Комеморація Голодомору православними українцями США в період "холодної війни"

Звернімо увагу, що сам допис про плани комітету надруковано напередодні православного Великодня 1993 р., але цього разу релігійні ритуали, напрацьовані роками громадою в Баунд-Бруку, не відігравали найважливішої ролі. Ідеологічне протистояння між СРСР і США перестало бути ключовим топосом, який допомагав усвідомлювати перевагу американської демократії над радянською тиранією, адже протистояння вже не було, не було політичного богослов'я УПЦ США та його основного ідеолога. До того ж на початку 1990-х рр., коли релігійне життя в Україні лише починало відроджуватися, релігійні метафори могли бути неприйнятними для секуляризованого пострадянського українського суспільства, хоча частково вони справді були спільними як для діаспори, так і для мешканців незалежної України. У цей період вони зазнаватимуть численних трансформацій та про певний діалог або тотожність православних символів між діаспорою й історичною Батьківщиною можна говорити лише на початку ХХІ ст.

Проведене дослідження доводить, що православну громаду (вірних УПЦ США) можемо вважати творцем символічної фігури Голодомору як фундаменту української ідентичності. Від самого початку церква-пам'ятник розвивалася як місце пам'яті трагедії передусім для православної частини діаспори. Напередодні й під час тривалого будівництва (1955-1965 рр.) вона ставала місцем відзначення річниць Голодомору в 1953 та 1963 рр., і продовжувала відігравати важливу роль у наступних роковинах упродовж періоду «холодної війни».

Починаючи з 1950-х рр. українська діаспора проводила низку акцій, спрямованих на привернення уваги до подій 1932-1933 рр. у радянській Україні. Ранні форми вшанування жертв Голодомору в «місцях пам'яті» мали глибоко релігійний характер, що свідчить про те, що ця травма вочевидь осмислювалась як «жертвоприношення» мучеників за волю України (як про це писала релігійна українська періодика у США). Народна традиція пам'яті померлих і християнська традиція вшанування пам'яті мучеників за віру були першими такими топосами, до яких звертались українці Північної Америки (особливо православні), ушановуючи жертв радянської влади. Загиблі під час Голодомору згадувались як «невинні жертви», «невинно вбиті», «невинні мученики», а боротьба українців за незалежність - як «українська Голгофа».

Сакральний вимір пригадування жертв Голодомору був пов'язаний із почуттям морального обов'язку по відношенню до цього покоління як частини громади. І у цьому випадку йшлося про бажання діаспори невпинно нагадувати демократичним суспільствам про жертви комунізму. Це символічно, оскільки є свідченням американців українського походження про досвід цього покоління.

Безперечно, «місце пам'яті» Баунд-Брук поєднувало у собі як релігійний (або навіть екуменічний), так і світський аспекти. Під час церемонії відкриття жертви Голодомору згадувалися нарівні з тими, хто поклав життя, борючись за українську незалежність, що надавало їхній смерті значення глибоко релігійно пережитих національних втрат. Маніфестації, що супроводжували послідовні роковини у цьому місці пам'яті, мали світський і патріотичний характер. «Спільноти пам'яті», зосереджені навколо цієї церкви-пам'ятника, звели її власним коштом як утілення бачення того, що Голодомор означав не стільки, зокрема, для них як українців, скільки загалом для українців як нації в їхньому розумінні. Іншими словами, релігійні символи було використано для створення глибоко духовного відображення Голодомору, на що взорувалася загальна діаспорна комеморація цієї події.

православний війна комеморація голодомор

References

1. Denysenko N. (2018). Sustaining the fatherland in exile: commemoration and ritual during the Cold War. P.Mojzes (Ed.). North American churches and the Cold War, 310-325. Grand Rapids, MI: William Eerdmans Publishing Co.

2. Denysenko N. (2018). The Orthodox Church in Ukraine: a century of separation. DeKalb, IL: North Illinois University Press.

3. Denysenko N. (2020). Explaining Ukrainian autocephaly: politics, history, ecclesiology, and the future. Canadian Slavonic Papers, 62(3-4), 426-442.

4. Etkind A. (2013). Warped mourning: stories of the undead in the land of the unburied. Stanford, CA: Stanford University Press.

5. Hirsch M. (2011). Pokolenie postpamici (M.Borowski & M.Sugiera, Trans.). Didaskalia: Gazeta teatralna, 105, 28-36. [in Polish].

6. Kaniowska K. (2004). “Memoria” i “postpamic” a antropologiczne badanie wspolnoty. Lodzkie Studia Etnograficzne, 43, G.E.Karpinska (Ed.). Codzienne i niecodzienne: o wspolnotowosci w realiach dzisiejszej Lodzi, 9-27. [in Polish].

7. Kaniowska K. (2013). Postpami^c. P.Orlowska (Ed.). Pamirs: rejestry і terytoria - Memory: registers and territories, 38-44. Krakow: Midzynarodowe Centrum Kultury. [in Polish].

8. Kaniowska K. (2014). Postpamic. M. Saryusz-Wolska & R. Traba (Eds.), J. Kalicka (Coop.). Modi memorandi: leksykon kultury pami^ci, 389-392. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe Scholar. [in Polish]

9. Koval V. (Ed.) (1961). Stalinsko-khrushchovske okhvistia. Niu-York; Chikago: Spilka vyzvolennia Ukrainy - Kraiova uprava v SShA. [in Ukrainian].

10. Kovalchuk O.O., Marusyk T.V. (2010). Holodomor 1932-1933 rr. v URSR і ukrainska diaspora Pivnichnoi Ameryky. Chernivtsi: Nashi knyhy. [in Ukrainian].

11. Kudela-Swi^tek, W. (2021). Eternal memory: monuments and memorials of the Holodomor (G.R.Torr, Trans.; F.E.Sysyn, Foreword). Edmonton; Toronto: Canadian Institute of Ukrainian Studies Press; Cracow: Ksi^garnia Akademicka.

12. Kutsevych V. (2013). Evoliutsiia khramobuduvannia v poselenniakh ukrainskoi diaspory. Ukrainska akademiia mystetstva, 21, 87-96. [in Ukrainian].

13. Marples D., Skrypnyk O. (1991). Patriarch Mstyslav and revival of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church. The Ukrainian Weekly, 1, 7.

14. Onatskyi Ye. (1959). Ukrainska mala entsyklopediia (Kn.4). Buenos-Aires: Administratura UAPTs v Argentyni. [in Ukrainian].

15. Onatskyi Ye. (1963). Ukrainska mala entsyklopediia (Kn.12). Buenos-Aires: Administratura UAPTs v Argentyni. [in Ukrainian].

16. Satzewich V. (2002). The Ukrainian diaspora. London: Routledge.

17. Shevchuk O.A. (1997). Natsionalno-kulturni initsiatyvy ukrainskoi diaspory (kinets 50-kh - pochatok 90-kh rr. XX st.). Kyiv: Ridnyi krai. [in Ukrainian].

18. Sysyn F.E. (2003). The third rebirth of the Ukrainian Autocephalous Church and the religious situation in Ukraine, 1989-1991. S. Plokhy & F.E. Sysyn (Eds.). Religion and nation in modern Ukraine, 88-119. Edmonton; Toronto: Canadian Institute of Ukrainian Studies Press.

19. Sysyn F.E. (1999). The Ukrainian Famine of 1932-33: the role of the Ukrainian diaspora in research and public discussion. L.Chorbajian, G.Shirinian (Eds.). Studies in comparative genocide, 182-215. London: MacMillan.

20. Sysyn F.E. (n.d.). The Ukrainian Orthodox Church: memory and memorialization of the Holodomor.

21. Viedienieiev D., Budkov D. (2013). Zaruchnytsia hlobalnoho protystoiannia: Trahediia Velykoho Holodu 1932-1933 rr. v Ukraini v konteksti “kholodnoi viiny”1945-1991 rr. Kyiv. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru