Документи державних архівів Волинської та Житомирської областей як джерело дослідження діяльності органів влади на Волині на початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Документи державних архівів Волинської та Житомирської областей як джерело дослідження діяльності органів влади на Волині на початку ХХ ст.

Я.П. Цецик

Анотація

У статті проаналізовано документи, які висвітлюють роль органів влади та місцевого самоврядування у суспільно-політичних та соціально економічних процесах, які відбувалися на Волині на початку ХХ ст. Окрема увага звернута на ситуацію, що склалася у регіоні під час Першої світової війни. З'ясовано особливості проведення евакуації з західних повітів губернії та механізм регулювання цінової політики у 1915 - 1916 рр.

Ключові слова: Волинь, губернатор, органи міського самоврядування, евакуація, регулювання. війна самоврядування регіон

Ya. Tsetsyk

DOCUMENTS OF CIVIL ARCHIVES OF THE VOLYN AND THE ZHYTOMYR REGION AS A SOURCE OF THE INVESTIGATION OF THE ACTIVITIES OF THE AUTHORITIES OF THE IMPORIAL AUTHORITY ON THE FOLK AT THE BEGINNING OF XX CENTURIES

The article analyzes documents that highlight the role of government and local selfgovernment in socio-political and socioeconomic processes that took place in Volyn in the early 20th century. Particular attention is paid to the situation in the region during the First World War. The peculiarities of evacuation from the western provinces of the province and the mechanism of price policy regulation in 1915-1916 were found out.

Particular attention is drawn to documents that reflect the role of local authorities in providing the inhabitants of cities with essential goods after the liberation of the western counties from the Austro-Hungarian troops.

The complex of documents, which reproduce various directions of activity of the Volyn governor, is analyzed, special attention is paid to its role in socio-economic processes that took place in Volyn during the war. Instructions on the evacuation, the circulars of the ministries, the correspondence of the governor with the military command and the orders of the military command, which concerned the civilian population, make it possible to elucidate in detail the far-reaching socio-political and socio-economic situation in the region.

Much of the documents reflect the mechanism of regulation ofprices for essential goods, counteraction of local authorities and executive authorities by the efforts of individual traders to raise prices. But in general, these measures did not give the desired result, and prices gradually increased.

The situation in the western counties that were ruined by the war was extremely difficult, and food supply was hampered by unsatisfactory rail transport operations.

Key words: Volyn, governor, bodies of city self-government, evacuation, regulation.

Актуальність статті полягає в об'єктивному аналізі комплексу документів, що відтворюють складні та неоднозначні напрями діяльності органів імперської влади на Волині на початку ХХ ст.

Джерельну базу дослідження складають документи, що зберігаються у Державних архівах Волинської та Житомирської областей, неупереджене дослідження та аналіз яких дають змогу детально проаналізувати вплив органів імперської влади на Волині на особливості розвитку краю на початку ХХ ст.

Мета і завдання дослідження проаналізувати комплекси архівних документів та з'ясувати відображення у них діяльності органів імперської влади у Волинській губернії у досліджуваний період.

При дослідженні суспільно-політичних та соціально-економічних процесів, які відбувалися на Волині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. важливу роль відіграє неупереджене дослідження документів, які зберігаються у Державних архівах Волинської та Житомирської областей. Насамперед це документи, що відображають діяльність Волинського губернатора, міських управ. Їх вивчення та аналіз дають змогу об'єктивно проаналізувати вплив органів виконавчої влади та місцевого самоврядування на різні сторони життя регіону. Окрему колекцію документів становлять справи, що зберігаються у фонді 70 (Канцелярія Волинського губернатора), які зберігаються у Державному архіві Житомирської області. Так. відповідно до переписки губернатора з начальником Волинського губернського жандармського управляння в учня Волинської духовної семінарії О. Назаркевича було знайдено нелегальну літературу та два револьвери системи "Бульдог" і "Сміт і Вессон". Згідно постанови Заславльського повітового справника від 31 серпня 1907 р. О. Назаркевича було затримано на два місяці. Про що й було проінформовано керівництво Волинської духовної семінарії [1, арк. 1212 зв.]. У відповіді на цей документ ректор Волинської духовної семінарії інформував губернатора про те, що О. Назаркевич згідно "постанови правління семінарії від 13 вересня 1907 року виключений зі складу вихованців семінарії" [1, арк. 21]. В іншій справі досліджуваного фонду зберігаються циркуляри Міністерства внутрішніх справ про перехід з одного віросповідання в інше та низка документів, що дають змогу проаналізувати міжконфесійні взаємовідносини у регіоні. У документі-зверненні на ім'я Волинського губернатора архієпископ Волинський і Житомирський Антоній відзначав, що судовий слідчий І дільниці Новоград-Волинського повіту, згідно розпорядження Волинської духовної Консисторії проводив розслідування по "справі спокушання ксьондзами Корецького монастиря Дубовським і Городницьким-Орвентом" переходу з православної віри у католицьку селян слободи Перевозки Городницької волості Новоград-Волинського повіту. Окрім цього у документі увага зверталася, що такі факти були не поодинокими. Наприкінці документу відзначено, що з "віросповідних справ Волинського Єпархіального Управління видно, що ксьондзи майже всіх хто перейшов у католицьку віру" залучили до руйнування православної віри. Тому архієпископ просив губернатора, щоб він ужив заходів, згідно яких ксьондзи не "приєднували до католицької церкви спокушених ними православних без вимагаємого на це законного дозволу" [2, арк. 12-13].

Як свідчать документи даної справи у документі скерованому Київським генерал - губернатором Волинському губернатору увага акцентувалася на тому, що Луцько- Житомирський римо-католицький єпископ не заперечував тієї обставини, що окремі ксьондзи ігнорували циркуляр "Міністра Внутрішніх справ, приймали в католицтво на власний розсуд" і далі увага фокусувалася на тому, "що нині нових порушень встановлених правил уже не буває, а якщо іноді й трапляється, то по непорозумінню чи помилці" [2, арк.17].

Таким чином, як свідчить аналіз цих документів, окремі семінаристи розповсюджували нелегальну літературу та переховували зброю. У тих випадках коли такі факти виявлялися поліцією про них не лише інформували губернатора, а й керівництво духовних навчальних закладів, а семінаристів відповідно виключали. Інші документи свідчать, що на початку ХХ ст. на Волині частина православних переходили у римо-католицьку віру, а православний клір не маючи можливості активно протидіяти цим процесам звертався за допомогою до органів влади, акцентуючи увагу на порушеннях, які при цьому допускалися ксьондзами.

Дослідження інших документів цього ж фонду дає можливість проаналізувати діяльність на Волині органів влади Російської імперії під час Першої світової війни. Так, в "Обов'язковій постанові" Київського генерал-губернатора було наголошено, що про кожну особу, яка прибула чи вибула власники будинків, орендатори будинків інші особи, які здавали житло у найм були зобов'язані впродовж 24 годин, а власники готелів чи кімнат впродовж 12 годин після прибуття чи вибуття інформувати поліцію, шляхом надання їй адресного листка встановленої форми одночасно з видом на проживання прибувшого. Також у ній було вказано на ряд інших моментів, які стосувалися багатьох аспектів суспільного та економічного життя. Ті хто не виконував дану постанову мали бути ув'язнені терміном до трьох місяців, або сплатити штраф до трьох тисяч руб. Однак вона стосувалася лише міст Дубно, Ізяслав, Кременець, Новоград-Волинський, Овруч, Остріг та м. Іскорость (Овруцький повіт) [3, арк.1].

В "Обов'язковій постанові" командуючого 3-ю армією генерала від інфантерії Рузського наголошувалося, що потрібно "Заборонити вивозити з району армії всіх продовольчих і перевізних засобів, фуражу, дров, необхідних для робіт засобів і матеріалів і взагалі всього, що може бути необхідним для військ". Також заборонялася "закупівля продовольчих... припасів з метою їх перепродажі військам по завищеній ціні". Особи, які порушували дану постанову підлягали ув'язненню терміном до трьох місяців, або штрафу до трьох тисяч руб [3, арк.19].

В одному з документів датованих 1915 р. Волинського губернатора інформували про те, громадяни іноземних держав, які перебували у стані війни з Російською імперією, але отримали дозвіл "на прийняття російського підданства разом з батьками", але не встигли скласти присягу "на вірність підданства Росії разом з їхніми батьками у зв'язку з недосягненнями ним 12-ти річного віку, але не досягли 16 річного віку до початку військових дій можуть бути допущені до виконання даної присяги", а клопотання осіб, які досягли 16 річного віку підлягали перегляду [4, арк. 23].

Отже, як бачимо справи, що стосуються початкового етапу війни містять різні за своїм змістом та важливістю документи. Значна частина їх присвячена протидії підвищенню цін, отриманню поліцією інформації про осіб, які проживали у готелях чи винаймали житло, при цьому за порушення "Обов'язкових постанов" генерал- губернатора чи військового командування винні підлягали досить суворому покаранню. Інший комплекс документів регулює порядок надання російського підданства, особливо це стосувалося тих осіб, які були громадянами країн, що перебували у стані війни з імперією.

Важливу роль при аналізі діяльності органів влади під час Першої світової війни відіграє комплекс документів, що висвітлює евакуацію державних установ із західних повітів губернії, які на початку війни були прифронтовими, а в 1915 - 1916 рр. окупованими австро-угорськими військами. Так, в одному з документів датованим 1915 р. увага акцентувалася на тому, що потрібно було своєчасно евакуювати "населення, худобу, припаси, які могли бути корисними ворогу на захід від лінії Локачі, Свинюхи, Горохів". Відповідно до телеграми генерала Леша "у зв'язку з крайньою необхідністю й для розвитку майбутніх операцій потрібно було мати вільним тил від державних установ, і особливо від виселених обивателів" [5, арк. 14]. В іншому документі увага наголошувалося на тому, що з підприємств та промислових складів під час евакуації потрібно насамперед вивозити у тил "важливі станки", які "можна вивезти, найважливіші частини машин", щоб зробити неможливою їх експлуатацію ворогами. Окремо у даному документі увага акцентувалася на вивезенні зі складів запасів продовольства [5, арк. 108]. В іншому документі увага акцентувалася, що під час евакуації державних установ потрібно було залишати на місці поштово-телеграфні установи, адміністративні й поліцейські структури, при цьому останні мали відходити разом з військами. Саме у цьому руслі відбувалася евакуація державних установ з Володимир-Волинського та Ковельського повітів [5, арк. 175].

Таким чином, органи влади проводячи евакуацію з прифронтових повітів тісно взаємодіяли з військовим командуванням. Паралельно з вивезенням у тил державних структур, чиновників та їх родин вони намагалися евакуювати з підприємств і станки або найважливіші їх механізми, без яких їхня робота була б зупинена. Окрема увага відводилася вивезенню продовольчих товарів та фуражу, який використовувався для потреб армії.

Незважаючи на ту обставину, що Волинська губернія напередодні Першої світової війни була експортером сільськогосподарської продукції, однак з початком військових дій у краї спостерігалося поступове зростання цін на товари першої необхідності. Важливу роль у регулюванні цінової політики в краї відігравали органи місцевого самоврядування, які спільно з адміністративним апаратом та військовим командуванням намагалися протидіяти цим процесам та боролися з штучним підняттям цін. В одному з документів датованих 1915 р. відзначалося, що спекулянти у Житомирі й повіті підняли ціну на хлібобулочні вироби, незважаючи на ту обставину, що вартість муки була нижчою ніж у 1914 р. Паралельно з цим спостерігалося й падіння ціни на крупи [6, арк. 110]. 2 жовтня 1915 р. рішенням Житомирського повітового Продовольчого комітету було встановлено максимальні ціни на товари й продукти першої необхідності. Всі перелічені в документі "предмети не можуть продаватися дорожче вказаних цін", фабрики, заводи, млини, склади промислових товарів і продуктів, які вони продавали оптом з "оголошених максимальних цін зобов'язані робити скидку у розмірі 5 %" [6,арк. 293]. У наступні місяці органи міського самоврядування проводили регулятивну політику, щоб не допустити зростання цін на товари першої необхідності. Органи міського самоврядування здійснювали аналогічні заходи. Зокрема, згідно рішення Житомирської міської Думи навесні 1915 р. було встановлено ціни на продукти та товари першої необхідності у м. Житомирі [7, арк. 21].

У наступні місяці у місті й повіті здійснювався перегляд цінової політики у зв'язку

3 сезонним зростанням або зниженням ціни на окремі групи товарів. Однак з другої половини 1915 - початку 1916 р. почали проглядатися чіткі тенденції до зростання цін на товари першої необхідності, що було зумовлено ускладненням економічної ситуації у регіоні, відсутністю робітників у сільськогосподарському секторі економіки Волині, адже більшість селян було призвано до армії, погіршенням доставки необхідних промислових товарів до регіону.

Паралельно з регулюванням цін на продукти та товари першої необхідності органи місцевого самоврядування регулювали також вартість матеріалів, перевезення вантажів у містах. Так, при перевезенні вантажів на залізничний вокзал у м. Житомирі вартість перевезення одного пуда становила 4 коп. за умови, якщо на підводу завантажували не менше 30 пудів. Даним розпорядженням було встановлено й вартість використання відводи для перевезення інших видів вантажу [8, арк. 6].

Отже, під час Першої світової війни органи адміністративної влади та органи місцевого самоврядування приділяли значну увагу протидії зростанню цін, намагалися боротися з безпідставним їх зростанням, встановлювали вартість перевезення вантажів.

Окрему групу документів, яка відіграє важливу роль при аналізі ролі органів місцевого самоврядування під час у житті повітових міст Волині відіграє аналіз справ, які зберігаються у Державному архіві Волинської області. Насамперед це стосується документів, що знаходяться у фонді 3 (Луцька міська управа). Під час окупації міста австро-угорськими військами у 1915 - 1916 рр. частина його мешканців були евакуйовані. Однак після звільнення міста влітку 1916 р. не всі мали змогу до нього повернутися. Деякі з них зверталися з клопотаннями до міської управи, щоб її працівники наглядали за залишеним майном, інші навпаки повернувшись застали свої помешкання у незадовільному стані про що вони й інформували орган місцевого самоврядування [9, арк. 19-21]. Але як свідчить аналіз матеріалів досліджуваної справи жодного рішення органом міського самоврядування по зверненнях так і не було прийнято. В іншій справі досліджуваного фонду зберігаються документи щодо ситуації яка склалася у місті восени 1916 р. Так, в одному з документів увага акцентувалася на тому, що неподалік від міського колодязя було облаштовано військовими окоп. Незважаючи на наявність дренажної системи та спеціального водовідводу його постійно заливало водою. Військове командування головною причиною цього вважало прання білизни жителями міста неподалік від колодязя. У зв'язку з цим від органу міського самоврядування вимагали видати розпорядження згідно якого було б заборонено прання білизни біля колодязя та "заборонити жителям міста прохід між колодязем й окопом" [10, арк. 46]. В іншому документі військові просили міську управу вислати 3 жовтня 1916 р. до 11 години ранку у продовольчий магазин № 1 корпусу при "станції Луцьк аукціоніста для продажу з аукціону пошкоджених" продовольчих товарів, які були оцінені міським оцінщиком 23 вересня того ж року [10, арк.123].

Аналогічно як і Житомирська, Луцька міська Дума під час війни розглядала комплекс питань пов'язаних і ціновою політикою та встановлювала ціни на товари першої необхідності. Зокрема таке питання було розглянуто на засіданні міської Думи

4 травня 1915 р. Як свідчить аналіз документів розглянувши клопотання "власників булочних та пекарень" про збільшення цін на хлібобулочні вироби прийняли рішення встановити нові ціни у місті, а товари дещо подорожчали [11, арк.75-75 зв.]. Ще одним напрямом діяльності органів міського самоврядування у досліджуваний період був розгляд клопотань дружин та найближчих родичів призваних на військову службу жителів міста. У квітні 1915 р. було розглянуто клопотання Я. Михайловської, чоловіка якої С. Михайловського було призвано до діючої армії. Враховуючи, що її чоловік утримував родину то вона й її троє неповнолітніх синів залишилися без будь-яких засобів для існування. Вона просила управу не "відмовити у видачі пайку встановленого для нижчих чинів" [12, арк. 22].

Аналіз цього та інших документів переконливо доводять, що органи міського самоврядування у той час були змушені вирішувати абсолютно всі питання, які стосувалися життєдіяльності міст, надавати посильну допомого родинам військовослужбовців, багато з яких залишилися без засобів для існування. Така ситуація ускладнювала напругу в прифронтових повітах, а зростання цін викликало зниження рівня життя незаможних верств населення.

Після звільнення Луцька від австро-угорських військ орган міського самоврядування зустрівся з низкою викликів. Насамперед, це стосувалося забезпечення міста продовольством. Аналіз документів, які стосуються цього напряму діяльності органу міського самоврядування свідчить, що ситуація наприкінці 1916 р. ускладнилася. В одному з документів направлених Волинському губернатору органом міського самоврядування увага акцентувалася на тому, що у м. Луцьк відчувалася гостра нестача солі. Незважаючи, що за кошти бюджету міста було закуплено чотири вагони солі вони перебували на станціях і не вули відправлені. У зв'язку з цим просили губернатора видати "наряд позачергове завантаження" й відправку солі до "однієї з найближчих станцій" [13, арк. 30]. В іншій справі відображено переписку міської Управи з губернатором щодо допомоги у відправці до міста муки. У цьому документі увага акцентувалася на тому, що міською Управою було закуплено три вагони пшеничної муки у Бердичіві й два вагони у Полонному, однак вони не мали змоги її повантажити й відправити до міста [14, арк. 21]. У іншому документі досліджуваної справи увага губернатора акцентувалася на тому, що орган міського самоврядування не мав можливості "задовольняти всі вимоги армії" щодо відпуску їй муки. Це було зумовлено тією обставиною, що придбана за кошти міського бюджету мука не була завантажена й знаходилася на складах залізничних станцій де й вона була придбана [14, арк. 24]. Як свідчить аналіз цих документів, у західних повітах Волині наприкінці 1916 р. було ускладнено забезпечення товарами першої необхідності не лише місцевого населення, а й російської армії.

Отже, як свідчать документи, що відображають діяльність Луцької міської Думи впродовж другої половини 1916 р. її зусилля було зосередження на забезпеченні населення міста та військових частин товарами першої необхідності.

Таким чином, дослідження документів, які зберігаються у фондах Державних архівів Волинської та Житомирської областей дає змогу об'єктивно проаналізувати роль органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у суспільно-політичному та соціально-економічному житті Волині на початку ХХ ст. З'ясувати роль органів місцевого самоврядування у стримуванні зростання цін на товари першої необхідності на Волині під час Першої світової війни.

Список використаної літератури

1. Державний архів Житомирської області (далі Держархів Житомирської обл.), ф. 70, оп. 1, спр. 870, арк. 12-21; Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti (dali Derzharkhiv Zhytomyrskoi obl.), f. 70, op. 1, spr. 870, ark. 12-21;

2. Держархів Житомирської обл., ф. 70, оп. 2, спр. 9, арк. 12-17; Derzharkhiv Zhytomyrskoi obl., f. 70, op. 2, spr. 9, ark. 12-17.

3. Держархів Житомирської обл., ф. 70, оп. 2, спр. 69, арк. 1-19; Derzharkhiv Zhytomyrskoi obl., f. 70, op. 2, spr. 69, ark. 1-19.

4. Держархів Житомирської обл., ф. 70, оп. 2, спр. 70, арк. 23; Derzharkhiv Zhytomyrskoi obl., f. 70, op. 2, spr. 70, ark. 23.

5. Держархів Житомирської обл., ф. 70, оп. 2, спр. 74, арк. 14-175; Derzharkhiv Zhytomyrsjkoji obl., f. 70, op. 2, spr. 74, ark. 14-175.

6. Держархів Житомирської обл., ф. 62, оп. 1, спр. 255. арк. 110-293; Derzharkhiv Zhytomyrskoi obl., f. 62, op. 1, spr. 255. ark. 110-293.

7. Держархів Житомирської обл., ф. 62, оп. 1, спр. 1239, арк. 21; Derzharkhiv Zhytomyrskoi obl., f. 62, op. 1, spr. 1239, ark. 21.

8. Держархів Житомирської обл., ф. 62, оп. 1, спр. 1262, арк. 6; Derzharkhiv Zhytomyrskoi obl., f. 62, op. 1, spr. 1262, ark. 6.

9. Державний архів Волинської області (далі Держархів Волинської обл.), ф. 3, оп. 1, спр. 1586, арк. 19-21; Derzhavnyi arkhiv Volynskoi oblasti (dali Derzharkhiv Volynskoi obl.), f. 3, op. 1, spr. 1586, ark. 19-21.

10. Держархів Волинської обл., ф. 3, оп. 1, спр. 1580, арк. 46-123; Derzharkhiv Volynskoi obl., f. 3, op. 1, spr. 1580, ark. 46-123.

11. Держархів Волинської обл., ф. 3, оп. 1, спр. 1468. арк. 75-75 зв.; Derzharkhiv Volynskoi obl., f. 3, op. 1, spr. 1468. ark. 75-75 zv.

12. Держархів Волинської обл., ф. 3, оп. 1, спр. 1465. арк. 22; Derzharkhiv Volynskoi obl., f. 3, op. 1, spr. 1465. ark. 22.

13. Держархів Волинської обл., ф. 3, оп. 1, спр. 1576а, арк. 30; Derzharkhiv Volynskoi obl., f. 3, op. 1, spr. 1576a., iirk. 30.

14. Держархів Волинської обл., ф. 3, оп. 1, спр. 1575, арк. 21-24; Derzharkhiv Volynskoi obl., f. 3, op. 1, spr. 1575, ;irk. 21-24.

Размещено на Allbest.ru