Хроніка Алессандро Ґваньїні в дослідженнях професора М.П. Ковальського та в сучасній польській гуманітаристиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хроніка Алессандро Ґваньїні в дослідженнях професора М.П. Ковальського та в сучасній польській гуманітаристиці

Олег Дячок

Анотація

У статті проаналізовано внесок, здійснений професором Миколою Павловичем Ковальським, у дослідження популярного у багатьох країнах Європи кінця XVI-XVIII ст. історико-географічного опису Алессандро Ґваньїні, італійця на службі у польському війську. Дослідник передусім аналізував його як джерело з історії України XVI ст., відзначивши, що польськомовний варіант 1611 року видання мав суттєві доповнення порівняно з першим латиномовним виданням 1578 року. У сучасній польській філологічній та історичній науці побачили світ ґрунтовні дослідження, пов'язані з вирішенням питання про авторство латиномовного видання та внесок М. Пашковського у його переклад польською мовою й доповнення деякими матеріалами.

Ключові слова: Алессандро Ґваньїні, Хроніка Європейської Сарматії, Микола Павлович Ковальський, сучасна польська гуманітаристика

Oleh Diachok

Chronicles by Alessandro Guagnini in m. P. Kovalskyi's research and in contemporary polish humanites

Abstract

ковальський історик ґваньїні хроніка

The article analyses the contribution made by Professor Mykola Pavlovych Kovalkyi to studying a historical and geographical narrative by Alessandro Guagnini, an Italian who did military service in Poland. The chronicle was popular in many countries of Western Europe in the late XVIth-XVIIIth centuries. The researcher investigated this work, first of all, as a source of Ukraine 's XVIth century history, pointing out that the 1611 edition in Polish was substantially supplemented compared to the first Latin edition of1578. The scientist also characterized historiography of narrative 's research, including the issues of authorship, chronicler s biography features, Chronicle 's source base and its impact on Ukrainian chronicle writing, handwritten translations of different editions to Russian and Ukrainian made in the late XVIth - XVIIIth centuries. M. P Kovalkyi 's publications were used by his students as a basis for more detailed studies on A. Guagnini's Chronicle (O.O. Dyachok) and its 1611 edition's commented translation to Ukrainian (Yu.A. Mycyk).

A. Guagnini s Chronicle was not attracting interest of Polish humanitarian scientists for a long time. Researchers were only addressing the issue of1578 edition 's authorshipfrom time to time. This issue has been ardently argued about since «Sarmatiae Europeae decriptio» was first introduced. However, the situation has remarkably changed over the last decade. Michal Kuran considers the Polish «Kronika Sarmacyey Europskiey» (1611) a collection of historical and geographical data, aimed at popularizing Sarmatian myth. The researcher argues, that it was Marcin Paszkowski who translated the text from Latin to Polish and supplemented it with new fragments. In Wanda Decyk-Ziqba 's opinion, it was M. Paszkowski who introduced words from East European languages to the Polish text. Zbyslaw Wojtkowiak concluded that «Sarmatiae Europeae decriptio» was finished between May, 28 and June, 21 1574, and was dedicated to electing Henri de Valois as a Polish monarch. He considers the chronicle is a common work of Maciej Stryjkowski and Alessandro Guagnini, and perhaps somebody else. Wojciech Paszynsk was studying Guagnini 's Chronicle in the context of Sarmatian theory.

Keywords: Alessandro Guagnini, European Sarmatia Chronicles, Mykola Pavlovych Kovalkyi, contemporary Polish humanities.

Історико-географічний опис італійця Алессандро Ґваньїні тривалий час був досить популярним у читачів різних країн Європи. Так само він привертав і привертає нині увагу дослідників. Однак у часі інтерес до цього твору у науковців різних країн не співпадає. В українській історіографії значним поштовхом до студіювання Хроніки А. Ґваньїні були публікації видатного джерелознавця Миколи Павловича Ковальського. А в останнє десятиліття ґрунтовні монографії й статті істориків та філологів, присвячені цій пам'ятці, побачили світ у Польщі. Однак у вітчизняні історіографії вони ще не аналізувалися. Таким чином, дана публікація, з одного боку, найповніше розкриває внесок М.П. Ковальського у дослідження Хроніки А. Ґваньїні, а з іншого, - є першою спробою узагальнення здобутків сучасної польської гуманітаристики в її студіюванні.

Історико-географічний твір італійця на службі у польському війську Алессандро Ґваньїні [див.: 11], опублікований під титулом «Sarmatiae Europeae decriptio» («Опис Європейської Сарматії») у Кракові 1578 р., швидко набув популярності у європейських країнах і впродовж дванадцяти наступних років був перевиданий як латиною, так і в перекладі чеською мовою, фрагменти з нього були включені до історичних збірників. На сході Європи значного поширення набув суттєво доповнений і перероблений польськомовний варіант «Kronika Sarmacyey Europskiey» («Хроніка Європейської Сарматії»), що побачив світ у 1611 р. також у Кракові [7]. З останнього до нашого часу дійшли рукописні переклади як усього твору, так і окремих його фрагментів [5].

Зародження наукового інтересу до Хроніки Ґваньїні можна віднести до останньої третини XVIII ст. Однак у різний час він був неоднаковий, а в окремі десятиліття навіть сходив нанівець. Зокрема, зменшення зацікавлення твором спостерігалося у 1920-ті роки. А у період сталінської диктатури й до початку 1960-х років радянські дослідники взагалі не зверталися до нього, що можна пояснити негативним зображенням тиранії московського царя Івана Грозного на сторінках Хроніки [8; 28].

Перші публікації, автори яких почали відходити від такої однобічної оцінки, з'явилися у 1963 р., а далі інтерес до книги італійця зростав як серед істориків, так і серед філологів.

Цікаво, що практично одночасно, у 1971-1972 рр., у різних країнах побачили світ кілька статей, присвячених твору А. Ґваньїні. Серед них і дослідження Миколи Павловича Ковальського, який звернувся до Хроніки як до джерела з історії України. Спочатку (1971) її було розглянуто серед записок одинадцяти авторів другої половини XVI ст. вчений відзначив, що твори італійця «становлять інтерес як пам'ятки польсько-шляхетської історіографії, так і важливі історичні джерела». Він навів короткі відомості про життя А. Ґваньїні, видання Хроніки, її джерела. Автор статті звернув увагу на опис Києва, Черкас, Канева, а також бойових якостей запорозьких козаків, відзначив використання даного твору як історичного джерела письменниками і хроністами [13]. 1972 р. вийшла уже велика стаття, в якій Хроніка розглядалася як джерело з історії й географії України XVI ст. Відомості про життя А. Ґваньїні та різні видання його твору тут подані значно ширше, ніж в попередній праці. Вміщено історіографічний огляд, а також звернуто увагу на проблему авторства. Відзначивши найбільшу доцільність користуватися краківським виданням 1611 р., М. П. Ковальський дав характеристику книг Хроніки, особливо виділивши третю, присвячену історії та географії Руської землі, тобто України і частини Білорусі Європейські хроністи та історики Руссю називали лише Руське воєводство Речі Посполитої, що включало територію Східної Галичини. А. Ґваньїні розширив географічні межі терміну. Московську державу іменували Московією.. Він проаналізував повідомлення про українські землі та міста, про запорозьке козацтво, розглянув джерельну основу «Хроніки Європейської Сарматії» та її вплив на українську історіографію [14]. Про деякі запозичення італійцем з «Хроніки про дві Сарматії» М. Мєховського згадується в статті М. П. Ковальського про «Космографію» Андре Теве (1973). Заперечення викликає те, що мовою рукописного перекладу з бібліотеки Харківського університету названа російська [20, с. 174, 178], тоді як насправді, це єдиний переклад українською мовою. Ця помилка була виправлена автором у наступних роботах. У третьому і четвертому випусках «Источниковедения истории Украины XVI - первой половины XVII века» (1978) дослідник спинився на виданнях праці Ґваньїні та фрагментів з неї. М.П. Ковальський звернувся до рукописних перекладів цього твору. Він дав характеристику повідомлень про Україну XVI ст. в чотирьох російських перекладах (із п'яти), що зберігаються в сучасній Російській національній бібліотеці, і проаналізував український переклад XVIII ст. з фондів Центральної наукової бібліотеки Харківського університету [18, с. 73, 75, 76, 90; 19, с. 81-84]. Висновки, до яких дійшов М.П. Ковальський, знайшли відображення в методичних вказівках до спецкурсу (1980), у книзі, присвяченій структурі джерельної бази соціально-економічної історії України XVI - першої половини XVII ст. (1982, тут враховано й висновки, що містяться в роботах Ю.А. Мицика та Ю.П. Князькова), і його докторській дисертації [24, с. 18, 36, 37, 38; 17, с. 51, 52, 56-57, 68; 15, с. 80, 144; 16, с. 20].

М.П. Ковальський також є автором статті про А. Ґваньїні в другому томі «Української радянської енциклопедії» (1978). Тут виправлено частину помилок, допущених в «Радянській енциклопедії історії України» [2], подано нову інформацію: вказано роки двох видань твору (1578, 1611), зазначено, що 1584 р. була видана коротка хроніка Польщі, але збірник, де вона вміщена, не названо. Проте одна суттєва помилка характерна і для цієї статті: що у творах Ґваньїні подано відомості про боротьбу народних мас України проти польсько-шляхетського гніту [22], хоча автор досить добре знав тексти різних видань твору. Можливо, це наслідок редакторської правки, спричиненої політичною доцільністю.

Стаття про А. Ґваньїні 1972 р. дістала схвальну оцінку в рецензії на збірник, в якому вона вміщена. Хоча слід відзначити не досить високий рівень самої рецензії. Наприклад, її автор А. Бойчук (Барабой) писав, що М.П. Ковальський “мимохідь значно ослабив версії буржуазної історіографії про сплагіювання Гваньїні хроніки Стрийковського” [1]. Не ясно, чому “мимохідь”, якщо проблема авторства в історіографії та власні міркування з цього питання займають дві сторінки статті. Не зрозуміло також, чому його вирішення на користь Стрийковського оголошено притаманним буржуазній історичній науці, тим більше, що такої самої думки дотримувалися й радянські дослідники І.М. Голеніщев-Кутузов [4, с. 315] та О.І. Рогов [26, с. 24-25, 159, 239-241, 260, 264, 271, 281].

У статті «Украинские летописи», опублікованій 1985 р. в журналі «Вопросы истории», М.П. Ковальський та Ю.А. Мицик серед джерел, якими користувалися вітчизняні літописці, назвали і твір А. Ґваньїні [21, с. 82]. Звичайно, у подібній публікації неможливо було детально зупинитися на питаннях впливів та запозичень.

М.П. Ковальський пропонував студентам, які спеціалізувалися на кафедрі історіографії та джерелознавства Дніпропетровського державного університету, котру він очолював упродовж 1978-1994 рр. [23, с. 71], написати дипломну роботу про твір Ґваньїні. Урешті на це погодився автор даної статті. Потім з'явилися публікації, у 1992 р. була захищена кандидатська дисертація [6]. Безперечно, неможливо обійти увагою і низку публікацій проф. Ю.А. Мицика, одного з перших учнів М.П. Ковальського, які завершилися виданням українського перекладу («Хроніки Європейської Сарматії» у 2007 р. [3].

Натомість у Польщі впродовж кількох десятиліть другої половини ХХ - початку ХХІ ст. Хроніка Ґваньїні не ставала предметом спеціального дослідження, а згадувалася лише в узагальнюючих працях або у студіях, присвячених іншим авторам, що, передусім, було пов'язано із суперечкою щодо авторства «Sarmatiae Europeae decriptio», розпочатою зразу ж після публікації твору [див.: 14, с. 116-117; 9].

Ситуація у польській гуманітаристиці (історичній та філологічній науках) суттєво змінилася у 2010-х роках.

Міхал Куран здійснив аналіз польськомовної «Хроніки Європейської Сарматії» як збірки історичних та географічних відомостей (структура, зміст, джерела, мотиви замовлення перекладу з латини). Він наголосив, що появу твору та його перекладу слід розглядати, перш за все, у прагненні популяризації сарматського міфу Про сарматську теорію див.: [36; 12, с. 134-144; 10; 34]., який і був покладений в основу його концепції. Переклад мав популяризувати історію Польщі та сусідніх країн, з якими вона тісно контактувала, у середовищі верств, що не володіли латиною на достатньому рівні. М. Куран висловив також оригінальну думку, що польськомовне видання могло слугувати підручником для купців і солдат. Він звернув увагу, що структура десяти книг, на яке поділяється польськомовне видання, не є однаковою для всіх і залежить від доступності інформації та мети, що ставив перед собою автор, описуючи історію, географію та звичаї тієї чи іншої країни. У статті М. Куран аналізує особливості окремих книг видання 1611 р., щоправда, книгу третю, присвячену Русі, він обійшов увагою. Коротко сказано про використані автором джерела [30].

Суперечкам про авторство «Sarmatiae Europeae decriptio» і внеску Мартина Пашковського у переклад цього твору польською мовою присвячено статтю цього ж дослідника, яка невдовзі у вигляді структурної частини ввійшла до його монографії [33; 31, с. 125-133]. Зокрема, М. Куран розглянув історіографію питання про авторство латиномовного видання, навівши критичні зауваження щодо окремих тверджень, а також виокремивши підхід Ф.М. Собєщанського, що ґрунтувався на ретельному порівнянні текстів «Sarmatiae Europeae decriptio» і «Kronika Sarmacyey Europskiey», які вважав різними творами, а також праць М. Стрийковського. Однак Ф.М. Собєщанський сумнівався, що перекладачем з латини на польську мову був М. Пашковський. М. Куран звернувся також до публікацій З. Войтковяка (пізніше його точка зору була викладена в монографії, про яку мова нижче). Дослідник акцентував увагу на існуванні примірників польськомовного видання Хроніки А. Ґваньїні з двома варіантами титульного аркушу. Саме у другому, пізнішому, за наполяганням італійця зазначений перекладач, що на думку М. Курана, свідчить про значення М. Пашковського у підготовці цього видання. Урешті, науковець відзначив, що з певністю можна говорити про те, що М. Пашковському належать місця, відзначені ініціалами «M. P.» (шість геральдичних стематів), вірш про взяття Смоленська, переклад фрагментів з Овідія та епіграм з «Vitae regum Polonorum» Клеменса Яніцького (Janicjusza). Підводячи підсумок, М. Куран наголосив, що «Kronika Sarmacyey Europskiey» має компілятивний характер. Деякі джерела запозичень автор і перекладач зазначили, інші - ні, що було звичайною практикою для укладачів збірників рубежа XVI-XVII ст. Рецензія на монографію М. Курана росіянина І. Прохоренкова, по суті, є коротким викладом її положень [25].

Що стосується дискусії про авторство «Sarmatiae Europeae decriptio», яка почалася відразу після виходу цього твору у світ, то вона є окремим питанням в історіографії. І тут, безперечно, слід відзначити новаторську монографію «Алессандро Ґваньїні і Мачєй Стрийковський - два автори одного твору» Збислава Войтковяка. Звичайно, автор не міг обійти увагою досить велику історіографію питання про авторство латиномовного видання. На підставі ґрунтовного джерелознавчого аналізу він дійшов висновку, що написання «Sarmatiae Europeae decriptio» завершено між 28 травня і 21 червня 1574 р. Твір був виконаний до виборів Генріха Валуа на королівський престол за ініціативою когось з литовських можновладців. М. Стрийковському, який не виконав усіх побажань і не міг дати собі раду з тим завданням, надали у допомогу А. Ґваньїні Варто зауважити, що під час збору різноманітної інформації для Генріха Валуа, обраного на польський престол, саме А. Ґваньїні було доручено виконати мапи литовсько-московського порубіжжя, театру війни, яку Річ Посполита сподівалася успішно завершити за нового короля [29, с. 122].. На користь цього промовляє віднайдений у паризькій бібліотеці примірник з присвятою Генрихові Валуа. Тобто, вперше твір було видано 1574 р., а видання 1578 р. з присвятою Стефанові Баторію є варіантом, що відрізняється лише аркушем з присвятою. Таким чином «Sarmatiae Europeae decriptio» є наслідком співпраці М. Стрийковського та А. Ґваньїні, а можливо і ще когось. Але, не зважаючи на співпрацю вказаних осіб, книга була опублікована за авторством А. Ґваньїні. Пізніше М. Стрийковський користувався її текстом, готуючи свою Хроніку, видану у 1582 р. [37, с. 245-254, 258-260]. Слід підкреслити, що подібна точка зору на авторство цього твору була висловлена саме З. Войтковяком. Крім того, автор розглянув бібліографію видань М. Стрийковського та А. Ґваньїні, історіографію проблеми авторства «Sarmatiae Europeae decriptio», біографію А. Ґваньїні, звернувши увагу на окремі поширені положення, що походять від тверджень самого хроніста, хоча в різних виданнях вони дещо відрізняються.

З. Войтковяк здійснив детальний аналіз зображень, вміщених у латиномовному виданні, зокрема, запозичень з і інших видань [37]. Скрупульозний аналіз, здійснений З. Войтковяком, відзначений у рецензії Аркадіуша Стасяка [35].

Ванда Децик-Зємба проаналізувала запозичення з східнослов'янських (зокрема, російської) мов у «Хроніці Великого князівства Московського», сьомій книзі з десяти, на які розділено польськомовне видання. Автор з'ясувала, були запозичені слова і вирази у латиномовному виданні чи внесені до перекладу польською мовою. Таким чином було встановлено, що всього запозичено 67 слів, 13 з яких були в «Sarmatiae Europeae decriptio». В. Децик-Зємба виділила 13 груп запозичень, пов'язаних з різними сферами. На її думку, М. Пашковський, який добре знав відмінності польської та східнослов'янських мов, свідомо ввів у текст «рутенізми й русицизми», аби показати місцевий колорит. Дослідниця також відзначила, що твір А. Ґваньїні мав суттєвий вплив на формування суспільної свідомості поляків [27].

Ще в одній статті Міхал Куран розглянув образ Татарії (Tatarszczyzny) у двох творах: «Kronika Sarmacyey Europskiey» А. Ґваньїні та «Dzieje tureckie» М. Пашковського, особливо джерела, якими користувалися обидва автори [32]. Він звернув увагу на те, що М. Пашковський механічно доповнив переклад з латини, що став восьмою книгою у польськомовному виданні Хроніки А. Ґваньїні, не зауваживши на повторення. Найвірогіднішою причиною цього, на думку вченого, є те, що спочатку був здійснений переклад, а потім до нього вносилися доповнення. Хоча М. Куран не відкидає й того, що А. Ґваньїні не хотів змінювати структуру, притаманну латиномовному виданню. Науковець відзначив, що інформація про татар, вміщена у трьох розділах книги М. Пашковського «Dzieje tureckie», яка була опублікована 1615 р., є віршованою істотно скороченою версією восьмої книги польськомовної Хроніки А. Ґваньїні. Проте її структура зазнала певних змін, зроблені інші акценти. Для обох творів характерні цитати з Овідія, але у книзі А. Ґваньїні вони наводяться у перекладі М. Пашковського на польську мову, а у своїй книзі останній навів їх в оригіналі - латиною.

Багатьом дослідникам добре відома монографія «Sarmacja» Тадеуша Улєвича [36], яка вже давно стала класикою. І нещодавно в тому ж Ягеллонському університеті побачила світ книга Войцеха Пашинського про сарматську теорію в історіографії. У ній він, зокрема, розглянув Хроніку А. Ґваньїні в контексті сарматської теорії, зауваживши вплив на неї праць особливо Кромера, а також Бєльського і Стрийковського. Термін же «Сарматія» А. Ґваньїні вживав як у географічному (античному), так і в політичному та генеалогічно-племінному сенсі [34, с. 133-135].

Підводячи підсумок слід відзначити, що саме праці Миколи Павловича Ковальського стали основою для подальших студій Хроніки Алессандро Ґваньїні українськими істориками, що, зокрема, вилилось у захист кандидатської дисертації та видання коментованого перекладу польськомовного видання українською мовою, здійснені його учнями. У сучасній польській філологічній та історичній науці побачили світ ґрунтовні дослідження, пов'язані з вирішенням питання про авторство ла- тиномовного видання та внесок М. Пашковського у його переклад польською мовою й доповнення деякими матеріалами.

Насамкінець хочу подякувати професору Марії-Барбарі Топольській, яка звернула мою увагу на монографію З. Войтковяка, і професору Міхалу Курану, який на моє прохання надав частину проаналізованих у цій статті публікацій.

Список використаних джерел і літератури

1. Бойчук А. Рецензія на: Некоторые проблемы отечественной историографии и источниковедения. Днепропетровск, 1972. Архіви України. Київ, 1973. № 3. С. 88.

2. Гвагнін. Радянська енциклопедія історії України. Київ, 1969. Т 1. С. 406.

3. Гваньїні Олександр. Хроніка європейської Сарматії. Упорядкування та переклад з польської о. Юрія Мицика. Київ, 2007. 1006 с.

4. Голенищев-Кутузов И.Н. Итальянское Возрождение и славянские литературы XV-XVII веков. Москва, 1963. 415 с.

5. Дячок О.А. Анализ рукописных переводов «Хроники Европейской Сарматии» на русский и украинский язики. Исследования по археографии и источниковедению отечественной истории XVI-XX вв.: Межвуз. сб. науч. тр. Днепропетровск, 1990. С. 19-31.

6. Дячок О.О. «Хроніка Європейської Сарматії» Алессандро Гваньїні як джерело з історії України XV-XVI ст. Дис... канд. іст. наук. Дніпропетровськ, 1992. 313 с.

7. Дячок О.О. Археографія видань твору А. Ґваньїні та фрагментів з нього. Дніпропетровський історико-археографічний збірник. Дніпропетровськ, 2001. Вип. 2. С. 302-316.

8. Дячок О.О. Історіографія творчості Олександра Гваньїні. Проблеми історіографії та джерелознавства історії України: Міжвуз. зб. наук. праць. Дніпропетровськ, 1991. С. 27-33.

9. Дячок О.О. Проблема авторства «Опису Європейської Сарматії» в історіографії. Осягнення історії: Збірник наук. праць на пошану проф. Миколи Павловича Ковальського з нагоди 70-річчя. Острог; Нью-Йорк, 1999. С. 251-262.

10. Дячок О.О. Сарматська теорія у польських та українських історичних творах (історіографічний аспект). Східний світ. 2012. № 1. С. 70-75.

11. Дячок О.О. Хроніст Алессандро Ґваньїні. Український археографічний щорічник. Київ; Нью-Йорк, 2004. Вип. 8-9. С. 299-321.

12. Ісіченко Ю.А. Києво-Печерський Патерик у літературному процесі кінця XVI - початку XVIII ст. на Україні. Київ, 1990. 180 с. Кілька років тому опубліковано друге, розширене видання монографії: Ісіченко І., архієпископ. Києво-Печерський Патерик у літературному процесі кінця XVI - початку XYIH ст. в Україні. Вид. 2-е. Харків, 2015. 248 с.

13. Ковальский Н.П. Записки современников как источник по истории Украины второй половины XVI столетия. Некоторые проблемы социально-экономического развития УССР: Тематичекий сборник статей профессорско-преподавательского состава кафедры истории СССР и УССР. Днепропетровск, 1971. Вып. 2. С. 116-146.

14. Ковальский Н.П. Известия по истории и географии Украины XVI века в «Хронике Сарматии Европейской» Александра Гваньини. Некоторые проблемы отечественной историографии и источниковедения: Сборник научных статей. Днепропетровск, 1972. С 107-128.

15. Ковальский Н.П. Источники по истории Украины XVI - первой половины XVII в. Дис. доктора исторических наук. Днепропетровск, 1984. (Рукопись).

16. Ковальский Н.П. Источники по истории Украины XVI - первой половины XVII в. Автореф. дис. доктора исторических наук. Москва, 1984. 35 с.

17. Ковальский Н.П. Источники по социально-экономической истории Украины XVI - первой половины XVII века: Структура источниковой базы: Учебное пособие. Днепропетровск, 1982. 92 с.

18. Ковальский Н.П. Источниковедения истории Украины XVI - первой половины XVII века. Днепропетровск, 1978. Ч. 3 Характеристика публикаций источников на иностранных языках: Учебное пособие. 96 с.

19. Ковальский Н.П. Источниковедения истории Украины XVI - первой половины XVII века. Днепропетровск, 1978. Ч. 4 Обзор основных отечественных собраний архивных источников: Учебное пособие. 110 с.

20. Ковальский Н.П. Сведения об Украине XVI века в «Космографии» Андре Теве (1575 г.). Некоторые вопросы социально-экономической и политической истории Украинской ССР: Сборник научных статей. Днепропетровск, 1973 Вып. 4. С. 168-180.

21. Ковальский Н.П., Мыцык Ю. А. Украинские летописи. Вопросы истории. Москва, 1985. N° 10. С. 81-94.

22. Ковальський М.П. Гваньїні. Українська радянська енциклопедія. 2-е видання. Київ, 1978. Т. 2. С. 493.

23. Мельник О.В. Наукова, освітянська та громадська діяльність Миколи Ковальського (1929-2006). Дис... канд. іст. наук. Острог, 2017. 305 с.

24. Методические указания и материалы к спецкурсу «Источниковедения истории Украины XVI - первой половины XVII в.». Днепропетровск, 1980. Ч. 1 Историографический обзор. Составитель Н.П. Ковальский. 52 с.

25. Прохоренков И.А. Загадка соавтора «Хроники европейской Сарматии» Александра Гваньини (по поводу книги Михала Курана «Marcin Paszkowski - poeta okolicznosciowy i moralista z pierwszej polowy XVII wieku»). Studia Slavica et Balcanica Petropolitana. Санкт-Петербург, 2014. № 1. С. 193-205.

26. Рогов А.И. Русско-польские культурные связи в эпоху Возрождения (Стрыйковский и его Хроника). Москва, 1966. 311 с.

27. Decyk-Zi^ba W. Przyczynek do dzijow polsko-wschodnioslowianskich kontaktow j^zykowych (wyrazy ruskie w Kronice W.X. Moskiewskiego Aleksandra Gwagnina, 1611). Poradnik jqzykowy. Warszawa, 2013. Nr 3 (702). S. 17-35.

28. Diaczok O. Badania nad zyciem i tworczosci^ kronikarza Aleksandra Gwagnina - polska, rosyjska i ukrainska historiografia do polowy XX wieku. Wschodni rocznik humanistyczny. Lublin; Radzyn Podlaski, 2012. T. VIII. S. 163-183.

29. Grzybowski S. Henryk Walezy. 2-e wyd. Wroclaw, Warszawa, Krakow, Gdansk, Lodz, 1985. 242 s.

30. Kuran M. Kronika Aleksandra Gwagnina jako kompendium wiedzy historycznej i geograficznej. Wschodni rocznik humanistyczny (2010-2011). Lublin; Radzyn Podlaski, 2011. T. VII. S. 41-55.

31. Kuran M. Marcin Paszkowski - poeta okolicznosciowy i moralista z pierwszej polowy XVII wieku. Lodz, 2012. 664 s.

32. Kuran M. Obraz tatarszczyzny w «Kronice Sarmacyjej europskiej» Aleksandra Gwagnina i w «Dziejach tureckich» Marcina Paszkowskiego. Wschod muzulmanski w literaturze polskiej. Idee i obrazy (Studia tatarskie. Seria 5). Bialystok, 2016. S. 41-65.

33. Kuran M. Spor o autorstwo Sarmatiae Europae descriptio a dzialalnosc translatorska Marcina Paszkowskiego. Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Polonica. 2011. T. 14. Nr 2. S. 9-23.

34. Paszynski W. Sarmaci i uczeni. Spor o pochodzieniu polakow w historiografii doby staropolskiej. [Krakow], 2016. 280 s.

35. Stasiak A.M. [Recenzja na:] ZBYSLAW WOJTKOWIAK, Aleksander Gwagnin i Maciej Stryjkowski dwaj autorzy jednego dziela, Poznan: Nauka i Innowacje 2015, ss. 343. Roczniki humanistyczne. 2016. Vol. 64. Nr. 2. S. 130-132.

36. Ulewicz T. Sarmacja. Studium z problematyki slowianskiej XV i XVI w. Krakow, 1950. 212 s. Слід відзначити, що ця монографія була перевидана у середині минулого десятиліття: Ulewicz T, Baluk-Ulewiczowa T. Sarmacja. Studium z problematyki slowianskiej XV i XVI w. Krakow, 2006. 268 s..

37. Wojtkowiak Z. Aleksander Gwagnin i Maciej Stryjkowski - dwaj autorzy jednego dziela. Poznan, 2014. 343 s.

References

1. Boichuk A. Retsenziia na: Nekotorye problemy otechestvennoy istoriografii i istochnikovedeniya. Dnepropetrovsk, 1972. Arkhivy Ukrainy. Kyiv, 1973. № 3. S. 88.

2. Hvahnin. Radianska entsyklopediia istorii Ukrainy. Kyiv, 1969. T. 1. S. 406.

3. Hvanini Oleksandr. Khronika yevropeiskoi Sarmatii. Uporiadkuvannia ta pereklad z polskoi o. Yuriia Mytsyka. Kyiv : Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akademiia», 2007. 1006 s.

4. Golenishchev-Kutuzov I.N. Ital'yanskoe Vozrozhdenie i slavyanskie literatuiy XV-XVII vekov. Moskva, 1963. 415 s.

5. Dyachok O.A. Analiz rukopisnykh perevodov «Khroniki Evropeyskoy Sarmatii» na russkiy i ukrainskiy yaziki. Issledovaniya po arkheografii i istochnikovedeniyu otechestvennoy istorii XVI-XX vv: Mezhvuz. sb. nauch. tr. Dnepropetrovsk, 1990. S. 19-31.

6. Dyachok O.O. «Khronika Yevropeiskoi Sarmatii» Alessandro Hvanini yak dzherelo z istorii Ukrainy XV-XVI st. Dys. ... kand. ist. nauk. Dnipropetrovsk, 1992. 313 s.

7. Dyachok O.O. Arkheohrafiia vydan tvoru A. Gvanini ta frahmentiv z noho. Dnipropetrovskyi istoryko- arkheohrafichnyi zbirnyk. Dnipropetrovsk : Heneza, 2001. Vyp. 2. S. 302-316.

8. Dyachok O.O. Istoriohrafiia tvorchosti Oleksandra Hvanini. Problemy istoriohrafii ta dzhereloznavstva istorii Ukrainy: Mizhvuz. zb. nauk. prats. Dnipropetrovsk, 1991. S. 27-33.

9. Dyachok O.O. Problema avtorstva «Opysu Yevropeiskoi Sarmatii» v istoriohrafii. Osiahnennia istorii: Zbirnyk nauk. prats naposhanuprof. Mykoly Pavlovycha Kovalskoho z nahody 70-richchia. Ostroh; Niu-York, 1999. S. 251-262.

10. Dyachok O.O. Sarmatska teoriia u polskykh ta ukrainskykh istoiychnykh tvorakh (istoriohrafichnyi aspekt). Skhidnyi svit. 2012. № 1. S. 70-75.

11. Dyachok O.O. Khronist Alessandro Gvanini. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk. Kyiv; Niu-York: Vyd-vo M. P Kots, 2004. Vyp. 8-9. S. 299-321.

12. Isichenko Yu.A. Kyievo-Pecherskyi Pateryk u literaturnomu protsesi kintsia XVI - pochatku XVIII st. na Ukraini. Kyiv: Nauk. dumka, 1990. 180 s.

13. Koval'skiy N.P. Zapiski sovremennikov kak istochnik po istorii Ukrainy vtoroy poloviny XVI stoletiya. Nekotorye problemy sotsial'no-ekonomicheskogo razvitiya USSR: Tematichekiy sbornik statey professorsko-prepodavatel 'skogo sostava kafedry istorii SSSR i USSR. Dnepropetrovsk, 1971. Vyp. 2. S. 116-146.

14. Koval'skiy N.P. Izvestiya po istorii i geografii Ukrainy XVI veka v «Khronike Sarmatii Evropeyskoy» Aleksandra Gvan'ini. Nekotorye problemy otechestvennoy istoriografii i istochnikovedeniya: Sbornik nauchnykh statey. Dnepropetrovsk, 1972. S 107-128.

15. Koval'skiy N.P. Istochniki po istorii Ukrainy XVI - pervoy poloviny XVII v. Dissertatsiya ... doktora istoricheskikh nauk, Dnepropetrovsk, 1984. (Rukopis').

16. Koval'skiy N.P. Istochniki po istorii Ukrainy XVI - pervoy poloviny XVII v. Avtoreferat dissertatsii ... doktora istoricheskikh nauk. Moskva, 1984. 35 s.

17. Koval'skiy N.P. Istochniki po sotsial'no-ekonomicheskoy istorii Ukrainy XVI - pervoy poloviny XVII veka: Struktura istochnikovoy bazy: Uchebnoe posobie. Dnepropetrovsk, 1982. 92 s.

18. Koval'skiy N.P. Istochnikovedeniya istorii Ukrainy XVI - pervoy poloviny XVII veka. Dnepropetrovsk, 1978. Ch. 3 Kharakteristika publikatsiy istochnikov na inostrannykh yazykakh: Uchebnoe posobie. 96 s.

19. Koval'skiy N.P. Istochnikovedeniya istorii Ukrainy XVI - pervoy poloviny XVII veka. Dnepropetrovsk, 1978. Ch. 4 Obzor osnovnykh otechestvennykh sobraniy arkhivnykh istochnikov: Uchebnoe posobie. 110 s.

20. Koval'skiy N.P. Svedeniya ob Ukraine XVI veka v «Kosmografii» Andre Teve (1575 g.). Nekotorye voprosy sotsial'no-ekonomicheskoy i politicheskoy istorii Ukrainskoy SSR: Sbornik nauchnykh statey. Dnepropetrovsk, 1973 Vyp. 4. S. 168-180.

21. Koval'skiy N.P., Mytsyk Yu.A. Ukrainskie letopisi. Voprosy istorii. Moskva, 1985. № 10. S. 81-94.

22. Kovalskyi M.P. Hvanini. Ukrainska radianska entsyklopediia. 2-e vydannia. Kyiv, 1978. T. 2. S. 493.

23. Melnyk O.V. Naukova, osvitianska ta hromadska diialnist Mykoly Kovalskoho (1929-2006). Dys. ... kand. ist. nauk. Ostroh, 2017. 305 s.

24. Metodicheskie ukazaniya i materialy k spetskursu «Istochnikovedeniya istorii Ukrainy XVI - pervoy poloviny XVII v.». Dnepropetrovsk, 1980. Ch. 1 Istoriograficheskiy obzor. Sostavitel' N. P. Koval'skiy. 52 s.

25. Prokhorenkov I.A. Zagadka soavtora «Khroniki evropeyskoy Sarmatii» Aleksandra Gvan'ini (po povodu knigi Mikhala Kurana «Marcin Paszkowski - poeta okolicznosciowy i moralista z pierwszej polowy XVII wieku»). Studia Slavica et Balcanica Petropolitana. Sankt-Peterbur, 2014. № 1. S. 193-205.

26. Rogov A.I. Russko-pol'skie kul'turnye svyazi v epokhu Vozrozhdeniya (Stryykovskiy i ego Khronika). Moskva : Nauka, 1966. 311 s.

27. Decyk-Zi^ba W. Przyczynek do dzijow polsko-wschodnioslowianskich kontaktow j^zykowych (wyrazy ruskie w Kronice W.X. Moskiewskiego Aleksandra Gwagnina, 1611). Poradnik jgzykowy. Warszawa, 2013. Nr 3 (702), S. 17-35.

28. Diaczok O. Badania nad zyciem i tworczosci^ kronikarza Aleksandra Gwagnina - polska, rosyjska i ukrainska historiografia do polowy XX wieku. Wschodni rocznikhumanistyczny. Lublin; Radzyn Podlaski, 2012. T. VIII. S. 163183.

29. Grzybowski S. Henryk Walezy. 2-e wyd. Wroclaw, Warszawa, Krakow, Gdansk, Lodz: Zaklad Narodowy imienia Ossolinskich, 1985. 242 s.

30. Kuran M. Kronika Aleksandra Gwagnina jako kompendium wiedzy historycznej i geograficznej. Wschodni rocznik humanistyczny (2010-2011). Lublin; Radzyn Podlaski, 2011. T. VII. S. 41-55.

31. Kuran M. Marcin Paszkowski - poeta okolicznosciowy i moralista z pierwszej polowy XVII wieku. Lodz, 2012. 664 s.

32. Kuran M. Obraz tatarszczyzny w «Kronice Sarmacyjej europskiej» Aleksandra Gwagnina i w «Dziejach tureckich» Marcina Paszkowskiego. Wschod muzulmanski w literaturze polskiej. Idee i obrazy (Studia tatarskie. Seria 5). Bialystok, 2016. S. 41-65.

33. Kuran M. Spor o autorstwo Sarmatiae Europae descriptio a dzialalnosc translatorska Marcina Paszkowskiego. Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Polonica. 2011. T. 14. Nr 2. S. 9-23.

34. Paszynski W. Sarmaci i uczeni. Spor o pochodzieniu polakow w historiografii doby staropolskiej. [Krakow], 2016. 280 s.

35. Stasiak A.M. [Recenzja na:] ZBYSLAW WOJTKOWIAK, Aleksander Gwagnin i Maciej Stryjkowski dwaj autorzy jednego dziela, Poznan: Nauka i Innowacje 2015, ss. 343. Roczniki humanistyczne. 2016. Vol. 64. Nr. 2. S. 130-132.

36. Ulewicz T. Sarmacja. Studium z problematyki slowianskiej XV i XVI w. Krakow, 1950. 212 s.

37. Wojtkowiak Z. Aleksander Gwagnin i Maciej Stryjkowski - dwaj autorzy jednego dziela. Poznan, 2014. 343 s.

Размещено на Allbest.ru