Рибальська галузь господарства Ольвійського поліса: традиції метрополії та місцева специфіка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут історії України НАН України

Рибальська галузь господарства Ольвійського поліса: традиції метрополії та місцева специфіка

Олександр Одрін,

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, відділ історії України середніх віків і раннього нового часу

Анотація

Метою дослідження є комплексне вивчення рибальської галузі господарства Ольвії в контексті дослідження давньогрецького рибальства загалом. Проаналізовано рибні ресурси Нижнього Побужжя, а також технології та експортний потенціал місцевого рибальства. Методологія - аналіз інформації низки історичних і природничих дисциплін (археологія, археоіхтіологія, іхтіологія, палеогеографія, етнографія) з метою одержання інтегрованої картини структури рибальського промислу Ольвії. Наукова новизна. Вперше в історіографії рибальство античних держав північного узбережжя Чорного моря розглянуто не ізольовано, а в контексті давньогрецького рибальства загалом. Виявлено специфіку ольвійського рибальства як складової відповідного промислу Давньої Греції. Результати дослідження. Порівняльний аналіз ольвійського рибальства та рибальства полісів басейну Егейського моря дозволяє зробити висновки про значні відмінності між ними. Це було викликано якісною різницею у структурі вилову, яка, своєю чергою, стала наслідком неподібності природних умов Нижнього Побужжя з його великими річками, лиманами та опрісненою морською акваторією з одного боку й басейну Егейського моря з його фауною солоних вод - з іншого. Відмінності змушували ольвійських рибалок модернізувати принесені з метрополії рибальські технології, адаптуючи їх до місцевих умов. Загалом у водах Нижнього Побужжя виловлювали риб цінніших порід, ніж на Середземномор'ї. Тут інтенсивно добували, зокрема, осетрових і сомів. Це створювало значний експортний потенціал місцевого рибальства. Проаналізовано технології риболовлі (використання сіток, гачкових снастей, ударних знарядь) та способи переробки рибальської продукції. Вказано на специфіку переробки осетрових (засолка, копчення). Ці види не надавалися для виготовлення ґаруму, через що в Ольвії не зустрічаються рибозасолювані ванни. На вивіз, окрім м'яса риб, могли йти також клей та ікра. Експортний потенціал ольвійського рибальства був доволі значним.

Ключові слова: рибальство, Ольвія, Середземномор'я, античність, технології рибальства.

Abstract

Oleksandr Odrin

Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Senior Research Fellow, Department of History of Ukraine of the Middle Ages and Early Modern Times, Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine

Fishing Industry of Olbia Pontica: Traditions of the Metropolis and Local Specifics

The purpose of the study is a comprehensive analysis of the fishing industry of Olbia Pontica in the context of the study of ancient Greek fishery in general. The fish resources of the Buh River lower region, as well as the technologies and export potential of local fisheries are analyzed. The research methodology includes a comprehensive analysis of information from a number of historical and natural disciplines (archaeology, archaeoichthyology, ichthyology, paleogeography, ethnography) in order to obtain an integrated picture of the structure of the fishing industry of Olbia. Research novelty. For the first time in historiography, fishery of the ancient states of the northern Black Sea coast are considered not in isolation, but in the context of Ancient Greek fishery as a whole. The peculiarities of Olbian fishing as an integral part of the fishing of Ancient Greece have been identified. Conclusions. A comparative analysis of Olbian fishery and fishery of the city-states in the Aegean basin allows us to draw conclusions about the significant differences between them. This was due to a qualitative difference in the structure of the catch which, in turn, was due to the dissimilar natural conditions of the Buh River lower region, with its large rivers, estuaries and desalinated marine waters on the one hand, and the Aegean basin, with its saltwater fauna on the other. These differences forced Olbian fishermen to modernize the fishing technologies brought from the metropolis, adapting them to local conditions. In general, in the waters of the Buh River lower region, fish of more valuable species than in the Mediterranean were caught. In particular, sturgeon and catfish were intensively caught here. This fact created a significant export potential for local fishery. The article analyzes fishing technologies (usage of fishing nets, tackles and harpoons) and methods of processing fishing products. The specifics of sturgeon processing methods (salting, smoking) are indicated. These species were not used to make garum, therefore there are no fish salting baths in Olbia. Besides the fish flesh, glue and caviar could have also been exported. The export potential of Olbian fishery was quite significant.

Keywords: fishing, Olbia Pontica, Mediterranean, antiquity, fishing technologies.

Основна частина

Рибальство було однією з провідних галузей давньогрецького господарства, а рибні страви займали дуже вагоме місце у харчуванні еллінів. Якщо основними джерелами калорій у раціоні мешканців Давньої Греції, як і Середземномор'я загалом¹, були різноманітні зернові та рослинні олії (перш за все маслинова), то риба, поряд із бобовими та молочними продуктами, стала головним джерелом протеїнів (м'ясні продукти відігравали набагато меншу роль).

Цілком логічно, що, засновуючи нові поселення на берегах Чорного моря з його великим і багатим на рибу континентальним шельфом та повноводними річками, колоністи мали швидко оцінити масштабність рибних ресурсів та почати інтенсивно їх освоювати. Недаремно ж Геродот стверджував, що річка Борисфен «найбільш корисна для людей не лише серед інших рік Скіфії, але і взагалі серед всіх інших, крім єгипетського Нілу […] дуже багато в ньому риби приємної на смак […] і великі риби в ньому без колючих кісток, що їх називають антакаями» [IV, 53] (переклад А.О.Білецького).

Про те, що рибальство було однією з основних галузей господарства Ольвії, одностайно стверджується в узагальнюючих працях Див.: Braun T. Ancient Mediterranean food // The Mediterranean diets in health and disease / Ed. G.A.Spiller. - New York, 1991 - P.10-55. Див.: Крыжицкий С.Д., Русяева А.С., Крапивина В.В., Лейпунская Н.А., Скржинская М.В., Анохин В.А. Ольвия: Античное государство в Северном Причерноморье. - К., 1999; Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Бураков А.В., Отрешко В.М. Сельская округа Ольвии. - К., 1989; Крижицький С.Д., Лейпунська НО. Принципи моделювання економічного базису північнопричорноморської античної держави на прикладі Ольвії // Палеоекономіка раннього залізного віку на території України. - К., 2004. - С.8-31., де наголошується, що про значення його свідчать писемні, епіграфічні та, особливо, численні археологічні й архео - біологічні джерела. Однак, попри наявність багатьох публікацій археологічних та остеологічних матеріалів, упродовж десятиліть чи не єдиною, присвяченою вивченню ольвійського рибальства, була неопублікована розвідка Ф.М. Штітельман Штительман Ф.М. Рыболовство и рыбопереработочное производство Ольвии и её округи в античную эпоху. Киев, 1958. Рукопись // Науковий архів Інституту археології НАН України. - Ф.12. - №389..

Торкаючись історіографії питання, слід підкреслити, що археологічні свідчення про розвиток рибальства на території Ольвійського поліса почали з'являтися практично відразу після старту відповідних досліджень Ольвії та Березані Фармаковский Б.В. Раскопки в Ольвии // Отчёт Императорской археологической комиссии за 1906. - Санкт- Петербург, 1909. - С.19-20; Штерн Э.Р. Раскопки на острове Березань // Отчёт Императорской археологической комиссии за 1905. - Санкт-Петербург, 1908. - С.37; То же // Отчёт Императорской археологической комиссии за 1907. - Санкт-Петербург, 1910. - С.74., причому на Березані були відкриті й перші рибокоптильні Щоправда, їх функціональне призначення спочатку визначалося неправильно (див.: Крыжицкий С.Д. и др. Сельская округа Ольвии. - С.77)., що засвідчувало факт переробки рибальської сировини. Основні ж матеріали почали накопичуватися в результаті проведення робіт на хорі Ольвійської держави - з другої половини 1930-х рр., та особливо активізувалися в повоєнний час Див. докл.: Буйских С.Б. Л.М.Славин как исследователь хоры ольвийского государства // Мир Ольвии. - К., 1996 - С.34-40.. Найбільш важливими були знахідки з поселень Вікторівка 1, де, окрім численних керамічних і кам'яних грузил для рибальських сітей, було також виявлено наконечник гарпуна Рудык Ф. Древнее поселение Викторовка 1 (VI-III вв. до н. э.) // Материалы по археологии Северного Причерноморья. - Вып.1. - Одесса, 1957. - С.65-66.; Широка Балка, де знайдено комплект із 33 грузил до великої (до 40-80 м) сітки (ставної, або ж неводу) Рабичкин Б.М. Поселение у Широкой Балки // Краткие сообщения Института истории материальной культуры. - Вып.40. - Москва, 1951. - С.124; Штительман ФМ. Рыболовство и рыбопереработочное производство Ольвии... - С.8.; Дідова Хата 1, де, окрім іншого, відкрито піч, уперше атрибутовану як коптильню Штительман Ф.М. Рыболовство и рыбопереработочное производство Ольвии... - С.17-19..

У результаті археологічних досліджень 1930-1950-х рр. було накопичено доволі значний обсяг матеріалу, що засвідчував використання ольвійськими рибалками знарядь різних типів: сіткових (великі та малі сіті), ударних (гарпуни) й тачкових (вудки, снасті), а також переробку рибальської сировини шляхом копчення та засолювання Там же. - С.9-10. Там же. - С.6.. Цей матеріал підсумувала Ф.М. Штітельман у згаданій праці. Авторка розглянула всі наявні на той час археологічні та археозоологічні знахідки, провела атрибуцію низки археологічних об'єктів як рибокоптилень та чи не вперше вказала на існування на ольвійській хорі спеціалізованих рибальських поселень (уже згадуване Дідова Хата 1 було названо «рибальським городищем»)¹¹.

У наступні десятиліття фахівці з різних дисциплін увели до наукового обігу численні матеріали, що не лише кількісно, а й якісно розширили джерельну базу. Так, наприкінці 1960-х рр. в Ольвії вперше проведено масштабні дослідження остеологічних решток іхтіофауни Житенева Л.Д. Промысловые рыбы и рыболовство в древней Ольвии (VII-VI вв. до н. э. - III в. н. э.) // Зоологический журнал. - Т.46. - Вып.1. - Москва, 1967. - С.98-104; Её же. Промысловая фауна рыб и рыболовство бассейна Чёрного моря по археологическим данным: Автореф. дисс. ... канд. биолог. наук. - Москва, 1965.. З появою в той самий час праць К.К. Шиліка Шилик К.К. К палеогеографии Ольвии // Ольвия. - К., 1975. - С.51-91. відбулося пожвавлення палеогеографічних студій, результати яких суттєво змінили уявлення про акваторію пониззя Дніпра та Південного Бугу, їх лиманів і прилеглого морського басейну Агбунов М.В. Материалы по античной географии Северного Причерноморья // Вестник древней истории (далі - ВДИ). - 1981. - №1. - С.124-143; Иевлев М.М. Природные условия // Крыжицкий С.Д. и др. Сельская округа Ольвии. - С.15-19; Ієвлев М.М. Природне середовище Нижнього Побужжя та Нижнього Подніпров'я в добу анти-чності: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - К., 1997..

Однак найбільших результатів, природно, досягли археологи, котрі проводили масштабні дослідження ольвійської хори з початку 1970-х Крыжицкий С.Д. и др. Сельская округа Ольвии. - С.138. і до першої половини 1990-х рр. Їх підсумки підбито у двох колективних монографіях: «Сільська округа Ольвії» Там же. та «Античні поселення Нижнього Побужжя» Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Отрешко В.М. Античные поселения Нижнего Побужья (Археологическая карта). - К., 1990., в яких, зокрема, узагальнено весь наявний на той час археологічний матеріал про розвиток риболовлі на ольвійській хорі Крыжицкий С.Д. и др. Сельская округа Ольвии. - С.76-77, 138 и др., показано існування в різних її районах доволі численних рибальських стоянок Крыжицкий С.Д. и др. Античные поселения Нижнего Побужья... - С.42, 75 и др..

Результати багаторічних археологічних розкопок Ольвії та її хори стали базою для створення узагальнюючих досліджень з історії поліса загалом Див.: Крыжицкий С.Д и др. Ольвия: Античное государство в Северном Причерноморье. та його економічного базису зокрема Див.: Крижицький С.Д., Лейпунська Н.О. Принципи моделювання економічного базису північнопричорномор- ської античної держави..., причому стаття С.Д. Крижицького та Н.О. Лейпунської є чи не першою, в якій однозначно стверджується, що рибальська продукція була однією з головних статей експорту Ольвії Там само. - С.16. Щоправда, автори говорять про меншу її вагу порівняно з рибальством Боспору та Херсонесу, спираючись знову ж таки на відсутність в Ольвії рибозасолювальних ванн..

Однак, попри накопичення значного обсягу інформації про ольвійське рибальство, низка важливих аспектів вивчення цієї галузі залишалася загалом поза увагою дослідників. Це й детальне вивчення сировинної бази, і способи риболовлі, а також значною мірою технології переробки рибальської сировини, включно з супутньою продукцією (ікра, жир, клей).

Частково ці питання розглянуто в попередній публікації автора Одрін О.В. Ольвійське рибальство VI-III ст. до. н. е. // Надчорномор'я у IX ст. до н. е. - на початку ХІХ ст.: студії з історії та археології. - К., 2007. - C.71-89., де, окрім інформації археологічних, писемних та епіграфічних джерел, залучено також дані іхтіології, палеогеографії, етнографії, технології рибальства. Утім за ті без малого півтора десятиліття, які минули з часу її виходу, було нагромаджено значний обсяг нових даних. По-перше, завдяки працям Є.Ю. Яніш, яка, окрім ольвійських, обробила й матеріали з Березані та Білозерського поселення Билкова В.П., Яніш Є.Ю. «Борисфен найбільш корисний людям»: іхтіологічні дані з Білозерського поселення // Археологія. - 2010. - №3. - С.75-81; Яниш Е.Ю., Антипина Е.Е. Промысловые рыбы древней Ольвии (I-III вв. н. э.) и её окрестностей // Зоологический журнал. - Т.92. - №9. - Москва, 2013. - С.1190-1200; Яниш Е.Ю., Каспаров А.К. О костных остатках поселения архаического времени Березань в Северном Причерноморье (Украина) // Археологические вести. - Вып.21. - Москва, 2016. - С.124-139.

У 1990-х рр. невелику колекцію решток іхтіофауни з Березані опрацювала Н.В.Іванова (див.: Ivanova NV. Fish re-mains from archaeological sites of the northern part of the Black Sea region (Olvia, Berezan) // Offa. - 1994. - 51. - Р.278-283)., суттєво розширилася археоіхтіологічна база. По-друге, попри згортання масштабних досліджень на ольвійській хорі, в останні роки провадилися розкопки на кількох поселеннях, де виявлено виразні сліди рибальської діяльності (набори грузил для сітей, археоіхтіологічні матеріали) Бондаренко Д. Загальна характеристика античного поселення Вікторівка-І // Краєзнавство. - 2018. - №1. - С.135-142; Смирнов О.І., Смирнов Л.І. Дослідження поселення Велика Корениха ІІІ // Археологічні дослідження в Україні 2016 р. - К., 2018. - С.165-167.

На жаль, матеріали досі лише частково введені в науковий обіг, а цікаве припущення О.Смирнова, що Велика Корениха була сезонним пунктом вилову чорноморського оселедця, висловлене у пресі, досі не знайшло обґрунтування у спеціальних публікаціях.. Були відповідні знахідки й на ольвійському передмісті та в його найближчих околицях Папанова В., Ляшко С. Знаряддя рибальства, знайдені у приміських садибах Ольвії // Емінак. - 2021. - №1(33). - С.188-203..

Але головною обставиною, яка спонукала до написання цієї статті, стала інтенсифікація археоіхтіологічних досліджень на території метрополій античних держав Надчорноморщини - в басейні Егейського моря. Їх результати дозволяють нині розглядати ольвійське рибальство не ізольовано, а у загальному контексті риболовлі Давньої Греції та ширше - античного світу. Саме з'ясування специфіки рибальства Ольвії, його місця у загальній картині цього промислу і є метою цієї статті.

Слід, щоправда, зауважити, що відносно донедавна в англомовній історіографії можна було зустріти праці з історії античного рибальства, в яких автори взагалі ігнорували дані тоді ще не надто численних археоіхтологічних досліджень. Рецидиви таких практик трапляються й в останні десятиліття. Прикладом може бути, зокрема, праця Т. Беккер-Нільсена Bekker-Nielsen T. The Technology and Productivity of Ancient Sea Fishing // Ancient Fishing and Fish Processing in the Black Sea Region. - Aarhus, 2005. - P.83-95., яка базується на аналізі античних писемних джерел, головним чином твору Оппіана «Про риболовлю», хоча на момент її виходу архео - іхтіологічних студій уже не бракувало. Ще далі йде відомий дослідник кулінарної історії Е. Делбі Dalby A. Siren Feasts: A History of Food and Gastronomy in Greece. - London; New York, 1995. - P.66., категорично стверджуючи, нібито археологія мало що може сказати про риболовлю, оскільки рештки риб, мовляв, надто погано зберігаються. Утім, аби належно оцінити ступінь точності цього висловлювання, достатньо лише ознайомитися з історіографічною працею грецького археоіхтіолога Д.Мілони Mylona D. Fish-eating in Greece from the fifth century B. C. to the seventh century A. D.: A story of impoverished fishermen or luxurious fish banquets? - Oxford, 2008..

При цьому, якщо в минулому подібне ігнорування ще якось можна було пояснити обмеженими на той час масштабами археоіхтіологічних досліджень у Середземномор'ї, то тепер про це говорити вже аж ніяк не випадає, адже впродовж останніх десятиліть фахівці накопичили значний за обсягом матеріал, що дозволяє використовувати археоіхтіологічні дані вже не як допоміжне джерело інформації, а рівнорядне з писемними, причому в багатьох питаннях - навіть як основне.

Згідно з даними археоіхтіології, рибалки давньогрецьких полісів басейну Егейського моря виловлювали широкий спектр промислових риб Ibid. - P.150-155. Пор. базовану винятково на даних писемних джерел картину в монографії Е.Делбі (див.: Dalby A. Siren Feasts... - P.68-75).. Більшість складали прибережні - морські лящі, камінні, а також морські окуні, баракуди, скарові риби, акули, морські коти Mylona D. Fish-eating in Greece... - P.150.. Крім того, елліни активно добували безхребетних: головоногих та інших молюсків, ракоподібних тощо. Ловили місцеві мешканці й риб, які добуваються сезонно при міграціях на невеликі відстані - анчоуси, сардини, смариди, бопси Ibid. - P.153.. І нарешті, третьою групою морських мешканців, що їх активно виловлювали давньогрецькі рибалки Егейського басейну, були мігруючі види відкритого моря, такі, як тунець, скумбрія, пеламіди, чию роль у виловах часто применшують учені-примітивізатори технологій античного рибальства Ibid. - P.154..

Загалом рибні ресурси Егейського моря фахівці оцінюють як посередні Ibid. - P.158.. Натомість відповідні багатства чорноморського шельфу, місцевих великих річок та лиманів у минулому були дуже значними На це вказують й археоіхтіологи, котрі займаються вивченням егейських матеріалів (див.: Mylona D. Fish-eating in Greece... - P.154).. Сировинну базу ольвійського рибальства, з урахуванням палеогеографічної ситуації в Нижньому Побужжі в античну добу, автор уже детально розглядав Одрін О.В. Екологія господарства античних держав Північного Причорномор'я. - К., 2014. - С.103-107; Його ж. Ольвійське рибальство VI-III ст. до. н. е. .... Тут варто лише сказати, що на ольвійській хорі можна виокремити кілька районів риболовлі, які відрізнялися видовим складом та запасами промислових риб.

Район тогочасного Дніпро-Бузького лиману. Простягався із заходу на схід приблизно від нинішнього Очакова до мису Станіслав, а з півночі на південь - орієнтовно від Ольвії до тодішнього північного узбережжя Ягорлика. Іхтіофауна лиманна (солонуватих вод). Основні промислові риби: осетер (жилий), тюлька, бички, тарань, а також прохідні - осетрові й оселедці. Окрім того, могли добуватися як річкові (соми, щуки, окуневі, коропові), так і морські риби.

Цей район мав, мабуть, найбільші за обсягом та найбагатші за видовим складом запаси риби. Тут локалізувались як спеціалізовані рибальські поселення, так і ті, де ця галузь господарства відігравала одну із провідних ролей. До першого типу відносяться розташовані на північному березі Кінбурнського півострова тимчасові рибальські стоянки Геройське 1 та Покровське 1 Крыжицкий С.Д. и др. Античные поселения Нижнего Побужья... - С.73, 75.. Вірогідно, вони належали рибалкам із великих стаціонарних поселень протилежного берега лиману. Тоді Покровське варто пов'язати зі скупченням поселень у районі Яселок, а Геройське - або з Пітухівкою 1, або ж із поселеннями Дніпровське 2-4. Із поселень другого типу слід виокремити вже згадувану Широку Балку 1 та саму Ольвію, де в Нижньому місті зафіксовано численні знахідки, пов'язані з рибальством Крижицький С.Д., Лейпунська Н.О. Принципи моделювання економічного базису північнопричорноморської античної держави... - С.16.. В останні роки їх також відкрито й на ольвійському передмісті Див.: Папанова В., Ляшко С. Знаряддя рибальства, знайдені у приміських садибах Ольвії., причому значна частина ще чекає на публікацію.

Район на захід від тогочасного півострова Березань. Простягався в бік Одеської затоки, між корінним берегом і косою, що існувала на місці сучасної Одеської банки. У межах ольвійської хори знаходилася лише його найсхідніша частина - від півострова Березань до Рибаківки, або, якщо включати до ольвійської хори поселення на Тилігульському лимані - до Кошар. Іхтіофауна мала бути загалом подібною до попереднього району, відрізняючись хіба що більшою питомою вагою морських риб та меншою прісноводних. Основні промислові риби - ті самі, що й у згаданому вище районі.

Тут налічувалося не так уже й багато поселень, проте на більшості з них фіксуються знахідки, пов'язані з рибальським промислом. Найбільш репрезентативні вони на Вікторівці 1 Останні дослідження поповнили колекцію знахідок рибальських знарядь із поселення (див.: Бондаренко Д. Загальна характеристика античного поселення Вікторівка-І. - С.140). та, особливо, на Березані, яка, судячи з усього, була доволі значним центром рибопереробки.

Район пониззя Південного Бугу. В античну добу він починався на північ від Ольвії - поблизу Волоської коси чи трохи північніше, і простягався до бузьких плавнів, які брали початок на широті сучасного Миколаєва та являли собою природну північну межу ольвійської хори. Основна іхтіофауна прісноводна, річкова. Головні промислові риби - сом, окуневі, коропові, а під час ходу також і прохідні.

Рибальські поселення цього району концентрувалися в північній частині: стоянки Нова Богданівка 6 (на правому березі) та Жовтневе 6 (на лівому березі), а також уже згадуваний центр переробки рибальської продукції Дідова Хата 1. Ще одним спеціалізованим поселенням, яке досліджувалося вже останніми роками, була Велика Корениха 3 на території сучасного Миколаєва, матеріали з якого також чекають на повну публікацію.

Район Праягорлицької затоки. Знаходився на південний захід від нинішнього Кінбурнського півострова. Основна іхтіофауна морська, можливо з певним до - мішком лиманної. Головні промислові риби - чорноморський шпрот, глоса, меншою мірою барабулька та калкан. Улітку тут також могли добувати осетрових, здебільшого севрюгу.

Варто зауважити, що жодних поселень чи рибальських стоянок на південному березі Кінбурну поки що не зафіксовано. Цілком вірогідно, що вони розташовувались у нині затопленій частині півострова. Незважаючи на це, можна доволі впевнено стверджувати, що акваторія затоки входила до зони промислової активності ольвійських рибалок, адже і Ягорлицьке поселення, і поселення Рибальче 1 і 2 були пов'язані з Березанню саме через неї (та Запорізьку протоку).

Можливо, до згаданих чотирьох варто додати ще район пониззя Дніпра, включно з Білозерським поселенням, із найбільш прісноводною з усіх іхтіофауною.

Найскладнішим у дослідженні ольвійського рибальства є питання технологій місцевої риболовлі. Прямих свідчень про них немає, а загальні реконструкції технологій давньогрецького промислу Див.: Bekker-Nielsen T. The Technology and Productivity of Ancient Sea Fishing., які базуються на аналізі античних писемних джерел, мало що дають для розуміння нашого питання, оскільки й основні місця риболовлі (на Середземномор'ї це море, на Нижньому Побужжі - лиман та річки), і види промислових риб у Середземномор'ї й на Північному Причорномор'ї мали принципові відмінності. Що ж до археологічних знахідок, то за ними можна, бодай частково, реконструювати лише основні типи рибальських знарядь. Однак якщо до даних археозоології про видовий склад промислових риб та археології долучити етнографічні відомості про способи риболовлі на Нижньому Дніпрі та Дніпро - Бузькому лимані, то цю реконструкцію можна здійснити з доволі високим ступенем

вірогідності. Тобто якщо в етнографічних матеріалах містяться дані про вилов тих самих видів риб і тими самими знаряддями, що їх використовували греки, то цілком логічним буде вважати, що й спосіб використання цих знарядь був загалом подібним.

Спочатку розглянемо, які види риб становили основу вилову ольвійських рибалок. Перші дослідження місцевої іхтіофауни розпочалися практично відразу після того, як Ольвійську експедицію очолив Л.М. Славін, тобто з середини 1930-х рр. За визначенням В.І. Зубаревої, яка аналізувала матеріали з розкопок 1935-1946 рр., серед вилову переважали соми та, меншою мірою, осетрові Цит. за: Штительман Ф.М. Рыболовство и рыбопереработочное производство Ольвии... - С.4..

Набагато масштабнішими були результати Л.Д. Житеньової в 1960-х рр. Вона проаналізувала майже 7500 решток кісток, хрящів і луски, з яких понад 4500 визначено з точністю до виду, а ще понад 2000 - до родини. За наслідками дослідження кісток на першому місці були сомові (40,6%), на другому і третьому - коропові й осетрові (23,2 та 22,7% відповідно), на четвертому - окуневі (12,4%) Житенева Л.Д. Промысловые рыбы и рыболовство в древней Ольвии... - С.98. Це в понад тричі більше, ніж було досліджено раніше..

Дуже примітний надзвичайно високий відсоток цінних риб в уловах ольвіополітів: рештки сомів, осетрових та окуневих (в основному судака) становлять три чверті всього кісткового матеріалу. Також звертає на себе увагу надвеликий відсоток сомів, деякі з яких сягали розмірів понад 4 м Там же. - С.102.. Значною є й питома вага залишків осетрових - майже чверть усіх кісткових решток. При цьому головною промисловою осетровою рибою був (як і зараз) осетер (57,8% осетрових від визначених до виду, або 40,5% від загальної їх кількості). Однак спостерігаються суттєві відмінності з сучасним станом. Нині в реґіоні виловлюють прохідного осетра, натомість в античну добу, як показав аналіз розмірів залишків, у Дніпрі та Південному Бузі водився жилий осетер Житенева Л.Д. Промысловые рыбы и рыболовство в древней Ольвии. - С.99; Её же. Промысловая фауна рыб и рыболовство бассейна Чёрного моря по археологическим данным. - С.10., який і становив основу промислу. Набагато більш розповсюдженою, аніж тепер, була стер - лядь Житенева Л.Д. Промысловые рыбы и рыболовство в древней Ольвии... - С.99.. З іншого боку, менше, ніж зараз, виловлювали вирезуба, ляща, окуня Там же..

Скоригувати ці висновки дозволяють результати проведеної Є.Ю. Яніш обробки маже 1000 фраґментів із шарів Ольвії перших століть н. е. Яниш Е.Ю., Антипина Е.Е. Промысловые рыбы древней Ольвии (I-III вв. н. э.) и её окрестностей. - С.1190-1200. Примітний той факт, що загалом рибний асортимент, згідно з обома дослідженнями, був доволі подібним, а от процентне співвідношення основних видів промислових риб різнилося. Так, за Є.Ю. Яніш та Є.Є. Антипіною, головними промисловими рибами Ольвії були осетер, севрюга, стерлядь, білуга, сом, сазан, судак і вирезуб Там же. - С.1196., що загалом кореспондується з висновками Л.Д. Житеньової. Натомість за кількістю решток осетер - на третьому місці, поступаючись стерляді й сому (14,7%, 20% та 19,4% відповідно). Можливо, це пояснюється різними методиками обробки матеріалу Не варто також забувати і про особливості збереження решток, адже в осетрових - хрящових ганоїдів - луски немає. чи специфікою вибірки.

Цікава оцінка вагових параметрів вилову (адже кількатонна білуга важить стільки, скільки щонайменше декілька десятків риб інших видів). Тут на першому місці опиняється білуга (48,2%), далі йдуть осетер (20,8%), сом (14,8%) і севрюга (12,8%).

Рештки іхтіофауни Березані відносяться до рубежу VII-VI - другої чверті V ст. до н. е. і суттєво відрізняються від ольвійських набагато меншим відсотком залишків сомів, що, певно, пов'язане з меншою опрісненістю вод в околицях поселення. Тут на першому місці за кількістю особин був осетер (38,1%), далі севрюга (20,0%), сазан (16,5%), судак (11,6%), у цілому ж осетрові складали 62,3% риб Яниш Е.Ю., Каспаров А.К. О костных остатках поселения архаического времени Березань в Северном Причерноморье (Украина). - С.126.. За ваговими параметрами перевага осетрових загалом та осетра зокрема була ще більшою: 52,8% проти 19,8% севрюги й 11,7% сазана.

Таким чином, основу риболовлі в Бузькому лимані в античний час становили сом, осетер і судак; другорядними промисловими рибами були сазан, плотва, стерлядь, вирезуб, севрюга й, можливо, щука. Як прилов добувалися також лящ, чехонь, окунь Житенева Л.Д. Промысловая фауна рыб и рыболовство бассейна Чёрного моря по археологическим данным. - С.6-7; Её же. Промысловые рыбы и рыболовство в древней Ольвии... - С.101-102..

Що ж стосується знахідок із Білозерського поселення, які належать до другої половини IV ст. до н. е., то тут переважали саме осетроподібні Билкова В.П., Яніш Є.Ю. «Борисфен найбільш корисний людям»... - С.76. Процентне співвідношення кісток риб різних рядів не наводиться., причому найбільший відсоток добутих риб становила севрюга, далі йшла стерлядь, третє місце посідав осетер, четверте - білуга. На думку Є.Ю. Яніш, севрюгу та білугу видобували під час ходу на нерест, а також у зимувальних ямах, тоді як в Ольвії - головно під час ходу. А от переважання стерляді пояснюється більшою опрісненістю води у цьому районі Там же. - С.79. порівняно з лиманною Ольвії.

Такі археоіхтіологічні дані добре кореспондуються з етнографічними даними про традиційні рибальські промисли на Нижньому Дніпрі Праця В.Зуєва «О бывших промыслах запорожских казаков и наипаче рыбном» опублікована в місяцеслові за 1786 р., відома за інтернет-версією републікації В.К.Козирєва (див.: [Електронний ресурс]: http://www.cossackd.om. com/articles/z/zuev_promisel.htm)., згідно з якими запорожці виловлювали у самій річці різних окуневих та коропових (зокрема коропів, вирезубів, тарань), щук і судаків; у Дніпрі та в лимані - осетрових, сомів; лише в лимані - камбалу, скумбрію, оселедців Там же. - С.7..

Це дозволяє залучити етнографічні дані (звичайно, в поєднанні з археологічними) для реконструкції технологій ольвійського рибальства. Запорозькі рибалки використовували знаряддя кількох типів: ставні сіті (косяки, мережі), неводи та інші обкидні сітки, гачкові снасті (самолови) Там же. - С.7-8.. Для осетрових - в основному ставні сіті та самолови.

Найбільша риба виловлювалася косяками - великими ставними зябровими сітями (чарунки в них розміром із риб'ячу голову, тож вийти з таких сіток здобичі заважали зяброві кришки) довжиною приблизно 80 м. На нижньому їх боці закріплювали кам'яні грузила, а на верхньому на мотузках - пучки очерету (так звані куги) Там же. - С.8-9.. Менші за розміром, але аналогічні за конструкцією сіті називалися мережами й використовувалися для вилову молоді осетрових, а також крупночастикової риби Там же. - С.9..

Археологи визначають грузила для ставних сітей за формою: головним чином це округлі, овальні або трикутні плитки з отвором у верхній частині Тарасов И.И. Рыболовный инвентарь из раскопок в Старой Ладоге // Вестник молодых учёных: Серия «Исторические науки». - Вып.1. - Санкт-Петербург, 2001 - С.72.. Грузила подібних форм широко розповсюджені на всьому Північному Причорномор'ї Античные государства Северного Причерноморья. - Москва, 1984. - С.246, табл. LIX, 2-12., зокрема в Ольвії Крыжицкий С.Д. и др. Сельская округа Ольвии. - С.76; Крижицький С.Д., Лейпунська Н.О. Принципи моделюван-ня економічного базису північнопричорноморської античної держави... - С.16.. Вірогідно, що й кам'яні грузила з перетином також використовувалися для простих ставних сіток Крыжицкий С.Д. и др. Сельская округа Ольвии. - С.76., хоча не виключено, що існували якісь функціональні відмінності: наприклад, кам'яні грузила застосовувалися для обважування мотне - вих (дво - або тристінних Двостінні сіті називались у запорожців прорежами.) ставних сітей Пор.: Тарасов И.И. Рыболовный инвентарь из раскопок в Старой Ладоге. - С.72..

Реконструкції рибальських сіток, що їх здійснюють археологи на підставі знахідок комплектів грузил, доволі повно відповідають описам В. Зуєва. Довжина їх визначається в межах 40-80 м РубанВ.В. Проблемы исторического развития Ольвийской хоры в IV-III вв. до н. э. // ВДИ. - 1985. - №1. - С.40; Крижицький С.Д., Лейпунська Н.О. Принципи моделювання економічного базису північнопричорноморської анти-чної держави... - С.16.; обважувалися вони або кам'яними грузилами з перетином Як сітка з ділянки НГС в Ольвії (див.: Крижицький С.Д., Лейпунська Н.О. Принципи моделювання економічного базису північнопричорноморської античної держави... - С.16)., або керамічними грузилами зі стінок амфор Як сітка з поселення Дідова Хата 1 (див.: Штительман Ф.М. Рыболовство и рыбопереработочное производство Ольвии... - С.6).; поплавці, зроблені з органічних матеріалів (комиш, деревина), не збереглися. Тож можна достатньо обґрунтовано стверджувати про використання грецькими поселенцям ставних зябрових сіток.

Для вилову найбільших за розмірами осетрів і білуг запорожці застосовували спеціальні гачкові снасті - так звані самолови, що складалися з довгої мотузки, яка ставилася з грузилом на дно, і до котрої прив'язувалися численні мотузки з гострими гачками на кінці; ці мотузки підтримувалися перпендикулярно до головної за допомогою куг або поплавців Зуев В. О бывших промыслах запорожских казаков и наипаче рыбном. - С.9-10.. Риба, чіпляючись боком за один із гачків, починала битися й насаджувалася на інші.

Самолови були відомі грецьким рибалкам Північного Причорномор'я. Так, залишки подібної снасті свого часу знайшли у Херсонесі Кругликова ИТ. Сельское хозяйство и промыслы // Античные государства Северного Причерноморья. - С.159., де біля південного узбережжя в місцях зимівлі добували білугу. Вони складалися з 50 глиняних грузил і 150 великих мідних рибальських гачків.

Виявлення такого повного комплекту унікальне, більше ніде, в тому числі й в Ольвії, цілі снасті не знаходили. Однак, якщо враховувати значно більші, ніж біля кримського узбережжя, запаси осетрових у Дніпро-Бузькому лимані, не доводиться сумніватися, що й ольвійські рибалки їх використовували. По всій хорі відомі знахідки бронзових і залізних рибальських гачків Крыжицкий С.Д. и др. Сельская округа Ольвии. - С.76, 138., хоча за кількістю виявлень їх не можна порівняти з грузилами. Висота їх коливалася в межах від 4 до 10 см Там же.. - С.76.. Це традиційно пояснюється тим, що різні гачки призначалися для вилову різних риб Крижицький С.Д., Лейпунська Н.О. Принципи моделювання економічного базису північнопричорноморської античної держави... - С.16.. Існує й інше витлумачення: маленькі гачки використовувалися для вудок, а більші - для снастей Тарасов И.И. Рыболовный инвентарь из раскопок в Старой Ладоге. - С.71.. Так, у праці І.І. Тарасова до переметних (і самоловних) гачків віднесено ті, висота котрих від 50 до 154 мм, і в яких немає спеціального вигину чи блешні. Більшість гачків з Ольвії та хори мають подібні характеристики, тож ольвіополіти, вірогідно, переважно використовували гачкові снасті, а не вудки До того ж в Ольвії практично невідомі знахідки маленьких (до 2 см) гачків, що однозначно можуть бути ідентифі-ковані як вудкові, і котрі відомі, наприклад, на поселенні Семенівка з Керченського Приазов'я (див.: Кругликова ИТ. Сельское хозяйство и промыслы. - С.159)..

Без сумніву, ольвійські рибалки користувались й іншими рибальськими знаряддями. Про знахідку гарпуна на поселенні Вікторівка 1 вже згадувалося вище. Що ж до сіток відціджувальної дії, таких, як неводи, сумніватись в їх застосуванні навряд чи доводиться. Проте археологічно грузила, якими вони обважувалися, мало чим відрізняються від грузил для ставних сіток, хіба що розмірами Тарасов И.И. Рыболовный инвентарь из раскопок в Старой Ладоге. - С.72.. Тому можна лише припускати, що найбільші грузила використовувалися саме для обважування неводів.

Розглянувши основні снасті в арсеналі ольвіополітів, і враховуючи, що кожній із них відповідає певна технологія риболовлі, можна переходити до розгляду тих, які застосовувалися грецькими рибалками на Нижньому Побужжі в античну добу.

Однак спочатку варто зробити кілька зауважень загального характеру. У західній, особливо англо-американській історіографії донедавна існувала тенденція до примітивізації рівня розвитку античної економіки загалом, і господарських технологій зокрема. Так, Т.Ґаллант Gallant T A Fisherman's Tale (Miscellanea Graeca, 7). - Gent, 1985. - P.25. навіть стверджував, що греки, мовляв, узагалі не знали ловлі з човнів, а використовували найпростіші неводи, котрі закидалися з берега, що, на його думку, було вкрай непродуктивно. Останню тезу слушно заперечив Т. Беккер-Нільсен, який навів етнографічні дані, що засвідчили можливість доволі високопродуктивної ловлі риби з берега Bekker-Nielsen T. The Technology and Productivity of Ancient Sea Fishing. - P.85-87.. Заперечив він також і головну тезу Т.Ґалланта, вказавши на іконографічне підтвердження існування риболовлі з човнів в античну добу Ibid. - P.72.. Іншим переконливим аргументом на цю ж користь є перелік рибальських снастей, що використовувалися на античному Середземномор'ї, зроблений на підставі аналізу термінології твору Оппіана «Про риболовлю» Ibid. - P.90-93., адже абсолютну більшість із них можна застосовувати лише з човнів.

Матеріали з Північного Причорномор'я не менш наочно демонструють абсурдність побудов Т.Ґалланта. Яким чином можна впіймати з берега 9-метрову білугу? Як можна без човна поставити посеред лиману (та потім витягти) 80-метровий ставний косяк? Важко зрозуміти, чим саме, окрім бажання «підігнати» реальність під теоретичні викладки, керувався відомий антикознавець у своїй праці.

Повертаючись до технологій риболовлі ольвійських греків, можна впевнено говорити, зокрема, про такі.

Використання ставних сіток різних розмірів. За етнографічними даними Зуев В. О бывших промыслах запорожских казаков и наипаче рыбном. - С.8-9., їх ставили у відкритому лимані на добу, після чого діставали й забивали впійману рибу довбнями. Використовувалися ці снасті в основному для вилову осетрових, головним чином під час їх весняного та осіннього ходів. Менші сіті, якими добували також і жилих осетрів, і крупночастикову рибу, могли застосовуватися впродовж усього безморозного періоду.

Використання неводів та інших сіток відціджувальної дії. Спосіб доволі стандартний усюди: рибу оточують сіттю й потім вибирають її на берег чи на борт судна. Подібні снасті мають різні конструктивні особливості залежно від способу використання (трали, закидні, обкидні та донні неводи), які поки що встановити на археологічному матеріалі неможливо. За етнографічними даними, на Дніпрі використовували великі неводи до 100 м завдовжки Там же. - С.7.. Однак археологічними джерелами існування таких чималих сітей в ольвійських греків поки що не підтверджується.

Використання гачкових снастей і вудок. Як зазначалося вище, ольвійські рибалки користувалися більшою мірою снастями, аніж вудками. Судячи з доволі великих відмінностей у розмірах гачків, можна припустити, що найменші з них призначалися для вудок, більші - для снастей типу донок чи переметів, а найбільші - для самоловів. Однак, порівняно з рибальськими сітками, гачкові снасті були менш розповсюдженими.

Використання ударних знарядь (гарпунів, острог). Залишки їх зустрічаються на Північному Причорномор'ї вкрай рідко, і одна з таких рідкісних знахідок походить якраз з ольвійської території - з поселення Вікторівка 1 Рудык Ф. Древнее поселение Викторовка 1 (VI-III вв. до н. э.). - С.65-66.. Подібні знахідки інтерпретуються і як наконечники гарпунів, і як наконечники острог Див. літ.: Тарасов И.И. Рыболовный инвентарь из раскопок в Старой Ладоге.. Судячи з повідомлень Страбона [VII, 3, 18], остроги-гангами використовувались на північному узбережжі Чорного моря для підльодного лову осетрових. Вірогідно, що саме так вони застосовувалися і в Ольвії. Додатковим підтвердженням існування такого способу лову могло б слугувати виявлення плешней (пробоїв), що ними робили ополонки. Проте, наскільки відомо, їх на поселеннях Нижнього Побужжя поки що не зафіксовано (або ж належним чином не атрибутовано).

Підсумовуючи розгляд ольвійських рибальських знарядь і технологій, відзначимо різноманітність перших та розвиненість других. Можна стверджувати про інтенсивний характер місцевого рибальства і про достатньо великі обсяги вилову, в якому переважали цінні промислові риби, особливо осетрові й соми.

При розгляді технологій переробки риби в Ольвії археологи постійно акцентують увагу на відсутності знахідок рибозасолювальних ванн, що сприймається як аргумент на користь низького рівня розвитку рибопереробної галузі, а отже слабкості експортного потенціалу. Проте при цьому чомусь не звертають увагу на той промовистий факт, що хоча знахідки рибозасолювальних ванн на Боспорі відносяться до перших століть н. е., початок широкого експорту риби звідси датується не пізніше IV ст. до н. е., коли, за свідченням Афінея [VII, 21, 284c], поет Архестрат уже написав цілий твір, в якому прославлялися високі якості боспорської солоної риби. Таким чином, прив'язувати оцінку експортних можливостей риболовлі до наявності чи відсутності рибозасолювальних ванн принаймні некоректно.

Справа в тому, що з риби, масово виловлюваної на Північному Причорномор'ї, для виготовлення ґаруму використовувалася скумбрія, султанка Катерини Б. К вопросу о рыбной промышленности Северного Причерноморья в античную эпоху // Borysthenika-2004: Мат. междунар. науч. конф. к 100-летию исследований острова Березань Э.Р. фон Штерном. - Николаев, 2004. - С.110., а також, судячи з археологічних даних, хамса й оселедці Кругликова ИТ. Сельское хозяйство и промыслы. - С.159.. Ці риби, як видно з аналізу остеологічних матеріалів із Нижнього Побужжя, тут узагалі не добувалися, тож місцеві мешканці просто не мали потреби у використанні таких ванн. До речі, допоки рибалки Херсонеса експлуатували рибні багатства Каркінітської та Каламітської заток, виловлюючи в основному осетрових, а також барабульку Щоправда, барабулька (султанка) входила до переліку риб, що йшли на ґарум, однак у Херсонесі для його виготов-лення використовували в основному скумбрію. й калкана Бурдак В.Д., Щеглов А.Н. О темпе роста, возрастном составе стад и миграциях некоторых черноморских рыб в античную эпоху // Эколого-морфологические исследования нектонных животных. - К., 1966. - С.117; Щеглов А.Н., БурдакВ.Д. О промысле рыбы у берегов Тарханкута в античную эпоху // Рыбное хозяйство. - Москва, 1965. - С.21-23., вони не облаштову - вали рибозасолювальні ванни. Подібна картина спостерігалася також на Боспорі Див.: Лебедев В.Д., Лапин Ю.Е. К вопросу о рыболовстве в Боспорском царстве // Материалы и исследования по археологии СССР. - Вып.33. - Москва, 1954 - С.197-214. Тут показано, що основу вилову на Боспорі доримського періоду становили осетрові..

Якими ж були способи переробки риби в Ольвії'? Археологічні та писемні дані свідчать про принаймні два з них: копчення й соління. Коптильні знайдено на Березані Крыжицкий С.Д. и др. Сельская округа Ольвии. - С.76., а також на поселеннях правобережжя Бузького лиману - Чортувате 7 Там же. - С.77., Дідова Хата 1 Штительман Ф.М. Рыболовство и рыбопереработочное производство Ольвии... - С.16-17.. Про засолювання осетрових говорив Геродот [IV, 53], а про засолювання взагалі - ще й Діоген Лаертський [IV, 7], який засвідчив, що батько філософа Біона Борисфеніта був торговцем солониною. Про два інші види переробки риби - в'ялення та сушіння - прямих свідчень немає, але не можна не погодитися з тими дослідниками Крыжицкий С.Д. и др. Сельская округа Ольвии. - С.138; Крижицький С.Д., Лейпунська НО. Принципи моделю-вання економічного базису північнопричорноморської античної держави... - С.16., котрі вважають, що ці види переробки мали практикуватися греками Побужжя.

Чи існувала якась спеціалізація при використанні того чи іншого способу переробки залежно від виду риби? Очевидно, так. За свідченнями В. Зуєва, осетрових солили та в'ялили Зуев В. О бывших промыслах запорожских казаков и наипаче рыбном. - С.10-11.. Ці дані повністю кореспондуються з відомостями Геродота [IV, 53, 3], який писав, що антакаї (осетрові) доставляються для засолювання. За В. Зуєвим, з осетрів спочатку видаляли тельбухи, відкладали окремо ікру, жир і клей, потім вимочували (навесні кілька годин, а влітку - добу), після чого круто засолювали, відтак банили, а наприкінці в'ялили Там же. - С.10.. Вірогідно подібною, або дещо відмінною технологією користувались і греки.

Що ж до кісткових риб, то їх також в основному засолювали Там же. - С.12., тоді як греки, судячи з остеологічних знахідок із коптильні на поселенні Дідова Хата 1 Штительман Ф.М. Рыболовство и рыбопереработочное производство Ольвии... - С.18., їх коптили. Можливо, така різниця була пов'язана зі специфікою промислу, оскільки запорожці практикували відхожий і не будували стаціонарних коптилень, а можливо - з певними відмінностями у структурі вилову, адже запорожці добували сомів не так багато, як греки, у виловах яких ця риба займала чільне місце.

Окрім власне риби, на переробку йшли також жир, клей, ікра. Жир та ікра, принаймні в доримський період не користувались особливим попитом на грецькому ринку, тоді як риб'ячий клей дуже цінувався Щоправда, у Плінія Старшого [XXXII, 73] згадується клей не з антакаїв, а з іхтіоколи. Однак це повідомлення принаймні засвідчує саме використання понтійського риб'ячого клею.. Щодо виготовлення, то запорожці, діставши його з тушки риби, лише в'ялили, а не обварювали Зуев В. О бывших промыслах запорожских казаков и наипаче рыбном. - С.11-12., тоді як греки, судячи з даних Плінія Старшого [XXXII, 73], клей могли й варити. Поки що немає об'єктивних даних, котрі могли б пролити світло на питання, які саме способи виготовлення клею з риби практикували ольвійські греки.

Таким чином, підсумовуючи сказане вище, слід наголосити, що ольвіополіти при переробці риби практикували головно соління (осетрові), копчення (соми й інші кісткові). Солона та копчена риба, на відміну від маринованої, зберігалася і транспортувалася не стільки в керамічних посудинах (амфори, піфоси), а в кошиках Катерини Б. К вопросу о рыбной промышленности Северного Причерноморья в античную эпоху. - С.109., тож навряд чи варто дивуватися, що археологічних свідчень її збереження практично не залишилося. Певним винятком слугують лише знахідки піфосів, заповнених рибною лускою Штительман Ф.М. Рыболовство и рыбопереработочное производство Ольвии... - С.9-10., які, щоправда, можна витлумачити свідченнями рибопереробки, подібної до використовуваної херсонськими купцями Зуев В. О бывших промыслах запорожских казаков и наипаче рыбном. - С.10., з тією відмінністю, що вони це робили в бочках, натомість греки - у піфосах.

Цілком очевидно, що ольвійська рибальська галузь, з її високим рівнем спеціалізації та інтенсивністю, мала давати значні обсяги надлишкової продукції на внутрішній і, вірогідно, зовнішній ринки Див. докл.: Одрін О.В. Ольвійське рибальство.... Про масштабність споживання риби у самій Ольвії свідчать численні знахідки рибних блюд по всій території поліса Крижицький С.Д., Лейпунська Н.О. Принципи моделювання економічного базису північнопричорноморської античної держави... - С.16.. Прямим і дуже промовистим свідченням значної риботоргівлі став засвідчений у декреті на честь Протогена [IosPE I², 32] факт існування двох, очевидно різночасових, спеціалізованих ринків. Мабуть, саме на такому й торгував батько Біона Борисфеніта.