Забезпечення студентства педагогічних закладів освіти Житомирщини житлом і стипендіями у 20-ті рр. ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Забезпечення студентства педагогічних закладів освіти Житомирщини житлом і стипендіями у 20-ті рр. ХХ ст.

Олександр Комарніцький

Мета статті. У статті на основі, насамперед, архівних джерел та матеріалів тогочасної періодики покажемо стан забезпечення у перше післявоєнне десятиліття студентів педагогічних закладів освіти Житомирщини житловою площею і стипендіями.

Методологія. У процесі написання статті було використано комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, метод порівняння, діалектичний) та спеціально-наукових методів історичного пізнання (історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний).

Наукова новизна. Матеріальне становище педагогічних закладів освіти Житомирщини стало предметом дослідження декількох вчених, зокрема Г. Писарської, авторів колективного видання «Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи. Житомирська область». Окремі аспекти проблеми вивчалися в нашій монографії. Однак, питання матеріального становища студентів цих закладів комплексно не досліджувалося.

Висновки. Упродовж 20-х рр. ХХ ст. у педагогічних закладах освіти Житомирщини визначальними факторами у поліпшенні умов життя і навчання студентів було забезпечення їх гуртожитками і стипендіями. Особливо складно було віднайти необхідні житлові площі. Більшість вишів не мали власних гуртожитків, через що значна кількість студентів змушені жити у родичів чи знімати кімнати у приватних осіб, що, звісно, вимагало чималих коштів. У наявних гуртожитках мізерними або взагалі були відсутніми необхідні меблі та приладдя. Тому студентам доводилося спати на підлозі, у шафах, на столах. Звідси, умови гуртожитків не сприяли нормальному навчанню молоді. У студентських помешканнях не рідко панувала антисанітарія. Траплялися випадки порушення правил внутрішнього розпорядку. Досить болючим було питання щодо забезпечення педагогічних закладів освіти опаленням, особливо взимку. Більшість гуртожитків не мали власних лазень, пралень, перукарень, майстерень із ремонту одягу. Щодо стипендіального забезпечення, то розмір державних стипендій лише частково задовольняв потреби студента і не давав йому можливості цілком присвятити себе навчанню. При визначенні розміру стипендії до уваги бралися партійний та соціальний статус студента, а також його участь у громадсько-політичній роботі. Частина студентів отримувала спеціальні стипендії, розмір яких був значно вищим від звичайних стипендій - господарські, губвиконкомів, з місцевих бюджетів, персональні.

Ключові слова: інститут, технікум, студент, гуртожиток, стипендія.

Providing students of pedagogical education institutions of Zhytomyr region with housing and scholarships in the 1920s

Oleksandr Komarnitskyi

Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University

Objective of the work. In the article, based primarily on archival sources and materials of the periodicals of that time, we will show the state of providing living space and scholarships for students of pedagogical educational institutions of Zhytomyr Region in the first postwar decade.

Methodology. In the process of writing the article a set of general scientific (analysis, synthesis, method of comparison, dialectical) and special-scientific methods of historical cognition (historical-genetic, historical-comparative, historical-typological, problem-chronological) were used.

Scientific novelty. The financial situation of pedagogical educational institutions of Zhytomyr region has been the subject of research by several scientists, including G. Pisarska, authors of the collective publication «Higher pedagogical education and science of Ukraine: history, present and prospects. Zhytomyr region». Some aspects of the problem were studied in our monograph. However, the issue of the financial situation of students in these institutions has not been comprehensively studied.

Conclusions. During the 20s of the twentieth century, in pedagogical educational institutions of Zhytomyr region the determining factors in improving the living conditions and education of students was the provision of their dormitories and scholarships. It was especially difficult to find the necessary living space. Most universities did not have their own dormitories, which forced a significant number of students to live with relatives or rent rooms from private individuals, which, of course, required considerable funds. Necessary furniture and accessories were scarce or absent in the existing dormitories. Therefore, students had to sleep on the floor, in closets, on tables. Hence, the conditions of the dormitories did not contribute to the normal education of young people. Unsanitary conditions often prevailed in student dormitories. There were cases of violation of internal regulations. The issue of providing pedagogical educational institutions with heating, especially in winter, was quite painful. Most dormitories did not have their own baths, laundries, hairdressers, and clothing repair shops. As for scholarships, the amount of state scholarships only partially met the student's needs and did not allow him to devote himself entirely to education. In determining the amount of the scholarship, the party and social status of the student, as well as his participation in socio-political work were taken into account. Some students received special scholarships, the amount of which was much higher than the usual scholarships - economic, provincial executive committees, local budgets, personal.

Key words: institute, technical school, student, dormitory, scholarship.

Вступ

Постановка проблеми. Для 20-х рр. ХХ ст. характерним було важке матеріальне становище студентів, більшість яких змушені були самі себе забезпечувати всім необхідним. Державна підтримка була мізерною, оскільки основні сили та кошти спрямовувалися на становлення економічного потенціалу країни.

Певною мірою це стосується і молоді педагогічних закладів освіти Житомирщини, у регіоні, де народився український вчений, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог Іван Іванович Огієнко. У 20-х рр. підготовку фахівців для шкіл краю проводили Волинський ІНО, Бердичівський, Житомирський український та єврейський, Коростишівський і Новоград-Волинський педтехнікуми (далі - ПТ).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідниця Г. Писарська у статті розповіла про студентів Коростишівського ПТ, які своїми силами збудували частину власного гуртожитку, а також пральню. Крім того, вони викопали ставок (Писарська, 1999, с. 64-65). У колективному виданні «Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи. Житомирська область» йдеться про призначення студентам іменних стипендій, зокрема Івана Франка (Вища педагогічна освіта і наука України, 2009, с. 81). Окремі аспекти проблеми вивчалися в нашій монографії (Комарніцький, 2017, 984 с.). Деякі факти, які свідчать про матеріальне становище студентства, містяться у працях О. Рябченко (Рябченко, 2011, с. 116-125), О. Лаврут (Лаврут, 2004, с. 10-11), В. Липинський (Липинський, 2000, с. 185), В. Прилуцький (Прилуцький, 2006, с. 85-107) та ін. Загалом, маємо зазначити, що проблема матеріального становища молоді цих закладів комплексно не досліджувалася.

Мета дослідження. У статті на основі, насамперед, архівних джерел та матеріалів тогочасної періодики покажемо стан забезпечення у перше післявоєнне десятиліття студентів педагогічних закладів освіти Житомирщини житловою площею і стипендіями.

Виклад основного матеріалу

матеріальне становище педагогічниий студент

У 20-ті рр. досить складно було забезпечити студентів житлом, оскільки житловий фонд міст був бідним, що стало наслідком драматичних подій 1917 - 1920 рр., коли на теренах Житомирщини відбувалися воєнні дії. Більшість вишів, або взагалі не мали власних гуртожитків, або могли розраховувати на обмежену житлову площу. Наприклад, у Волинському ІНО (далі - ВІНО) чоловічий студентський інтернат («хата студентів») відкрили в 1921 р., у якому в 3 кімнатах проживали лише 18 студентів (ПДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 291, арк. 5зв.-6). Згодом, житлові площі розширилися. У січні 1927 р. у гуртожитках мешкали 80% студентства вишу (ПДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 291, арк. 48). У 1927-1928 н.р. житлом забезпечили 380 із 645 студентів ВІНО і Житомирського єврейського ПТ (ПДАВО України, ф. 166, оп. 8, спр. 398, арк. 27зв.), у січні 1929 р. - 300 студентів ВІНО (Державною допомогою і помешканням..., с. 6). У 1925 - 1926 н.р. в Новоград-Волинському ПТ житлову площу надали 82% студентам (Держархів Житомирської обл, ф. р. 266, оп. 1, спр. 141, арк. 12зв.; ф. р. 412, оп. 1, спр. 5, арк. 61зв.), у 1927 р. - 89% (Держархів Житомирської обл, ф. р. 412, оп. 2, спр. 9, арк. 76), Коростишівському - у 1925 - 1926 н.р. - 76% (Держархів Житомирської обл, ф. р. 266, оп. 1, спр. 125, арк. 29зв.). Значно гіршим було становище у житомирських ПТ. Так, в українському ПТ восени 1926 р. інтернатом забезпечили лише 46,8% студентів (Держархів Житомирської обл, ф. р. 266, оп. 1, спр. 167, арк. 6), у єврейському - в 1928 р. - 52% (Держархів Житомирської обл, ф. р. 266, оп. 1, спр. 167, арк. 219; Єврейський педагогічний технікум, с. 5).

Студентів поселяли також у будинках пролетарського студентства (БПС). У Житомирі в БПС на 1 січня 1924 р. проживало 100 студентів вишів міста, а в квітні - 150 (Огляд діяльності Волинського Комітету поліпшення побуту учнів, с. 77). Зокрема, у БПС №2 поселили 45 студентів ВІНО (Держархів Житомирської обл., ф. р. 2361, оп. 1, спр. 3, арк. 16; Допомога пролетарському студентству, с. 3). У листопаді 1925 р. в БПС №1 мешкали 64 студенти українського і 50 - єврейського ПТ; у БПС №2 - 83 студенти ВІНО, 10 - єврейського ПТ (Держархів Житомирської обл., ф. р. 266, оп. 1, спр. 140, арк. 48зв.; спр. 142, арк. 19зв.; ф. р. 2361, оп. 1, спр. 9, арк. 75, 77, 80). На початку 1926 р. у БПС мешкали 67 студентів ВІНО (Держархів Житомирської обл., ф. р. 266, оп. 1, спр. 135, арк. 50зв.). Наприкінці 1925-1926 н.р. у гуртожитках проживали 93 студенти (Держархів Житомирської обл., ф. р. 266, оп. 1, спр. 150, арк. 31).

У деяких закладах молодь самотужки розв'язувала житлові питання. Наприклад, у 1929 р. студенти Коростишівського ПТ вирішили збудувати своїми силами другий поверх у чоловічому гуртожитку. Для цього вони віддали свою стипендію за літні місяці, а самі пішли працювати у дитячі заклади (дитячі колонії, садки, піонерські табори), щоб підзароби- ти. Ініціативу провели через студком, комсомольську організацію, загальні збори студентів і всі одностайно підтримали її. Крім того, 500 крб надав Коростишівський РВК. Ще 300 крб. мав виділити Радомишльський РВК. Однак його рішення залишилося на папері. Все ж приміщення гуртожитку вдалося збудувати. За ініціативу студентів поплатився своєю посадою директор технікуму І. Рубан, якого окружний відділ народної освіти, у відповідь на скаргу, звинуватив у зловживанні службовим становищем (Блюм, 1929, с. 4; Писарська, 1999, с. 65).

У студентських гуртожитках не вистачало меблів, постільної білизни, матраців, одіял. Цікаво, що 27 лютого 1928 р. на розширеному засіданні правління Житомирському єврейському ПТ одним із недоліків інтернату визнали відсутність коридорної системи. На цей закид один із учасників зібрання Преступа цілком резонно відповів: «Говорити про коридорну систему в наших умовах рівносильно тому, щоби говорити про мягку мебель в інтернаті. Насамперед потрібно потурбуватися, щоби кожний студент мав одіяло і змінну постільну білизну» (Держархів Житомирської обл., ф. р. 266, оп. 1, спр. 167, арк. 228).

Життя студентів регламентувалося певними нормативними документами. Молодь, що мешкала в інтернаті, мала дотримуватись правил проживання. Так, у гуртожитку Новоград-Волинського ПТ його мешканці піднімалися о 7.30 год. З 7.30 до 8.00 год. відбувалося самообслуговування, 8.00 - 8.45 год. - сніданок, 15.15 - 16.00 год. - обід, 16.00 - 17.00 год. - відпочинок, 21.00 - 21.30 год. - вечеря («чай»), 21.30 - 23.30 год. - індивідуальна робота. О 24.00 год. оголошувався відбій. О 1 год. ночі гасилося освітлення. Регламентувалося також, що: вологе прибирання кімнат силами студентів мало проводитися 1 раз на тиждень; під час занять чи проведення зборів гуртожиток закривався; під час індивідуальної роботи, годин відпочинку і сну категорично заборонялося співати, включати музику, кричати. Посада коменданта була виборною. Йому підлягали старости кімнат. Коменданти призначали чергових по інтернату і кухні, обов'язками яких були. Відвідування інтернату сторонніми особами дозволялося з 15.00 до 21.00 год. (Держархів Житомирської обл., ф. р. 412, оп. 1, спр. 11, арк. 27). Інтернатське життя ВІНО регулював статут (ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 291, арк. 5зв.-6).

У помешканнях студентів не рідко панувала антисанітарія. Незадовільним був санітарний стан інтернату Новоград-Волинського ПТ («кухня надзвичайно брудна, підлога не помита...; в одній із кімнат забруднений умивальник; зал їдальні в безладді, не підметений, не вимитий, стіл у безладді; у кімнатах не прибрано і підлоги брудні.») (Держархів Житомирської обл., ф. р. 412, оп. 2, спр. 34, арк. 1).

Значні труднощі виникали з опаленням гуртожитків. Так, з ВІНО повідомляли, що взимку 1923 р. він був забезпечений паливом лише на 42% (Т ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 1057, арк. 9зв.). У наступні роки становище суттєво не покращилося. У 1926 р. у кімнатах гуртожитків вишу був «неможливий холод, від якого студенти дістали тяжкі застудні хвороби» (Держархів Житомирської обл., ф. р. 2361, оп. 1, спр. 20, арк. 30).

Більшість гуртожитків не мали власних лазень, за винятком Коростишівського ПТ. Що стосується останнього, то лазню з парилкою і трьома ванними збудували силами студентів. Крім того, за ініціативи директора у с. Левче вони викопали ставок (Писарська, 1999, с. 64). Для забезпечення молоді лазнями більшість закладів змушені були укладати угоди з міськими лазнями, які надавали студентам певні знижки, продаючи для них пільгові «квитки». Наприклад, у Житомирі молодь ВІНО користувалася послугами міської лазні по п'ятницям (ціна пільгового квитка - 10 коп.) (Держархів Вінницької обл., ф. р. 2361, оп. 1, спр. 4, арк. 109-109зв.; спр. 26, арк. 10).

Розв'язання проблеми «пролетаризації» вишів вимагало від партійних і радянських органів поліпшення умов життя і навчання студентів, вихідців із робітничого середовища і трудового селянства. Задля цього, у вересні 1922 р. для них було запроваджено державні і господарські стипендії (Харківський національний університет., 2004, с. 339). У ВІНО у березні 1923 р. державні стипендії отримували лише 8,7% студентства (із 241 студента ними забезпечили лише 21) (Т ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 1057, арк. 21), у січні 1925 р. - відповідно 22,8% (228 і 52) (І ЦДАВО України, ф. 166, оп. 5, спр. 566, арк. 562), восени того року - 45,1% (193 і 87) (Держархів Житомирської обл., ф. р. 266, оп. 1, спр. 135, арк. 50зв.; спр. 150, арк. 6зв.), у травні 1926 р. - 64,7% (193 і 125) (Держархів Житомирської обл., ф. р. 2361, оп. 1, спр. 20, арк. 14), наприкінці 1929 р. - 48,4% (852 і 412) (Держархів Житомирської обл., ф. п. 211, оп. 1, спр. 26, арк. 27; Державною допомогою і помешканням студентів забезпечено, с. 6). У Бердичівському ПТ стипендіальне забезпечення у 1925-1926 н.р. мали 36% студентів (ЦДАВО України, ф. 166, оп. 5, спр. 628, арк. 80), у Житомирському єврейському - у 1925 - 1926 н.р. - 40% (Держархів Житомирської обл., ф. р. 266, оп. 1, спр. 142, арк. 19зв.); у Житомирському українському - у 1925 -1926 н.р. - 40%, у 1926-1927 н.р. - 33,3%, у 1927-1928 н.р. - 41,8% (Держархів Житомирської обл., ф. п. 211, оп. 1, спр. 9, арк. 10; ф. р. 344, оп. 1, спр. 107, арк. 18; спр. 225, арк. 4; ф. р. 2361, оп. 1, спр. 20, арк. 14); у Коростишівському - у 1925-1926 н.р. - 28%, у 1927 - 1928 н.р. - 32% (Держархів Житомирської обл., ф. р. 266, оп. 1, спр. 38, арк. 220; спр. 125, арк. 29зв.; ф. р. 2361, оп. 1, спр. 20, арк. 15); у Новоград-Волинському - у 1925 - 1926 н.р. - 59%, у 1926 -1927 н.р. - 41,5%, у 1927-1928 н.р. - 46,9% (Держархів Житомирської обл., ф. р. 412, оп. 1, спр. 15, арк. 15; оп. 2, спр. 9, арк. 76зв., 99зв.).

Складніше було забезпечити стипендіями сімейних студентів. Так, у ВІНО у 1925-1926 н.р. її потребували 72 таких студенти, з яких стипендіальне забезпечення надали лише 38% (Держархів Житомирської обл, ф. р. 266, оп. 1, спр. 150, арк. 29зв.; ф. р. 2361, оп. 1, спр. 20, арк. 14).

Нерідко студенти-стипендіати вдавалися до гуманних кроків, щоб допомогти своїм однокурсникам, які не отримували стипендії. Так, молодь ВІНО у 1925 - 1926 н.р. для допомоги тим, хто відчував значну матеріальну скруту, вирішили провести відрахування зі своїх стипендій (по 3 крб), завдяки чому було надано допомогу ще 28 особам (Держархів Житомирської обл, ф. п. 211, оп. 1, спр. 9, арк. 10; ф. р. 266, оп. 1, спр. 150, арк. 31). Подібне мало місце і в Житомирському українському ПТ (Держархів Житомирської обл, ф. п. 211, оп. 1, спр. 10, арк. 22).

Разом з тим, у призначенні та виплаті стипендій мали місце і зловживання. Були випадки, коли вони повністю не виплачувалися. Для ВІНО навесні 1926 р. виділили 87 стипендій, якими можна було забезпечити 25% студентів. Водночас, після подрібнення ними забезпечили 125 студентів, або 65% від потребуючих стипендіального забезпечення, у Житомирських українському ПТ - відповідно 36 і 40%, 62 і 69%, у єврейському - 41 і 77%, 63 і 100%, Коростишівському - 39 і 43%, 65 і 72%, Новоград-Волинському - 34 і 59%, 39 і 71% (Держархів Житомирської обл., ф. р. 2361, оп. 1, спр. 20, арк. 14-15). Восени 1927 р. продовжили дробити стипендії у Коростишівському ПТ. Такі порушення 17 грудня 1927 р. стали предметом обговорення на засіданні Волинської окружної комісії зі студентських справ, на якому ухвалили повідомити заклад про розпорядження НКО УСРР, що забороняло подрібнення стипендій (Держархів Житомирської обл., ф. р. 266, оп. 1, спр. 167, арк. 12).

Мали місце випадки халатності і зловживань із розподілом стипендій. Зокрема, у ВІНО восени 1926 р. через непорозуміння одного з студентів забезпечили стипендією лише на місяць (Держархів Житомирської обл, ф. п. 211, оп. 1, спр. 9, арк. 10).

Мали місце випадки, коли студенти, що не отримували стипендій заявляли на своїх однокурсників-стипендіатів з проханням перевірити їх соціальний стан. Досить характерним для того часу був лист голови Студенецької сільської ради Коростишівського району С. Левченка від 10 листопада 1927 р., у якому він просив ректора ВІНО зняти стипендію зі студента І курсу І. Кучука, який був сином заможного селянина і передати її іншому студенту, який міг би принести «пролетарську користь» (Держархів Вінницької обл, ф. р. 98, оп. 1, спр. 14, арк. 8-9). У листопаді 1926 р. студент Новоград-Волинського ПТ М. Наумчук, якому призначили 0,75% стипендії, чим був незадоволений, доносив комісії зі студентських справ вишу на своїх однокурсників. Він повідомляв, що К. Лерман винаймала наймичку, а її чоловік був викладачем. Звідси, на його думку, ця студентка стипендії не потребувала. Крім цього, студент вважав, що несправедливо призначили стипендіальне забезпечення Пелеху, Закусило, Ярценко (Держархів Житомирської обл., ф. р. 2361, оп. 1, спр. 21, арк. 21). У другій половині 1920-х рр. запровадили обов'язкове відпрацювання у школі за отримувану державну стипендію. 17 березня 1926 р. це питання розглянули на засіданні ВЦРПС. Ухвалили, що термін відпрацювання для студентів вишів мав бути встановлений як рік за рік. Повний термін роботи мав складати не більше 4 років (Держархів Хмельницької обл, ф. р. 1586, оп. 1, спр. 76, арк. 32). Студентів зобов'язували укладали відповідні стипендіальні зобов'язання. Наприклад, 2 грудня 1927 р. студент Житомирського українського ПТ Ф. Васьківський зобов'язався у разі залишення вишу чи після його закінчення погасити стипендіальну заборгованість (Держархів Житомирської обл., ф. р. 344, оп. 1, спр. 228, арк. 2).

Відповідно до рішення політбюро ЦК КП(б)У від 21 липня 1922 р. було встановлено господарські стипендії, розмір яких у 2-3 рази перевищував державні і складав 35-45 крб (Липинський, 2000, с. 185). До господарських відносилися і стипендії профспілки «Робос». У ВІНО в 1924 - 1925 н.р. їх виплачували 10 студентам (ЦДАВО України, ф. 166, оп. 5, спр. 566, арк. 562). У Житомирському українському ПТ у 1926 - 1927 н.р. молодь отримувала по 3 стипендії від Шепетівського і Волинського ОВК (Держархів Житомирської обл, ф. р. 266, оп. 1, спр. 150, арк. 47). Частина стипендій фінансувалися з місцевих бюджетів. Наприклад, молодь Коростишівського ПТ у 1927 - 1928 н.р. отримувала 3 стипендії (Держархів Житомирської обл, ф. р. 266, оп. 1, спр. 38, арк. 220).

Частина студентів отримували персональні (іменні) стипендії. Окремі джерела свідчать про призначення іменних стипендій студентам Волинського ІНО надали стипендії імені І. Франка (Вища педагогічна освіта і наука України, 2009, с. 81), Г. Петровського (Стипендіальний фонд ім. Петровського, с. 1), М. Коцюбинського (Увічнемо пам'ять М. Коцюбинського, с. 4; Натикач, 2009, с. 74), 10-річчя Жовтневої революції, 8 березня (Стипендії для незаможного студентства, с. 2).

Висновки

Упродовж 20-х рр. ХХ ст. у педагогічних закладах освіти Житомирщини визначальними факторами у поліпшенні умов життя і навчання студентів було забезпечення їх гуртожитками і стипендіями. Особливо складно було віднайти необхідні житлові площі. Більшість вишів не мали власних гуртожитків, через що значна кількість студентів змушені жити у родичів чи знімати кімнати у приватних осіб, що, звісно, вимагало чималих коштів. У наявних гуртожитках мізерними або взагалі були відсутніми необхідні меблі та приладдя. Тому студентам доводилося спати на підлозі, у шафах, на столах. Звідси, умови гуртожитків не сприяли нормальному навчанню молоді. У студентських помешканнях не рідко панувала антисанітарія. Траплялися випадки порушення правил внутрішнього розпорядку. Досить болючим було питання щодо забезпечення педагогічних закладів освіти опаленням, особливо взимку. Більшість гуртожитків не мали власних лазень, пралень, перукарень, майстерень із ремонту одягу. Щодо стипендіального забезпечення, то розмір державних стипендій лише частково задовольняв потреби студента і не давав йому можливості цілком присвятити себе навчанню. При визначенні розміру стипендії до уваги бралися партійний та соціальний статус студента, а також його участь у громадсько-політичній роботі. Частина студентів отримувала спеціальні стипендії, розмір яких був значно вищим від звичайних стипендій - господарські, губвиконкомів, з місцевих бюджетів, персональні.

Список використаних джерел і літератури

Блюм, Б. (1929). Допоможімо коростишівському студентству не протоколами, а коштами. Радянська Волинь, 108 (21 вересня), 4.

Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи. Житомирська область. (2009). Київ: Знання України, 491 с.

Державний архів Вінницької області.

Державний архів Житомирської області.

Державний архів Хмельницької області.

Державною допомогою і помешканням студентів забезпечено (1929). Радянська Волинь, 6 (15 січня), 6.

Допомога пролетарському студентству. (1924). Радянська Волинь, 41 (19 вересня), 3.

Єврейський педагогічний технікум. (1990). Житомирський вісник, 29 (20 липня), 5.

Комарніцький, О. Б. (2017). Студенти-педагоги у модернізації вищої освіти радянської України у 1920 - 1930-х рр.: монографія. Кам'янець- Подільський: ТОВ «Друкарня «Рута», 984 с.

Лаврут, О. О. (2004). Студентство Радянської України в 20-ті рр. ХХ ст. (автореф. дис.... канд. іст. наук: спец. 07.00.01 - Історія України). Донецьк, 19 с.

Липинський, В. В. (2000). Становлення і розвиток нової системи освіти в УСРР у 20-іроки: монографія. Донецьк: РВА Донецьк. держ. техн. ун-т, 247 с.

Натикач, П. (2009). Духовне життя Волині в 20 - 30-х роках ХХ ст. Матеріали ІІ Волинської міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 90-річчю Житомирського державного університету імені Івана Франка, Житомир: Житомир. держ. ун-т ім. І. Франка, 73-75.

Огляд діяльності Волинського Комітету поліпшення побуту учнів. (1924). Студент революції, 6, 77.

Писарська, Г. В. (1999). Педагогічне училище в 1917 - 1941 роках. Актуальні проблеми історії і літератури Волині та Київщини: зб. наук. пр. Житомир: Волинь, 1, 59-67.

Прилуцький, В. (2006). Побут студентів в УСРР в 1920-х рр. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: міжвідомч. зб. наук. пр. Київ: Ін-т іст. України НАН України, 15, 85-107.

Рябченко, О. Л. (2011). Повсякденне життя українських студентів у 1930-ті роки. Література та культура Полісся: зб. наук. пр. Ніжин: Ніжин. держ. ун-т ім. М.Гоголя, 65, 116-125.

Стипендіальний фонд ім. Петровського. (1928). Радянська Волинь, 16 (7 лютого), 1.

Стипендії для незаможного студентства. (1927). Радянська Волинь, 125 (22 жовтня), 2.

Увічнемо пам'ять М. Коцюбинського. (1929). Радянська Волинь, 46 (25 квітня), 4.

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна за 200 років. (2004). Харків: Фоліо, 750 с.

Центральний державний архів вищих органів влади і управління України.

References

Blium, B. (1929). Dopomozhimo korostyshivskomu studentstvu ne protokola- my, a koshtamy. Radianska Volyn, 108 (21 veresnia), 4. [in Ukrainian]

Vyshcha pedahohichna osvita i nauka Ukrainy: istoriia, sohodennia ta perspek- tyvy. Zhytomyrska oblast. (2009). Kyiv: Znannia Ukrainy, 491 p. [in Ukrainian]

Derzhavnyi arkhiv Vinnytskoi oblasti. [in Ukrainian]

Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti. [in Ukrainian]

Derzhavnyi arkhiv Khmelnytskoi oblasti. [in Ukrainian]

Derzhavnoiu dopomohoiu i pomeshkanniam studentiv zabezpecheno (1929). Radianska Volyn, 6 (15 sichnia), 6. [in Ukrainian]

Dopomoha proletarskomu studentstvu. (1924). Radianska Volyn, 41 (19 ve- resnia), 3. [in Ukrainian]

Yevreiskyi pedahohichnyi tekhnikum. (1990). Zhytomyrskyi visnyk, 29 (20 lyp- nia), 5. [in Ukrainian]

Komarnitskyi, O. B. (2017). Ctudenty-pedahohy u modernizatsii vyshchoi osvity radianskoi Ukrainy u 1920 - 1930-kh rr: monohrafiia. Kamianets-Podilskyi: TOV «Drukarnia «Ruta», 984 p. [in Ukrainian]

Lavrut, O. O. (2004). Studentstvo Radianskoi Ukrainy v 20-ti rr. KhKh st. (avtoref. dys.... Cand. Sc: spets. 07.00.01 - Istoriia Ukrainy). Donetsk, 19 p. [in Ukrainian]

Lypynskyi, V V (2000). Stanovlennia i rozvytok novoi systemy osvity v USRR u 20-i roky: monohrafiia. Donetsk: RVA Donetsk. derzh. tekhn. un-t, 247 p. [in Ukrainian]

Natykach, P. (2009). Dukhovne zhyttia Volyni v 20 - 30-kh rokakh XX st. Materialy II Volynskoi mizhnarodnoi istoryko-kraieznavchoi konferentsii, prys- viachenoi 90-richchiu Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka, Zhytomyr: Zhytomyr. derzh. un-t im. I. Franka, 73-75. [in Ukrainian]

Ohliad diialnosti Volynskoho Komitetu polipshennia pobutu uchniv. (1924). Student revoliutsii, 6, 77. [in Ukrainian]

Pysarska, H. V. (1999). Pedahohichne uchylyshche v 1917 - 1941 rokakh. Aktualni problemy istorii i literatury Volyni ta Kyivshchyny: zb. nauk. pr. Zhytomyr: Volyn, 1, 59-67. [in Ukrainian]

Prylutskyi, V. (2006). Pobut studentiv v USRR v 1920-kh rr. Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky: mizhvidomch. zb. nauk. pr. Kyii: In-t ist. Ukrainy NAN Ukrainy, 15, 85-107. [in Ukrainian]

Riabchenko, O. L. (2011). Povsiakdenne zhyttia ukrainskykh studentiv u 1930- ti roky. Literatura ta kultura Polissia: zb. nauk. pr. Nizhyn: Nizhyn. derzh. un-t im. M. Hoholia, 65, 116-125. [in Ukrainian]

Stypendialnyi fond im. Petrovskoho. (1928). Radianska Volyn, 16 (7 liutoho), 1. [in Ukrainian]

Stypendii dlia nezamozhnoho studentstva. (1927). Radianska Volyn, 125 (22 zhovtnia), 2. [in Ukrainian]

Uvichnemo pam'iat M. Kotsiubynskoho. (1929). Radianska Volyn, 46 (25 kvit- nia), 4. [in Ukrainian]

Kharkivskyi natsionalnyi universytet im. V. N. Karazina za 200 rokiv. (2004). Kharkiv: Folio, 750 p. [in Ukrainian]

Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady i upravlinnia Ukrainy. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru