Російські есесівці в штурмовій бригаді СС "Дірлевангер": із історії колабораціонізму радянських громадян в роки Другої світової війни (1942 - 1945 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОСІЙСЬКІ ЕСЕСІВЦІ В ШТУРМОВІЙ БРИГАДІ СС «ДІРЛЕВАНГЕР»: ІЗ ІСТОРІЇ КОЛАБОРАЦІОНІЗМУ РАДЯНСЬКИХ ГРОМАДЯН В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1942 - 1945 РР.)

Гетьманчук Микола Петрович

доктор історичних наук, професор, професор кафедри політології та міжнародних відносин, Національний університет «Львівська політехніка», вул. Митрополита Андрея, 5, м. Львів

Анотація

військовий колабораціонізм російський німецький

У статті досліджуються особливості проявів військового колабораціонізму російських громадян колишнього Радянського Союзу в роки Другої світової війни. Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від прибуття у лютому 1942 р. штрафного підрозділу СС О. Дірлевангера на територію окупованої Білорусії і до грудня 1944 р., коли його було реформовано у Штурмову бригаду СС, а згодом в лютому 1945 р. у 36-ту гренадерську дивізію СС. Проаналізовано історію військової служби підрозділів російських добровольців у складі Штурмової бригади СС «Дірлевангер». Вказується, що восени 1942 р. в ній служили три роти (450 чоловік) російських добровольців, переведених із складу батальйону допоміжної поліції, сформованого з радянських громадян. Особливу увагу звернуто на їхню участь у бойових діях на території Білорусії, Польщі, Словаччини та Німеччини в 1942 - 1945 рр. Показано участь Штурмової бригади СС «Дірлевангер» в каральних операціях проти білоруських і словацьких партизанів, придушенні Варшавського повстання 1944 р. та в боях з військами Червоної армії. Тільки на території Білорусії російські есесівці, які були зрівняні в правах з німецькими кримінальниками СС О. Дірлевангера, взяли участь у каральних операціях проти партизанів «Карлсбад», «Фріда», «Франц», «Свято урожаю», «Котбус», «Гюнтер», «Герман», «Чарівна флейта», «Північ - Південь та інших. Стверджується, що за два роки і п'ять місяців есесівці О. Дирлевангера в Білорусії спалили 179 населених пунктів та знищили біля 30 тис. чоловік, переважно цивільного населення. Німецькі кримінальні злочинці та їх російські колабораціоністи перевершували всіх у жорстокості при придушенні Варшавського повстання 1944 р. Лише у серпні 1944 р. в районі Варшави Охота, вони взяли участь у вбивствах 40 000 жителів міста. Доказується, що здійснені німецькими штрафниками та російськими колабораціоністами військові виходять за рамки звичних уявлень про добро і зло. За весь час свого існування штрафники СС О. Дірлевангера знищили біля 60 000 чоловік.

Ключові слова: Друга світова війна, нацистська Німеччини, війська СС, військові злочини, колабораціонізм.

Abstract

Russian ss in the assault brigade of the ss «dirlewanger»: from the history of collaborationism of soviet citizens the second world war (1942 - 1945). Hetmanchuk Mykola Petrovych Doctor of Historical Science, Professor, Professor of the Department of Political Science and International Relations, Lviv Polytechnic National University, Metropolitan Andrew St., 5, Lviv

The article examines the features of the manifestations of military collaborationism of Russian citizens of the former Soviet Union during the Second World War. The chronological frame work of the study covers the arrival of the SS O. Dirlewanger penal unit in February 1942 to the territory of occupied Belarus and until December 1944, when it was reformed into the SS Assault Brigade, and later in February 1945 in the 36^th SS Grenadier Division. The history of military service of Russian volunteers units as part of the SS «Dirlewanger» Assault Brigade is analyzed. It is stated that in the autumn of 1942 it served three companies (450 men) of Russian volunteers transferred from the auxiliary police battalion formed Soviet citizens. The participation of the SS «Dirlewanger» Assault Brigade in punitive operations against Belarusian and Slovak partisans, the suppression of the Warsaw Uprising of 1944 and in battles with the Red Army is shown. Only on the territory of Belarus did the Russian SS, who were equal in rights with the German SS criminals O. Dirlevanger, take part punitive operations against the partisan «Carlsbad», «Frieda», «Franc», «Harvest Festival», «Cotbus», «Gunter», «Herman», «Magic Flute», «North - South». It is alleged the two years and five months O. Dirlevanger's SS burned 179 settlements in Belarus and killed about 30,000 people, mostly civilians. It is noted that German SS penitentiaries and their Russian collaborators surpassed all in brutality in suppressing the Warsaw Uprising of 1944. In August 1944 alone Warsaw Hunt district they took part in the assassination of 40,000 city residents. It has been that war crimes commited by German and Russian SS men go beyond the usual notions of good and evil. Throughout its existence, the Sonderkommando, and later battalion, regiment and SS Assault Brigade under the command of O. Dirlevanger, killed 60,000 people.

Keywords: Second World War, Nazi Germany, SS troops, collaborationism, war crimes.

Постановка проблеми

Під час Другої світової війни (1939 - 1945 рр.) у складі Вермахту, військах СС, поліцейських формуваннях нацистської Німеччини воювало 1 млн. 200 тис. громадян колишнього Радянського Союзу. Найбільшу частину з них становили російські громадяни - 380 тис., з яких 50 тис. входили до складу військ СС: 29-та гренадерська дивізія військ СС (російська № 1), 30-та гренадерська дивізія військ СС (російська № 2), 1-ша російська бригада СС «Дружина», російський ХУ кавалерійський корпус СС, російський полк СС «Варяг». Крім того, чимало російських громадян служило не в національних російських, а в інших формуваннях СС, зокрема, у Штурмовій бригаді СС «Дірлевангер» [11, С. 238-388]. Серед особового складу з'єднання О. Дірлевангера ніколи не значилося більше 10 - 15% членів СС, хоча офіційно воно належало до військ СС. Біля 30% його складу становили звільнені із концентраційних таборів німецькі кримінальні злочинці та іноземні добровольці, серед яких знаходилися радянські громадяни [12, С. 277-278].

Аналіз останніх досліджень

Необхідно відзначити, що у вітчизняній історіографії відсутні дослідження, присвячені цьому формуванню СС та участі в ньому російських громадян. Лише у монографії вітчизняного історика А.В. Боляновського звертається увага на Штурмову бригаду СС «Дірлевангер», але тільки в контексті дослідження ним проблеми участі іноземців у Збройних силах нацистської Німеччини у 1939 - 1945 рр.

Мета статті полягає у висвітленні участі російських громадян у бойових діях Штурмової бригади СС «Дірлевангер» проти партизанів та військ Червоної армії на окупованих територіях Білорусії, Словаччини і Польщі.

Виклад основного матеріалу

В історію Другої світової війни військове формування СС під командуванням О. Дірлевангера увійшло як одне із найбільш жорстоких з'єднань військ СС. Історія цього формування починається 10 квітня 1940 р., коли доктору О. Дірлевангеру доручили створити команду на базі 5-го полку підрозділів СС «Мертва голова» в концтаборі Заксенхаузен. В червні 1940 р. комплектування Особливої команди браконьєрів «Оранієнбург» (офіційна назва) завершилося, а у вересні 1940 р. штрафну команду О.Дірлевангера, якому присвоїли військове звання гауптштурмфюрера СС, перейменували в особливий батальйон СС. Після цього він отримав наказ відправитися в Генерал - губернаторство у підпорядкування начальника СС і поліції дистрикту «Люблін», бригадефюрера СС О. Глобочника [8, С. 51-52]. На території Генерал - губернаторства зондеркоманду СС «Дірлевангер», чисельність якої дорівнювала одній роті, спочатку залучили до охорони єврейського табору в місті Дзікув та почали використовувати для «зачистки» лісових масивів в районі східного кордону [19, С. 25-26]. На основі розпоряджень рейхсфюрера СС Г. Гімлера до 10 лютого 1942 р. зондеркоманда СС мала прибути у розпорядження вищого керівника СС і поліції Центральної Росії [8, С. 70]. Німецький дослідник Х. Хьоне особливу увагу звертає на те, що формування О. Дірлевангера, яке було створене із кримінальних злочинців і прославилося надзвичайною жорстокістю, офіційно належало до військ СС. Тому офіцери та генерали військ СС беззастережно виконали наказ Г. Гімлера, і не протестували проти появи в рядах військ СС негідника, на совісті якого численні людські жертви [32, С. 398].

На початку лютого 1942 р. зондеркоманда СС прибула на окуповану німецькими військами територію Білорусії у місто Могилів. Після наради у Г. Гімлера 27 лютого 1942 р. обергруппенфюрер СС Г.Бергер домовився, щоб її передали під командування вищого керівника СС і поліції Центральної Росії Е. фон дем Баха [10, С. 216]. За період з 2 по 24 березня 1942 р. есесівці О. Дірлевангера беруть участь в успішних боях по знищенню партизанів в районі Осиповичів і захоплюють трофеї. В результаті цих боїв до 24 березня 1942 р. було очищено від партизанів важливу дорогу Могилів - Бобруйськ [19, С. 41-42]. На початку квітня 1942 р. спільно з поліцейськими батальйонами № 32 і № 37 особовий склад зондеркоманди СС у бою біля Цецевичів оточив і знищив декілька партизанських загонів. Відзначаючи успішні дії зондеркоманди СС, командувач операцією полковник Брауншвейг просив вище командування СС збільшити її чисельність до 250 чоловік [19, С. 42-43].

Переконавшись, що зондеркоманда СС ефективно воює з партизанами, рейхсфюрер СС Г. Гімлер наказав про направлення в її ряди нової партії німецьких кримінальних злочинців із в'язниць і концентраційних таборів. У свою чергу О. Дірлевангер, домовившись із керівництвом СС і поліції генерального округу «Білорусія», вирішив поповнити її іноземцями. В травні 1942 р. вийшов наказ про передачу йому особового складу із батальйону допоміжної поліції (49 рядових і 11 унтер - офіцерів), який здійснював підготовку радянських військовополонених росіян і білорусів. Дослідники підкреслюють, що в таких підрозділах допоміжної поліції служили переважно росіяни (34, С. 74). У складі зондеркоманди СС російські есесівці 16 червня 1942 р. взяли участь в каральній операції і знищили 16 населених пунктів [24, С. 509-520].

До осені 1942 р. підрозділ формально залишався зондеркомандою СС, але за рахунок іноземних добровольців його чисельність досягла рівня батальйону. Російські та інші добровольці в зондеркоманді були зрівняні у правах з німецькими кримінальниками. До її складу входили: 1) одна рота з німецьким особовим складом (150 чоловік); 2) німецький мотоциклетний взвод (40 чоловік); 3) 3 російські роти (450 чоловік; в одній із них служили українці); 4) артилерійська батарея (40 чоловік; половина особового складу росіяни); 5) за віком німецькі солдати були біля 40 років, а росіяни - до 25 р. [36, С. 111]. За наказом Командного штабу рейхсфюрера СС батальйон СС передали у підпорядкування 1-ї мотопіхотної бригади СС бригадефюрера СС К. фон Тройєнфельда [34, Р. 84]. У складі цієї бригади СС батальйон СС взяв участь в каральній операції «Карлсбад», яка проводилася з 14 по 23 жовтня 1942 р. у районах Могилевської області

Бойові дії проти партизанів батальйон СС О. Дірлевангера проводив спільно з двома поліцейськими охоронними батальйонами, литовським поліцейським батальйоном, підрозділами 638-го французького піхотного полку, 102-м козацьким батальйоном [1, С. 136-138; 16, С. 171-172]. В ході операції було оточено Борисівське партизанське угрупування. Згідно даних німецької бойової групи «фон Готтберг» під час операції «Карлсбад» було вбито 798 партизанів, розстріляно 353 запідозрених у співпраці з партизанами, страчено 1826 євреїв та 7 циган [34, Р. 92-93]. Із 4 по 10 листопада 1942 р. батальйон О. Дірлевангера залучили до проведення операції «Фріда» («Frida»). Під час цієї операції есесівці батальйону знищили 130 партизанів, брали участь у «зачищенні» населених пунктів. Після завершення операції батальйон вивели із підпорядкування 1-ї мотопіхотної бригади СС та відправили до Могилева [10, С. 217].

Оскільки О. Дірлевангер з 28 грудня 1942 р. по 20 лютого 1943 р. перебував у відпустці, командиром батальйону призначили штурмбаннфюрера СС Ф. Маггіля, співробітника штабу рейхсфюрера СС [30, С. 92]. Батальйон СС на початку 1943 р. залучили до проведення антипартизанських операцій «Франц», «Свято урожаю», «Лютий». В ході операції Ф. Магілль наказав підрозділу у районі бойових дій всіх місцевих жителів розстрілювати без виключення. Під час трьох операцій було вбито 18 975 чоловік цивільного населення, в тому числі 3 300 євреїв, 2 400 чоловік вивезли на примусові роботи [11, С. 373; 29, С. 152]. Згідно наказу начальника оперативного штабу поліції безпеки і СД рейхскомісаріату «Остланд» про організацію боротьби з партизанами в Генеральному комісаріаті Білорусія від 18 листопада 1942 р. вказувалося, що право спалювати населені пункти, знищувати місцевих жителів належить виключно керівникам команд СД. Незважаючи на накази вищого керівництва О. Дірлевангер продовжував використовувати жінок і дітей, захоплених при «зачищенні» партизанських сіл, для знаходження мінних полів. Під конвоєм його солдати гнали людей просто на міни, відкриваючи для себе шлях ціною їхнього життя [19, С. 88-89]. В кінці лютого 1943 р. перед батальйоном СС поставили завдання боротьби з партизанськими загонами в районі між Логойськом і Смолевичами. Згідно наказів командування батальйон СС 13 березня 1943 р. «зачистив» від партизанів три населені пункти вздовж залізної дороги Борисів - Мінськ. Німецька рота була направлена в село Прилепи, 1-ша російська в Ляди і 2-га російська в Дуброво. Есесівці батальйону спалили всі три населені пункти, а в Прилепах розстріляли 29 чоловік [34, Р. 113].

Через тиждень, 22 березня 1943 р. вони із 118 поліцейським охоронним батальйоном взяли участь ліквідації білоруського села Хатинь, яке стала символом масового знищення людей. В Хатині карателі вбили і спалили живими в стодолі біля 152 чоловік, з яких 70 грудні і малолітні діти віком від одного місяця до 14 років [28, С. 135-136; 31, С. 9, 77, 114-118, 127]. Сучасні російські дослідники спростовують радянський міф про те, що нібито Хатинь була «тихим і привітливим селом». В сільських будинках зайняли оборону партизани, які вчинили запеклий опір карателям. Щоб подавити їхній опір німцям прийшлося застосовувати протитанкові гармати, важкі міномети і гранатомети. Всього під час бою в селі загинуло 34 партизани (серед яких одна жінка) [8, С. 200]. Оскільки жителі Хатині ховали в селі партизанів, дозволили їм перетворити свої будинки у вогневі укріплення, було вирішено спалити цей населений пункт. Вже з 24 по 29 березня 1943 р. вони знищили наступні шість населених пунктів, розстрілявши при цьому 300 чоловік [10, С. 220].

На кінець квітня 1943 р. загальна чисельність батальйону СС О. Дірлевангера складала 569 чоловік - 7 офіцерів, 71 чоловік унтер - офіцерів, 481 чоловік рядового складу, з яких 1 офіцер, 44 унтер - офіцери та 322 рядових есесівців були переважно росіянами [19, С. 104]. У квітні - травні 1943 р. батальйон СС в складі бойової групи бригадефюрера СС В. Шімани бере активну участь у боротьбі з партизанами під час проведення німецьким командуванням операцій «Весна - Південь», «Весна - Північ», «Чарівна флейта», «Зірвиголова І і ІІ». Під час проведення цих операцій особовий склад батальйону СС діяв з надзвичайною жорстокістю, знищуючи білоруські населені пункти та безжально розстрілюючи їх жителів. За успіхи у боротьбі з партизанами О. Дірлевангеру 12 травня 1943 р. присвоїли чергове військове звання - оберштурмбанфюрера СС [13, С. 276].

Весною 1943 р. уповноважений рейхсфюрера СС по боротьбі з партизанським рухом группенфюрер СС Е. фон дем Бах доручив вищому фюреру СС і поліції Білорусії бригадефюреру СС К. фон Готтбергу таємно підготовити одну із найбільших антипартизанських операцій «Коттбус» («Cottbus»), яка проводилася з 20 травня по 21 червня 1943 р. Планувалося відновити контроль над дорогою Мінськ - Вітебськ та очистити від партизанів територію в трикутнику Плещениці - Докшиці - Лепель [3, С. 124; 10, С. 376]. Під командуванням бригадефюрера СС К. фон Готтберга було створено потужне оперативне з'єднання німецьких військ, куди увійшов батальйон СС О. Дірлевангера. Вже 17 травня 1943 р. есесівці батальйону спалили село Лесіни, вбивши при цьому 183 чоловіки. 24 травня «спеціальній обробці» були піддані села Кузевичі (66 вбитих), Амнішево (18 вбитих), пограбовано і спалено село Литвичі (розстріляно 217 чоловік) [9, С. 154; 20, С. 88-89]. За німецькими даними для очищення мінних полів було використано захоплених 2 - 3 тисячі чоловік [28, С. 164-165; 30, С. 250

До кінця травня 1943 р. батальйон СС продовжував практику знищення білоруських населених пунктів. Штрафники СС знищили села та вбили в Іканах (550 чоловік), Засов'ях (235 чоловік), Слободі і Заборонці (26), Осиновику (32), Веретеї (76), Толщі і Чупрах (52), Ольховці (25). Німецьке командування високо оцінювало діяльність батальйону СС і його командира, відзначивши, що О. Дірлевангер особисто брав участь у боях з партизанами та керував своїми підлеглими [8, С. 222; 18, С. 58-79]. За весь час проведення операції «Коттбус» підрозділи бойової групи О. Дірлевангера знищили біля 14 тисяч чоловік і 13 взяли у полон. Особовий склад батальйону СС спалив 39 населених пунктів (13 в районі Заславля і 26 в районі Бегомля та Плещениць). Генеральний комісар Білорусії В. Кубе навіть направив протест рейхсфюреру Г. Гімлеру щодо поведінки батальйону СС. Однак начальник Головного управління СС группенфюрер СС Г. Бергер йому відповів, що батальйон СС проявив себе цілком «пристойно» [8, С. 232-233].

Після операції «Коттбус» батальйон СС отримав офіційну назву спеціальний батальйон СС (SS - Sonderbataillon «Dirlewanger»). У червні 1943 р. збільшилася чисельність особового складу спеціального батальйону СС, яка становила 760 чоловік: 1 німецька рота (150 чоловік); 1 німецький розвідувальний взвод (40 чоловік); 3 російські роти (по 150 чоловік кожна); окремий український взвод (40 чоловік); артилерійська батарея (40 німців і 40 росіян). Крім того, О. Дірлевангер звернувся до начальника концентраційних таборів на території Німеччини бригадефюрера СС Р. Глюкса направити у його розпорядження 150 німецьких браконьєрів і 350 чоловік, ув'язнених за інші злочини [34, Р. 121-122]. Спеціальний батальйон СС майже відразу залучили до проведення нової операції проти партизанів «Гюнтер», яка тривала з 2 по 7 липня 1943 р. Операція проводилася проти партизанів, які діяли на території Мінської і Барановицької областей. В ході операції 5 - 6 липня німецька рота батальйону СС захопила 846 чоловік та розстріляла 176 чоловік «підозрюваних», а 1-ша російська рота арештувала 456 чоловік, конфіскувала 87 голів худоби. Під час операції «Гюнтер» есесівці спеціального батальйону СС вбили у бою 25 партизанів, трьох взяли у полон і 266 чоловік розстріляли за співпрацю з «бандитами», спалили село Олешки. В боях з партизанами загинуло двоє есесівців (росіян) і було двох поранено (німця і росіянина) [8, С. 234].

Необхідно відзначити, що наступна операція проти партизанів «Герман», яка проходила з 3 липня по 30 серпня 1943 р. на території Білорусії, стала однією із найбільш жорстоких. Для проведення операції під командуванням бригадефюрера СС К. фон Готтберга було залучено оперативне з'єднання військ СС і Вермахту, чисельність якого становила біля 9 000 чоловік [10, С. 378]. Бойову діяльність в операції «Герман» спеціальний батальйон СС розпочав 18 липня. Тільки у Воложинському районі за чотири дні було спалено 11 населених пунктів: Нелюби, Макричевщина (15 вбитих місцевих жителів), Лапиці (50), Романівці, Довгулевщина (17), Полубівці (21), Дубовці, Слобода (10), Пилюжино, Юзефове, Середнє Село (58), Дора (спалено живими 106 чоловік). У селах Путніки, Володьки, Олехновичі було арештовано та «евакуйовано» все населення віком від 15 до 50 років [20, С. 99; 24, С. 534]. На протязі доби 7 серпня есесівці батальйону продовжували захоплювати та «евакуйовувати» місцеве населення, знищувати населені пункти. Дослідники стверджують, що російські есесівці нічим не поступалися своїм німецьким товаришам по зброї у злочинних діях проти цивільного білоруського населення [26, С. 114-115].

Під час операції «Герман», яка завершилася наприкінці серпня, есесівці особливого батальйону СС в боях з партизанами вбили 1617 чоловік, взяли у полон 33 партизанів, зруйнували 64 табори і 48 позицій, 11 бункерів та два партизанські госпіталі. Захоплені есесівцями трофеї складали 5 мінометів, 5 артилерійських гармат, 17 кулеметів, більше 250 гвинтівок і пістолетів. Крім того, вони знищили 39 кулеметів, 3 міномети, 169 гвинтівок, польові кухні і радіостанції. В ході каральних операцій батальйон СС захопив 929 чоловіків, 1361 жінку, 395 дітей [8, С. 246-247]. Всього за різними даними у період із березня 1942 р. по серпень 1943 р. есесівці батальйону СС ліквідували від 15 000 до 20 000 «бандитів» (цивільних осіб та партизанів), знищили більше 100 населених пунктів на території Мінської, Могилевської та Вітебської областей. При цьому власні втрати батальйону СС за цей період складали 92 чоловіки вбитими, 218 пораненими і 8 пропалими безвісти [10, С. 379].

На кінець літа 1943 р. під командуванням О. Дірлевангера знаходилося біля тисячі солдатів і офіцерів. Головне оперативне управління СС 10 серпня 1943 р. видає наказ про включення до складу батальйону СС засуджених злочинців із концтаборів та доведення його чисельності до полку. Структуру батальйону складали: штабна рота; 1-а рота (браконьєри, колишніх члени СС і вермахту); 2-а рота (підрозділ із засудженими); 3-а рота (підрозділ із засудженими); 4-а рота (колишня 1-а російська рота); 5-а рота (колишня 2-га російська рота); артилерійська батарея; команда СД (1-й - 3-й взводи). Біля 15% особового складу батальйону складали браконьєри, 35% - іноземні добровольці, 35% - колишні в'язні концтаборів, 15% - засуджені солдати і офіцери СС та вермахту [34, Р. 124; 36, S. 67-68]. Вже 13 вересня 1943 р. згідно наказу Головного штабу СС особливий батальйон СС було розгорнуто в полк у складі трьох батальйонів, яким були присвоєні номери. Чисельність полку (батальйону) СС на середину жовтня 1943 р. складала не більше 730 чоловік: 391 німець, 309 іноземців (втому числі росіян, які були розподілені в 4-й і 5-й ротах) [14, С. 515; 25, С. 251].

На початку листопада 1943 р. Червона армія розпочала наступ на північному крилі німецької групи армій «Центр» в напрямку Вітебська і звільнила 36 районів та два обласні центри Білорусії - Мозир і Гомель. Під час операції «Багратіон» А. Гітлер навіть оголосив Вітебськ, Могилів і Бобруйськ містами - фортецями [5, С. 331; 21, С. 401]. Штрафники О. Дірлевангера у складі бойової групи «Фон Готтберг» 5 листопада отримали наказ зайняти оборону в районі населеного пункту Дретунь і протидіяти наступаючим радянським військам. Під час затяжних боїв з радянськими військами полк СС у листопаді - грудні 1943 р. поніс значні втрати - 376 есесівців вбитими і пораненими. Тому у грудні 1943 - січні 1944 рр. його було поповнено латвійською ротою СС (166 чоловік) та артилерійською батареєю 156-го артилерійського батальйону охоронної поліції «Шума» (2 офіцери і 55 чоловік рядових) [34, Р. 145 - 153]. Навіть після поповнення чисельність полку СС у лютому 1944 р. складала - 6 офіцерів, 44 унтер - офіцери і 209 рядових а також 201 іноземного добровольця (всього 460 чоловік). Залишки російських підрозділів після боїв під Дретунню та понесених втрат були зведені в одну роту (1 офіцер і 160 рядових) [8, С. 283-290].

Командування СС в особі обергруппенфюрера СС Г. Бергера розпочало активну діяльність щодо збільшення чисельності полку. До червня 1944 р. із концентраційних таборів Заксенхаузена, Аушвіца, Бухенвальду в особливий полк СС прибуло біля 800 чоловік поповнення. Під командуванням О. Дірлевангера станом на 30 червня 1944 р. вже заходилося 971 чоловік (17 офіцерів, 87 унтер - офіцерів, 867 рядових есесівців). Крім того, обергруппенфюрер СС Г. Бергер вирішив поповнити особливий полк СС солдатами та офіцерами 1-го Східно - мусульманського полку СС, який у січні 1944 р. почали формувати на базі 450-го тюркського батальйону із радянських громадян. Через кілька місяців у липні 1944 р. 1-й Східно - мусульманський полк СС передали у підпорядкування О. Дірлевангера [4, С. 452-458; 22, С. 218]. Рейхсфюрер СС Г. Гімлер 30 січня 1944 р. запровадив нагородження знаком «За боротьбу з партизанами» для солдатів та офіцерів вермахту, люфтваффе, поліції та СС, які відзначилися у боях з партизанами.У зв'язку із запровадженням спеціального нагородного знаку, який мав пряме відношення до діяльності особливого полку СС, О. Дірлевангер в лютому 1944 р. направив у Генеральне управління СС запит на нагороди особового складу: 200 чоловік - бронзовим знаком, 30 - срібним знаком і 20 - золотим знаком [19, С. 135]. Маючи чималий досвід у боротьбі з партизанами Білорусії, особливий полк СС О. Дірлевангера у першій половині 1944 р. знову залучили до проведення антипартизанських операцій: 1) «Мрячний дощ» - квітень 1944 р.; 2) «Свято весни» - 16.04. - 10.05. 1944 р.; 3) «Баклан» - 22.05 - 20.06.1944 р. [1, С. 242; 17, С. 54-55]. Після завершення операції «Баклан» особливий полк СС «Дірлевангер» у складі оперативної групи К. фон Готтберга відправили на фронт проти наступаючих радянських військ в ході операції «Багратіон», яка розпочалася 23 червня 1944 р.

Після участі у боях під Гродно особливий полк СС «Дірлевангер» відступив до Польщі, на полігон Нойгаммер для реорганізації та поповнення. Висвітлюючи історію перебування штрафного підрозділу О. Дірлевангера на території Білорусії, дослідники стверджують, що за два роки і п'ять місяців особовий склад цього формування спалив не менше 179 населених пунктів і знищив в них 13 500 чоловік. До цих жертв потрібно додати жителів, розстріляних під час локальних акцій і під час транспортування на примусові роботи до Німеччини, а також цивільних осіб, вбитих при розмінуванні доріг. У німецькому донесенні про результати тільки операції «Котбус» вказується, що штрафний підрозділ О. Дірлевангера знищив 14 000 чоловік (включаючи 3 000 чоловік, які підірвалися на партизанських мінах). Враховуючи вищезазначене можна допустити, якщо всі ці люди були вбиті есесівцями О. Дірлевангера, то загальна кількість їхніх жертв повинна сягати приблизно 30 000 чоловік [8, С. 337-338].

На території Польщі від 5 серпня 1944 р. особливий полк СС О. Дірлевангера (881 чоловік) у складі бойової групи «Рейнефарт» бере участь у придушенні Варшавського повстання. Під час бойових дій з 8 серпня на початок жовтня 1944 р. особливий полк СС О. Дірлевангера отримав поповнення із німецьких концтаборів та в'язниць чисельністю 3 950 чоловік. Дослідники вказують, що придушенні повстання особливий полк СС відігравав ключову роль, здійснюючи одну із найбільш кривавих операцій у своїй історії, втративши при цьому 2 700 чоловік особового складу. В науковій літературі вказується, що найбільше злочинів проти цивільного населення у Варшаві здійснили есесівці О. Дірлевангера та есесівці зведеного полку російської 29-ї ваффен - гренадерської дивізії СС (російської № 1) ваффен - бригадефюрера СС Б. Камінського. Однак німецькі кримінальні злочинці та їх російські колабораціоністи особливого полку СС перевершували всіх у жорстокості. Захопивши 11 серпня 1944 р. передмістя Варшави Охота, вони взяли участь у вбивствах 40 000 жителів міста [7, С. 801; 8, С. 365-366; 27, С. 760-761]. За заслуги у придушення Варшавського повстання в кінці серпня 1944 р. О. Дірлевангер отримав звання оберфюрера СС та був 30 вересня нагороджений Рицарським хрестом [19, С. 188-195].

В результаті розформування російської 29-ї гренадерської дивізії СС у жовтні 1944 р. О. Дірлевангеру передали 72-й і 73-й гренадерські полки СС, де служили в основному росіяни. Тому 19 грудня 1944 р. особливий полк СС було розгорнуто в Штурмову бригаду СС «Дірлевангер», а в лютому 1945 р. у дивізію СС, яка отримала в реєстрі Головного управління СС № 36 [13, С. 275 - 276; 35, S. 89]. Слід відзначити, що після придушення Варшавського повстання у жовтні 1944 р. Штурмова бригада СС «Дірлевангер» була направлена для придушення повстання у Словаччині, де есесівці бригади брали участь у боях з партизанами та Червоною армією, використовуючи звичну для них практику масових розстрілів мирного населення [8, С. 367-380]. У працях зарубіжних дослідників вказується, що після важких боїв з радянськими військами на території Німеччини 2 - 3 травня 1945 р. 36-та гренадерська дивізія СС була практично знищена. Так завершило своє існування одно із найбільш жорстоких формувань СС [15, С. 117; 34, Р. 223].

Висновки

Підсумовуючи вищесказане, можна стверджувати, що з точки зору історичної науки точно й однозначно оцінити таке явище як колабораціонізм радянських громадян в роки Другої світової війни, практично неможливо, оскільки він містить ряд суперечливих аспектів. Однак історія особливого формування СС О. Дірлевангера засвідчує, що це збіговисько німецьких злочинців, штрафників військовослужбовців та радянських колабораціоністів залишило після себе глибокі криваві рани на території Білорусії, Польщі та Словаччини, здійснивши злочини, які виходять за рамки звичних уявлень про добро і зло. Російські дослідники стверджують, що за весь час свого існування штрафники СС О. Дірлевангера знищили біля 60 000 чоловік [8, С. 418]. Можна констатувати, що історія штрафного формування СС відображає в собі найбільш неприглядні та страхітливі сторони Другої світової війни.

Література

1. Бэйда О.И. Французский легион на службе Гитлера. 1941-1944 гг. /О.И. Бэйда. - М.: Вече, 2013. - 336 с.

2. Бишоп К. Иностранные дивизии ІІІ Рейха. Иностранные добровольцы в войсках СС 1940 - 1945 / К. Бишоп; пер. с англ. - М.: Эксмо, 2006. - 192 с.

3. Бишоп К. Войска СС на полях сражений Второй мировой войны 1939 - 1945. Западный и Восточный фронт / К. Бишоп, К. Эйлсби; пер. с англ. - М.: Эксмо, 2006. - 368 с.

4. Боляновський А.В. Іноземні військові формування у Збройних силах Німеччини (1939 - 1945 рр.) / А.В. Боляновський. - Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2013. - 880 с.

5. Борисенко О. Гітлер. Невивчений урок історії / О. Борисенко. - К.: Гамазин, 2019. - 392 с.

6. Васильченко А. Штрафбаты Гитлера. Живые мертвецы вермахта / А. Васильченко. -М.: Яуза - пресс, 2008. - 320 с.

7. Дейвіс Н. Боже ігрище: історія Польщі / Н. Дейвіс; пер. з англ. - К.: «Основи», 2008. -1080 с.

8. Жуков Д.А. Охотники за партизанами. Бригада Дирлевангера / Д.А. Жуков, И.И. Ковтун. - М.: Вече, 2013. - 448 с.

9. Жуков Д.А. 1-я русская бригада СС «Дружина» / Д.А. Жуков, И.И. Ковтун. - М.: Вече, 2010. - 368 с.

10. Жуков Д.А. Русские эсесовцы в бою. Солдаты или каратели? / Д.А. Жуков, И.И. Ковтун. - М.: Яуза - пресс, 2009. - 320 с.

11. Жуков Д.А. Русские эсесовцы / Д.А. Жуков, И.И. Ковтун. - М.: Вече, 2013. - 416 с.

12. Залесский К. Возникновение и развитие войск СС // Черная гвардия Гитлера. Ваффен - СС в бою / К. Залесский. - М.: Издатель Быстров, 2007. - С. 7 - 348.

13. Залесский К.А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха / К.А. Залесский. - М.: Яуза - пресс, 2009. - 336 с.

14. Залесский К. СС. Охранные отряды НСДАП / К. Залесский. - М.: Яуза, Эксмо, 2005. - 656 с.

15. Исаев А.В. «Белые пятна» 1945 года. Агония Рейха / А.В. Исаев. - М.: Эксмо: Яуза, 2012. -352 с.

16. Ковтун И.И. Бригада СС специального назначения // Тайны СС. «Черный орден» Гитлера: Сборник. - М.: Яуза - пресс, 2010. - С. 151 - 178.

17. Козак К.И. Германские и коллаборационистские потери на территории Беларуси в годы Великой Отечественной войны (1941 - 1944): анализ и итоги / К.И. Козак. - Минск: Логвинов И.П., 2012. - 374 с.

18. Нацистская политика геноцида и «выжженой земли» в Белоруссии 1941 - 1944. - Минск: Беларусь, 1984. - 271 с.

19. Пишенков А.А. «Штрафники» СС / А.А. Пишенков. - М.: Яуза - пресс, 2009. - 320 с.

20. Преступления немецко - фашистских захватчиков в Белоруссии. 1941 - 1944: Документы и материалы. - Минск: Беларусь, 1965. - 464 с.

21. Ріс Л. Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна / Л. Ріс; пер. з англ. - К.: Лабораторія, 2021. - 544 с.

22. Романько О.В. Мусульманские легионы во Второй мировой войне / О.В. Романько. - М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Транзиткнига», 2004. - 312 с.

23. Романько О. Белорусские коллаборационисты. Сотрудничество с оккупантами на территории Белоруссии. 1941 - 1945 / О. Романько. - М.: ЗАО Центрполиграф, 2013. - 478 с.

24. Рясной В., Чернявский Ю. Бригады Отто Дирлевангера // Тайны «Черного ордена SS»: Сборник / Составитель Колпакиди А. - М.: Яуза, 2006. - С. 427 - 572.

25. Семенов К. Войска СС. История, структура, боевое применение / К. Семенов. - М.: Яуза - пресс: Эксмо, 2009. - 432 с.

26. Соколов Б.В. Оккупация. Правда и мифы / Б.В. Соколов. - М.: АСТ - ПРЕСС КНИГА, 2002. - 352 с.

27. Тарас А.Е. Анатомия ненависти (Русско - польские конфликты в ХУШ - XX вв.) / А.Е. Тарас. - Минск: Харвест, 2008. - 832 с.

28. Трагедия белорусских деревень, 1941-1944: Документы и материалы / Составители В.Д. Селеменев, Н.В. Кирилова. - М.: Фонд «Историческая память», 2011. - 536 с.

29. Умбрайт Х. Неприодоленная проблема. Партизанская война в тылу Восточного фронта // Сталинград. Событие. Воздействие. Символ. - М.: «Прогресс - Академия», 1995. - С. 161 - 182.

30. Уничтожение евреев СССР в годы немецкой оккупации (1941 - 1944). Сборник документов и материалов / Ред. И. Арад. - Иерусалим: ЯД Вашем, Институт национальной памяти жертв нацизма и героев Сопротивления, 1991. - 427 с.

31. Хатынь. Трагедия и память: Документы и материалы / Составитель В.И. Адамушко. - Минск: НАРБ, 2009. - 272 с.

32. Хене Х. Черный орден СС. История охранных отрядов / Х. Хене; пер. с нем. - М.: ОЛМА - ПРЕСС, 2005. - 542 с.

33. Хессе Э. Советско - русская партизанская война 1941 - 1944 гг. // Антипартизанская война в 1941 - 1944 гг. / Под общ. ред. А.Е. Тараса. - М.: АСТ; Минск: Харвест, 2005. - С. 37 - 102.

34. MacLean L.F. The cruel hunters. SS-Sonderkommando Dirlewanger. Hitler's most notorious anti - partisan unit / L.F. MacLean. - Atglen, PA: Schiffer Military History, 2009. - 304 p.

35. Michaelis R. Der Weg zur 36. Waffen - Grenadier - Division der SS / R. Michaelis. - Rodgau: Verlag fur Militarische Zeitgeschichte Andreas Liebich, 2004. - 104 s

36. Michaelis R. Das SS - Sonderkommando Dirlewanger. Ein Beispiel deutscher Bezatzungspolitik in Weissrussland / R. Michaelis. - Berlin: Michaelis - Verlag, 1998. - 228 s.

References

1. Bejda O.I. (2013). Francuzskij lehion na sluzbie Hitlera. 1941 - 1944 hh. [French Legion in the service of Hitler.1941-1944]. - Moscow: Wecze [in Russian].

2. Bishop K. (2006). Inostrannyje divizii III Rejcha. Inostrannyje dobrovolcy w wojskach SS 1940 - 1945 [SS Hitler's Foreign Divisions. Foreign Volunteers in the Waffen-SS 1940-1945]. - Moscow: Eksmo [in England].

3. Bishop K., Ejlsbi K. (2006). Wojska SS napolach srazenij Wtoroj mirovoj wojny 1939 - 1945. Zapadnyj i Wostocznyj front [SS troops on the battlefields of the Second World War 1939-]. 1945. Western and Eastern Front]. - Moscow: Eksmo [in England].

4. Boljanovskyj A.W. (2013). Inozemni wijskovi formuvannia u Zbrojnych sylach Nimeczczyny (1939 - 1945 rr.) [Foreign military formations in the German Armed Forces (1939-1945)]. - Lviv: Wydawnyctwo Lvivska politechnika [in Ukrainian].

5. Borysenko O. (2019). Hitler. Nevyvczenyj urok istorii [Hitler. Unlearned history lesson]. - Kyiv: Hamazyn [in Ukrainian].

6. Wasylczenko A. (2008). Shtrafbaty Hitlera. Zyvyje mertviecy wermachta [Hitler's bastards. The living dead of Wehrmacht]. - Moscow: Jauza - press [in Russian].

7. Dejvis N. (2008). Boze ihryshcze: istorija Polshczi [God'splayground: history of Poland]. - Kyiv: Osnowy [in England].

8. Zukow D.A., Kovtun I.I. (2013). Ochotniki za partizanami. Brihada Dirlevangiera [Partisan hunters. Dyrlewanger 's brigade]. - Moscow: Wecze [in Russian].

9. Zukow D.A., Kovtun I.I. (2010). 1-ja russkaja brigada SS «Druzina» [1st Russian SSBrigade «Druzhina]». - Moscow: Wecze [in Russian].

10. Zukow D.A., Kovtun I.I. (2009). Russkije esesovcy v boju. Soldaty ili karatieli? [Russian SS men in battle. Soldiers or Punishers?]. - Moscow: Jauza - press [in Russian].

11. Zukow D.A., Kovtun I.I. (2013). Russkije esesovcy [Russian SS]. - Moscow: Wecze [in Russian].

12. Zalesskij K. (2007). Wozniknovienije i razvitije wojsk SS [The emergence and development of the SS troops] // Czernaja hwardija Hitlera. Waffen - SS w boju. - Moscow: Izdatiel Bystrov [in Russian].

13. Zalesskij K.A. (2009). Wojska SS. Wojennaja elita Tretiego Rejcha [SS troops. Military elite of the Third Reich]. - Moscow: Jauza - press [in Russian].

14. Zalesskij K. (2005). SS. Ochrannyje otriady NSDAP [SS. Security detachments of the NSDAP]. - Moscow: Jauza, Eksmo [in Russian].

15. Isajev A.W. (2012). «Bielyje piatna» 1945 hoda. Ahonija Rejcha [«White Spots» 1945. Agony of the Reich]. - Moscow: Eksmo: Jauza [in Russian].

16. Kovtun I.I. (2010). Brigada SS spiecialnoho naznaczenija [Special purpose SS Brigade]// Tajny SS. «Czernyj orden» Hitlera: Sbornik. - Moscow: Jauza - press [in Russian].

17. Kozak K.I. (2012). Hermanskije i kollaboracionistskije potieri na teritorii Bielarusi v hody Wielikoj Otieczestviennoj wojny (1941 - 1944): analiz i itohi [German and collaborationist losses on the territory of Bielarus during the Great Patriotic War (1941 - 1944): analysis and results]. - Minsk: Izdatiel Lohinov I.P. [in Belarus].

18. Nacistskaja politika henocida i «vyzenoj ziemli» v Bielorussii 1941 - 1944. (1984). [Nazi policy of genocide and «scorched earth» in Bielarus 1941 - 1944]. - Minsk: Bielarus [in Belarus].

19. Pishenkov A.A. (2009). «Shtrafniki» SS [«Penalty» SS]. - Moscow: Jauza - press [in Russian].

20. Prestuplenija niemiecko - fashistskich zachvatczikov v Bielorussii 1941 - 1944. Dokumienty. (1965). [Crimes of the Nazi invaders in Bielarus 1941 - 1944: The documents]. - Minsk: Bielarus [in Belarus].

21. Ris L. (2021). Hitler i Stalin. Tyrany i Druha svitova vijna [Hitler and Stalin. Tyrants and World War ІІ]. - Kyiv: Laboratorija [in England].

22. Romanko O.W. (2004). Musulmanskije lehiony vo Wtoroj mirovoj wojnie [Muslim Legions in World War ІІ]. -Moscow: OOO «Izdanielstvo AST»: OOO «Tranzitkniha» [in Russian].

23. Romanko O. (2013). Bielorusskije kollaboracionisty. Sotrudniczestvo s okkupantani na territorii Belarussii. 1941 - 1945 [Belarusian collaborators. Cooperation with the invaders on the territory of Belarus 1941 - 1945]. - Moscow: ZAO Centrpolihraf [in Russian].

24. Riasnoj B., Czerniavskij J. (2006). Brigady Otto Dirlevangiera [Brigades of Otto Dirlewanger]. // Tajny «Czernoho ordiena SS»: Sbornik /Sostavitiel Kolpakidi A. - Moscow: Jauza [in Russian].

25. Semenov K. (2009). Wojska SS. Istorija, struktura, bojevoje primienienije [SS troops. History, structure, combat use]. - Moscow: Jauza - press [in Russian].

26. Sokolov B.W. (2002). Okkupacija. Pravda i mify [An occupation. Truth and myths]. - Moscow: AST - PRESS [in Russian].

27. Taras A.E. (2008). Anatomija nienavisti (Russko -polskije koflikty v XVIII- XXvv.) [Anatomy of hatred (Russian - Polish conflicts in XVIII - XX centuries]. - Minsk: Charviest [in Belarus].

28. Trahiedija bielorusskich derevien, 1941 - 1944: Dokumienty i matierialy. (2011). [The tragedy of Belarussian villages. 1941 - 1945: Documents and materials] / Sost. W.D. Selemenev, N.W. Kirilowa. - Moscow: Fond «Istoriczeskaja pamiat» [in Russian].

29. Umbrajt X. (1995). Niepreodolennaja problema. Partizanskaja wojna v tylu Wostocznoho fronta [An unsurmountable problem. Guerrilla war in the rear of the Eastem Front] // Stalihrad. Sobytije. Wozdiejstvije. Simvol. - Modcow: «Prohress - Akadiemija» [in Russian].

30. Unicztozenije jevrjejev SSSR v hody niemieckoj okkupacii (1941 - 1944). Sbornik dokumientov i matierialov . (1991). [The extermination of the Jews in the USSR during the years of German occupation 1941 - 1944: Collection of documents and materials] /Red. I. Arad. - Ijerusalim: JD Washem, Institut nacionalnoj pamiati zertv nacizma i hierojev Soprotivlienija [in Israel].

31. Chatyn. Trahedija i pamjat: Dokumienty i matierialy. (2009). [Khatyn. Tragedy and Memory: Documents and materials] / Sostavitiel W.I. Adamushko. -Minsk: NARB [in Belarus].

32. Xene X. (2005). Czernyj ordien SS. Istorija ochrannych otriadov [Black Order of the SS. History of the security forces]. - Moscow: OLMA - PRESS [in Germany].

33. Xesse E. (2005). Sovietsko - russkaja partizanskaja wojna 1941 - 1944 hh. [Soviet - Russian partisan war] // Antipartizanskaja wojna v 1941 - 1944 hh. / Pod obshcziej red. A.E. Tarasa;per. s niem. - M.: AST; Minsk: Charviest [in Germany].

34. MacLean L.F. (2009). The cruel hunters. SS-Sonderkommando Dirlewanger. Hitler's most notorious anti - partisan unit. - Atglen, PA: Schiffer Military History [in United States].

35. Michaelis R. (2004). Der Weg zur 36. Waffen - Grenadier - Division der SS [Road to a 36. Waffen - Grenadier - Division of SS]. - Rodgau: Verlag fur Militarische Zeitgeschichte Andreas Liebich [in Germany].

36. Michaelis R. (1998). Das SS - Sonderkommando Dirlewanger. Ein Beispiel deutscher Besatzzungspolitik in Weisrussland [SS - Sondercommando Dirlewanger. Example German of Besatzzungpolitic in Weisrussland]. - Berlin: Michaelis - Verlag [in Germany].

Размещено на Allbest.ru