Львівські епізоди грецького роду Ланґішів у XVI-XVII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівські епізоди грецького роду Ланґішів у XVI-XVII ст.

І.М. Лильо

Генеалогічні студії з минулого знакових львівських сімей дають нам багато цінної інформації. Концентрація уваги на мікроісторії окремих людей чи їх родин добре показує реалії міського соціуму XVI-XVII ст. Грецький рід Ланґішів належав до тих, що залишили по собі помітний слід в історії Львова.

Основна мета нашої розвідки -- показати та проаналізувати дії найвідоміших членів роду Ланґішів, від моменту прибуття до Львова в першій половині XVI ст. засновника роду купця Марка Ланґіша до часу занепаду родини в другій половині XVII ст.

Під час роботи над оригінальними матеріалами Центрального Державного Історичного Архіву України у Львові ми використовували хронологічний, порівняльний та просопографічний методи. Як результат - ми з'ясували як відбувалась трансформація зацікавлень членів родини Ланґішів від суто економічного напрямку діяльності, в бік до активної участі у суспільному житті української громади.

Ключові слова: Львів, купці, торгівля, Ставропігійське братство, греки, Ланґіш.

LVIV EPISODES OF THE LANGISZ GREEK FAMILY IN 16-17 C.

I. Lylo

The Greek community of the Polish-Lithuanian Commonwealth was formed during the 14th--17th centuries. The expectation of profiting from trading “Oriental goods” motivated these brave merchants and travelers to overcome the hardships and danger of their extensive journey. These "people of the East" brought with them not only goods for trade but also their own culture, worldview, and religion.

Genealogical study the past of Lviv's outstanding Greek origin families give us a lot of valuable information about daily life and social activity of them. The concentration of attention on the micro-history level of its individuals clearly shows the specific of the relations in the urban society of the Lviv in 16-17 c. Who were the Greek immigrants who came to Lviv? How was activities there everyday life in the city? What did they do? The answers to these questions as well as the individual, special aspects of the history of the genus of the Langisz we are researching by our article.

The Greek family of Langisz belonged to those who left a remarkable trace in the period of Renaissance of the history of Lviv (Lwow - Polish). Mark Langisz was the founder of the family. He had many contacts with other dealers in this area and out. The main task of our research is the focus on the documents from the Central State Historical Archives of Ukraine in Lviv. At the first time, we printed a picture of the tombstone of him.

We display the moments of a transformation of the active members of this Greek family from a purely economic factor took place in the direction of active participation in the social life of the local Ukrainian (Ruthenian) Orthodox community. Gabriel Langisz son of Mark was an active member of the Lviv Brotherhood Community. He made a lot of successful deals as the financial advisor of the organization.

The Lanisz family was very indicative for the destiny of Greek immigrants who emigrated to Polish-Commonwealth at the end of the 16th or in the first half of the 17th c. Most of their kept own national and religious identity in the first and second generation. But at finally they ultimately integrated into the local environment by fully identifying themselves with their new country.

The children and grandchildren of Mark Langisz achieved significant social success and belonged to the elite of the city of Lviv. However, in the second half of the 17 th century, because of the death of the last of the men in the family, it ceased to exist. By our research, we would like to bring back the memory of them and what they did.

Keywords: Lviv, merchants, Greeks, Lvivs Stavropihian Brotherhood, Langisz.

Зліва, поряд з входом до церкви Св. Онуфрія вмурована плита з епітафійним текстом “ЕНИБДЕ КЕЙФБЙ МБСКПУ ЛБГКЗУ ЧСЗ ФПН ПХУ КСЕЙФФПН ЕЙУ КПЛРПХУ БВСББМ ЕЧИЗ ШХЧЗ РБЛБЙ БМЗН,” (“Саме тут похований Маркос Ланґіш, якого Бог забрав в обійми Авраама. Амінь. Ненависть в душі залишається в минулому. Амінь”) присвячена грецькому купцю Маркові Ланґішу. Кладовище розташоване на території монастиря стало місцем поховання грецьких мандрівників чи міщан котрі закінчили у Львові свій земний шлях. Попри значний інтерес котрий в минулому виявляли дослідники до історії самого монастиря, його місця та ролі в житті української громади Львова XVI-XVII ст., власне епітафія М. Ланґіша як і його особистість довший час залишилась на марґінесі студій. Побіжну увагу на епітафію звернув у своїй науковій розвідці лише знаний дослідник міста Володимир Вуйцик [2, c. 196].

Ким була людина, що отримала честь бути похованою в такому знаковому місці? Яким було її життя у Львові? Чим займались у місті його нащадки і наскільки вони змогли інтегруватись у місцевий соціум? Відповідям на ці питання, а також окремі, особливі аспекти з історії роду Ланґішів висвітлює наша розвідка.

М. Ланґіш прибув до Львова у торгових справах в першій половині XVI ст. Місце його походження залишається для нас невідомим, але помітно, що вже недовго після переїзду, він відносно швидко інтегрувався у місцеве середовище. Без сумніву, цьому сприяло його одруження з дочкою українського міщанина Васька Куриловича - Пелагеєю. Родина замешкала поблизу площі Ринок в кам'яниці котра знаходилась на сучасній вул. Руській, 11 [3, с. 210; 2, с. 222; 11, с. 297]. Успішна торгівля так званим “східним крамом” дозволила купцю розбагатіти та стати як згадують його титулатуру львівські міські книги - “Обачним (передбачливим) Марком Ланґішом Греком львівянином” «Providus Marcus Langis Graecus Leopolien...» [17, ф. 52, ор. 2. спр. 243, арк. 481].

Власноручні підписи грецькою мовою М. Ланґіша все частіше зустрічаємо на офіційних документах, що засвідчують його активну участь в перебігу різноманітних судових суперечок [17, ф. 52, ср. 243, арк. 507-508; Спр. 515, арк. 113]. Оскільки його справи чудово розвивались, він мав щороку то більше торгових партнерів і далеко поза межами Львова [16, с. 30]. Про його авторитет серед львівських та регіональних купців свідчить факт, що М. Ланґіша неодноразово залучали як поручителя до рішень третейських судів щодо торгівлі грецькими купцями вином з о. Крит [19, с. 10]. Значну частину підданих Венеції у Львові складали саме етнічні греки, котрі налагодили ефективу торгівлю на території Речі Посполитої солодкими ґатунками тамтешніх вин серед котрий беззаперечну першість впродовж майже століття займала знаменита мальвазія. Водночас, у місті діяло представництво Венеції, що стояло на захисті їх економічних та майнових інтересів. Все це дає нам підставу припускати, що саме цей острів міг бути місцем походження і М. Ланґіша а він в минулому був підданим Венеційської республіки (Serenisima Republica Veneta) [27, с. 57-58; 12, c. 44; 22, c. 193203]. грецький рід ланґіш

У вписах Марка а потім і Ґавриїла Ланґішів до пом'яника Львівської Успенської церкви згадується монахиня на ім'я Віра Ланґіш котру очевидно можна атрибутувати як дочку М. Ланґіша [5, c. 552]. Натомість, що знаємо напевно, що він мав двох синів. Старший з них - Бартош, у молодому віці залишив родинну оселю. Пошуки власного місця у тогочасному суспільстві Речі Посполитої призвели його на військову службу в роту львівського королівського старости Кшиштофа Уланіцького, що сприяло швидкій полонізації грека. Однак кар'єра Б. Ланґіша в цьому соціальному статусі була недовгою. Через те, що він належав до числа так званої “золотої молоді” Львова, і часто був помічений у бійках та різноманітних авантюрах, у місті про нього ходила погана слава. Б. Ланґіш загинув у 1595 р. на Галицькому передмісті Львова під час чергової сутички з міською сторожею (ціпаками) [28, с. 321; 30, с. 93].

У “Віршах” письменника та ченця Йоанікія Волковича, ім'я другого сина М. Ланґіша - Ґабрієля (Гавриїл) (Gabriel Langisz) згадується поміж учнів братської Ставропігійської школи [16, с. 31]. В каталозі учнів бачимо, що “Марко Гречин (Ланґіш) дав сина свого Гавриська” [8, с. 74].

Цей син М. Ланґіша увійшовши у дорослий вік зарекомендував себе як поважний громадянин і вважався одним з найвпливовіших та найзаможніших купців Львова. Документи зберегли нам вдомості про його ділові стосунки із східними та московськими торгівельними партнерами [6, 14, с. 415]. Рівень господарської активності Ґ. Ланґіша добре демонструють численні згадки занотовані в справах вірменського суду у Львові [17, ф. 52, оп. 2, спр. 522, арк. 1306, 1346; Спр. 523, арк. 397, 810, 819, 865, 874, 1145; Спр. 524, арк. 225]. В 1632 р. він мав ще одну судову справу у коронному трибуналі про результати якої було повідомлено писаря міста Войцеха Зимницького [14, с. 108-110]. За напрямком своєї господарської діяльності Ґ. Ланґіш належав до так званого цеху «багатих крамарів». Принаймні, в 1621 р. зафіксовано його першу вкладку до їхньої спільної каси. В 1621-1631 рр. він сплачував податки з так званого “Бабичевого краму” [7, с. 168]. В. Лозінський згадував, що він не гребував підзалобляти і торгівлею зброєю [28, с. 321]. Про успішність справ а отже й добрий майновий стан родини свідчить інформація, що їх оселя як одна з нечисельних у Львові мала підведену власну гілку водотягу [9, с. 55].

В 1633 р. разом з іншим греком та водночас активним діячем львівського Ставропігійського братства - Константином Мадзапетою він виконував обов'язки львівського комісара, що мав наглядати за правилами торгівлі “волоськими товарами” котрі привезли грецькі купці. Про значну його ідентифікацію саме з місцевим православним середовищем свідчить факт, що в офіційних документах судочинства він підписувався українською (руською) мовою [17, ф.52, оп. 2, спр. 341, арк. 338]. Володіючи міським правом Львова він виступав поручителем для інших греків, що намагались задомовитися у місті.

Для братської справи Ґ. Ланґіш був корисний насамперед як прагматичний та фаховий фінансист. Йому вдалось вивести дуже важливий напрямок їх господарської активності - торгівлю книгами на якісно вищий рівень, повсякчас здобуваючи необхідні операційні кошти, що добре видно через фінансові справи котрими він опікувався в 16331637 рр. [17, ф. 129, оп. 1, спр. 1054; 1, т. 11, с. 392-411]. Закуповуючи в братській друкарні партії книг, він потім вигідно перепродував їх на територію Молдавії та до Московської держави. В записах з продажу книг вказано, що як оптовик Ґ. Ланґіш отримував від бартства суттєві знижки [13, с.52]. Очевидно, його авторитетна позиція мала значний розголос, оскільки саме до нього був скерований лист львівського єпископа Єремії Тисаровського в справі впорядкування вкладу пані Катерини Бучатської на церкву св. Юрія [11, с. 109-110]. Ґ. Лангіш виявляв свою прихильність до братства і 52

через різноманітні подарунки. В переліку майна що належало церкві Успіння Пресвятої Богородиці у Львові значаться дві подаровані ним срібні лампи та ложечки [20, c. 570]. В 1626 р. самбірський староста Станіслав Боніфацій Мнішек затвердив його світським опікуном для монастиря словітських сестер [5, c. 355]. До леґації на вже згадану Церкву Успіння Пресв'ятої Богородиці (Руську) Ґ. Ланґіш з дружиною долучили кошти небіжчика грека Манолі Ґеорговича та його брата Ґабріеля (Manoli i Gabliel Giorgowicz) [17, ф. 129, o^1, спр. 1124]. В суспільному житті та для полагодження справ юридичного характеру Ґ. Ланґіш застосовував власний міщанський герб - ґмерк. Ним він завіряв важливі документи юридичного характеру [15, с. 273].

У шлюбі з міщанкою Пелагеєю (f 1661) мав би бути щасливою людиною, оскільки мав аж сімох дітей. Його старша дочка - Варвара (Barbara) Ланґіш - вийшла заміж за Теодора Тома, що був сином Давида Тома - одного з найзаможніших купців Львова та перших фундаторів дзвіниці (1570 - 1571 рр.) церкви Успіння Пресвятої Богородиці [12, с. 58]. Д. Тома призначив на будівництво дзвіниці значну суму у 3500 зл. але прорахунки залученого архітектора призвели до її руйнування. Стрес отриманий від цієї події міг бути однією з вірогідних причин передчасної причини смерті купця. Продовжити та завершити розпочату ним справу довелось вже іншому видатному грекові міста - Константину Корняктові. Згодом міські писарі транслітерували прізвище Тома у Томкевич (згадується також як Томсевич) [3, 212; 1, с. 222]. У львівських архівах збереглась шлюбна угода подружжя, яку підписали Т. Тома, його батько Давид, Пелагея Ланґішева, на той час вже вдова по Ґ. Ланґішу, та сама Варвара. В документі, який оформлений польською, українською та грецькою мовами [17, ф. 52. on. 1, спр. 430, арк. 2.], чітко обумовлено та розмежовано майнові права подружжя, особливо щодо успадкування та використання посагу молодої. На частину належного В. Ланґішівні майна було накладено мораторій, що передбачав обмеження для чоловіка котрий не мав права розпоряджатися ним у випадку виникнення фінансових проблем. Теодорові як придане за наречену дістався у спадок насамперед будинок Ланґішів. В подальшому, він значно збільшив майно родини. Принаймні бачимо, що перед смертю, він заповів дітям у спадок 15 000 зл. які були забезпечені за рахунок прибутків, що надходили з сіл Кругів (тепер Золочівський р-й Львівської обл.), та Добросин (Жовківський р-й Львівськ обл.) [5, c. 620]. В збірці львівського Ставропігійського інституту довший час зберігався портрет молодої жінки, що його більшість дослідників піддавали атрибуції як зображення В. Ланґішівни. Зараз він перебуває у фондах Львівського історичного музею [21, c. 398]. Варвара у шлюбі мала чотирьох дочок: Саломеа, Серафиму, Єлену та Анну. Дві з цих дочок вирішили стати монахинями: Серафима (Томкевичівна) та Саломеа (Соломонія) були черницями Львівського Введенського монастиря. Остання навіть була його ігуменею в 1734-1746 рр. [5, c. 620, 625].

Про другу дочку Ґ. Ланґіша - Софію, відомо лише те, що вона вийшла заміж за львівського купця українського походження Івана Дорофейовича [5, c. 572].

Третя дочка - Марина, після смерті першого чоловіка - грека Мануїла Мадзапети вийшла заміж за польського шляхтича Б. Гославського [5].

Четверта - Єлена, обрала за чоловіка знаного діяча Ставропігії, грецького купця Михайла Альвізія. Прикметно, що останній також належав до так званої «венеціанської» групи греків і залишив по собі цікавий заповіт [17, ф. 52, оп. 2, спр. 341, арк. 143-146].

На прохання двох інших дочок - Кандиди (f 1668) та Олімпіади (f 1698), Ґ. Ланґіш в 1636 р. розпочав облаштування приватного монастиря [17, ф. 52, oii.2, спр. 51, арк. 1075-1081; 18, с. 302]. Ніхто, окрім найближчих людей, не знав про ці наміри. Однак, з огляду на різні неперборні обставини, будівництво затягнулося, а потім і взагалі призупинилось через протести з боку представників єврейської громади Львова. Вони висловлювали своє незадоволення надто близьким розташуванням будівлі монастирю до приміщення синагоги [28, c. 92.]. Після затяжного процесу міська рада таки прийняла компромісне рішення, що будівля не є монастирем, а лише приватним помешканням. Попри те що, Кандида Ланґішівна, що на той час вже була його ігуменею, була змушена погодитись із рішенням, що після смерті вона не зможе передати будинок у власність монахиням чину Св. Василія Великого, а залишить його як приватну власність своїм родичам [17, ф. 52, оп. 2, спр. 70, арк. 1203; Спр. 58, арк. 15-16]. В 1637 р. король звільнив цю кам'яницю розташовану на парній стороні Руської вулиці від податку та обов'язку квартирування військових. Цю ж угоду з містом в 1646 р. підтвердив король Владислав IV [17, спр. 58, арк. 1494-1495]. Сестри постійно конфліктували між собою через фінансові питання. Кандида, що як видається мала доволі «важкий» характер навіть намагалась продати будинок, а також заборгувала і таки не повернула грошей купцю Христофорові Мазаракі на суму 3000 зл. [5, c. 573]. Так чи інакше, еле вся родина намагалась триматись купи, бо до приватного будинку Ґ. Ланґіша з тильної сторони вулиці прилягала кам'яниця його зятя - купця М. Альвізія [4, c. 393].

Окрім дочок Ґ. Ланґіш мав також сина Марка (Marcian) [29, c. 10]. Саме його сміливо можна зараховувати до одного з перших відомих акторів Львова. Принаймні він був залучений до виконання тетральних постановок, що їх організовували учні ставропігійної школи. У Національному музеї у Львові зберігається видане у 1631 р. “Розмишлянє о муці Христа, при тіь веселая радость зъ тріумфального Єго Воскресенія” (інв. № 426). Його автор -- Й. Волкович подав імена перших акторів поміж котрими були сини грецьких купців М. Георговича та Г. Ланґіша. Вже в дорослому віці, він перебрав на себе частину сімейних справ. Ще на початку 1649 р. М. Ланґіш залишався війтом «spectabilis» в під-львівській маєтності Рокитне, але вже того самого року маємо відомості про його смерть [7, c. 151]. Саме його ім'я стоїть поряд з батьківським підписом на згаданому заповіті. В цьому документі від 21 грудня 1636 р., Ґ. Ланґіш окрім родинних розпоряджень, відписав на користь братської школи та шпиталю кошти, котрі загалом склали 1700 зл. З них 800 зл,. це борги що їх перед купцем мав львівський вірменський єпископ. Задля отримання кредиту, останній віддав грекові у заставу частину церковного срібла та монстранцію [17, ф. 52, оп, 2, спр. 341, арк. 334-338; 1, т. 1, с. 124-126, 211, 690]. Д. Зубрицький у своїй хроніці згадував ще про якогось старшого братства Романа Ланґіша, проте інформації про таку особу відшукати не вдалось [30, c. 244]. Ґ. Ланґіш помер значно пізніше складеного заповіту, бо аж 10 вересня 1648 р. Його дружина переказала решту майна своїм дочкам, а “багатий крам”, що був відомий у Львові як Babiczowski, подарувала Ставропігійському братству визначаючи прибуток з нього на оливу для лампадки в церкві Успіння Пресвятої Богородиці [17, ф. 52, оп. 2, спр. 70, арк. 932, 1002; 14, c. 572].

В чергове, прізвище Ланґіш з'явиться в реєстрі львівських міщан в 1655 р. коли постало питання щодо сплати військової контрибуції. Серед 704 осіб “грецької віри” етнічним грекам також було визначено відповідні вкладки. Їх розмір було встановлено відповідно до розміру капіталу. Поряд з Іваном Мазаракі що мав сплатити від 300 тис., Юрієм Папарою - 10 тис., Петром Афендиком - 6 тис., бачимо ім'я Варвари Ланґішівни капітал якої оцінили на 20 тис. [9, c. 373]. На жаль, не маючи в подальшому спадкоємців по чоловічій лінії ця родина у Львові з часом вигасла.

Родина Ланґішів в багатьох випадках була дуже показовою для долі іммігрантів грецького походження, що переселялись на територію Речі Посполитої наприкінці XVI в першій половині XVII ст. Зберігаючи власну національну та релігійну самоідентифікацію в першому та другому поколінні, в остаточному результаті вони інтегрувались в місцеве середовище вповні ототожнюючи себе з новою Батьківщиною.

Список використаної літератури

1. Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові / В.С. Вуйцик. - 2-ге вид., доп. - Львів : Каменяр, 1991. - 175 с ; Vuitsyk V. S. Derzhavnyi istoryko-arkhitekturnyi zapovidnyk u Lvovi / V. S. Vuitsyk. - 2-he vyd., dop. - Lviv : Kameniar, 1991. - 175 s.

2. Вуйцик В. Монастир св. Онуфрія у Львові // Вуйцик В. Leopolitan / В. Вуйцик. - Львів : ВНТЛ-Класика. 2013. С. 179-203.; Vuitsyk V. Monastyr sv. Onufriia u Lvovi // Vuitsyk V. Leopolitan / V. Vuitsyk. - Lviv : VNTL-Klasyka. 2013. S. 179-203.

3. Долинська М. Приватні і громадські кам'яниці у кварталах Львова біля Успенської церкви у XVIII ст. / М. Долинська // Вісник Львівського університету : Серія історична. -1997. - Вип. 32. - С. 206 - 217 ; Dolynska M. Pryvatni i hromadski kamianytsi u kvartalakh Lvova bilia Uspenskoi tserkvy u XVIII st. / M. Dolynska // Visnyk Lvivskoho universytetu : Seriia istorychna. -1997. - Vyp. 32. - S. 206 - 217.

4. Долинська М. “Хроніка Ставропігійського братства...” Дениса Зубрицького як джерело до вивчення нерухомої власності Ставропігії / М. Долинська // Рукописна україніка у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України та проблеми створення інформаційного банку даних : матер. наук.-практ. конф., 20-21 вер. 1996 р. - Львів, 1999. - С. 390-401 ; Dolynska M. “Khronika Stavropihiiskoho bratstva...” Denysa Zubrytskoho yak dzherelo do vyvchennia nerukhomoi vlasnosti Stavropihii / M. Dolynska // Rukopysna ukrainika u fondakh Lvivskoi naukovoi biblioteky im. V. Stefanyka NAN Ukrainy ta problemy stvorennia informatsiinoho banku danykh : mater. nauk.-prakt. konf., 20-21 ver. 1996 r. - Lviv, 1999. - S. 390-401.

5. Дух О. Превелебні панни. Жіночі чернечі спільноти Львівської та Перемишлянської єпархій у ранньомодерний період / О. Дух. - Львів : Видавництво УКУ, 2017. - 752 с: іл. - (Серія «Київське християнство», Т. 5) ; Dukh O. Prevelebni panny. Zhinochi chernechi spilnoty Lvivskoi ta Peremyshlianskoi yeparkhii u rannomodernyi period /

O. Dukh. - Lviv : Vydavnytstvo UKU, 2017. - 752 s: il. - (Seriia «Kyivske khrystyianstvo», T. 5).

6. Заборовский Л. В. Экономические связи России и Балкан в первой половине XVII в. / Л. В. Заборовский // Связи России с народами Балканского полуострова (первая половина XVII в.) / отв. ред. Б. Н. Флоря. - Москва : Наука, 1990. - С. 138-193 ; Zaborovskiy L. V. Ekonomicheskie svyazi Rossii i Balkan v pervoy polovine XVII v. / L.V. Zaborovskiy // Svyazi Rossii s narodami Balkanskogo poluostrova (pervaya polovina XVII v.) / otv. red. B. N. Florya. - Moskva : Nauka, 1990. - S. 138-193

7. Заяць О. Старі та нові “білі плями” в історії крамарських корпорацій у Львові (друга половина XIV- перша третина XVII ст.) / О. Заяць // Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. - 2012. - Т. OOLXIV : Праці історично-філософської секції. - C. 138170 ; Zaiats O. Stari ta novi “bili pliamy” v istorii kramarskykh korporatsii u Lvovi (druha polovyna XIV- persha tretyna XVII st.) / O. Zaiats // Zapysky Naukovoho tovarystva imeni T. Shevchenka. - 2012. - T. OOLXIV : Pratsi istorychno-filosofskoi sektsii. - C. 138-170.

8. Зубрицький Д. Хроніка Ставропігійського братства / Д. Зубрицький; перекл. І. Сварник. - Львів : Апріорі, 2011. - 404 с. ; Zubrytskyi D. Khronika Stavropihiiskoho bratstva / D. Zubrytskyi; perekl. I. Svarnyk. - Lviv : Apriori, 2011. - 404 s.

9. Капраль М. Національні громади Львова XVI-XVIH ст. (соціально-правові взаємини) / М. Капраль. - Львів : Піраміда, 2003. - 440 с. ; Kapral M. Natsionalni hromady Lvova XVI-XVIII st. (sotsialno-pravovi vzaiemyny) / M. Kapral. - Lviv : Piramida, 2003. - 440 s.

10. Кіт Н. Книготоргівля Львівського ставропігійського братства у XVI -- першій половині XVII-XVIII ст. / Н. Кіт // Вісник Львівського Національного університету ім. Івана Франка. Серія : Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. - 2007. - Вип. 2. - С. 39-53 ; Kit N. Knyhotorhivlia Lvivskoho stavropihiiskoho bratstva u XVI - pershii polovyni XVII-XVIII st. / N. Kit // Visnyk Lvivskoho Natsionalnoho universytetu im. Ivana Franka. Seriia : Knyhoznavstvo, bibliotekoznavstvo ta informatsiini tekhnolohii. - 2007. - Vyp. 2. - S. 39-53.

11. Крыловский А. Львовское Ставропигиальное братство (опыт церковно исторического исследования) / А. Крыловский. -- Киев : тип. Имп. ун-та Св. Владимира, 1904. - 500 с.; Krylovskij A. L'vovskoe Stavropigial'noe bratstvo (opyt cerkovno-istoricheskogo issledovaniya). - T. X. - CH. 1. - Kyiv: tip. Imp. un-ta Sv. Vladimira, 1904. - 500 s.

12. Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові / І. Крип'якевич. - Львів : Каменяр, 1991. - 167 с. ; Krypiakevych I. Istorychni prokhody po Lvovi / I. Krypiakevych. - Lviv : Kameniar, 1991. - 167 s.

13. Михайлюк Н. Українські жіночі монастирі у Львові в XVII-XVIII ст. Історико- мистецькі пам'ятки монастиря введення в храм Пресвятої Богородиці сестер Василіянок / Н. Михайлюк // Народознавчі зошити. - 2011. - № 2. - С. 301-311 ; Mykhailiuk N. Ukrainski zhinochi monastyri u Lvovi v XVII-XVIII st. Istoryko-mystetski pamiatky monastyria vvedennia v khram Presviatoi Bohorodytsi sester Vasyliianok / N. Mykhailiuk // Narodoznavchi zoshyty. - 2011. - № 2. - S. 301-311.

14. Петришак Б. «Лицар пера і каламаря» - писар міста Львова Войцех Зимницький (1583-1639 рр.) / Б. Петрищак. - Львів : Львівське відділення ІУАД ім. М.С. Грушевського НАН України; ЦДІА України, м. Львів, 2011. - 208 с. ; Petryshak B. «Lytsar pera i kalamaria» - pysar mista Lvova Voitsekh Zymnytskyi (1583-1639 rr.) / B. Petryshchak.

- Lviv : Lvivske viddilennia IUAD im. M. S. Hrushevskoho NAN Ukrainy; TsDIA Ukrainy, m. Lviv, 2011. - 208 s.

15. Сварник І. Міщанські ґмерки в актах львівського магістрату XVI ст. / І. Сварник // Вісник Львівського університету. Серія : Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. - 2008 р. - Вип. 3. - С. 268-277 ; Svarnyk I. Mishchanski gmerky v aktakh lvivskoho mahistratu XVI st. / I. Svarnyk // Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia : Knyhoznavstvo, bibliotekoznavstvo ta informatsiini tekhnolohii. - 2008 r. - Vyp. 3. - S. 268277.

16. Срібний Ф. Студії над організацією Львівської Ставропігії від кінця XVI до першої половини XVII ст. / Ф. Срібний // Записки наукового товариства ім. Шевченка. - 1912. - Т. 108, кн. ІІ. - С. 5-38; 1912. - Т. 112. - С. 59 - 73; 1913. - Т. 114. - С. 25-56 ; Sribnyi F. Studii nad orhanizatsiieiu Lvivskoi Stavropihii vid kintsia XVI do pershoi polovyny XVII st. / F. Sribnyi // Zapysky naukovoho tovarystva im. Shevchenka. - 1912. - T. 108, kn. II. - S. 5-38; 1912. - T. 112. - S. 59 - 73; 1913. - T. 114. - S. 25-56.

17. Центральний Державний Історичний Архів України у місті Львові (далі - ЦДІАУ у Львові), ф. 52, ф. 129 ; Tsentralnyi Derzhavnyi Istorychnyi Arkhiv Ukrainy u misti Lvovi (dali - TsDIAU u Lvovi), f. 52, f. 129.

18. Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторстве. - Киев : Акц. Об. печ. и изд. дела Н. Т. Корчак- Новицкого, 1904. - Ч. 1, T. 11 : [Акты, относящиеся к истории Львовского Ставропигиального братства] . - C. 392-411 ; Arkhiv Yugo-Zapadnoy Rossii, izdavaemyy Vremennoyu komissieyu dlya razbora drevnikh aktov, vysochayshe uchrezhdennoyu pri Kievskom voennom, Podolskom i Volynskom general-gubernatorstve. - Kyiv : Akts. Ob. pech. i izd. dela N. T. Korchak-Novitskogo, 1904. - Ch. 1, T. 11 : [Akty, otnosyashchiesya k istorii Lvovskogo Stavropigialnogo bratstva] . - C. 392-411.

19. Исторические связи народов СССР и Румынии в XV - начале XVIII в. : документы и материалы в 3-х т. / ред. коллегия Я. С. Гросул и др. - Москва : Наука, 1965. - Т. ІІ (1633-1673) Док. 1. -- С. 9-17; Istoricheskie svyazi narodov SSSR i Rumynii v XV-- nachale XVIII v.: Dokumenty i materialy / Izdal Ya. S. Grosul i dr.: V treh tomah. - Moskva, - T. ІІ. (1633-1673) - Dok. № 1. S. 9-17.

20. Шустова Ю. Э. Документы Львовского Успенского Ставропигийского братства (1586-1788) : источниковедческое исследование / Ю. Э. Шустова. - Москва : Рукописные памятники Древней Руси, 2009. - 648 с. ; Shustova Yu. E. Dokumenty Lvovskogo Uspenskogo Stavropigiyskogo bratstva (1586-1788) : istochnikovedcheskoe

issledovanie / Yu. E. Shustova. - Moskva : Rukopisnye pamyatniki Drevney Rusi, 2009. - 648 s.

21. Aleksandrowicz W. Nieznana mloda dama (okreslana jako Barbara Langiszowna, 4 cw. XVII w.)” - Nr. 349. S. 398 // Gdzie Wschod spotyka Zachod. Portret osobistosci dawnej Rzeczypospolitej 1576 - 176 :. Katalog wystawy pod kierunkiem Jerzego Malinowskiego / Muzeum Narodowe w Warszawie. - Warszawa, 1993.

22. Cristian N. Apetrei. The Transit of Cretan Wine in 16th Century Moldavia. The European Context and Quantitative Assessments. Transylvanian Review, Vol. XXII, Supplement, No 2, 2013. In: Economic and Social Evolutions at the Crossroads of the WorldSystem. Eastern and Central Europe from the Early Modern Age to the Twentieth Century. P. 193-203.

23. Charewiczowa E. Wodoci^gi starego Lwowa : 1404-1663 / E. Charewiczowa. - Lwow : Wydaw. Zakladow Wodoci^gowych Miasta Lwowa, 1934. - 71 s.

24. Duch O. Siec monasterow zenskich eparchii lwowskiej i przemyskiej w XVII i XVII wieku / O. Duch // Rocznik Instytutu Europy Srodkowo-Wschodnie 3 (2005). - Lublin, 2005. - S. 88-100.

25. Kapral M. Ulica Ruska we Lwowie w XVI wieku: topografia, mieszkancy, instytucje / M. Kapral // Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, -2015. - R. 63, №2. - S. 293-304.

26. Kotilaine J. T. Russia's Foreign Trade and Economic Expansion in the Seventeenth Century: Windows on the World / J. T. Kotilaine. - Leiden-Boston, : Brill, 2005. - 611 p.

27. Lambrinos K. E. Identity and socio-economic mobility in Venetian Crete: the evolution of a citizen family (sixteenth century) / K. E. Lambrinos // Mediterranean Historical Review. - 2014. - Vol. 29, Issue 1. - P. 57-70.

28. Eozinski W. Patrycjat i mieszczanstwo lwowskie w XVI i XVII wieku / W. Eozinski.

- Lwow : Ksi^garnia H. Altenberga, 1902. - 434 s.

29. Sochaniewicz S. Wojtowstwa i soltystwa pod wzgledem prawnym i ekonomicznym w ziemi lwowskiej / S. Sochaniewicz. - Lwow : Nak. Tow. Naukowego. 1921. - 415 p.

30. Winnyczenko O. Testamenty mieszkancow lwowskich z drugiej polowy XVI i z XVII wieku katalog / O. Winnyczenko. - Warszawa : Semper, 2017. - 381 s.

Размещено на Allbest.ru