Польсько-більшовицька війна 1920 р. у звітах західних спостерігачів

Однак італійський посол зазначив, що полякам важко ділитися лаврами перемоги з іноземцями. Тому було докладено зусиль для зменшення заслуг М.Вейґана. Деякі радники Ю.Пілсудського хотіли посилити його популярність, приписуючи саме йому виняткові заслуги в порятунку своєї Батьківщини. Дипломат припускав, що такі оцінки відповідали очікуванням очільника держави Ibid..

Щодо битви під Варшавою висловився також Е.В.Д'Абернон: «Невідомо, хто був фактичним творцем польського плану оборони, але обидві заяви Вейґана, як і

Пілсудського, змушують зробити висновок, що завдячуючи особистій ініціативі Піл- судського відбулося найсміливіше просування плану» DAbernon EV. Osiemnasta decyduj^ca bitwa w dziejach swiata... - S.89.. Британський дипломат неодноразово вказував на зневажливе ставлення Ю.Пілсудського й польських Генералів до М.Вейґана. При цьому він шкодував, що поляки лише в незначній мірі використали досвід останнього. І додав, що вони зробили спробу виправити ситуацію, уже перед від'їздом французького ґенерала з Польщі нагородивши його орденом «Virtuti Militari» та вручивши йому шаблю, яка колись належала польському королю Стефану Баторію Ibid. - S.132..

Британський прем'єр Д. Ллойд Джордж, посилаючись у повідомленні від 22 серпня 1920 р. на перемогу під Варшавою, не лише не привітав поляків, але й жодним словом не згадав Ю.Пілсудського. Натомість він припустив, що головну роль відіграли особисті таланти Е.В.Д'Абернона та М.Вейґана Davies N. Orzel bialy... - S.227..

Характеризуючи польсько-більшовицьку війну, Е.В.Д'Абернон насамперед підкреслював, що було б великою помилкою порівнювати її з битвами періоду Першої світової, оскільки це набагато більше було схоже на війни 200-річної давнини. Обидві армії воювали або з необхідності, або через страх бути покараними, або просто через брак засобів до існування. Це була менш жорстока війна, ніж Перша світова, із відносно невеликою кількістю убитих і поранених. Для неї не були характерні ані дикі напади, ані героїчна оборона. Вона більше була схожа на гру у шахи між досвідченими гравцями. Солдати обох армій, часто босі й напівголодні, долали відстані, які не могли здолати найкращі європейські війська. Через відсутність серйозних природних перешкод Польща мріяла вести маневрені війни, в яких важливе значення мала б мобільність армії. Дипломат зазначав про «повну відсутність марнославства та вихваляння серед поляків із приводу поразки росіян» DAbernon EV. Osiemnasta decyduj^ca bitwa w dziejach swiata. - S.132.. Е.В.Д'Абернон також підкреслював, що ніщо так не ілюструє характер цієї війни, як поведінка полонених і поводження з ними: «Я сам бачив багатьох російських бранців [...] - усі абсолютно жваво виявляли задоволення власною долею і трактували полон як звільнення від тягаря війни. Крім безпеки, яку Гарантувала їм неволя, вони також мали достатню, навіть надмірну кількість їжі, без страху бути розстріляними єврейськими комісарами. [...] Я також бачив, що ставлення офіцерів та польської влади до в'язнів не було ані прикрим, ані жорстоким. Із ними поводилися абсолютно так само, як і з польськими солдатами, і жодного разу полонений не демонстрував мені ознак побоїв» Ibid. - S.129..

Перемога дорого далася Польщі. Економічна ситуація погіршилася, урожай знищено або захоплено. Крім того, як зазначав Ф.Томмазіні, «велика кількість громадян уже давно були відсторонені від звичної праці. Приплив біженців з України, що почався після Київської операції та подальших воєнних дій, спричинив рознесення Польщею різноманітних заразних хвороб». Постраждали також державні фінанси Tommasini F. Odrodzenie Polski. - S.29-30.. Ш. де Ґолль сподівався, що успіх у війні з більшовиками не збільшить польське марнославство de Gaulle Ch. Lettres, notes et carnets. - T.1. - Р.500.. Незважаючи на перемогу, він розумів, що для того, аби протистояти серйозному противнику, полякам знадобиться ще багато часу й зусиль. Своєю чергою, Г.С.Ґібсон, котрий повернувся в Польщу після Варшавської битви, зауважував: «Країна виснажена воєнними діями. Всю енергію було витрачено на війну, уряд перестав виконувати багато зі своїх цивільних функцій, і все свідчить про те, що банкрутство неминуче, якщо населення знову не почне продуктивно працювати» Gibson H. Amerykanin w Warszawie... - S.283..

Аналіз спогадів, особистих записок, доповідей, листів західних очевидців польсько-більшовицької війни 1920 р. дозволяє зробити декілька висновків. Перш за все, видно, що в більшості випадків вони критично оцінювали рішення та дії польської влади у цей період як у політичних, так і у військових питаннях. Переважно звертали увагу на хаос, політичні суперечки, а також на помилки командування. Однак, незважаючи на такі коментарі, здебільшого вони очікували, що їхні уряди нададуть Польщі вагомішу підтримку в боротьбі проти червоних. Перебуваючи у Варшаві, вони розуміли значення цього міста набагато краще, ніж політики в Лондоні чи Парижі. Із часової перспективи може бути цікавою песимістична оцінка можливостей захисту столиці. Як ми бачили, у рапортах і доповідях домінувало переконання про її неминучу втрату. Також розглядалася можливість перенесення органів влади до інших міст. Водночас у доповідях як дипломатів, так і військовиків наголошувалося на великому патріотичному пориві поляків, на їх спокої перед обличчям загрози. В аналізованих текстах часто згадувався Ю.Пілсудський. З одного боку, підкреслювалася його велич у порівнянні з іншими польськими політиками, але, з іншого, - не бракувало і критичних коментарів стосовно рис характеру чи недостатності військових знань. Цікаві також спостереження щодо складних відносин Ю.Пілсудського з представниками західних країн. Автори рапортів і доповідей звертали увагу на зниження популярності у суспільстві очільника держави залежно від погіршення ситуації на фронті. Натомість коли він нарешті досяг успіху, з'явилася думка, що це сталося завдяки заступництву Богоматері або здібностям Генерала М.Вейґана. Західні спостерігачі також висловлювалися в подібному ключі. У більшості аналізованих текстів роль Ю.Пілсудського в перемозі над більшовиками під Варшавою зводилася до мінімуму. Для іноземних офіцерів, котрі ще брали участь у Першій світовій, польсько-більшовицька війна мала зовсім інший характер, вона реґулювалася власними законами, які часто були їм незрозумілими. Цінуючи зусилля польського солдата, вони не сумнівалися, що загальний рівень польської армії залишав бажати кращого.

References

1. Cisek, J. (1990). American Reports on the Polish-Bolhevik War 1919-1920. Warszawa.

2. D'Abernon, E.V. (1990). Osiemnasta decydujaca bitwa w dziejachs'wiata: Pod Warszawa 1920 r. Warszawa. [in Poland].

3. Davies, N. (1997). Orzel bialy, czerwonagwiazda: Wojna polsko-bolszewicka 1919-1920. Krakow. [in Poland].

4. Drozdowski, M.M., Eychhorn-Szwankowska, H. (Comps.). (1990). WiechowskiZwycigstwo 1920: Warszawa wobec agresji bolsze- wickiej. Paris. [in Poland].

5. Jung, A. (2012). Od Kesslerado Moltkego: Dzieje Poselstwa i Ambasady Niemiecw Wirszawiewlatach 1918-1939. Lodz. [in Poland].

6. Kotliar, Yu.V. (2008). Povstanskyirukh etnichnykh menshyn Pivdnia Ukrainy (1917-1931), 1. Kyiv; Mykolaiv. [in Ukrainian].

7. Madajczyk, P. (1993). Niemcy wobec wojny polsko-radzieckiej 1920 r. Abstracts of Papers'93: A.Koryn (ed.). Wojna polsko-sowiecka 1920 r.: Przebiegwalk itlo migdzynarodowe: Materialyse sjinaukowejwInst ytucie Historii PAN 1-2 pazdziernika 1990 r. Warszawa. [in Poland].

8. Musialik, Z.M. (1987). General Weygand and the Battle of the Vistula 1920. London. [in Poland].

9. Musialik, Z.M. (1993). Rola Marszalka Jozefa Pilsudskiego w bitwie nad Wisl^ 1920 r. w ocenie publikacji zachodnich. Abstracts of Papers'93: A.Koryn (ed.). Wojna polsko-sowiecka 1920 r.: Przebieg walk i tlo migdzynarodowe: Materialy sesji naukowej w Instytucie Historii PAN 1-2 pazdziernika 1990 r. Warszawa. [in Poland].

10. Pajewski, J. (1995). Budowa Drugiej Rzeczypospolitej 1918-1926. Krakow. [in Poland].

11. Peyrefitte, A. (2000). C'etaitde Gaulle, 3. Paris. [in French].

12. Schramm, T. (1987). Francuskie misje wojskowe wpanstwachEuropy Srodkowej: 1919-1939. Poznan. [in Poland].

13. Schramm, T. (2019). Zydzi wobec odradzania si panstwowosci polskiej. Dlugie і krotkie stulecie: Szkice z historii XIX і XX w., 290-291. Poznan. [in Poland].

14. Suleja, W. (1995).Jozef Pilsudski. Wroclaw. [in Poland].

15. Verstiuk, V.F. (2004). Symon Petliura: politychnyi portret (do 125-richchia vid dnia narodzhennia). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 3, 112-126. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru