Закарпатські педагоги про роль підручника в навчанні (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Закарпатські педагоги про роль підручника в навчанні (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

Калинич Н.В., здобувач вищої освіти ОС «Магістр», спеціальність 013 «Початкова освіта», Мукачівський державний університет

У статті розкрито погляди закарпатських педагогів другої половини ХІХ - початку ХХ століття на роль підручника в початковій школі. Проведено аналіз наукових праць та підручників О. Духновича, А. Волошина, О. Маркуша з питання укладання підручників з навчання грамоти та читання.

Ключові слова: початкова школа, підручник, О. Духнович, А. Волошин, О. Маркуш, Закарпаття.

The article reveals the views of Transcarpathian teachers of the second half of the XlX-th - early XX-th century on the role of the textbook in primary school. The analysis of scientific works and textbooks of O. Dukhnovych, A. Voloshyn, O. Markush on the issue of compiling textbooks on literacy and reading.

Key words: primary school, textbook, O. Dukhnovych, A. Voloshyn, O. Markush, Transcarpathia.

Сьогодні питання підручника як важливого засобу навчання в початковій школі актуальне як ніколи, оскільки перехід шкіл на дистанційну та змішану форми навчання, що зумовлений пандемією 2020 -2022 рр., тільки посилив його поліфункціональність: і як вагомого джерела знань школяра, і як засобу їх усвідомленого засвоєння та формування практичних умінь і навичок, і як чинника стимулювання пізнавальної активності та самостійності школяра.

На значущість підручника як засобу навчання, основні вимоги до нього вказували В. Беспалько (дидактичні аспекти шкільного підручника), Д. Зуєв (функції, критерії відбору змісту підручника, його структурування), Я. Кодлюк (практика підручникотворення в галузі початкової освіти України в 1960-2000 рр.), О. Савченко (вимоги до змісту підручників сучасної української школи), О. Фізеші (практика підручникотворення в Закарпатті другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст.) та ін. Звичайно, що проблема підручникотворення має досить глибоке коріння, адже серед видатних вітчизняних педагогів на неї вказували Б. Грінченко, П. Куліш, К. Ушинський, Т. Шевченко та ін. Розробкою підручників для початкових шкіл займалися й закарпатські педагоги другої половини ХІХ - початку ХХ століття О. Духнович, А. Волошин, О. Маркуш та ін. Особливої актуальності набули їх розробки в царині створення підручників з навчання грамоти та читання, адже Закарпаття досліджуваного періоду перебувало в складі інших європейських держав, що обумовлювало не тільки викладову мову в школі, але й право місцевого населення навчатися рідною мовою.

Метою нашої публікації є вивчення поглядів закарпатських педагогів другої половини ХІХ - початку ХХ століття на роль підручника в початковій школі.

Становлення та розвиток підручнико-творення на закарпатських землях другої половини ХІХ століття пов'язується з іменем видатного педагога, релігійного та громадського діяча Олександра Васильовича Духновича, про що засвідчують у своїх наукових розвідках В. Гомоннай, І. Мацинський, В. Микитась, О. Рудловчак, В. Статєєва, О. Фізеші та ін. Зауважимо, що окрім першого посібника для вчителів «Народная педагогия в пользу училищь и учителей сельских» (1857), О. Духнович став автором першого на закарпатських землях букваря, написаного народною живою розмовною мовою - «Книжиця читальная для начинающихь» (1847, 1850, 1852, 1854), що «знаменує собою новий етап розвитку рідномовної освіти» [5, с. 21]. «Буквар Духновича, - зауважує І. Мацинський в коментарях до другого тому творів О. Духновича, - є вже українським букварем в прямому смислі цього слова, оскільки побудований на народно-розмовній лексичній основі», оскільки на першій сторінці підручника зазначено: «Изображение древныхъ и новыхъ Писменъ славенскихъ, печатныхъ, и рукописныхъ» [2, с. 611], де під «славенскими письменами» слід розуміти кириличні літери, якими було видруковано буквар, а під «новыми письменами славянськими» - гражданський шрифт. Все це підтверджує, що визначальним критерієм у підручникотворенні О. Духновича була ідея рідномовного навчання дітей у початкових школах Закарпаття другої половини ХІХ століття, що тісно узгоджується з тогочасною освітньою політикою.

Зауважимо, що революційні події 1848 -1849 рр., які мали місце в Австрійській імперії, призвели до піднесення національного духу серед населення краю. Відтак, Угорщина не тільки добилася рівних прав з Австрією, але й представники різних національностей, які проживали в Австро -Угорській імперії, отримали право на рідномовну освіту. Відтак, проблема створення підручників для шкіл з національними мовами навчання потребувала швидкого вирішення. Перше видання «Книжиці читальної для начинающихъ» (1847) О. Духновича було написано русинською та угорською мовами: «перші два розділи ознайомлюють школярів з угорськими та слов'янськими літерами, містять вправи із читання складів. Третій розділ («Школскіє правила») та четвертий («Додаток») призначені для читання віршів та прози» [5, с. 25]. А вже після зазначених вище подій друге видання букваря (1850) було написане живою народорозмовною мовою, якою розмовляло русинське населення краю, про що О.Духнович зазначав: «По закінченню нещасного заколоту, так званого кошутовського, в Угорщині - угорські русини почали по-народному думати, збудувавши силами слабими письменність свою. Я в тій справі був запалений, спонукав молодь руську до діла, витративши сили і гроші, видав зараз же дільце під заголовком «Книжиця читальная для начинающихъ», яке для простого народу віршами чотири рази друковане велику принесло користь для народного духу і літератури» [2, с. 44]. Для О. Духновича його буквар, як і інші шкільні підручники, відігравав вагому роль у поширенні освіти, слугував засобом навчання та виховання підростаючого покоління в дусі єдності загальнолюдських і національних цінностей, духовних принципів, працелюбності та ін. Окрім того, підручник обов'язково мав ураховувати вікові особливості школярів, бути доступним для читання та розуміння прочитаного.

Проблема визначення ролі та створення підручників для початкових класів була також предметом наукових розробок А. Волошина, якого по праву можна було назвати послідовником ідеї народності навчання. На це вказують створені ним посібники для вчителів «Педагогіка і дидактика для учительських семінарій» (1923), «Педагогіка і дидактика» (1924, 1935), «Педагогічна психологія» (1930, 1932), «Методика народно -шкільного навчання» (1935) та ін. Зокрема, педагог у навчально-методичній праці «Методика народно-шкільного навчання» (1935) розробив методичні рекомендації для викладання різних навчальних предметів у початковій школі (навчання грамоти, читання, рідна мова, математика, ручна праця, музика і співи, природа, фізична культура, малювання та ін.).

Вагому роль у формуванні особистості молодшого школяра, його національного та духовного становлення, на думку А. Волошина, відігравали уроки навчання грамоти, рідної мови та читання: «В мові проявляється ціле духовне життя народу. З материнською мовою дитина перебирає не лише слова, але і спосіб думання, почування і бажання. Це означає духове сполучення, духовний зв'язок між членами родинного дому і цілого народу» [1, с. 44]. Відтак, зміст підручників, на його думку, повинен бути насичений творами, з яких можна «черпати моральний світогляд, дозрілої любови до родини, одушевлення до добродійств» [1, с. 44].

Окрім того, навчання читанню повинно не тільки формувати предметні знання, але й будуватися на літературних доробках рідного народу: «наша література є досить багата, й багата вона особливо чистотою морального духа, демократизмом і патріотизмом» [1, с. 59]. Практична реалізація теоретичних висновків А. Волошина відбулася через укладання та зміст підручників для закарпатських шкіл першої половини ХХ століття, а саме: «Азбука угро-руського и церковно-славянского чтенія» (1904, 1908, 1913, 1916, 1919, 1920, 1921, 1924 рр.), «Наука о числах для 1 и 2 кл. нар. школи» (1919), «Наука о числах для 3 кл. нар. школи» (1919), «Наука о числах для 4 кл. нар. школи» (1919) та ін. Головну ідею А. Волошина в контексті підручникотворення можна висловити його ж цитатою: «Хочеме переробити давню книжну школу на нову, діяльну, давню аристократичну, на демократичну, школу формалізму на школу науково-обосновану, на школу правди, на школу поправді практичну і руську» [1, с. 1].

Роль підручника як засобу навчання та виховання високо оцінив також і О. Маркуш - закарпатський педагог, вчитель, який на початку ХХ століття працював над питаннями вдосконалення методики навчання грамоти, а також над створенням шкільних підручників («Рідне слово» (1923), «Зорниця» (1924) та ін.). Так, на сторінках тогочасних педагогічних часописів («Наш рідний край», «Учитель») О. Маркуш зауважував на головних завданнях початкової освіти: «Одна з найважніших задач рідної школи: научити читати -писати. Однако нова школа і новий модерний учитель не може задовольнитися тільки тим, якщо діти навчатся читати і писати. Нова школа має возбудити окрем сего любов до книг і до читаня. З нової школи має виходити учень, який знає і буде поза школою обертати книжку і котрий читанєм і самообразованєм доповнить ті знання, які подала йому школа і які він у житті потребує» [3, с. 33]. Відтак, на думку педагога підручник повинен сприяти стимулюванню пізнавального інтересу та активності молодшого школяра вже з самого початку навчання: «возбудити любов і інтерес до читаня має достигнути вже перша книжка, з якої починаємо вчити читати, писати і значить Букварь» [3, с.33].

Окрім того, «нова педагогія, - на думку О. Маркуша, - потребує від Букваря, аби був дітям милим і цікавим. Новий Буквар не може містити в собі хаотично зложених слов і складів, шаблонних, банальних описів - але по можливості вже спочатку має давати дітям зрозумілі, цікаві слова, речення, дитячі приповідки, приказки, казочки» [3, с.33]. Разом з тим, педагог зауважував, що сам по собі підручник не є визначальним у навчальному процесі, його значущість визначається педагогічною майстерністю вчителя: «ніколи не можна предписовати Букварю то, що учитель як має переробити сей поданий матеріал. Бо метода і поступ учителя має залежати від його художества, від психологічного настрою учителя і дитини. Однако Букварь дає деяку основу до роботи вчит еля, щоби не блудив по хибних дорогах, щоб використав вигоди, які були дотепер досягнуті ...» [4, с. 130].

Шкільний підручник, на думку О. Маркуша, покликаний також сприяти формуванню естетичної культури школяра «естетика - красне, не менш розложеня друку, яке приємно вражає на око» та культури розумової праці «гігієна вимагає виразно, легко читаний друк» [4, с. 130]. Теоретичні узагальнення щодо ролі підручника О. Маркуш втілив у букварі «Зорниця: Перша книжечка до читання для руських дітей» (1925), який на конкурсі підручників у м. Празі був нагороджений першою премією. «Буквар, - зазначав О. Маркуш, - не єсть сухим учебником, буквар єсть милою книжкою, яку має мала дитина розуміти і радісно обертати і читати. Ціль Букваря не єсть учити замість вчителя, але викликати інтерес до читаня і до книжки. А це може зробити тілько Буквар з інтересним текстом» [3, с. 36]. Як бачимо, роль підручника закарпатськими педагогами першої половини ХХ століття зводиться не тільки як засобу навчання, але і як засобу формування особистості школяра, стимулювання пізнавальної активності, інтересу до учіння тощо.

Таким чином, закарпатські педагоги другої половини ХІХ - початку ХХ століття не тільки теоретично обґрунтували роль підручника як засобу навчання та виховання в національній початковій школі, але й практично реалізували свої погляди на сторінках укладених ними підручників. Перспективними, на наш погляд, дослідженнями стануть наукові розробки нових підручників та посібників для учнів початкової школи з урахуванням новітніх досягнень у сфері педагогіки та методики початкової освіти, використання інноваційних та інформаційних технологій, при цьому не втративши зв'язок з національними традиціями вітчизняного підручникотворення.

підручник волошин грамота виховання

Список використаних джерел

1. Волошин А. Методика народно-шкільного навчання (На правах рукопису) / А. Волошин. - Ужгород, 1935. - 113 с.

2. Духнович О. Твори: у 4-х томах / О. Духнович. - Пряшів, 1967. - Т. 2. - 649 с.

3. Маркуш А. О научованию читаня / А. Маркуш // Учитель. - 1924. - Рочник V. - С. 33-34.

4. Маркуш А. Читаня-писаня в елементарній класі / А. Маркуш // Учитель. - 1925. - Рочник VI. - С.129-137.

5. Фізеші О.Й. Виховна спрямованість змісту букварів в українських школах Закарпаття (друга половина ХІХ - кінець ХХ століття): монографія / О.Й. Фізеші. - Херсон: Айлант, 2008. - 208 с.

Размещено на Allbest.ru