Мобілізація до Війська Польського у Східній Галичині під час польсько-української війни (листопад 1918 - липень 1919 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мобілізація до Війська Польського у Східній Галичині під час польсько-української війни (листопад 1918 - липень 1919 рр.)

Володимир Рутар

к.і.н., абсольвект Варшавського університету,

стипекдіят Вишеградського фонду

У статті проаналізовано плани, нормативну базу і результати проведених мобілізацій до лав польської армії; встановлено і доповнено відомості щодо чисельності її підрозділів на різних етапах польсько-української війни; простежено соціальне, етнічне і статистичне походження рекрутів; окреслено низку проблем, які виникали при поборі до війська і можливості для звільнення від служби.

Ключові слова: Військо Польське, польсько-українська війна, мобілізація, добровольці, Східна Галичина.

MOBILIZATION IN THE POLISH ARMY IN EASTERN GALICIA DURING THE POLISH-UKRAINIAN WAR IN NOVEMDER 1918-JULY 1919

Volodymyr Rutar

PhD, absolvent of the University of Warsaw Visegrad Foundation scholar

In November 1918 East Galicia became a theatre of military operations, where the newly created states of Poland and ZUNR solved their own territorial claims, and right to exist. The vital need of both conflicting parties remained to take rapid steps in military construction. Mobilization of all state, economic and human potential made it possible to reach the set targets.

The article analyzes plans, regulatory framework and results of the mobilizations to the ranks of the Polish Army. It traces the transition of the army from voluntary to officially planned and regular mobilizations, which began with the adoption of “Dekret Naczelnika Panstwa” and “Tymczasowa Ustawa o Powszechnym Obowi^zku Sluzby Wojskowej”.

The data of the number of Polish units at different stages of the Polish-Ukrainian war has been established and supplemented; the social, ethnic and statistical origin of recruits has been traced. The criteria of mobilization, categories of those mobilized, principles of exemption from service or transfer to the military reserve were determined.

Numerous problems which appeared in the army and opportunities for evasion have been identified. This had a negative impact on the morale of soldiers who were stealing, drinking or refusing to obey orders, and even not agreeing to take the military oath.

The key aim of the article is to show that state and military leadership of Poland has managed to set up a high-level mobilization process, which was reflected in the constant growth of the army, major share of which is concentrated in Eastern Galicia. However, it covered only the male population of Polish origin. Other nationalities could join its ranks only if they followed the relevant procedures.

Keywords: Polish Army, Polish-Ukrainian war, mobilization, volunteers, Eastern Galicia.

мобілізація польська армія

Назріваюче польсько-українське протистояння у Східній Галичині напередодні 1 листопада 1918 р. вимагало від потенційних противників подбати про організацію своїх збройних сил, щоб забезпечити відповідні національні інтереси. Протягом 1914-1918 рр. до лав австро-угорської армії з усіх куточків імперії мобілізовано 9 млн. чоловіків, 1,4 млн. з яких походили з Польщі. Саме ці вояки мали стати основою для майбутньої польської армії. З цією метою Рада Реґентів звернулася до австрійського уряду, аби той дозволив відкликати з фронтів частини з польською більшістю і вже в тилу призначити до них генералів і офіцерів польського походження. Перш за все її цікавили 56, 57, 40, 100, 113, 20, 90, 45, 30, 10 і 77 полки піхоти, 32, 31, 18 і 19 полки крайової оборони, 6 кінний полк і 12, 46, 2 і 24 артилерійські бригади, що перебували на італійському фронті; 3 українського фронту - 13 піхотний полк, 16 полк крайової оборони, 1, 2, 3 і 4 кінні полки; з балканського - 17 і 34 полки крайової оборони і 45 артилерійську бригаду. У Галичині і Королівстві Польському розквартировували лише запасні частини Austrja. Rozklad Armji, Wojskowe Biuro Historyczne (далі - WBH), zesp. I.341.1, sygn. 285, k. 1., які Рада Реґентів не розглядала для формування армії.

На 12 жовтня 1918 р. Військо Польське могло нараховувати 58731 вояків. Воно складалося з вояків: “Polnische Wehrmacht” - 4831, колишні Легіони - 15416, І Корпус - 23669, ІІ Корпус - 2832, окрім того, в німецькому полоні перебувало ще 2 тис. осіб. Із розрахунком на зменшення цієї кількості на 33 % (можлива втрата боєздатносте через інвалідність), а це 19573 осіб, придатних до служби залишалося 39158 вояків. У день незалежносте Польщі - 11 листопада 1918 р. ці сили були ще менші: Polska Sila Zbrojna - 9373, під наказами Люблінського уряду - 11500, рештки Корпусу генерала Юзефа Довбора-Мушніцького - 150, відділи підконтрольні PKL - 8250, що разом налічувало 29543 вояків. Як припускає Є. Шліпец, на південно-східних кордонах Польщі військовий континґент міг налічувати 20 тис. вояків Jeremiasz Slipiec, Drogi nirpodleglosci - Polska i Ukraina 1918-1921. (Warszawa, 1999), 58..

Уже в день повстання, ситуація, котра запанувала безпосередньо у Львові, показала, що поляки недооцінили організаційні можливості українців, і це змусило Начальну Команду Війська Польського у Львові (НК ВП) кардинально змінити обрану стратегію від захоплення міста до його звільнення. Добровольці, на хвилі піднесеного почуття патріотизму, активно зголошувалися на службу. Однак, могли лише тимчасово вирішити нагальні потреби командування. Загальний стан ускладнювало і те, що більшість добровольців, нічого спільного з військовою справою не мали, тому їх бойову значимість було важко оцінити одразу. Із запалом, до війни долучалися діти, які були ще не надійнішими вояками. По завершенню такої «гри», що тривала кілька годин, вони забирали зі собою зброю, якої було обмаль. Тому, вже вранці, 1 листопада 1918 р. з'явився перший наказ усунути усіх малолітніх з підрозділів через високий відсоток їх дезертирства Por. Lapinski-Nilski, 1.XI.1918. Godz.8.15. Pismo w sprawie wywiadu o magazynie amunicji. Na odwrocie pisma raport kpt. Pierackiego z wywiadu i ze stanu liczebnego, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 111, k. 9.. Професійні ж військові іґнорували будь-які можливості розпочати нову війну.

У вирі подій 1 листопада 1918 р. полякам вдалося організувати кілька мобілізаційних пунктів у місті. Один із перших, відкрито у будинку Сокола. При ньому вдалося налагодити мережу кур'єрів, котрі вирушали з мобілізаційними наказами у різні дільниці Львова Олекса Кузьма, Листопадові дні 1918 р. (Нью Йорк, 1960), 93.. Схожі пункти працювали у будинку Техніків, Академічному домі та школі Сінкевича Michal Klimecki, Lwow 1918-1919, (Warszawa: Historyczne Bitwy, 1998), 64.. За іншими даними, перші три мобілізаційні пункти визначило керівництвом П.В.О. у будинку Техніків, Академічному домі та в залізничних будинках на вул. Городоцькій Adam Prochnik, Obrona Lwowa od 1 do 22 listopada 1918 roku, (Zamosc, 1919), 26.. У підконтрольній українцям частині Львова полякам, також, вдалося утворити кілька конспіраційних мобілізаційних центрів під загальним керівництвом капітана Віта Сулімірського. Звідси добровольці за допомогою міських підземних каналів переходили на польську сторону Michal Klimecki, Polsko-ukrainska wojna o Lwow i Galicjз Wschodniq 1918-1919, (Warszawa, 2000), 94.. Поширеною є думка, що загальна чисельність потенційних вояків, котрі зголосилися до польської армії впродовж 1 листопада становила 1134 особи Олександр Дєдик, Бої у Львові. 1-21 листопада 1918. Частина І. (Львів: Астролябія, 2018), 40-41; Лілія Скорич, “Деякі аспекти агресії Польщі проти ЗУНР у 1918-1919 рр.”, Військово- науковий вісник, Вип. 26, (2016): 149.. Однак брак архівних документів з результатами залучення добровольців на службу не дозволяє однозначно стверджувати наскільки вірогідними є такі дані. На нашу думку, ця кількість є завищеною, з огляду на провал підготовчих планів щодо мобілізації членів конспіративних осередків у місті. Вони не з'явилися зранку у визначених місцях, що призвело до невисокої чисельности перших польських відділів, котрі вдалося організувати у Львові у день повстання.

Для НК ВП у Львові стало очевидним, що існувало лише кілька можливих варіянтів порятунку ситуації, в якій вони опинилися. Першим, звернутися за допомогою до Варшави і чекати її рішення щодо подальшої долі Львова, до того моменту втримувати місто своїми силами. Другим, сподіватися на потенційну військову допомогу, що могла надійти від сусідніх міст, зокрема Кракова, Любліна чи Перемишля. Наступним варіянтом, провести централізовану мобілізацію чоловічого населення Львова і прилеглих околиць та спробувати власноруч відбити місто в українців. Останній, найболючіший, припинити збройну боротьбу, визнати факт існування ЗУНР і намагатися відстоювати своє майбутнє винятково політичним шляхом. Перші стратегічні перемоги, на що вказує Б. Якимович - як то захоплення бойовиками капітана Чеслава Мончинського вже на ранок 2 листопада летовища на Левандівці, експедиції по гармати і артилерійську амуніцію до Рясного, Скнилова і Сихова, чи розвідка боєм за Головний двірець дозволили НК ВП обрати найприйнятніший для себе варіянт - розпочати мобілізацію населення міста і далі очікувати на рішення Варшави, щодо доцільности продовження боротьби Богдан Якимович, Збройні сили України: нарис історії, (Львів, ІУ ім. І. Крип'якевича НАНУ, 1996), 110..

На початку 3-го листопада у бойовому стані польських військ у Львові налічувалося лише 61 офіцер і 560 вояків Олександр Дєдик, Бої у Львові. 1-21 листопада 1918. Частина І, (Львів: Астролябія, 2018), 62.. Брак людей на бойовій лінії змусив НК ВП вдатися рішучіших дій. Цього ж дня вперше оголошено мобілізацію чоловіків віком 17 - 35 років Odpis listu i sprawozdania inz. Bryly Stefana i “Komisja poborowa i wydzial mob. W.P. we Lwowie w 1918 r.”, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 136, k. 1., а вже 5 листопада - 17 - 45 років Rozkaz. Naczelna Komenda Wojsk Polskich. Lwow, z dnia 5 listopada 1918 r., WBH, zesp. I.400, sygn. 1516, k. 1.. Командантом мобілізаційної секції Львова призначено капітана Людвіка Рамульта, його заступником став Стефан Брила. Підконтрольну полякам територію НК ВП поділила на 4 мобілізаційні округи. Перший охоплював вул. Листопадову, Сапіги, верхню частину Городоцької, Дояздову, його мобілізаційним референтом, призначено Станіслава Шеремету. Другий - вул. Дояздову, Городоцьку, Бема і Янівську, референт Кароль Пеняжек. Третій - вул. Городоцьку, Сапіги і Сикстинську, референт Александр Пеняжек. Четвертий - вул. Сикстинську, Сапіги і Листопадову, референт Стефан Брила. За встановленим мобілізаційним планом, до призовних комісій мали прибути 1165 чоловіків, з'явилося ж 1069.

Найбільше навантаження припало на четверту дільницю, сюди прибуло 493 особи. Для розповсюдження мобілізаційних листів і доставлення потенційних кандидатів залучалися відділи міліції у кількості 6 - 12 вояків Odpis listu i sprawozdania inz. Bryly Stefana i “Komisja poborowa i wydzial mob. W.P. we Lwowie w 1918 r.”, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 136, k. 1 - 2.. Вдалося встановити, що на 6 листопада вже існував і п'ятий мобілізаційний округ, що охоплював верхню частину Городоцької, площу Більчевського, вулиці Сапіги, Новий Світ і Потоцького. Тут мобілізаційне бюро містилося при вул. Листопадова 21. Його комісаром призначили поручника Стефана Пареллу, представником від поліції став Владислав Міндович Komenda Glowna, Lwow 6.XI.1918, godz. 9 rano. Okrзg mobilizacyjny V, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 72, k. 29..

Український дослідник О. Дєдик посилаючись на тритомник “Obrona Lwowa” і авторів історії 5 Дивізії на 5 листопада 1918 р. подає дві різні відомості про чисельний стан польських оборонців Львова. За першим у харчовому стані Війська Польського у Львові перебувало 4106 осіб, з яких у бойовому 214 офіцерів і 2583 вояки. За іншими даними в бойовому стані перебувало лише 80 офіцерів і 960 вояків. Далі, опираючись винятково на матеріяли тритомника “Obrona Lwowa”, О. Дєдик з 6022 учасників боїв за Львів, нарахував 4243 особи, які впродовж 1-5 листопада 1918 р. зголосилися як добровольці. У другій декаді листопада вдалося мобілізувати ще 815 осіб, з яких лише 352 визнано придатними до служби зі зброєю в руках Олександр Дєдик, Бої у Львові. 1-21 листопада 1918. Частина І, (Львів: Астролябія, 2018), 112, 122..

Уже 7 листопада мобілізаційні накази розкидали над містом польські пілоти Бастир, Беаурейн, Роланд і Мачальський Leon Daniluk. Pierwszi lwowscy lotnicy. Z okazji turnieju lotniczego lwowskich modelarzy, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 139, k. 1; Jan Przybyla, Z orlich bojow lotnikow lwowskich, (Lwow-Warszawa, 1919), 26.. Місцева преса на своїх шпальтах одразу ж повідомила, що на ці поклики першими відгукнулися львівські залізничники у кількості 400 осіб Z linii bojowej, Kurjer Lwowski, (1918, 7 listopada): 1.. Вагомий внесок у процес мобілізації внесли польська інтеліґенція і духовенство. Серед них архієпископ Львова Й. Теодорович і краківський архієпископ А. Сапіга. 8 листопада до Кракова вилетів С. Стронський, який відкрив у будинку Університету “Бюро відсічі для Львова”. Щоб залучити якомога більшу кількість добровольців, для їх родин передбачалися виплати. Результатом роботи бюро стала організація військової групи відсічі для Перемишля, що 12 листопада взяла участь у його звільненні. Одразу по тому граф О. Скарбек організував у місті центральне мобілізаційне бюро вже для допомоги Львову Олекса Кузьма, Листопадові дні 1918 р., (Нью Йорк, 1960), 326, 329..

У цей час у Любліні розпочали організовувати групу для відсічі Львова. Її організатором був поручник Болеслав Євстахієвич. Також планувалося вислати і відділ підполковника Фердинанда Зарицького, що складався зі 600 вояків. Однак ці приготування були призупинені 7 листопада 1918 р. коли в місті виник Тимчасовий Уряд Людовий, керівники якого схилялися мирно врегулювати конфлікт з українцями. У цій ситуації поручник Євстахієвич самовільно сформував добровольчий відділ, який під керівництвом майора Вацлава Сцеволі- Вєчоркієвіча, вирушив на львівський фронт. До його складу увійшли дві компанії (сотні) піхоти, плутон (чоти) кавалерії, дві гармати і 6 важких кулеметів. Відділ добровольців для відсічі Львова мобілізовувався і у Варшаві під проводом полковника Людвіка Скржинського Jeremiasz Slipiec, Drogi nirpodleglosci - Polska i Ukraina 1918 - 1921, (Warszawa 1999), 87..

Відомо, що на 10 листопада у Львові працювало дві головні мобілізаційні комісії в закладі св. Терези при вул. Леона Сапіги і в школі Сінкевича при вул. Польній. Усі інші мобілізаційні осередки, що існували паралельно, могли працювати лише як допоміжних. Придатних чоловіків НК ВП вирішило скеровувати до школи Конарського Rozkaz dzienny № 7. Komenda Naczelna W.P. we Lwowie. Lwow, 10.XI.1918, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 67, k. 15; Rozkaz cyrkularny do wszystkich komend. Komenda Naczelna oddzial polityczny. Lwow, 10.XI.1918 r., Ibidem, sygn. 72, k. 67.. У перший день до неї прибуло 5 офіцерів і 36 вояків, котрих одразу приділили: 3 офіцерів до піхоти і 2 до артилерії, 21 вояка до кадри, 4 на ординансів, 4 до технічної станції, 2 звільнено, 1 до мобілізаційної компанії (сотні) та 3 отримали відпустку на тиждень. До закладу св. Терези 11 листопада прибуло 153 особи, з яких 36 визнано придатними до фронтової служби, 45 вартової, 14 допоміжної, 4 скеровано до шпиталю та 54 звільнених. До школи Сінкевича з'явилося 40 осіб, 16 до служби на фронті, 12 вартової, 8 допоміжної, 1 до шпиталю та 2 звільнених. Серед звільнених осіб зафіксовано 47 євреїв і українців та 1 дезертира Komenda Naczelna. Oddzial polityczny. Raport z przebiegu branki w dniu 11/XI 1918 do raportu rannego z 12/XI 1918 r., WBH, zesp. I.341.1, sygn. 71, k. 56-57.. Загалом на 11 листопада 1918 р. в бойовому стані перебувало 239 офіцерів і 3044 вояків. У допоміжних відділах перебувало 129 офіцерів і 1679 вояків, урядовців та жінок. З них 22,8% становили учні, 19,7% працівники і ремісники та 12,5% належало до інтеліґенції Michal Klimecki, Lwow 1918-1919, (Warszawa: Historyczne Bitwy, 1998), 83.. Станом на 15 листопада бойовий стан налічував 468 старшин і 1922 підстаршин і рядовиків. У харчовому стані за різними даними 446 старшин і 3703 військовиків Олекса Кузьма, Листопадові дні 1918р., (Нью Йорк, 1960), 333, 392..

Уже 17 листопада 1918 р. харчовий стан польських сил у Львові зменшився й налічував 3 тис., а у бойовій лінії - 2 тис. вояків і офіцерів NKWP we Lwowie do Rz^du Polskiego w Warszawie. Z dnia 17 listopada 1918 r., WBH, zesp. I.440.12, sygn. 1, k. 1.. Цього було надто мало, щоб утримувати спокій в тилу і на фронті, тому НК ВП того ж дня оголосило нову хвилю мобілізації чоловіків віком 17-35 років. Мобілізаційним осередком визначено будинок св. Терези Rozkaz mobilizacyjny. Komenda Glфwna Wojsk Polskich. Lwow, dnia 17 listopada 1918, WBH, zesp. I.400, sygn. 1516, k. 1.. Головою цієї комісії призначено полковника Ясінського, а лікарем Арматуса. Мобілізовували винятково поляків, для решти видавали довідку про приналежність до іншої національности. До 22 листопада таких довідок видано приблизно 400, з яких 94% євреям, 5% українцям і 1% німцям і іншим національностям. Через мобілізаційну комісію до армії взято лише 7 євреїв, трьох молодших 17 років і чотирьох старших 35 років. Кілька євреїв, як добровольці, одразу зголосилося на службу в польські підрозділи. Від 12 до 21 листопада 1918 р. у мобілізаційних осередках з 'явилося 1502 особи, з яких до групи “А” зарахували 474, “В” - 310, “С” - 411, “D” - 280, відпустку отримали 15, у лікарні перебувало 12 Odpis listu i sprawozdania inz. Bryly Stefana i “Komisja poborowa i wydzial mob. W.P. we Lwowie w 1918 r.”, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 136, k. 2..

Відтак 20 листопада до Львова прибула перша істотна допомога з краю, так звана група відсічі під керівництвом майора М. Токаржевського-Карашевича. Вона складалася з 140 офіцерів і 1228 рядовиків Anna Marcinkiewicz-Golas, Ochotnicza legia kobiet, (Warszawa: Instytut Pamiзci Narodowej, 2006), 40.. На ранок наступного дня у бойовомі стані польських оборонців Львова, без згаданої відсічі, перебувало у лінійних відділах 246 офіцерів та 3272 підофіцерів і рядовиків. У допоміжних відділах служило ще 147 офіцерів і 1807 рядовиків, урядовців та жінок. Загальна чисельність - 5472 особи Grzegorz Jasinski, Polscy obroncy lwowskiego lotniska na Lewandowce w 1918 roku, (Warszawa: Wojskowe Centrum Edukacji Obywatelskiej im. plk. dypl. Mariana Porwita, 2017), 31.. Як твердить М. Клімецькі, у боях за Львів на польській стороні брало участь 6022 особи, з них 1374 учні і студенти. Осіб молодших 25-ти років було 2640 Michal Klimecki, Polsko-ukrainska wojna o Lwow i Galicjз Wschodniq 1918-1919, (Warszawa, 2000), 139-140.. Учасник подій А. Прухнік вказував, що у харчовому стані польської армії перебувало 661 офіцерів і 4947 вояків, а у бойовому 340 офіцерів і 2648 вояків Adam Prфchnik, Obrona Lwowa od 1 do 22 listopada 1918 roku, (Zamosc, 1919), 35.. При цьому Я. Партика наголошував, що 32% оборонців були віком 12-19 років Jan Partyka, Odznaki pamiqtkowe Obrony Lwowa oraz niektore z lat 1918-1919, (Rzeszфw, 1998), 16.. Хоча дещо незрозумілим є те, чому польські історики так акцентують на чисельності оборонців віком від 1725 років, адже це був прийнятний для того часу мобілізаційний вік.

Вже через рік, у листопаді 1919 р., на сторінках газети “Slowo Polskie” Збіґнєв Поздро спробував з'ясувати соціяльне походження польських оборонців Львова. Для цього він визначив кілька критеріїв - чисельність, вік, місце народження і замешкання та вид професійної діяльности. За його даними чисельність залоги Львова сягала приблизно 3500 осіб. За віком З. Поздро розподілив їх на: 1219 річних - 809 осіб, це 40% від загальної чисельности; 20 - 29 річні - 723, або 39,5%; 30 - 39 річні - 214, або 12%; 40 - 49 річні - 64, або 3,5%; 50 - 59 річні - 17, або 1%; 60-68 річні - 5. Молодшими за 17 років складало 254 особи, що становило 14%; у віці 17 - 35 років 1438 осіб, або 78%; старших за 35 років 140 осіб, або 8%. Разом 1832 особи. Місце замешкання оборонців - 66% львів'яни, 75% - львів'яни і мешканці околиць, 16% - походили з інших куточків Галичини, решта з інших частин Польщі. Найбільша кількість оборонців - 26% походила з VI дільниці, де мобілізаційний центр розташовувався у школі Сінкевича. Наступною за числом мобілізованих-добровольців була дільниця Городоцька, а це 17%. На третьому місці - Галицька і Личаківська по 9%. З підміських дільниць перше місце посіла Левандівка, що дала 5% від загального числа польських оборонців міста. За місцем народження: у Львові народилося 49% осіб, в австрійському заборі без Львова - 40% і в російському заборі - 7%. За професійною діяльністю: шкільна молодь - 32%, фізичні працівники - 48% і розумові працівники - 16%. Шкільну молодь теж поділено на три категорії: учні початкових шкіл - 27, або 1%, середніх - 210, або 18%, вищих - 241, або 13%. Разом 594 особи. Щодо вищих шкіл, за твердженням дослідника, дані не точні через неповний список оборонців міста. Фізичних працівників З. Поздро теж розділив на три категорії: ремісники - 18%, робітники - 16%, залізничники - 7%. З усієї кількости оборонців жінки і особи без професії склали 4% Fragment Statystyki Zbiegniewa Pozdro, Stowo Polskie, № 377, 23-XI.1919, WBH, zesp. I.300.1, sygn. 1296, k. 1..

Втрата українцями Львова перенесла бойові дії з тісних вуличок міста у поле, на фронт, протяжністю 350 км. Це означало потребу негайно провести більш масштабнішу мобілізацію на всіх підконтрольних НК ВП у Львові територіях. Дня 25 листопада 1918 р. у бойовому стані польських військ у місті перебувало 414 офіцерів і 2774 вояки. У харчовому ще 759 офіцерів, 4164 вояки і 234 допоміжних сил Raport poranny. Komenda miasta Lwowa. Komenda wojskowa plac Bernardynski. Lwow, dnia 25 listopada 1918 r., WBH, zesp. I.341.1, sygn. 97, k. 3.. Разом 8345 військовиків. Український історик О. Дєдик вкотре посилаючись лише на спомини учасників подій вказує, що у польському ґарнізоні Львова у листопаді 1918 р. служило 6 тис. вояків Олександр Дєдик, Бої у Львові. 1-21 листопада 1918. Частина І, (Львів: Астролябія, 2018), 18., як показують архівні матеріяли, вказана чисельність не відповідає дійсності.

Уже 26 листопада 1918 р. Польський Тимчасовий Комітет Урядовий (ТКУ) призначив нову хвилю мобілізації у Львові L. 1. Wynik poboru zarzadzonego rozporzadzeniem T.K.R. z 26 listopada 1918., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 53, k. 1.. У пресі одразу опублікували відповідні приписи щодо її проведення. Вперше визначено поняття “осіб польської національносте”, як таких, що без різниці на віросповідання підпорядкувалися або підпорядкуються урядові Польщі. У разі будь яких сумнівів, вважати поляками тих, хто під час остатньої мобілізації за часів Австро-Угорщини, записали польську мову, як свою рідну Jeremiasz Slipiec, Drogi nirpodleglosci - Polska i Ukraina 1918-1921. (Warszawa, 1999), 95.. За кілька днів, 28 листопада, у місті працювали мобілізаційна комісія № 1 при вул. Гетьманській 6, начальник підполковник Місх, лікарі Араматис і Домбровський та комісія № 2 при вул. Кохановського, начальник підполковник Рамульт, лікарі Грек і Янушкевич. Збірна стація команди плацу ВП містилася при команді кадри 30 п.п. на Цитаделі. Тут комендантом мобілізаційної секції призначили поручника Ігнація Бобка Rozkaz dzienny № 25. Komenda miasta Lwowa. Lwow, 28/XI 1918, WBH, sygn. I.341.1, sygn. 67, k. 64; Rozkaz dzienny № 27. Komenda miasta Lwowa. Lwow, 30/XI 1918, Ibidem, k. 70.. У днях 30 листопада, 1 і 2 грудня до мобілізації з'явилося 1236 осіб. Придатними визнали 756 осіб. До групи “А” служба зі зброєю - 283, “В” вартова служба - 153, “С” допоміжна служба - 266, непридатними - 478, відпустку отримали 2. До мобілізації не з'явився жоден єврей, натомість видано 1400 посвідчень нейтральности L. 1. Wynik poboru zarzadzonego rozporzadzeniem T.K.R. z 26 listopada 1918, WBH, zesp. I.304.1., sygn. 53, k. 1.. На решті території Східної Галичини мобілізацію чоловіків-поляків 18831901 р. н. призначили на 30 листопада 1918 р. Nowa Reforma, (1918, 2 grudnia), 1..

Результати мобілізації на першому етапі польсько-української війни у листопаді 1918 р. оцінено по різному. Загалом військове командування вважало, що вона пройшла незадовільно. З чотирьох партій мобілізованих у п'ятому окрузі комісія підполковника Ясінського визнала 40 чоловіків непридатними, хоча ті виглядали цілком здорові. Міліція, яка приводила людей до мобілізаційних пунктів, теж не викликала довіри Komisja poborowa odcinka V do Gl. Dow. Karta sluzbowa. Lwow 9.XI. 1918 r., WBH, zesp. I.341.1, sygn. 72, k. 49.. Для полковника Сікорського мобілізаційна комісія, що працювала у Львові, надто лояльно ставилася до кандидатів, чим фактично і спричинила низьку кількість мобілізованих. Для підвищення її ефективности він навіть виділив одного офіцера, аби той ретельніше стежив за процесом перегляду. У відповідь на такі звинувачення Місх вказав, що за 5 років війни усіх придатних мобілізували до австрійської армії, а вони змушені вкотре переглядати тих, кого вже раз визнано за непридатних. Результатами своєї діяльности він був задоволений, і наголошував, що від 12 листопада до 5 грудня 1918 р. до мобілізації з'явилося 4982 кандидати, з яких до групи “А” зараховано 1740 осіб, або 35%, до “В” - 781 осіб, або 15,6%, і до “С” - запевнив, що їх чимало, однак точної кількости не назвав. За даними Магістрату Львова на 5 грудня 1918 р. 14456 осіб віком від 18 до 35 років визнано непридатними до служби у війську ще за австрійських часів. Із них на поляків припадало приблизно 7 тис. осіб. Якщо сюди враховувати ще й річник 1901 р., то ця чисельність зростала до 8 тис. Як запевняв підполковник Місх на випадок, коли за 50 % взяти групи “А” і “В”, то це близько 4 тис. можливих кандидатів до мобілізації. На думку лікарів це максимум, який можна було взяти на 5-й рік війни Komisya poborowa Wojsk Polskich. Karta sluzbowa z dnia 10 grudnia 1918, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 52, k. 1-2..

Наприкінці листопада 1918 р. розпочали формувати 36 полків піхоти і 14 полків кавалерії Jeremiasz Slipiec, Drogi nirpodleglosci - Polska i Ukraina 1918-1921. (Warszawa, 1999), 94.. Для цього головну роль у пошуку добровольців покладали на мобілізаційний апарат. Уже 5 грудня 1918 р. утворено Команду міста і повіту, а при ній, відкрито мобілізаційний відділ ВП на чолі з уже згадуваним підполковником Місхом. Він складався з 5-ти секцій: обліку кандидатів до мобілізації, мобілізаційної комісії, розподілу мобілізованих, обліку чужоземців та обліку не внесених до списків осіб. Перша секція одразу підготувала картковий список чоловіків віком від 16 до 35 років, в якому містилося 11590 прізвищ. Цей перелік взято з міського реєстру, починаючи з липня 1918 р. Вважалося, що 25% осіб потребували уточнення даних. Контроль за особами не польської національности здійснювали Юліюш Соуппер і Казімєж Колбушевський Odpis listu i sprawozdania inz. Bryly Stefana i “Komisja poborowa i wydzial mob. W.P. we Lwowie w 1918 r.”, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 136, k. 3..

Дня 7 грудня 1918 р. ТКУ розробило проєкт мобілізації під час перехідного періоду. У кожному повіті бранка до війська мала відбуватися під наглядом делеґата ТКУ, який привозив із собою відповідні інструкції з детальним переліком рекрутів. У справах мобілізації йому підпорядковувався увесь державний і військовий апарат повіту. Під керівництвом призначеного делеґата, створювався мобілізаційний відділ, який за планом поділявся на п'ять уже раніше згаданих секцій. Лише з тим, що п'ята секція ще додатково перевіряла чоловіків, що не належали до мобілізаційних річників та тих, хто проходив службу у цивільній охороні. При цьому дві останні секції створювалися лише за потребою. На допомогу мобілізаційному делеґатові призначали двох представників місцевої влади. За планом до складу відділу входили: мобілізаційний делеґат, мобілізаційна комісія з військовим комендантом і військовим лікарем, п'ять референтів секцій, референтом останньої був секретар відділу, а також визначалася необхідна кількість канцелярських сил та військовий відділ. Після призначення постійних урядовців, обліку і доповнення, мобілізаційний відділ припиняв свою роботу і передавав усю документацію згаданим вище урядовцям Projekt przeprowadzenia mobilizacyi w czasie przejsciowym z dnia 7 grudnia 1918, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 53, k. 1-2..

Згодом видано детальніші інструкції щодо функцій і прав мобілізаційної комісії. У яких заборонялося, навіть тимчасово, замінювати президента мобілізаційної комісії. Звільнення від військової служби не належало до функцій її президента. Це входило до компетенції ІІІ секції, при чому скасовувалися будь які відпустки. Тих хто отримав її раніше, комісія мала повернути у лад, а список таких осіб передавався до НК ВП у Львів. Документи без підпису президента комісії вважалися нелеґітимними L. 58/uzpl. Do Przezesa Komisji pobor. W.P. Lwow, dn. 20 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 53, k. 1..

Відповідно до розробленого проєкту, 10 грудня 1918 р. оголошено нову мобілізацію трьох наймолодших річників на підконтрольних полякам територіях Східної Галичини Naprzod, (1918, 24 grudnia), 1.. В повітах Рава Руська, Сянік, Городок і Мостиська мобілізаційними делеґатами призначено Болеслава Гаспарсього, Тадеуша Хілда і Жиґмунта Попієля Namiestnictwo Galicyjskie. L: 207979/17315 Vc. Do p. Boleslawa Gasparskiego, Tadeusza Hilda, Zygmunta Popiela. Lwow, dnia 16 grudnia 1918, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 53, k. 1.. У Львові ТКУ оголосив перегляд річників 1883-1901 р. н. на 13 грудня Nowa Reforma, (1918, 18 grudnia), 1.. В першій декаді грудня 1918 р. залога Львова у харчовому стані досягла 939 офіцерів і 7362 вояки. При цьому бойовий стан не перевищував 4900 вояків Michal Klimecki, Lwow 1918-1919, (Warszawa: Historyczne Bitwy, 1998), 138..

Мобілізація до лав армії в Генеральній Окрузі Краків проведена до 12 грудня 1918 р. і дала 19 тис. рекрутів. У перспективі командування розраховувало на 25 тис., але цього теж було недостатньо, адже загальні потреби округу становили близько 60 тис. вояків. Чи не єдино можливим способом отримати необхідну кількість рекрутів була потреба провести додаткову мобілізацію річників 1883 - 1900 рр. Спершу командування вирішило терміново оголосити мобілізацію річників 1890 і 1896-1898 рр., для яких передбачалася восьми місячна служба. Після цього мобілізованих мали замінити рекрути з колишньої Конґресівки L.p. 1032/Ш. Wnioski na obowi^zkowy pobor rekruta. Dowodztwo Generalnego Okrзgu w Krakowie do Ministerstwa dla spraw wojskowych w Warszawie. Krakow, 12 grudnia 1918 r., WBH, zesp. I.341.1, sygn. 233, k. 1-2..

Наприкінці місяця, 27 грудня 1918 р. оголошено декрет про мобілізацію до залізничних військ і службу на польських військових коліях. Вона могла відбутися лише після порозуміння керівництва військових і державних залізниць. Згідно з декретом, Генеральний штаб ВП, у разі потреби, міг самостійно мобілізовувати офіцерів і вояків, фахівців колишніх окупаційних армій, що проходили службу в залізничних формаціях. Мобілізація ж працівників польських державних колій вимагала безпосереднього дозволу міністра комунікацій. При цьому встановлювався максимальний граничний вік для вояків до 35 років і офіцерів до 50. Від мобілізації звільнялися чоловіки на утриманні в яких перебувало більше двох дітей L. 389. Odpis telegramu. Dowodztwo okrзgu linii kolejowych Krakow. Z Warszawy, Sztab Generalny, 28.12.1918., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 60, k. 1..

Поступова організація різноманітних полків вимагала створити при них кадри для доповнення новими рекрутами. Наприкінці грудня 1918 р. кадри польських полків розміщувалися в: 13 і 16 п. п. в Кракові, 10 в Перемишлі, 20 в Новому Санчі, 56 в Вадовіцах, 100 в Більську, 17 і 40 у Ряшові, 32 в Бохні, 34 п.п. і 6 п. ул. в Ярославі, 1 п. ул. в Раковіцах, 2 п. ул. в Тарнові, 3 п. кін. стр. в Дембіці. При цьому вояків, що їх мобілізували в колишній Перемишльській військовій окрузі збірні станиці скеровували до Команди Округи Перемишль, а вояків з Львівської військової округи до команди повіту в Ярославі. Далі ці команди розподіляли людей до полків, що розквартировувалися на визначеній території Rozkaz demobilizacyjny Nr. 2., WBH, zesp. DOK V/1, k. 1-2..

На 1 січня 1919 р. НК ВП призначила ще одну мобілізацію річників 1883 - 1901 рр. Для цього створено 5 комісій: І - для повітів Перемишль і Добромиль під керівництвом полковника Станіслава Нєдзєльського; ІІ - Сянки, Лісько і Берехів, капітана Вацлава Фіялки; ІІІ - Ярослав, полковника Юзефа Ностадта; IV - Ланцут і Переворськ майора Болеслава Залеського; V - Ніско, капітана Міхала Сімона L. 30a/uzupl. Oddzial Ш. Naczelne Dowodztwo Wojsk Polskich na Galicjз Wschodni% Przemysl, dnia 8 stycznia 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 52, k. 1..

Наказ № 39 від 9 січня 1919 р. оголошував створити комісії, щоб визначити придатність вояків при команді доповнення артилерії і кадрах усіх трьох артилерійських полків. Ним уже вдруге наказано демобілізувати з підрозділів усіх дітей, більшість з яких хворіли і в подальшому могли висувати необгрунтовані претензії, щоб отримувати пенсії за інвалідністю. При цьому, набувши хворобу не в ході проходження служби. Після перегляду при артилерійських батареях залишалися лише вояки групи “А”, і в окремих випадках “В”. До складу комісії входили команданти батареї і кадри та полковий лікар Rozkaz dziennny № 39. Dowodztwo artylerji W.P. Lwow, dnia 9 stycznia 1919 r., WBH, I.341.1, sygn. 108, k. 17..

У середині січня 1919 р. Військо Польське налічувало 110 тис. вояків. Подальше формування армії на добровольчих засадах втратило свій потенціял і вимагало від командування оголосити регулярну мобілізацію. Для цього з'явилися два важливих документи: “Dekret Naczelnika Panstwa” від 15 січня 1919 р. і “Tymczasowa Ustawa o Powszechnym Obowi^zku Sluzby Wojskowej” від 7 березня 1919 р. Внесок провести загальну мобілізацію річників 1892-1897 на засіданні Сейму 26 лютого 1919 р. склав Станіслав Гломбінський. Уже 7 березня законотворці вирішили змінити вибір на користь річників 1896-1901, при чому мобілізація мала відбутися на території усієї Польщі і особливо, там де до цього часу її не проводилося. Щоправда, це розпорядження лише частково торкнулося Східної Галичини, де повномасштабну мобілізацію проведено лише у серпні 1919 р. Jeremiasz Slipiec, Drogi nirpodleglosci - Polska i Ukraina 1918-1921. (Warszawa, 1999), 94..

Відповідно до розпорядження L. 576 з дня 22 січня 1919 р. відбулося вилучення повітів Перемишль, Ніско, Ланцут, Переворськ, Ярослав, Березів та Сянік з генеральної округи Краків. Одночасно на цих територіях призупинялася видача наказів про мобілізацію L: 23/pr. Starostwo w Nisku panu kapitanowi Simonowi, przewodnicz^cemu komisyi przegl^dowej w Nisku. Nisko, dnia 27 stycznia 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 52, k. 1.. Ще одна така заборона провести мобілізацію до відділів, котрі воюють у Галичині на теренах КОГ Краків з'явилася вже через місяць 1976. Zostanowienie zaci^gu ochotniczego dla odsieczy Lwowa / Rozkaz ¹ 22, Krakow, dnia 27 lutego 1919 r., WBH, zesp. DOK V/2, Ш, k. 2.. Таку ситуацію пов'язували з існуванням потенційних загроз на інших фронтах.

Проведені мобілізації на другому етапі польсько-української війни викрили кілька неґативних моментів. Щоб уникнути мобілізації, молоді люди намагалися потрапити на роботу до залізниці, автомобільних чи інших технічних майстерень. Засвідчило такий тип ухиляння донос про те, що в залізничних майстернях перебувала чимала кількість молодих осіб, які не мали відповідної кваліфікації залізничників. Тому запропоновано провести перевірку, а придатних до військової служби скерувати до війська L.p. 115/IV.B. Do Kwatermistrzostwa Nacz. Dow. Wojsk Polskich „Wschod”. 15 grudnia 1918, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 53, k. 1.. Інша ситуація трапилася 20 січня 1919 р., коли до Городка приїхав транспорт з 140 мобілізованих вояків (компанія живецька). Офіцер, що їх зустрічав повідомив, що ті були п'яні разом з командирами. Окрім того, у транспорті виявлено майно, яке видалося йому сумнівним за походженням Baon ziemi Grodzieckiej. 1 komp. strazy. Karta sluzbowa. Do dowodztwa baonu ziemi Grodeckiej. 20 stycznia 1919, WBH, zesp. I.312, sygn. 491, k. 40.. Це свідчило про низьку підготову і моральний стан підрозділів, які тоді призивалися.

Мобілізаційний хаос, що панував в Східній Галичині неґативно впливав на розуміння, як насправді мали зарахувати і звільняти від військової служби. Командування, до моменту організації команд доповнення і виходу нових розпоряджень, вирішило надати право звільняти військових лише Командуванню Генеральної Округи (КОГ). Причинами щоб звільнити від служби могли бути: незадовільний стан здоров'я, звернення родини або організації, що доведуть таку необхідність або ухвали суду, за яким відділ, з огляду на моральний стан його вояків не міг далі існувати. Процедура звільнення у першому випадку була такою: ухвала лікаря з усіма підтверджувальними документами надсилалися до КОГ. При кожній окрузі працювала комісія, до складу котрої входили три лікарі і офіцер. Після цього кандидат проходив ще одну комісію і отримував остаточний висновок. У разі не підтвердження діягнозу, кандидат на звільнення повертався до частини. Щодо звернення родин, то на той випадок перевірку проводила жандармерія або міліція, яка і приймала рішення. За третім випадком звільнення відбувалося, коли отримували судову справу і відповідне рішення розформувати підрозділ Do rozkazu 324. Lwow, 3 lutego 1919 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 38, k. 1-2..

Для оцінки придатносте офіцерів два рази на місяць планували відкривати спеціяльні комісії у складі Головного Кватермайстра або його заступника, керівника VI відділу, персонального референта і начальника інтендатури. Для офіцерів, шо перебували на службі, передбачалося додаткове проходження лікарського огляду, який проводили два фахівця в лікарні залоги або в запасній лікарні N° 1 у Львові. Для звільнення кожен офіцер подавав відповідні документи, історію хвороби, а також лист від командування про можливий приділ до служби в V відділі персонального реферату Do rozkazu. Lwow, 16 lutego 1919 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 38, k. 1-2..

Відтак 12 лютого 1919 р. Генштаб вирішив, що офіцери, котрі не склали військової присяги на території Східної Галичини, могли служити у Польському Війську лише до 1 квітня 1919 р. Щоб залишитися, вони були зобов'язані скласти присягу і зголоситися до списку декрету про зарахування на службу в “Деннику Військових Наказів”. Одночасно встановлено вікові обмеження для офіцерів у ранці капітана до 35 років і штабові офіцери - до 50. Офіцером польської армії могла бути особа польської національности, з закінченою 6-класною середньою освітою і підтверджуючими офіцерський ступінь документами. Щоб потрапити до резерву, офіцери зобов'язувалися відмовитися продовжувати службу після завершення війни. За ними залишалося право отримувати таку ж пенсію, як і решта дійсних офіцерів. Граничний вік для офіцерів резерву - 35 років, як виняток продовжити службу можна було за умови вагомих досягнень, закінчення військових курсів або спеціяльних військових здібностей. З “офіцерської резерви” забезпечувалися усі потреби вже чинних або новостворених відділів. Основну масу резервістів складали офіцери, зараховані до армії, як кандидати для можливого приділення до підрозділів, а також офіцери, що залишилися після розформування відділів або військових інституцій. Перебуваючи в резерві, офіцери проходили курси вишколу 1215. Do rozkazu / W mysl rozkazu Sztabu Gneralnego Wydzial IX dotyczace przyjзcia oficerow bylych armii obcych do W.P. Warszawa, 12 lutego 1919 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 38, k. 1.; Sztab Generalny. Wydzial personalny. Do rozkazu. Przepisy dotyczace przyjзcia oficerow do W.P. przez Wydz. Pers. Sztabu Gen. Warszawa, 12 lutego 1919 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 38, k. 1..

Одночасно в цей день повітові команди доповнення і мобілізаційні комісії отримали наказ про примусову мобілізацію всіх чоловіків призовного віку, тих хто б її намагався уникнути, вимагалося доставляти за допомогою жандармерії. Чи не вперше, вирішено мобілізовувати чоловіків єврейської національности. Учням гімназій до 23 років передбачалася відтермінування L.op. 419. Przymusowy pobor. Dowodztwo Okrзgu Wojskowego Przemysl dp komisyi poborowej Nr. III w Jaroslawliu. Przemysl, 12 lutego 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 52, k. 1.. Щоправда, урядова комісія висловила спротив, коли командування забажало мобілізовувати євреїв до армії на теренах Східної Галичини. Окрім того, вказувалося, що потрібно готуватися до можливої демобілізації старших річників через прибуття до армії мобілізованих із Західної Галичини із колишніх земель Королівства L. 103. Komisja rz^dz^ca. Wydzial administracyjny. Biuro wojskowe. Lwow, dnia 20 lutego 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 52, k. 1.. До прикладу, на 15 лютого 1919 р. з Королівства прибуло 3450 рекрутів L. ops. 1597/org. Dowodztwo na Galicjз Wschodni^. Referat uzupelnien. Kwatermistrzostwo. Lwow, 15 lutego 1919 r., WBH, zesp. I.304.1, sygn. 52, k. 1.. Плоцький комітет оборони Львова надіслав 5-ту партію добровольців у кількості 35 осіб і 3-х спеціялістів. Це останні, кого вони могли надіслати № 76. Komitet Plocki obrony Lwowa. 16 lutego 1919 r. Raport № 5, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 37, k. 1..

Із метою подальшого доповнення фронтових відділів пропонувалося щоб кожен полк створив запасний батальйон, по одному швадрону (ескадрону) для кожного кінного полку і одну запасну батарею. Такий батальйон складався з 3 компаній (сотень) рекрутів, 3-х маршових компаній, компанії вояків, що проходили реабілітацію і компанії кулеметів. У середині лютого 1919 р. оголошено про створення восьми таких батальйонів: І для 14 п.п. в Ярославі, ІІ - 37 п.п. в Перемишлю, ІІІ - 39 п.п. в Ланцуті, ІУ - 1 п. стр. льв. в Городку (Яґеллонському), V - 2 п. стр. льв. в Городку (Яґеллонському), VI - 3 п. стр. льв. в Радимно, VII - 3 бат. стр. в Сяніку, VIII - 4 бат. стр. в Ніску. Планувалося, що рекрутів для цих батальйонів набиратимуть: І - в ярославській і чесанівській землі, ІІ - перемишльській і добромильській, ІІІ - Ланцуті, Переворську і Березові, W і VH - Львові і місцевостях, звільнених від українців, в межах від залізничної лінії і кордону перемишльського повіту в сторону Львова, Vm - з Ніска. Після того наказу фронтові відділи отримали заборону проводити мобілізацію на власний розсуд. На випадок, якщо в одних повітах ситуація з мобілізованими була б гірша, тоді різницю компенсували за рахунок інших повітів L. op. 1668/org. Tworzenie kadr zapasowych. Dowцdztwo wojsk polskich na Galicjз Wschodni^ do Kwatermistrzostwa Dow. Wschцd. Lwцw, 16 lutego 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 52, k. 1-2..

Враховуючи усі складності з налагодженням процесу мобілізації, у загальному харчовому стані Війська Польського на 1 березня 1919 р. перебувало 9624 офіцерів, 179992 вояків і 23910 коней. Бойовий - 3825 офіцерів і 75502 вояки. З них на Галицькому фронті в харчовому стані 3557 офіцерів, 66958 вояків, 8112 коней, 426 кулеметів і 146 гармат. У бойовому - 1634 офіцерів і 31556 вояків (не враховано групи генерала Івашкевича через відсутність звіту) Stan liczbowy Wojska Polskiego w dniu 1 marca 1919 r., WBH, zesp. I.330.2, T. 1., k. 1.. Відповідно до постанови Сейму від 7 березня 1919 р. оголошено мобілізацію річників 1896 - 1901 в Східній Галичині, у Перемишльській військовій окрузі і Березівському повіті Ministerstwo Spraw Wojskowych. Departament I. mob.-org. L.dz. 2207/2. Do Naczelnego Dowцdztwa na Galicjз Wschodni^. Warszawa dnia 24-go maja 1919, WBH, zesp. I.310.1, sygn. 18, k. 1..

Щоб провести систематизовану мобілізацію, Генштаб ВП вирішив централізувати цей процес і передати його під контроль КОГам. Дня 15 березня 1919 р. видано роз'яснення щодо ключових заходів, які покладалися на КОГи, а саме забезпечити доповнення для фронтових відділів передбачене в штатному розписі “Ordre de Bataille”; організувати усі передбачені відділи у полках; довести відділи, що перебували поза фронтом до бойового стану; створити відділи резерви. Для цього, усі підрозділи в межах КОГ були зобов'язані до 15 квітня надіслати у мобілізаційний відділ штатні розписи своїх частин. На основі цих даних планували розробити проєкт доповнення необхідними кадрами до вже чинних чи новостворених відділів. Відділ ІХ Генерального штабу в Варшаві запроваджував загальний облік офіцерів (резерви, кандидатів на офіцерів і усіх колишніх офіцерів, що могли бути використані на випадок мобілізації). За планом після визначення ступеню придатності формувався резерв. Далі в залежності від місця проживання і спеціалізації офіцери розподілялися по підрозділам. Про місце своєї служби вони дізнавалися з отриманої “карти розподілення”. Для комплектації мобілізаційного плану передбачалося опрацювати штатні розписи та списки дійсних офіцерів і запасу, які надавав ІІ відділ КОГ; вояків, яких визначала Окружна комісія доповнення; коней, які належали до відділів і тих, які приділив IV відділ КОГ та необхідного військового майна. Мобілізацію проводили за місцем постійної дислокації полків, у разі якщо кадри запасу переносилися, то і мобілізацію проводили відповідно там де вони перебували. Артилерію формували в місцях, погоджених Інспекторатом Артилерії L. 1-12 mob. Ogфlne wskazuwki dla opracowania i przygotowania wszelkich zapotrzebowan w razie mobilizacjyi. Krakфw, dnia 15 marca 1919, WBH, zesp. I.304.1, sygn. 35, k. 1-4..

Нове доповнення для Галицького фронту надійшло 15 березня 1919 р. у вигляді Велькопольської групи, яка складалася зі штабу в 6 офіцерів і 40 підстаршин, 1 п. стр. вєл. з 27 офіцерів і 2892 вояків, І дивізіону І п.а.п. з 14 офіцерів і 716 вояків та І авіяційної ескадри з 3-х офіцерів, 25 підофіцерів і 115 вояків Bartosz Kruszynski, “Oddzialy wojsk Wielkopolskich w odsieczy Lwowa i Malopolski Wschodniej w marcu 1919 r. - organizacja i pierwsze walki”, w Historia wojskowosci XX wieku: ksiзga pami^tkowa z okazji 50-lecia pracy zawodowej prof. dr. hab. Lecha Wyszczelskiego, red. nauk. Aneta Niewзglowska, Malgorzata Wisniewska, (Siedlce, 2010), 171.. Уже 27 березня з Кракова для залоги Львова надійшла нова допомога у кількості 1 тис. рекрутів, окрім того ще 1,5 тис. надійшло, як доповнення, для львівських полків. Ще 1 тис. чекала на обмундирування і зброю та була готова виїхати на фронт під Львів Odpisy raportфw, meldunkфw D-twa Bryg. Lwowskiej 1918-1919, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 94, k. 60.. За останні два місяці для потреб ВП на Галицький фронт прибуло майже 6 тис. мобілізованих з усіх куточків Польщі. Таке істотне доповнення лише частково покривало необхідні потреби і в тилу, і на фронті. Тому, вже 1 квітня оголошено нову мобілізацію усіх офіцерів з територій колишнього Королівства і Галичини народжених у 1896-1901 рр., при тому, не мало значення, в яких арміях ті служили і взагалі чи перебували на службі. До 10 квітня вони мусили з'явитися у повітового мобілізаційного офіцера зі всіма документами. Усі ті хто не виконав наказ, від 15 квітня втрачав військове звання Rozkaz oficerski № 13. Miejsce postoju, z dnia 1 kwietnia 1919, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 87, k. 79..

Потреба надходження нових вояків і офіцерів 2 квітня 1919 р. змусила Міністерство Військових Справ звернутися до Міністерства Закордонних Справ, щоб дипломати провели мобілізацію чоловіків-поляків, які перебували закордоном. Для цього пропонувалося створити кілька мобілізаційних комісій при закордонних місіях. До них пропонували залучити представника місії, лікаря (за можливості польської національности) і офіцера ВП (за наявности). Усіх потенційних мобілізованих планували скеровувати до Повітової Команди у Варшаві. Списки тих осіб, які б не з'явилися або визнавалися непридатним, надсилалися до МВС. Кожне звільнення від служби мало бути підтверджено покликом на пункт “Тимчасової устави про загальну обов'язкову військову службу”, а власне на “Приписи до оцінки придатності до військової служби” L.dz. 3492/p. O zarz^dzeniu poboru rocznika 1898 poza granicami P.P. Warszawa, dn. 2 kwietnia 1919 r., WBH, zesp. I.301.7, sygn. 3, k. 1..

На 1 квітня 1919 р. у харчовому стані ВП у Східній Галичині перебувало 75 тис. вояків і 9 тис. коней. Уже 10 квітня число вояків і офіцерів зросло до 40387 у харчовому стані, а на матеріяльному забезпеченні - 81337 вояків. У бойовому стані 2055 офіцерів і 34926 вояків Witold Kabylecki, Stany liczebne W.P. na froncie w kwietniu 1919 r, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 235, k. 4, 13.. Ріст чисельности армії став причиною появи третього наказу № 84 від 4 квітня 1919 р. в якому вимагалося звільнити усіх неповнолітніх з її підрозділів Rozkaz dzienny № 84. Lwow, dnia 4 kwietnia 1919, WBH, zesp. I.341.1, sygn. 108, k. 79..

Досить довго не вирішеним залишалося питання, хто, коли буде запроваджено загальну мобілізацію, зможе міг приймати добровольців. Розпорядженням МВС І/L dz. 8503/I від 22 квітня 1919 р. це право залишили за собою повітові коменданти доповнення. При цьому, вже вчетверте наказано звільняти з армії, вояків молодших 18 років. Це не стосувалося військових музикантів, оплату праці яких забезпечувала каса оркестру. Виконувати цей наказ мали до 15 липня 1919 р. L.p. 69, Przyjmowanie do W.P. maloletnich, WBH, zesp. DOK VI/1, k. 3.