Історичне товариство Нестора-літописця: сучасний досвід студіювання проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО НЕСТОРА-ЛІТОПИСЦЯ: СУЧАСНИЙ ДОСВІД СТУДІЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ

Інна Демуз (Переяслав-Хмельницький)



Анотація

У статті проаналізовано сучасну історіографію становлення і діяльності Історичного товариства Нестора-літописця у 1872 - 1931 рр.; виділено основні історіографічні акценти у дослідженні даної проблеми.

Зокрема, акцент зроблено на тому, що пожвавлення інтересу до діяльності та наукових студій в історичних товариствах України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. викликаний плідною діяльністю професійних установ незалежної України: Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, Інституту історії України НАН України, Інституту рукопису та Інституту біографістики НБУ ім. В.І. Вернадського, Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства, Київського національного університету імені Тараса Шевченка та окремих дослідників.

В сучасних історіографічних студіях з проблематики виділено дві групи розвідок: 1) загальні праці, присвячені розвитку історичної думки й археографії другої половини ХІХ - початку ХХ ст., представникам історіографічних шкіл Російської імперії та їхнім наступникам у СРСР; 2) спеціальні дослідження, в яких висвітлено історію Історичного товариства Нестора-літописця. До першої групи належать, наприклад, праці С. Водотики, І. Войцехівської, З. Зайцевої, Г. Казьмирчука, І. Маги, В. Масненка, І. Матяш, С. Стельмаха, А. Чуткого та ін., до другої - розвідки Л. Губицького, Л. Круглової, З. Медалієвої та ін.

Встановлено, що сучасними вітчизняними вченими розроблялися питання діяльності Історичного товариства Нестора-літописця в окремі періоди його роботи у контексті діяльності інших наукових інституцій, вивчалася наукова діяльність членів осередку тощо. Дослідники, послуговуючись раніше забороненими матеріалами, проаналізували наукову спадщину активних учасників товариства, висвітлили різні грані функціонування об'єднання, його зв'язки з іншими інституціями, спробували синтезувати вже набуті знання щодо місця та значення наукового осередку у процесі формування системи дослідницьких структур.

Ключові слова: історіографічні студії, Історичне товариство Нестора-літописця, члени товариства, наукові школи, археографічна діяльність, друковане видання.



Аннотация

Демуз И. Историческое общество Нестора-летописца: современный опыт студирования проблемы.

В статье проанализирована современная историография становления и деятельности Исторического общества Нестора-летописца в 1872-1931 гг.; выделены главные историографические акценты в исследовании этой проблемы.

В частности, акцент сделан на том, что усиление интереса к деятельности и научным студиям в исторических обществах Украины второй половины ХІХ - начала ХХ в. вызвано плодотворной деятельностью профессиональных учреждений независимой Украины: Института украинской археографии и источниковедения им. М.С. Грушевского НАН Украины, Института истории Украины НАН Украины, Института рукописи и Института биографистики НБУ им. В.И. Вернадского, Украинского государственного научно-исследовательского института архивного дела и документоведения, Киевского национального университета имени Тараса Шевченко та отдельных исследователей.

В современных историографических студиях с проблематики выделены две группы исследований: 1) общие труды, посвящённые развитию исторической мысли и археографии второй половины ХІХ - начала ХХв., представителям историографических школ Российской империи и их последователям в СССР; 2) специальные работы, в которых освещена история Исторического общества Нестора-летописца. К первой группе относятся, например, исследования С. Водотыки, И. Войцеховской, З. Зайцевой, Г. Казьмирчука, И. Маги, А. Масненка, И. Матяш, С. Стельмаха, А. Чуткого и др., к другой - работы Л. Губицкого, Л. Кругловой, З. Мадалиевой и др.

Определено, что современными отечественными учёными разрабатывались вопросы деятельности Исторического общества Нестора-летописца в отдельные периоды его работы в контексте деятельности других научных институций, изучалась научная деятельность членов обществ. Исследователи, используя ранее запрещённые материалы, проанализировали нучное наследие активных учасников общества, осветили разные грани функционирования объединения, его связи с другими институциями, сделали попытку синтезировать уже имеющиеся знания относительно места и значения научной ячейки в процессе формирования системы исследовательских структур.

Ключевые слова: историографические студии, Историческое общество Нестора-летописца, члены общества, научные школы, археографическая деятельность, печатное издание.



Abstract

Demuz I. Historical society of Nestor the chronicler: modern experience of problem studying.

In the article modern historiography of formation and activity of Historical Society of Nestor the Chronicler in 1872-1931 has been analyzed, major historiographical emphasis in the study of this problem have been highlighted.

In particular, emphasis is placed on the fact that revival of interest in the activities and research in historical societies of Ukraine in the second half of XIX - early XX century is a part of productive activity of professional institutions of independent Ukraine: Ukrainian Institute of Archeology and Source Studies after M.S. Grushevsky of NAS of Ukraine, Institute of Manuscripts and Institute of biographical studies of National Library of Ukraine after VI. Vernadskiy, Ukrainian State Research Institute of Archival and records management, Kyiv National University after Taras Shevchenko and individual researchers.

In modern historiographical studies on issues two groups of investigations have been marked out: 1) general works devoted to the development of historical thought and archeology of the late XIXth - early XXth century, representatives of historiographical schools of Russian Empire and their successors in the USSR, 2) special studies that highlight the history of the Historical Society of Nestor the Chronicler.

The first group includes, for example, works of S. Vodotyka, I. Voitsekhivs'ka, Z. Zaitseva, G. Kazmirchuk, I. Maga, V. Masnenko, I. Matyash, S. Stelmakh, A. Chutkyi and others, to the second group belong works of L. Hubytskyi, L. Kruhlova, Z. Medaliieva and others.

It is established that modern Soviet scientists developed the issues of the Historical Society of Nestor the Chronicler in certain periods of its functioning in the context of other research institutions, scientific activity of its members has been studied etc. Researchers, using previously banned materials, analyzed the scientific heritage of active members of the society, highlighted the different facets of the association functioning, its relationship with other institutions, tried to synthesize the available knowledge about the place and importance of the scientific center in the formation of research networks.

Key-words: historiographical studios, Historical Society of Nestor the Chronicler, members of society, research schools, archeographic activity, printed edition.



Дослідження минулого української науки доби її початкової професіоналізації та інституціоналізації - одна з найважливіших тем вітчизняної історіографії сьогодення. Це й зрозуміло, адже вагомим завданням сучасної україніки є пошук витоків власної фахової ідентичності, відтворення розірваної попередньою добою наукової традиції. Наразі маємо достатню кількість досліджень монографічного і публікаційного характеру, де осмислено процеси становлення української науки другої половини ХІХ - початку ХХ ст. у персоніфікованому, теоретико-методологічному й інституційному аспектах. Вагомим проявом такої інституціоналізації науки в зазначений час стали й наукові товариства, зокрема гуманітарного спрямування (історичні, філологічні, краєзнавчі, археологічні, етнографічні тощо), які проводили українознавчі дослідження. Сучасний стан розробки проблеми, наявна джерельна база та історіографічна література уможливлюють синтетичний погляд на цю важливу добу вітчизняної науки. Проте плюралізм і демократизм історичної думки сьогодення змушує звертатися до досвіду сучасників з метою диференціації і компаративістики накопиченого матеріалу як з історичної, так і з історіографічної точок зору. Тому метою нашої статті є аналіз доробку дослідників періоду незалежної України про одне з найбільших наукових товариств, що діяло на межі ХІХ-ХХ ст. - Історичне товариство Нестора-літописця (1872-1931 рр.)

Пожвавлення інтересу до діяльності та розвитку наукових студій в Історичному товаристві Нестора-літописця пов'язане з відновленням незалежності України. Розробкою питань історіографії другої половини ХІХ - першої третини ХХ ст. професійно зайнялися створені на початку 1990-х рр. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, Інститут рукопису та Інститут біографістики НБУ ім. В.І. Вернадського, Український державний науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, Київський національний університет імені Тараса Шевченка й Інститут історії України НАН України, а також окремі дослідники. Окрім того, у 1994 р. за ініціативи академіків П. Толочка та В. Смолія було відновлено роботу Історичного товариства Нестора- літописця, яке потребує як вивчення традицій роботи істориків минулого, так і обґрунтування нових, перспективних цілей, що мали постати перед науковим осередком. Його завданням стала просвітницька робота серед населення та координаційна - серед учених-істориків, видавнича діяльність, розвиток співробітництва із зарубіжними науково-культурними центрами [47; 51].

Розглядаючи сучасні історіографічні студії з проблематики, виділяємо дві групи розвідок: 1) загальні праці, присвячені розвитку історичної думки й археографії другої половини ХІХ - початку ХХ ст., представникам історіографічних шкіл Російської імперії та їхнім наступникам у СРСР ; 2) спеціальні дослідження, що висвітлюють історію Історичного товариства Нестора-літописця.

До першої групи праць належать праці І. Верби, З. Зайцевої, Г Казьмирчука, І. Матяш, С. Водотики, В. Кондрашова, І. Маги, які досліджували наукову спадщину вчених товариства [9; 11; 23-24; 27-28]. Зокрема, у монографіях І. Матяш висвітлено персональний внесок істориків осередку - В. Романовського, О. Грушевського, В. Данилевича, В. Базилевича, Б. Курца, В. Кордта, П. Смирнова, О. Оглоблина, М. Довнар-Запольського, С. Маслова та ін. - у розширення архівних студій із російської історії, становлення і розвиток архівної справи в Україні у 1920-х - на початку 1930-х рр. [27-28].

Сучасні українські вчені, зупиняючись на дослідженні загальних питань розвитку української науки і культури, вилучають і обґрунтовують сутнісні характеристики соціальних процесів Російської імперії, одним із проявів яких ставали пошуки та надбання українських дослідників. Зокрема, у дослідженнях С. Стельмаха показано впливи західноєвропейських наукових шкіл на методологічні основи історичних досліджень українських вчених. Панівною тенденцією в українській історіографії кінця ХІХ - ХХ ст., на думку вченого, стало визнання широкого теоретико-методологічного плюралізму, на основі якого можливий був справжній науковий синтез. Ілюстрацією даного твердження стали наведені істориком погляди діячів Історичного товариства Нестора-літописця (Д. Багалія, П. Ардашева, М. Бубнова та ін.) [39; 41]. Л. Таран, розглядаючи європейський історіографічний процес, вказала на непересічне значення «російсько-української школи» М. Карєєва, І. Лучицького, М. Ковалевського на розвиток історичної науки, як у Франції, так і в Україні в цілому, у тому числі й на історичну науку у Київському університеті та в Історичному товаристві Нестора-літописця зокрема [44].

Проведення наукових конференцій також стимулювало появу досліджень із даної проблематики. Так, учасники Республіканської науково-практичної конференції «150 років розвитку вітчизняної історичної науки в Київському університеті» (Л. Мельник, В. Гром, В. Цибульський) проаналізували життєвий шлях О. Оглоблина - професора Київського університету, одного з активних членів Історичного товариства Нестора-літописця, окреслили основні напрямки його наукової роботи [42]. У виступі І. Маги на «Архівознавчих читаннях», присвячених 55-літтю кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, аналізувалася науково- педагогічна діяльність члена товариства В. Романовського, характеризувалося його бачення ролі спеціальних історичних дисциплін для реконструкції минулого [23]. Питання зародження і розвитку декабристознавчої школи Київського університету висвітлювалися на VII - VIII «Декабристських читаннях». Предметом доповіді О. Ляпіної став історіографічний огляд декабристознавчих студій В. Базилевича, О. Гермайзе, Л. Добровольського, В. Романовського [22].

Відомий вітчизняний історик В. Масненко, досліджуючи вплив історичної думки на процес націотворення в Україні наприкінці ХІХ - в першій третині ХХ ст., наголосив, що «окрім національних варіантів історичної думки, у суспільстві реально побутують й інші її вияви ... імперські, етнічні інших спільнот, сепаратистські, анклавні чи регіональні... У межах же активного суспільного усвідомлення відбувається конкурування різних національних та імперських історичних моделей» [25, с. 403]. Такі обставини, на думку вченого, визначали стан конкуренції між представниками української та російської історіографій, які вважали твори протилежної сторони спотворенням реального історичного процесу [25, с. 408]. З цього ж приводу важливою стала думка дослідника російської історіографії кінця ХІХ - початку ХХ ст. С. Михальченка, який, наголошуючи на спільних коренях історичних шкіл України і Росії, висунув тезу про втрату в 1920 - 1930-х рр. ученими загальної наукової програми висвітлення історичного процесу, яка була притаманна київській школі істориків дореволюційної доби, що переважно були діячами Історичного товариства Нестора-літописця [30].

Віднайдено праці, присвячені окремим персоналіям, які плідно працювали в Історичному товаристві Нестора-літописця. Зокрема, вивченням наукового доробку В. Іконникова займалася І. Войцехівська [1-2]. У 2000 р. дослідниця захистила докторську дисертацію, у якій на основі аналізу творчої спадщини вченого розкрито його внесок у розробку проблем теоретико-практичного джерелознавства, проаналізовано шляхи і методи дослідження джерел, їхнього критичного аналізу й оцінки [3]. Реконструювавши життєвий і творчий шлях В. Іконникова, І. Войцехівська виділила фактори, що вплинули на формування наукових поглядів і джерелознавчого мислення історика, окреслила концептуальні підходи та методологічні засади його творчості. Упорядкувавши бібліографію праць ученого, вона провела бібліометричний аналіз, визначила пріоритетні напрями досліджень і виокремила блок його джерелознавчих праць. Як підкреслила І. Войцехівська, увага В. Іконникова була сконцентрована на археографічній роботі наукових історичних товариств (у тому числі й Історичного товариства Нестора-літописця), архівних комісій, археографічних експедицій тощо.

В. Іконникову присвячена наукова розвідка В. Ульяновського, де докладно описано життя і творчість ученого. Зазначена праця є вступною статтею до упорядкованого В. Ульяновським збірника класичних нарисів з історії Східної Європи та історичних портретів XIV-XIX ст. [50]. Його ж перу належить праця, присвячена видатному вітчизняному історику С. Голубєву - одному з активних членів товариства [49].

Продовженням (після радянської історіографічної традиції) вивчення спадщини О. Лазаревського стали дослідження В. Воронова. Особлива увага приділена археографічній (едиційній і дослідницькій) діяльності вченого як основному напрямку його творчості. Автором були проаналізовані основні праці О. Лазаревського, присвячені конкретним проблемам джерелознавства, бібліографії, генеалогії та історіографії України, визначено місце вченого в українському історіографічному процесі [4-5].

Вивченням наукової спадщини видатного українського вченого М. Дашкевича - активного члена товариства - займався А. Чуткий [52; 55-56]. У дисертаційному дослідженні [53] автор не лише простежив життєвий шлях ученого, обставини та етапи формування його як особистості, а також визначив усі напрями його професійної діяльності, ґрунтовно дослідив різноманітну наукову спадщину М. Дашкевича, яка стала вагомим надбанням української історичної науки та літературознавства. Один із розділів дисертації А. Чуткого присвячений співпраці вченого з різними науковими інституціями, де особлива увага приділена його активній участі у роботі Історичного товариства Нестора-літописця.

У 2008 р. А. Чуткий опублікував ґрунтовну працю «Микола Павлович Дашкевич (18521908)» [54], де вперше презентована епістолярна спадщина діяча, що має значний інтерес для дослідників. До речі, у сучасній історіографії зазначена праця А. Чуткого [57] є актуальною та високо поцінованою прогресивними дослідниками.

Видатному історику І. Лучицькому присвячений історичний нарис В. Гусєва та Л. Таран, у якому висвітлена наукова, викладацька та громадська діяльність ученого, який свого часу доклав чимало зусиль для створення Історичного товариства Нестора-літописця, став його дійсним членом і був одним із організаторів читання публічних лекцій [7]. Науковій спадщині Ю. Кулаковського, який був головою Історичного товариства Нестора-літописця та головним редактором ЧИОНЛ, присвячені дослідження Л. Матвєєвої [26] і А. Пучкова [36].

До другої групи виділених нами розвідок належать праці, які висвітлюють безпосередньо процес організації та функціонування Історичного товариства Нестора- літописця. Побіжні згадки про окремі маловідомі аспекти роботи осередку знаходимо у передмові Л. Винара до перевидання в Україні праць О. Оглоблина [31]. Археографічній діяльності «Чтений в Историческом Обществе Нестора-летописца» присвячена стаття С. Павленко. Дослідниця здійснила спробу проаналізувати документальні джерела з історії України пізньофеодальної доби, які були опубліковані на сторінках даного часопису [32].

Історії розвитку археографічної справи в Україні, вагомий внесок у яку здійснено Київською археографічною комісією, присвячена праця О. Журби. Книга була надрукована з нагоди 150-річчя заснування археографічної комісії, представники якої одночасно були й членами Історичного товариства Нестора-літописця. Саме серед видань Комісії з'явилися відомі твори В. Антоновича, О. Левицького, І. Каманіна, М. Іванішева, М. Грушевського та багатьох ін. [8]. Частково дана проблема відображена в дисертації О. Тарасенко, де досліджується наукове вивчення проблем Росії й України істориками Київського університету в процесі становлення і розвитку історичної освіти та науки у вищому навчальному закладі, їхня участь у наукових установах України і формування історичної школи Київського університету XIX ст. [45]. У дисертації проаналізована діяльність Історичного товариства Нестора-літописця за 10 років (1874-1884), а інші періоди його роботи, включно до 1931 р., так і залишилися невивченими.

Дана проблема перебувала у полі зору істориків В. Колесника та І. Смутка, які опубліковали статтю з характеристикою писемних пам'яток з історії України, виданих на сторінках збірника Історичного товариства Нестора-літописця [15]. Згадка про Історичне товариство Нестора-літописця містяться у статтях В. Замлинського [10] і В. Сарбея [38]. У статті О. Позинич проаналізовано діяльність університетських наукових товариств України другої половині XIX - початку XX ст., серед яких чільне місце зайняло й Історичне товариства Нестора-літописця. Авторкою зокрема досліджена наукова спадщина товариств, які працювали досить плідно, утворивши самостійну мережу наукових об'єднань, активно пропагували кращі досягнення вітчизняної науки і видатних учених, були серйозною науковою школою для молодих учених. Зроблені висновки свідчать про те, що наукові товариства України другої половини XIX ст. були однією з ефективних форм організації наукової роботи, проводили дослідження на високому фаховому рівні, чим відрізнялися від інших об'єднань наукової інтелігенції. Наукові товариства, підпорядковані університетським радам, мали широкі повноваження щодо керівництва його роботою, самостійно визначали пріоритетні напрямки розробок [35].

Шляхи розвитку камеральних методів опису документальних пам'яток українськими археографічними комісіями, що діяли в Україні у другій половині XIX - 30-х рр. XX ст., проаналізовано у статті Ф. Стояна [43]. У цій праці серед переліку наукових установ, що займалися археографією у вказаний період, на жаль, не згадано про Історичне товариство Нестора-літописця, проте значну увагу приділено видатним археографам, професорам Київського університету, які брали участь у розробці методик опису актового матеріалу, - М. Іванішеву, М. Стороженку, М. Владимирському-Буданову, І. Каманіну, М. Довнар-Запольському, В. Перетцу.

К. Крайній, висвітлюючи діяльність Церковно-історичного й археологічного товариств, творчий шлях викладачів Київської духовної академії, наголосив на важливій ролі П. Лебединцева та П. Лашкарьова у ході створення та функціонування даних об'єднань, а також Історичного товариства Нестора-літописця [19]. У статтях М. Колесника охарактеризовано внесок товариства у розвиток історичної науки в Україні, зокрема у вивчення актуальних проблем історії зарубіжних слов'ян, наголошено на важливості створенні київської школи слов'янознавців [16; 18].

Культуротворча діяльність київських громадських осередків кінця XIX - початку XX ст. стала темою науково-практичної конференції, що проходила у Києві на базі Державної академії керівних кадрів культури і мистецтва у 2000 р. Серед наукових установ, різнопланова діяльність яких обговорювалася, особливу увагу було приділено Історичному товариству Нестора-літописця [48].

Серед напрацювань сучасної історичної науки трапляються розвідки, присвячені питанням діяльності українських періодичних видань, на сторінках яких публікували результати своїх наукових досліджень і члени Історичного товариства Нестора-літописця. До таких видань належать часописи «Университетские известия» та «Киевская старина». Вагомий внесок у вивчення історії «Киевской старины» здійснила М. Палієнко [13-14; 33-34]. Автор висвітлила основні етапи функціонування видання «Киевской старины», проаналізувала наукову та громадську діяльність редакції журналу, охарактеризувала проблематику і тематику публікацій, визначила його роль в українському історіографічному процесі. В. Щербатюк у дисертаційному дослідженні висвітлив історію періодичного наукового видання «Университетские известия», які з 1861 по 1919 рр. були інформаційним і науковим часописом Київського університету, де друкувалися постанови, розпорядження керівних органів зазначеного вищого навчального закладу, програми, бібліографічні покажчики, звіти про відрядження, розклади занять за півріччями, списки студентів, наукові дослідження, критичні огляди, рецензії, звіти про роботу університетських підрозділів і наукових товариств, у тому числі й Історичного товариства Нестора-літописця [58]. Один розділ дослідження В. Щербатюка присвячено аналізу наукових праць з історії України, критично-історичних нарисів і рецензій В. Антоновича, О. Андріяшева, Д. Багалія, С. Голубєва, М. Грушевського, П. Голубовського, М. Довнар-Запольського, М. Дашкевича, В. Іконнікова, І. Каманіна, Ю. Кулаковського, О. Лазаревського, І. Левицького, І. Лучицького, Ф. Міщенка, В. Перетца, О. Соболевського, А. Ясинського та інших авторів, які були активними членами товариства.

Наукове видання М. Тимошика, яке з'явилося з нагоди 165-річчя з дня заснування Київського університету імені Тараса Шевченка, присвячене історії його видавничої справи у 1834 - 1999 рр. [46]. У четвертому розділі монографії вміщено стислу історичну довідку про товариство та його тісну співпрацю з друкарнею навчального закладу.

З початку 2000-х рр. також з'явилися публікації про товариство. Так, у статті О. Куріло висвітлено внесок наукових товариств і комітетів у створення музеїв та їхніх археологічних колекцій в Україні. У даному дослідженні Історичне товариство Нестора-літописця розглянуто як ініціатор і засновник у 1899 р. Міського музею у Києві [21]. Вагомий внесок наукових товариств у розвиток українознавства у 1917-1920 рр. відображений у статті Д. Розовика [37]. нестор літописець дослідницький осередок

Один із підрозділів монографії С. Стельмаха присвячено науковим товариствам, які діяли у європейських країнах, а також у Росії та Україні до 1917 р. Серед вітчизняних угруповань учений відзначив Історичне товариство Нестора-літописця як одне з перших професійних об'єднань істориків і фаховий комунікаційний центр, що слугував не лише ланкою-зв'язком професіоналів і шанувальників старовини, але й виконував функції координації наукових досліджень. С. Стельмах підкреслював, що це було перше вітчизняне наукове товариство, яке вирізнялося поміж численних регіональних і вузькоспеціалізованих об'єднань науковців і аматорів своєю універсальною спрямованістю на фахові історичні проблеми, діяльність якого виходила за межі Києва, а започатковані та випробувані ним форми наукової комунікації й просвітницької роботи використовувалися іншими науковими товариствами історичного профілю, які виникли в Росії та в Україні у другій половині XIX ст. [40].

Нариси історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, видані у 2004 р. з нагоди 170-річчя навчального закладу, містять статтю Г. Казьмирчука, присвячену історії історичного факультету [12], в якій автор крізь призму становлення та розвитку факультету вказував на вагомий внесок в українську та світову науку членів Історичного товариства Нестора-літописця: В. Іконнікова, В. Антоновича, Д. Багалія, М. Грушевського, П. Голубовського, В. Данилевича, М. Довнар-Запольського, І. Лучицького, В. Ляскоронського та ін.

До останніх років відносяться й дисертаційні дослідження Л. Губицького, Л. Круглової, З. Медалієвої, у яких ґрунтовно й детально висвітлено питання діяльності Історичного товариства Нестора-літописця у різних дослідницьких ракурсах. Так, Л. Губицький здійснив спробу реконструкції системи поглядів діячів товариства в галузі вивчення російської історії, проаналізував витоки поглядів членів наукового осередку на питання внутрішнього і зовнішнього розвитку Московської держави та Російської імперії [6]. Вагомим є той факт, що дослідник звернув увагу на діяльність товариства після входження його до ВУАН, що незначною мірою відображено в історичній літературі. Л. Губицький одним із перших зосередився власне на світоглядно-методологічних позиціях учених у ході розробки ними ключових питань історії: з кінця ХІХ - до початку ХХ ст. -ідеї позитивізму, неоромантизму та соціологічного напряму, у 1920-х рр. - вплив юридичної школи М. Василенка, прихильників соціологічної концепції М. Грушевського, представників економічного матеріалізму - Д. Багалія, М. Слабченка, автономізму - О. Гермайзе, марксизму - М. Яворського. Автор дійшов висновку, що розвідки науковців-членів Історичного товариства Нестора-літописця за своїм змістом були спрямовані на задоволення наукових, державних та етнічних потреб.

З. Медалієва визначила роль університетських історичних наукових товариств у процесі українського національного відродження кінця ХІХ - початку ХХ ст., з'ясувала умови виникнення Історичного товариства Нестора-літописця, розкрила нормативно-правові основи функціонування осередку, висвітлила його внутрішню структуру та персональний склад, окреслила напрями, форми та методи наукової роботи, проаналізувала просвітницько-громадську та видавничу діяльність товариства [29]. Л. Круглова здійснила спробу визначити місце часопису «Чтения в Историческом Обществе Нестора-летописца» у культурному житті України кінця XIX - початку XX ст., його внесок у розширення джерельної бази історії України та формування археографічної науки [20].

Таким чином, вітчизняними вченими розроблялися питання діяльності Історичного товариства Нестора-літописця в окремі періоди його роботи у контексті діяльності інших наукових інституцій, вивчалася наукова діяльність членів осередку тощо. Сучасні дослідники, послуговуючись раніше забороненими матеріалами, проаналізували наукову спадщину активних учасників товариства, висвітлили різні грані функціонування об'єднання, його зв'язки з іншими інституціями, спробували синтезувати вже набуті знання щодо місця та значення наукового осередку у процесі формування системи дослідницьких структур.

Характерним для сучасних історіографічних студій із різнопланової проблематики є наявність публікацій про окремих членів товариства, найбільш відомих учених - В. Іконникова, М. Дашкевича, О. Лазаревського, О. Левицького та ін. Вартими уваги є й інші, менш відомі постаті, якими також здійснено вагомий внесок у розробку важливих історичних питань. Зазначимо, що історія товариства досліджувалася у площині більш ширших наукових тематик, зокрема, окремих суспільно-політичних і культурних процесів в Україні та Києві на рубежі ХІХ - ХХ ст., розвитку освіти і науки у стінах Київського університету, становлення археографічної діяльності. Як бачимо, історія товариства не виділялася в окреме спеціальне дослідження (за виключенням кількох кандидатських дисертацій), а якщо й вивчалася, то лише у площині статей, обсяг яких не давав змоги ученим всебічно висвітлити окреслену проблематику.

Наразі створені розвідки, у яких використано недоступні для радянських науковців архіви, матеріали періодики, вміщено фактологічні дані про діяльність Історичного товариства Нестора-літописця. Таким є, наприклад, дисертаційне дослідження М. Колесника [17], проте вважаємо його науковим «продуктом» радянської епохи, яке було створене з дотриманням марксистської методології та відповідними оцінками й розумінням історичних закономірностей. Як відомо, наука не стоїть на місці, до її «арсеналу» постійно додається новий теоретичний інструментарій, тому ґрунтовні розвідки про діяльність даного товариства знову набувають актуальності, необхідним є як переосмислення ролі наукового осередку і в національних процесах, і в досить складному освітньо-науковому середовищі Російської імперії кінця ХІХ - початку ХХ ст., так і бачення проблеми через призму історичної регіоналістики, інтелектуальної історії, антропологічного зрізу, психології особистості, світоглядно-морального портрету науковця з позиції сучасної національної ідеї. Усе це відкриває широкі дослідницькі можливості для подальших наукових студій із даної тематики.



Джерела та література

1. Войцехівська І.Н. Академік Володимир Іконников: життєпис та бібліографія / І.Н. Войцехівська. - К., 1998. - 132 с.

2. Войцехівська І.Н. Володимир Іконников: джерелознавчі студії / І.Н. Войцехівська. - К., 1999. - 360 с.

3. Войцехівська І.Н. Історичне джерелознавство у творчості В.С. Іконникова: дис. ... доктора іст. наук: 07.00.06 / І.Н. Войцехівська. - К., 2000. - 382 с.

4. Воронов В.І. Науковий доробок О.М. Лазаревського в галузі археографії, джерелознавства та історіографії: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.06 / В.І. Воронов. - Дніпропетровськ, 1996. - 21 с.

5. Воронов В.І. Проблеми історії історичної науки в працях О.М. Лазаревського / В.І. Воронов // Історія та культура Подніпров'я. - Дніпропетровськ, 1998. - С. 74-83.

6. Губицький Л.В. Дослідження історії Росії в Історичному товаристві Нестора- літописця (1872-1931 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.06 / Любомир Володимирович Губицький; Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. - К., 2002. - 207 арк.

7. Гусєв В. Іван Васильович Лучицький - учений, педагог, громадсько-політичний діяч / В. Гусєв, Л. Таран // Історичний журнал. - № 6. - К., 2008. - С. 94-100.

8. Журба О.І. Київська археографічна комісія 1843-1921. Нарис історії і діяльності / О.І. Журба. - К., 1993. - 186 с.

9. Зайцева З.І. Наукові товариства як інституції української науки другої половини XIX - початку XX століття / З.І. Зайцева // Питання історії, історіографії, джерелознавства та архівознавства Центральної та Східної Європи. Збірник наукових праць. - К.; Чернівці, 1997. - С. 66-78.

10. Замлинський В.О. З високою місією // Київський університет імені Тараса Шевченка: Сторінки історії і сьогодення / В.О. Замлинський. - К., 1994. - С. 39.

11. Казьмирчук Г «Апостоли правди»: Рух декабристів в історичній літературі 1917 - першої половини 30-х років / Г. Казьмирчук; Національний університет ім. Тараса Шевченка. - К., 1997. - 209 с.

12. Казьмирчук Г. Вивчаючи минуле, пізнаєш майбутнє / Г. Казьмирчук // Нариси історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка; [В.В. Різун, М.С.Тимошик, А.Є. Конверський та ін.]. - К., 2004. - С. 109-124.

13. «Киевская старина» (1882-1906): Систематичний покажчик змісту журналу. - К.: Темпора, 2005. - 608 с.

14. «Киевская старина» (1882-1906): Хронологічний покажчик змісту журналу. - К.: Темпора, 2005. - 480 с.

15. Колесник В.Ф. Писемні джерела з історії України на сторінках журналу «Чтения в историческом Обществе Нестора-летописца» / В.Ф. Колесник, І.І. Смуток // Вісник Київського університету. Історія. Вип. 34. - К., 1996. - С. 3-10.

16. Колесник М.П. Внесок науково-історичних товариств Лівобережної України у розвиток вітчизняного слов'янознавства (70-ті роки XIX ст. - 30-ті роки XX ст.) / М.П. Колесник // Київська старовина. - К., 2004. - № 1. - С. 97-104.

17. Колесник М.П. Историческое общество Нестора-летописца. 1872 - 1931. (Историографический очерк): автореф. дис. ... канд. ист. наук: 07.00.06 / М.П. Колесник; АН УССР. Институт истории. - К., 1990. - 17 с.

18. Колесник М.П. Історичне товариство Нестора-літописця та його вклад у розвиток історичної науки в Україні / М.П. Колесник // Український історичний журнал. - 1995. - № 5. - С. 28-37.

19. Крайній К. Історики Києво-Печерської Лаври ХІХ - початку ХХ століть / К. Крайній. - К.: Університетське вид-во «Пульсари», 2000. - 240 с.

20. Круглова Л.Б. Публікація джерел з історії України на сторінках наукового часопису «Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца» (1879-1914 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.06 / Людмила Борисівна Круглова; Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. - К., 2009. - 269 арк.

21. Куріло О.Ю. Вклад наукових товариств та комітетів у створення музеїв та їх археологічних колекцій в Україні / О.Ю. Куріло // Український музей. Збірник наукових праць. - К., 2003. - С. 37-43.

22. Ляпіна О. Історія декабристського руху в працях вчених Київського університету (20-30-ті рр.): історіографічний огляд / О. Ляпіна // Декабристські читання: Зб. статей Міжнар. науково-теоретичної конференції, присвяченої 180-річчю заснування Південного товариства декабристів. - К., 2001. - Вип. VII. - С. 94-99.

23. Мага І. В.О. Романовський - фундатор навчальних посібників з архівознавства / І. Мага // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідомчий науковий збірник; редкол.: Р.Я. Пиріг (голова) та ін. - К., 2000. - Вип. ІІ: Архівознавчі читання. - С. 164-173.

24. Мага І. Діяльність В.О. Романовського в галузі архівної справи та архівознавства (1921-1931) / І. Мага // Студії з архівної справи та документознавства. - 1998. - Т. 3. - С. 135137.

25. Масненко В. Історична думка та націотворення в Україні (кінець XIX - перша третина XX ст.) / В. Масненко; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - К.; Черкаси, 2001. - 440 с.

26. Матвєєва Л.В. Історичні етюди Юліана Кулаковського / Л.В. Матвєєва // Східний світ. - № 1-2' 97. - К., 2000. - С. 52-83.

27. Матяш І.Б. Архівна наука і освіта в Україні 1920 - 1930-х років / І.Б. Матяш; Державний комітет архівів України; Український державний НДІ архівної справи та документознавства. - К., 2000. - 591 с.

28. Матяш І. Особа в українській архівістиці. Біографічні нариси / І. Матяш; Г.В. Боряк (наук. ред.); Український державний НДІ архівної справи та документознавства; НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського. - К., 2001. - 228 с.

29. Медалієва О.З. Роль університетських історичних наукових товариств України в українському національному відродженні (остання третина ХІХ ст. - 1917 р.): автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / О.З. Медалієва; Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2005. - 20 с.

30. Михальченко С.И. Киевская школа в российской историографии (В.Б. Антонович, М.В. Довнар-Запольский и их ученики) / С.И. Михальченко; Московский педагогический гос. ун-т им. В.И. Ленина. - М.: Прометей; Брянск: Изд-во БГПУ, 1997. - 228 с.

31. Оглоблін О. Студії з історії України. Статті і джерельні матеріали / Олександр Оглоблін. - Нью-Йорк; Торонто: Українське історичне товариство, Українська Вільна Академія Наук у США, Історична секція, 1995. - 419, XLVII с.

32. Павленко С.Ф. Публікація документів з історії України на сторінках журналу «Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца» (1879-1914) / С.Ф. Павленко // Вісник Київського університету. Історико-філологічні науки. - К., 1992. - Вип. 5. - С. 28-33.

33. Палієнко М. Журнал «Киевская старина» в громадському та науковому житті України (кінець XIX - початок XX ст.): дис. ... канд. іст. наук / М. Палієнко. - К., 1994. - 207 с.

34. Палієнко М. «Киевская старина» у громадському та науковому житті України (кінець XIX - початок XX ст.) / М. Палієнко. - К.: Темпора, 2005. - 384 с.

35. Позинич О.М. Університетські наукові товариства на Україні в другій половині XIX - на початку XX ст. / О.М. Позинич // Історія та культура Подніпров'я; ред.: О.Ф. Нікілєв. - Дніпропетровськ, 1998. - С. 93-96.

36. Пучков А.А. Юлиан Кулаковский и его время: Из истории антиковедения и византинистики в России / А.А. Пучков. - К., 2000. - 352 с.

37. Розовик Д.Ф. Дослідження українознавства науковими товариствами України в роки національно-демократичної революції (1917-1920) / Д.Ф. Розовик // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - К., 2004. - Вип. 71-72. - С. 5254.

38. Сарбей В. Славнозвісне видання [«Чтения в Историческом обществе Нестора- летописца»] / В. Сарбей // Історичний календар. - 1999. - Вип. 5. - С. 337-338.

39. Стельмах С.П. Історична думка в Україні ХІХ - початку ХХ століття / С.П. Стельмах. - К., 1997. - 175 с.

40. Стельмах С.П. Історична наука в Україні епохи класичного історизму. XIX - початок XX століття / С. Стельмах. - К., 2005. - 378 с.

41. Стельмах С. Парадигми історичної думки у ХХ столітті / С. Стельмах // Політична думка. - 1997. - № 4. - С. 153-169.

42. 150 років розвитку вітчизняної історичної науки в Київському університеті: матеріали Республіканської науково-практичної конференції (Київ, 20-21 жовтня 1992 р.). - К., 1993.

43. Стоян Ф. Археографія актових документів та бібліографія рукописних книг як камеральні методи в XIX - 30-х роках XX ст. / Ф. Стоян // Бібліотечний вісник. - К., 1999. - С. 37-43.

44. Таран Л. Провідні тенденції світової історіографії в ХХ ст. та проблеми кризи сучасної української історичної науки / Л. Таран // УІЖ. - 1998. - № 5. - С. 30-35.

45. Тарасенко О.О. Становлення та розвиток історичної освіти та науки у Київському університеті у 1834-1884 рр.: автореф. дис. ... канд. іст. наук / О.О. Тарасенко. - К., 1995. - 24 с.

46. Тимошик М.С. Її величність - книга. Історія видавничої справи Київського університету. 1834-1999: монографія / М.С. Тимошик. - К., 1999. - 308 с.

47. Толочко О. Продовжити традиції істориків минулого [Історія і діяльність товариства Нестора-літописця] / О. Толочко // Київська старовина. - 1995. - № 5. - С. 2-5.

48. Українська культура і мистецтво у сучасному державотворчому процесі: стан, проблеми, перспективи: тези доп. наук.-практ. конф. / Ред.: В.Г. Чернець; Держ. акад. кер. кадрів культури і мистецтва. - К., 2000. - 204 с.

49. Ульяновський В. Двічі професор: Степан Голубєв в університетському та академічному контекстах / В. Ульяновський; Національний Києво-Печерський історико- культурний заповідник. - К.: Фенікс, 2007. - 360 с.

50. Ульяновський В. Знаний і незнаний Володимир Іконников // Володимир Іконников. Історичні потрети / В. Ульяновський. - К., 2004. - 428 с.

51. Усенко Л. Возрождено Историческое общество Нестора Летописца / Л. Усенко // Киевский вестник. - 1995. - 23 мая.

52. Чуткий А.І. Заповіт М.П. Дашкевича: спроба ідентифікації особистості / А.І. Чуткий // Просемінарій. Медієвістика. Історія церкви, науки і культури. - К., 1999. - Вип. 3. - С. 256-265.

53. Чуткий А.І. М.П. Дашкевич: особистість, наукова та педагогічна спадщина вченого: дис. ... канд. іст. наук / А.І. Чуткий. - К., 2003. - 238 с.

54. Чуткий А.І. Микола Павлович Дашкевич (1852-1908) / А.І. Чуткий. - К., 2008.528 с.

55. Чуткий А.І. Проблема «національного» в житті і творчості Миколи Дашкевича / А.І. Чуткий // Просемінарій. Медієвістика. Історія церкви, науки і культури. - К., 2000. - Вип. 4. - С. 219-245.

56. Чуткий А.І. Релігійний контекст у науковій діяльності та приватному житті М.П. Дашкевича / А.І. Чуткий // Київська старовина. - К., 2001. - № 2. - С. 127-137.

57. Щербак М. Микола Павлович Дашкевич - повернене ім'я визначного українського вченого / М. Щербак // Історичний журнал. - № 6. - К., 2008. - С. 117-119.

58. Щербатюк В.М. «Университетские известия» (1861-1919) та їх роль у розгортанні наукових досліджень у галузі історії в Київському університеті: дис. ... канд. іст. наук / В.М. Щербатюк. - К., 1998. - 215 с.



References

1. Voytsekhivska I.N. Akademik Volodymyr Ikonnykov: zhyttyepys ta bibliohrafiya / I.N. Voytsekhivska. - K., 1998. - 132 s.

2. Voytsekhivska I.N. Volodymyr Ikonnykov: dzhereloznavchi studiyi / I.N. Voytsekhivska. - K., 1999. - 360 s.

3. Voytsekhivska I.N. Istorychne dzhereloznavstvo u tvorchosti V.S. Ikonnykova: dys. ... doktora ist. nauk: 07.00.06 / I.N. Voytsekhivska. - K., 2000. - 382 s.

4. Voronov V.I. Naukovyy dorobok O.M. Lazarevskoho v haluzi arkheohrafiyi, dzhereloznavstva ta istoriohrafiyi: avtoref. dys. ... kand. ist. nauk: 07.00.06 / V.I. Voronov. - Dnipropetrovsk, 1996. - 21 s.

5. Voronov V.I. Problemy istoriyi istorychnoyi nauky v pratsyakh O.M. Lazarevskoho / V.I. Voronov // Istoriya ta kultura Podniprovya. - Dnipropetrovsk, 1998. - S. 74-83.

6. Hubytskyy L.V Doslidzhennya istoriyi Rosiyi v Istorychnomu tovarystvi Nestora- litopystsya (1872-1931 rr.): dys. ... kand. ist. nauk: 07.00.06 / Lyubomyr Volodymyrovych Hubytskyy; Kyyivskyy natsionalnyy universytet im. Tarasa Shevchenka. - K., 2002. - 207 ark.

7. Husyev V. Ivan Vasylovych Luchytskyy - uchenyy, pedahoh, hromadsko-politychnyy diyach / V. Husyev, L. Taran // Istorychnyy zhurnal. - № 6. - K., 2008. - S. 94-100.

8. Zhurba O.I. Kyyivska arkheohrafichna komisiya 1843-1921. Narys istoriyi i diyalnosti / O.I. Zhurba. - K., 1993. - 186 s.

9. Zaytseva Z.I. Naukovi tovarystva yak instytutsiyi ukrayinskoyi nauky druhoyi polovyny XIX - pochatku XX stolittya / Z.I. Zaytseva // Pytannya istoriyi, istoriohrafiyi, dzhereloznavstva ta arkhivoznavstva Tsentralnoyi ta Skhidnoyi Yevropy. Zbirnyk naukovykh prats. - K.; Chernivtsi, 1997. - S. 66-78.

10. Zamlynskyy V.O. Z vysokoyu misiyeyu // Kyyivskyy universytet imeni Tarasa Shevchenka: Storinky istoriyi i s'ohodennya / V.O. Zamlynskyy. - K., 1994. - S. 39.

11. Kazmyrchuk H. «Apostoly pravdy»: Rukh dekabrystiv v istorychniy literaturi 1917 - pershoyi polovyny 30-kh rokiv / H. Kazmyrchuk; Natsionalnyy universytet im. Tarasa Shevchenka. - K., 1997. - 209 s.

12. Kazmyrchuk H. Vyvchayuchy mynule, piznayesh maybutnye / H. Kazmyrchuk // Narysy istoriyi Kyyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka; [V.V. Rizun, M.S. Tymoshyk, A.Ye. Konverskyy ta in.]. - K., 2004. - S. 109-124.

13. «Kiyevskaya starina» (1882-1906): Systematychnyy pokazhchyk zmistu zhurnalu. - K.: Tempora, 2005. - 608 s.

14. «Kiyevskaya starina» (1882-1906): Khronolohichnyy pokazhchyk zmistu zhurnalu. - K.: Tempora, 2005. - 480 s.

15. Kolesnyk V.F. Pysemni dzherela z istoriyi Ukrayiny na storinkakh zhurnalu «Chteniya v istoricheskom Obshchestve Nestora-letopistsa» / V.F. Kolesnyk, I.I. Smutok // Visnyk Kyyivskoho universytetu. Istoriya. Vyp. 34. - K., 1996. - S. 3-10.

16. Kolesnyk M.P. Vnesok naukovo-istorychnykh tovarystv Livoberezhnoyi Ukrayiny u rozvytok vitchyznyanoho slovanoznavstva (70-ti roky XIX st. - 30-ti roky XX st.) / M.P. Kolesnyk // Kyyivska starovyna. - K., 2004. - № 1. - S. 97-104.

17. Kolesnik M.P. Istoricheskoye obshchestvo Nestora-letopistsa. 1872 - 1931. (Istoriograficheskiy ocherk): avtoref. dis. ... kand. ist. nauk: 07.00.06 / M.P. Kolesnik; AN USSR. Institut istorii. - K., 1990. - 17 s.

18. Kolesnyk M.P. Istorychne tovarystvo Nestora-litopystsya ta yoho vklad u rozvytok istorychnoyi nauky v Ukrayini / M.P. Kolesnyk // Ukrayinskyy istorychnyy zhurnal. - 1995. - № 5. - S. 28-37.

19. Krayniy K. Istoryky Kyyevo-Pecherskoyi Lavry XIX - pochatku ХХ stolit / K. Krayniy. - K.: Universytets'ke vyd-vo «Pulsary», 2000. - 240 s.

20. Kruhlova L.B. Publikatsiya dzherel z istoriyi Ukrayiny na storinkakh naukovoho chasopysu «Chteniya v Istoricheskom obshchestve Nestora-letopistsa» (1879-1914 rr.): dys. ... kand. ist. nauk: 07.00.06 / Lyudmyla Borysivna Kruhlova; Kyyivskyy natsionalnyy universytet im. Tarasa Shevchenka. - K., 2009. - 269 ark.

21. Kurilo O.Yu. Vklad naukovykh tovarystv ta komitetiv u stvorennya muzeyiv ta yikh arkheolohichnykh kolektsiy v Ukrayini / O.Yu. Kurilo // Ukrayinskyy muzey. Zbirnyk naukovykh prats. - K., 2003. - S. 37-43.

22. Lyapina O. Istoriya dekabrystskoho rukhu v pratsyakh vchenykh Kyyivskoho universytetu (20-30-ti rr.): istoriohrafichnyy ohlyad / O. Lyapina // Dekabrystski chytannya: Zb. statey Mizhnar. naukovo-teoretychnoyi konferentsiyi, prysvyachenoyi 180-richchyu zasnuvannya Pivdennoho tovarystva dekabrystiv. - K., 2001. - Vyp. VII. - S. 94-99.

23. Maha I. V.O. Romanovskyy - fundator navchalnykh posibnykiv z arkhivoznavstva / I. Maha // Arkhivoznavstvo. Arkheohrafiya. Dzhereloznavstvo: Mizhvidomchyy naukovyy zbirnyk; redkol.: R.Ya. Pyrih (holova) ta in. - K., 2000. - Vyp. II: Arkhivoznavchi chytannya. - S. 164-173.

24. Maha I. Diyalnist V.O. Romanovskoho v haluzi arkhivnoyi spravy ta arkhivoznavstva (1921-1931) / I. Maha // Studiyi z arkhivnoyi spravy ta dokumentoznavstva. - 1998. - T. 3. - S. 135137.

25. Masnenko V. Istorychna dumka ta natsiotvorennya v Ukrayini (kinets XIX - persha tretyna XX st.) / V. Masnenko; Instytut politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen NAN Ukrayiny. - K.; Cherkasy, 2001. - 440 s.

26. Matvyeyeva L.V. Istorychni etyudy Yuliana Kulakovskoho / L.V. Matvyeyeva // Skhidnyy svit. - № 1-2' 97. - K., 2000. - S. 52-83.

27. Matyash I.B. Arkhivna nauka i osvita v Ukrayini 1920 - 1930-kh rokiv / I.B. Matyash; Derzhavnyy komitet arkhiviv Ukrayiny; Ukrayinskyy derzhavnyy NDI arkhivnoyi spravy ta dokumentoznavstva. - K., 2000. - 591 s.

28. Matyash I. Osoba v ukrayinskiy arkhivistytsi. Biohrafichni narysy / I. Matyash; H.V Boryak (nauk. red.); Ukrayinskyy derzhavnyy NDI arkhivnoyi spravy ta dokumentoznavstva; NAN Ukrayiny, Instytut ukrayinskoyi arkheohrafiyi ta dzhereloznavstva imeni M.S. Hrushevskoho. - K., 2001. - 228 s.

29. Medaliyeva O.Z. Rol universytetskykh istorychnykh naukovykh tovarystv Ukrayiny v ukrayinskomu natsionalnomu vidrodzhenni (ostannya tretyna XIX st. - 1917 r.): avtoref. dys. ... kand. ist. nauk: 07.00.01 / O.Z. Medaliyeva; Cherkaskyy natsionalnyy universytet imeni Bohdana Khmelnytskoho. - Cherkasy, 2005. - 20 s.

30. Mikhalchenko S.I. Kiyevskaya shkola v rossiyskoy istoriografii (V.B. Antonovich, M.V. Dovnar-Zapolskiy i ikh ucheniki) / S.I. Mikhalchenko; Moskovskiy pedagogicheskiy gos. un-t im. V.I. Lenina. - M.: Prometey; Bryansk: Izd-vo BGPU, 1997. - 228 s.

31. Ohloblin O. Studiyi z istoriyi Ukrayiny. Statti i dzherelni materialy / Oleksandr Ohloblin. - Nyu-York; Toronto: Ukrayinske istorychne tovarystvo, Ukrayinska Vilna Akademiya Nauk u SShA, Istorychna sektsiya, 1995. - 419, XLVII s.

32. Pavlenko S.F. Publikatsiya dokumentiv z istoriyi Ukrayiny na storinkakh zhurnalu «Chteniya v Istoricheskom obshchestve Nestora-letopistsa» (1879-1914) / S.F. Pavlenko // Visnyk Kyyivskoho universytetu. Istoryko-filolohichni nauky. - K., 1992. - Vyp. 5. - S. 28-33.

33. Paliyenko M. Zhurnal «Kiyevskaya starina»v hromadskomu ta naukovomu zhytti Ukrayiny (kinets XIX - pochatok XX st.): dys. ... kand. ist. nauk / M. Paliyenko. - K., 1994. - 207 s.

34. Paliyenko M. «Kiyevskaya starina» u hromadskomu ta naukovomu zhytti Ukrayiny (kinets XIX - pochatok XX st.) / M. Paliyenko. - K.: Tempora, 2005. - 384 s.

35. Pozynych O.M. Universytetski naukovi tovarystva na Ukrayini v druhiy polovyni XIX - na pochatku XX st. / O.M. Pozynych // Istoriya ta kultura Podniprovya; red.: O.F. Nikilyev. - Dnipropetrovsk, 1998. - S. 93-96.

36. Puchkov A.A. Yulian Kulakovskiy i yego vremya: Iz istorii antikovedeniya i vizantinistiki v Rossii / A.A. Puchkov. - K., 2000. - 352 s.

37. Rozovyk D.F. Doslidzhennya ukrayinoznavstva naukovymy tovarystvamy Ukrayiny v roky natsionalno-demokratychnoyi revolyutsiyi (1917-1920) / D.F. Rozovyk // Visnyk Kyyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Istoriya. - K., 2004. - Vyp. 71-72. - S. 52-54.

38. Sarbey V. Slavnozvisne vydannya [«Chteniya v Istoricheskom obshchestve Nestora- letopistsa»] / V. Sarbey // Istorychnyy kalendar. - 1999. - Vyp. 5. - S. 337-338.

39. Stelmakh S.P. Istorychna dumka v Ukrayini XIX - pochatku XX stolittya / S.P. Stelmakh. - K., 1997. - 175 s.

40. Stelmakh S.P. Istorychna nauka v Ukrayini epokhy klasychnoho istoryzmu. XIX - pochatok XX stolittya / S. Stelmakh. - K., 2005. - 378 s.

41. Stelmakh S. Paradyhmy istorychnoyi dumky u XX stolitti / S. Stelmakh // Politychna dumka. - 1997. - № 4. - S. 153-169.

42. 150 rokiv rozvytku vitchyznyanoyi istorychnoyi nauky v Kyyivskomu universyteti: materialy Respublikanskoyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi (Kyyiv, 20-21 zhovtnya 1992 r.). - K., 1993.

43. Stoyan F. Arkheohrafiya aktovykh dokumentiv ta bibliohrafiya rukopysnykh knyh yak kameral'ni metody v XIX - 30-kh rokakh XX st. / F. Stoyan // Bibliotechnyy visnyk. - K., 1999. - S. 37-43.

44. Taran L. Providni tendentsiyi svitovoyi istoriohrafiyi v XX st. ta problemy kryzy suchasnoyi ukrayinskoyi istorychnoyi nauky / L. Taran // UIZh. - 1998. - № 5. - S. 30-35.

...