Просвітницька діяльність Житомирського православного братства у Волинській губернії (друга половина ХІХ ст. - початок ХХ ст.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Просвітницька діяльність Житомирського православного братства у Волинській губернії (друга половина ХІХ ст. - початок ХХ ст.).

О.А. Альошина

Національний університет «Острозька академія»

Важливий напрям просвітницької роботи Житомирського братства виявився у відкритті церковно-парафіяльної школи. Члени братства заснували при школі бібліотеку і дбали про її укомплектування літературою та сприяли організації подібних бібліотек по інших повітових містах. Питання, пов'язане із закупівлею відповідної літератури постійно розглядалося на загальних зборах ради братства. В результаті братство відкрило книжковий склад і щороку звітувало про кількісне укомплектування його літературою. Братство піклувалося про придбання та розповсюдження літератури та брошур церковно-релігійного змісту не лише серед місцевого населення, а й інших жителів губернії. Ще один вектор роботи братства полягав у організації духовно-моральних читань та бесід, який став одним з дієвих засобів пояснення віровчення православ'я серед населення. Члени братства збиралися запровадити безкоштовні ре-лігійно-моральні читання і в інших містах єпархії.

The Educational Activity of Zhytomyr Orthodox Fraternity in The Volyn Province (the Second Half of XIX - at the Beginning of XX Century)

O. Alyoshina

National University of Ostroh Academy

The restoration of the activities of the orthodox church fraternities in the specified period was the next planned step in the implementation of these intentions of the russian government. As a result, cultural and educational activities became one of the priorities of the Russian government's policy of russification of the population of Volyn province. The timetable for implementing the relevant policy of the Russian government was the cultural and educational work of the Zhytomyr Volodimi'r-Vasilevskogo fraternity, which among a significant number f other orthodox fraternities, played the role of the main in the Volyn province. An important direction in the educational work of the fraternity was in the opening of church parish school. Members of the fraternity founded a library at the school and cared for its literature and facilitated the organization of similar libraries in other county cities. The issue to the purchase of the relevant literature was constantly considered at the general meeting of the fraternity council. As a result, the members opened a book structure and annually reported on the quantitative completion of his literature. The fraternity took care of the acquisition and distribution of literature, then brochures of religious and religious content not only among the local population, but also other residents of the province. Another vector of the work of the fraternity was organization of spiritual and moral readings and conversations, which became one of the effective means of explaining the doctrine of orthodoxy among the population. Members of the fraternity were going to introduce free religious and moral readings in other cities of the diocese.

Throughout the entire period of its existence, the Zhytomyr diocesan fraternity carried out diverse activities. However, their main tasks were realized through educational work, which contributed to raising the religious, moral and cultural level of the population of Volyn province.

Упродовж другої половини ХІХ ст. уряд Російської імперії намагався планомірно впроваджувати ідею панування російського самодержавства та засад православ'я на підконтрольних південно-західних територіях. Відновлення діяльності православних братств у зазначений період стало наступним спланованим кроком у реалізації даних намірів російського уряду. Внаслідок цього культурно-просвітницька діяльність православних братств стала одним з пріорітетних завдань у реалізації російським урядом політики русифікації населення Волинської губернії.

В науковій вітчизняній історіографії ХХ ст. серед науковців простежується зацікавленість обраної теми. У наукових статтях С. Гаврилюк [3], С. Жилюка [6], О. Сажок [14], І. Тимочко [15], Р. Шеретюк [17] представлено значний масив інформації про діяльність та участь православних братств у суспільному та релігійному житті Волинської губернії. Проте в цих статтях не повністю розкрито основні аспекти просвітницької роботи Житомирського Володимиро-Василівського православного братства. Залучення періодичних видань та архівних документів дало змогу проаналізувати основні напрями зазначеної роботи та доповнити матеріали попередніх розвідок.

Метою наукової статті є висвітлення основних напрямів просвітницької діяльності Житомирського Володимиро-Василівського братства у другій половині ХІХ - початку ХХ століття.

Упродовж другої половини ХІХ ст. на території Волинської губернії діяла значна кількість православних братств. Серед них слід виділити діяльність Житомирського Свято-Володимиро-Ва- силівського братства, яке офіційно називалося «волинським єпархіальним» і з-поміж інших церковних братств відігравало роль головного на Волині. Офіційно його відкрили 6 серпня 1888 р. на честь дев'ятсотліття хрещення Русі і засну-вали при кафедральному соборі задля збирання та збереження церковно-археологічних пам'яток Волинської єпархії. Головною його метою було «просвітити світлом істинного християнського вчення людей невіруючих, сприяти спрямуванню на правий шлях тих, хто ухилився від єдності з істинною кафоличною церквою (євреїв, штундистів, розкольників, чехів)», оберігати православний народ від зведення в «іновір'я та сектанство» і сприяти поширенню православ'я серед «іновірців і осіб інших віросповідань» [2, с. 200].

Досягнення цієї мети реалізовувалося через низку поставлених завдань: організовувати поза- богослужбові духовно-моральні читання та бесіди, як в м. Житомир, так і по усій єпархії; видавати з дозволу духовної цензури та закуповувати книги, брошури і настановчі листки, особливо такі, в яких «розсудливо викриваються сектанські помилки» та пояснюються засади віри; влаштувати при Житомирському книжковому складі єпархіальну бібліотеку та сприяти заснуванню подібних бібліотек по інших повітових містах і особливо в парафіях, де були поширені різні секти. Крім того братство мало допомагати місіонерам, призначеним єпархіальним керівництвом, у забезпеченні їх необхідними для роботи книгами; турбуватися про бажаючих приєднатися до православ'я і тих, хто приєднались, а саме безпритульних і євреїв. просвітницький житомирське православне братство

Уся різнопланова робота братства здійснювалася на основі діючого статуту і залежала від місцевого архієпископа Волинського і Житомирського Паладія. Згідно статуту братство мало організовану структуру, а її членами могли бути люди будь-якого стану та звання, які поділялися на почесних і дійсних. Керівництво справами здійснювали загальні збори та рада членів братства. Загальні зібрання були щорічні та екстренні, що скликалися по важливим випадкам або на вимогу десяти почесних і дійсних членів [17, с.419-420].

З метою поширення сфери впливу єпархіального братства на сусідні міста та села та успішного розвитку його діяльності, визначалася можливість відкриття відділень Житомирського братства в повітах Волинської губернії. Ці відділення мали очолювати духовні особи міста за призначенням ради. З метою контролю по завершенню року, такі відділення подавали звіт про проведену роботу та зверталися за поясненнями до ради Житомирського братства. Одне з таких відділень було засноване у містечку Висоцьке Рівненського повіту [5, арк.1].

Задля утвердження та пояснення віровчення православ'я для місцевого населення братчики вирішили організовувати безкоштовні позабого- службові релігійно-моральні читання. Читання проводили щосуботи після вечірньої літургії у кафедральному соборі м. Житомира, а згодом в неділі великого посту під супровід церковного співу [2, с.202]. Народні читання відбувалися під керівництвом члена ради протоієрея М.Трипольського та священика М. Щеглова у приміщенні міської думи або Житомирського духовного чоловічого училища [4, с.202]. У 1890-1891 рр. братство провело 16 читань. Житомирські братчики збиралися запровадити безкоштовні релігійно-моральні читання і в інших містах єпархії. Упродовж 1907 року за організацію таких релігійно-моральних читань відповідав ієромонах Митрофан і згодом священик О. Казанський. Ці заходи відвідували місцеві жителі, а інколи на них був присутній владика, який користуючись моментом звертався до багатолюдної аудиторії з поясненням засад православ'я [13, с.162].

Братчики розуміли важливу роль церковного співу, оскільки це був один із засобів впливу на свідомість народу та вихованн його в дусі православ'я. З цього приводу відомий громадський діяч К. Левитський писав, що «духовна пісня отримує дещо інший напрям та призначення, являється противагою латино-польській пропаганді, яка духовні пісні вибрала знаряддям і засобом впливу духовенства на релігійну свідомість народу, через них знайомила народ з римо-католицькою догматикою» [7, с.641].

В результаті цього братство зайнялося організацією хору шанувальників церковного співу в м. Житомир. Братство звернулося із пропозиціями до архієпископа Волинського і Житомирського Пала- дія сприяти заснуванню церковних хорів в більшості парафій єпархії. Такі звернення були схвалені єпископом і всі турботи по організації хору поклали на голову ради братства Н.Крестьянова, який подбав про його відповідну організацію. Незважаючи на певні труднощі, «братський» хор почав діяти і протягом незначного часу супроводжував богослужбові літургії під час архієрейського служіння і «своїм співом приймав неперевну участь при проведенні ранніх літургій по недільних і святкових днях в кафедральному соборі». Братство зобов'язувалося щороку виділяти певні кошти на його утримання [2, с.200]. Для його роботи підполковник К. Н. Абрамович подарував концер- тіно, а невідомі благодійники - кілька зошитів нот і фісгармоніку [10, с.154]. Проте в зв'язку з фінансовими труднощами братчикам не вдалося сповна реалізувати заплановане, саме тому хор проіснував недовго та припинив свою роботу.

Значна увага була приділена освітній діяльності і тому свої зусилля братчики направили на зведення нової споруди «шкільного закладу взірцевої церковно-парафіяльної школи» для безкоштовного навчання дітей міських жителів при кафедральному соборі Житомира [17, с.418]. Вони звернулися до єпископа Волинського і Житомирського Модеста з проханням про виділення трьох тисяч карбованців із спеціальних коштів та забезпечення посібниками училищною радою. Братство брало на себе зобов'язання дбати про забезпечення вчителя платнею, постачати необхідні підручники, проводити щорічний ремонт та матеріально утримувати сторожа. Для підвищення рівня кваліфікації вчителів рада пропонувала в присутності членів єпархіальної училищної ради проводити пробні уроки особам, котрі виявили бажали стати вчителями церковно-парафіяльних шкіл Волинської єпархії.

Згодом при цій школі запланували відкрити бібліотеку, яка б слугувала місцем для народної читальні і місцем для релігійно-моральних народних читань, а в літні місяці - для проведення педагогічних курсів і курсів співу для вчителів церковно-парафіяльних шкіл єпархії [2, с.206].

Відкриття бібліотеки стало ще одним важливим черговим завданням просвітницької роботи. Братчики постійно дбали про її укомплектування літературою. Зокрема, братство придбало твір протоієрея А.О. Хойнацького «Нариси з історії Православної церкви і древнього благочестя на Волині» і надіслало по одному екземпляру в кожну церковно-парафіяльну школу, щоб це в подальшому стало початком функціонування бібліотек при цих школах. Про стан закупівлі літератури братчики звітували на загальних зборах і зазначали, що при братстві розташований склад з книгами релігійно-морального та історичного змісту. Зокрема, у 1897 р. в ньому нараховувалося 837 екземплярів книг, 2230 троїцьких книжок і листків, 290 невеликих іконок, 169 ікон на дереві, 25 ікон великого розміру на папері [10, с.276].

Житомирське братство постійно надсилало бібліотекам церковно-парафіяльних шкіл губернії необхідні для навчання та позакласного читання книги релігійного змісту [4, с.205-206]. Наприклад, у 1894-1895 рр. воно придбало для потреб таких навчальних закладів книг на 200 руб. [8, с.130].

Головний акцент у своїх багатоаспектній діяльності братчики робили на просвітницькій роботі, оскільки розуміли, що «із зростанням з кожним роком поширення грамотності в народі посилюється і прагнення до читання, особливо в місцевостях, віддалених від міст і великих населених пунктів, де книга для читання була рідкістю». Саме з цією метою вони використовували будь-які можливості, щоб роздавати книги, брошури та розповсюджувати листки. Крім того, було видано по одному екземпляру книг для заснування бібліотеки при Житомирському приюті Імператрийці Марії [12, с.379]. Роздача релігійної літератури продовжувалася і в наступні роки і братство виділило по два екземпляри із своїх книг для народної читальні при місцевій чайній та по одному екземпляру для народної читальні в м. Троянов [10, с.272].

В обов'язки Житомирського Володимиро-Васи- лівського братства входило облаштувати при Жито-мирському книжковому складі єпархіальну бібліотеку та сприяти заснуванню подібних бібліотек по інших повітових містах і особливо в парафіях, де були розповсюджені різні секти, видавати з дозволу церковної цензури книги «захисникам святості православної церкви». Окрім цього воно мало допомагати місіонерам, призначеним єпархіальним керівництвом, забезпечувати необхідними для їх роботи книгами; турбуватися про бажаючих приєднатися і тих, хто приєднались до православ'я, а саме безпритульних і євреїв; по можливості організовувати позабогослужбові духовно-моральні читання та бесіди, як в м. Житомир, так і по усій єпархії.

Єпархіальне братство поставило за мету заснувати народну читальню. Дане питання члени братства розглянули в порядку денному на загальних зборах, які відбулися 2 лютого 1896 р. [9, с.132]. Згодом на прохання голови ради архімандрита Віс- саріона, ректора Волинської духовної семінарії, це питання знову обговорювалося. В результаті, на основі рішення ради, єпископ Волинський і Житомирський Антоній підписав акт про заснування бібліотеки-читальні. На початку 1906 р. відбулося її відкриття «для істинно руських людей, відданих інтересам» православної віри і церкви. Дана читальня повинна була забезпечувати матеріалами для читання, а також стала місцем кооперування освічених людей і дала їм можливість спілкуватися з приводу суспільних подій та різноманітних життєвих ситуацій. Відтак братчики вирішили, що користуватися періодичною пресою можна лише в приміщенні читальні [1, с.105].

Отже, впродовж усього терміну свого існування Житомирське єпархіальне братство проводило різнопланову діяльність, проте головні свої завдання реалізовувало завдяки просвітницькій роботі, яка сприяла підняттю релігійного-мораль- ного та культурного рівня населення Волині. Основні напрями просвітницької роботи полягали у церковно-парафіяльної школи, заснуванні бібліотеки, придбанні та розповсюдженні книг та брошур релігійного змісту, а також проведенні релігійно-моральних читань в м. Житомир та в його околицях. Головним чином уся пророблена робота братства була направлена на зміцнення засад православної віри на території Волинської губернії.

Джерела та література

1. Библиотека-читальня при братстве св. Василия // Волынские епархиальные ведомости. - 1906. - №4. - Ч. неоффиц. - С.104-107.

2. Волынь: Исторические судьбы Юго-Западного края / Сост. Н.И.Петров. - СПб.: Тип. Товарищества «Обществен-ная польза», 1888. - 288 с.

3. Гаврилюк С. Діяльність православних церковних братств Волині у ХІХ столітті / С. Гаврилюк // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки : Історія. - 1997. - №2. - С. 40-42.

4. Девятисотлетие православия на Волыни 992-1892 гг.: [В 2 ч.]. - Житомир: Тип. Литорг. Е.П. Льва, 1892. - 594 с.

5. Державний архів Житомирської області. - Ф. 1, оп. 44, спр. 494, 9 арк.

6. Жилюк С.І. Російська православна церква на Волині (1793-1917 рр.) : монографія / С.І. Жилюк. - Житомир: Журфонд, 1996. - 174 с.

7. Левитский К.И. Церковно-просветительская деятельность на Волыни // Волынские епархиальные ведомости.

- 1893. - №23. - Ч. неоффиц. - С.635-644.

8. Отчет о деятельности Волынского Епархиального Владимир-Васильевского братства за 1894 год // Волынские епархиальные ведомости. - 1895. - №8. - Ч. оффиц. - С.152-157.

9. Отчет о деятельности Волынского Епархиального Владимиро-Васильевского братства при Житомирском кафе-дральном соборе к 1 января 1895 года по 1 января 1896 года // Волынские епархиальные ведомости. - 1896. - №8. - Ч. неоффиц. - С.127-133.

10. Отчет о деятельности Волынского Епархиального Владимиро-Васильевского Братства при Житомирском Кафедральном Соборе за 1896 год // Волынские епархиальные ведомости. - 1897. - №14. - Ч. оффиц. - С.272-277.

11. Отчет о деятельности Волынского Епархиального Владимиро-Васильевского Братства при Житомирском Ка-федральном Соборе за 1897 год // Волынские епархиальные ведомости. - 1898. - №9. - Ч. оффиц. - С.150-154.

12. Отчет о деятельности Волынского Епархиального Владимиро-Васильевского Братства при Житомирском Ка-федральном Соборе за 1898 год // Волынские епархиальные ведомости. - 1899. - №16. - Ч. оффиц. - С.378-382.

13. Отчет о деятельности Волынского Епархиального Владимиро-Васильевского Братства за 1907 г. // Волынские епархиальные ведомости. - 1908. - №8. - Ч. оффиц. - С.161-162.

14. Сажок О. Становлення і розвиток церковного братського руху у Волинській губернії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. / О. Сажок // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. - 2013. - № 21. - С. 33-38.

15. Тимочко І. Організаційні засади діяльності православних братств Волинської губернії / І. Тимочко // Нова педагогічна думка. - 2010. - №3. - С.10-13.

16. Устав Житомирского Владимиро-Васильевского Братства // Волынские епархиальные ведомости. - 1888. - №25, ч. оффиц. - С.418-424.

17. Шеретюк Р. Антикатолицький вектор діяльності Волинського Свято-Володимиро-Василівського православного братства в Житомирі наприкінці ХІХ ст. // Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції «Культурний простір Житомирщини-Волині ХІХ-ХХ століть» (24 квітня 2012 р.). - Житомир: Видавець М. Г. Косенко, 2012.

Размещено на Allbest.ru