"Невдовзі Олександр Петрович може опинитися в такому становищі, коли питання про його роботу в кінематографії буде знято з порядку денного..." (Документи і матеріали щодо перебування О. Довженка в евакуації)

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Невдовзі Олександр Петрович може опинитися в такому становищі, коли питання про його роботу в кінематографії буде знято з порядку денного..." (Документи і матеріали щодо перебування О. Довженка в евакуації)

Росляк Роман Володимирович, кандидат мистецтвознавства, доцент, проректор з наукової роботи. Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого, Київ

Анотація

У статті зроблено спробу в комплексі дослідити перебування О. Довженка в евакуації під час німецько-радянської війни 1941-1945 рр. Розглядаються стосунки кінорежисера з керівництвом Комітету в справах кінематографії при Раднаркомі СРСР та Київської кіностудії художніх фільмів; обставини його звільнення з посади художнього керівника студії. До наукового обігу вводиться комплекс документів і матеріалів з означеного питання: накази, доповідні записки органів управління кінематографією; листи О. Довженка та Ю. Солнцевої до заступника голови Раднаркому УРСР Ф. Редька. кінорежисер довженко війна

Ключові слова: Олександр Довженко, німецько-радянська війна, евакуація, Київська кіностудія.

Постановка проблеми та актуальність дослідження. Однією із недостатньо вивчених сторінок біографії кінорежисера Олександра Довженка є перебування його в евакуації під час німецько-радянської війни. На початок війни Довженко був художнім керівником Київської кіностудії, одначе сталося так, що його разом з письменниками і науковцями було евакуйовано до м. Уфи, натомість кіностудію трохи пізніше - до м. Ашхабада. Такий крок згодом, по прибуттю Довженка через деякий час до Ашхабада, спричинив гострий конфлікт з керівництвом студії, наслідком якого стало, зокрема, відсторонення кінорежисера від художнього керівництва.

Відтак актуальність обраної теми зумовлена необхідністю заповнити маловідомі сторінки перебування О. Довженка в евакуації. Це не лише спонукатиме кінознавців до подальших архівних пошуків і створення грунтовніших досліджень про кіномитця, а й сприятиме творенню цілісної концепції історії українського кіно, насамперед воєнної доби.

Аналіз досліджень і публікацій. Про життєвий і творчий шлях кінорежисера є доволі численна література, перелік якої займає не один десяток сторінок. Серед них - монографія "Олександр Довженко: Загибель богів. Ідентифікація автора в національному часо-просторі" (Тримбач, 2007); книга з'явилася п'ятнадцять років тому, одначе й досі не втратила своєї актуальності й є найфундаментальнішим дослідженням життєвого і творчого шляху кінорежисера. У 2018 р. у видавництві "Политическая энциклопедия" вийшов друком збірник "Пережить войну. Киноиндустрия в СССР, 1939-1949 годы", авторами якого стали переважно зарубіжні науковці. Один з розділів (Документалисты военной Украины: Александр Довженко и Юлия Солнцева, 2018), містить відповідні матеріали і документи про кінорежисера. Найближче до заявленої теми стоять видання "Кино на войне" (Фомин, 2005), "Довженко в полоні: Розвідки та есеї про Майстра" (Корогодський, 2000) та стаття С. Кота "Неопубліковані автографи Олександра Довженка" (Дніпро, 1994). Значну частину цих публікацій займають обставини евакуації Київської кіностудії в 1941 р. та відсторонення О. Довженка від художнього керівництва нею. Таким чином, попри наявність певної історіографічної та джерельної бази, заявлена тема ще не стала предметом окремого дослідження, що також засвідчує її актуальність.

Метою статті є здійснення комплексного аналізу наявного масиву архівних документів і, як результат, реконструкція перебування О. Довженка в евакуації під час німецько-радянської війни 1941-1945 рр. (зокрема, з'ясування обставин його відсторонення від художнього керівництва Київською кіностудією, стосунки з окремими посадовцями та ін.). Також ставимо за мету ввести до наукового обігу комплекс архівних документів з означеної тематики.

Виклад основного матеріалу. Війна з Німеччиною заскочила О. Довженка на посаді художнього керівника Київської кіностудії художніх фільмів (на цю посаду він був призначений ще в 1940 р.). 22 червня О. Довженко виступив на радіо і закликав до боротьби із ворогом. Одначе у неформальній обстановці, за свідченням агентів НКДБ, режисер спочатку висловлював "поразницькі настрої". Так, агент "Альберт" (він же Г. Зельдович) зазначав: 23 червня Довженко сказав йому, що "справи дуже погані: німці вторглися сталевою колоною вглиб нашої території і пройшли вже Рівне" (ГДА СБ України, ф. 65, спр. С-836, т. 2, ч. ІІ, арк. 199). Через два дні у своєму черговому донесенні "Альберт" пише: "Довженко О.П., після зустрічі із Солнцевою, сильніше замаскувався, став частіше говорити про безперечний розгром Гітлера і т.д. Проте антирадянських дій та висловлювань він аж ніяк не припинив" (ГДА СБ України, ф. 65, спр. С-836, т. 2, ч. ІІ, арк. 201).

З початком німецько-радянської війни розпочалася евакуація українських кінопідприємств до східних районів СРСР. Одначе сталося так, що О. Довженко був евакуйований окремо від Київської кіностудії, до Уфи - разом з українськими письменниками.

"Протягом цих днів евакуаційні ешелони з Києва проходять через Харків один за одним, прямуючи на схід. За розпорядженням Хрущова, з Києва евакуйовано майже всіх письменників. До Куйбишева поїхали і Яновський, Довженко, Панч, Копиленко, Тичина, Рильський. За їхніми словами (вони вночі дзвонили мені телефоном з вокзалу), вони їдуть проти своєї волі, за розпорядженням ЦК, покинувши все майно, без грошей. Настрій у них пригнічений. Кажуть, що намагатимуться повернутися назад. Багато хто намагається піти з ешелонів і залишитись у Харкові. Але вдається це лише тим, у кого в дорозі захворіли діти",-- писав у донесенні від 19 липня 1941 р. агент "Стріла", він же Юрій Смолич (ГДА СБ України, ф. 60, спр. 53141, робоча справа агента "Стріла", т. 1, арк. 28).

Пізніше Довженко всіх собак за такий "турборежим" евакуації (не встигли навіть захопити теплого одягу) "спускав" на М. Бажана (коли їхні стосунки вже доволі зіпсувалися), мовляв, саме він "випхав" його з Києва.

Уфа на кінорежисера справила гнітюче враження - це видно вже з перших рядків його листа до заступника голови Раднаркому УРСР Ф. Редька: "Привіт Вам з Уфи, міста некрасивого і достатньо вонючого. Набилось сюди нашого брата багато. Робити нам нічого. І ми нудимося і мріємо про Україну" (ЦДАМЛМ України, ф. 2, оп. 1, спр. 3, арк. 1).

По прибутті Довженка до Уфи за ним продовжується стеження з боку радянських органів держбезпеки. Агент "Макаров" (ймовірно, хтось із письменників, який був у добрих стосунках з О. Довженком, М. Рильським, Ю. Яновським.-- Р. Р.) інформує про його антирадянські настрої: "Взагалі невіра Довженка в нашу Червону армію настільки велика, що він, на мою думку, цього ні перед ким не приховує. Він говорить про озброєння, що воно нібито нікуди не годиться. Що червоноармійці йдуть з гвинтівками проти кулеметів, з пляшками та зв'язками гранат проти танків, а не б'ють протитанковими знаряддями тощо. Він розповідає про якісь астрономічні цифри аеропланів, знищених німцями в перший день війни, коли вони віроломно на нас напали" (ГДА СБ України, ф. 65, спр. С-836, т. 2, ч. ІІ, арк. 205).

Наприкінці жовтня О. Довженко (разом із Ю. Солнцевою), нарешті, добрався до Ашхабада, куди була евакуйована Київська кіностудія. Відповідно до наказу її директора Я. Лінійчука (ЦДАМЛМ України, ф. 670, оп. 1, спр. 69, арк. 55), 26 жовтня художнього керівника студії О. Довженка зарахували до штату і формально він розпочав виконувати свої службові обов'язки. Хоча насправді все було по-іншому...

Зустріли Довженка в Ашхабаді вороже. А вже наступного дня по приїзді його викликав директор студії Я. Лінійчук і заявив, що режисерові краще виїхати... на фронт, мовляв, дехто з працівників студії вирішив його скомпрометувати, і це вже зроблено. Коли ж Довженко намагався зустрітися із партійним керівництвом Туркменії, аби якимось чином з'ясувати ситуацію, йому відмовили. А згодом Я. Лінійчук і "компанія" добилися зняття О. Довженка з посади художнього керівника Київської кіностудії.

Принаймні таку версію висловила у листі до Ф. Редька Ю. Солнцева (ЦДАМЛМ України, ф. 2, оп. 1, спр. 10, арк. 1-2). Але це цілком скидається на правду й засвідчує, що проти Довженка ще в Києві, під час евакуації кіностудії, була організована ціла кампанія, що мала на меті його дискредитацію. За свідченнями заступника директора студії М. Коваленка, організував цю колективну заяву (власне наклеп) на адресу голови Комітету в справах кінематографії при РНК СРСР І. Большакова завідувач сценарного відділу О. Сирота, з яким в О. Довженка були доволі напружені стосунки. Збираючи підписи, він зауважував, що Довженко, мовляв, "дезертирував з Києва. Розвалив роботу і т.д." (ЦДАВО України, ф. 2, оп. 7, спр. 556, арк. 83), хоча насправді це не відповідало дійсності. Лист цих "доброзичливців" зберігається (?) у Російському архіві літератури і мистецтва.

І справді, доволі оперативно - 24 листопада 1941 р.-- наказом голови Комітету в справах кінематографії при РНК СРСР І. Большакова - Довженка звільнили від виконання обов'язків художнього керівника Київської кіностудії. Звільнили, до речі, тимчасово, мотивуючи це тим, що йому доручено знімати "у стислі терміни сучасну картину на українському матеріалові". Очолив Київську, заодно Ашхабадську і Ташкентську студії, - М. Ромм - знову ж таки тимчасово (ЦДАМЛМ України, ф. 670, оп. 1, спр. 69, арк. 13). Принагідно зауважимо, що і факт звільнення, і призначення нового художнього керівника студії справив дуже неприємне і гнітюче враження на Довженка, про що можна дізнатися із його щоденникових записів.

Сам О. Довженко (у листі до того ж таки Ф. Редька ¹) виклав власну версію цих подій, яка, втім, не відрізняється від версії Солнцевої: "Повідомляю Вас, що восени 1941 року в Ашхабаді голова Комітету в справах кінематографії при Раднаркомі СРСР т. Большаков спеціальним приказом зняв мене з художнього керівництва Київської кіностудії. Офіціально зняв тимчасово.

Мотиви зняття - необхідність спішно виготовити сценарій і зробити фільм про Україну у вітчизняній війні. Словесно висловлені мотиви - небажання режисерів Лукова і Савченка працювати під моїм керівництвом і моя припустима нездатність керувати художнім життям студії в умовах війни, коли на студію буде переведено кілька руських режисерів. Тому художнє керівництво приказом гр. Большакова доручено режисеру М. Ромму по совмісництву з керівництвом Ташкентською і Одеською кіностудіями" (ЦДАВО України, ф. 2, оп. 7, спр. 556, арк. 21).

Неприпустимим, з позиції інтересів української кінематографії, звільнення вважав начальник Управління кінофікації при РНК УРСР С. Карасьов, закликаючи українські ЦК та Раднарком порушити перед керівництвом Комітету кінематографії питання, аби режисеру негайно доручили зняти документальний фільм про звільнення України від нацистів (ЦДАВО України, ф. 2, оп. 7, спр. 556, арк. 86). У довідці з означеного питання небезпідставно констатувалося, що О. Довженко не лише потрапив у важке матеріальне становище, його звільнення спричинило до того, що окремі склочні елементи розперезалися і незаслужено ображали відомого діяча мистецтв (ЦДАВО України, ф. 2, оп. 7, спр. 556, арк. 83).

Далі події розгорталися таким чином. Відповідно до наказу Комітету в справах кінематографії при РНК СРСР від 24 березня 1943 р. Довженко знову стає художнім керівником Київської студії (ЦДАМЛМ України, ф. 670, оп. 1, спр. 82, арк. 35), хоча в цей час перебуває у штаті кіностудії "Мосфільм". Відповідно до листа начальника Управління з виробництва художніх фільмів Комітету в справах кінематографії при РНК СРСР К. Полонського, Київська кіностудії щомісячно перераховує Довженкові 1250 крб, у той час, як його основна зарплата на студії "Мосфільм" становить 2000 крб (ЦДАМЛМ України, ф. 670, оп. 1, спр. 83, арк. 143). Тож у цей час Довженко залишався суто номінальним керівником Київської студії. А реально студію очолювали І. Савченко - як художній керівник, та М. Донськой - як його заступник. Така ситуація зберігалася до 17 липня 1943 р., коли черговим наказом Комітету в справах кінематографії зазначених режисерів звільнили від виконання обов'язків (ЦДАМЛМ України, ф. 670, оп. 1, спр. 82, арк. 78).

Однак Довженко фактично не здійснював художнього керівництва студією: 14 вересня 1943 р. наказом в.о. директора Київської кіностудії художніх фільмів Г. Новицького режисера разом із Ю. Солнцевою відрядили на тимчасову роботу на "Мосфільм" (ЦДАМЛМ України, ф. 670, оп. 1, спр. 84, арк. 70).

Наказом Комітету в справах кінематографії про виробництво другої серії хронікально-документального фільму "Битва за нашу Радянську Україну" О. Довженка призначено художнім керівником зазначеного фільму, а його режисерами - Ю. Солнцеву та Я. Авдєєнка. Виробництво стрічки мало здійснюватися Центральною та Українською студіями кінохроніки (ЦДАМЛМ України, ф. 670, оп. 1, спр. 82, арк. 166).

Одначе над Довженком уже почалися збиратися хмари. Наприкінці січня 1944 р. його кіноповість "Україна в огні" була піддана нищівній критиці Й. Сталіним, результатом якої стала тривала опала кінорежисера, зняття його з усіх посад, виведення зі складу різних громадських організацій. 12 лютого 1944 р. Політбюро ЦК КП(б)У на своєму засіданні ухвалило постанову "Про Довженка О.П.", відповідно до якої режисера було звільнено від обов'язків художнього керівника Київської кіностудії (ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 715, арк. 34) ...

Висновки

Наведені матеріали дають підстави для висновків, що О. Довженко був евакуйований з Києва фактично проти його волі. Його евакуація відбувалася раніше, ніж Київської кіностудії. Довженка було евакуйовано до Уфи, студію - до Ашхабада. Відсутність художнього керівника під час евакуації студії спричинила до спеціально організованого поширення певними особами необґрунтованих чуток про нібито дезертирство Довженка.

На момент повернення Довженка з Уфи до Ашхабада серед деяких осіб, насамперед керівництва студії, вже сформувалося доволі стійке негативне ставлення до кінорежисера. Тож конфлікт виявився неминучим і фактично трансформувався у цькування, що спричинило різке погіршення здоров'я Довженка (про це писала у своєму листі до Ф. Редька Ю. Солнцева) та його подальше відсторонення від художнього керівництва. Хоча це було тимчасове відсторонення, а згодом його формально повернули на цю посаду, одначе Довженко фактично вже не здійснював такого керівництва - в цей час він перебував у Москві, йому планувалося доручити зйомки чергового фільму.

Однак подальші події, насамперед, жорстка критика вищим партійним радянським керівництвом кіноповісті "Україна в огні", не лише унеможливили перебування О. Довженка на посаді художнього керівника Київської кіностудії, а й узагалі його роботу в українській кінематографії.

Лист О.П. Довженка Ф.А. Редьку про перебування в евакуації, надання допомоги своїм батькам

Середина липня - початок вересня 1941 р.²

Дорогий Федір Андрієвич ³.

Привіт Вам з Уфи, міста некрасивого і достатньо вонючого. Набилось сюди нашого брата багато. Робити нам нічого. І ми нудимося і мріємо про Україну.

Ой повій, повій та буйнесенький вітре.

До Ашхабаду я їхати дуже не хотів би: у вареному виді я зовсім нехороший. Виїхати до Ашхабаду я зміг би хиба в кінці вересня. Так мені радять лікарі.

Але я прошу Вас, дорогий Федір Андрієвич, не про Ашхабад. Я хочу додому. Я хочу бути у Харкові, чи в Київі, десь по якийсь роботі. Що я можу робити, Ви самі знаєте. Я страшенно завидую Бажану ⁴ і Корнійчуку ⁵, що вони в редакції [газети] "За Радянську Україну".

Я міг би там працювати. Мені пріємніше було б, коли б надо мною рвалися гранати, ніж нудитися в Ашхабаді серед "одборних" діячів української кінематографії вроді Сироти ⁶, Бродського ⁷, Бердичевського ⁸ та иншої шушвалі, що назбиралася уже там як блощиці у мандрівному матраці.

Гукніте мені, Федір Андрієвич. Поговоріть про мене з Йосипом Григоровичем ⁹. Нехай він прийме мене у партію і десь, може, дасть роботу коло себе.

З великим нетерпінням жду Вашої відповіді. Щасливі Ви, що боретеся, і що коло вас немає жінок. Я трохи не втік був з ешелону ¹⁰ від цього ганебного паскудства. Колись я Вам розкажу, Ви будете плакать од сміху.

Друге, про що я Вас сердечно прошу,-- це допомогти моїм батькам. Бажан випхав мене з Київа іменем ЦК в одну ніч. Я не встиг навіть зібратися. Батьки були у Корчоватому у дачі Саксаганського ¹¹. Там вони й лишилися. Я був би щасливий, аби Компанієць ¹², наприклад, що забрав мою машину, послав цю машину у Київ і з Корчоватого перевіз їх, скажем, у Яреськи коло Миргорода, де я колись знимав багато картин і де мене знають люде. Помістити там їх можна у колгоспника Федора Корсуна

А якщо їх вивезти не можна чи не слід, то хоч би хтось навідався і хоть чимсь допоміг їм.

Хочу думати, що Київа німці не візьмуть. Цікаво, який вигляд має Київ без дачників, без Сирот і Бердичевських.

Ще раз прошу, як не обтяжені Ви роботою і громом війни, не забудьте мене. Я жду вашої телеграми. По-мойому, нас дуже далеко завезено.

Моя адреса:

Уфа, ул. Пушкина 103.

А. Довженко.

ЦДАМЛМ України, ф. 2, оп. 1, спр. 3, арк. 1-2 зв. Автограф.

Опубл.: Корогодський Р.М. Довженко в полоні: Розвідки та есеїпро Майстра. Київ: Гелікон, 2000. С. 207-208.

Наказ № 57 директора Київської кіностудії художніх фільмів

Я.У. Лінійчука про прибуття О.П. Довженка і Ю. І. Солнцевої з м. Уфи до м. Ашхабада і початок виконання ними службових обов'язків

3 листопада 1941 р.

ПРИКАЗ

ПО КИЕВСКОЙ КИНОСТУДИИ ХУДОЖЕСТВЕННЫХ ФИЛЬМОВ

от 3. ХІ-41 Г. № 57 г. Ашхабад

Содержание:

§ 1

Художественного руководителя тов. ДОВЖЕНКО А.П. считать прибывшим на студию с 26. Х-41 г. и приступившим к исполнению служебных обязанностей.

Тов. ДОВЖЕНКО А.П. включить в списки работников киностудии, имеющих право на получение подъемных.

Бухгалтерии оплатить проездные из г. Уфы до г. Ашхабада.

§ 2

Режиссера тов. СОЛНЦЕВУ Ю.И. считать прибывшей на студию с 26. Х-41 г.

Тов. СОЛНЦЕВУ Ю.И. включить в списки работников киностудии, имеющих право на получение подъемных.

Бухгалтерии оплатить проездные из г. Уфы до г. Ашхабада.

ДИРЕКТОР КИЕВСКОЙ КИНОСТУДИИ [підпис] ЛИНИЙЧУК^{Із * СОДЕРЖАНИЕ: По личному составу.}

ЦДАМЛМ України, ф. 670, оп. 1, спр. 69, арк. 55. Оригінал. Машинопис.

1. В связи с поручением т. ДОВЖЕНКО А.П. постановки в краткие сроки современной картины на украинском материале,-- временно освободить его от исполнения обязанностей художественного руководителя Киевской киностудии.

2. Временно назначить художественным руководителем Киевской, Ашхабадской, а также Ташкентской киностудий тов. РОММА М. И.

Размещено на Allbest.ru