Юліан-Урсин Нємцевич: життєвий шлях, наукова і громадсько-політична діяльність (70-ті роки XVIII - перша половина ХІХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Юліан-Урсин Нємцевич: життєвий шлях, наукова і громадсько-політична діяльність (70-ті роки XVIII - перша половина ХІХ ст.)

Галецька Яна - аспірантка кафедри всесвітньої історії Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

Анотація. Поставлено мету проаналізувати життєвий шлях, наукову і громадсько-політичну діяльність польського вченого Ю.-У Нємцевича Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму та наукової об'єктивності. Використані методи історіографічного пізнання - метод конкретного історіографічного аналізу та метод історіографічного синтезу, історико-хронологічний, біографічний метод. Наукова новизна полягає у тому, щоб на основі використання різнопланових джерел і комплексного вивчення діяльності та праць польського історика і письменника, вперше здійснено спробу розглянути його біографію і творчу спадщину з новітніх методологічних позицій української та польської історичної науки. Висновки. Юліан-Урсин Нємцевич відомий у Польщі як просвітитель кінця XVIII ст., громадсько-політичний і культурний діяч, повстанець за свободу Батьківщини 1794 р., поборник Конституції 3 травня 1791 р. та учасник боротьби за незалежність США, відіграв позитивну роль у розвитку польської освіти, літератури та національного театру, сформувався як історик і письменник Польщі та України. Він залишив після себе велику наукову спадщину: щоденники, монографії, біографічні праці, драматичні твори, байки, повісті, переклади. В своїх історичних поглядах та дослідженнях розглядав минуле Польщі лише в кордонах 1772 р. і не мислив Україну без неї. Водночас у працях розширив джерельну базу дослідження історії цих країн. Незважаючи на такі його світоглядні позиції, його твори містять цінну інформацію, є важливим джерелом для використання в сучасних дослідженнях, зокрема регіональної історії України.

Ключові слова: Ю. Нємцевич, польський учений, поет, історик, праця, Польща, Україна, регіональна історія.

HALETSKA Yana - PhD-student of the Department of World History, Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University. JULIAN-URSYN NIEMTSEVYCH: LIFE, SCIENTIFIC, PUBLIC AND POLITICAL ACTIVITIES (70s OF THE 18th - FIRST HALF OF THE 19th CENTURY)

Abstract. The current study analyses the walk of life, scientific, social and political activities of the Polish scientist J.-U. Niemtsevych. The research methodology is based on the principles of historicism and scientific objectivity. The methods of historiographic learning are used as the method of specific historiographical analysis, the method of historiographical synthesis, historical-chronological and biographical methods. The scientific novelty of the research involves in the fact that it is based on the usage of various sources and a comprehensive study of the activities and works of the Polish historian and writer. For or the first time in history, the attempt is made to give considerations to his biography and creative heritage from the latest methodological positions of the Ukrainian and Polish historical sciences. Conclusions. Julian- Ursyn Niemtsevych is famous in Poland as a science communicator of the end of the 18th century, socio-political and cultural figure, an insurgent fighter for the freedom of his Motherland in 1794, a defender of the Constitution on the 3rd of May in 1791 and a participant in the struggle for the USA independence, played a positive role in Polish education, literature and national theatre, formed as a historian and writer of Poland and Ukraine. He left behind a huge scientific heritage: diaries, monographs, biographical works, plays, fables, stories, translations. In his historical views and researchers, he thought of the Polish past in the borders of 1772 and could not imagine Ukraine without it. Simultaneously, he expanded the source base of the research on the history of these countries. Despite such world-views, his works contain valuable information and are an important source for use in modern research, including the regional history of Ukraine.

Key words: Julian Niemtsevych, Polish scientist, poet, historian, work, Poland, Ukraine, regional history.

Аналіз джерел та останні дослідження

Постать Юліана-Урсина Нємцевича, польського громадсько-політичного діяча, культуролога, письменника, історика привертала увагу як польських, так і українських дослідників. Деякі аспекти певною мірою знайшли своє відображення у працях польських учених: A. Kraushar (Kraushar, 1901) і M. Koprowski (Koprowski, 2006) та ін. В українській історіографії постать Ю. Нємцевича з'явилася в публікації зі спробами історіографічного аналізу низки його творів, які здійснили Л. Баженов (Баженов, 1993, 1995), В. Колесник (Колесник, 2007), А. Портнов (Портнов, 2006-2007), О. Сокальська (Сокальська, 2017) й ін. Про нього також є праці в мережі інтернет (Ходор, 2020) тощо. Джерельну базу досліджень життя і творчості Ю. Нємцевича складають його щоденники: «Pamitniki czasow moich» (Niemczewicz, 1957), «Notes of My Captivity in Russia: In the Years 1794, 1795, and 1796» (Niemczewicz, 1844), «Podroze histo- ryczne po ziemiach polskich : od 1811 do 1828 roku» (Niemczewicz, 1858). Дані його особистого фонду знаходяться у відділі Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника (ЛННБУ ім. В. Стефаника).

У нашому дослідженні поставлено поставлено мету проаналізувати життєвий шлях, наукову і громадсько-політичну діяльність польського вченого Ю.-У Нємцевича.

У Варшаві Юліан пише свою відому комедію «Рошгої ро8Іа» («Повернення посла»), в якій відображено сатиру на кріпосницьку реакцію і ставить прем'єру в столичному Національному театрі. На замовлення С. Августа до річниці прийняття Конституції 3 травня 1791 р. написав п'єсу «Кагітіегг 'Шеікі» («Казімєж Великий»), яка перекликалася з подіями Чотирирічного сейму (Мовсіскі).

Великого значення польський учений надавав веденню щоденника, який розпочав ще у 1784 р. Усі свої подорожі він записував. Працював також над своїми спогадами під назвою «Ратіпікі сга80ш тоі8Й» («Спогади моїх часів») (Метсгешсг, 1957). Мандруючи землями України, він у першу чергу звертає увагу в своїх записах на вражаючу його природу і ландшафти. «В тій подорожі я відвідав найкрасивіші, найплодючіші провінції моєї рідної землі... З настільки милим подивом, після піщаного Мазовша і Литви, побачив буйні ниви, зелені діброви, чисті струмені Гориня, Стрия, Случа, скелясті береги Дністра й неосяжні оком українські степи... Ті широчезні, нескінченні лани, ті нечасті оселі і рідкісна людність, та тиша, яку порушують тільки нічим не лякані орли, що кружляють в небесній блакиті» (Метсгешісг, 1957, 8. 42-43, 127-128). Більш детально проаналізував природно-географічний опис Правобережної України Нємцевича А. Портнов (Портнов, 2006-2007, с. 441).

У 1786 р. польський дослідник вдруге подорожує територією України. Так описав коротку зупинку в Чернігові: «Мешканці, що пам'ятають ще свою давню вітчизну, симпатизують Польщі. Після обіду до нас прийшло кілька офіцерів, нащадків поляків, з величезною тацею найчудовіших яблук. Коли наші конвоїри на хвилю відійшли, говорили з нами польською, найщиріше вболіваючи над нашою долею».

У лютому 1792 року став головою Товариства початкових книг. Був одним із редакторів (з 1 січня 1791 по липень 1792) (Галецька, 2017, с. 82). Під час польсько-російської війни 1792 р. перебував у таборі князя Й. Понятовського. Після перемоги в Тарговіці емігрує до Німеччини. Спочатку в Лейпциг, звідки восени 1792 р. виїхав до Відня. У 1793 р. він залишився у Флоренції, а на початку 1794 р. дістався до Риму. В еміграції брав активну участь у підготовці до повстання. З червня 1794 р. - ад'ютант і секретар Тадеуша Костюшка під час його повстання. У битві при Мацейовіце (10 жовтня 1794 р.) був поранений і потрапив у російський полон та ув'язнений (грудень 1794 р.) у Петропавлівську фортецю в Петербурзі. Впродовж майже 2-річного перебування в камері написав бл. 20 байок, кілька патріотичних елегій (Колесник, 2007, с. 444).

У грудні 1796 р., звільнений царем Павлом I, залишив Петербург. На прохання Костюшка учений супроводжував того в подорожі через Фінляндію, Швецію, Англію до США (туди прибув у серпні 1797 р.), де спочатку оселився у Філадельфії. Ю.-У Німцевич подорожував східними штатами, зустрівся з Д. Вашингтоном та Т. Джефферсоном, а влітку 1798 р. поселився в Елізабеттауні (Нью-Джерсі) (Колесник, 2007, с. 444).

Подорожуючи, він відвідував американські тюрми та розробив проект саксонських і польських в'язниць, які подібні до американських (Сокальська, 2017, с. 32). Опублікував працю (розширена назва «Про дома покути в Північно-Американських штатах, які в Королівстві Польськім можуть бути запроваджені»). Польський учений був проти смертної кари. Щоб було реальне відбування покарання, говорив про те, що в'язні повинні розділятися за статтю, віком і рецидивом. Підтримував одиничне утримування. Але ці проєкти не були реалізовані на практиці (Сокальська, 2017, с. 32).

У 1798 р. його обрали членом Американського філософського товариства, а в 1806 р. Ю. Нємцевич отримав американське громадянство. У 1802-1804 рр. він відвідав Польщу (повернувся до Варшави у вересні 1802 р.). Причиною приїзду була звістка про смерть батька (Ходор, 1836). У 1809 р. стає кавалером ордена Святого Станіслава. А від 1811 р. призначений членом Освітньої дирекції. У 1810-1813 рр. був першим головою новоутвореної Державної дирекції національного театру. Активно працював і у Варшавському товаристві друзів науки (від 1827 р. офіційно був його головою). Він запропонував розглянути новітню історію Польщі у формі окремих монографій. Сам Ю.-У Нємцевич написав пізніше монографію («Історія панування Зигмунта ІІІ»), в якій описуються також події історії України у XVI-XVП ст.. У ній подано відомості про Г. Лободу, С. Наливайка, Б. Хмельницького, про Київ, соціальні рухи і побут в Україні, історичні пісні й думи (Лозинський, 1995, с. 481).

Найбільшу славу та визнання підростаючому поколінню польських романтиків у літературі принесли Нємцевичу («Історичні пісені»), збірки поетичних творів, опублікованих у 1811 р., які прославили лицарське минуле Польщі (Мовсіскі). Впродовж ХІХ століття збірка забезпечила підвалини нових жанрових течій у польській музиці. Нємцевич став посередником між класицизмом, що відходить, і романтизмом, який виникає. Письменник належав до театрального товариства Ікс, який культивував класичні ідеали поезії в театрі. Також возвеличував романтиків-початківців. Він започаткував першу драматичну школу - ядро сучасної театральної освіти. 1814 рік приніс на національну сцену свою трагедію («Ядвіга») (Колесник, 2007, с. 445).

Ю. Нємцевич упродовж 1811-1828 рр. подорожував землями колишньої Речі Посполитої. У 1816 р. він відвідав Волинь, а в 1817 р. через Волинь і Поділля дібрався і до Одеси (Баженов, 1993, с. 295). Свої враження від подорожі опублікував у праці («Історичні подорожі по польських землях, здійснених між 1811 і 1828 роками»). Польський історик описав не тільки пам'ятки минулого, а й господарський розвиток і суспільні зміни на цих землях. Він збирав польські рукописи, гравюри, мапи, медалі (Колесник, 2007, с. 445). Виявив вперше на Волині біля м. Вороновиці неолітичну сокиру та інші крем'яні знаряддя праці. В своїх дослідженнях яскраво описав битву під Берестечком (Баженов, 1995, с. 220). Наприклад, відвідавши місто Луцьк у 1816 р., згодом в науковій розвідці «Podroze historyczne po ziemiach polskich: od 1811 do 1828 roku» зазначив: «Увечері я приїхав до Луцька. 30 років минуло, як я відвідав це місто. Не було воно і тоді розкішним, але, принаймі, храми цілими були, мешканці тримали власні будинки акуратними. Сьогодні ж пожежі і перебування військових призвели до сумного занепаду...» (Котис). Він зауважив, пожежа 1803 року, що почалася з вини квартированих, спалила домініканський монастир з коштовною бібліотекою. Окрім цього, говорив, що Україна, Поділля, так і Волинь упродовж віків була полем жахливих битв між татарами, литовцями, русами і поляками (Котис).

Священник І. Цар, досліджуючи постать Устима Кармалюка, простежує, що польський учений звертає увагу і на український народ: «Бідний сільський люд, що від сходу до заходу знає лише кривавий піт на чолі, злиденні харчі, часто суворе ставлення, що не знає на цій землі ні щастя, ні веселощів» (Цар).

Юліан-Урсин Нємцевич розглядав Велике князівство Литовське, з якого він походив, як невіддільну частину польської держави. Цю теорію він висвітлив у своїх роботах. І цим вплинув на формування романтичного бачення «Kresow» («Креси»). Ян Станіслав Бистронь писав про нього, що «ставився до Польщі в цілому, в межах передроздільних кордонів, (...) від нічого не відмовлявся, їхав в Україну, Литву, Померанію, Червону Русь як до польських земель і викликав переконання у читачів, що кордони Конгресського Королівства не є кордонами Польщі. Нестерпний старий (...) все життя залишався громадянином нерозділеної та незалежної Польщі» (Koprowski, 2006, s. 23-24).

Польський театральний критик, історик театру, журналіст польського радіо та художник-фотограф T. Moscicki зазначає, що «Історія панування Зигмунта ІІІ», і «Історичні пісні» були піддані цензурі. Хоча обидві роботи були вилучені зі шкільних бібліотек, вони все ще залишалися частиною патріотичного виховання поляків. Їх співали вдома, виставляли, як т.зв. яскраві образи, вони також отримали численні переклади на іноземні мови. Ця збірка творів мала великий успіх для Нємцевича, також і фінансово. Автор отримав від них виручені кошти на будівництво Варшавського товариства друзів наук (сьогодні відомий як Палац Сташиця) (Moscicki).

Паралельно з політичною діяльністю писав байки, драматичні твори, повісті («Ян з Тенчина») (ЛННБУ ім. В. Стефаника, ф. 42, спр. 72/п. 21, 146 арк. + 81 арк. приміток), «Treny wygnanca» («Потяги в вигнанні») (ЛННБУ ім. В. Стефаника, ф. 77, оп. 4. спр. 1006/п. 118, 8 арк.), («Лейбе й Сьора»). Рукописи польського вченого знаходяться у Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефанника. Писав також і біографічні праці. Першим у світі надрукував біографію Д. Вашингтона «Krotka wiadomosc o zyciu і sprawach generala Washington» («Короткі відомості про життя та справи генерала Вашингтона»).

Вийшов друком збірник біографій відомих людей XVIII ст., яких знав особисто, («Життєписи значних людей XVIII ст.») (Колесник, 2007, с. 445).

Останні роки свого життя Нємцевич провів у Франції. В 1839 р. він відкрив у Парижі польську бібліотеку. Помер 21 травня 1841 р. у Парижі і був похований у Монморансі.

1. Баженов, Л. (1995). Історичне краєзнавство Правобережної України ХІХ - початку ХХ ст.: Становлення. Історіографія. Бібліографія. Хмельницький: Доля, 256 с.

2. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. (1993) Кам'янець-Подільський, 480 с.

3. Галецька, Я. (2017). Історія Поділля в працях польських вчених і краєзнавців. Інтермарум: історія, політика, культура, 4, 79-89.

4. Колесник, В. (2007). Відомі поляки в історії Вінниччини: біографічний словник. Вінниця: Розвиток, 1008 с.

5. Котис, О. Волинь у літературі: польський масон про Луцьк. URL: Ьїїр://шшш. hroniky.com/news/view/4534-volyn-u-literaturi-polskyi-mason-pro-lutsk (дата звернення: 07.03.2020 р.).

6. Лісевич, І. (2010). Нємцевич Юліан-Урсин. Ред. В. А. Смолій, Енциклопедія історії України (в 10 т, т. 7, с. 383). Київ : Наук. думка.

7. Лозинський, І. (1995). Немцевич Юліан Урсин. Ред. І. О. Дзеверін, Українська Літературна енциклопедія (в 5 т., т. 3, с. 481). Київ: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана. Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника.

8. Портнов, А. (2006-2007). Час відкритих можливостей: польські мемуаристи першої третини XIX ст. про населення включених до Російської імперії областей колишньої Речі Посполитої. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, (15), 438-446.

9. Сокальська, О. (2017) Польські пенітенціарні концепції початку XIX століття. Часопис Київського університету права, 4, 31-35.

10. Ходор, Г. По Варшавским следам Юлиана Немцевича. URL: http://www.nadbugom.by/po-varshavskim-sledam-yuliana-nemcevicha/ (дата звернення: 03.03.2020 р.).

11. Цар, І. Народний месник - Устим Кармелюк. URL: http://podolyanin.com.ua/history/7999/ (дата звернення: 06.03.2020 р.).

12. Koprowski, M. (2006). Bialorus. Uparte trwanie polskosci. Torun: Wydawnictwo Adam Marszalek, 270 s.

13. Kraushar, A. (1901). Julian Ursyn Niemcewicz. Red. S. Askenazy, Albumu biograficz- nego zasluzonych Polakow i Polek wieku XIX (в 2 т., т. 1, ss. 58-61). Warszawa: P. Laskauer i W. Babicki.

14. Moscicki, T. Julian Ursyn Niemcewicz. URL: https://culture.pl/pl/tworca/julian-ursyn-niemcewicz (дата звернення: 07.03.2020 р.).

15. Niemcewicz, J. (1836) Dzieje panowania Zygmunta ІІІ. Wroclawiu, 411 s.

16. Notes of My Captivity in Russia: In the Years 1794, 1795, and 1796. (1844). Edinburgh: William Tiat; London: Simpkin, 251 s.

17. wiзzieniach publicznych, czyli Domach Pokuty rzecz krotka. (1818). Warszawa. Krzemieniec: Drukarnia przy Nowolipiu, 70 s.

18. Pamiзtniki czasow moich. (1957) (в 2 т., т. 1). Warszawa, 360 s.

19. Podroze historycznepo ziemiachpolskich: od 1811 do 1828 roku. (1858). Paryz; Petersburg, 528 s.

1. Bazhenov, L. (1995). Istorychne kraieznavstvo Pravoberezhnoi Ukrainy XIX - pochatku XX st.: Stanovlennia. Istoriohrafiia. Bibliohrafiia [Historical local lore of the Right Bank of Ukraine of the XIX - early XX centuries: Formation. Historiography. Bibliography]. Khmelnytskyi: Dolia, 256 p. [in Ukrainian].

2. Podillia vpratsiakh doslidnykiv i kraieznavtsiv XIX-XX st.: Istoriohrafiia. Biobibliohrafiia. Materialy [Podillya in the works of researchers and local historians of the nineteenth and twentieth centuries. Historiography. Biobibliography]. (1993). Kamianets-Podilskyi, 480 p. [in Ukrainian].

3. Haletska, Ya. (2017) Istoriia Podillia v pratsiakh polskykh vchenykh i kraieznavtsiv I pol. XIX st. [History of Podillya in the works of Polish scientists and local historians of the first half of XIX century]. Intermarum: istoriia, polityka, kultura, 4, 79-89. [in Ukrainian].

4. Kolesnyk, V. (2007). Vidomi poliaky v istorii Vinnychchyny: biohrafichnyi slovnyk [Famous Poles in the history of Vinnytsia region: a biographical dictionary]. Vinnytsia: Rozvytok, 1008 p. [in Ukrainian].

5. Kotys, O. (n. d.). Volyn u literaturi: polskyi mason pro Lutsk [Volyn in literature: Polish Mason about Lutsk]. Retrieved from http://www.hroniky.com/news/view/4534-volyn-u-lite- raturi-polskyi-mason-pro-lutsk [in Ukrainian].

6. Lisevych, I. (2010). Niemtsevych Yulian-Ursyn [Julian-Ursyn Niemtsevych]. In V. A. Smolii (Ed.). Entsyklopediia istorii Ukrainy (Vol. 7, p. 383). Kyiv: Nauk. dumka. [in Ukrainian].

7. Lozynskyi, I. (1995). Nemtsevych Yulian Ursyn [Julian-Ursyn Niemtsevych]. In I. O. Dzeverin (Ed.). Ukrainska Literaturna entsyklopediia (Vol. 3, p. 481). Kyiv: Ukrainska entsyklopediia im. M. P. Bazhana. [in Ukrainian].

8. Lvivska natsionalna naukova biblioteka Ukrainy imeni Vasylia Stefanyka [Vasyl Stefanyk National Scientific Library of Ukraine].

9. Portnov, A. (2006-2007). Chas vidkrytykh mozhlyvostei: polski memuarysty pershoi tretyny XIX st. pro naselennia vkliuchenykh do Rosiiskoi imperii oblastei kolyshnoi Rechi Pospolytoi [Time of open opportunities: Polish memoirists of the first third of the XIX century about the population of the regions of the former Polish-Lithuanian Commonwealth included in the Russian Empire]. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, der- zhavnist, (15), 438-446. [in Ukrainian].

10. Sokalska, O. (2017). Polski penitentsiarni kontseptsii pochatku XIX stolittia [Polish penitentiary concepts of the early XIX century]. Chasopys Kyivskoho universytetu prava, 4, 31-35. [in Ukrainian].

11. Khodor, H. (n. d.). Po Varshavskym sledam Yulyana Nemtsevycha [In the footsteps of Julian Nemtsevich in Warsaw]. Retrieved from http://www.nadbugom.by/po-varshavskim- sledam-yuliana-nemcevicha/. [in Ukrainian].

12. Tsar, I. (n. d.). Narodnyi mesnyk - Ustym Karmeliuk [People's Avenger - Ustym Karmaliuk]. Retrieved from http://podolyanin.com.ua/history/7999/. [in Ukrainian].

13. Koprowski, M. (2006). Bialorus. Uparte trwanie polskosci [Belarus. Persistent perseverance of Poland]. Torun: Wydawnictwo Adam Marszalek, 270 p. [in Polish].

14. Kraushar, A. (1901). Julian Ursyn Niemcewicz [Julian-Ursyn Niemtsevych]. In S. Askenazy (Ed.), Albumu biograficznego zasluzonych Polakow i Polek wieku XIX (Vol. 1, pp. 58-61). Warszawa: P. Laskauer i W. Babicki. [in Polish].

15. Moscicki, T. (n. d.). Julian Ursyn Niemcewicz [Julian-Ursyn Niemtsevych]. Retrieved from https://culture.pl/pl/tworca/julian-ursyn-niemcewicz. [in Polish].

16. Niemcewicz, J. (1836). Dzieje panowania Zygmunta ІІІ. [History of the reign of Sigismund III]. Wroclawiu, 411 p. [in Polish].

17. Notes of My Captivity in Russia: In the Years 1794, 1795, and 1796. (1844). [Notes on my captivity in Russia: in 1794, 1795 and 1796 years]. Edinburgh: William Tiat; London: Simpkin, 251 p. [in Polish].

18. wigzieniach publicznych, czyli Domach Pokuty rzecz krotka. (1818). [About state prisons, the houses of repentance, the case is short]. Warszawa. Krzemieniec: Drukarnia przy Nowolipiu, 70 p. [in Polish].

19. Pamigtniki czasow moich. (1957). [Diaries of my times] (в 2 т., т. 1). Warszawa, 360 p. [in Polish].

20. Podroze historyczne po ziemiach polskich: od 1811 do 1828 roku. (1858). [Historical travels through Polish lands: from 1811 to 1828]. Paryz; Petersburg, 528 p. [in Polish].

Размещено на Allbest.ru