Опубліковані документи наукових товариств другої половини ХІХ-початку ХХ ст.

Акцентовано увагу на існуванні чотирьох груп таких документів: 1) документальні джерела, до яких віднесено видання з історії вищих навчальних закладів, у стінах яких функціонували наукові товариства, видання каталогів документів наукових установ або речових пам 'яток музеїв при товариствах; 2) нормативні матеріали і наукова продукція товариств, що представлені законодавчими актами, які стосуються заснування осередків і організації їхньої діяльності, програмними, статутними та звітними матеріалами, протоколами засідань наукових інституцій, а також тематичними публікаціями членів товариств, у яких зачасту подавалася інформація про наукові зв'язки з закордонними і вітчизняними науковими товариствами та державними закладами, про склад товариств, їхніх почесних членів, щорічні видатки, свідчення про виставки, з'їзди, кількість і зміст доповідей членів товариств, звіти про лекційну діяльність, видання товариств, фонди, премії тощо; 3) мемуари, спогади й листи членів товариств (О. Барвінського, А. Богданова, Ф. Вовка, Д. Дорошенка, М. Драгоманова, І. Житецького, О. Кістяківського, О. Ковалевського, І. Мечникова, М. Мочульського, Є. Олесницького, М. Петрова, В. Піскорського, С. Русової, І. Сеченова, Є. Чикаленка та ін.); 4) довідкові видання, що є результатом аналітико- синтетичної переробки первинних документів. Остання група представлена виданнями, в яких подано переліки наукових товариств, бібліографічними покажчиками як наукової літератури про товариства, так і друкованої продукції останніх. Доведено, що опубліковані документи наукових товариств другої половини ХІХ - початку ХХ ст. є досить різноманітними та презентативними.

Ключові слова: наукові товариства, опубліковані документи, програми, статути, звіти, протоколи засідань, фінансова звітність, збірники праць, мемуари, спогади, листи, довідкова література, бібліографічні видання.

Сьогодні під науковим товариством розуміють об'єднання учених, фахівців і осіб, зацікавлених у розвитку окремих ділянок науки з метою організації наукових дослідів, публікації наукових праць і поширення наукових знань серед населення. Наукове товариство - це також і добровільні організації, які об'єднують наукових і практичних працівників за фахом або профілем їхньої роботи з метою сприяння розвитку і популяризації науки, підвищення професійної кваліфікації членів товариств, широкого впровадження у практику найновіших досягнень науки й техніки, поширення наукових знань. Наукові товариства є складовою частиною громадських організацій.

Перші наукові товариства на теренах України виникли на початку ХІХ ст. з метою презентації окремих наукових дисциплін, ідей, концепцій та обговорення актуальних прикладних тем досліджень, публікації наукових видань тощо. З середини - другої половини ХІХ ст. процес утворення наукових товариств значно прискорився, що було пов'язано з подальшою спеціалізацією науки і зростаючою потребою в науковому спілкуванні. Дослідники, об'єднані спільними інтересами у вільні, не регламентовані становими, майновими й освітніми рамками групи, відіграли значну роль не лише в науковому, культурному розвитку суспільства, а й у соціальному. Різногалузеві наукові товариства другої половини ХІХ - початку ХХ ст. є історично складеною, новою (на час появи) формою організації науки, одним із колективних методів наукової роботи.

Їхнє виникнення зумовлене об'єктивними процесами еволюції окремих дисциплін, їхнім виділенням з інших галезей знань; створенням власних наукових кадрів в університетах; впливом західноєвропейської прогресивної наукової думки на вітчизняну громадськість; входженням тогочасних імперій (Російської та Австро-Угорської) до загальноєвропейського історичного процесу тощо.

Професіоналізація та інституціоналізація української гуманітарної та природничої науки другої половини ХІХ - початку ХХ ст. - одна з малодосліджених проблем вітчизняної історіографії. Окрім того, тогочасними науковими товариствами продуковано значний пласт документів, які, вважаємо, утворюють окремий специфічний документний ресурс, що є цікавим для дослідників: 1) документальні джерела; 2) нормативні матеріали і наукова продукція товариств; 3) мемуари, спогади і листи членів товариств; 4) довідкові видання.

Першу групу утворюють т зв. документальні джерела - видання документів. Історіографія, поряд з іншими питаннями, вивчає процес нагромадження і введення до наукового обігу історичних джерел. Публікації документів використовуються, як зазначає А. Коцур, для характеристики стану на кожному історіографічному етапі джерельної бази вивчення зазначеної теми, формулювання особливостей археографічної роботи з даної проблеми. Окрім того, для історіографії становить інтерес перш за все концепція упорядників джерел, яка відображає спрямованість і рівень вивчення проблеми на певному етапі (ця концепція проявляється в тематиці публікацій, принципах відбору джерел для видання, в інших елементах археографічного оформлення) [49, с. 16-17]. Так, важливе значення для вивчення історії наукових товариств України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. мають опубліковані документи, зокрема, видання документів з історії вищих навчальних закладів, у стінах яких функціонували наукові товариства [46], видання каталогів документів наукових установ або речових пам'яток музеїв при товариствах [44-45].

Друга група представлена, згідно запропонованої класифікації В. Хмарського, який характеризував джерельну базу з проблеми діяльності археографічних наукових товариств України, нормативними матеріалами (законодавчі акти, що стосувалися заснування наукових установ і організації їхньої діяльності; програмні, статутні та звітні матеріали, протоколи засідань наукових інституцій тощо) і науковою продукцією (тематичні публікації членів товариств). Особливу цінність становлять саме програмні, статутні, звітні матеріали та протоколи засідань наукових товариств. Статутні й програмові матеріали «цінні як декларація намірів засновників наукових установ або їх керівного ядра щодо напрямів дослідження» [117, с. 41]. Статути вказували на мету діяльності й основні завдання осередку, регламентували коло посадовців і категорії тих, хто брав участь у його діяльності, визначали місце зборів у роботі наукової установи, засвідчували основні засоби накопичення коштів для успішного функціонування, з'ясовували права товариств, обов'язки й права їхніх членів. Як наголошує В. Хмарський, аналізуючи зміст статутів і програмних документів, важливо зіставляти їхню декларативність із рівнем відповідності й адекватності нагальним потребам установ і реальному втіленню їх у життя [117, с. 43]. Для прикладу назвемо статути Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові, Українського наукового товариства у Києві, Історичного товариства Нестора-літописця [96-97; 115].

До звітних матеріалів відносимо повідомлення керівників товариств за різні періоди діяльності установ. У щорічних звітах наукових товариств керівництво намагалося якнайширше представити основні напрями їхньої діяльності, визначити головні здобутки і проблеми розвитку. Відповідав за складання звіту, як правило, секретар; звіти виходили друком переважно наступного року. Структура звітів постійно зазнавала еволюції. Загалом у них містилася інформація про зміни у складі наукових товариств, засідання з переліком представлених повідомлень і матеріалів, основні події у житті, напрями функціонування, наукова діяльність членів поза установами, придбання до бібліотеки і музею та їхній стан, фінансова інформація, відомості про померлих, зокрема у тих випадках, коли не готувалися спеціальні некрологи тощо. Фінансова частина звітів може становити інтерес із точки зору оцінки можливості планування пошукових та інших проектів, розподілу коштів на різні витрати. У цілому особлива цінність звітів, на чому наголосив В. Хмарський, полягає в тому, що вони охоплюють майже весь час існування установ, висвітлюючи основні напрями їхньої наукової діяльності; проте визнав, що звіти не мають виключного значення для дослідження діяльності, адже їх необхідно застосовувати в комплексі з такими джерелами, як протоколи засідань [117, с. 44]. У даному ракурсі слід відмітити, наприклад, звіти Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, Історичного товариства Нестора-літописця, Історико-філологічного товариства при інституті князя О. Безбородька в Ніжині, Волинського церковно-археологічного товариства, місцевих відділень Імператорського Російського технічного товариства, Київського політехнічного товариства інженерів і агрономів, Кримсько-Кавказького гірничого клубу, Київського товариства лікарів тощо.

Протоколи засідань наукових товариств друкувалися, в основному, на шпальтах місцевої преси, у періодичних виданнях товариств або ж виходили окремими брошурами. Як акцентує В. Хмарський, протоколи засідань установ є справжнім літописом, у якому відображався майже кожен крок їхньої діяльності, однак «літописність» проявлялася ще й у безсистемній подачі кожного з пунктів протоколу, і «про структуру їх годі говорити» [117, с. 46]. Найчастіше протоколи починалися зі справ, які мали вагоме місце в житті установи - адміністративного, фінансового чи наукового характеру, завершувалися - переліком подарунків або питаннями обрання нових членів. Між ними - сумбурна, безсистемна подача інформації про все, що відбувалося в установі між засіданнями. Цим протоколи невигідно відрізняються від звітів, однак вони мають і перевагу - протоколи були канвою для складання звітів, тому їхньою найголовнішою рисою є вміщені в них деталі. Саме деталізація дає змогу з'ясувати численні подробиці участі окремих осіб у їхній роботі, простежити поступову реалізацію певного наукового проекту, уточнити нюанси співпраці з іншими науковими установами й товариствами. У свій час вийшли з друку ряд протоколів різногалузевих наукових товариств [30; 59; 72-77]. Одними з різновидів протоколів наукових товариств були ювілейні протоколи засідань [20-21; 70-71; 74; 99], списки членів товариств [53-54; 90-92], справоздання товариств [93-94] тощо.

Наукова продукція товариств представлена як тематичними публікаціями членів товариств, так і періодичними виданнями й збірниками праць самих наукових осередків (наприклад, семитомне видання «Трудов» етнографічно-статистичної експедиції у Південно- Західний край під керівництвом П. Чубинського [105], «Записки...» та «Труды...» ряду науково-технічних, медичних і природничих наукових товариств [28; 76-77; 100-103]).

Так, В. Савчук виділив три основні види преси про діяльність природничих товариств, в якій, зокрема, знайшли висвітлення питання внутрішнього життя товариств, їхня науково-дослідна і суспільно-політична діяльність: 1) періодична, яка видавалася самими товариствами; 2) загальнонаукова періодична; 3) загальна періодична [82, с. 19]. На важливість і значення її як комплексу історичних джерел вказують дослідження А. Санцевича [83], О. Коновця [48], М. Філіппова [116], О. Степанського [98]. Зокрема, особливе значення для вивчення діяльності наукових товариств має перша виділена В. Савчуком підгрупа періодики, адже матеріали про роботу товариств, уміщені в їхніх періодичних виданнях, є досить різноманітними. Це - звіти, протоколи засідань, рад, правлінь, відділень, секцій, комісій, а також інша інформація про наукові зв'язки з закордонними і вітчизняними науковими товариствами та державними закладами, про склад товариств, їхніх почесних членів, щорічні видатки, свідчення про виставки, з'їзди, кількість і зміст доповідей членів товариств, звіти про лекційну діяльність, видання товариств, фонди і премії. Однак недоліком цих джерел є те, що вони складені в довільній формі, містять не завжди достатньо інформативний набір свідчень про діяльність осередків, особливо багато пробілів знаходимо у фінансовій звітності.

У збірниках праць наукових товариств уміщувалися, як правило, також авторські публікації, в яких висвітлювалася історія конкретних наукових товариств за певний період. Авторами таких розвідок були, зазвичай, самі ж члени цих осередків (голови, секретарі або ж наближені особи), проте ці публікації, окрім схвальних оцінок роботи осередків, часто містять багаті фактологічні дані про них [5; 7; 9; 11; 16; 51; 79 та ін.].

Третя група опублікованих документів представлена мемуарами, спогадами й листуванням громадських діячів, які були членами наукових товариств або ж мали пряму чи опосередковану причетність до їхньої роботи [19; 23; 47; 55; 62; 81; 118]. Однак у щоденниках і спогадах Ф. Вовка, О. Кістяківського, М. Петрова, С. Русової, Є. Чикаленка та інших лише побіжно згадується про участь тогочасної інтелігенції в роботі зазначених осередків, в основному, гуманітарного спрямування.

Зокрема З. Зайцева, вивчаючи мемуари представників українського наукового руху кінця ХІХ - початку ХХ ст., відзначала, що українська мемуаристика саме з 1920-х і, особливо, у 1930-х рр. вийшла із небуття і збагатилася низкою спогадів у тому числі й людей, тим чи іншим чином причетних до розвитку науки вказаного періоду. Така мемуаристика була неоднорідною у формальному плані: наявні як великі за об'ємом, стереоскопічного характеру спомини, так і такі, що спеціально присвячені певній науковій інституції чи персонально якомусь ученому [26, с. 90, 91].

Так, Д. Дорошенко, згадуючи про своє секретарство у Катеринославській вченій архівній комісії, реалістично характеризував діяльність губернських вчених архівних комісій в Україні, як наукових осередків, які «купчили місцевих дослідників і підтримували українські наукові інтереси» [22, с. 124]. У зв'язку з членством в УНТ діяч подавав розрізнену інформацію про дану наукову інституцію, зокрема стверджував, що ідея заснування в Києві товариства належала В. Науменку, проте у товаристві активної участі останній не брав. З. Зайцева звертає увагу на те, що автор спогадів уточнює, що В. Перетцу і йому, а не С. Єфремову, як помилково стверджує Є. Чикаленко у Щоденнику, надрукованому в 1931 р., група східноукраїнських членів НТШ доручила скласти заяву- меморіал «У справі зміни статуту Наукового Товариства імени Тараса Шевченка» і, як вірно відзначає дослідниця, спогади Д. Дорошенка дають поштовх до подальших пошуків документальних свідчень, прояснення окремих фактів, які ще недостатньо історіографічно опрацьовані [26, с. 92, 93].

Спогади О. Барвінського, дві перші частини яких були опубліковані ще за життя автора у 1912 і 1913 рр., відразу привернули увагу громадськості. Проте, як зазначає З. Зайцева, не всі тогочасні відгуки на спогади були прихильними, оскільки сама постать мемуариста була контраверсійною у галицькому суспільстві, тому, окрім побажань щодо масштабу викладу у першій частині, мало місце й цілковите несприйняття спогадів і навіть оцінка їх як шкідливих [26, с. 93]. (Останнє перевидання спогадів О. Барвінського здійснено у 2000-х рр. [6]). «Спомини» О. Барвінського (очільником НТШ громадський діяч був у 1893-1897 рр.) містять вагомі матеріали, які здатні відкоригувати узвичаєні в історіографії сюжетні лінії перетворення Товариства ім. Шевченка з літературно-видавничого в наукове.

За свідченням З. Зайцевої, вагомий масив свідоцтв і особистих оцінок наукового руху подав у спогадах львівський адвокат, член НТШ Євген Олесницький. Рукопис спогадів, які він почав писати у Відні у 1916 р., зберігається у ЦДІА України у Львові. Спогади були надруковані Львівською видавничою спілкою «Діло» у 1935 р. [60]. Є. Олесницький з 1889 р. разом з Костем Левицьким та Антіном Горбачевським видавав «Правничий часопис», був співредактором і завідувачем економічного відділу даного видання. Мемуарист з захопленням вів мову про діяльність М. Грушевського у Львівському університеті та НТШ, який «став творцем нової школи», «зорганізував НТШ як високу наукову установу» [26, с. 94]. Спогади М. Мочульського, члена НТШ з 1901 р., а в 19041913 рр. - члена Відділу товариства, є цікавими з огляду на наявність у них спостережень автора над питаннями організації осередку, роллю М. Грушевського у його діяльності [57].

Окремою групою З. Зайцева виділила спогади, в яких переважно йшлося про діяльність університетських історико-філологічних товариств. Так, діяльності Історичного товариства Нестора-літописця у 80-90-х рр. ХІХ ст. присвячені спогади І. Житецького. Цінність спогадів громадського діяча полягала у тому, що він спеціально виділяв, за його словами, українські моменти в науковій і громадській діяльності, які хоч і зрідка, але мали місце в цій науковій інституції, половина членів якої, на його думку, були «не тільки поміркованими особами, а навіть вороже ставилися до всього, що виходило за межі офіційної науки» [24, с. 30]. Цінність даних свідчень мемуариста в тому, що І. Житецький передав атмосферу окремих зібрань товариства, оскільки це не під силу такому виду інформації як, приміром, протоколи засідань і річні звіти [26, с. 95].

Так звані «професорські» спогади та спогади, що належать до категорії «студентських» зазвичай містять інформацію про діяльність університетських історико- філологічних товариств. Мемуари відзначають творчий характер і вільнішу атмосферу спілкування у наукових товариствах, ніж у студентській аудиторії. Так, випускник Новоросійського факультету Б. Варнеке передав враження студентів від одного з засідань Історико-філологічного товариства при Новоросійському університеті; їх вразив блискучий виступ професора Ф. Корша, який кілька років працював в університеті [13]. Нотою захоплення просякнуті студентські враження А. Верзилова від виступів В. Антоновича на засіданнях ІТНЛ [15] (під час навчання в Університеті Св. Володимира А. Верзилов брав участь у семінарі з історії України В. Антоновича й, як інші його учні, отримував від нього запрошення на засідання товариства) [26, с. 95].

Зі спогадів можна дізнатися, що саме з членством у товариствах науковці пов'язували нагоду вести різноманітні дослідження, вивчати місцеву історію, брати участь у циклах публічних лекцій. Про ці напрями діяльності наукових товариств іде мова у спогадах В. Піскорського [63]. У 1898-1906 рр. В. Піскорський працював на кафедрі загальної історії Ніжинського інституту князя Безбородька. Опублікована частина його спогадів присвячена саме ніжинському періоду біографії ученого. Мемуарист фіксує певний інтелектуальний дискомфорт свого перебування у провінційному Ніжині, де, на його думку, чиновницькі інтереси серед професури брали гору над науковими, намагання ж підняти рівень наукових зацікавлень паралізувалися недоброзичливістю професорської колегії. Зрештою, майже єдиним приводом до вільного спілкування з колегами були засідання Історико-філологічного товариства; автор сповіщав про свій намір зробити товариство центром вивчення Чернігівщини. Цікавими є спостереження В. Піскорського щодо наростання ознак відкритості у діяльності Історико-філологічного товариства Ніжинського інституту [26, с. 96].

У цілому, на думку З. Зайцевої, коло української «наукової» мемуаристики (включаючи спогади і таких відомих громадських діячів як Є. Чикаленко, В. Леонтович, М. Галаган, С. Русова, С. Томашівський, І. Раковський та ін.) значно ширше, ніж це здається на перший погляд. Наявність великого масиву мемуаристики, з одного боку, - результат насиченості пертурбаційними подіями доби кінця ХІХ - початку ХХ ст., з іншого, - вартісний показник інтелектуального потенціалу модерної епохи українського національно- культурного відродження, позначеного становленням дисциплінарно розгалуженого українознавства. Оцінки подій та людей, яку їм виносить окремий мемуарист, зазвичай, позначені суб'єктивізмом, але при наявності сукупності спогадів різних осіб про один і той же період чи факт, вони стають джерелом більш рельєфного їх окреслення і глибшого розуміння. Окрім автономної цінності мемуарного твору, а її рівень визначається, як правило, особою автора, варто відзначати інформаційну синергетичність усієї сукупності спогадів. Вона може дати несподівані уточнення і висновки або вагомо підтвердити історіографічні оцінки, що вже стали традиційними при висвітленні такої сфери як наука, її інституції та дієві особи. Дослідниця узагальнює, що в даному випадку мемуаристика підтверджує високу функціональність наукових товариств на теренах України ХІХ - початку ХХ ст. [26, с. 99].

Епістолярій (приватне листування) поряд із джерелами мемуарного характеру набуває особливої актуальності у зв'язку зі зверненням істориків до вивчення ролі людини в історії, що поверне вітчизняну науку в лоно європейської, тобто, за влучним висловом Н. Яковенко, треба «спробувати звести історію з п'єдесталу науки про суспільство до рангу науки про людину в суспільстві» [120, с. 121]. Однак між мемуарами та листами є відмінність: перші пишуться поступово, з часом їхній зміст може змінюватися, вони часто призначені нащадкам, водночас листи мають, як правило, сучасний інтерес і пишуться під хвилинним враженням, тому в них яскраво відображається характер автора, його настрій саме в даний момент, чого не можна побачити у друкованих працях цієї людини.

Відомо, що епістолярій має яскраво виражене соціальне підґрунтя: висвітлює історичну дійсність, певне суспільне середовище, в якому жив і працював автор листів, інтереси, емоції, особисті переконання і погляди окремої особистості. Специфіка листів полягає, по-перше, в яскравому прояві суб'єктивної перцепції подій, що вимагає критичного ставлення до таких джерел; по-друге, кожний період історії вплинув на форму листів; по-третє, листи належать до найбільш «важких» джерел з точки зору наукового аналізу [18, с. 18].

Окрім того, листування окремої особистості актуалізує і робить можливим створення об'єктивного історичного дослідження про життя і діяльність цієї людини, середовище, в якому вона жила й працювала, її приватні й суспільні зв'язки з громадськістю. Досить часто епістолярій відносять до типу джерел особового походження, а службове, дипломатичне, комерційне - до діловодства, іноді його вважають джерелом для створення наукової біографії особи, де листам відводиться роль документа історичного, біографічного та творчого характеру, цим самим ставлячи їх в один ряд із документами, щоденниками, спогадами, не беручи до уваги їхню специфічність, яка полягає в тому, що певній категорії листів властива поетика (діалогічність, поліфонізм, композиційна розкутість, стильові особливості тощо) [25, с. 7].

Дослідники відзначають багатогранність (часто - унікальність) інформації у листуванні, яке вважається повновартісним і цінним джерелом у процесі вивчення історичних подій і фактів. Літературознавець М. Коцюбинська відзначила змістовну багатогранність листів: «.інтелектуальний продукт особливого роду; ...багатофункціональна система, дотична до різних сфер суспільної та індивідуальної свідомості; .своєрідний синтез ratio i emotio. Явище межове - на зіткненні різних аспектів і «жанрів» людської поведінки, різних рівнів самоусвідомлення людини. Пронизливо одверта сповідь; скрупульозний щоденник; філософсько-естетичний трактат; .неприхована «гаряча» характеристика звичаїв і персонажів певного середовища; хроніка доби; ...автопортрети і портрети людей; «гра» розуму і сплески чуття, не призначені для широкої публіки, так би мовити, в одному примірнику.» [50, с. 5].

Серед опублікованого листування членів наукових товариств другої половини ХІХ - початку ХХ ст. назвемо епістолярій (з коментарями до нього) лише видатних учених - А. Богданова, М. Драгоманова, О. Ковалевського, І. Мечникова, І. Сеченова та ін. [4; 8; 10; 61; 64]. Листи інших, менш відомих членів наукових товариств, наразі залишаються неопублікованими.

Довідкові видання хоч і не являються опублікованими документами в прямому значенні слова, проте є результатом аналітико-синтетичної переробки первинних документів. Довідкова література в цілому характеризується невеликим обсягом інформації, оскільки її головне призначення - дати загальні уявлення про певний предмет, подію, факт і спрямувати науковця до подальшого пошуку у відповідному напрямку.

Наразі створені довідкові видання, в яких представлено перелік наукових товариств ХІХ - початку ХХ ст. за тематичним або регіональним принципом. Сюди відносимо, наприклад, довідник 1992 р. випуску з інформацією про художні товариства й асоціації Росії 1820-1932 рр. Так, у покажчику вміщено стислу інформацію про 400 професійних об'єднань, у тому числі й українських (наприклад, Кам'янець-Подільське товариство витончених мистецтв, Київський союз художників, Київське кустарне товариство, Київське товариство художніх виставок, Бесарабське товариство любителів мистецтв, Катеринославське художньо-артистичне товариство, Товариство витончених мистецтв ім. В. В. Верещагіна в Миколаєві, Одеське товариство витончених мистецтв, Товариство витончених мистецтв у Херсоні тощо), метою яких було піклування про розвиток мистецтв і художніх ремесел, влаштування виставок, друк мистецтвознавчих видань, художньо- педагогічна й музейна діяльність, доброчинність тощо [29].

Надзвичайно вагоме інформаційне значення мають покажчики про наукові товариства й осередки гуманітарного спрямування Російської імперії ХІХ-ХХ ст., укладені російською дослідницею І. Комаровою [78; 95]. Покажчики містять інформацію про 500 таких організацій, включають дані про офіційну назву товариства, місце й час його створення, наявність бібліотеки і музею, мету створення, зафіксовану в Статуті, основні напрями діяльності, свідчення про археологічні, історичні й етнографічні пошуки, дані про голів і секретарів товариства, кількість членів осередку, детальну інформацію про періодичні й окремі видання. Покажчики супроводжуються алфавітним, географічним, хронологічним і предметним списком наукових товариств і організацій.

У біобібліографічному словнику про видатних українських учених-лікарів зустрічаємо перелік відкритих у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. в українських містах наукових медичних товариств, лікувальних закладів і медичних бібліотек (с. 459468) [56].

У цілому бібліографічні видання є пошуковою системою для споживачів, інформуючи про нові надходження і забезпечуючи їхні інформаційні потреби. Використання бібліографічної продукції має важливе значення, оскільки вона дає змогу швидко зорієнтуватися у великому обсязі документів, зосередитися на конкретній проблемі й ефективно використовувати такі видання у практичній діяльності. Залежно від змісту творів бібліографічні видання поділяються на універсальні, галузеві, тематичні, персональні, біобібліографічні, краєзнавчі. Універсальний посібник включає відомості про друковані матеріали з усіх галузей знань і сфер практичної діяльності; галузевий - відображає літературу з однієї галузі знань або практичної діяльності; тематичний - інформує про наявну літературу з окремої теми; біобібліографічний покажчик або словник відображає твори певної особи чи осіб, а також бібліографічні відомості й літературу про них [12].

Так, покажчики праць наукових товариств за змістовно-територіальними зв'язками відображених документів відносимо до краєзнавчих покажчиків. Серед наукових товариств, зміст друкованих і періодичних органів яких піддавався бібліографічним описам, виділяємо такі: Історичне товариство Нестора-літописця [119], Історико-філологічне товариство при Харківському університеті [85], Одеське товариство історії та старожитностей [114], Полтавська вчена архівна комісія [104], Катеринославська вчена архівна комісія [52], Таврійська вчена архівна комісія і Таврійське товариство історії, археології та етнографії [17], НТШ [58; 65-68], Київське товариство природознавців [27], Товариство дослідників природи при Харківському університеті [113], Кримсько-Кавказький гірничий клуб [112], Імператорське російське географічне товариство з відділеннями [2-3; 107-110], Імператорське російське технічне товариство з відділеннями [1; 87-89], Харківське математичне товариство [111], Товариство наукової медицини і гігієни при Харківському університеті [106], Імператорське товариство сільського господарства Південної Росії [86] та ін.

Одним із різновидів довідкових видань є науково-допоміжні бібліографічні покажчики, що включають перелік літератури з певної проблематики (рекомендаційні, що не претендують на повноту й адресовані широкому колу читачів, і наукові, які прагнуть до вичерпного огляду документів про заявлену тему і призначені для фахівців). Віднайдено одинадцять томів покажчиків видань з історії природознавства за весь радянський період, у яких зібрано літературу про наукові товариства ХІХ-ХХ ст. біологічного, медичного, технічного, фізико-математичного та сільськогосподарського спрямування. Ці покажчики стали корисними в плані систематизації на їхніх сторінках навіть невеликих за об'ємом публікацій, розпорошених по радянських фахових журналах [31-41]. Ґрунтовність цього видання приємно вражає.

Бібліографія історії медицини від найдавніших часів до середини ХХ ст. представлена в покажчику професора Д. Російського [80]. На жаль, не створено подібних покажчиків з історії гуманітарних наук. Окрім того, відсутні аналогічні фундаментальні покажчики літератури, опублікованої вже після 1990-го р. Нами віднайдено лише деякі, які репрезентують літературу за більш вузькою проблематикою, наприклад, покажчик літератури, опублікованої з кінця ХІХ ст. до 2002 р. про діяльність губернських учених архівних комісій України кінця ХІХ - початку ХХ ст. (більше 400 назв) (с. 58-122) [84]; покажчик книжкових і періодичних видань, у яких наведено інформацію про діяльність релігійних, мистецьких, просвітницьких, технічних, медичних товариств, науково- освітніх і науково-дослідних музеїв м. Києва кінця ХІХ - першої третини ХХ ст. [43]. Так, створено покажчик, присвячений історії медицини й охорони здоров'я в Україні, в якому відображено історико-медичні матеріали - монографії, збірники наукових робіт, автореферати дисертацій, журнальні статті за 1992-2011 рр., систематизовано й літературу з питань діяльності науково-медичних товариств (с. 46-51) [42]. Однак звертають увагу далеко не повні й фрагментарні переліки видань із конкретної проблематики, оскільки до покажчиків включено не всі публікації, навіть найгрунтовніші (особливо це стосується останнього з покажчиків, який є досить схематичним).

Інформацію про наукову літературу з питань історії аграрної науки в цілому й діяльності сільськогосподарських наукових товариств зокрема можна отримати з бібліографічного покажчика, підготовленого працівниками Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки, який, власне, включає публікації працівників цієї установи за 2001-2011 рр. [14].

Отже, опубліковані документи, продуковані науковими товариствами другої половини ХІХ - початку ХХ ст., а також ті, що являються результатом аналітико-синтетичної переробки первинної документної інформації, яка стосується діяльності вищезазначених осередків, є досить різноманітними та презентативними. Це й документальні джерела, й нормативні матеріали і наукова продукція товариств, й мемуари, спогади і листи членів товариств, й довідкові видання.

перші наукові товариства україна опубліковані документи

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

2. Алфавитный указатель к ХІІ-му тому «Известий имп. русского географического общества» / Сост. В.И. Межов. - СПб., 1877. - XIV с.

3. Артемьев А.И. Обозрение трудов Императорского Русского Географического общества по исторической географии / А.И. Артемьев. - СПб., 1873. - 152 с.

4. Архів Михайла Драгоманова. - Варшава: НТШ, 1937. - Т 1: Листування Київської старої громади з М. Драгомановим (1870-1895 рр.). - 442 с.

5. Барвінський О. Про заснування і дотеперішній розвиток Товариства ім. Шевченка у Львові / О. Барвінський // Записки НТШ. Т 1. - Львів, 1892. - С. 209-210.

6. Барвінський О. Спомини з мого життя / О. Барвінський; [Упор. А. Шацька, О. Федорук; ред. Л. Винар, І. Гирич]. - К.: Смолоскип, 2004. - 528 с.

7. Бережков М.О занятиях Археологической комиссии: Доклад, читанный в годичном собрании Общества 22 сентября 1902 года / Михаил Бережков // Сборник Ист.-филол. общества. - Нежин, 1903. - Т 4. - Отд. 1. - С. 35-60.

8. Бляхер Л.Я. Научные связи А.О. Ковалевского и И.И. Мечникова с зарубежными зоологами и эмбриологами: Письма А.Ф. Мариона к А.О. Ковалевскому // Труды ИИЕТ АН СССР. - 1959. - С. 93-143.

9. Бобрецкий Н.В. Записка о десятилетнй деятельности Киевского Общества естествоиспытателей: 1869-1878 гг. / Н.В. Бобрецкий // Записки Киевского Общества естествоиспытателей. - 1880. - Т 6/2. - Вып. 2. - С. 3-39.

10. Борьба за науку в царской России. Неизданные письма Сеченова, Мечникова, Ценковского. - М.; Л., 1931.

11. Бучинский П. Краткий очерк возникновения и научной деятельности Новороссийского общества естествоиспытателей за первое 25-летие его существования (1870-1925) / П. Бучинский // Записки Новороссийского общества естествоиспытателей, 1912. - С. І-ХЬУІІ.

12. Валуєва Є.О. Бібліографічні видання як засіб підвищення інформаційної культури особистості / Є.О. Валуєва. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://library.zntu.edu.ua/for_librarian/crim_2012/ valueva.pdf .

13. Варнеке Б.В. Памяти Ф. Е. Корша / Б. В. Варнеке // Новороссийский университет в воспоминаниях современников. К 135-летию Одесского университета. - Одесса, 1999.

14. Вергунов В.А. Історія аграрної науки, освіти і техніки в Україні: ретроспективний науково- допоміжний бібліографічний покажчик авторефератів дисертацій, видань та публікацій, підготовлених у Центрі історії аграрних наук ДСНГБ НААН Украни (2001-2011 рр.) / В.А. Вергунов; НААН Украни, Державна наукова сільськогосподарська бібліотека. - К., 2011. - 383 с. - («Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії»: історико-бібліограф. серія; кн. 50).

15. Верзилов А.В. Воспоминания о В. Б. Антоновиче / А. В. Верзилов // Труды Черниговской учёной архивной комиссии. - 1908. - Вып. 7.

16. Вертоградов И. К вопросу о задачах Екатеринославской учёной архивной комиссии / И. Вертоградов // Летопись Екатеринославской учёной комиссии. - 1904. - Вып. 1. - С. 33-43.

17. Вісті Таврійської вченої архівної комісії і Таврійського товариства історії, археології та етнографії (1887-1931): Бібліогр. покаж. / НАН України. Інститут української археографії ЦНБ ім. В.І. Вернадського; Укл. Л. Шаріпова; відп. ред. Л. Дубровіна. - К., 1994. - 161 с. - (Науково-довідкові видання з історії України. Вип. 29).

18. Войцехівська І. Н. Епістолологія. Короткий історичний нарис / І.Н. Войцехівська, В.П. Ляхоцький. - К., 1998. - 52 с.

19. Волков Ф., П.П. Чубинский. Отрывки из личных воспоминаний / Ф. Волков. - М.: Типография П.П. Рябушинского. - 18 с.

20. Годовщина общества киевских врачей. - К., 1861. - 31 с.

21. Годовщина общества киевских врачей. - К.: Университетская типография, 1865. - 35 с.

22. Дорошенко Д. Мої спомини про давнє-минуле: 1901-1914 рр. / Дмитро Дорошенко. - Вінніпег, Манітоба: Видавнича спілка Тризуб, 1949.

23. Драгоманов М.П. Австро-руські спомини (1867-1877) // Літературно-публіцистичні праці: В 2-х т. / М.П. Драгоманов - К., 1970. - Т 2. - С. 151-288.

24. Житецький І. Заходи коло організації історичного товариства в Київі / І. Житецький // Україна. - 1929. - Січень-лютий.

25. Забіяка І.М. Епістолярна спадщина Василя Горленка: монографія / І.М. Забіяка. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2002. - 247 с.

26. Зайцева З. Спогади як джерело вивчення українського наукового руху кінця ХІХ - початку ХХ ст. (Історіографія проблеми) / Зінаїда Зайцева // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. - Вип. 11: На пошану вченого-історика, д-ра іст. наук, проф. Рема Георгійовича Симоненка / НАН України. Ін-т історії України; Відп. ред. Ю. А. Пінчук. - К., 2002. - С.

27. «Записки Киевского общества естествоиспытателей»: Т І-ХХ: Указ. стат. - К., б.г. - ХУІ с.

28. Записки Харьковского Отделения Императорского Русского Технического Общества. 1884. - Выпуск І. - Харьков: Типография К.П. Счасни, 1884. - 111 с.

29. Золотой век художественных объединений в России и СССР (1820-1932): Справочник / Сост.: Д.Я. Северюхин, О.Л. Лейкинд. - СПб.: Изд-во Чернышева, 1992. - 400 с.

30. Извлечение из протоколов заседаний общества киевских врачей за 1871-1872 годы. - К., 1873. - 24 с.

31. История естествознания. Литература, опубликованная в СССР. Т 11 (1986-1988). Ч. 1. Естествознание в целом, физико-математические и химические науки. - М.: Наука, 1997. - 216 с.

32. История естествознания. Литература, опубликованная в СССР. Т 9 (1981-1983). Часть 1. Естествознание в целом, физико-математические и химические науки. - М.: Наука, 1995. - 235 с.

33. История естествознания. Литература, опубликованная в СССР: 1917-1947 гг. / АН СССР. Ин-т истории естествознания. Фундаментальная библиотека общественных наук. - М.; Л., 1949. - 520 с.

34. История естествознания. Литература, опубликованная в СССР: 1948-1950 гг. / АН СССР. Ин-т истории естествознания. Фундаментальная библиотека общественных наук. - М.; Л., 1955. - 396 с.

35. История естествознания. Литература, опубликованная в СССР: 1951-1956 гг. / АН СССР. Ин-т истории естествознания. Фундаментальная библиотека общественных наук. - М.; Л., 1963. - 430 с.

36. История естествознания. Литература, опубликованная в СССР: 1957-1961 гг. / АН СССР. Ин-т истории естествознания. Фундаментальная библиотека общественных наук. - М.; Л., 1974. - 547 с.

37. История естествознания. Литература, опубликованная в СССР: 1962-1966 гг. / АН СССР. Ин-т истории естествознания. Фундаментальная библиотека общественных наук. - М.; Л., 1977. - 700 с.

38. История естествознания. Литература, опубликованная в СССР: 1967-1970 гг. / АН СССР. Ин-т истории естествознания. Фундаментальная библиотека общественных наук. - М.; Л., 1981. - 768 с.

39. История естествознания. Литература, опубликованная в СССР: 1971-1975 гг. / АН СССР. Ин-т истории естествознания. Фундаментальная библиотека общественных наук. - М.; Л., 1984. - 484 с.

40. История естествознания. Литература, опубликованная в СССР: 1976-1980 гг. / АН СССР. Ин-т истории естествознания. Фундаментальная библиотека общественных наук. - М.; Л., 1989. - 400 с.

41. История естествознания: библиограф. указ. изд., опублик. в СССР / Ин-т истории естествознания и техники им. С.И. Вавилова. Т 10: 1984-1985: в 2 ч. Ч. 2: Науки о Земле, биологические науки. Приложения / [Отв. ред. В.М. Орел]. - М.: Наука, 2007. - 288 с.

42. Історія медицини та охорони здоров'я в Україні: наук.-допом. бібліогр. покажч. Історія медицини та охорони здоров'я в Україні / уклад.: Л.Є. Корнілова, Н.І. Мамедова; Нац. наук. мед. б-ка України. - К.: Нац. наук. мед. б-ка України, 2012. - 107 с.

43. Історія міста Києва з найдавніших часів до 2000 року: наук.-допом. бібліогр. покажч. у вид. від ХУІІ ст. до 2000 р.: у 3 т., 14 кн. - Т 2, кн. 9. Матеріальна та духовна культура Києва (т. 2); Наукові товариства. Культурно-мистецькі установи: музеї, виставки, колекції (кн. 9) / ред.: В. А. Смолій, О.І. Гуржій, Л.Є. Дем'янова, Н.А. Дехтярьова, Л.Я. Муха; Ін-т історії України НАН України. - К., 2010. - 201 с.

44. Каталог збережених пам'яток Київського Церковно-археологічного музею. 1872-1922 рр. - К.: НКПІКЗ, 2002. - 244 с.

45. Каталог колекції документів Київської археографічної комісії 1369-1899 / Відп. ред. чл.-кор. АН УРСР І.О. Гуржій. - К.: Наукова думка, 1971. - 184 с.

46. Киевский университет. Документы и материалы 1834-1984 / Укладачі В. Замлинський, А. Буравченков, О. Долинський та ін. - К., 1984. - 192 с.

47. Кістяківський О.Ф. Щоденник (1874-1885): В 2-х т. / О.Ф. Кістяківський. - К.: Наукова думка, 1994. - Т 1: 1874-1879. - 647 с.

48. Коновец А.Ф. Периодическая печать как источник историко-научных исследований (к проблеме реконструкции образа науки) / А.Ф. Коновец // Науковедение и информатика. - 1992. - № 37. - С. 18-27.

49. Коцур А.П. Ідея державності в історичній думці та суспільно-політичному житті України кінця ХУПІ - початку ХХ ст.: дис. . ..д-ра іст. наук: 07.00.06 / А.П. Коцур; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К., 2000. - С. ...

50. Коцюбинська М. Зафіксоване і нетлінне. Роздуми про епістолярну творчість / М. Коцюбинська. - К.: «Дух і література», 2001. - 300 с.

51. Краткий обзор деятельности Бессарабского общества естествоиспытателей и любителей естествознания за первое десятилетие его существования с 1 марта 1904 г. по 1 марта 1914 г. // Труды Бессарабского общества естествоиспытателей и любителей естествознания, 1914. - С. І-ХХ.

52. «Летопись Екатеринославской учёной архивной комиссии»: (1904-1915): бібліографічний довідник / Уклад. С.В. Абросимова та ін.; АН УРСР. Архографічна комісія. - К., 1991. - 43 с.

53. Личный состав Общества к 1 января 1912 // Сборник Ист.-филол. общества. - Нежин, 1912-1913. - Т 8. - Отд. I. - С. 47-49.

54. Личный состав Общества к марту 1899 // Сборник Ист.-филол. общества. - Нежин, 1899. - Т 2. - Отд. I. - С. 59-63.

55. Лотоцький О. Археологічний з'їзд // Сторінки минулого / О. Лотоцький. - Варшава: Український науковий інститут. Серія мемуарів, 1933. - Т 2. - 485 с.

56. Медицина в Україні. Видатні лікарі: Біобібліографічний словник / Державна наукова медична бібліотека. - К., 1997. - (Медична біографістика). - Вип. 2: Друга половина ХІХ ст. Літери А-К / С.М. Булах та ін. (авт.-упор.); Ю.К. Дупленко (наук. консультант і фах. ред.). - К., 2005. - 615 с.

57. Мочульський М. З останніх десятиліть життя Франка (1896-1916). Спогади й причинки / М. Мочульський // За сто літ. - 1928. - Кн. 3. - С. 237-241, 248-252.

58. Наукове Товариство імені Т. Шевченка у Львові. Періодичні та серійні видання Наукового Товариства імені Т. Шевченка у Львові (1885-1939): Анотований покажчик / Наукове Товариство ім. Т Шевченка; Укл. Т.Ю. Кульчицька. - Львів, 1990. - 102 с.

59. Нейман Ц.Г. Сборник протоколов Общества подольских врачей за 1893-1894 год / Ц.Г. Нейман. - Каменец-Подольск, 1895. - 107 с.

60. Олесницький Є. Сторінки з мого життя / Є. Олесницький. - Львів: Накладом видавничої спілки «Діло», 1935. - Ч. 1: (1860-1890). - 1935. - 250 с.; - Ч. 2: (1890-1897). - 1935. - 122 с.

61. Переписка Александра Онуфриевича Ковалевского с Анатолием Петровичем Богдановым (18721894) // Труды ИИЕТ АН СССР. - 1961. - С. 112-167.

62. Петров Н. И. Воспоминания старого археолога / Н. И. Петров // Просемінарій: медієвістика, історія Церкви, науки і культури. - К., 1997. - Вип. 1. - С. 93-134.

63. Пискорский В. К. История моего профессорства в Нежине / В. К. Пискорьский // История и историки. Историографический ежегодник. 1979 / отв. ред. М. В. Нечкина. - М., 1982. - С. 369-393.

64. Письма А.О. Ковалевского к И.И. Мечникову. 1866-1900 / Под общей ред. Ю.И. Полянского. - М.; Л., 1955.

65. Показчик до «Записок Наукового товариства ім. Шевченка». Т І-ХХ. Роки I-VI. - Львів, 1898. - 66 с.

66. Показчик до «Збірника математично-природописно-лікарської секції Наукового товариства ім. Шевченка»: Т І-ХІІІ. Роки 1908-1909 / Зладив М. Чайковський. - Львів, 1910. - 78 с.

67. Показчик до перших 25 томів «Збірника математично-природописно-лікарської секції Наукового товариства ім. Шевченка»: Роки 1897-1926 / Зладив М. Чайковський. - Львів, б.р. - 15 с.

68. Показчик до тт. CI-CVI «Записок Наукового товариства ім. Шевченка»: (Рік ХХ). - Львів, 1911. -С. 194-220.

69. Показчик до тт. ХХІ-ХХМ Записок Наукового Товариства імені Шевченка // ЗНТШ. - Б. р. - Т. 26. - 12 с.

70. Празднование 80-летнего юбилея професора Рудольфа Вирхова. Торжественное соединенное заседание всех семи медицинских обществ г. Киева 29 сентября 1901 года. - К.: Изд. Ун-та св. Владимира. - 40 с.

71. Празднование совершившегося двадцатипятилетия Харьковского медицинского общества (18611886). - Х., 1886. - 89 с.

72. Протокол годичного заседания Каменец-Подольского отделения С.-Петербургского врачебного общества взаимной помощи, состоявшегося 12 и 13 февраля 1899 года, и приложения к нему. - Каменец- Подольск: Типография С.П. Киржацкого, 1899. - 37 с.

73. Протокол заседаний Киевского общества естествоиспытателей за 1912 г. - Б.м., б.г. - 51 с.

74. Протокол торжественного заседания Общества кременчугских врачей в честь председателя и почётного члена этого общества Авксентия Трофимовича Вогаевского 23-го апреля 1900 г. По случаю земско- врачебной его деятельности (1875-1900). - Кременчуг, 1901. - 51 с.

75. Протоколы и отчёты Киевского отделения Императорского русского технического общества за 1915 год. - К., 1915. - С. ХІІІ-ХХІХ. - (Оттиск из «Записок КО ИРТО», т. ХЩ № 5-6).

76. Протоколы и труды Общества елисаветградских врачей 1886/87 г. - Елисаветград, 1887. - 102 с.

77. Протоколы и труды Общества херсонских врачей за 1897-98 г. (Год ХХІХ). - Херсон, 1899. - 69 с.

78. Путеводитель по научным обществам России / Сост. И.И. Комарова. - Нью-Йорк: Norman Ross Publishing Inc., 2000. - 883 с.

79. Редин Е.К. Ученая деятельность Историко-филологического общества при Харьковском университете за первые двадцать пять лет его существования (1877-1902) / Е.К. Редин // Сборник Харьковского историко-филологического общества. - Х., 1905. - Т 14. - С. 29-41.

80. Российский Д.М. История всеобщей и отечественной медицины и здравоохранения. Библиография (996-1954 гг.) / Д.М. Российский; сост. при участии В.А. Невского, под ред. Б.Д. Петрова. - М.: Медгиз, 1956. - 938 с.

81. Русова С. Мої спомини (рр. 1861-1879) / С. Русова // За сто літ (Матеріали з громадського й літературного життя України XIX і початків XX ст.) / УАН. Історична секція. - К.: Держвидав України, 1928 - Кн. 2. - С. 129-138.

82. Савчук В.С. Историко-научный анализ деятельности естественнонаучных обществ Юга Украины, Крыма и Бессарабии: вторая половина ХІХ - начало ХХ в.: дис. ... докт. ист. наук: 07.00.07; 07.00.01 / Варфоломей Степанович Савчук; Днепропетровский государственный университет. - Днепропетровск, 1996.

83. Санцевич А.В. Періодична преса як комплекс історичних джерел / А.В. Санцевич // Український історичний журнал. - 1988. - № 4. - С. 4-75.

84. Симоненко І.М. Губернські вчені архівні комісії в Україні: історіографічний огляд і бібліографічний покажчик / І.М. Симоненко; Укр. НДІ архівної справи та документознавства, Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - К.: б.в., 2003. - 132 с. - (Архівні та бібліографічні джерела української історичної думки; вип. 8).

85. Систематический указатель к периодическим изданиям историко-филологического общества при Харьковском университете за 1886-1914 гг. / Под ред. Л.И. Гуревича. - Х.: Изд-во ХГУ 1955. - 71 с.

86. Систематический указатель статей, заметок, протоколов, отчётов и проч., помещённых в «Листках» и «Записках» Императорского общества сельского хазяйства Южной России с 1830 по 1894 г. / Сост. А.С. Бориневич. - Одесса, 1895. - 129 с.

87. Систематический указатель статей, помещённых в журнале «Записки имп. Русского технического общества» за 1867-1888 г. - СПб., 1889. - 59 с.

88. Систематический указатель статей, помещённых в журнале «Записки имп. Русского технического общества» за 1889-1891 гг. и за 1892 г. - СПб., 1892. - 36 с.

89. Систематический указатель статей, помещённых в журнале «Записки имп. Русского технического общества» за 1899-1906 г. - СПб., 1907. - 27 с.

90. Состав Общества к 1 января 1900 // Сборник Ист.-филол. общества. - 1900. - Нежин. - Т 3. - Отд. 1. - С. 20-24.

91. Состояние и состав Нежинского Историко-филологического Общества при Институте кн. Безбородко в Нежине к 1 января 1911 года // Сборник Ист.-филол. общества. - Нежин, 1910-11. - Т 7. - Офиц. отд. - С. 33-35.

92. Список членов Историко-филологического Общества в порядке их поступления в Общество с 1894 по 1903 год // Сборник Ист.-филол. общества. - Нежин, 1903. - Т 4. - Отд. 1. - С. 27-30.

93. Справоздання з діяльности відділу і секцій Наукового товариства ім. Шевченка у Львові за час від загальних зборів дня 11 мая 1893 до 31 грудня 1894 р. - Львів: Накладом Товариства, 1895. - 16 с.

94. Справоздання з перших загальних зборів Товариства імені Шевченка. - Львів: Накладом товариства, 1874. - 14 с.

95. Справочник научных обществ России / И.И. Комарова. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.snor.ru/?an=about_guide .

96. Статут Наукового Товариства імени Шевченка у Львові, ухвалений Загальними Зборами д. 29 червня 1904. - Львів, 1904. - 8 с.

97. Статут Українського Наукового Товариства у Київі. - К.: Друк. Барського, 1907. - 10 с.

98. Степанский А.Д. Документы по истории легальных общественных организаций в фондах дореволюционных государственных учреждений России / А.Д. Степанский // Советские архивы. - 1981. - № 2. - С. 24-27.

99. Торжественное заседание и речи, произнесённые при освящении здания Киевского отделения Императорского русского технического общества. - К., 1914. - 26 с. - (Оттиск из «Записок КО ИРТО», т. ХЫУ, № 5-6 и 11).

100. Труды Киевского физико-медицинского общества, состоящего при Университете Св. Владимира / Изд. под. ред. проф. В. Чиркова. - Вып. 1. 1897-1898. - К., 1899. - 321 с.

101. Труды медицинской секции Общества опытных наук при Императорском Харьковском университете за 1889 год. - Вып. 1. - Х., 1889. - 3-200, 96, 35 с.

102. Труды общества испытателей природы при императорском Харьковском университете. 1900. - Т ХХХУ - Харьков: Паровая типография и литография Зильберберга, 1901. - 286 с.

103. Труды Общества научной медицины и гигиены при Императорском Харьковском университете за 1897 г. - Х., 1899. - 116, 39 с.

104. «Труды Полтавской учёной архивной комиссии» (1905-1917): библиографический указатель / Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Сост. А.Б. Супруненко. - Полтава, 1991. - 52 с.

105. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Русским географическим обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования, собранные д. чл. П.П. Чубинским: В 7-ми т. - Вып. 1. - Т. 1. Верования и суеверия малорусского народа. - СПб.: Типография Майкова, 1872; - Вып. 2. - Т 1. Пословицы и загадки. - СПб.: Типография Майкова, 1877; - Т 2. Сказки. - СПб.: Типография Майкова, 1878; - Т 3. Обычаи и обряды по временам года (народный дневник). - СПб.: Типография Майкова, 1872; - Т 4. Песни обрядовые. - СПб.: Типография Майкова, 1877; - Т 5. Песни любовные, семейные, бытовые и шуточные. С дополнением (сборник Н. Костомарова). - СПб.: Типография Майкова, 1874; - Т. 6. Народные юридические обычаи по решениям волостных судов. - СПб.: Типография Майкова, 1879; - Вып. 1. - Ч. 1. - Т 7. Евреи Юго-Западного края. - СПб.: Типография Майкова, 1872; - Вып. 1. - Ч. 2. - Т 7. Поляки Юго-Западного края. - СПб.: Типография Майкова, 1872; - Вып. 2. - Т 7. Малоруссы Юго-Западного края (статистика, сельский быт, язык). - СПб.: Типография Майкова, 1873.