Трансформаційні процеси у сфері освіти Хмельниччини в період незалежності України: історико-статистичний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансформаційні процеси у сфері освіти Хмельниччини в період незалежності України: історико-статистичний аналіз

Кліщинський Павло, кандидат історичних наук, старший викладач кафедри історії України Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

Анотація

Мета дослідження - спираючись на широку джерельну базу та наявний доробок дослідників розкрити особливості трансформаційних змін в освітній сфері Хмельницької області, простежити основні проблеми у роботі закладів освіти регіону різного рівня та проаналізувати специфіку їх реформування й реорганізації. Методологія дослідження спирається на принципи конкретно-історичного підходу - історизму, об'єктивності, всебічності і цілісності, системності, а також на використання методів - аналізу та синтезу, історико-статистичного, історико-порівняльного, проблемно-хронологічного. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в історіографії комплексно показано стан, умови функціонування, проблеми та перспективи розвитку освітньої галузі як складової соціальної інфраструктури Хмельниччини в період незалежності України. Висновки. Освіта, без сумніву, відіграє ключову роль і має особливе значення для процесу реформ в Україні.

Жодна секторальна реформа не буде успішною, якщо не зміняться цінності і ставлення громадян. Останні формуються за допомогою якісної освіти. Складна економічна та несприятлива демографічна ситуація в країні загалом і на Хмельниччині зокрема, призвели до щорічного зменшення контингенту здобувачів освіти. Це проявляється у поступовому кількісному скороченні мережі освітніх закладів регіону усіх типів. Зважаючи на це, обласна територіальна диференціація наповнюваності закладів освіти та відсоток охоплення дітей позашкільною освітою залишається проблемною. Представникам освітньої сфери та громадських організацій, варто розробити обласну програму з оптимізації чисельності закладів середньої освіти із залучення молоді до закладів вищої і перед вищої фахової освіти. Це дасть можливість наповнити існуючі освітні структури та підвищити рівень розвитку освітньої складової у загальному розвитку інфраструктури Хмельницької області.

Ключові слова: дошкільна освіта, заклади середньої освіти, заклади вищої освіти, позашкільна освіта, заклади професійної (професійно-технічної) освіти, заклади фахової передвищої освіти, реформи, Хмельниччина.

Abstract

Klishchynsky Pavlo, Candidate of Historical Sciences, Senior Lecturer, Department of History of Ukraine, Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohііеnko University

The research traces the changes in the main structural elements of the education sector of Khmelnytskyi Oblast during the years of independence, to analyze the ways and specificity of the reorganization of the education sector of the region and its consequences. The methodology of the research is based on the principles of the concrete-historical approach - historicism, objectivity, comprehensiveness and integrity, systematics, the methods of analysis and synthesis, historical-statistical, historical-comparative, problem-chronological are used. The scientific novelty is in the fact that for the first time in historiography the state, conditions of functioning, problems and prospects of development of the education sector as a component of the social infrastructure of Khmelnytskyi Oblast during the independence of Ukraine are comprehensively shown. Conclusions. Education without doubt plays a key role and has a peculiar meaning for the reform process in Ukraine. No one sectoral reform would be successful if the values and attitudes of citizens did not change.

Key words: preschool education, establishments of secondary-level education, higher education establishments, out-of-school education, establishments of vocational education (professional and technical), professional pre-higher education institutions, reforms, Khmelnytskyi Oblast.

освіта реформування хмельниччина незалежність

Постановка проблеми

В умовах розбудови незалежної Української держави ключовим є побудова свідомого громадянського суспільства. В цьому контексті вкрай важливим аспектом постає проблема формування якісної, конкурентоспроможної системи освіти, яка надасть підростаючому поколінню необхідні умови для повного розкриття талантів, забезпечить йому успішне та щасливе майбутнє. Крім того, заклади освіти різного рівня є одним із ключових елементів соціальної інфраструктури держави та її регіонів, а їх стан та функціональна готовність - свідченням продуманості та ефективності державної соціальної політики.

Аналіз джерел та останні дослідження

Дана публікація ґрунтується переважно на статистичних даних, почерпнутих на офіційному сайті Головного управління статистики в Хмельницькій області та матеріалах, опублікованих у відповідних статистичних збірниках; нормативно-правових документах, які визначають державну регіональну політику в сфері освіти і управління; стратегічних програмах розвитку Хмельницької області. Значний фактичний матеріал містять публікації в мережі Internet, які відображають різні сторони освітніх процесів у регіоні. Окремі аспекти досліджуваної проблеми знайшли відображення в енциклопедичних виданнях (Енциклопедія освіти Хмельниччини, 2017) та у дослідженнях О. Завальнюка та О. Комарніцького (Завальнюк, Комарніцький, 2008, 2011, 2012), М. Дарманського (Дарманський, 1997, 2001), П. Слободянюка (Слободянюк, 1995), присвячених становленню та розвитку вищої освіти в регіоні, системі управління освітою та загальній характеристиці культурних процесів на Хмельниччині у досліджуваний період.

Мета статті. Спираючись на широку джерельну базу та наявний доробок дослідників розкрити особливості трансформаційних змін в освітній сфері Хмельницької області, простежити основні проблеми у роботі закладів освіти регіону різного рівня та проаналізувати специфіку їх реформування й реорганізації.

Виклад основного матеріалу

На сучасному етапі державотворення питання регіонального розвитку регулюються низкою законів та підзаконними нормативно-правовими актами, Планом заходів з реалізації стратегії регіонального розвитку Хмельницької області на 2015-2017, 2021-2027 роки, щорічними програмами соціально-економічного розвитку області та низкою цільових програм, затверджених Хмельницькою обласною радою. Не зважаючи на значну кількість таких планів та програм (станом на кінець 2016 р. їх було аж 54) (Інфраструктура регіонів, 2017, с. 84), рівень розвитку інфраструктури області залишається бути одним з найнижчих в Україні. За результатами комплексного дослідження низки показників, проведеного у 2015 р. фондом імені Фрідріха Еберта за участі цілої низки регіональних громадських організацій, Хмельниччина посіла 19 місце з 22-х можливих (Стан та перспективи, 2015). За індексом розвитку культурної та освітньої складової Хмельницька область займає відповідно останнє та передостаннє місце у республіці. Головна причина цього є різке зниження відвідуваності театрів, музеїв, концертів та інших закладів культури мешканцями області. Одним з найнижчих в Україні на Хмельниччині є показник освітнього складника. Через скорочення кількості учнів закладів професійно-технічної освіти та студентів закладів вищої освіти, у 2015 р. Хмельницька область зайняла передостаннє 21 місце у республіканському рейтингу (Інфраструктура регіонів, 2017, с. 85).

Отже, у структурному відношенні система освіти області, як і країни загалом, передбачає наявність таких складових як дошкільна освіта, загальна середня освіта, професійна (професійно-технічна) освіта, фахова передвища освіта, вища і позашкільна освіта.

Складні політичні та економічні процеси становлення української державності та реформування в країні негативно позначилися на стані освіти у регіонах. Зі здобуттям державної незалежності розпочинається модернізація всієї системи освіти України, в тому числі й дошкільної. Зокрема, функціонування закладів дошкільної освіти (ЗДО) на початок 90-х рр. позначалося негативними тенденціями, що були зумовлені переходом на ринкові відносини і розривом економічних зв'язків. Одним із ключових факторів у цьому відношенні стало зменшення витрат підприємств і відомств на фінансування дошкільної галузі. До того ж, негативна демографічна ситуація в країні й масова внутрішня трудова міграція, призвели до гальмування розвитку мережі дошкільних закладів як у містах, так і у селах України (Венгловська, 2016, с. 14-15). Тому у більшості областей країни, в тому числі і у Хмельницькій, простежується негативна динаміка у кількісних показниках мережі дошкільних навчальних закладів. Так, за даними статистики, у 1990 р. на території Хмельницької області діяло 864 заклади дошкільної освіти (Статистичний щорічник, 2006, с. 347-348), роботою яких було охоплено 66314 дітей віком від 1 до 6 (7) років (Статистичний щорічник, 2013, с. 318). До початку 2000-х років ці кількісні показники, в силу різних причин, постійно зменшувались. У 2000 р. в області, для прикладу, функціонувало лише 757 дошкільних закладів із контингентом у 34136 дітей (Статистичний щорічник, 2006, с. 349). При цьому відсоток охоплення дітей закладами дошкільної освіти відносно загальної кількості дітей відповідного віку залишався практично незмінним - на рівні 44-45% (Офіційний сайт Головного статистичного управління).

Повного руйнування системи дошкільного виховання значною мірою вдалося уникнути завдяки передачі відомчих і частини державних дитячих садків до комунальної власності. 19 лютого 1996 р. уряд рекомендував місцевим органам влади взяти у своє підпорядкування ЗДО. І хоча в перші роки цей процес відбувався доволі повільно (у 1996 р. лише 471 ЗДО на всю країну) (Пісоцька, 2013, с. 550), то вже на сьогодні абсолютна більшість ЗДО Хмельницької області перебуває у власності місцевих громад (728 із 749) (Хмельницька область).

Погіршення ситуації в освітній галузі вимагало пошуку шляхів виходу з кризи та визначення напрямів модернізації освіти, зокрема й дошкільної, як на державному, так і на регіональному рівнях. Велике значення для подальшого розвитку дошкільного виховання мало прийняття у 2001 р. Закону України «Про дошкільну освіту» (останні зміни і доповнення внесені 16 січня 2020 р.) (Закон України «Про дошкільну освіту»). У ньому визначалася державна політика у сфері дошкільної освіти і наголошувалось, що держава визнає важливу роль дошкільної освіти для подальшого становлення особистості та створює належні умови щодо її реалізації. У 2003 р. на основі цього закону було розроблено і затверджено нове «Положення про дошкільний навчальний заклад», яким визначено 7 типів дошкільних навчальних закладів. Крім того, у 1998 р. вперше створено, а 2012 р. - оновлено, державний стандарт дошкільної освіти. Законодавчі аспекти регулювання, а також відносна стабілізація економічної ситуації в країні на початку 2000-х, справили позитивний вплив на стан дошкільної освіти Хмельниччини. За матеріалами статистики, з 2001 по 2013 рр. кількість ЗДО в області поступово збільшилася із 766 до 832, зростають і кількісні показники контингенту (з 34107 до 46388) та охопленості дітей (з 45% до 64%) (Статистичний щорічник, 2006, с. 348; Статистичний щорічник, 2015, с. 312). Починаючи з 2014 р., кількість закладів цього типу поступово зменшується до 739 у 2019 р. при відносному збереженні загальної кількості дітей (45209) та зростанні відсоткового охоплення їх вікового складу (72%). За даними статистики станом на кінець 2020 р. у Хмельницькій області налічувалось 749 ЗДО (42212 вихованців) (Офіційний сайт). Таким чином, в останні роки в області існує проблема перевантаження ЗДО: на 100 місць у сільській місцевості виховуються 116 дітей, у містах - 137. У 2019 р. фактично існувала черга на влаштування дітей віком від 3 до 6 років у ЗДО в кількості 1750 осіб. Відсутні дошкільні заклади у 30 населених пунктах області з наявним контингентом дітей віком від 3 до 6 років у кількості 15 осіб і більше. Демографічна ситуація та міграція населення із сільської місцевості у міста призвела до перенаповнення ЗДО останніх та створення черги на влаштування дітей до них. Так, якщо у сільських ЗДО черга на влаштування у дитсадки становила 38 осіб, то у міських - 1712 (Стратегія розвитку, 2019, с. 45). Окрім зазначеного виникає й питання про скорочення контингенту працівників закритих ЗДО, їх подальшого працевлаштування.

Керівництвом області вживалися і вживаються заходи задля покращення цієї ситуації, проте невирішених завдань залишається багато. Для прикладу, у звіті про виконання програми соціально-економічного розвитку Хмельницької області на 2018 р. зазначається, що за звітний період було відкрито 1 новобудову комунального закладу дошкільної освіти у м. Хмельницький, 2 приватних заклади дошкільної освіти (м. Кам'янець-Подільський, м. Хмельницький), реконструйовано 1 дошкільний заклад у м. Полонне та відкрито 7 додаткових груп у функціонуючих закладах. Разом із тим, у 2018 р. було закрито 15 закладів дошкільної освіти у сільській місцевості у зв'язку з демографічною ситуацією (Звіт про виконання, 2019, с. 48).

Створення приватних ЗДО, хоч і відбувається досить повільними темпами, є одним із варіантів вирішення проблеми охопленості виховним процесом дошкільнят. У ст. 19 Закону України «Про дошкільну освіту» зазначається, що місцеві органи виконавчої влади (обласні, районні) мають право проводити ліцензування приватних дошкільних навчальних закладів, юридичних і фізичних осіб на право надання освітніх послуг (Закон України «Про дошкільну освіту»). Складно простежити динаміку їх створення, проте на кінець 2020 р. в області нараховувалося 9 приватних ЗДО, 7 з яких - в обласному центрі (Хмельницька область. Інформаційна система).

Аналогічна ситуація простежується і з закладами середньої освіти (ЗСО), на кількості та функціонуванні яких негативно позначились економічна та демографічна ситуація в країні. Кількість останніх невпинно зменшується, а падіння контингенту учнів, призупинившись у 2013/2014 навчальному році (н.р.), поступово зростає. Так, якщо у 1995/1996 н.р. в області функціонувало 1099 загальноосвітніх навчальних закладів (Навчальні заклади Хмельниччини, 2013, с. 15), то у 2015/2016 - лише 783 (Навчальні заклади Хмельниччини, 2020, с. 16). За цей час більш ніж у двічі скоротилася кількість учнів ЗСО - з 265,5 тис. (Статистичний щорічник, 2006, с. 351) до 128,3 тис. (Статистичний щорічник, 2018, с. 127). На кінець 2020/2021 н.р. ситуація була такою: кількість ЗСО зменшилася до 621, а учнівський контингент зріс до 138,4 тис. (Заклади загальної середньої освіти).

Одним з аспектів реформи децентралізації, що активно впроваджується в регіонах України, стала й реорганізація закладів середньої освіти. Вагомим механізмом реформування загальної середньої освіти й засобом для подолання розриву між якістю освіти в містах і сільській місцевості є створення опорних шкіл із сучасним рівнем матеріально-технічного й кадрового забезпечення, які мають надати рівний доступ до якісної освіти усім особам. Хмельниччина була однією з перших областей, яка відреагувала на реформи уряду, а саме модернізацію сільських регіонів, оскільки саме в них накопичилася значна кількість проблем. З поміж них ключовими були і залишаються такі як: велика кількість малокомплектних сільських шкіл, які не могли забезпечити якісну освіту дітей шкільного віку; класи з малим наповненням не давали змоги розвивати у них важливі компетенції для сучасного глобалізованого суспільства - уміння працювати в команді, активність в умовах конкуренції, готовність до постійного навчання, що диктується динамічними змінами на ринку праці; застаріла і неекономна архітектура шкільних будівель, технічне зношення інфраструктури та непропорційна завантаженість навчальних приміщень зумовлювали додаткові витрати на утримання мережі шкіл тощо.

Як зазначала у 2018 р. начальник відділу загальної середньої та дошкільної освіти департаменту освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації В. Блажиєвська, система освіти є одним із найбільших роботодавців у сільській громаді, що забезпечує близько 20-25% постійних робочих місць (Офіційний сайт Хмельницької ОДА). Тому реорганізація малокомплектних шкіл спричинила соціальне напруження серед учителів. Необхідність оптимізації шкільної мережі, пониження статусу середнього загальноосвітнього навчального закладу, перевезення учнів помилково асоціювалось у сільських жителів з початком зникнення їхнього села. Однак простий аналіз рівня народжуваності у селі точно показав кількість учнів, які реально підуть до школи впродовж найближчих 6 років і, відповідно, перспективу школи. На думку керівництва профільного міністерства та області, це вимагало ефективної оптимізації шкільної мережі на основі моделі «опорних шкіл» (Постанова Кабінету Міністрів України, 2020). Тому у ролі регіонального партнера для пілотної роботи Міністерством освіти і науки України було запропоновано Департамент освіти і науки Хмельницької ОДА. Експерти цього проекту провели регіональні семінари у 18 областях України, розробили методичні рекомендації, підготували команди регіональних консультантів (Реформа децентралізації, 2018).

Як наслідок, уже упродовж 2018 р. кількість опорних закладів середньої освіти в області зросла до 20, 11 з яких - в об'єднаних територіальних громадах, 9 - у районах. Цей процес триває і сьогодні. При опорних закладах функціонує 23 філії. У них навчається 7658 школярів, що становить 5,7% від загальної кількості учнів у області. В області стовідсотково забезпечено підвезенням дітей та медпрацівників до навчальних закладів. Воно організовано для 15346 учнів і дітей та 2426 педагогічних працівників. Парк шкільних автобусів становить 412 одиниць, з яких 381 - задіяний у підвезенні (Стратегія розвитку, 2019, с. 46).

Важливою складовою освітньої галузі регіону є заклади професійної (професійно-технічної) освіти (ЗП (ПТ)О), які теж перебувають у скрутному становищі. У 1990/1991 н.р. у 42 таких закладах освіти налічувалося 19,7 тис. студентів (Статистичний щорічник, 2006, с. 358). За роки незалежності їх кількість скоротилася майже вдвічі і станом на квітень 2021 р. кількісні показники складали відповідно 26 і 9,1 тис. (Заклади професійної).

Аналіз ситуації дає підстави визначити декілька ключових причин таких показників: 1) політична нестабільність і скорочення темпів виробництва промислової продукції в регіоні; 2) зменшення кількості економічно активного населення; 3) проблема працевлаштування та закріплення на робочих місцях, «тіньова» зайнятість випускників системи ЗП (ПТ)О; 4) незадовільне матеріально-технічне забезпечення закладів освіти даного типу; 5) невідповідність попиту і пропозиції робочої сили, нестача якісних робочих місць на ринку праці з гідними умовами та оплатою праці, недостатня кількість робочих місць на селі; 6) тенденція до зменшення загальної чисельності педагогів у зв'язку із оптимізацією мережі закладів професійної освіти і скороченням студентського контингенту. Проблемою залишається низький соціальний статус педагогів, зумовлений, у першу чергу тим, що рівень оплати їх праці у 2,5 рази нижчий, ніж середня заробітна плата у промисловості; 7) значне відставання отриманих фахових знань від техніко-технологічних процесів, які активно запроваджуються у структурі виробництва області тощо.

Скорочення кількості такого типу закладів освіти відбувалося внаслідок закриття (6 припинили існування після 2008 р.) і реорганізації (Навчальні заклади, 2013, с. 33). Упродовж 2016-2018 рр. відбулася модернізація мережі ЗП(ПТ)О, а саме: укрупнення 4 закладів шляхом приєднання до них інших та, відповідно, створено заклади освіти нового типу - 4 професійних центри: державні навчальні заклади Хмельницький центр професійно-технічної освіти сфери послуг, Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти, Полонський агропромисловий центр професійної освіти та Деражнянський центр професійної освіти (Стратегія розвитку, 2019, с. 46). Три заклади професійно-технічної освіти м. Кам'янця-Подільського реорганізовано шляхом об'єднання у сучасний регіональний багатопрофільний «Подільський центр професійно-технічної освіти». Хмельницький політехнічний коледж увійшов до складу Національного університету «Львівська політехніка» (Туринський процес).

В останні роки залишаються невирішеними низка проблем, пов'язаних із станом професійно-технічної освіти у регіоні. По-перше, складним є питання працевлаштування випускників, які якщо і знаходять роботу, то тривалий час на ній не затримуються. Серед причин, які спонукають їх залишити перше робоче місце за отриманою професією - відсутність соціальних гарантій, належних умов праці та оплати, незабезпеченість житлом (особливо для випускників з числа соціально незахищених категорій). Крім того, значна кількість випускників працюють на підприємствах «тіньової економіки», через що до закладів освіти працевлаштовані випускники не подають документи, що підтверджують факт їхнього працевлаштування (Розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №665, 2015) (Туринський процес).

По-друге, немає механізму впливу на роботодавців, які мають надати можливість випускникам відпрацювати на користь держави ті кошти, які були закладені на підготовку молодих спеціалістів. Це призводить до відтоку молоді за кордон, де є попит на робітничі професії. Таким чином, через не продуману державну політику ми постачаємо кадри для сфери економіки сусідніх держав.

По-третє, досить гострим є питання фінансування закладів системи професійно-технічної освіти. До 2016 р. вони фінансувалися за рахунок державної субвенції з обласних бюджетів. Проте з часом цей тягар ліг на обласні та місцеві бюджети. Для прикладу, у 2019 р. обсяг фінансування проф- техосвіти в Хмельницькій області склав майже 229,5 млн. грн., із них лише 36,8 млн. - з державного бюджету (Профтехосвіта - підготовка). За рахунок бюджетних коштів фінансуються лише заробітна плата, стипендії, комунальні послуги та харчування студентів пільгових категорій. Очевидно, що фінансування професійної освіти не можна покласти повністю на регіони, адже у таких питаннях, як формування кадрів, держава теж має власний інтерес. Варто запровадити систему багатоканального фінансування.

У контексті перспективи розвитку професійно-технічної освіти Україна бере участь у т. зв. Туринському процесі (Європейський фонд освіти в удосконалення національної системи професійно-технічного навчання) з моменту його започаткування у 2010 р. Наша держава підготувала національні звіти «Туринський процес. Україна» 2010, 2012, 2014 рр. У 2013-2014 рр. було успішно впроваджено пілотний проект «Туринський процес - розвиток потенціалу регіонів» у п'яти регіонах України - Вінницькій, Дніпропетровській, Сумській, Хмельницькій областях і в м. Києві (Туринський процес). Це, в перспективі, дасть можливість підвищення ефективності професійного навчання з використанням нових технологій, досвіду інших країн, академічної мобільності для студентів тощо.

Загалом, останнім часом зберігається тенденція щодо зменшення контингенту здобувачів освіти у ЗП(ПТ)О області, що, у своєю чергу, призводить до збільшення кількості малокомплектних закладів і, як наслідок, нестача фахівців робітничих професій. Актуальною проблемою залишається оновлення змісту професійно-технічної освіти відповідно до запитів замовників освітніх послуг, змін у техніці та технологіях сучасного виробництва.

Заклади фахової передвищої та вищої освіти Хмельниччини, відповідно до ст. 4 Закону України «Про фахову передвищу освіту» (Закон України «Про фахову...») та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про вищу освіту» (Закон України «Про вищу.»), дають можливість здобувачам освіти пройти всі можливі освітні ступені, а саме: молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії (доктора мистецтв) та доктора наук. За даними Хмельницької обласної ради станом на кінець 2019 р. мережу закладів вищої освіти (ЗВО) та фахової передвищої освіти формували 33 заклади усіх рівнів акредитації та форм власності, у тому числі 6 університетів, 2 академії, 3 інститути, 19 коледжів, 2 училища та 1 філія Донецького національного університету імені В. Стуса «Бізнес-інноваційний центр «ДонНУ-Поділля» (Стратегія розвитку, 2019, с. 47).

Трансформації фахової передвищої і вищої освіти в Україні розпочалися на початку 90-х рр. У травні 1991 р. в дію вступає новий Закон України «Про освіту» (зміни до якого вносилися до травня 2017 р.), за яким середню спеціальну освіту (І-ІІ рівень акредитації) приєднали до вищої і створили кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста. Згідно із ст. 34 цього Закону: «.вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші» (Сумбаєва, 2019, с. 136-137). У 1990/1991 н.р. на території Хмельниччини функціонувало 18 ВНЗ І-ІІ рівня акредитації, освіту в яких здобували 15998 студентів (Статистичний щорічник, 2006, с. 135). З початку 2000-х років кількість закладів цього типу і здобувачів освіти у них дещо зменшилася (у 2000/2001 н.р. - 15 і 9,6 тис. відповідно) (Статистичний щорічник, 2018, с. 135).

У редакції Закону України «Про освіту» від 6 вересня 2014 р. (Закон України «Про освіту») формально було об'єднано рівні вищої освіти. Однак, згідно із Законом України «Про вищу освіту», прийнятим у тому ж 2014 р., вища освіта поділяється на п'ять окремих рівнів - початковий, бакалаврський, магістерський, освітньо-науковий і науковий (Закон України «Про вищу.»). Тому у 2014 р. було встановлено певний перехідний період, у ході якого кожний заклад освіти І-ІІ рівня акредитації мав обрати своє майбутнє - залишатися у системі вищої освіти за правилами і вимогами, які встановлено для вищої освіти, чи переходити до системи професійної освіти. При цьому закон також надавав коледжам право перейти від підготовки молодших спеціалістів до підготовки молодших бакалаврів і залишитися в системі вищої освіти, якщо вони будуть здатні виконати відповідні вимоги.

6 червня 2019 р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про фахову передвищу освіту», який, сподіваємось, стане дієвим механізмом у регулюванні та реалізації прав і обов'язків громадян в отриманні якісних освітніх послуг у сфері фахової передвищої освіти (Закон України «Про фахову»). Законом також передбачено ключові вимоги до організації освітнього процесу, визначено основні особливості реалізації доступу до якісної фахової передвищої освіти, окреслені головні напрямки реформування галузі тощо. Відповідно до цього закону вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації набувають статусу закладів фахової передвищої освіти із типом закладу - фаховий коледж і здійснюватимуть підготовку фахових молодших бакалаврів, а за наявності ліцензії, здійснюватимуть підготовку за коротким циклом вищої освіти або першим (бакалаврським) рівнем. Згідно інформації з сайту Хмельницької ОДА, оновленої у травні 2021 р., на території області функціонує 21 заклад фахової передвищої освіти (Офіційний сайт Хмельницької ОДА), освіту в яких здобуває 2,1 тис. осіб (Заклади вищої освіти).

Із здобуттям незалежності, заклади вищої освіти (ЗВО) Хмельницької області працюють над реалізацією сучасної політики та стратегії держави, спрямованої на розбудову національної системи вищої освіти, адаптацію її до соціально-орієнтованої економіки, інтеграцію у світове та європейське співтовариство. Цьому сприяє і новий Закон України «Про вищу освіту», що вступив у силу 6 вересня 2014 р.

Станом на 2020 р. мережу закладів вищої освіти Хмельницької області складали 12 освітніх різних форм власності (4 - державної, 2 - комунальної і 6 приватної) (Офіційний сайт Хмельницької ОДА). Аналіз статистичних даних вказує на те, що в досліджуваний період значна частина населення Хмельниччини прагнула здобути вищу освіту. Це, відповідно, позначалося на значному збільшенні кількості закладів освіти цього типу. Так, у 1990/1991 н.р. на Хмельниччині діяло 3 ЗВО, в яких навчалися 16498 студентів; у 2000/2001 н.р. - це вже відповідно 10 ЗВО і 28706 здобувачів освіти (Статистичний щорічник, 2006, с. 360). До 2010/2011 н.р. кількість закладів не збільшилась, однак контингент студентів зріс до 43400 осіб (Статистичний щорічник, 2018, с. 135). Вкрай низький рівень народжуваності у 1992-2001 рр. в Україні загалом, і на Хмельниччині зокрема, суттєво вплинув на скорочення мережі закладів загальної середньої освіти, зменшення середньої наповненості класів і шкіл та, як наслідок, на формування контингенту здобувачів вищої освіти. Тому з 2011/2012 н.р. спостерігається тенденція до значного зменшення їх кількості. Станом на початок 2020/2021 н.р. у 12 закладах вищої освіти області навчалося 25,3 тис. здобувачів освіти (Заклади вищої освіти).

Загалом, в останнє десятиліття спостерігається наростання кризових явищ в системі вищої освіти України і Хмельницької області, зокрема. Розвиток галузі неможливий без економічної та фінансової підтримки держави, яка щороку зменшується; тенденційним є постійне збільшення чисельності студентів, які навчаються за рахунок державного, обласного та міського бюджетів, натомість зменшується кількість здобувачів освіти, які навчаються за власні кошти, що, в свою чергу, позбавляє ЗВО можливості покращити своє фінансове становище і своїх працівників. Недостатньою залишається участь у підготовці кадрів роботодавців, яка підтверджується показниками кількості і динаміки вступників за кошти юридичних осіб тощо.

Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної основними діючими нормативно-правовими актами України, і спрямована на розвиток здібностей і обдарувань вихованців, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Осередком дитячої творчості на Хмельниччині є мережа позашкілля. Наприкінці 2019 р. в області функціонувало 75 закладів, підпорядкованих сфер освіти (47 позашкільних і 28 ДЮСШ), де займалася 51571 дитина (41%), крім того 50568 учнів (40%) охоплено гуртковою роботою при закладах загальної середньої освіти (Стратегія розвитку, 2019, с. 47). З поміж них вирізняються 5 закладів загальнообласного характеру з доволі розгалуженою мережею: Хмельницькі обласні еколого-натуралістичний центр учнівської молоді, центри туризму і краєзнавства учнівської молоді, науково-технічної творчості учнівської молоді, фізичного виховання учнівської молоді і естетичного виховання учнівської молоді.

Висновки

Таким чином, у процесі реформування різних сфер суспільного життя в країні, надзвичайно важливе значення відіграє якісна і доступна система освіти, за допомогою якої у зростаючого покоління формуються моральні цінності і громадянські принципи. Складна економічна та несприятлива демографічна ситуація в країні загалом, і на Хмельниччині зокрема, призвели до щорічного зменшення контингенту здобувачів освіти. Це впливає на поступове скорочення мережі освітніх закладів регіону усіх типів. Зважаючи на це, обласна територіальна диференціація наповнюваності закладів освіти та відсоток охоплення дітей позашкільною освітою залишається проблемною. Представникам місцевих громадських організацій та освітньої сфери Хмельниччини, варто розробити обласну програму з оптимізації чисельності закладів середньої освіти із залучення молоді до освітнього процесу різного рівня.

Список використаних джерел та літератури

1. Венгловська О. (2016). Розвиток дошкільної освіти в незалежній Україні (кінець ХХ - початок ХХІ ст.). Актуальні проблеми та перспективи розвитку дошкільної освіти професійної підготовки педагогічних кадрів у контексті євро інтеграційних процесів: матеріали науково-практичної конференції (сс. 14-18). Чернівці.

2. Дарманський М.М. (2001). Підвищення фахового рівня педагогів початкової ланки освіти - об'єкт турботи регіональних органів державної влади та регіонального самоврядування. Вісник Української Академії державного управління при Президентові України, 2, 477-485.

3. Дарманський М.М. (1997) Соціально-педагогічні основи управління освітою в регіоні: монографія. Хмельницький: Поділля, 384 с.

4. Дарманський М.М. (2001) Хмельницький гуманітарно-педагогічний інститут. Мистецтво та освіта, 4, 23.

5. Енциклопедія освіти Хмельниччини. (2017). Хмельницький: ФОП Мельник А.А., 460 с.

6. Завальнюк О.М., Комарніцький О.Б. (2011). До історії Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (1918-2010 рр.): довідк.-статист. матеріали. Кам'янець-Подільський: Оіюм, 112 с.

7. Завальнюк О.М., Комарніцький О.Б. (2012). Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка (1918-2012 рр.): історичний нарис. Кам'янець-Подільський: Оіюм, 340 с.

8. Завальнюк О.М., Комарніцький, О.Б. (2008). Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка у добу незалежної України. Кам'янець-Подільський: Аксіома, 768 с.

9. Заклади загальної середньої освіти (на початок 2020/2021 навчального року).

10. Заклади професійної (професійно-технічної) освіти.

11. Заклади вищої та фахової передвищої освіти.

12. Закон України «Про вищу освіту».

13. Закон України «Про дошкільну освіту».

14. Закон України «Про освіту».

15. Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту».

16. Закон України «Про фахову передвищу освіту».

17. Звіт про виконання Програми соціально-економічного розвитку Хмельницької області на 2018 р. (2019). Хмельницький, 76 с.

18. Інфраструктура регіонів України. Пріоритети модернізації. Аналітичне дослідження. (2017). ГО «Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень», Фонд імені Фрідріха Еберта. Київ, 108 с.

19. Навчальні заклади Хмельниччини 2012. Статистичний збірник. (2013).

20. Хмельницький: Головне управління статистики в Хмельницькій області, 63 с.

21. Навчальні заклади Хмельниччини 2019. Статистичний збірник. (2020).

22. Хмельницький: Головне управління статистики в Хмельницькій області, 72 с.

23. Обласні центри позашкільної освіти Хмельницької області.

24. Офіційний сайт Головного управління статистики в Хмельницькій області.

25. Офіційний сайт Хмельницької обласної державної адміністрації.

26. Пісоцька, Л. С. (2013). Початкові етапи зародження і становлення суспільного дошкільного виховання в Україні. Педагогічний дискурс, 15, 549-553.

27. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. за № 385 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року».

28. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 рр.».

29. Профтехосвіта - підготовка кадрів для закордону?

30. Реформа децентралізації в одному руслі з освітньою реформою на Хмельниччині.

31. Слободянюк П.Я. (1995). Культура Хмельниччини. Хмельницький: Поділля, 332 с.

32. Соціально-економічне становище Хмельницької області за січень-серпень 2021 р. Статистичний бюлетень.

33. Стан та перспективи розвитку інфраструктури регіонів України. (2015). Статистичний щорічник Хмельницької області 2005. (2006). Хмельницький: Головне управління статистики в Хмельницькій області, 441 с.

34. Статистичний щорічник Хмельницької області 2012. (2013). Хмельницький: Головне управління статистики в Хмельницькій області, 413 с.

35. Статистичний щорічник Хмельницької області 2017. (2018). Хмельницький: Головне управління статистики в Хмельницькій області, 514 с.

36. Статистичний щорічник Хмельницької області 2019. (2020). Хмельницький: Головне управління статистики в Хмельницькій області, 458 с.

37. Стратегія розвитку Хмельницької області на 2021-2027 рр. (2019).

38. Сумбаєва, Л. П. (2019). Коледжі в системі національної освіти - шлях становлення та реформ. Вчені записки університету «КРОК», 1, 132-138.

39. Туринський процес - аналіз політики у галузі професійно-технічної освіти і навчання.

40. Хмельницька область. Інформаційна система управління освітою.

References

1. Venhlovska O. (2016) Rozvytok doshkilnoi osvity v nezalezhnii Ukraini (kinets ХХ - pochatok ХХІ st.) [Development of preschool education in independent Ukraine (end of XX - beginning of XXI century)]. Aktualniproblemy taperspektyvy rozvytku doshkilnoi osvity profesiinoi pidhotovky pedahohichnykh kadriv u konteksti yevro intehratsiinykh protsesiv: materialy naukovo-praktychnoi konferentsii (ss. 14-18). Chernivtsi.

2. Darmanskyi M.M. (2001) Pidvyshchennia fakhovoho rivnia pedahohiv pochatkovoi lanky osvity - obiekt turboty rehionalnykh orhaniv derzhavnoi vlady ta rehionalnoho samovriaduvannia [The professional development of primary school teachers is an object of concern of regional public authorities and regional self-government]. Visnyk Ukrainskoi Akademii derzhavnoho upravlinniapry Prezydentovi Ukrainy, 2, 477-485. [in Ukrainian].

3. Darmanskyi M.M. (1997) Sotsialno-pedahohichni osnovy upravlinnia osvitoiu v rehioni [Socio-pedagogical government base of education in the region]: monohrafiia. Khmelnytskyi: Podillia, 384 s. [in Ukrainian].

4. Darmanskyi M.M. (2001) Khmelnytskyi humanitarno-pedahohichnyi instytut [Khmelnytskyi Humanitarian-Pedagogical Institute]. Mystetstvo ta osvita, 4, 23. [in Ukrainian].

5. Entsyklopediia osvity Khmelnychchyny [Encyclopedia of Education of Khmelnytsky Region]. (2017). Khmelnytskyi: FOP Melnyk A.A., 460 s. [in Ukrainian].

6. Zavalniuk O.M., Komarnitskyi O.B. (2011) Do istorii Kamianets-Podilskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Ohiienka (1918-2010 rr.) [To the history of Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University (1918-2010)]: dovidk.-statyst. materialiv. Kamianets-Podilskyi: Oiium, 112 s. [in Ukrainian].

7. Zavalniuk O.M., Komarnitskyi O.B. (2012) Kamianets-Podilskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Ohiienka (1918-2012 rr.) [Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University (1918-2012)]: istorychnyi narys. Kamianets-Podilskyi: Oiium, 340 s. [in Ukrainian].

8. Zavalniuk O.M., Komarnitskyi O.B. (2008) Kamianets-Podilskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Ohiienka u dobu nezalezhnoi Ukrainy [Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University in the era of independent Ukraine]. Kamianets-Podilskyi: Aksioma, 768 s. [in Ukrainian].

9. Zaklady zahalnoi serednoi osvity (na pochatok 2020/2021 navchalnoho roku) [Institutions of general secondary education (at the beginning of the 2020/2021 academic year)]. [in Ukrainian].

10. Zaklady profesiinoi (profesiino-tekhnichnoi) osvity [Establishments of vocational education (vocational and technical)]. [in Ukrainian].

11. Zaklady vyshchoi ta fakhovoi pered vyshchoi osvity [Professional pre-higher education institutions]. [in Ukrainian].

12. Zakon Ukrainy «Pro vyshchu osvitu» [The Law of Ukraine “On Higher Education”]. [in Ukrainian].

13. Zakon Ukrainy «Pro doshkilnu osvitu» [The Law of Ukraine” On Preschool Education”]. [in Ukrainian].

14. Zakon Ukrainy «Pro osvitu» [The Law of Ukraine “On Education”]. [in Ukrainian].

15. Zakon Ukrainy «Pro profesiinu (profesiino-tekhnichnu) osvitu» [The Law of Ukraine “On vocational (professional and technical) education”]. [in Ukrainian].

16. Zakon Ukrainy «Pro fakhovu peredvyshchu osvitu» [The Law of Ukraine “On Professional Higher Education”]. [in Ukrainian].

17. Zvit pro vykonannia Prohramy sotsialno-ekonomichnoho rozvytku Khmelnytskoi oblasti na 2018 r. [The report on the implementation of the Program of social and economic development of Khmelnytskyi Oblast for 2018]. (2019). Khmelnytskyi, 76 s. [in Ukrainian].

18. Infrastruktura rehioniv Ukrainy. Priorytety modernizatsii. Analitychne doslidzhennia [Infrastructure of Ukrainian regions. Modernization priorities. Analytical study]. (2017). HO «Poliskyi fond mizhnarodnykh ta rehionalnykh doslidzhen», Fond imeni Fridrikha Eberta. Kyiv, 108 s. [in Ukrainian].

19. Navchalni zaklady Khmelnychchyny 2012. Statystychnyi zbirnyk [Educational institutions of Khmelnytskyi Oblast 2012. Statistical book]. (2013). Khmelnytskyi: Holovne upravlinnia statystyky v Khmelnytskii oblasti, 63 s. [in Ukrainian].

20. Navchalni zaklady Khmelnychchyny 2019. Statystychnyi zbirnyk [Educational institutions of Khmelnytskyi Oblast 2019. Statistical book]. (2020). Khmelnytskyi: Holovne upravlinnia statystyky v Khmelnytskii oblasti, 72 s. [in Ukrainian].

21. Oblasni tsentry pozashkilnoi osvity Khmelnytskoi oblasti [Regional centers of extracurricular education in Khmelnytskyi Oblast]. [in Ukrainian].

22. Ofitsiinyi sait Holovnoho upravlinnia statystyky v Khmelnytskii oblasti [Official site of the Main Department of Statistics in Khmelnytskyi Oblast]. [in Ukrainian].

23. Ofitsiinyi sait Khmelnytskoi oblasnoi derzhavnoi administratsii [Official site of the Khmelnytskyi Regional State Administration]. [in Ukrainian].

24. Pisotska L.S. (2013). Pochatkovi etapy zarodzhennia i stanovlennia suspilnoho doshkilnoho vykhovannia v Ukraini [Initial stages of the emergence and formation of public preschool education in Ukraine]. Pedahohichnyi dyskurs, 15, 549-553. [in Ukrainian].

25. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 6 serpnia 2014 r. za № 385 «Pro zatverdzhennia Derzhavnoi stratehii rehionalnoho rozvytku na period do 2020 roku» [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of August 6, 2014 under № 385 “On approval of the State Strategy for Regional Development for the period up to 2020”]. [in Ukrainian].

26. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro zatverdzhennia Derzhavnoi stratehii rehionalnoho rozvytku na 2021-2027 rr.» [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On approval of the State Strategy for Regional Development for 2021-2027”]. [in Ukrainian].

27. Proftekhosvita - pidhotovka kadriv dlia zakordonu? [Vocational education - training for foreign countries]. [in Ukrainian].

28. Reforma detsentralizatsii v odnomu rusli z osvitnoiu reformoiu na Khmelnychchyni [Decentralization reform is in the same vein with educational reform in Khmelnytskyi Oblast]. [in Ukrainian].

29. Slobodianiuk, P. la. (1995). Kultura Khmelnychchyny [Culture of Khmelnytskyi region]. Khmelnytskyi: Podillia, 332 s. [in Ukrainian].

30. Sotsialno-ekonomichne stanovyshche Khmelnytskoi oblasti za sichen-serpen 2021 r. Statys-tychnyi biuleten [Socio-economic situation of Khmelnytskyi Oblast in January-August 2021. Statistical Bulletin]. [in Ukrainian].

31. Stan ta perspektyvy rozvytku infrastruktury rehioniv Ukrainy [State and prospects of the development of infrastructure of the regions of Ukraine]. (2015). [in Ukrainian].

32. Statystychnyi shchorichnyk Khmelnytskoi oblasti 2005 [Statistical Yearbook of Khmelnytskyi Oblast for 2005]. (2006). Khmelnytskyi: Holovne upravlinnia statystyky v Khmelnytskii oblasti, 441 s. [in Ukrainian].

33. Statystychnyi shchorichnyk Khmelnytskoi oblasti 2012 [Statistical Yearbook of Khmelnytskyi Oblast for 2012]. (2013). Khmelnytskyi: Holovne upravlinnia statystyky v Khmelnytskii oblasti, 413 s. [in Ukrainian].

34. Statystychnyi shchorichnyk Khmelnytskoi oblasti 2017 [Statistical Yearbook of Khmelnytskyi Oblast for 2017]. (2018). Khmelnytskyi: Holovne upravlinnia statystyky v Khmelnytskii oblasti, 514 s. [in Ukrainian].

35. Statystychnyi shchorichnyk Khmelnytskoi oblasti 2019 [Statistical Yearbook of Khmelnytskyi Oblast for 2019]. (2020). Khmelnytskyi: Holovne upravlinnia statystyky v Khmelnytskii oblasti, 458 s. [in Ukrainian].

36. Stratehiia rozvytku Khmelnytskoi oblasti na 2021-2027 rr. [Development Strategy of Khmelnytsky Region for 2021-2027]. (2019). [in Ukrainian].

37. Sumbaieva L.P. (2019). Koledzhi v systemi natsionalnoi osvity - shliakh stanovlennia ta reform [Colleges in the system of national education - the path of formation and reform]. Vcheni zapysky universytetu «KROK», 1, 132-138. [in Ukrainian].

38. Turynskyi protses - analiz polityky u haluzi profesiino-tekhnichnoi osvity i navchannia [The Turin process - policy analysis in the field of vocational education and training]. [in Ukrainian].

39. Khmelnytska oblast. Informatsiina systema upravlinnia osvitoiu [Khmelnytskyi Oblast. Educational Management Information System]. [in Ukrainian].