Історія одного союзу: взаємини Конрада Мазовецького з Данилом Галицьким у першій половині XIII ст
Роль, яку відігравав у політиці Конрада Мазовецького його союз із Данилом Галицьким. Етапи у взаємовідносинах правителів. Посилення ятвязьких, прусських та литовських вторгнень у Мазовецьку землю. Взаєминами між братами Лешеком Білим і К. Мазовецьким.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.07.2022 |
| Размер файла | 52,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Історія одного союзу: взаємини Конрада Мазовецького з Данилом Галицьким у першій половині XIII ст
Аґнешка Тетерич-Пузьо
габілітована докторка,
професорка кафедри середньовічної історії,
Поморська академія
Анотація
Мета статті полягає у визначенні ролі, яку відігравав у політиці Конрада Мазовецького його союз із Данилом Галицьким. Методологія дослідження зосереджена на з'ясуванні структури відносин двох князів. Проаналізовано як польські, так й українські джерела. Наукова новизна. Розглянуто основні етапи у взаємовідносинах правителів, переломний момент в яких міг відбутися 1221 р. Підкреслено також значну вагу можновладців, зокрема Пакослава Старого. Висновки. У міжкнязівських відносинах можна виокремити декілька періодів. У 1205-1221 рр. Конрад підтримував політику Лешека Білого, який прагнув підкорити своїм впливам сусідні руські князівства. Наприкінці цього етапу в поглядах цих двох братів на політику щодо Русі почали проявлятися розбіжності. 1221-й рік продемонстрував нові риси в позиції Конрада, який остерігав Данила Галицького про можливі наміри брата щодо запланованого викрадення князя. В умовах посилення ятвязьких, прусських та литовських вторгнень у Мазовецьку землю Конрад відчув потребу у співпраці з руськими князями. 1222-1227 рр. стали періодом зосередженості його на обороні від нападників, тоді як 1228-1235 рр. позначилися тісною співпрацею між Конрадом і Данилом. У 1236-1240 рр. відбулося охолодження у відносинах, але приблизно з 1240 р. й до смерті Конрада в 1247 р. знову спостерігалася стабільна співпраця. У статті також висвітлюється вплив на формування відносин між князями представників можновладців, а саме Пакослава Старого.
Ключові слова: Конрад Мазовецький, Данило Галицький, мазовецько-галицькі відносини.
Agnieszka TETERYCZ-PUZIO
Habilitated Doctor,
Professor at Department of Medieval History,
Pomeranian University
History of the Union: the Relations of Konrad of Mazovia with Daniel of Halych in the First Half of the Thirteenth Century
Abstract. The alliance with Daniel of Halych played an important role in the policy pursued by Konrad of Mazovia. The purpose of the research. This paper has two objectives. First, to briefly analyse, in the light of sources, the alliance Konrad of Mazovia with Daniel of Halych. Second, to investigate the scope of influence of the members of the nobility e.g. Pakoslaw the Old in the shaping of relations between the princes. The research methodology. On the basis of an analysis of both Polish and Ukrainian sources, the relationship between Konrad of Mazovia and Daniel of Halych was examined. The scientific novelty. There were discussed the main stages in the relations between Konrad of Mazovia and Daniel of Halych, in which the turning point may be the year of 1221. It was also pointed out the significant role of magnates, such as Pakoslaw the Old in shaping the relationship between the two princes. Conclusions. In the years 1205-1221 Konrad supported Leszek the White's policy, who strove to gain influence over the neighbouring Rus principalities. At the end of that period, the brothers began to differ in their views on policy towards Rus. In the year 1221 Konrad's attitude changed and he warned Daniel of Halych of his brother's intentions, which possibly concerned the planned kidnapping of the prince. Faced with the intensification of incursions by the Yotvingians, Prussians and Lithuanians into the Land of Mazovia Konrad began to seek cooperation with the princes of Rus. The years 1222-1227 was the time when Konrad of Mazovia focused on the defence against the incursions, while the period from 1228 until ca. 1235 brought about close cooperation between Konrad and Daniel. In the years ca. 1236-1240 a cooling of relations took place, nevertheless, a stable cooperation can be observed in the period dating from ca. 1240 until Konrad's death in 1247. In the article attention was paid to the role of the members of the nobility played in the shaping of relations between the princes e.g. Pakoslaw the Old.
Keywords: Konrad of Mazovia, Daniel of Halych, Mazovia-Halych relations.
У відносинах П'ястів із руськими князями впродовж XIII ст. своєю тривалістю та інтенсивністю вирізнявся альянс Конрада Мазовецького з Данилом Галицьким. У боротьбі за краківський престол 1230-х рр. перший неабияк розраховував на допомогу свого східного союзника. Натомість другий теж плекав певні надії від таких зв'язків задля досягнення власної мети* Переклад із польської мови - проф. Володимир Комар (Івано-Франківськ) Див. докл.: Войтович Л.В. Король Данило Романович: політик і полководець // Доба короля Данила в науці, мистецтві, літературі. - Л., 2008. - С.22-97; КотлярМ.Ф. Данило Галицький. - К., 2002..
Слід зазначити, що обидва князі були кровно спорідненими. Батько Данила - Роман доводився далеким родичем П'ястам як онук Болеслава Кривоустого та син його дочки Аґнешки. Як зауважив Д.Домбровський, при руському дворі питання про споріднення між сином Романа - Данилом і Конрадом Мазовецьким не викликало жодних сумнівів Dqbrowski D. Krol Rusi Daniel Romanowicz: O ruskiej rodzinie ksi^z^cej, spoleczenstwie i kulturze w XIII w. - Krakow, 2016. - S.31, 181.. Князі були майже ровесниками: Конрад випередив Данила в народженні приблизно на 11 років (перший з'явився на світ бл. 1187-1189 рр. Teterycz-Puzio A. Konrad Mazowiecki: Kniaf wielki lacki (1187/89 - 31 sierpnia 1247). - Krakow, 2019. - S.20., другий - бл. 1201 р.) Dqbrowski D. Genealogia Mscislawowiczow. - Krakow, 2008. - S.302-309. Див. також: Майоров А.В. О происхождении имени и уточнении даты рождения Даниила Галицкого // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. - Вип.20: Actcs Testantibus: Ювілейний збірник на пошану Леонтія Войтовича. - Л., 2011. - С.453-478..
У 1205 р. під Завихостом відбулася битва між Лешеком Білим та Конрадом Мазовецьким - з одного боку, і князем Романом Галицьким - з іншого, в якій останній зазнав поразки Див.: MajorowA.W. Ostatnia wyprawa Romana Mscislawicza (Z dziejow polityki zagranicznej Rusi Halicko-Wolynskiej) // Klio: Czasopismo Poswi^cone Dziejom Polski i Powszechnym. - T.14. - Torun, 2010. - S.49-80; Nagirnyj W. Polityka zagraniczna ksi^stw ziem halickiej i wolynskiej w latach 1198 (1199) - 1264. - Krakow, 2011. - S.118-122.. Після цього його сини були вивезені за кордон: Василько з матір'ю й опікуном Мирославом опинилися при дворі Лешека, а Данило Романович був звідти висланий до Угорщини Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей (далі - ПСРЛ). - T.2 / Ред. М.А.Александров. - Москва, 1962. - Стб.718-719; Kronika halicko-wolynska. Kronika Romanowiczow / Tlum. D.D^browski, A.Jusupowic. - Krakow; Warszawa, 2017. - S.98. Див. також: Jusupowicz A. Miroslaw-piastun i Miroslaw Halicki w przekazach Kroniki halicko-wolynskiej // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. - Вип.20: Actcs Testantibus: Ювілейний збірник на пошану Леонтія Войтовича. - С.770, 778.. Безперечно, Лешек Білий був зацікавлений у поширенні свого впливу на Русь. Але у зв'язку з претензіями князя Владислава Тонконогого він не почувався впевнено на нещодавно відновленому краківському престолі Labuda G. Dwa zamachy stanu w Polsce 1177-1179, 1202-1206 // Sprawozdania Poznanskiego Towarzystwa Przyjaciol Nauk. - T.82. - 1971. - S.103-104; Rymar E. Kiedy Mieszko Pl^tonogi panowal w Krakowie? // Roczniki Historyczne. - T.65. - 1999. - S.22-25. й тому не розпочинав жодних воєнних дій. У цей період брати жили у злагоді між собою, Конрад правив у Мазовецькій землі, а Лешек - у Краківсько- Сандомирському князівстві, де проявляв велику політичну активність у східному напрямку.
Після повернення з Угорщини, приблизно в 1211 р., Данило з'явився при дворі Лешека Білого Bartnicki M. Polityka zagraniczna ksi^cia Daniela halickiego w latach 1217-1264. - Lublin, 2005. - S.33. Див. також: Александров Д.Н. Галицко-Волынская земля в XIII - первой четверти XIV вв. - Москва, 1997; Волощук М. Угорське дитинство князя Данила Романовича (1206-1210 рр.) // На вівтар історії України. - Івано-Франківськ, 2008. - C.369-373.. За цей час погіршилися відносини Данила та його матері з угорським королем Андрієм II Квтляр М.Ф. Данило Галицький. - К., 2001. - C.111; Войтович Л.В. Союз Галицьких Романовичів з Австрією та Чехією у ХІІІ ст. // Проблеми слов'янознавства. - Вип.56. - Л., 2006. - С.263-273; Його ж. Польща, Мазовія, Литва та Угорщина у боротьбі за спадщину Романовичів // Там само. - Вип.59. - Л., 2010. - С.52-66.. Удова Романа, імовірно, розраховувала на допомогу князя Лешека. У 1214 р. було укладено так звану Спішську угоду. Лешек Білий погодився на правління в Галичі сина Андрія II - Коломана, який, за порадою Пакослава Старого, мав одружитися з Лешековою дочкою - Саломеєю ПСРЛ. - Т.2. - Стб.730-731.. Незабаром вектор у політиці Лешека змінився на протилежний Там же. - Стб. 731; Kronika halicko-wolynska... - S.112.. Він відмовився допомагати Угорщині. Можливо, що на підтримку Данила, який повертався з цієї країни, та його брата Василька виступила частина краківських і сандомирських можновладців. Особливо це стосувалося тих, хто через посади й земельні посілості були пов'язані з Сандомирською землею, що сусідила з Галицькою та Волинською Nagirnyj W. Polityka zagraniczna... - S.166-167. Див. також: Jusupowicz A. Elity ziemi halickiej i wolynskiej w czasach Romanowiczow (1205-1269): Studium prozopograficzne. - Warszawa, 2012.. Наймогутнішим серед сановників уважався Пакослав Старий (приблизно 1170-1245 рр.), який тоді був сандомирським, а згодом, від 1212 р., - краківським воєводою. Він також у різні періоди обіймав найвпливовіші посади у Краківсько-Сандомирському князівстві (каштелян і сандомирський воєвода, каштелян та воєвода краківський, каштелян віслицький) Urz^dnicy malopolscy XII-XV w.: Spisy / Opr. J.Kurtyka, T.Nowakowski, F.Sikora, A.Sochacka, P.K.Wojciechowski, B.Wyrozumska; red. A.G^siorowski. - Wroclaw, 1990. - S.353.. Його стосунки зі князівською родиною позитивно відображено в тексті Галицько-Волинського літопису, де Пакослава названо приятелем удови князя Романа та її дітей ПСРЛ. - Т.2. - Стб.731..
Невдовзі західногалицькі землі були підпорядковані Угорщині, яка усунула польські залоги з Перемишля та Любачева. У той період (приблизно 1217 р.) в Польщі поступово ослабли впливи угруповання Пакослава Старого та його роду. Він був позбавлений уряду, щоправда ненадовго. Після укладення в 1218 р. Данилом Галицьким угоди з новгородським князем Мстиславом Мстиславовичем Удатним, який пообіцяв Данилові за дружину свою дочку Анну Там же. - Стб.732; Kronika halicko-wolynska... - S.114., поновився союз Лешека Білого з Угорщиною Holowko O.B. Halicki okres dzialalnosci ksi^cia Mscislawa Mscislawowicza Udalego // Klio: Czasopismo poswi^cone dziejom Polski i powszechnym. - 11. - Torun, 2008. - S.5-12.. Галицько-Волинський літопис повідомляє, що Данило захопив Берестя, Уруск, Верещин, Стовп і Кумов, які раніше Лешек приєднав до своїх володінь ПСРЛ. - Т.2. - Стб.732. Відповідно до даних цього джерела приблизно 1213 р.. А.Буко пов'язував із цим періодом початок зведення руськими князями у Стовпі кам'яної башти (однак достеменно невідомо, з якою метою її було споруджено - військовою чи якоюсь іншою) Buko A. Stolpie: Tajemnice kamiennej wiezy. - Warszawa, 2009. - S.171-172..
Восени 1219 р. відбувся спільний похід Лешека Білого та угорців, який завершився захопленням Галича. Данило покинув це місто, а галицький престол зайняв Коломан - син угорського короля Андрія II. Але вже в 1220 р. Мстислав Удатний розпочав боротьбу за повернення Галича, завдавши разом із половцями ударів Коломану. Водночас Данило сприяв литовському вторгненню у землі Лешека. Це мало допомогло, адже угорський воєначальник відбив атаку руських сил і змусив Мстислава повернутися на Пониззя. Проте останній через рік за намовлянням київського князя Мстислава Старого та Данила Романовича після тривалої облоги захопив Галич, ув'язнив Коломана з Саломеєю Nagirnyj W. Polityka zagraniczna... - S.178-179.. Перебуваючи у ситуації конфлікту з магнатами Андрій II вирішив піти на компроміс.
Конрад I, будучи мазовецьким князем, мав інше бачення політики щодо руських земель, аніж його брат. Конрадові володіння були спустошені нападами литовців, з якими укладали угоди руські державці. Ян Длуґош писав про перемогу поляків та угорців над литовцями й русичами вже в 1209 р. Excerpta Joannis Dlugossi e fontibus incerptis / Ed. W.K^trzynski // Monumenta Poloniae Historica (далі - MPH). - T.4. - Lwow, 1884. - S.12., а також про русько-литовське вторгнення в польські землі 1211 р. DlugoszJ. Annales seu Cronicae Incliti Regni Poloniae. - Liber 5-6. - Varsaviae, 1973. - Р.212. У Галицько-Волинському літописі знаходимо інформацію про співпрацю та «велику любов» деяких руських князів із литовцями ПСРЛ. - Т.2. - Стб.736; Kronika halicko-wolynska... - S.226-227.. У 1220 р. відбувся відплатний напад. Це сталося внаслідок підбурювання Данила Галицького й після походу Лешека Білого в Русь, який, можливо, зачепив також і землі Конрада Blaszczyk G. Dzieje stosunkow polsko-litewskich od czasow najdawniejszych do wspolczesnosci: Trudne pocz^tki. - T.1. - Poznan, 1998. - S.35..
Події 1221 р. можуть свідчити про певний розрив між братами та про зміну політики Конрада Мазовецького щодо східного сусіда. Під час походу в березні 1221 р. Мстислава на Галич, а Лешека Білого - на Щекарів (тепер Красностав) Конрад мав приїхати до Данила з пропозицією розпочати мирні переговори. Як випливає із джерела, Конрад відрадив Данила зустрічатися з братом Лешеком ПСРЛ. - Т.2. - Стб.737; Kronika halicko-wolynska... - S.120.. Цілком можливо, що останній, а також белзький князь Олександр Всеволодович планували під час переговорів (залежно від їх перебігу) ув'язнити Данила, змушуючи піти на поступки. Ми не знаємо, чи князь, напередодні зустрічі, мав намір повідомити Данила про плани брата, чи він вирішив це зробити у ході перемовин із галицьким володарем. Безперечно, Конрад Мазовецький із багатьох причин не хотів ескалації конфлікту з Данилом Галицьким. О.Б.Головко вважає, що на зміни у східній політиці Конрада в основному вплинули походи литовців, зумовлені наслідками володимиро-литовсько- го союзу Holowko O.B. Halicki okres dzialalnosci... - S.16-17. Див. також: Пашуто ВТ. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. - Москва, 1950. - С.204; Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь. - К., 1998. - C.180; Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X - первой трети XIII вв. - К., 1988. - C.95.. Окрім того, після смерті в 1217 р. воєводи Кристина, убитого за наказом Конрада, посилилися напади пруссів на Мазовію. Конрадові довелося зосередити всі сили на протидії їхнім вторгненням, тому необхідно було врегулювати відносини з іншими сусідами. Можливо також, що у цій ситуації зіграла певну роль дружина князя Агафія. Зважаючи на походження, вона могла б бажати співпраці Конрада з руськими правителями, а крім того, імовірно, зачаїла образу на свого шваҐра, чиїх воїнів звинувачували у смерті її батька новгород-сіверського князя Святослава Ігоревича. Становище княгині при дворі чоловіка посилювалося з народженням кожного наступного сина Okraszewska I. Agafia, ksi^zna mazowiecka, krakowska i l^czycka // Niebem i sercem okryta: Studia historyczne dedykowane dr Jolancie Malinowskiej / Red. M.Malinowski. - Torun, 2002. - S.71-72.. Джерела чітко вказують на її вплив, котрий дедалі зростав Kronika wielkopolska // MPH: Nova Series (далі - NS). - T.8 / Ed. B.Kurbis. - Warszawa, 1970. - Cap.62; Piotr z Dusburga. Kronika ziemi pruskiej / Tlum. S.Wyszomirski, wyd. J.Wenta. - Torun, 2004. - Cap.II, 5. - S.24. Див. також: Teterycz-PuzioA. Konrad. - S.47-50, 175-180..
У відносинах між Лешеком Білим і Конрадом Мазовецьким почали проявлятися розбіжності, спричинені відмінними поглядами на політику відносно Русі Dqbrowski D. Daniel Romanowicz krol Rusi (ok. 1201-1264): Biografia polityczna. - Krakow, 2012. - S.108.. Зокрема різними були принципи співпраці обох князів із руськими володарями - Лешек прагнув домінувати, а Конрад бажав отримати якнайбільшу вигоду для себе. Можливо, мазовецький князь оцінював ситуацію реалістичніше, аніж його брат. Поступово Конрад почав співпрацювати з Романовичами. Це переконання ще більше посилилося після смерті Лешека, особливо коли він розраховував на їхню допомогу у захопленні Кракова. А Романовичі вбачали в ньому союзника у своїй боротьбі за Галич. Війна Лешека Білого зі Мстиславом Удатним, якого підтримував Данило Галицький, остаточно завершилася поразкою польсько-угорських військ у Галичі 1221 р. Узимку 1221-1222 рр. Лешек, можливо завдяки посередництву брата, уклав угоду з Данилом Holowko O.B. Halicki okres dzialalnosci... - S.18; Nagirnyj W. Polityka zagraniczna... - S.189. Див. також: Майоров А.В. Борьба Даниила Романовича за галицкий стол с венграми в конце 20 - начале 30-х гг. XIII в. Ч.1: Галицкая община и князь Даниил // Вестник СПбГУ: Сер.2. - Вып.1. - Санкт-Петербург, 1999; Его же. Борьба Даниила Романовича за галицкий стол с венграми в конце 20 - начале 30-х гг. XIII в. Ч.2: Галицкая община и королевич Андрей // Там же. - Вып.2. - Санкт-Петербург, 2000..
Спостерігаючи за взаєминами між братами Лешеком Білим і Конрадом Мазовецьким у 1220-х рр., можна стверджувати, що відмінність у поглядах, яка вже почала проявлятися, не викликала між ними ворожості. До 1227 р. останній був зайнятий боротьбою з прусськими нападами, співпрацюючи з братом та іншими П'ястами і здійснюючи походи проти згаданих язичників. Крім того, він підтримував Лешека в його боротьбі зі Святополком Ґданським. Потім відбувся відомий з'їзд у Ґасаві (1227 р.), під час якого планувалося обговорити позицію Святополка, а також конфлікт його союзника Владислава Одоніка зі своїм дядьком Владиславом Тонконогим. Під час з'їзду Лешек Білий був убитий, а силезький князь Генріх Бородатий поранений. Відомості в польських джерелах не дають однозначної оцінки з приводу винуватця кровопролиття Kalendarz katedry krakowskiej // MPH: NS. - T.5. - Р.188 («Dux Lestko, quem filus Odonis interfecit, obiat»); Rocznik kapituly krakowskiej // Ibid. - P.75 («Lezstko dux Cracouie interfectus est in colloquio a filio Odonis sub fraude»). Також: Rocznik krotki: Rocznik swi^tokrzyski nowy // Ibid. - P.34, 240; Albrici monachi Triumfontium Chronicon // Monumenta Germaniae Historica: Scriptores / Ed. G.H.Pertz. - T.23. - Hannoverae, 1874. - Р.921 («Leszek zabity przez Wladyslawa Laskonogiego»); Rocznik Traski // MPH. - T.2 / Ed. A.Bielowski. - Lwow, 1872. - Р.857 («dux Lestco interfectus est a Pomoranis sub fraude»); Rocznik malopolski // Ibid. - T.3. - Lwow, 1878. - Р.164-165; Rocznik krakowski // Ibid. - T.2. - Р.837; Rocznik S?dziwoja // Ibid. - Р.877; Kronika Dzierzwy // Ibid. - T.3. - Р.47-48; MPH: N.S. - T.15 / Ed. K.Pawlowski. - Cap.3.48. - Р.78.. Імовірно, близьким до істини був автор Галицько-Волинського літопису, котрий повідомив, що Лешека вбили Святополк і Владислав Одонік ПСРЛ. - Т.2. - Стб.754.. Як зазначає Д.Домбровський, відомості про події в Ґасаві походили з достовірних джерел: від двору вдови Ґримислави (не виключено, що це був хтось із вельмож з її оточення, як, наприклад, Пакослав Старий) або від присутнього на з'їзді Конрада Мазовецького Dqbrowski D. Uczestnicy wydarzen g^sawskich 1227 w swietle przekazow kroniki halicko-wolynskiej // G^sawa w pami^ci historycznej: W zwi^zku z 620 rocznic^ lokacji miasta / Red. D.Karczewski. - Inowroclaw, 2009. - S.95-98..
Розпочалася боротьба за краківський престол та за опікунство над однорічним сином Лешека Білого - Болеславом Сором'язливим. Це був період політичної роздробленості Польщі, коли першим серед П'ястів уважався той, хто правив у Кракові. Зазвичай мати князя за підтримки близького родича очолювала реґентську раду (у цьому випадку Ґримислава - дочка Інгвара Ярославича чи Ярослава Володимировича) Teterycz-Puzio A. Piastowskie ksi^zne regentki: O utrzymanie wladzy dla synow (koniec XII w. - pocz^tek XIV w.). - Krakow, 2016. - S.65- 66, 232-234.. Тому Конрад скаржився до реґентської ради. У практичній політиці склалося так, що краківський престол належав тому з кандидатів, який об'єднував більшість можновладців. Окрім побоювання труднощів у співпраці з Конрадом Мазовецьким, котрий виступав противником посилення позиції вельмож та їхнього впливу на владу, малополь- ські сановники усвідомлювали відмінність проблем і загроз для Малопольщі й Мазовії. Варто зазначити, що перша складалася з двох земель: Сандомирської та Краківської, державці яких часто-густо розходилися в поглядах щодо, наприклад, посідання краківського престолу. Малопольські можновладці не бажали бути втягнутими в боротьбу з народами - головними противниками й загрозою для Мазовії, тобто пруссами, ятвя- ґами, литовцями. Так само їх мало цікавили відносини зі Святополком Поморським або хрестоносцями. Натомість прагнули, щоб краківський князь проводив активну політику щодо Силезії, Угорщини, Чехії Samsonowicz H. Konrad Mazowiecki (1187/88 - 31 VIII 1247). - Krakow, 2008. - S.75.. Вони, можливо, побоювалися, що Конрад не впорається з цими викликами. Малопольща та Мазовія мали одного спільного сусіда - руські князівства. У дружніх відносинах із ними були особливо зацікавлені ті можновладці, котрі володіли землями на Сандомирщині. Очолювані Пакославом Старим, вони прихильно поставилися до співпраці з мазовецьким князем Конрадом I, а також щодо відновлення союзу з Данилом Романовичем, хоча б наприкінці 1226 або на початку 1227 рр. Пакослав мав узяти участь у поході угорського короля Андрія II проти Мстислава Мстиславича, на допомогу якому Данило вислав воєводу Гліба ПСРЛ. - Т.2. - Стб.749;JusupowicA. Elity ziemi halickiej i wolynskiej w czasach Romanowiczow. - Krakow, 2013. - S.149..
Данило Галицький у той період потребував союзників. У другій половині грудня 1227 р. він здобув Луцьк та ув'язнив Ярослава. Потім, підтриманий Мстиславом Мстиславичем, організував похід проти пінського князя Ростислава й наприкінці березня 1228 р. зайняв Чорторийськ. Однак Ростислав звернувся по допомогу до київського володаря Володимира Рюриковича та до чернігівського Михайла Всеволодовича. У другій половині квітня або на початку травня 1228 р. союзники вирушили на Волинь і взяли в облогу Кам'янець. Данило уклав із ними перемир'я й пішов на польські землі ПСРЛ. - Т.2. - Стб.751, 753; Jusupowicz A. Miroslaw-piastun i Miroslaw Halicki... - S.772.. конрад мазовецький галицький лешек білий
Як свідчать джерела, у травні 1228 р. відбулися інтенсивні зустрічі Ґримислави та її оточення з потенційними союзниками в боротьбі за краківський престол. Це був переговорний період. Княгиня зі своїми радниками намагалася залучити Данила як спільника в майбутньому протистоянні з Конрадом Мазовецьким. 12 травня у Скаришеві відбулася зустріч можновладців Малопольщі, Ґримислави, наділеної титулом «ducissa Sandomirie», із «сином Романа». Можна припустити, що це був Данило Галицький, котрий шукав допомоги в польських володарів проти коаліції південноруських князів на чолі з Володимиром Рюриковичем, за участі чернігівського Михайла Всеволодовича, королевича Андрія й половців. Данило переконав половецького хана Котяна перейти на його бік. Незабаром йому на допомогу на чолі польського війська вирушив Пакослав. Данило з підкріпленням попрямував до Києва, однак на півдорозі було укладено мир ПСРЛ. - Т.2. - Стб.754; Nagirnyj W. Polityka zagraniczna... - S.193-195; Jusupowic A. Elity... - S.254.. Із документа княгині Ґримислави довідуємося, що на з'їзді були присутні також представники Конрада Мазовецького: Богуш із «Мазовша» та Богуслав із «Рави», тобто мазовецький воєвода Богуш і рав- ський каштелян Богуслав Kodeks dyplomatyczny Malopolski (далі - KDM). - T.2 / Ed. F.Piekosinski. - Krakow, 1876-1886. - №395; Zbior ogolny przywilejow i spominkow mazowieckich (далі - ZDMaz) / Ed. J.K.Kochanowski. - Warszawa, 1919. - №256.. Так мазовецький князь намагався контролювати перебіг подій, особливо у ситуації, коли Ґримислава та її оточення прагнули заручитися союзницькою підтримкою Данила. Деякі історики вважають, що лише тоді, у середині 1228 р., він змінив свою політику й пішов на альянс із Конрадом Мазовецьким. Однак, як було зазначено вище, політичне зближення Конрада з Данилом можна спостерігати набагато раніше, адже в той період було укладено вже наступний договір, який передбачав взаємну підтримку. Схоже на те, що велику роль у цьому зіграв Пакослав Старий, котрий добре знав як одного, так й іншого. Перш за все, він представляв інтереси Ґримислави та її неповнолітнього сина, тож намагався маневрувати між П'ястами в їхній боротьбі за краківський престол. Владу у Кракові обійняв ве- ликопольський князь Владислав Тонконогий. Це відбулося на підставі угоди, укладеної між Лешеком Білим і Владиславом, а також його договору з малопольськи- ми можновладцями, підписаного 1228 р. у Цені (село біля Каліша), де був і Пакослав Старий Kodeks dyplomatyczny katedry krakowskiej sw. Waclawa / Ed. F.Piekosinski. - T.1. - Krakow, 1874. - №19-20.. За відсутності Владислава Тонконогого, котрий воював за Великопольщу зі своїм племінником Владиславом Одоніком, у Кракові правив його союзник - Генріх Бородатий.
Конрад Мазовецький досить швидко вирішив перейти до застосування сили, використовуючи допомогу князя Данила. Уже в 1229 р., заручившись підтримкою галицького володаря, він розпочав похід у Великопольщу проти Владислава Тонконогого - свого конкурента в боротьбі за краківський престол. У цій виправі взяв участь Пакослав Старий разом зі Мстивоєм, який згодом стане віслицьким і краківським воєводою. У Галицько-Волинському літописі згадується, що Конрад після смерті брата попросив Данила та Василька, щоб обидва надали йому допомогу проти Владислава. Унаслідок укладеного договору Конрад разом із Данилом і Васильком вирушили на Каліш. Воєвода Василька - Мирослав отримав завдання обійти місто та оточити його Jusupowicz A. Miroslaw-piastun i Miroslaw Halicki... - S.772.. Становить інтерес наведена в тому ж літописі інформація, що Конрад поважав руських воїнів, тоді як його «ляхи» не хотіли воювати, тож він силоміць змушував їх битися. Спроба здобути замок зазнала невдачі. Тому до оточених вирушили переговорники на чолі з Пакославом і Мстивоєм, а також перебраним до невпізнанна Данилом. Утім у джерелах згадується, що Конрад скоріш за все не підтримував наміру останнього взяти участь у перемовинах, адже не довіряв Мстивоєві. На прохання мешканців припинити облогу Пакослав запропонував їм особисто звернутися до руського князя, тим самим демаскувавши його. У відповідь Данило «штовхнув древком» Пакослава та зняв із нього шолом. Після розмови з містинами посольство повернулося, відтак було укладено мирний договір ПСРЛ. - Т.2. - Стб.754-758; Kronika halicko-wolynska... - S.136-138..
Слід підкреслити роль згаданих вище можновладців Малопольщі. Чи настільки вони відвернулися від князя Владислава Тонконогого, щоб через рік підтримати його противника? Чому спочатку Пакослав переконав Данила перевдягнутися й поїхати з ним на переговори, а під час розмови з калішанами розсекретив його? Своєю чергою, чому Данило вказав на Пакослава древком списа? Останній факт наштовхує на роздуми. Це був жест, чи, можливо, навіть якийсь грубий жарт, якщо справді цей учинок виглядав як покарання за описану вище поведінку? Чи це було пов'язано з раною, раніше завданою Пакославом? У розповіді вказується, що це була перша версія перебігу подій. Слід пам'ятати, що Пакослав знав Данила з дитинства й це пояснює досить фамільярне поводження. На думку Б.Влодарського, двоє сандомирських можновладців: сандомирський воєвода Пакослав і віслицький каштелян Мстивой, приєдналися до військ Конрада Мазовецького та Данила й Василька з дорученням, отриманим від Ґримислави, щоб дбати про інтереси Владислава Тонконогого Wlodarski B. Polityczne plany Konrada I Mazowieckiego // Rocznik Towarzystwa Naukowego w Toruniu. - T.76. - Toran., 1971. - S.35-36; WlodarskiB. Polska i Rus 1194-1340. - Warszawa, 1966. - S.104.. Цілком можливо, що вони повинні були контролювати ситуацію в таборі нападників та, імовірно, не дозволяли їм здобути перевагу. Пакослав, як можемо припустити, не вважав добрим рішенням надання влади Владиславові Тонконогому. Він погодився на це, мабуть, за наполяганням інших вельмож. З іншого боку, він не довіряв Конрадові, а можливо, і Данилові також. Пакослав був зацікавлений у збереженні рівноваги сил між обома кандидатами в боротьбі за Краків - Владиславом Тонконогим та Конрадом Мазовецьким. Унаслідок описаних подій Пакослав Старий був відправлений у Русь BieniakJ. Polityczne okolicznosci smierci Leszka Bialego // G^sawa w pami^ci historycznej: W zwi^zku z 620 rocznic^ lokacji miasta. - S.58., а потім якимось чином виявився покараним, про що свідчить документ Ґримислави від 1230 р., де згадуються вислані Конрадом можновладці KDM. - T.2. - №401.. На думку Б.Влодарського, питання їх повернення, швидше за все, обговорювалися 1230 р. на з'їзді в Ґамбіні Ibid. - №399; Wlodarski B. Polityczne plany... - S.37-38.. Однак Пакослав був у Русі, мабуть, гостем, а не в'язнем. Цікаво, що після захоплення в 1230 р. Сандомирської землі Конрадом Мазовецьким і його сином Болеславом Kodeks dyplomatyczny Polski (далі - KDP). - T.2. - №9; №399-1230; №403-1232., на нетривалий період, як виявилося згодом, сандомирським воєводою став родич Пакослава Старого - Пакослав Молодший Urz^dnicy malopolscy... - №960-961. Див. також: Teterycz-Puzio A. Na rozstajnych drogach: Mazowsze a Malpolska w latach 1138-1313. - Slupsk, 2012. - S.312-315. ZDMaz. - №295-296; Zbior dyplomow klasztoru mogilskiego przy Krakowie (далі - Zmog) / Ed. E.Janota. - Krakow, 1865. - №12; KDM. - T.2. - №404; T.1. - №363.. Щоправда, з'явилися гіпотези щодо конфлікту між ними, але, як видно з джерел, вони обидва співпрацювали з Конрадом та його синами (акти 1230, 1231, 1232, 1237 рр.48) і Генріхом Бородатим (документи 1232, 1235 рр.) KDM. - T.2. - №406; Zmog. - №13; Wlodarski B. Polityczne plany... - S.37.. Контакти Пакослава Старого з князями та руською елітою підтверджує Галицько-Волинський літопис. Як зауважив Д.Домбровський, у світлі джерела можна побачити, що з грона польських можновладців найвідомішими в Русі були в основному представники малопольських вельмож, приміром Пакослав Старий Dqbrowski D. Uczestnicy wydarzen g^sawskich 1227 w swietle przekazow kroniki halicko-wolynskiej. - S.101-117..
Під час боїв за Краків 1230-х рр. Конрада Мазовецького звинувачували у використанні руської допомоги. У буллі Григорія IX від 27 лютого 1233 р. згадано про участь у польських князівських міжусобицях «ворогів католицької віри» - сарацинів і русичів. Імовірно, під поняттям «сарацинів» і «ворогів віри» малися на увазі ятвя- ґи та прусські племена, а, можливо, литовці, присутні в руських військах Bialunski G. Studia z dziejow plemion ruskich i jacwieskich. - Olsztyn, 1999. - S.90.. Про боротьбу Конрада за підтримки сил зі сходу згадується також у Великопольській хроні- ці Kronika wielkopolska. - Cap.74., у творі Я.Длуґоша DlugoszJ. Annales seu Cronicae... - Liber 7, 8 - Pod rokiem 1248..
Як видно із джерел, Данило Галицький був важливим стратегічним союзником Конрада Мазовецького. Угода стосувалася взаємної участі в походах проти їхніх ворогів і включала, серед іншого, дозвіл на викрадення людей під час виправ як поляками, так і русичами. Данило підтримував прагнення Конрада тому, що, імовірно, на поточному етапі зі всіх князів династії П'ястів він найбільше його влаштовував як кра- ківсько-сандомирський правитель. Отже вони потребували один одного. Галицький володар хотів змінити баланс сил у Русі, а Конрад прагнув вплинути на політичну ситуацію в польських землях. Мазовецько-руський союз, який тривав до кінця життя Конрада, також був пов'язаний із політикою князя проти ятвяґів, на чиї території претендували литовці.
Співпраця стосувалася також інших сфер діяльності, особливо тоді, коли син Конрада - Болеслав володів Сандомирщиною. У 1232 р. Конрад міг призначити заробітну плату у Сандомирській землі для латинського єпископа в Русі, яким став цистерціанець Ґерард. Він був висвячений на єпископа-місіонера, імовірно, за згодою Данила Галицького та проти волі ґнезненського архієпископа Пелца Kozlowska-Budkowa Z. Gerard // Polski Slownik Biograficzny. - T.7. - Krakow, 1958. - S.389..
Із 1230 р. Данило й Василько брали активну участь у боротьбі за Галицьку землю. Данило здобув Галич завдяки допомозі Конрада Мазовецького та половців. Мешканці міста, однак, вибрали угорського короля Андрія II ПСРЛ. - Т.2. - Стб.761.. У 1231 р., після невдалого плану вбивства Данила галицькими боярами і князем Олександром, галицький володар направив військо проти белзького правителя, у тому числі за участю Василькового воєводи - Мирослава. Олександр утік до Перемишля, а потім в Угорщину Там же. - Стб.764.. Мирослав 1232 р. уклав від імені Данила угоду з угорським монархом: він віддав Олександрові Белз і Червень, а престол у Галичі зайняв син короля - Андрій. У цій поразці було звинувачено воєводу Мирослава, однак пізніше він зміг повернути милість володаря Там же. - Стб.765-770.. Романовичі на той час, шукаючи допомоги, перебували в Польщі. У березні 1233 р. після битви під Шумськом Данило перехопив ініціативу. У 1232-1233 рр. Романовичі прагнули створити антигалицьку коаліцію. На початку зими 1233 р., коли помер королевич Андрій, Данило здобув Галич Nagirnyj W. Polityka zagraniczna... - S.200-201.. Залишивши місто собі, він віддав Василькові владу на Волині. У 1233-1234 рр. у Південній Русі існували два політичні табори. Після поразки, завданої Володимирові Рюриковичу під Києвом, на зворотному шляху відбувся бій під Торчеськом, де Данило втратив коня й був змушений тікати з поля битви ПСРЛ. - Т.2. - Стб.773.. Ця поразка ускладнила його становище. У 1235 р. Романовичі знову втратили Галич на користь Михайла Всеволодовича та його сина Ростислава.
Це був період, коли відбувалася зміна союзників. За підбурюванням Михайла й Ростислава Конрад приєднався до коаліції проти Романовичів. Ті, своєю чергою, уклали угоду з княгинею Ґримиславою, яка захищала краківсько-сандомирські володіння для свого сина. Вона боронила їх, насамперед, від Конрада, котрий успішно завоював північну частину Краківсько-Сандомирського князівства, зокрема радомські землі (приблизно в 1235 р.) Lodynski M. Stosunki w Sandomierskiem w latach 1234-1239 // Kwartalnik Historyczny. - T.25. - 1911. - S.24-25..
У той час Данило шукав підтримки в інших правителів, наприклад, він міг звернутися по допомогу до угорського короля. Не виключено, що 1235 р. визнав зверхність Бели IV й, напевно, зустрічався з ним під час його коронації Nagirnyj W. Polityka zagraniczna... - S.208.. Данило та Василько також отримали сприяння з боку п'ястівських противників Конрада. У 1235 р. Василько попросив допомоги в Польщі проти Михайла й наприкінці року польські війська підтримали Романовичів ПСРЛ. - Т.2. - Стб.774.. Імовірно, це були сили, надіслані княгинею Ґримиславою за згодою Генріха Бородатого та завдяки посередництву Пакослава Старого. Це сталося в період загострення бойових дій між Конрадом Мазовецьким і Генріхом Бородатим. Я.Длуґош під 1235 р. зазначив про спорудження у Краківській землі трьох дерев'яних замків. Воїни Болеслава Сором'язливого та Генріха Бородатого повинні були перешкодити постачанню харчів Конрадовому війську. Під час цих боїв вони оточили костел Св. Андрія і змусили Конрада та його лицарів залишити споруду DlugoszJ. Annales seu Cronicae... - Liber 5, 6. - Р.272-274..
У 1236 р. мазовецький князь підтримав Михайла Всеволодовича, який, згідно з твердженням Галицько-Волинського літопису, мав привести ляхів і половців супроти Данила. Конрад направився під Холм і вислав людей у бік Червеня. Однак їх схопили та привели до Данила в Городок. Михайло чекав підтримки Конрада й Ізяслава, котрий ішов разом із половцями. Проте після пограбування Галицької землі кочовики рушили назад. Похід зазнав невдачі та, повертаючись, Конрад утратив багатьох воїнів під час нічної переправи через річку Вепр. Данило в той час зібрав проти Конрада військо, що складалася з литовців та вояків Ізяслава Новгородського ПСРЛ. - Т.2. - Стб.800-803; Kronika halicko-wolynska... - S.152-153.. За даними Галицько-Волинського літопису, Конрад Мазовецький організував похід на Східну Волинь і зазнав поразки в битві з Васильком під Червенем. У відповідь на це Данило в березні 1237 або 1238 рр. здійснив виправу та приєднав до Русі Дорогочин. У той час маґістр Добжинського ордену Бруно та його товариші опинилися в руському полоні. Частина дослідників уважали, що це була велика битва Котляр М.Ф. Війна Волинського князівства з Добжинським орденом // Середньовічна Україна. - Вип.1. - К., 1994. - С.17-28., однак, швидше за все, ідеться про прикордонний конфлікт Nagirnyj W. Polityka zagraniczna... - S.213.. У 1237 р. Данило здобув Перемишль і напав на Галич. Залишаючись у конфлікті з Конрадом, він у 1238 р. сприяв литовському вторгненню Міндовґа разом із новгородським князем Ізяславом у Мазовію ПСРЛ. - Т.2. - Стб.776; Biaszczyk G. Dzieje stosunkow... - S.35.. Можливо, саме цю битву описує документ Конрада для Ґотарда від 1241 р., згідно з яким останньому надавалося село як винагорода за його нещодавню перемогу над пруссами, литовцями та ятвяґами ZDMaz. - №407; KDP. - T.2 / Ed. L.Rzyszczewski, A.Muczkowski, J.Bartoszewicz. - Warszawa, 1852. - №28. KDM. - T.1 / Ed. F.Piekosinski. - Krakow, 1876. - №24 («in Wojnicz cum apportata esset filia Belle regis Hungarie nostre filio Boleslao in uxorem»); Labuda G. Zaginiona kronika z pierwszej polowy XIII w. w Rocznikach Krolestwa Polskiego Jana Dlugosza. - Poznan, 1983. - S.133-134..
Тут слід задатися запитанням: чому у відносинах Конрада Мазовецького й Данила Галицького наступило охолодження? Імовірно, можемо припустити, що мала місце політична домовленість між галицьким князем і противниками Конрада - Генріхом Бородатим та княгинею Ґримиславою. Занепокоєння Конрада, вірогідно, було викликано також спробами Данила налагодити співпрацю з угорським королем Белою IV, з яким оточення Ґримислави підтримувало близькі відносини завдяки одруженню її дочки Саломеї з братом Бели - Коломаном. Також, можливо, уже тоді планувався шлюб Болеслава Сором'язливого та угорської княжни Кінґи, що був укладений 1239 р.69 Правдоподібно, певну роль у погіршенні відносин зіграли угоди Конрада з тевтонськими лицарями, які загрожували язичницьким союзникам руських князів. Ідеться також про співпрацю Данила з литовцями, що їх Романовичі використовували в боротьбі з Михайлом Всеволодовичем BartnickiM. Polityka zagraniczna... - S.74, 77; Nagirnyj W. Polityka zagraniczna... - S.211..
Для Конрада Мазовецького ключову роль у його політиці відіграло посідання краківського престолу. Тому підтримку Данилом Ґримислави й Генріха Бородатого він сприймав як відверто ворожий крок. Пакослав Старий, якому довіряли Романовичі та представники руської еліти, імовірно, сприяв цій угоді Bartnicki M. Elita ksi^stwa krakowsko-sandomierskiego wobec stosunkow z ksi^stwami ruskimi w XIII w. // ^фум. - Вип.7. - K., 2007. - C.19.. Близько 1238 р. почали погіршуватися відносини Конрада з одним із його синів, а саме Казимиром Куявським. Це був важкий період для князя, коли він не лише воював зі своїм недавнім союзником - Данилом Галицьким, але й наклав на нього прокляття за вбивство каноніка Яна Чаплі, здійснене внаслідок підтримки тим наміру одруження Казимира Куявського з силезькою княжною Констанцією, онучкою Конрадового ворога - Генріха Бородатого Kronika wielkopolska. - Cap.69; DlugoszJ. Annales seu Cronicae... - Liber 5, 6. - Р.286-287.. Однак церковне середовище не було однозначно налаштоване проти Конрада, тому досить швидко відбулася угода між ним і представниками костелу. Вони були присутніми на з'їзді у Пшедбожі (архієпископ Пелка, краківський єпископ Віслав та декілька прелатів), де Конрад, відрікаючись від частини раніше завойованих земель, прагнув урегулювати ситуацію KDP. - T.1. - №28; Kodeks dyplomatyczny Wielkopolski. - T.1 / Wyd. I.Zakrzewski. - Poznan, 1877. - №221; KDM. - T2. - №417; Trawkowski S. Po zabojstwie scholastyka Jana Czapli // Personae, coligationes, facta / Red. J.Bieniak. - Torun, 1991. - S.26-32; SzymczakJ. Udzial synow Konrada I w realizacji jego planow politycznych // Rocznik Eodzki. - T.29. - Eodi, 1980. - S.44..
У цій ситуації Конрад Мазовецький, безумовно, також був зацікавлений у припиненні конфлікту з Данилом Галицьким. Князі відновили співпрацю після монґоль- ської навали. У період нападу степовиків і після захоплення ними Києва у другій половині грудня 1240 р. Конрад підтримав чернігівського Михайла Всеволодовича, який був його племінником Dqbrowski D. Krol Rusi... - S.75 (схема 10).. Михайло згодом із Конрадових володінь вирушив у Вроцлавську землю, однак після появи там кочовиків повернувся у замок Конрада ПСРЛ. - Т.2. - Стб.782-784; Kronika halicko-wolynska... - S.159-160. Див. також: Нагірний B. Відносини галицько- волинських князів із монголами в середині 40-х рр. ХІІІ ст.: вибрані проблеми // Карпати: людина, етнос, цивілізація. - T.2. - Івано-Франківськ, 2010. - C.32-40.. Данило Галицький також незабаром скористався притулком у своїх мазовецьких родичів. Він прибув до Сандомира під час монґольської навали, коли повертався з Угорщини через польські землі в напрямку Бардейова. Там він отримав інформацію про те, що його брати, діти і дружина, рятуючись, покинули руські терени («до ляхів»). Потім Данило вирушив на Мазовію до Болеслава - сина Конрада. Він залишався у Вишоґруді, поки не дізнався, що монґоли пішли з його володінь. Відтак повернувся до свого князівства. У нього виникли проблеми в Дорогочині Див.: Майоров А.В. Даниил Романович и галичане в канун татаро-монгольского нашествия // Исследования по русской истории: Сб. ст. к 65-летию проф. И.Я.Фроянова. - Санкт-Петербург; Ижевск, 2001; Его же. Александр Невский и Даниил Галицкий (К вопросу о взаимоотношениях русских князей с татарами) // Князь Александр Невский / Отв. ред. Ю.К.Бегунов, А.Н.Кирпичников. - Санкт-Петербург, 1995., урешті-решт староста замку поступився Данилові ПСРЛ. - Т.2. - Стб.786; Kronika halicko-wolynska... - S.163; Wiodarski B. Polska i Rus... - S.121; Nagirnyj W. Polityka zagraniczna... - S.218.. Однак воєвода одного з міст Галицької землі - Доброслав Судич, який підтримував Михайла Всеволодовича, захопив Пониззя ПСРЛ. - Т.2. - Стб.789. Див. також: Грушевський M. Галицьке боярство XII-XIII в. // Його ж. Твори у 50 т. - Т.6: Історичні студії та розвідки (1895-1900). - Л., 2004. - С.439..
Зрештою монґольська навала сприяла примиренню Романовичів і Конрада, а також Данила та Василька зі шваґром Михайлом Всеволодовичем. Імовірно, ішлося про існування почуття династичної й сімейної солідарності, яке у специфічних умовах виявилося сильнішим фактором, ніж випадкові конфлікти (принаймні це випливає з тексту Галицько-Волинського літопису). Конрад та його син Болеслав гостинно прийняли Данила у важкий для нього 1241 р., хоча залишалися спірні питання, як, наприклад, належність Дорогочина. Романовичів могло занепокоїти зростання могутності Конрада, який у 1241 р. захопив Краків і об'єднав у своїх руках усі польські землі, що межували з Галицько-Волинською Руссю Dqbrowski D. Daniel... - S.245.. Урешті-решт було досягнуто домовленості: Конрад відмовився від Дорогочина, а руські князі звільнили полонених лицарів.
Правління Конрада Мазовецького у Кракові тривало близько двох років. Він утратив Краківсько-Сандомирське князівство після битви під Суходолом, яка відбулася 25 травня 1243 р. MPH. - T.2. - S.838. У висвітленні «Річника Краківської капітули» тоді Конрада підтримали опольсько-рациборський князь Мешко, Пшемисл I і Конрадові сини - Болеслав та Казимир Куявські KDM. - T.2. - №436; MPH: NS. - T.5. - Р.87; Nowacki B. Przemysl I. - Poznan, 2003. - S.113.. За словами Д.Домбровського, при Суходолі Романовичі не допомогли Конрадові, оскільки їм було невигідне зміцнення позицій останнього Dqbrowski D. Daniel. - S.246..
Коли в 1243 р. мазовецький володар утратив Краків, то першими кроками щодо відновлення панування стали мирні переговори. На початку серпня того року разом із синами Казимиром і Семовітом він розпочав перемовини зі Ґримиславою та Болеславом Сором'язливим під час зустрічі на річці Мірава в Келецькій землі KDP. - T.3. - №20, 22; KDM. - T.2. - №423; ZDMaz. - №442.. Однак вони не принесли бажаних для Конрада результатів. Тому князь, удершись у Краківську землю, повернувся до своїх перевірених методів і діяльності. Можливо, він деякий час не міг розраховувати на допомогу власних синів, адже в той час володіння Казимира та Болеслава були пограбовані пруссами Szymczak J. Udzial synow... - S.50.. У «Річнику Ґнезненської капітули» й «Великопольській хроніці» під 1243 р. читаємо, що Конрад напав на села, які належали до Краківського єпископства, за що єпископ Прандота відлучив його від церкви й архієпископ Пелка це підтвердив Rocznik kapituly gniefnienskiej // MPH: NS. - T.6. - Р.6; Kronika wielkopolska. - Cap.74.. Незабаром після втрати Кракова Конрад Мазовецький із руськими союзниками вторгся в північні та східні окраїни Краківсько-Сандомирського князівства. Імовірніше за все, у другій половині липня 1243 р. Романовичі напали на прикордоння Малопольщі, згадки про що знаходимо в Галицько-Волинському літописі. Данило з Васильком поділили військо на чотири частини: перший воював неподалік від Любліна, другий - уздовж Ізволи та Лади поблизу Бяли, князівський придворний Андрій - по Сяну, а воєвода Вишата - на Підгір'ї. Забравши здобич, Данило й Василько прибули до Люблінського краю. Однак у Завихоста вони не змогли перетнути повноводну Віслу та повернули назад ПСРЛ. - Т.2. - Стб.797; Kronika halicko-wolynska. - S.169-170.. Можливо, брати згадали, що саме у цьому місці під час переправи загинув їхній батько.
У Галицько-Волинському літописі читаємо, що війська Болеслава Сором'язливого напали на околиці Анджейова. Коли про це дізналися Данило і його брат Василько, то, зібравши сили, наказали побудувати метальні машини й інші пристрої, необхідні для підкорення твердині, та вирушили з Холма до Любліна, подолавши відстань між ними за один день. Розпочалася облога. Як свідчать джерела, переконавшись у тому, що люблінці надавали допомогу Конрадові, Данило й Василько, спустошуючи все на своєму шляху, покинули Люблінську землю ПСРЛ. - Т.2. - Стб.795-797; Kronika halicko-wolynska. - S.170. Щодо дати див.: Wlodarski B. Polska i Rus. - S.125.. Із цього можна зробити висновок, що вони не змогли захопити місто Myslinski K. Problemy terytorialne w stosunkach mi^dzy Polsk^ i ksi^stwem halicko-wlodzimierskim // Nihil superfluum esse: Studia z dziejow sredniowiecza / Red. J.Strzelczyk, J.Dobosz. - Poznan, 2000. - S.231-233.. За поданими в «Річнику Краківської капітули» розповідями випливає, що в 1244 р. Конрад міг би напасти на Келецьку землю, отже Малопольщу згодом зачепили б руська та мазовецька навали одночасно. Спочатку ми знаходимо у згаданому джерелі помилкові відомості про знищення Любліна пруссами (замість русинів), а потім інформацію про плюндрування Кельце князем Конрадом MPH: NS. - T.5. - Р.80.. «Великопольська хроніка», не подаючи дати, зазначає про напад останнього з численними язичниками на околиці міста. Тут таки знаходимо загальні відомості про те, що Конрад Мазовецький, воюючи за землі Болеслава Сором'язливого, нерідко приводив ятвяґів, сковітів, пруссів, литовців, жмудь, котрі спустошували Болеславові володіння Kronika wielkopolska. - Cap.62.. У польських джерелах (річники Траски, Краківський, а також Шамотульський кодекс) знаходимо дані про руйнування пруссами (ймовірно русичами) Лукова, Любліна, Сецехова MPH. - T.2. - Р.838; T.3. - Р.167; MPH: NS. - T.5. - Р.80, 241.. Згідно зі «Свентокшиським річником», русичі після багатьох приступів здобули Люблін, зруйнували все в місті, захопили замок і побудували башту MPH: NS. - T.12. - Р.39.. Однак уважається, що так званий донжон у цьому місті (головну башту місцевого замку) почали зводити трохи пізніше. Імовірно, за наказом Болеслава Сором'язливого, її було споруджено для зміцнення прикордоння Малопольщі від набігів зі сходу Kozierowski W. Pofnoromanskie formy stylowe w architekturze wiezy na zamku lubelskim // Studia i Materialy Lubelskie. - T.9. - Lublin, 1982. - S.65-69; Kutylowska I. Nowe dane o budowlach wiezowych tzw. «wolynskiego typu» kolo Chelma i na pograniczu polsko-ruskim // Najwazniejsze odkrycia archeologiczno-architektoniczne Chelma i okolic. - Chelm, 1997. - S.65.. Безперечно, що напад Данила на Люблінську землю був узгоджений із Конрадом.
У 1245 р. в Русі тривала війна між Ростиславом Михайловичем з одного боку, і Данилом Галицьким та його братом - з іншого. Перший попросив про підтримку проти другого свого угорського тестя Белу IV. Потім він поїхав до Краківсько- Сандомирського князівства. Згідно зі свідченнями Галицько-Волинського літопису, переконав удову Лешека Ґримиславу надіслати з ним своїх воїнів. Варто нагадати, що ця княгиня - мати Болеслава Сором'язливого, який теж був зятем Бели IV. Ростислав також пообіцяв підтримку краківського князя та його матері тим можновладцям, котрі після виходу Конрада Мазовецького з Малопольщі втекли у Данилові землі. Під Перемишлем стався бій, проте його перебіг виявився невдалим для Ростислава. Кінь князя впав, а він сам травмував спину. 18 серпня 1245 р. відбулася битва під Ярославом, у ході якої Романовичі перемогли угорсько-малопольське військо. Данило й Василько через послів добивалися допомоги від Конрада. При цьому вони наголошували, що з його провини зазнали нападу Болеслава, адже допомагали йому в боротьбі з цим князем. Конрад, як і Міндовґ, послав допомогу, утім війська обох правителів не прибули вчасно ПСРЛ. - Т.2. - Стб.798; Kronika halicko-wolynska.. - S.173-174..
...Подобные документы
Відносини Речі Посполитої та Московської держави в другій половині XVI – першій половині XVI ст. Особливості політичних відносин Польщі з країнами Південної і Східної Європи в другій половині XVI – першій половині XVI ст. Відносини з імперією Габсбургів.
курсовая работа [58,4 K], добавлен 24.09.2010Становище українського селянства в складі Речі Посполитої. Посилення феодального гніту. Дискримінація українського селянства у національних та релігійних питаннях. Участь селянства у козацько-селянських повстаннях.
дипломная работа [81,6 K], добавлен 04.02.2004Проблеми військової історії в першій половині ХХ ст. та стан російської історіографії щодо вивчення українського питання у Першій світовій війні. Суспільно-політичні процеси у Галичині в період війни. Місце українських земель у міжнародних відносинах.
статья [19,4 K], добавлен 27.08.2017Сутність та загальна характеристика Союзу визволення України, який був важливою сторінкою історії українського народу, адже з його допомогою врятувалось безліч полонених в таборах Австро-Угорщини та Німеччини. Видавничо-просвітницька діяльність Союзу.
реферат [22,5 K], добавлен 06.01.2013Українське національне відродження і зростання національної свідомості у першій половині ХІХ століття. Поширення самостійницьких і антиросійських настроїв. Основні програмні засади, діяльність та історичне значення Кирило-Мефодіївського братства.
реферат [35,3 K], добавлен 19.10.2012Падіння грецької могутності. Цар Філіпп II та його роль у посиленні Македонії. Засилля македонських правителів. Олександр Македонський, його віско та Східний похід. Утворення імперії Олександра Македонського. Опозиція східній політиці Олександра.
реферат [17,9 K], добавлен 22.07.2008Значення політичної діяльності Бісмарка в процесі об’єднання Німеччини та історія його діяльності. Основні риси дипломатії канцлера Бісмарка часів Німецької Імперії та її специфіка в період Прусських війн та договірна політика після об'єднання.
курсовая работа [51,6 K], добавлен 09.07.2008Дослідження становища болгарських земель наприкінці XVIII та в першій половині XIX ст. Причини розкладу турецької феодально-ленної системи. Вплив російсько-турецьких воєн на розвиток національного відродження. Боротьба за незалежність болгарської церкви.
курсовая работа [48,2 K], добавлен 21.09.2010Новий етап розвитку української культури. Національно-культурне відродження в Україні. Ідея громадське - політичної значимості освіти. Розвиток шкільної освіти наприкінці XVI - першій половині XVII ст. Єзуїтські колегіуми. Острозька школа-академія.
творческая работа [25,5 K], добавлен 29.07.2008Аналіз наслідків турецько-татарських нападів в кінці XVI – першій половині XVII ст. на Українські землі. Загальна характеристика сухопутних та морських сил Османської імперії. Історичні відомості про походи козаків проти турецько-татарських нападників.
реферат [28,6 K], добавлен 18.11.2010Південно-західні руські землі, захоплені Литовською державою у другій половині XIV ст. Сутичка між Польсько-Литовською державою і Тевтонським орденом. Турецько-татарські напади XV ст. Утворення Російської держави та її роль в історії українського народу.
реферат [23,6 K], добавлен 30.10.2010Промисловий переворот другої половини XVIII ст. закріпив провідні позиції Англії у світовій економіці і в першій половині XIX ст. Німеччина XIX ст. й створення Німецького союзу. Франція та її економіка. США в процесі бурхливого розвитку капіталізму.
реферат [24,7 K], добавлен 27.07.2008Краткий очерк жизни и личностного становления федерального канцлера ФРГ Конрада Аденауэра, этапы его обучения и карьерного роста. Политика восстановления Германии. Женевская "катастрофа" и ее политические последствия для германского государства.
реферат [25,8 K], добавлен 19.12.2010НАТО, союз, відданий принципові оборони як основи для збереження миру та забезпечення майбутньої безпеки. Спроможність Альянсу виконувати завдання залежить від високого ступеня координації і планування на політичному рівні, так і в галузі оборони.
курсовая работа [59,7 K], добавлен 09.07.2008Наддніпрянська Україна в першій половині XIX ст.: рух українських автономістів, масонов, декабристів та інтелігенції. Кирило-Мефодіївське братство в другій половині XIX ст. Особливості українського політичного руху. Біографія представників інтелігенції.
контрольная работа [43,7 K], добавлен 10.02.2011Особливості військово-політичного союзу Війська Запорозького з Кримським ханством та його наслідки для національно-визвольної війни на території України. Аналіз рівня дипломатичної майстерності українського гетьмана та його уряду у відносинах з Кримом.
курсовая работа [45,1 K], добавлен 26.02.2015Процес над винними в розв'язуванні Другої світової війни. Фінляндія в післявоєнний період. Історія Фінляндії в 50-60 роках. Радянсько-фінляндські відношення. Вступ Фінляндії до Європейського союзу. Рейтинг конкурентоспроможності країн Західної Європи.
контрольная работа [22,2 K], добавлен 27.01.2011Генезис і подальша еволюція етнічної спільності українців. Руйнування давньоруські землі від монголо-татарської навали в першій половині XIII ст. Становлення етнічної території українців. Як народне поняття "Україна" поступово набуває нового значення.
доклад [4,4 K], добавлен 18.09.2008Значення та участь закарпатців у визвольній війні угорського народу 1703—1711 pp. Гайдамацький рух у першій половині XVIII ст. Коліївщина (селянська війна) як боротьба проти панщини, посилення руху опришків у Галичині, на Закарпатті та Північній Буковині.
контрольная работа [18,6 K], добавлен 25.03.2010Дія української просвітницької самоорганізації, що діяла в другій половині XIX – першій половині XX ст. у Східній Галичині під назвою "Просвіта". Перший вияв діяльності "Просвіти". Тематика книжок про потреби галицьких русинів, про шляхи їх розвитку.
реферат [35,3 K], добавлен 03.11.2011
