґмінного збору; 3) визначався перелік домогосподарств і земельних власників; 4) розраховувалася сума окладу в копійках, який припадав на кожний № будинку і на один морг Морг землі ( нім. Morgen - ранок) - середньовічна загальноєвропейська одиниця вимірювання площі ґрунту, переважно у рільництві. 1 морг землі рівнявся 0,5755 га (пруський морг - 0,2553 га). землі; 5) нараховувалася сума ґмінного збору пропорційно майновому цензу та наявності моргів землі у власності кожного платника податків; 6) нараховані суми податків затверджувалися на ґмінній раді; 7) протоколи про нарахування ґмінних зборів надсилалися до начальників повітів на погодження та затвердження [28, арк. 15-15 зв.]. Стан нарахування та стягнення ґмінних податків за 1916 р. у розрізі ґмін Збаразького повіту наведено у Ітаблиці.



Таблиця 1 Стягнення ґмінних зборів з домогосподарств та землевласників у бюджети ґмін Збаразького повіту Тернопільської губернії за 1916 р.

Назва ґміни	1916 р.
	Оклади	Доходи від ґмінних зборів (руб. коп.)	Недоїмка, (руб. коп.)
	з будівлі (коп. за будинок)	із землі (коп. за морг)	кошторисні	фактичні
с. Добромірка	25	25	395,80	339,93	55,87
с. Воробіївка	55	55	449,06	449,06	0
с. Чумалі	58	58	144,42	111,03	33,39
с. Зарудечко	52	52	180,44	178,88	1,56
с. Базаринці	50	50	545,64	316,14	229,50
с. Шельпаки	40	40	349,80	336,30	13,50
с. Верняки	60	60	213,60	213,60	0
с. Доброводи	15	15	315,99	0	315,99
с. Заруддя	36	36	208,98	208,98	0
с. Лисичинці	33	33	335,15	335,15	0
с. Медин	26	26	332,69	332,69	0
м. Старий Збараж	40	40	487,60	309,30	178,30
с. Капустинці	50	50	413,50	409, 40	4,10
с. Кошляки	20	20	685,60	685,60	0
с. Вищі Луб'янки	25	25	533,68	519,43	14,25
с. Нижчі Луб'янки	20	20	433,50	433,50	0
с. Охримівці	40	40	404,40	399,60	4,80
с. Просівці	25	25	286,38	286, 38	0
с.Яцівці	50	50	482,59	405,03	77,56
с. Малий Глибочок	60	60	214,50	172,70	41,80
с. Грицівці	30	30	263,97	0	263,97

Джерело: складено автором за даними [31, арк. 2 зв., 15-16; 32, арк. 15-15 зв.; 33, арк.10- 11; 38, арк.3-4, 24; 39, арк.11-12; 40, арк.8-9, 15-16; 43, арк.6-7, 13-14; 44, арк. 12-13; 45, арк.18- 19; 46, арк. 18-19, 45-45 зв.; 47, арк. 33-34; 48, арк.45-46; 49, арк.12-13; 50, арк. 15-16; 51, арк.9- 10; 53, арк.11-12, 54, арк.11-12; 55, арк.17-18].

Дані наведеної таблиці 1 засвідчують, що оклади по ґмінних зборах з нерухомого майна і землі по Збаразькому повіту Тернопільської губернії на 1916 р. не перевищували 60 коп. з будинку та з одного моргу землі. Найменший оклад ґмінних зборів було встановлено по ґмінній управі м. Доброводи - 15 коп. з будинку та з моргу землі. Проте по всіх ґмінах Збаразького повіту зазначені оклади ґмінних зборів були збільшені на наступний 1917 р. З метою збільшення гмінних доходів кошторису на 1917 р. ґмінні управи ухвалили рішення про збільшення окладів ґмінних зборів у 2 - 8 разів. Так, при розрахунках доходів кошторису на 1917 р. ґмінної управи с. Заруддя оклад ґмінних зборів склав 1 руб.50 коп. з кожного будинку з кожного моргу землі; аналогічно, по гмінах с. Лисичанці, м. Старий Збараж, с. Капустинці, с. Охрімівці, с. Малий Глибочок та с. Медин було встановлено оклад - 1 руб., а по гмінах с. Розношинці і с. Яцівці - 1 руб. 20коп. [43, арк. 16; 44, арк.15; 45, арк.21; 46, арк.35; 47, арк.36; 50, арк.19; 52, арк.19; 53, арк.19; 54, арк.15]. Найбільший оклад ґмінних зборів на 1917 р. було встановлено у невеликій ґміні с. Просівці Збаразького повіту - 2 руб. з морга землі та одного будинку[51, арк.9 зв., 16]. Більшість ґмін збільшували свої оклади ґмінних зборів не так радикально - у межах 1 руб. за морг землі.

Незважаючи на складне економічне становище місцевого населення, платіжна дисципліна перебувала на належному рівні - у половині з наведених ґмін (див. табл. 1) недоїмка за нарахованими ґмінними платежами 1916 р. була відсутньою або незначною. Лише по ґмінах Доброводи і Грицівці нараховані ґмінні збори зовсім не стягувалися - це могло статися з двох причин: або через крайнє розорення місцевого населення, або ж через відсутність адміністрації ґмінної управи. Суми недоїмки гмінних зборів, нарахованих за 1916 р., переносилися у проект кошторису на 1917 р. та вживалися заходи по їх стягненню разом з новими нарахуваннями поточного року. До звітів щодо виконання бюджетів ґміни управи додавали загальні списки платників податків (податного населення) з указаними сумами нарахованих ґмінних зборів із будівель та землі, а також надавалися окремі списки платників податків, котрі не сплатили ці збори за попередній та поточний звітний рік [35, 36, 42, 50-57].

Таким же розкладковим способом нараховували ґмінний збір і у м. Тернополі, Тернопільському, Скалатському, Чортківському, Гусятинському, Теребовлянському повітах Тернопільської губернії [29, арк. 2-2зв., 17, 22-22зв., 26-28]. Водночас у деяких повітах, особливо розорених війною, таких як Заліщицькому, Підгаєцькому, Бучацькому, Станіславівському, Тлумацькому, Борщівському Тернопільської губернії, станом на жовтень 1916 р. взагалі не стягувалося ніяких місцевих ґмінних податків і зборів [13, арк. 8, 13 зв.; 29, зв.]. Для таких начальників повітів, де не стягувалися ґмінні збори, тернопільський губернатор надавав вказівку терміново їх запровадити, «а підбурювачів до відмови сплачувати ці збори притягувати до відповідальності за порушення обов'язкових постанов» [29, арк.45- 45 зв.].

Дещо іншою склалася ситуація зі справлянням ґмінних зборів у Чернівецькій губернії, яка вважалася більш розореною від військових дій, ніж Тернопільська. У листопаді 1916 р. чернівецький губернатор доповідав Військовому генерал-губернатору: «що стосується ґмінних управлінь, то на їхню користь зовсім ніяких зборів не надходить, а відповідно, навіть посадові особи цих управлінь не отримують оплати за свою працю, не говорячи про деякі повинності, як наприклад, ремонт доріг, мостів та ін., які мали здійснюватися за рахунок ґмін, або не виконуються зовсім, або ж виконуються без бажання і примусово» [13, 12-13 зв.]. Звичайно, в умовах відсутності надходжень ґмінних зборів ґмінні витрати не фінансувалися, війтам не виплачувалися жалування, і вони виконували свої обов'язки (у т.ч. і доручення окупаційної влади щодо розквартирування військ, збору людей на роботи по відбуванню натуральних повинностей та ін.) безоплатно [29, арк. 42-42 зв.] або взагалі не виконували ніяких функцій через відсутність у деяких ґмінах війтів і неможливість призначити нових, що значно ускладнювало роботу повітових начальників [14, арк. 40-40 зв.].

Ситуація не змінилася і до січня 1917 р. Начальник Чернівецького повіту повідомляв чернівецькому губернаторові у січні 1917 р. про те, що ґмінні збори у повіті не стягувалися через відсутність списків і припинення функціонування гмінних управлінь. У зв'язку з цим перспективи організації стягнення ґмінних зборів у Чернівецькому повіті були дуже сумнівними, оскільки головною причиною було те, що «більша частина населення, розорена військовими діями, постійними реквізиціями, непосильними робочими та підводними нарядами, внаслідок чого більша частина землі залишилася не засіяною і навіть не зораною», відповідно, ні з чого платити державні податки і ґмінні збори [14, арк.39-39 зв.]. Проте відомо, що у ґміні м. Пістино Косівського повіту Чернівецької губернії було введено ґмінний збір на 1917 р. у сумі 50 коп. у місяць з кожного номера будинку зі звільненням від його сплати найбідніших людей [16, арк.18, 19 зв.].

Ситуація з відновленням списків платників державних майнових податків дещо зрушилася після прийняття окупаційною владою Тимчасового положення «Про стягнення податків і зборів і про устрій Управління фінансовими справами при Військовому Генерал- Губернаторстві областей Австро-Угорщини, зайнятих за правом війни» від 6 лютого 1917 р. [27, арк. 46-49]. Ще в процесі підготовки цього проекту, 22 грудня 1916 р. Управління фінансовими справами направило губернаторам окупованих територій важливе розпорядження, за яким доручалося організувати ефективну роботу по створенню необхідних списків із застосуванням усіх можливих способів. Невідворотність виконання поставленого завдання сприяла тому, що по деяких ґмінах навіть з'явилися «оригінальні» списки, які були складені ще при австрійській владі і в яких вказувалися не лише суми державних податків, а й суми гмінних податків (на 1913, 1914 рр.) [25, арк. 7-30зв., 56-74зв., 75-78, 109-114зв.; 18, арк. 23-37]. У тих ґмінах, де списки платників податків були насправді втрачені, було складені нові [25, арк. 40-44зв., 45-55зв, 83-84зв., 102-103зв., 104-107зв., 115-117]. Так, до кінця лютого 1917 р. начальниками повітів Чернівецької губернії було зібрано переважну більшість списків платників податків, які були підписані війтами та повітовими поліцейськими урядниками [17, арк. 1-183; 20, арк. 1-235; 21, арк. 1-267; 26, арк. 24-58], аналогічно і у Тернопільській губернії [31-34, 36-56]. Такий стан відновлення списків платників державних майнових податків дозволяв російській окупаційній владі до квітня - травня 1917 р. здійснити нарахування не лише державних податків, а й ґмінних податків до державних податків на 1917 р. Але успішному оподаткуванню окупованих територій російській владі завадили зміни на фронті. До кінця літа 1917 р. Галичина і Буковина була звільнена від російської окупації.

Таким чином, під час російської окупації територій Галичини і Буковини в російських окупаційних органів цивільного управління не було єдиного системного підходу в організації стягнення ґмінних зборів, що призводило до їх хаотичного і нерівномірного справляння. Начальники повітів, як представники російської цивільної окупаційної влади, діяли на власний розсуд, запроваджуючи ґмінні збори за розкладковою системою, яка широко використовувалася в Російській імперії, а також тотально контролювали прийняття ґмінними управами всіх фінансових рішень.

окупація війна законодавство оподаткування



Джерела та література

1.Баран І.В. Вплив бойових дій на становище міст і сіл Східної Галичини на початку Першої світової війни / Вісник національного університету «Львівська політехніка». 2009. №652. С. 46 - 55.

2.Ільницький І. Діяльність цивільних органів влади Галичини у роки Першої Російської окупації (Серпень 1914 р. - Червень 1915 р.) / Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова: зб. наук. пр. Серія 6: Історичні науки, Вип. 13. Київ, 2015. С. 76-81.

3. Кучера І.В. Наслідки політики російського окупаційного режиму для східногалицьких земель (1914-1917 рр.) // Україна соборна: зб. наук. статей. Історична регіоналістика в контексті соборності України. Вип.2. №3. К.: І-т. історії України НАН України, 2005. С.253-260.

4. Лозинська І.Г. Економічна політика адміністрації Ф.Ф. Трепова у Галичині / Проблеми гуманітарних наук. 2013. Вип. 32. С.123- 137.

5. Любченко В. Б. Російська окупаційна адміністрація у Галичині та на Буковині / Велика війна (1914 - 1918) і Україна. К., 2013. С. 248 - 300.

6. Мазур О.Я., Патер І.Г. Галицька «Руїна»: соціально-економічне становище Східної Галичини (1914-1915 рр.) / Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Держава та армія. Львів, 2007. № 584. С. 44 - 52.

7. Мазур О., Патер І. Львів у роки Першої світової війни / Львівські історичні нариси. Львів: інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 1996. С.304-324.

8. Орлик С. Економічне становище та податна здатність селян Галичини і Буковини в період російської окупації в часи Першої світової війни / Український селянин. 2017. №18. С.93-99.

9. Орлик С.В. Фінансовий контроль російської окупаційної влади за діяльністю нафтових підприємств Галичини у період Першої світової війни / Наукові записки з української історії:зб. наук. статей. Переяслав-Хмельницький: ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», 2017. Вип. 41. С.44 - 55.

10. Петрович І. (Крип'якевич І.) Галичина під час російської окупації. Серпень 1914 - червень 1915. Б.м.: В-во «Політична бібліотека», 1915. 116 а

11. Про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі: IV Конвенція від 18.10.1907 [Електронний ресурс] // База даних «Законодавство України»: [сайт] ВР України. иЯЬ: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995 222 (дата звернення: 09.02.1918).

12. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі - ЦДІАК України). Ф.361. Оп.1. Спр.134.

13. ЦДІАК України. Ф. 361. Оп.1. Спр.1163.

14. ЦДІАК України. Ф.377. Оп.1. Спр.89.

15. ЦДІАК України. Ф.377. Оп.1. Спр.96а.

16. Державний архів Івано-Франківської області (далі - ДАІФО). Ф.12. Оп.1. Спр.95.

17. ДАІФО. Ф. 62. Оп.1. Спр.183.

18. ДАІФО. Ф.604. Оп.1. Спр.37.

19. ДАІФО. Ф. 604. Оп.1. Спр.38.

20. ДАІФО. Ф.605. Оп.1. Спр.289.

21. ДАІФО. Ф.605. Оп.1. Спр.290.

22. Державний архів Чернівецької області (далі - ДАЧО). Ф. 283. Оп.1. Спр.238.

23. ДАЧО. Ф.505. Оп.1. Спр.8.

24. ДАЧО. Ф.505. Оп.1. Спр.9.

25. ДАЧО. Ф. 818. Оп.1. Спр.34.

26. ДАЧО. Ф.886. Оп.1. Спр. 121.

27. ДАЧО. Ф.923. Оп.1. Спр.185.

28. Державний архів Тернопільської області (далі - ДАТО). Ф.322. Оп.1. Спр.1.

29. ДАТО. Ф.322. Оп.1. Спр.171.

30. ДАТО. Ф.370. Оп.1. Спр. 440.

31. ДАТО. Ф.370. Оп.1. Спр.442.

32. ДАТО. Ф.370. Оп.1. Спр.443.

33. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.444.

34. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.447.

35. ДАТО. Ф.370. Оп.1. Спр.453-455.

36. ДАТО. Ф.370. Оп.1. Спр.468.

37. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр. 469.

38. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.470.

39. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.474.

40. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.476.

41. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр. 480-482.

42. ДАТО. Ф.370. Оп.1. Спр.483-486.

43. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.496.

44. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.497.

45. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.498.

46. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.504.

47. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.506.

48. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.509.

49. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.510.

50. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.513.

51. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.515.

52. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.516.

53. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.518.

54. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.519.

55. ДАТО. Ф. 370. Оп.1. Спр.520.

56. ДАТО. Ф.370. Оп.1. Спр.513-534.

57. ДАТО. Ф.370. Оп.1. Спр.547.



References

1. Baran, I.V. (2009), Vplyv bojovykh dij na stanovyshhe mist i sil Skhidnoji Ghalychyny na pochatku Pershoji svitovoji vijny [Influence of combat actions on the situation of cities and villages of Eastern Galicia at the beginning of the First World War], Visnyk of the National University "Lviv Polytechnic", vol. 652, рр.46 - 55 (in Ukrainian).

2.Iljnycjkyj, I. (2015), Dijaljnistj cyviljnykh orghaniv vlady Ghalychyny u roky Pershoji Rosijsjkoji okupaciji (Serpenj 1914 r. - Chervenj 1915 r.) [Activities of the civil authorities of Galicia during the First Russian Occupation (August 1914 - June 1915)], Scientific journal of the National Pedagogical University named after M.P. Dragomanov, vol. 6, 13, рр. 76-81 (in Ukrainian).

3. Kuchera, I.V. (2005), Naslidky polityky rosijsjkogho okupacijnogho rezhymu dlja skhidnoghalycjkykh zemelj (1914-1917 rr.) [Consequences of the policy of the Russian occupation regime for the East German lands (1914-1917).], Ukraine Cathedral, vol. 2, 3, рр. 253-260 (in Ukrainian).

4. Lozynsjka, I. Gh. (2013, Ekonomichna polityka administraciji F.F.Trepova u Ghalychyni [Economic policy of F.F. Trepov's administration in Galicia ], Problems of the Humanities, vol. 32, рр. 123- 137 (in Ukrainian).

5. Ljubchenko, V. B. (2013), Rosijsjka okupacijna administracija u Ghalychyni ta na Bukovyni [Russian occupation administration in Galicia and in Bukovina], Great War (1914 - 1918) and Ukraine, Klio, Kyiv, рр. 248 - 300 ( in Ukrainian).

6. Mazur, O. Ja. & Pater, I.Gh. (2007), Ghalycjka “Rujina”: socialjno-ekonomichne stanovyshhe Skhidnoji Ghalychyny (1914-1915 rr.) [Galician "Ruin": socio-economic situation in Eastern Galicia (19141915)], Visnyk of the National University "Lviv Polytechnic", vol. 584, рр. 44 - 52 (in Ukrainian).

7. Mazur, O. & Pater, I. (1996), Ljviv u roky Pershoji svitovoji vijny [Lviv during the First World War], Lviv Historical Essays. Ljviv: instytut ukrajinoznavstva im. I. Kryp'jakevycha, рр. 304-324 (in Ukrainian).

8.Orlyk, S. (2017), Ekonomichne stanovyshhe ta podatna zdatnistj seljan Ghalychyny i Bukovyny v period rosijsjkoji okupaciji v chasy Pershoji svitovoji vijny [Economic situation and taxable capacity of villagers of Galicia and Bukovina in the period of Russian Occupation during the First World War ], Ukrainian peasant, vol.18, рр. 93-99 ( in Ukrainian).

9.Orlyk, S.V. (2017), Finansovyj kontrolj rosijsjkoji okupacijnoji vlady za dijaljnistju naftovykh pidpryjemstv Ghalychyny u period Pershoji svitovoji vijny [Financial control of the activities of oil producing companies and oil refineries by the Russian occupying authorities in Galicia during the First World War], Scientific notes on Ukrainian history: a collection of scientific articles. Perejaslav-Khmeljnycjkyj: DVNZ «Perejaslav-Khmeljnycjkyj derzhavnyj pedaghoghichnyj universyt et imeni Ghryghorija Skovorody», vol. 41, рр. 44 - 55 (in Ukrainian).

10. Petrovych, I. (Krypjakevych I.) (1915), Ghalychyna pid chas rosijsjkoji okupaciji. Serpenj 1914 - chervenj 1915 [Galicia during the Russian occupation. August 1914 - June 1915], V-vo «Politychna biblioteka», B.m., 116 р. in Ukrainian).

11. Pro zakony i zvychaji vijny na sukhodoli ta dodatok do neji: Polozhennja pro zakony i zvychaji vijny na sukhodoli: IV Konvencija vid 18.10.1907, zakon.rada.gov.ua.

12. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy (m. Kyiv) [Central State Historical Archives of Ukraine in KvivKTsDIAK Ukrainy). F.361. Op.1. Spr.134.

13. TsDIAK Ukrainy. F. 361. Op.1. Spr.1163.

14. TsDIAK Ukrainy. F.377. Op.1. Spr.89.

15. TsDIAK Ukrainy. F.377. Op.1. Spr.96a.

16. Derzhavniy arkhiv Ivano-Frankivskoi oblasti [State Archive of Ivano-Frankivsk region]. (DAIFO). F.12. Op.1. Spr.95.

17. DAIFO. F. 62. Op.1. Spr.183.

18. DAIFO. F.604. Op.1. Spr.37.

19. DAIFO. F. 604. Op.1. Spr.38.

20. DAIFO. F.605. Op.1. Spr.289.

21. DAIFO. F.605. Op.1. Spr.290.

22. Derzhavniy arkhiv Chernivetskoi oblasti [State Archive of Chernivtsi region]. (DAChO). F. 283. Op.1. Spr.238.

23. DAChO. F.505. Op.1. Spr.8.

24. DAChO. F.505. Op.1. Spr.9.

25. DAChO. F. 818. Op.1. Spr.34.

26. DAChO. F.886. Op.1. Spr. 121.

27. DAChO. F.923. Op.1. Spr.185.

28. Derzhavnyi arkhiv Ternopilskoi oblasti [State Archive of Ternopil region]. (DATO). F.322. Op.1. Spr.1.

29. DATO. F.322. Op.1. Spr.171.

30. DATO. F.370. Op.1. Spr. 440.

31. DATO. F.370. Op.1. Spr.442.

32. DATO. F.370. Op.1. Spr.443.

33. DATO. F. 370. Op.1. Spr.444.

34. DATO. F. 370. Op.1. Spr.447.

35. DATO. F.370. Op.1. Spr.453-455.

36. DATO. F.370. Op.1. Spr.468.

37. DATO. F. 370. Op.1. Spr. 469.

38. DATO. F. 370. Op.1. Spr.470.

39. DATO. F. 370. Op.1. Spr.474.

40. DATO. F. 370. Op.1. Spr.476.

41. DATO. F. 370. Op.1. Spr. 480-482.

42. DATO. F.370. Op.1. Spr.483-486.

43. DATO. F. 370. Op.1. Spr.496.

44. DATO. F. 370. Op.1. Spr.497.

45. DATO. F. 370. Op.1. Spr.498.

46. DATO. F. 370. Op.1. Spr.504.

47. DATO. F. 370. Op.1. Spr.506.

48. DATO. F. 370. Op.1. Spr.509.

49. DATO. F. 370. Op.1. Spr.510.

50. DATO. F. 370. Op.1. Spr.513.

51. DATO. F. 370. Op.1. Spr.515.

52. DATO. F. 370. Op.1. Spr.516.

53. DATO. F. 370. Op.1. Spr.518.

54. DATO. F. 370. Op.1. Spr.519.

55. DATO. F. 370. Op.1. Spr.520.

56. DATO. F.370. Op.1. Spr.513-534.

57. DATO. F.370. Op.1. Spr.547.

Размещено на Allbest.ru

...