Лесів: життєвий шлях дисидента, релігійного діяча, борця за незалежну Україну

Размещено на http://www.allbest.ru

Я.Лесів: життєвий шлях дисидента, релігійного діяча, борця за незалежну Україну

Василь Марчук

доктор історичних наук, професор,

завідувач кафедри політичних інститутів та процесів,

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника

Богдан Максимець

кандидат політичних наук, викладач,

Івано-Франківський фаховий коледж

Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника

Анотація

лесів дисидент антирежимний спротив

Метою статті є з'ясування різних аспектів участі Ярослава Лесіва в українському визвольному русі другої половини ХХ ст., що передбачає аналіз процесу становлення його як громадсько-політичного та релігійного діяча, висвітлення питання залучення до антирежимного руху спротиву, зокрема Українського національного фронту, характеристику участі в Українській громадській групі сприяння виконанню Гельсінських угод, визначення внеску у відновлення Української греко-католиць- кої церкви. Методологія ґрунтується на принципах історизму, науковості, системності. При проведенні дослідження застосовувались загальнонаукові (аналіз і синтез, індукція й дедукція, абстрагування) та конкретні наукові (критичний, історико-генетичний, структурно-діахронний аналіз) методи. Наукова новизна визначається тим, що на основі матеріалів Галузевого державного архіву Служби безпеки України (м. Івано-Франківськ), опублікованих документів, спогадів та свідчень, видань та публікацій періодики, наукових та науково-популярних праць комплексно досліджено громадсько-політичну та релігійну діяльність Я.Лесіва; з'ясовано основні форми дисидентської роботи цієї постаті, показано важливу роль отця Ярослава в антирежимному русі спротиву та боротьбі за леґалізацію Української греко-католицької церкви. Висновки. У 1965-1967 рр. Я.Лесів входив до нелеґальної самостійницької політичної організації - Український національний фронт (УНФ), активно розповсюджував матеріали збройного підпілля Організації українських націоналістів (ОУН) та самвидаву. Він фактично сформував Гайворонську групу УНФ. У підсумку за антирадянську діяльність був засуджений на шість років позбавлення волі. У жовтні 1979 р. Я.Лесів стає активним членом Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ) - леґальної правозахисної організації, що призвело до його нових ув'язнень. Значний внесок Я.Лесів зробив в український національно-демократичний рух другої половини 1980 - початку 1990-х рр. Він був серед тих, хто відновлював діяльність УГГ, творив Українську Гельсінську спілку (УГС) як громадсько-політичне об'єднання, виступав прихильником перенесення діяльності ОУН із політичної еміґрації безпосередньо на українські території й, насамперед, виступив за леґалізацію Української греко-католицької церкви. Зокрема в 1988 р. дисидент увійшов до складу Комітету захисту УГКЦ. Наступного року отець Я.Лесів був серед учасників голодування в Москві за легалізацію церкви, очолював заходи з перепоховання знищених радянським тоталітарним режимом в'язнів сумління Ю.Литвина, В.Стуса, О.Тихого та ін.

Ключові слова: Лесів, дисидент, Український національний фронт, Українська Гельсінська спілка, Українська греко-католицька церква.

Vasyl MARCHUK

Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor, Head of Department of the Political Institutions and Processes, V.Stefanyk Precarpathian National University

Bohdan MAKSYMETS

Candidate of Political Science (Ph. D. in Politica), Lecturer, Ivano-Frankivsk Professional College of

V.Stefanyk Precarpathian National University

Ya.Lesiv: Life Way of a Dissent, of a Religious Figure, of a Fighter for Independence of Ukraine

Abstract

The purpose of the article is to clarify various aspects of Ya.Lesiv's participation in the Ukrainian liberation movement in the second half of the 20th century, which includes an analysis of the process of his formation as a socio-political and religious figure, coverage of the issue of involvement in the anti-regime resistance movement, in particular the Ukrainian National Front, a description of participation in Ukrainian Public Group for Assistance to the Implementation of the Helsinki Accords, determining the contribution to the restoration of the Ukrainian Greek Catholic Church. The methodology is based on the principles of historicism, scientificity, systematics. General scientific (analysis and synthesis, induction and deduction, abstraction) and specific scientific (critical, historical-genetic, structural- diachronic analysis) methods were used in the research. Scientific novelty is determined by the fact that comprehensively studied socio-political and religious activities of Ya.Lesiv on the basis of materials of the Sectoral State Archives of the Security Service of Ukraine (Ivano- Frankivsk), published documents, memoirs and testimonies, publications and periodicals, scientific and scientific popular works; the main forms of dissident activity of this famous historical figure are clarified; the important role of Father Yaroslav in the anti-regime resistance movement and the struggle for the legalization of the Ukrainian Greek Catholic Church is shown. Conclusions. In 1965-1967, Ya.Lesiv was a member of an illegal independent political organization, the Ukrainian National Front (UNF). He actively distributed materials of the armed underground of the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN) and samizdat. In fact, he formed the Haivoron group of the UNF. As a result, he was sentenced by the Soviet authorities to six years in prison. In October 1979, Ya.Lesiv became a member of the Ukrainian Public Group for the Promotion of the Helsinki Accords, a legal human rights organization. This led to his new imprisonment, first for two and then for another five years. Ya.Lesiv made a significant contribution to the Ukrainian national-democratic movement of the second half of the 1980s and early 1990s. association. He also advocated the transfer of OUN activities from political emigration directly to Ukrainian lands. In 1988 he joined the Committee for the Protection of the Ukrainian Catholic Church. In 1989, Father Ya.Lesiv was among the participants in a hunger strike in Moscow for the legalization of the Ukrainian Greek Catholic Church, and also led a procession for the reburial in Kyiv of prisoners of conscience destroyed by the Soviet totalitarian regime Yu.Lytvyn, V.Stus and O.Tykhyi.

Keywords: Lesiv, dissident, Ukrainian National Front, Ukrainian Helsinki Union, Ukrainian Greek Catholic Church.

Ярослав Васильович Лесів (1945-1991 рр.) - педагог, дисидент, поет, священик, проповідник, «отець Сонечко», активний учасник антирежимного національно-патріотичного та релігійного рухів, зокрема Українського національного фронту (УНФ), Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод (Української Гельсінської групи, УГГ), Української Гельсінської спілки (УГС), ініціатор відродження Української греко-като- лицької церкви (УГКЦ). Варто відзначити, що саме за безпосередньої участі Я.Лесіва відбулась низка подій, що сформували і зміцнили державну самостійність України, яку відновлено три десятиліття тому. Серед них були, зокрема, перепоховання в Україні Ю.Литвина, В.Стуса й О.Тихого, легалізація УГКЦ, «Революція на граніті».

Джерельну базу дослідження складають матеріали кримінальної справи за звинуваченням Квецка Дмитра Миколайовича, Красівського Зиновія Михайловича, Дяка Михайла Дмитровича, Лесіва Ярослава Васильовича, Кулинина Василя Івановича із Галузевого державного архіву Служби безпеки України (м. Івано-Франківськ) Галузевий державний архів Служби безпеки України, м. Івано-Франківськ (далі - ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ). - Спр.7536 П. - Т.9-10, 12-15.. Важливе місце посідають також опубліковані документи та спогади, які стосуються Я.Лесіва. Зокрема, вони містяться у книзі, упорядкованій І.Сокульською Лесів. Сніг без грат. Поезія. Епістолярій. Публіцистика. Спогади. Документи / Упор. О.Сокульська. - К., 2014. - 784 с., виданнях про Українську Гельсінську групу Українська Гельсінкська група: 1978-1982: Документи і матеріяли / Упор. О.Зінкевич. - Торонто; Балтимор, 1983. - 998 с.; Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод: У 4 т. / Уклад.: Є.Захаров, В.Овсієнко. - Х., 2016. - Т.1. - 207 с.; Т.4. - 254 с. та Українську Гельсінську спілку Українська Гельсінська спілка (1988-1999 рр.) у світлинах і документах / Концепція і упор. О.Ткачука. - К., 2009. - 224 с.; Українська Гельсінська спілка у спогадах і документах / Упор. і гол. ред. О.Шевченко. - К., 2012. - 816 с.. У ході проведення дослідження були використані наукові, науково-популярні, суспільно-політичні праці про антирежимний рух спротиву другої половини ХХ ст. та Я.Лесіва, як яскравого його представника, авторами яких, зокрема, є І.Гель Гель І.А. Виклик системі: український визвольний рух другої половини ХХ ст. / Ред. та упор. І.В.Єзерська. - Л., 2013. - 392 с., М.Дубас та Ю.Зайцев Український національний фронт: Дослідження, документи, матеріали / Упор. М.В.Дубас, Ю.Д.Зайцев. - Л., 2000. - 680 с., Б.Захаров Захаров Б.Є. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956-1987). - Х., 2003. - 144 с., І.Мищак Мищак І. Програмні документи УНФ як джерело з історії суспільно-політичної думки українського національно- визвольного руху // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. - Вип.13, ч.2. - К., 2006. - С.56-67., А.Русначенко Русначенко А.М. Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х - початок 1990-х рр. - К., 1998. - 720 с., І.Стасюк Стасюк І. Діяльність Української греко-католицької церкви у підпіллі (1946-1989 рр.) // Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: Держава та армія. - Вип.784. - Л., 2014. - С.224-230..

Ярослав Лесів (див. ілюстр.і) народився 3 січня 1945 р. в с. Лужки Долинського р-ну Станіславської обл. (тепер село Витвицької об'єднаної територіальної громади Калуського р-ну Івано-Франківської обл.) Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі - ГДА СБУ), м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.6. Рух опору в Україні: 1960-1990: Енциклопедичний довідник / Передм. О.Зінкевича, О.Обертаса; гол. ред. О.Зінкевич. - К., 2010. - С.367; Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР: У 2 т. - Т.1: Україна / Уклад. Є.Захаров, В.Овсієнко. - Ч.1. - Х., 2016. - С.377.. Варто зауважити, що в багатьох джерелах датою його народження вказано 3 січня 1943 р.12. Сам Я.Лесів зазначав в одній зі своїх автобіографій 1945-й, а в іншій - 1943-й рік Лесів. Сніг без грат.... - С.519, 531..

На формування його світогляду вплинули такі фактори, як походження з національно свідомої родини, її участь в українських визвольних змаганнях 1940-1950-х рр., зокрема батька та його брата, виховання в патріотичному дусі, антиукраїнська політика радянської влади Там само. - С.519.. Так, батько - Василь Стефанович Лесів, 1922 р. н., робітник - забезпечував Українську повстанську армію (УПА) харчами ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.14. - Арк.35.. Дядько Ярослава Дмитро Стефанович Лесів (псевдонім «Тарас») перебував у лавах УПА Лесів. Сніг без ґрат... - С.519.. Орися - сестра Я.Лесіва ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.37., дружина відомого українського поета і правозахисника І.Сокульського, була головою Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих Лесів. Сніг без ґрат. - С.24; Українська Гельсінкська група: 1978-1982: Документи і Матеріяли. - С.707..

Упродовж 1952-1956 рр. Я.Лесів навчався в початковій школі у с.Лужки. Потім - у семирічній школі с. Слобода Болехівська (1956-1959) та в десятирічній с. Витвиця (1959-1962 рр.), де інтенсивно займався гімнастикою ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.73; Т.10. - Арк.171; Т.15. - Арк.190; ЯкібчукМ.В. І в храм сподоби увійти: творчість Зеновія Красівського та о. Ярослава. Дискурс національної ідентичності. - Коломия, 2011. - С.44.. Був добрим спортсменом. Круглолиций, світло-русявий, низькорослий, але фізично розвинутий юнак завжди носив окуляри, оскільки мав короткозорість ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.37 зв.. У школі чи не найбільше любив історію Там само. - Т.10. - Арк.171.. У 1962 р. Я.Лесів вступив до Станіславського (Івано-Франківського) технікуму фізичної культури Там само. - Т.9. - Арк.73-74; Т.10. - Арк.52 зв.. Після його закінчення у 1965 р. був направлений на роботу у середню школу-інтернат смт Завалля Гайворонського р-ну Кіровоградської обл. Там само. - Т.9. - Арк.39; Т.10. - Арк.33-34; Т.14. - Арк.181 зв.

Восени 1964 р. Я.Лесів познайомився в автобусі з учителем історії із с. Слобода Болехівська Долинського р-ну Івано-Франківської обл. Д.Квецком, який згодом запропонував йому ввійти до створеної ним підпільної самостійницької політичної організації Український національний фронт (УНФ) Лесів. Сніг без ґрат. - С.520-521; ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.150-151; Т.14. - Арк.36 зв.. Д.Квецко ознайомив Я.Лесіва з програмними документами антирежимного утворення Лесів. Сніг без ґрат. - С.521; ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.150-151; Т.14. - Арк.32 зв., 164, 193 зв., а вже у серпні 1965 р. він став членом УНФ ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.214; Т.14. - Арк.172.. Більше того, йому було доручено організувати філії організації за місцем роботи, тобто на Кіровоградщині Лесів. Сніг без ґрат. - С.521.. З часом інакодумець згуртував довкола себе 18 симпатиків УНФ у Центральній Україні своєрідним словесним паролем організації «Воля - Батьківщина» (так звана Гайворонська група) ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.150, 225; Т.12. - Арк.100-102; Пересунчак О. Дорогою болю Ярослава Лесіва // День. - 2009. - 14 серп. (№142). - С.20.. Саме стільки осіб із Кіровоградської обл. проходили пізніше як свідки у справі УНФ Гель І.А. Виклик системі: український визвольний рух другої половини ХХ ст. - С.154..

Перебуваючи на посаді вчителя на Кіровоградщині та відвідуючи змагання з командою інтернату, Я.Лесів часто від'їжджав у пошуках однодумців для формування мережі підпільної організації в районі та області. За рекомендацією Д.Квецка він починав із бесіди на міжнародну тему, далі переходив до внутрішньої політики, господарського життя країни. Залежно від ставлення тієї чи іншої особи до цих питань, вирішував: гідна чи ні ця людина стати до боротьби, яку пропагувала УНФ Русначенко А.М. Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х - початок 1990-х рр. - С.109; ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.8; Пелехатий І.І. Проростати добром // Нова зоря. - 2006. - 13 жовт. (№40). - С.2..

Водночас Я.Лесів активно залучав до підпільної роботи своїх земляків. Так, використовуючи пароль «Воля - Батьківщина», він звів із Д.Квецком токаря Стрий- ського вагоноремонтного заводу В.Кулинина, а також студентів Івано-Франківського державного інституту нафти і газу Д.Харіва та І.Мізунського Український національний фронт: Дослідження, документи, матеріали. - С.38; ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536. - Т.9. - Арк.216; Т.10. - Арк.183, 185-186; Т.14. - Арк.33, 269..

УНФ випускав самвидавний часопис «Воля і Батьківщина» (редактор і друкар З.Красівський; див. ілюстр.2), про який було добре відомо Я.Лесіву Лесів. Сніг без ґрат. - С.24.. Також він був знайомий з основними програмними документами організації, які розробив та виготовив Д.Квецко спільно із провідним членом З.Красівським, передусім з інструкцією «Тактика Українського національного фронту» ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.213-214..

Із 1966 р. Я.Лесів за дорученням Д.Квецка розповсюджував отримані від нього антирадянські матеріали у Львові, Києві, Одесі, Жмеринці, Гайвороні Там само. - Т.14. - Арк.172.. Найперше, це була віднайдена Д.Квецком на схилі гори Люта біля с. Слобода Болехівська література збройного підпілля Організації українських націоналістів (ОУН), зокрема брошура «Хто такі бандерівці і за що вони борються?» (російською мовою) авторства П.Федуна («Полтави»), публіциста ОУН, прихильника її демократизації, та бюлетень «Бюро інформації Української головної визвольної ради» Там само. - Т.9. - Арк.51-52, 156, 160, 201, 207; Т.10. - Арк.35; Т.14. - Арк.31, 172; Русначенко А.М. Від імперії до України. - К., 2009. - С.195., а також матеріали самвидаву - стаття «З приводу процесу над Погружальським», журнал УНФ «Воля і Батьківщина», інструкція «Тактика Українського національного фронту» ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.216; Т.12. - Арк.103-109; Т.13. - Арк.185, 200-206; Т.14. - Арк.166; Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. - Ч.1. - С.377..

Найчастіше Я.Лесів поширював антирежимну літературу на вокзалах та в потягах ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.72-73, 106, 111, 114, 131, 167, 169, 207-208; Т.10. - Арк.95-97, 243; Т.13. - Арк.148-149; Т.14. - Арк.29 зв.. Так, у 1966 р. він розповсюдив 15 брошур «Кто такие бандеровцы...» і «Бюро інформації УГВР» у потягах Львів - Одеса Там само. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.50, 106., Львів - Київ Там само. - Т.9. - Арк.72-73, 114, 207-208; Т.10. - Арк.37; Т.14. - Арк.29 зв., 10-12 таких самих брошур - на Одеському авто- та Львівському залізничному вокзалах Там само. - Т.9. - Арк.106, 111, 131, 169; Т.10. - Арк.95-97, 243..

25 липня 1966 р. Я.Лесів поїхав до Києва, де вкинув у скриньку на головному поштамті листи на адресу першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста, голови Верховної Ради Д.Коротченка та голови Ради Міністрів УРСР В.Щербицького зі зверненням Центрального проводу УНФ «Вищим урядовим чинникам на Україні», тоді ж залишив у вагоні потяга 17 брошур «Хто такі бандерівці.» Там само. - Т.9. - Арк.71-73, 116-119, 207, 216; Т.14. - Арк.26; Український національний фронт: дослідження, документи, матеріали. - С.41; Мищак І. Програмні документи УНФ як джерело з історії суспільно-політичної думки українського національно-визвольного руху // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. - С.64.. Звернення було протестом проти російщення, особливо в містах Гель І.А. Виклик системі: український визвольний рух другої половини ХХ ст. - С.158.. У ньому, зокрема, ішлося про те, що Україна, «формально будучи суверенною республікою, фактично зведена до становища колонії, її визискують та русифікують». Тому необхідно повернутися «до політики українізації, що проводилась в Україні до сталінського терору, домагатися припинення переслідування колонізаторами українців». Інакше бездіяльність керівництва республіки «буде розцінена як зрада інтересів української нації» Пересунчак О. Дорогою болю. - С.20..

У цілому головною метою УНФ було «створення Української Самостійної Держави в її етнографічних межах, включаючи землі, загарбані колонізаторами» ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.14. - Арк.32-32 зв.. Програма УНФ Гарантувала надання всім громадянам України можливості вільно висловлювати свої думки та декларувала повагу держави до політичних переконань, релігійних почуттів її громадян Захаров Б.Є. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956-1987). - С.122-125.. Також УНФ виступав за «скасування комедії комуністичних виборів», вільний національний, економічний, політичний та культурний розвиток всіх народів, «за співпрацю, дружбу і добросусідські відносини зі всіма народами, які захочуть жити з нами в мирі і злагоді, і поважатимуть наш суверенітет та територіальну цілісність української держави» ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.57; Т.14. - Арк.32-32 зв., 193 зв..

Останній раз справу з брошурами Я.Лесів мав 26 листопада 1966 р., коли розкинув 8 примірників у приміщенні залізничного вокзалу та на території автовокзалу в Гайвороні на Кіровоградщині Там само. - Арк.54, 217.. У цей час він був близький до того, аби приєднати до групи ще кількох осіб, наприклад, учителя праці із Заваллівської школи-інтернату В.Цвілюка, з яким установив у ніч на 7 листопада того ж року синьо-жовті прапори над приміщенням інтернату та на трубі Сальківського цукрового заводу Пересунчак О. Дорогою болю... - С.20.. Проте діяв занадто вже сміливо, так що ймовірні кандидати просто не повірили в реальність існування підпільної організації Русначенко А.М. Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х - початок 1990-х рр. - С.113..

Співробітники Комітету державної безпеки (КДБ) затримали Я.Лесіва за доносом 20 березня 1967 р. після особистого обшуку оперативним уповноваженим та обшуку помешкання у смт Завалля Гайворонського р-ну Кіровоградської обл., де він проживав, а вже 29 березня його заарештували. Так само було зроблено з Д.Квецком, З.Красівським, М.Дяком і В.Кулининим (основна «п'ятірка» УНФ) Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод. - Т.1: Особистості. - С.90; ГДА СБУ, м. Івано- Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.6-7, 9-11, 13-16; Т.14. - Арк.108-109.. ю квітня 1967 р. спеціальним літаком його доставили до Івано-Франківська Лесів. Сніг без ґрат. - С.521.. Тут він перебував під вартою у слідчому ізоляторі управління охорони громадського порядку (УОГП) Івано-Франківської обл. ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.14. - Арк.175.

Не витримавши піврічного виснажливого слідства й тиску співробітників КДБ, побоюючись страти (що було цілком реально в ті часи), Я.Лесів визнав себе винним Лесів. Сніг без ґрат.. - С.521.. 27 листопада 1967 р. виїзна сесія Верховного суду УРСР визначила йому покарання - шість років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму, з конфіскацією всього особистого майна, із засланням на п'ять років ГДА СБУ, м. Івано-Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.15. - Арк.258-259.. Судили за ст.56, ч.і (зрада Батьківщині) та ст.64 (створення антирадянської організації) Кримінального кодексу (КК) УРСР. При винесенні вироку було враховано молодість і розкаяння Мищак І. Програмні документи УНФ як джерело з історії суспільно-політичної думки українського національно- визвольного руху. - С.66..

Упродовж 1967-1970 рр. Я.Лесів відбував ув'язнення у виправно-трудовій колонії (ВТК) у поселенні Явас, що в Мордовії. Він одразу долучився там до антире- жимної діяльності. Зокрема виголошував промови під час таємних зборів, які в'язні влаштовували на власний страх і ризик, ушановуючи таким чином річниці Крут, Злуки, Базару, УПА. Також він почав працювати над написанням історії України Гарачковський О. Хрещеник старшини // Літературна Україна. - 2016. - 29 верес. (№37). - С.6..

Дисидент став активним учасником протестів проти сваволі адміністрації ВТК, борцем за дотримання прав політв'язнів. Так, у 1970 р. він зблизився в колонії з такими в'язнями сумління, як О.Заливаха та Г.Прокопович, аби разом протистояти заходам «виховного характеру» з боку каральних органів. У травні 1970 р. за клопотанням КДБ при Раді Міністрів УРСР було достроково звільнено шістьох по- літв'язнів-українців, котрі відкрито відмовилися від свого «націоналістичного минулого». Задля збереження стійкості решти ув'язнених українців О.Заливаха, Я.Лесів і Г.Прокопович поширювали інформацію про те, що звільнено тільки тих засуджених, які співпрацювали з КДБ Паска Б. Дисидентська діяльність Опанаса Заливахи // Галичина: Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. - Вип.33. - Івано-Франківськ, 2020. - С.154-155..

Як підсумок такої діяльності Я.Лесіва, у 1970 р. його було ув'язнено на три роки у Владимирській тюрмі ЯкібчукМ.В. І в храм сподоби увійти... - С.44.. Тут він познайомився з російським правозахисником В.Буковським і католицьким священиком Б.Заливакою Лесів. Сніг без Грат. - С.701.. У тюрмі листувався з рідними, тут виразно проявився його великий письменницький хист, що згодом стане ще одним засобом антирежимної боротьби Там само. - С.30..

Звільнився Я.Лесів 29 березня 1973 р., отримавши дозвіл мешкати в рідному с. Лужки (впродовж року перебував під адміністративним наглядом) Рух опору в Україні: 1960-1990: Енциклопедичний довідник. - С.368.. Пізніше жив у м. Болехів Долинського р-ну Івано-Франківської обл., де працював робітником на лісокомбінаті Вісник репресій в Україні / За ред.-упор. Н.Світличної. - Вип.12 (грудень). - Нью-Йорк, 1981. - С.7.. У жовтні 1974 р. одружився з односельчанкою Стефанією Чудик (21 червня 1952 р. н.), а 23 лютого 1976 р. в них народився син Тарас (див. ілюстр.3) Лесів. Сніг без Грат. - С.702; Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. - Ч.1. - С.378..

Того ж року Я.Лесів познайомився з дисидентами І.Сокульським, Ю.Вівташем, М.Романушком, Р.Лишою. Так по суті сама собою утворилася творча група Лесів. Сніг без Грат. - С.201-202.. Також інакодумець підтримував зв'язки із правозахисницею, розпорядницею Фонду Олександра Солженіцина в Галичині, з якого надавалася фінансова допомога в'язням сумління, О.Антонів (див. ілюстр.4) Вісник репресій в Україні. - Вип.11 (листопад). - Нью-Йорк, 1981. - С.10..

Після «Генерального погрому» 1972 р. фактично всі активні учасники антире- жимного руху спротиву опинися в місцях позбавлення волі Захаров Б.Є. Нарис історії дисидентського руху в Україні. - С.111.. 9 листопада 1976 р. в Кончі-Заспі під Києвом на квартирі М.Руденка було створено Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод (Українська Гельсінська група, УГГ) Там само. - С.115-116.. Від початку своєї діяльності вона була леҐальною правозахисною організацією Українська Гельсінська група: Документи і матеріали / Упор. С.М.Бичек. - К., 2014. - С.152-163..

Я.Лесів став членом Української Гельсінської групи із жовтня 1979 р.6 Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод. - Т.1: Особистості. - С.31. У своїй заяві дисидент стверджував, що не може змиритися з російщенням, нищенням історичних пам'яток, затиранням національних традицій, забороною греко-католиць- кої церкви, гоніннями на віруючих, тому й вступає в ряди УГГ, адже свято вірить у правоту цього руху Українська Гельсінкська група: 1978-1982: Документи і матеріяли. - С.361-363.. Учасники групи створили передусім десятки меморандумів та інформаційних бюлетенів про порушення прав конкретних людей. Серед них підписаний членами (зокрема й Я.Лесівим) меморандум на ім'я Ґенерального секретаря Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу (ЦК КПРС) Л.Брежнєва, який став відомим на Заході без дати. Його було написано восени 1979 р. та опубліковано Гельсінською комісією КонҐресу США («тамвидавом») Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод. - Т.4: Документи і матеріали: 10 грудня 1978 -

11 березня 1988. - С.79-81..

Із 1979 р. КДБ розгорнув проти «гельсінців» справжню війну Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. -

Ч.2. - С.986-987.. Майже відразу після вступу в УГГ, 15 листопада 1979 р., Я.Лесіва заарештували в Болехові, інкримінуючи йому зберігання наркотиків Там само. - Ч.1. - С.378.. Зокрема за декілька днів до арешту дисидента було викликано в поліклініку на рентҐен, під час якого одяг залишився без нагляду у сусідній із кабінетом лікаря кімнаті. За цей час працівникам КДБ удалося зашити за підкладку піджака дві ампули. При обшуку шукати почали відразу в піджаку, крім того, виявили «невелику кількість», як записано у протоколі, якогось білого порошку, що підкинули, імовірно, просто під час трусу Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод. - Т.1: Особистості. - С.90..

У грудні 1979 р. Я.Лесів перебував у тюремній лікарні в Івано-Франківську, а 6 лютого наступного року в Болехівському районному суді його засудили до двох років ув'язнення за ст.229-6, ч.і КК УРСР (зберігання наркотиків без наміру збуту) Рух опору в Україні: 1960-1990: Енциклопедичний довідник. - С.368..

Я.Лесіва відправили у ВТК загального режиму ОР-318/46-15 у с. Катеринівка Сарненського р-ну Рівненської обл. Вісник репресій в Україні. - Вип.11 (листопад). - Нью-Йорк, 1981. - С.10. У травні 1981 р. його знову заарештували, тепер уже у ВТК. Сфабриковане те саме звинувачення, лише за ст.229-4, ч.2 КК УРСР (організація або держання дому для вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин) Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. -

4.1. - С.378.. Слідство йшло 6 міс. На знак протесту в'язень оголосив політичне голодування, яке тривало 192 дні Там само.. 15 листопада 1981 р., у день закінчення терміну ув'язнення, безпосередньо в колонії відбувся півгодинний суд, за результатами якого дисидентові додали ще п'ять років у ВТК суворого режиму Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод. - Т.1: Особистості. - С.91..

Покарання Я.Лесів відбував у ВТК м. Краснодон Ворошиловградської області, де він готувався до священичого служіння. Карні в'язні ставилися до нього з величезною повагою. Тим часом Закордонне представництво УГГ у 1982 р. видало в Нью-Йорку його поетичну збірку «Мить» Український національний фронт: дослідження, документи, матеріали. - С.472.. Звільнився він із закінченням терміну, після двох відбутих, що разом склало 6 років 9 місяців і 20 днів, у вересні 1986 р. Рух опору в Україні: 1960-1990: Енциклопедичний довідник. - С.368; Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. - Ч.1. - С.378.1 Повернувся до Болехова, де знову влаштувався на роботу в лісокомбінат Лесів. Сніг без ґрат... - С.702..

Із весни 1988 р. УГГ активізувала свою діяльність. 11 березня за підписами М.Го- риня, З.Красівського й В.Чорновола було опубліковано «Звернення Української Гельсінської групи до української та світової громадськості» про відновлення діяльності УГГ, яке підтримав також Я.Лесів Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод. - Т.4: Документи і матеріали: 10 грудня 1978 -

11 березня 1988. - С.240-241.. 7 липня 1988 р. на 50-тисячному мітингу у Львові УГГ із правозахисної трансформувалася в політичну організацію - Українську Гельсінську спілку (УГС) Там само. - Т.1: Особистості. - С.40..

20 січня 1989 р. УГС оголосила перший склад вищого керівного органу - Всеукраїнської координаційної ради, в якій був також Я.Лесів. Уже впродовж року діяльності УГС підготувала грунт для виникнення таких демократичних організацій, як Товариство української мови ім. Тараса Шевченка, асоціація «Зелений світ», істо- рико-просвітницьке товариство «Меморіал», на установчій конференції якого в ексклюзивній виставці в Будинку кіно (див. ілюстр.5) брав участь Я.Лесів Українська Гельсінська спілка (1988-1999 рр.) у світлинах і документах. - С.142-144; Українська Гельсінська спілка у спогадах і документах. - С.108-110..

29-30 квітня 1990 р. відбувся з'їзд, на якому УГС перетворилася на Українську республіканську партію (УРП) Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. -

4.2. - С.991.. Того ж року члени УГС-УРП взяли участь у виборах народних депутатів УРСР. На першій стадії передвиборчого марафону Я.Лесів балотувався, однак передумав і закликав своїх виборців голосувати за С.Волковецького, котрий згодом і переміг Олійник В. І терном встелена дорога // Нова зоря. - 2014. - 28 серп. (№37). - С.6.. Я.Лесів неодноразово наголошував: «Бути великим, значить поборювати інших, а бути святим, - це значить поборювати себе» Дармохвал Л. Світлий храм Ярослава Лесіва // Слово Просвіти (Київ). - 2016. - 10-16 листоп. (№45). - С.4..

На рубежі 1980-1990-х рр. Я.Лесів не тільки брав активну участь у діяльності УГГ та УГС, але й підтримував український самвидав. Зокрема в 1988-1990 рр. матеріально допомагав видавати у Дніпропетровську колишньому в'язню сумління І.Сокульському незалежний літературно-мистецький і громадсько-політичний журнал «Пороги» Русначенко А.М. Від імперії до України. - С.190-191.. До редакційної колеґії входили його товариші, дисиденти Ю.Вівташ, Л.Лиша. У цьому часописі друкувався також і Я.Лесів. Крім поезій були опубліковані актуальні статті Ярослава, що торкалися проблем релігійного відродження та становлення України Лесів. Сніг без ґрат... - С.203-204.. 1989 р. у самвидаві вийшла книжка його проповідей 3 січня 1943 р. народився дисидент Ярослав Лесів [Електронний ресурс]: https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/ sichen/3/1887-narodyvsya-mykola-chaykovskyy. Також із березня 1991 р. Я.Лесів входив до редакційної ради газети «Нова зоря» (зараз часопис Івано-Франківської митрополії УГКЦ) Злагода В. На вістрі тиші і грому // Галицька Просвіта (Івано-Франківськ). - 2015. - 12 берез. (№11). - С.9..

Дисидент виступав прихильником перенесення діяльності ОУН із політичної еміґрації безпосередньо на українські землі. Зокрема надавав допомогу у цьому своєму давньому соратникові З.Красівському, був кадрово-організаційним референтом крайового проводу ОУН Липовецький С. Бандерівці: 200 історій з ХХ ст. - Л., 2018. - С.562..

Провідну роль відіграв Я.Лесів у релігійному відродженні українського народу другої половини 1980-х рр. У серпні 1987 р. І.Гель, С.Хмара, О.Горинь, С.Січко створили у Львові на основі організованої ще 1982 р. Й.Терелею Ініціативної групи у справі захисту прав віруючих та церкви Комітет захисту Української католицької церкви, який очолив суспільний рух на Галичині за вихід із підпілля й леґалізацію УГКЦ Перехрест О. Церква, що звикла до опозиції [Електронний ресурс]: https://zaxid.net/tserkva_shho_zvikla_do_ opozitsiyi_n1420722; Стасюк І. Діяльність Української греко-католицької церкви у підпіллі (1946-1989 рр.). - С.228.. У 1988 р. Я.Лесів на запрошення І.Геля став членом цього комітету Гель І.А. Виклик системі: український визвольний рух другої половини ХХ ст. - С.366.. Варто зазначити, що його релігійна діяльність розгорнулася ще під час ув'язнення. Опинившись 1986 р. на волі, він невдовзі розпочав навчання в підпільній греко-католицькій семінарії Лесів. Сніг без ґрат. - С.702.. Цілком імовірно, що дисидент там вчився за індивідуальною програмою Гель І.А. Виклик системі: український визвольний рух другої половини ХХ ст. - С.366.. 27 грудня 1988 р. в помешканні майбутнього коломийсько-чернівецького єпископа М.Сімкайла одержав сан священика, рукоположений єпископом Павлом (Василиком) Салига Т Щоб не залишати внукам кайдани: про творчість о. Ярослава Лесіва // Літературна газета. - 2014. - 31 липня (№28). - С.11..

У травні 1988 р. Я.Лесів у складі делеґації Комітету захисту Української католицької церкви вирушив до Москви, сподіваючись на зустріч із президентом США Р.Рейґаном, аби передати листа, у підготовці якого він брав активну участь Заливаха О.І. Дорога до храму любові // Західний кур'єр. - 1994. - 30 груд. - С.6.. У зв'язку з цим 10 червня Я.Лесів написав заяву прокуророві УРСР, звертаючись щодо захисту від особливо запопадливих працівників КДБ і міліції Долинського р-ну, які чинили тиск на нього, у тому числі фізичний Лесів. Сніг без ґрат. - С.622-623..

Борючись за відродження УГКЦ, священик-дисидент організував та провів десятки офіційно не дозволених молебнів на Галичині та в інших куточках УРСР. Так, 10 липня 1988 р. на честь 1000-ліття хрещення Русі за участі Я.Лесіва відбулася велелюдна релігійно-політична акція в с. Грушів на Дрогобиччині Гель І.А. Виклик системі: український визвольний рух другої половини ХХ ст. - С.366.. У ніч із 16 на 17 липня з нагоди цієї події священик організував хресний похід на Ясну Гору в с. Гошів Долинського р-ну Івано-Франківської обл., де раніше діяв греко-католицький монастир отців-василіан. Сотні людей зібралися того вечора у центрі села Тереля Й.М. Будівничий української культури Ярослав Лесів // Літопис Бойківщини (Самбір). - 2003. - Ч.2. - С.39.. На заздалегідь підготовленому хресті було викарбувано «988-1988». Тоді вперше після 1950 р. біля церкви Гошівського монастиря відбулася літургія Заливаха О.І. Дорога до храму любові. - С.6.. 17 липня 1988 р. Я.Лесів був серед очільників літургії у с. Зарваниця Теребовлянського р-ну Тернопільської обл. за участю 15 тис. вірних УГКЦ, де також раніше існував однойменний монастир. 22 липня він був попереджений про відповідальність за організацію цієї літургії та оштрафований на 50 руб. 3 січня 1943 р. народився дисидент Ярослав Лесів [Електронний ресурс]: https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/ sichen/3/1887-narodyvsya-mykola-chaykovskyy 13 серпня того ж року за участі о. Я.Лесіва відбулося перше публічне богослужіння УГКЦ на річці Бистриця біля с. Угринів Надвірнянського р-ну Івано- Франківської обл., присвячене 1000-річчю хрещення України-Руси Українська Гельсінська спілка (1988-1999 рр.) у світлинах і документах. - С.145..

У 1988 р. Я.Лесів почав відроджувати Ясногірську святиню - Гошівський монастир біля Болехова. Тоді це був справжній подвиг, що коштував великих зусиль. УГКЦ долала заборону на своє існування й виходила з підпілля Салига Т Щоб не залишати внукам кайдани... - С.11..

2і травня 1989 р. Я.Лесів виступив від імені УГКЦ на 50-тисячному мітингу в Москві в Лужниках у зв'язку з відкриттям І з'їзду народних депутатів СРСР Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод. - Т.1: Особистості. - С.90-91.. 2 серпня з групою віруючих він знову приїхав до радянської столиці, щоб продовжити естафетне голодування на Арбаті з вимогою легалізувати УГКЦ (див. ілюстр.6), яке розпочалось ще у травні 1989 р. Терещук Г. 30 років тому УГКЦ вийшла з підпілля і вимагала легалізації від Кремля [Електронний ресурс]: https://www.radiosvoboda.org/a/30241814.html

3 серпня 1989 р. Я.Лесів разом зі С.Хмарою та Н.Симоновою зустрічався з Б.Єльциним Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. -

Ч.1. - С.378.. Активність отця Ярослава на релігійній ниві була надзвичайно не до вподоби КДБ. 28 серпня того ж року його просто вдома заарештували. Проте віруючі заявили протест, тож наступного дня він вийшов на волю Там само..

У 1989 р. за участю отця Ярослава відбулося ще багато інших заходів. Він правив літургію на могилі гетьмана П.Дорошенка, кошового отамана І.Сірка, виступав на відкритті перших пам'ятників воякам УПА. Я.Лесів як правозахисник підтримав проведення розкопок жертв радянських репресій в урочищі Дем'янів Лаз біля Івано- Франківська. Він серед перших заговорив про злочини комуністичного режиму, зокрема у цьому місці, як один із творців «Меморіалу» Круцик Р.М. Дем'янів Лаз: Геноцид Галичини: жертвам комуністичного терору 1939-1941 рр. на Прикарпатті присвячується. - К., 2009. - С.352..

29 жовтня 1989 р. відбулося перепоховання жертв репресій у Дем'яновому Лазі. А вже 19 листопада отець Ярослав очолив перепоховання в Києві (правив молебень) загиблих у радянських тюрмах в'язнів сумління В.Стуса, О.Тихого, Ю.Литвина, хоча влада й забороняла деякий час проводити ексгумацію через нібито загрозу погіршення санітарно-епідемічної ситуації. Я.Лесів разом з іншими священиками відспівали дисидентів у Свято-Покровській церкві на Куренівці, яких поховали на 33-й ділянці Байкового кладовища в Києві, встановивши однакові дубові хрести 30 років тому: Унікальні фото перепоховання Стуса, Литвина і Тихого [Електронний ресурс]: https://www. radiosvoboda.org/a/photo-unikalni-photo-stusa-lytvyna-tykhoho/29608417.html.

У підсумку самовіддана й жертовна боротьба Я.Лесіва та його соратників за легалізацію греко-католицької церкви дала свої позитивні результати. 1 грудня 1989 р. після зустрічі у Ватикані Генерального секретаря ЦК КПРС М.Ґорбачова з Папою Римським Іваном Павлом ІІ було дозволено реєструвати парафії УГКЦ Терещук Г. 30 років тому УГКЦ вийшла з підпілля і вимагала легалізації від Кремля [Електронний ресурс]: https://www.radiosvoboda.org/a/30241814.html. 23 січня 1990 р. у Львові відбувся собор УГКЦ, в якому взяв участь і Я.Лесів. Тут було ухвалено рішення про незаконність Львівського собору 1946 р. та підписано акт про легалізацію церкви Заливаха О.І. Дорога до храму любові. - С.6..

Виконуючи в 1990-1991 рр. обов'язки настоятеля храму Св. Великомучениці Параскеви в Болехові й долинського декана, «отець Сонечко» (див. ілюстр.7), як називали Я.Лесіва прихожани Лесів. Сніг без грат... - С.6., продовжував провадити активну політичну діяльність. Його бачили у Запоріжжі на ювілейних урочистостях із нагоди 500-річчя українського козацтва у серпні 1990 р.; він надавав моральну підтримку голодуючим студентам у Києві у жовтні 1990 р. під час «Революції на граніті», протестував проти ув'язнення народного депутата С.Хмари в листопаді 1990 р., у січні наступного року відвідав його в Лук'янівському слідчому ізоляторі. Тоді ж він був також у Вільнюсі під час трагічних подій Там само. - С.703..

У ніч із 9 на 10 жовтня 1991 р. за нез'ясованих обставин Я.Лесів загинув в автокатастрофі Королишин С. Голгофа отця Лесіва: Обставини смерті Ярослава Лесіва // Франкова криниця. - 1992. -

16 жовтня. - С.12.. Перед тим, 20 вересня, несподівано помер його побратим З.Красівський Гель І.А. Виклик системі: український визвольний рух другої половини ХХ ст. - С.364.. Це був не перший замах на життя сповідника. Раніше Я.Лесіва хотіли скинути з потяга, була гонитва за його автомобілем Липовецький С. Бандерівці: 200 історій з ХХ ст. - С.562.. Є версія, що фатальну ДТП спланували у КДБ Шульга Н. Життя віддав в офіру Україні // Галицька Просвіта. - 2016. - 20 жовтня (№42). - С.3.. С.Хмара трактував її як політичне вбивство Ровенчук О. І ще одне Різдво сльозою відходило: Лірика Ярослава Лесіва // Галичина. - 2014. - 22 травня (№73/74). - С.16.. Похований отець Ярослав у Болехові біля церкви Св. Параскеви (див. ілюстр.8) Когутяк М. У небі пісня обірвалась // Нова зоря (Івано-Франківськ). - 2001. - 4 жовтня. - С.1.. На похорон зібралися десятки тисяч осіб Гель І.А. Виклик системі: український визвольний рух другої половини ХХ ст. - С.367..

Указом президента України у 2006 р. о. Я.Лесів посмертно нагороджений орденом «За мужність» І ступеня - за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи й демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод.

4 грудня 2016 р. в родинному с. Лужки Долинського р-ну було освячено церкву Введення Пречистої Діви Марії та пам'ятну дошку на ній о. Я.Лесіву до 25-х роковин з часу його трагічної загибелі (див. ілюстр.9).

Отже з'ясовано, що Я.Лесів у 1965-1967 рр. входив до нелегальної самостійницької політичної організації - Український національний фронт. Він активно розповсюджував матеріали збройного підпілля ОУН та самвидаву. Фактично сформував Гайворонську групу УНФ. У підсумку був засуджений радянською владою на шість років позбавлення волі. У жовтні 1979 р. став членом Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод - легальної правозахисної організації. Це призвело до нових ув'язнень, спочатку на два, а потім на п'ять років. Значний внесок зробив Я.Лесів в український національно-демократичний рух другої половини 1980 - початку 1990-х рр. Зокрема в 1988 р. він був серед тих, хто відновлював діяльність УГГ, творив Українську Гельсінську спілку як громадсько-політичне об'єднання. Виступав прихильником перенесення діяльності ОУН з політичної еміграції безпосередньо на українські землі. У 1988 р. ввійшов до складу Комітету захисту Української католицької церкви. Наступного року був серед учасників голодування в Москві за легалізацію УГКЦ, а також очолив процесію з перепоховання в Києві знищених радянським тоталітарним режимом в'язнів сумління Ю.Литвина, В.Стуса, О.Тихого. Таким чином, постать дисидента, поета, священика, проповідника, борця за незалежність України у ХХ ст. Ярослава Васильовича Лесіва слугує яскравим прикладом відповідального й жертовного ставлення до майбуття свого народу та національної церкви.

Ілюстр. 1. Ярослав Васильович Лесів (джерело: сімейний фотоальбом Лесівих; Українська Гельсінська спілка (1988-1999 рр.) у світлинах і документах. - К., 2009. - С.144)

Ілюстр. 2. Відтиск кліше самвидавного журналу УНФ «Воля і Батьківщина» (джерело: ГДА СБУ, м. Івано- Франківськ. - Спр.7536 П. - Т.9. - Арк.242)

Ілюстр.3. Сім'я Я.Лесіва (джерело: родинний фотоальбом Лесівих)

Ілюстр. 4. Ярослав Лесів з Оленою Антонів (джерело: Вісник репресій в Україні. - Вип.11 (листопад). - Нью- Йорк, 1981. - С.10)

Ілюстр. 5. Ексклюзивна виставка в Будинку кіно в Києві на установчій конференції історико-просвітницько- го товариства «Меморіал» (березень 1989 р.). Один з експонатів тримає Я.Лесів (другий праворуч) (джерело: Українська Гельсінська спілка у спогадах і документах. - К., 2012. - С.110)

Ілюстр. 6. Я.Лесів із вірянами на Арбаті в Москві під час голодування з вимогою леґалізувати УГКЦ (серпень 1989 р.) (джерело: сімейний фотоальбом Лесівих)

Ілюстр. 7. «Отець Сонечко» на богослужінні (джерело: особистий фотоархів одного з авторів)

Ілюстр. 8. Могила Я.Лесіва в Болехові (джерело: особистий фотоархів одного з авторів)

Ілюстр. 9. Пам'ятна дошка отцеві Ярославові Лесіву на стіні церкви у с. Лужки (джерело: особистий фотоархів одного з авторів)

References

Bychek, S. (Comp.). (2014). Ukrainska Helsinska Hrupa: dokumenty i materialy. Kyiv. [in Ukrainian].

Dubas, M., Zaitsev, Yu. (Comps.). (2000). Ukrainskyi Natsionalnyi Front: doslidzhennia, dokumenty, materialy. Lviv. [in Ukrainian].

Hel, I. (2013). Vyklyksystemi:ukrainskyi vyzvolnyi rukhdruhoi polovynyХХst. Lviv. [in Ukrainian].

Krutsyk, R. (2009). Demianiv Laz. Henotsyd Halychyny: zhertvam komunistychnoho teroru 1939-1941 rr. na Prykarpattiprysvi- achuietsia. Kyiv. [in Ukrainian].

Lypovetskyi, S. (2018). Banderivtsi: 200istoriizХХst. Lviv. [in Ukrainian].

Myshchak, I. (2006). Prohramni dokumenty UNF yak dzherelo z istorii suspilno-politychnoi dumky ukrainskoho natsionalno-vy- zvolnoho rukhu. Spetsialniistorychnidystsypliny:pytannia teoriita metodyky, 13, 2, 56-67. [in Ukrainian].

Ovsiienko, V. (Comp.). (2016). Ukrainska hromadska hrupa spryiannia vykonanniu Helsinskykh uhod: Dokumenty i materialy: 10 hrudnia 1978 - 11 bereznia 1988, 4, (2th ed.). Kharkiv. [in Ukrainian].

Paska, B. (2020). Dysydentska diialnist Opanasa Zalyvakhy. Naukovyi i kulturno-prosvitnii kraieznavchyi chasopys „Halychyna” 33, 149-158. [in Ukrainian].

Rusnachenko, A. (1998). Natsionalno-vyzvolnyirukh v Ukraini:seredyna 1950-kh -pochatok 1990-kh rr. Kyiv. [in Ukrainian].

Rusnachenko, A. (2009). Vid imperii do Ukrainy. Kyiv. [in Ukrainian].

Salyha, T. (2014, July 31). Shchob ne zalyshaty vnukam kaidany: pro tvorchist o. Yaroslava Lesiva. Literaturna hazeta. 10-11. [in Ukrainian].

Shevchenko, O. (Comp.). (2012). UkrainskaHelsinskaspilka u spohadakh idokumentakh. Kyiv. [in Ukrainian].

Sokulska, O. (Comp.). (2014). Lesiv. Snih bezgrat. Poeziia. Epistoliarij. Publitsystyka. Spohady. Dokumenty. Kyiv. [in Ukrainian].

Stasiuk, I. (2014). Diialnist Ukrainskoi hreko-katolytskoi tserkvy u pidpilli (1946-1989 rr.). Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivskapolitekhnika”: Derzhava ta armiia, 784, 224-230. [in Ukrainian].

Svitlychna, N. (Comp.). (1981). Visnyk represiiv Ukraini, 11, 10. Niu-York. [in Ukrainian].

Svitlychna, N. (Comp.). (1981). Visnyk represiiv Ukraini, 12, 6-7. Niu-York. [in Ukrainian].

Terelia, J.M. (2003). Budivnychyi ukrainskoi kultury Yaroslav Lesiv. Litopys Boikivshchyny, 2, 34-41. [in Ukrainian].

Tereshchuk, H. (n. d.). (2009, October 29). 30rokiv tomu UHKTs vyishla z pidpillia ivymahala lehalizatsiividKremlia. Retrieved from: https://www.radiosvoboda.org/aZ30241814.html [in Ukrainian].

Tkachuk, O. (Comp.). (2009). UkrainskaHelsinskaspilka (1988-1999rr.)u svitlynakh idokumentakh. Kyiv. [in Ukrainian].

Yakibchuk, M. (2011). Iv khram spodoby uviity: tvorchistZenoviia Krasivskoho ta o. Yaroslava: Dyskurs natsionalnoi identychnosti. Kolomyia. [in Ukrainian].

Zakharov, B. (2003). Narys istoriidysydentskoho rukhu v Ukraini(1956-1987). Kharkiv. [in Ukrainian].

Zakharov, Ye., Ovsiienko, V. (Comps.). (2016). Ukrainska Hromadska Hrupa spryiannia vykonanniu Helsinskykh uhod: Osobystosti, 1. (2th ed.). Kharkiv. [in Ukrainian].

Zinkevych, O. (Ed.). (2010). Rukhoporu v Ukraini: 1960-1990:Entsyklopedychnyidovidnyk. Kyiv. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru