Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906—1907 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність соціал-демократа Ю.Ларіна в Україні: екстремальна біографія (1906--1907 рр.)

Олександр Федьков

Анотація

Мета дослідження - на основі ориґінальних історичних джерел і наукової літератури дослідити короткий і маловідомий період у житті Ю.Ларіна, коли він здійснював керівну діяльність в УСДС, охарактеризувавши через біографію цю політичну організацію. Методологія «нової біографічної історії» - «прикордонної» біографії, уможливила поєднання міждисциплінарного та методологічного синтезу, використання макро-, мікроісторичних, а також антропологічних підходів, урахувавши медико-психологічні аспекти особистості, з'ясувати його діяльність на чолі Спілки в екстремальній ситуації революції 1905-1907 рр. Наукова новизна. Вперше у вітчизняній історіографії, на основі «прикордонної» біографії досліджено малознані епізоди з життя відомого соціал-демократа. Висновки. З'ясовано, що попри наявність важкого генетичного захворювання, Ю.Ларін проявляв дивовижну енергію, здійснюючи керівництво діяльністю УСДС. Спілківська меншовицька громада під його орудою зміцніла організаційно й тісно взаємодіяла з більшовиками, єврейським соціал-демократичним Бундом, УСДРП. Завдяки цьому вдалося добитися значного успіху під час виборів у ІІ Державну думу. Незважаючи на переслідування таємної поліції російського царату та неодноразові арешти, Ю.Ларін уміло продовжував керівництво Спілкою аж до свого вимушеного від'їзду в інший реґіон імперії.

Ключові слова: Ларін, «нова біографічна історія», Українська соціал-демократична спілка, революція 1905-1907 рр., Державна дума.

Abstract

Oleksandr FEDKOV

The Activity of the Social Democrat Yu.Larin in Ukraine: Extreme Biography (1906--1907)

The aim of this article is to study an episode from the Yu.Larin's biography, when the Ukrainian Social Democratic Union headed by him achieved significant political results. In the following research we used the methodology of “new biographical history”, i.e. a “border” biography, which allowed to combine an interdisciplinary and methodological synthesis, macro-, microhistorical as well as anthropological approaches, taking into account medical and psychological aspects of personality. It made possible to figure out the activity of Yu.Larin at the head of the Union in the extreme situation of the revolution in 1905-1907. Scientific novelty. For the first time in Ukrainian historiography, on the basis of “border” biography, little-known episodes from the life of the famous social democrat and activist of the Ukrainian Union Yu.Larin were studied. Conclusions. Despite a serious genetic disease, Yu.Larin showed amazing energy in directing the work of the USDU. The Mensheviks Union, headed by him, strengthened its organization and extended its influence to most Ukrainian provinces and the Belarusian Gomel region. It cooperated closely with the Bolsheviks, the Jewish Social Democratic Bund, the USDLP and managed to achieve significant success in the elections to the Second State Duma. Yu.Larin was persecuted by the secret police of the Russian tsarist regime, and was repeatedly arrested. Nevertheless, he skillfully led the Union until his was forced to leave for another part of the empire.

Keywords: Larin, “new biographical history”, Ukrainian Social Democratic Union, revolution in 1905-1907, State Duma.

У науці триває дискусія щодо можливості чи неможливості здобуття «об'єктивних знань» про минуле, проте історики не полишають спроб, спрямованих на його адекватніше відображення. Сьогодні вже неможливо уявити історичну науку без міждисциплінарного підходу - способу отримання нового знання за допомогою теорій і методів інших галузей пізнання¹. Зокрема й у біографістиці ми спостерігаємо Еванс Р.Дж. На захист історії / Пер. з англ. В.Дмитрук. - Л., 2008. - С.13; Поршнева О.С. Междисциплинарности принцип // Теория и методология исторической науки: Терминологический словарь. - Москва, 2014. - С.259-261. використання таких підходів, які вможливлюють відтворення реальних біографій людей минулого.

Відомий польський методолог Є.Топольський цілком доречно зазначав, що лише суспільство визначає, чи є історична особистість справжнім, а чи ефемерним героєм Топольський Є. Як ми пишемо і розуміємо історію: Таємниці історичної нарації. - К., 2012. - С.306-307.. Проте щодо Ю.Ларіна у суспільній думці та історіографії відбувалися неодноразові трансформації, адже в різний час та у різних соціальних і політичних групах він був як героєм, так й антигероєм. Попри це соціал-демократ став помітною постаттю минулого, оскільки належав до осіб «другого плану» у суспільно-політичному житті, показ ролі якого вможливлює арґументованіше відповісти на питання: які суб'єктивні чинники призвели до перемоги більшовицької революції в Росії?

У вітчизняній історіографії цілком доречно приділяється велика увага українським державним, політичним і культурним діячам. Під ці категорії не потрапляє уродженець Криму, представник єврейської народу, російський соціал-демократ Юрій Ларін (Михайло Залманович Лур'є). Провідний вітчизняний фахівець із біографістики В.Попик наголошує на доцільності осмислити як загальнонаціональне надбання «спадщину усіх племен і народів, сущих в українській землі від сивої давнини до сучасності» Попик В.І. Проблеми розвитку біографічних досліджень та формування вітчизняних біобібліографічних інформаційних ресурсів // Українська біографістика. - Вип.3. - К., 2005. - С.17.. Він дещо оптимістично зазначає, що написання біографій «реальних і дуже різних людей [...] стає своєрідним простором для знаходження шляхів взаємного порозуміння і примирення між представниками дуже відмінних суспільно-політичних поглядів - на ґрунті визнання єдності нашої національної спадщини в усіх її виявах, а отже - реальним національно-консолідуючим чинником» Там само. - С.16..

Ще один арґумент щодо доцільності написання біографій осіб різного плану полягає в тому, що у сучасних історичних дослідженнях минуле дедалі більше розглядається крізь призму людського виміру Нові підходи до історіописання / За ред П.Берка; пер. з англ.; 2-ге вид., випр. - К., 2010. - 368 с.; Кром М.М. Историческая антропология. - Санкт-Петербург; Москва, 2010. - 214 с. История через личность: Историческая биография сегодня / Под ред Л.П.Репиной; 2-е изд. - Москва, 2010. - 720 с.; Леви Дж. Биография и история // Современные методы преподавания новейшей истории. - Москва, 1996. - С.191-206; Попова Т Историография в человеческом измерении [Електронний ресурс]: http://history.org.ua/JournALL/graf/graf_2012_22/16.pdf; Её же. Персональная история vs интеллектуальная биография, биоисториография: подходы и понятия [Електронний ресурс]: http://dspace.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/7194/1/540-563.pdf; Репина Л.П. «Новая историческая наука» и социальная история. Изд. 2-е, испр. и доп. - Москва, 2009. - 320 с.; Её же. «Персональная история»: биография как средство исторического познания // Казус: индивидуальное и уникальное в истории / Под ред. Ю.Л.Бессмертного, М.А.Бойцова. - Вып.2. - Москва, 1999. - С.76-100., що надає історії її справжнього сенсу як науки про життя людей у попередні епохи.

Передбачається на основі історичних джерел і наукової літератури, із застосуванням сучасного методологічного інструментарію - «нової біографічної історії», «прикордонної» біографії - через епізод із життя соціал-демократа Ю.Ларіна, який у жовтні 1906 - червні 1907 рр. здійснював активну революційну діяльність у складі керівництва Української соціал-демократичної спілки (УСДС, Спілка), охарактеризувати цю політичну організацію.

Постать Ю.Ларіна (1882-1932 рр.) належить до когорти професійних революціонерів, які ввійшли в комуністичний пантеон: він похований біля Кремлівської стіни в Москві. Проте досліджень про його діяльність вийшло небагато. В радянські часи неувага до відомого діяча зумовлювалася щонайменше кількома обставинами. По-перше, тим, що за «старого режиму» він належав до меншовицької фракції Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП) і тавро «опортунізму» лягало на всіх колишніх меншовиків. По-друге, він був, за словами Р.Пайпса, «найближчим економічним радником» В.Леніна в період воєнного комунізму Пайпс Р. Русская революция / Пер. с англ. М.Д.Тименчика. - Ч.2. - Москва, 1994. - С.195, 278, 355, 358, 364., хоча згодом потрапив під критику «вождя», зокрема за відстоювання цієї політики тоді, коли більшовики вже зрозуміли її згубність. І третя обставина пов'язана з тим, що Ю.Ларін доводився родичем М.Бухаріну (його падчерка - дружина останнього), якого Й.Сталін оголосив «ворогом народу». Тож до реабілітації цього діяча наприкінці 1980-х рр. його родичі також зоставалися «нецікавими» для істориків.

Діяльність Ю.Ларіна привертала увагу дослідників у 1920-х рр. Цікаво, що першими вдалися до оцінки ролі УСДС та її провідників колишні конкуренти з Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Праця її діяча В.Дорошенка - це нарис історії вітчизняної соціал-демократії від 1890-х рр. до 1907 р., в якій, зокрема, розглянуто ідейні витоки та діяльність Спілки в 19051907 рр. Дорошенко В. Революційна українська партія (РУП) (1900-1905 рр.): Нарис з історії української соціялдемократич- ної партії. - Л.; К., 1921. - С.25-35. Автор помилково зазначав про перебування Ю.Ларіна влітку 1904 р. у Львові. Російський марксист начебто справив тоді значний уплив на майбутніх спіл- ківців Там само. - С.26-27; Федьков О.М. «Товариш Павлов» і розкол РУП // Український історичний журнал. - 2015. - №3. - С.94-95.. Водночас, про роль цього діяча в історії УСДС часів першої російської революції нічого не зазначалося.

Одну з найґрунтовніших праць з історії української соціал-демократії написав колишній член УСДРП О.Гермайзе Гермайзе О. Нариси з історії революційного руху на Україні. - Т.1: Революційна українська партія (РУП). - К., 1926. - 390 с.. Та попри те, що він присвятив УСДС понад тридцять сторінок тексту, проте жодного разу не згадав Ю.Ларіна Там само. - С.257-290. Там само. - С.285.. Воднораз автор висловлював міркування про світоглядні засади частини спілківців, людей «російської культури»¹¹. Думаємо, що до цієї когорти належав і М.Лур'є.

У праці колишнього меншовика та спілківця А.Ріша неодноразово зазначалося про важливу роль Ю.Ларіна у функціонуванні організації Риш А. Очерки по истории украинской социал-демократической «Спилки». - Х., 1926. - С.38, 56, 60-63.. «Ларінський період Спілки, - робив висновок дослідник, - був [...] періодом її найбільшого розквіту і росту її авторитету не лише серед робітників та селян, але й обивательської маси» Там же. - С.65..

УСДС неґативно оцінювалася в радянській історіографії через прихильність до меншовизму та міфічні «опортунізм» і «націоналізм». Це наочно проявилося у працях І.Кураса, який стверджував, що Спілка нібито прагнула «штучно відгородити робітників України від трудящих інших націй і послабити їх спільну боротьбу», і це, мовляв, призвело її до «занепаду» Курас І.Ф. Повчальний урок історії (Ідейно-політичне банкрутство Української соціал-демократичної робітничої партії). - К., 1986. - С.47-48; Курас И.Ф. Торжество пролетарского интернационализма и крах мелкобуржуазного национализма на Украине. - К., 1978. - С.60-69.. Двічі цитовані автором листи Ю.Ларіна мали на меті лише проілюструвати згаданий «занепад» УСДС КурасІ.Ф. Повчальний урок історії... - С.47, 50.. Отже у працях І.Кураса неґативна оцінка Спілки відбилася на постатях діячів (зокрема й Ю.Ларіна), котрі до неї належали.

У наш час вийшла низка праць з історії політичних партій. Згадаємо лише ті, в яких присутній Ю.Ларін. Ґрунтовну студію з історії української соціал-демократії написав харківський історик В.Головченко ГоловченкоВ.І. Від «Самостійної України» до Союзу визволення України: Нариси з історії української соціал-демократії початку ХХ ст. - Х., 1996. - 190 с.. Він з'ясував обставини розколу РУП та утворення Спілки, діяльність останньої, взаємини з РУП-УСДРП Там само. - С.46-50, 91-98.. Водночас можемо констатувати, що для автора постать Ю.Ларіна виявилася малознайомою, оскільки у своїй монографії він іменує його «Біск (Ю.Ларін)», поєднуючи прізвище одного соціал-демократа (Ісака Біска) та псевдонім іншого.

О.Федьков постать Ю.Ларіна характеризує в контексті діяльності УСДС у період її найвищого піднесення. Його особистість оцінюється на підставі значної кількості архівних джерел. Автор відзначає роль цього соціал-демократа в розбудові партійної громади, у взаєминах з іншими партіями та у проведенні думської кампанії Федьков О. Українська соціал-демократична спілка: у пошуках ідейно-політичної ідентичності. - Кам'янець- Подільський, 2017. - 600 с.. Хоча, звісно, у праці не ставилося за мету відтворити біографію революціонера, оскільки предметом дослідження була історія Спілки.

Серед зарубіжних дослідників найбільший інтерес до особи Ю.Ларіна виявляють російські історики. Саме в Росії вийшла поки що єдина монографія, присвячена цьому діячеві Филоненко АЛ. Время Ю.Ларина. - Санкт-Петербург, 1996. - 180 с.. Проте її автор відомий як фахівець із формування управлінської структури Вищої ради народного господарства в період більшовицької політики воєнного комунізму, тому й не приділив уваги діяльності Ю.Ларіна в українських Губерніях Російської імперії в дореволюційну добу, зосередившись на подіях 1917-1921 рр.

У новітніх дослідженнях, присвячених історії РСДРП, Ю.Ларін постає як діяльний марксист, що брав активну участь у роботі партійних організацій, у дискусіях із важливих питань теорії та практики соціал-демократичного руху Тютюкин С.В. Меньшевизм: страницы истории.- Москва, 2002. - С.68, 101, 205, 244, 257; Тютюкин С.В., Шелохаев В.В. Марксисты и русская революция. - Москва, 1996. - С.84; Урилов И.Х. История российской социал-демократии (меньшевизма). - Ч.3: Происхождение меньшевизма. - Москва, 2005. - С.237.. Проте жодним словом не згадано про його роботу в УСДС.

Постать Ю.Ларіна розглядалася у праці американського історика Р.Пайпса, але винятково в контексті політики більшовиків 1917-1921 рр. Загальна оцінка його «здобутків» виявилася вкрай негативною: «Цей напівпаралізований інвалід, який страждав страшними болями, мало відомий навіть спеціалістам, може справедливо вважатися автором унікального в історії досягнення: навряд чи комусь ще вдавалось за неймовірно короткий термін у тридцять місяців пустити під укіс економіку великої держави» Пайпс Р. Русская революция. - С.375.. Проте згадану характеристику можна повною мірою віднести до всіх більшовиків, котрі реалізовували цю авантюристичну економічну політику, а не лише до одного з її творців. Дореволюційну діяльність Ю.Ларіна Р.Пайпс не розглядав.

Для написання статті використано джерела, які можна поділити на такі групи: 1) законодавчі акти Російської імперії; 2) діловодні документи та матеріали органів державної влади й політичних партій; 3) преса, публіцистика; 4) документи особового походження.

Для розуміння «кордонного становища» діячів політичних партій, які перебували «поза законом», ми використали «Кримінальне уложення» 1903 р. Статті цього законодавчого акта чітко визначали відповідальність для осіб, котрі вели боротьбу з існуючим суспільним ладом. До цієї групи належав і Ю.Ларін. Документи органів державної влади, правоохоронців відбивають, з одного боку, діяльність УСДС і її провідника Ю.Ларіна в 1906-1907 рр., а з іншого - свідчать про системну роботу, спрямовану на припинення революційної діяльності Спілки. Важливе значення для дослідження мають документи особового походження. Виокремимо насамперед епістолярні джерела, що мають великий інформаційний потенціал. Особливість використаних нами листів полягає в тому, що їх отримано агентурним шляхом або вони були перлюстровані таємною поліцію без відома кореспондентів, зокрема Ю.Ларіна. У більш ніж двадцяти таких посланнях охарактеризовано різнобічну діяльність провідника УСДС у 1906-1907 рр. Єдиним мемуарним джерелом стала автобіографія Ю.Ларіна, опублікована в 1920-х рр. Ларин Ю. Автобиография // Деятели СССР и революционного движения России: Энциклопедический словарь Гранат. - Москва, 1989. - C.482-487. У ній лише побіжно згадується його робота в УСДС.

Ця стаття, певною мірою, також віддзеркалює зазначену тенденцію. Ми визнаємо доцільність притаманного «новій історичній науці» міждисциплинарних підходів, демонструючи прагнення опанувати досвід світової історичної науки рубежу ХХ-ХХІ ст.

Нині дослідники дедалі частіше вдаються до використання нових методологічно-циплінарного та методологічного синтезу, відтворення цілісної й повної картини науки» реалізується через низку галузевих напрямів, одним з яких є «нова історична біографія» з сукупністю різноманітних підходів. Зокрема «прикордонна біографія», на наш погляд, найліпше вможливлює відтворення образу професійного революціо- ну активність 1906-1907 рр. Неврологія / І.А.Григорова, Л.І.Соколова, Р.Д.Герасимчук та ін.; за ред. І.А.Григорової, Л.І.Соколової. - К., 2014. - 640 с.; Адлер А. Наука жить [Електронний ресурс]: https://bookap.info/othosheniy/adler/gl3.shtm

Одним із найважливіших питань при написанні біографії виступає з'ясування мотивів діяльності людей. Нас цікавило, що спонукало М.Лур'є та багатьох його сучасників, молодих людей, до того, щоб стати на шлях боротьби з царатом. Як зазначав сам діяч в автобіографії, він з'явився на світ у Сімферополі, у заможній єврейській сім'ї. Від народження хворів на прогресуючу м'язову атрофію, тож постійні форс-мажорні обставини революційної діяльності йому апріорі були протипоказані. Юнак виховувався в демократичній атмосфері та здобув добру домашню освіту, відтак закінчив гімназію. У той час його цікавили російська художня література, книжки з природничих і суспільних наук, літературні та суспільно-політичні журнали «Современник», «Отечественные записки», «Русское слово» Ларин Ю. Автобиография. - C.482-487.

* Автор висловлює щиру вдячність онуці Ю.Ларіна - Надії Фадєєвій (Ізраїль) за люб'язно надані для цієї публікації фотоматеріали з сімейного архіву.. Дідусь майбутнього революціонера Наум Ґранат (батько матері) був заможним одеським купцем і меценатом. Його дядьки Олександр та Ігнатій Ґранати займалися наукою, але широко відомими стали завдяки виданню популярного енциклопедичного словника. Здавалося, Михайло піде шляхом своїх знаних родичів, але він обрав інший, пов'язаний із політикою.

Дитяче фото Михайла Лур'є (Сімферополь, без дати)*

Родина Ґранат. Михайло Лур'є стоїть у другому ряду, третій ліворуч. Біля правого краю розміщене фото його матері (Сімферополь, 1900 р.)

Тут варто зазначити, що політична діяльність у Російській імперії була важким вибором. Для розуміння обставин функціонування представників соціалістичних партій слід мати на увазі, що це була авторитарна країна, самодержавні правителі якої вимагали безумовної покори підданих. Члени соціалістичних і ліберальних політичних організацій, до кадетів включно Шелохаев В.В. Конституционно-демократическая партия в России и эмиграции. - Москва, 2015. - С.109., згідно зі ст. 124-129 глави 5 «Про смуту» «Кримінального уложення», потрапляли під означення осіб, які «винні в участі у співтоваристві, що свідомо поставило метою своєї діяльності повалення існуючого в державі суспільного ладу». Такі діяння каралися: від 1-річного ув'язнення до 8 років каторги та заслання на поселення Уголовное уложение. - Санкт-Петербург, 1903. - 204 (І-ІІІ) с..

Для характеристики постаті Ю.Ларіна, на наш погляд, вагоме значення мало важке генетичне захворювання (яке й сьогодні залишається невиліковним) - прогресуюча м'язова дистрофія, що полягає в дегенеративних змінах м'язових волокон, проявляється слабкістю скелетних м'язів, супроводжується фізичним болем Неврологія. - С.361-381.. Важливо поглянути на наслідки цієї хвороби для Ю.Ларіна з точки зору психології. Відповідно до позиції індивідуальної психології, засновником якої був австрійський психіатр А.Адлер, у пацієнтів, котрі внаслідок цієї причини мають комплекс неповноцінності, з часом, завдяки захисному механізму, починає розвиватись, а згодом і домінувати, комплекс зверхності. Учений, розглядаючи подібні випадки, зазначав: «Комплекс неповноцінності є джерелом їхньої сили. Вони безупинно скаржаться, що відчувають слабкість, втрачають у вазі тощо, але незважаючи на це, вони сильніші за всіх інших. Вони пригнічують здорових людей - факт, який не повинен нас дивувати, адже в нашій культурі хвороба може давати певну силу та владу» Адлер А. Наука жить [Електронний ресурс]: https://bookap.info/othosheniy/adler/gl3.shtm. Ю.Ларін не скаржився. Можемо однозначно сказати, що важка хвороба породила в нього комплекс неповноцінності, у процесі поборення якого він трансформувався у свою протилежність - комплекс зверхності. Це проявилося, на наш погляд, у гіперактивній діяльності в революційному русі.

Початки суспільно-політичної роботи М.Лур'є припали на 1890-ті рр., коли він ознайомився з працями К.Маркса, В.Леніна, став головою гімназійної каси взаємодопомоги. 1 травня 1900 р. вперше брав участь у нелегальній соціал-демократичній маївці у Сімферополі. Тоді ж вступив до Новоросійського університету в Одесі. Проте вищі навчальні заклади в Російській імперії не лише відкривали можливості для успішної кар'єри, але й були місцем поширення серед молоді соціалістичних і ліберальних ідей³¹. М.Лур'є захопився марксизмом, який передбачав революційну політичну та соціальну перебудову суспільства. Не слід відкидати й те, що він, як єврей, очевидно, дуже гостро відчував вади національної політики царату, зокрема державного антисемітизму з усіма потворними наслідками³². Очевидно, саме зазначені обставини спонукали його до участі в революційній соціал-демократії.

Перші кроки в політичній діяльності він зробив в Одесі, де брав активну участь у студентському соціал-демократичному гуртку. За це його вислали за місцем постійного проживання у Сімферополь, під гласний нагляд поліції.

Михайло Лур'є у студентські роки (Сімферополь, 1900 р.)

Проте юнак продовжив революційну роботу; організував сімферопольський комітет, а потім і Кримський союз РСДРП. За таку діяльність у серпні 1902 р. «височайшим повелінням» М.Лур'є заслали на 8 років в Якутську область. Там він отримав псевдонім «Юрій Ларін», під яким згодом і стане відомим у революційних колах. Проте перебування на засланні виявилося недовгим, адже восени 1904 р. він утік та незабаром з'явився у Женеві (Швейцарія), де долучився до меншовицької фракції РСДРП Ларин Ю. Автобиография. - C.482-487..

Юрій Ларін із дружиною Оленою Григорівною в еміґрації (Женева, 1904 р.)

М.Лур'є свідомо обрав сповнений небезпек життєвий шлях професійного революціонера. Представники цієї когорти, крім багатьох інших рис характеру, відзначалися певною зухвалістю, готовністю активно діяти, ризикувати. Цими рисами володів також Ю.Ларін. Ось один із багатьох прикладів. 9 січня 1905 р. розстрілом мирної демонстрації робітників у Санкт-Петербурзі розпочалася перша російська революція. Чимало революціонерів вирішили негайно повертатися з еміґрації, щоб долучитися до боротьби. Серед прихильників форсування антиурядових виступів та повалення самодержавства був і Ю.Ларін. Як член агітаційної комісії меншовиків, він прибув у Київ, де виступив на засідання соціал-демократичного комітету, заявивши, що виробив проект аграрної програми та запропонував покласти його в основу аґітації на селі. У випадку згоди запевняв, що навесні «в Малоросії» розпочнеться «селянське повстання». Проте київський комітет РСДРП злякався такого радикалізму Тютюкин С.В. Меньшевизм: страницы истории. - С.101; Урилов И.Х. История российской социал-демократии (меньшевизма. - С.237.. У своїй революційній діяльності Ю.Ларін і надалі ставив максимальні цілі та прагнув їх досягати.

Перебравшись до Санкт-Петербурґа, Ю.Ларін організовував професійні спілки робітників. У травні 1905 р. його заарештували та ув'язнили в Петропавлівській фортеці. Після амністії у жовтні того ж року ввійшов до міського комітету меншовиків і федеративної ради РСДРП більшовиків і меншовиків. Після арешту Г.Хрустальова- Носаря і Л.Троцького - керівників ради робітничих депутатів Санкт-Петербурґа, Ю.Ларін разом з іншими соціал-демократами організував вибори нового складу ради та запропонував 6 грудня 1905 р. розпочати всеросійський страйк. Проте виступ завершився невдачею Ларин Ю. Автобиография. - С.483.. Перший революційний штурм самодержавства зазнав фіаско.

Юрій Ларін біля тюремної камери в Петропавлівській фортеці

Із метою уникнення арешту Ю.Ларін вирушив у Феодосію. На той час відбувалися вибори до І Державної думи. Попри бойкот їх соціалістичними партіями, феодосійські соціал-демократи на чолі з М.Лур'є зуміли обрати виборником робітника П.Біанкі, який раніше очолював місцеву раду робітничих депутатів Там же.. У квітні 1906 р. Ю.Ларін представляв феодо- сійську соціал-демократичну організацію на IV (об'єднавчому) з'їзді РСДРП Четвёртый (объединительный) съезд РСДРП: Апрель (апрель - май) 1906 г.: Протоколы // Протоколы и стенографические отчёты съездов и конференций Коммунистической партии Советского Союза. - Москва, 1959. - С.540.. Того ж року він став автором брошур з актуальних для партії питань - «Широка робітнича партія й робітничий з'їзд», «Селянство та соціал-демокрав Українській соціал-демократичній спілці - політичній громаді у складі РСДРП. Згодом перший історик УСДС назве час, коли Ю.Ларін керував нею, «ларінським періодом Спілки» Риш А. Очерки по истории украинской социал-демократической «Спилки». - С.65..

УСДС утворилася внаслідок розколу Революційної української партії наприкінці грудня 1904 р. Через декілька днів після цього ті, хто покинув РУП (М.Ме- леневський, Є.Голіцинський, П.Крат, М.Ткаченко та ін.), пояснили свої мотиви прагненням об'єднати зусилля з РСДРП із метою спільної боротьби задля повалення царського самодержавства. Новоутворена організація незабаром отримала назву Української соціал-демократичної спілки, обрала керівний орган - Головний комітет (ГК) та 2 (15) лютого 1905 р. ввійшла до складу РСДРП. Зміцнення УСДС відбулося в березні 1906 р. завдяки її об'єднанню з Південним провінційним бюро РСДРП та іншими соціал-демократичними організаціями Федьков О. Українська соціал-демократична спілка... - С.192-196.. Унаслідок цього утворилася потужна регіональна громада соціал-демократів, яка здійснювала роботу з керівництва революційним робітничим і селянським рухом.

Таємна поліція з тривогою спостерігала за зростанням впливу Спілки та неодноразово затримувала її діячів. Найбільшим її успіхом став арешт у жовтні 1906 р. провідників організації студентів С.Завадського та Й.Сорокера, в яких вилучили поточний архів ГК УСДС Государственный архив Российской Федерации (далі - ГАРФ). - Ф.102 ДП ОО. 1906 / І отд. - Оп.236. - Д.25, ч.50. - Л.98-98 об.; Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі - ЦДІАК України). - Ф.274. - Оп.1. - Спр.1422. - Арк.403-453.. Захоплені документи засвідчували про належність указаних осіб до керівного органу Спілки, яка мала розгалужену мережу осередків у Київській, Подільській, Волинській Губерніях, частково на Чернігівщині та Бессарабії, з якими здійснювала листування, а також із партійними комітетами у Санкт-Петербурзі, інших місцях Росії та за кордоном Федьков О. Українська соціал-демократична спілка... - С.241-242..

Ю.Ларін приїхав до Києва наприкінці жовтня 1906 р., відразу після арешту згаданих спілківських провідників. Ознайомившись зі станом справ на місці, він зрозумів, що ЦК приділяє недостатньо уваги спілківській області, адже за півтора місяці він був єдиним працівником, відрядженим у р女он, в який не надіслали жодної директиви, жодного екземпляра виборчої платформи (тоді якраз розпочалася виборча кампанія до ІІ Державної думи). «Та сюди спеціально заїхати б вам потрібно - у край з 17-мільйонним населенням», - звертався він до керівництва РСДРП ГАРФ. - Ф.102 ДП ОО. 1907. - Оп.237. - Д.8, ч.1. - Л.7.. Утім, така неувага до р女ону, в якому працювала Спілка, відкривала можливості для ініціативи, і Ю.Ларін цим сповна скористався.

Оскільки партійний емісар мав на той час великий досвід соціал-демократич- ної роботи та проявив неабияку активність, то вже за короткий час, як засвідчують джерела, він став фактичним очільником ГК Спілки. Так, добре посвячений у справи соціал-демократів невідомий писав із Києва у Харків: «Є в Києві і новий працівник, це Юрій Ларін, найенергійніший» Там же. - Л.98.. Ще один адресант повідомляв якомусь Я.Рогінському в Москву: «В Києві дуже солідна фірма “Спілки”, з Юр[ієм] Ларіним на чолі» Там же. - Л.90..

Для визначення пріоритетів роботи УСДС ГК під керівництвом Ю.Ларіна почав реҐулярно розробляти керівні циркулярні листи, які надсилалися в партійні організації. Зазначена практика мала важливе значення для проведення єдиної, узгодженої політики. В одному з листів розглядались умови входження Загального єврейського робітничого союзу в Литві, Польщі та Росії (Бунд) до складу РСДРП. Зазначена організація єврейських соціал-демократів діяла в тих р女онах, що й УСДС, і користувалася великою підтримкою єврейського робітництва. Ю.Ларін, очевидно, вів перемовини щодо реалізації рішення про об'єднання Бунду з РСДРП, яке принципово вирішилося на IV (об'єднавчому) з'їзді останньої. По суті, російські марксисти погодилися з пропозицією бундівців і вирішили прийняти їхню організацію на федеративних засадах; на місцях передбачалося створювати загальноміські об'єднані комітети РСДРП з небундівців і бундівців, але Бунд зберігав свої керівні органи, окремішність місцевих організацій, мав право скликати власні з'їзди та конференції. Фактично він продовжував керувати робітниками зі сфери свого впливу Там же. - Ф.102 ДП ОО. 1906 / І отд. - Оп.236. - Д.25, ч.50. - Л.54.. Проте об'єднавчий процес ішов важко і пропозиції керівного Центрального південного бюро Бунду про об'єднання ГК Спілки «відкинув», запропонувавши повернутися до цього питання в майбутньому Федьков О. Українська соціал-демократична спілка... - С.293..

Непросто проходили перемовини й з Українською соціал-демократичною робітничою партією, які розпочалися ще на IV з'їзді РСДРП. На цьому форумі делегати висловлювали сумніви в доцільності об'єднання з українськими соціал-демократами. Проте, врешті, було запропоновано, щоб питання про об'єднання розглядали керівні органи РСДРП та УСДРП. Переговори від імені російської партії вів Юрій Ларін Головченко В. Від «Самостійної України» до Союзу визволення України... - С.93; Риш А. Очерки по истории украинской социал-демократической «Спилки». - С.38.. Позицію української соціал-демократії у цьому питанні сформулював її ІІ з'їзд (грудень 1905 р.): партія мала бути єдиним представником українського пролетаріату з правом відряджати своїх посланців на з'їзди РСДРП; УСДРП - самостійна у своїй діяльності (власні з'їзди, ЦК, парткомітети, видавництва та ін.); вищою інституцією для всіх національних організацій є з'їзд РСДРП; існування на місцях федеративних комітетів із представників національних соціал-демократичних організацій П.С. [Петлюра С.] Із партійного життя України // Вільна Україна. - 1906. - №3. - С.111; Вести и слухи // Колокол. - 1906. - 20 апреля. - №72. - С.3.. Унаслідок перемовин українські соціал-демократи погодилися на певні компроміси, відмовившись від вимоги «особливого представництва у ЦК» ГАРФ. - Ф.102 ДП ОО. 1907. - Оп.237. - Д.8, ч.1. - Л.4 об.. Утім такі поступки здавалися недостатніми й ЦК РСДРП зволікав із відповіддю. У листі до керівництва російської марксистської партії Ю.Ларін ставив риторичне запитання, на яке сам же відповідав: «Потрібне ваше затвердження для об'єднання з укр[аїнськими] с[оціал-] демократами] чи ні[?] Не приймати ж нам їх в партію своєю владою. Ви помовчите ще пару місяців - приймемо» Там же. - Л.7 об.. Проте, якщо бундівцям російські соціал-демократи пішли назустріч, оскільки їхня організація виявилася потужнішою, то в перемовинах з українськими соціал-демократами вони зайняли жорсткішу позицію. Об'єднання не відбулося. І все ж ця невдача не стала перешкодою в майбутньому для співпраці УСДС, Бунду та УСДРП, зокрема у виборчій кампанії до ІІ Державної думи.

Вже коли Ю.Ларін працював у Спілці, до її складу приєдналася низка потужних соціал-демократичних організацій; у листопаді 1906 р. - Полтавський Губернський союз РСДРП і 1-ше Чернігівське районне бюро, яке об'єднувало осередки північної частини однойменної Губернії, у грудні 1906 р. - гомельська організація російських соціал-демократів, у травні 1907 р. - чернігівська Федьков О. Українська соціал-демократична спілка... - С.197-201.. Завдяки значній організаторській роботі УСДС перетворилася на потужний реГіональний союз російської марксистської партії. Навесні 1907 р., напередодні V з'їзду РСДРП, спілківська область поділялася на дванадцять районів, які охоплювали територію п'яти українських Губерній - Київської, Подільської, Волинської, Чернігівської, Полтавської, а також білоруську Гомельщину Риш А. Очерки по истории украинской социал-демократической «Спилки». - С.24.. УСДС користувалася підтримкою робітників і селян, частини демократичної інтеліГенції, студентства.

Під час виборчої кампанії Спілки до ІІ Державної думи найкраще проявилися риси характеру Ю.Ларіна як керівника: з одного боку - раціоналізм та організаційний талант, політична зрілість, а з іншого - зухвалість, авантюризм. Наведемо свідчення учасника тих подій, колишнього провідного спілківського діяча А.Ріша, котрий зазначав, що Ю.Ларін був «душею виборчої кампанії» Там же. - С.56.. Про цю його роль в організації знали в департаменті поліції. У шифротелеграмі віце-директора О.Васильєва начальникові Київського охоронного відділення однозначно стверджувалося, що «Ларін [...] як і раніше перебуває на чолі Спілки [та] керує всією виборчою кампанією» ГАРФ. - Ф.102 ДП ОО. 1907. - Оп.237. - Д.8, ч.1. - Л.84-85..

На початку виборів діячі УСДС по-різному оцінювали її перспективи. Один зі спілківських провідників Басок (М.Меленевський) занадто оптимістично зазначав про ймовірне обрання 40 депутатів. Проте Ю.Ларін скептично оцінював такі прогнози. «Вважайте це за жарт, - писав він у Санкт-ПетербурГ. - Осіб десять від нашого району проведемо, якщо, звичайно, буде докладено деяких зусиль». У цьому ж листі прохав надсилати кошти на виборчу кампанію й зауважував: «Кожні 500 руб., які надішлете - один депутат у Думі» Там же. - Л.7-7 об..

Виборча система виявилася заплутаною, оскільки вибори проходили за чотирма куріями (категоріями виборців), а для селян вони мали чотириступінчатий характер. Із метою кращого осведомления спілківських працівників очолюваний Ю.Ларіним ГК підготував циркулярні листи, в яких надавав практичні рекомендації щодо роботи з різними групами виборців. Промовистим був директивний лист №7, надісланий в організації наприкінці жовтня 1906 р. Головний акцент робився на роботі серед селян і робітників, оскільки саме ці групи виборців потенційно могли підтримати соціал-демократів. У питанні про союзників у виборчій кампанії рекомендувалося тісно співпрацювати з представниками єврейських соціал-демократів. Головний комітет Спілки та Районний комітет (РК) Бунду мали разом визначати своїх кандидатів у Думу, а при укладанні угод з іншими соціалістами - узгоджувати з ними розподіл місць. Водночас спілківські керівники вважали недоцільним блокуватися з кадетами. Втім вони очікували рішень загальноросійської конференції РСДРП щодо виборчої тактики. І хоча згодом керівники УСДС усе ж провадили перемовини з ліберальною опозицією, проте вони закінчилися безрезультатно. Через багато років Ю.Ларін визнав помилкою відмову Спілки від блокування з кадетами Федьков О. Українська соціал-демократична спілка... - С.347..

Керівник ГК УСДС по суті координував усю виборчу кампанію, про що свідчить його листування. Пишучи спілківському діячеві Олександрові в Немирів Подільської Губернії (лист опинився в руках жандармів) 14 грудня 1906 р., повідомляв про облаштування керівним органом Спілки власної друкарні та виготовлення «декількох десятків тисяч листків» (малися на увазі передвиборчі прокламації). Адресант цікавився, «скільки надруковано Подільським районом» ГАРФ. - Ф.102 ДП ОО. 1907. - Оп.237. - Д.8, ч.1. - Л.2.. Він також інформував про відрядження низки працівників у регіони: Волинь «посилено» Баском (М.Меленевським), Чернігівщину - «Петром» (І.Кірієнком), на Київщину послали «декілька осіб, переважно молоді», Полтавщину об'їжджає член ГК «Віталій» (В.Перекрьостов), «Грицько» (Г.Довженко) їздить північчю Чернігівської Губернії та Полтавщиною Там же..

На виборах керована Ю.Ларіним Спілка тісно взаємодіяла з представниками Бунду. У циркулярному листі №12 від 1 грудня 1906 р. ГК УСДС від свого імені та від бундівського РК рекомендував «розглядати питання про угоду з буржуазною опозицією на виборах у кожному місті» на загальноміських соціал-демократичних конференціях. У разі позитивного рішення, спільні списки «наших» і «буржуазних» кандидатів мали оголосити за чотири тижні до виборів. Під «буржуазними», котрих хотіли долучити до співпраці, малися на увазі представники поміркованої опозиції - конституційні демократи, єврейські проГресисти та ін. Проте остаточно питання про угоду з лібералами мали схвалити ГК УСДС і РК Бунду Там же. - Ф.102 ДП ОО. 1906. - Оп.236. - Д.25, ч.50. - Л.146; 1907. - Оп.237. - Д.8, ч.1. - Л.2 об.. В одному з листів Ю.Ларін повідомляв, що 13 грудня має відбутися спільна конференція Спілки й Бунду Там же..

Попри меншовицькі переконання Ю.Ларіна, керована ним УСДС тісно співпрацювала з товаришами по партії - більшовиками, а також з УСДРП. Під час виборчої кампанії передбачалося висунення в депутати відомого більшовицького діяча, керівника соціал-демократичної організації Південно-Західної залізниці О.Шліхтера. Проте Ю.Ларін отримав від останнього листа, в якому повідомлялося, «що перебуває під судом і, отже, втратив право виборця». Відтак спілківський провідник вимушено запропонував «виставити кандидатуру Порша» - одного з чільних діячів УСДРП Там же. - Л.41.. Попри сприяння, тому все ж не вдалося здобути депутатський мандат.

Проте в іншому випадку Ю.Ларін допоміг українським соціал-демократам обрати в депутати свого представника. Так, перебуваючи у в'язниці, але користуючись своїм великим впливом, спілківський очільник дав указівку селянським ви- борникам обрати замість одного безпартійного кандидата члена УСДРП селянина М.Вовчинського, який згодом увійде до соціал-демократичної фракції Державної думи Там же. - Л.92; Головченко В.І. Від «Самостійної України» до Союзу визволення України... - С.83; Государственная дума Российской империи: 1906-1917: Энциклопедия. - Москва, 2008. - С.93.. І хоча українські соціал-демократи мали надії провести низку депутатів Головченко В.І. Від «Самостійної України» до Союзу визволення України... - С.83., проте це був єдиний їх успіх, яким вони завдячували, зокрема, Ю.Ларіну. Контактував він із представниками різних політичних сил, до конституційних демократів включно. Про останнє, зокрема, засвідчував його арешт разом із колишніми депутатами І Думи кадетами Є.Шольпом та А.В'язловим ГАРФ. - Ф.102 ДП ОО. 1907. - Оп.237. - Д.8, ч.1. - Л.96..

Виборча кампанія настільки захопила Ю.Ларіна, що він вирішив особисто взяти в ній участь. З цією метою під іменем селянина Гаврила Собченка придбав у жителів с. Личі Корнинської волості 120 кв. сажнів землі, на якій збудував хату. Тоді ж він порушив клопотання про приписку до селян цієї волості, від якої був обраний спочатку в «десятидвірці», а потім і на повітові збори виборників ЦДІАК України. - Ф.274. - Оп.1. - Спр.1419. - Арк.398-398 зв.. Звісно, затія Ю.Ларіна могла мати неґативні наслідки для РСДРП, стати приводом для репресій проти соціал-демократів. Про це стало відомо керівництву партії. Секретар ЦК РСДРП «Олександр» у листі до Ю.Ларіна писав: «Ми вважаємо цілковито недопустимим висунення вашої кандидатури, унаслідок відомих вам обставин. Немає нічого таємного, що не стало б явним, а викриття цієї справи загрожує серйозною компрометацією партії». Від імені керівного органу російських марксистів адресант наполегливо та рішуче вимагав відмовитися від цієї «авантюри» Там само. - Спр.1420. - Арк.112..

Проте доля вберегла РСДРП і Ю.Ларіна від викриття. Справа в тому, що Київська казенна палата на час виборів не встигла надати дозвіл на реєстрацію «Г.Собченка» у громаді селян Корнинської волості. Це стало формальною підставою для його недопущення сквирським повітовим справником на повітове зібрання ви- борників. Під час затримання в нього також відібрали посвідку Корнинського волосного правління від 12 січня 1907 р. №77 про право участі виборником від селян для обрання в губернське зібрання Там само. - Спр.1419. - Арк.398-398 зв.. Принагідно зазначимо, що вподобання Ю.Ларіним саме Корнинської волості як стартового майданчика для виборів не було випадковим, оскільки тут він особисто провадив соціал-демократичну аґітацію серед селян і користувався в них високим авторитетом Там само. - Арк.400-400 зв..

Про цей «виборчий казус» діяч згадував у листі до своїх знайомих, проте вчинений ним протиправний крок розглядав як адміністративний тиск влади на виборах. Революціонер зазначав, що «предводитель дворянства та поліція оголосили мене і трьох селян, справжніх соціал-демократів (також намічених у Губернські виборники), політично неблагонадійними і на цій підставі видалили нас із зали засідання» ГАРФ. - Ф.102 ДП ОО. 1907. - Оп.237. - Д.8, ч.1. - Л.96.. Згодом вибори в Канівському та Сквирському повітах було скасовано Там же. - Л.92.. З подібними труднощами стикалися спілківці й в інших українських Губерніях.

Спостерігаючи за перебігом виборчої кампанії УСДС, керівники російської соціал-демократії в листі до Ю.Ларіна зазначали, що вона «вигідно вирізняється від усієї Росії» ЦДІАК України. - Ф.274. - Оп.1. - Спр.1420. - Арк.112.. І справді, підбиваючи підсумки виборів у Київській Ґубернії, провідник Спілки наголошував, що вони пройшли вдало; вибрано шістьох депутатів із соціал-демократів та одного, близького до них ГАРФ. - Ф.102 ДП ОО. 1907. - Оп.237. - Д.8, ч.1. - Л.92.. І хоча згодом, після уточнення ідейно-політичного обличчя обраних, виявилося, що чотири з них - спілківці та один - український соціал-демократ, проте результат виявився справді значущим.

Ю.Ларін уважно спостерігав за виборчою кампанією. 9 лютого 1907 р. він повідомляв у Санкт-Петербург, що вибори в Київській Губернії відбулися «відповідно до наших очікувань». Підкреслював і власну роль у цій кампанії. Перебуваючи вже під арештом, 5 лютого надіслав селянським виборникам листа, в якому дав указівку замість безпартійного селянина обрати українського соціал-демократа хлібороба М.Вовчинського, що й було виконано. Автор характеризував також спілчанських депутатів такими влучними словами: В.Сахно - «каменяр, толковий с[оціал-]д[е- мократ]»; І.Кірієнко - інтелігент, один із засновників і керівників Спілки; учитель Фастівського училища Г.Федоров - «місцевий працівник, не особливо інтелігентний, але кращого не було», І.Гуменко - робітник цукрового заводу. Про обраного від Конотопа Чернігівської Губернії робітника П.Приходька висловився так: «Толковий (справжній) с[оціал-]д[емократ]». Попри успіхи, спілківці не «розхолоджувались» і продовжували кампанію. «В Полтавській [губернії] вибори 10-го. Зараз я їду туди», - інформував Ю.Ларін, орієнтуючись на максимально можливий результат своєї політичної сили Там же; Федьков О. Українська соціал-демократична спілка... - С.351-352, 364..

Така діяльність Ю.Ларіна не залишилася непоміченою представниками таємної поліції. До розшуку революціонера, окрім поліції, долучилися також Київське та Південно-Західне охоронні відділення, Губернські жандармські управління ЦДІАК України. - Ф.275. - Оп.2. - Спр.25. - Арк.86-86 зв.; Ф.274. - Оп.1. - Спр.1420. - Арк.111.. Ю.Ларіну доводилося постійно змінювати місця проживання, переховуватися на конспіративних квартирах, забуваючи про важку хворобу та комфорт. Ось як він згодом описував у листі до «співчуваючого» революціонерам свій спосіб життя в Києві та причини швидкого від'їзду з України (називав себе «підстільним нічліжником», зважаючи на місце та час, де неодноразово вимушено проводив ночі, і зазначав, що часто згадує «обитель» адресата, де для нього з товаришами «завжди було готове містечко»): «Перед від'їздом мені дуже хотілося до вас зайти, але я вів таке собаче життя, стільки мені доводилося працювати, що моє бажання так і залишилось бажанням» ГАРФ. - Ф.102 ДП ОО. 1907. - Оп.237. - Д.8, ч.1, пр.2. - Л.256..

Декілька разів його заарештовували, проте він знову опинявся на волі та продовжував революційну діяльність. Складність із затриманням для таємної поліції полягала в тому, що розшукуваний перебував на нелегальному становищі, під чужим іменем, а форма паспорта в Російській імперії не передбачала наявності фото його власника. Це ускладнювало ідентифікацію людини. Тож начальник Київського охоронного відділення М.Кулябко в листах до очільника Київського Губернського жандармського управління К.Ковалевського від 20 та 28 січня 1907 р. помилково стверджував, що заарештований 18 січня «секретар місцевого комітету» УСДС О.Скринников «відомий в організації під псевдонімом Юрій Ларін»» Там же.. Такої ж думки був і сам К.Ковалевський, який доповідав про це в департамент поліції Там же. - Д.8, ч.1. - Л.139.. Іншим разом заарештували діяча Української демократично-радикальної партії публіциста Ф.Матушевського, підозрюючи що саме він і є «Ларіним» Там же. - Ф.102 ДП ОО. 1908. - Оп.238. - Д.8, ч.1. - Л.10.. Така ситуація дозволяла революціонерові залишатися ще деякий час невловимим.

21 січня 1907 р. провідник УСДС перебував у Сквирі на повітовому зібранні виборників до Державної думи. Того ж дня його затримали на квартирі знайомого. Проте, «поки [жандарми] ходили оглядати сусідні приміщення, - писав із гумором Ю.Ларін у перлюстрованому таємною поліцією листі, - я вийшов на подвір'я та по підставленій драбині перебрався у сусідній двір, залишивши начальству у спадок пальто й шубу». Сусіди дали спілківському провідникові селянського кожуха і той негайно виїхав зі Сквири Там же. - Ф.102 ДП ОО. 1907. - Оп.237. - Д.8, ч.1. - Л.96.. Отже попри фізичні вади, зумовлені важкою хворобою, він проявив дивовижну спритність при втечі від жандармів.

Удень 5 лютого 1907 р., як повідомляв невідомий революціонер на псевдо «Владислав», керівник УСДС «засів» у Лук'янівську в'язницю Там же. - Л.81.. Проте і звідти завдяки «тюремній пошті» він здійснював керівництво виборчою кампанією до Державної думи Там же. - Л.92.. Його, як уже згадувалося вище, заарештували разом із колишніми депутатами І Думи кадетами Є.Шольпом і А.В'язловим. Останній факт зіграв позитивну роль, оскільки подія набула суспільного розголосу Там же.. Тож через два дні, як повідомляв сам Ю.Ларін, його випустили, «встановивши» особу: він проживав за паспортом на ім'я селянина Гаврила Собченка Там же.. Ситуація набувала трагікомічного характеру, оскільки, за тим самим перлюстрованим джерелом, у тюремній камері він перебував разом із заарештованим О.Скринниковим, «який повідомив, що його звинувачують, нібито він Ю.Ларін» Там же..

Полковник М.Кулябко всіляко намагався встановити особу та затримати спілківського провідника. Саме він висловлював упевненість, що заарештований О.Скринніков і є секретар ГК УСДС Юрій Ларін. Проте в департаменті поліції, зіставивши різні факти, дійшли висновку, що це все ж різні люди Там же. - Л.98.. Лише 10 березня 1907 р. начальник Київського охоронного відділення повідомляв, що насправді селянин Г.Собченко і є Ю.Ларіним, членом ГК Спілки. Зокрема зазначалося, що той 19 січня був на сходці вповноважених від партій у буд. №19 по вул. Микільсько-Ботанічній у Києві, у квартирі співробітника газети «Киевский голос» О.Саліковського ЦДІАК України. - Ф.274. - Оп.1. - Спр.1419. - Арк.415.. Отже особу Ю.Ларіна таки ідентифікували, залишалося його лише заарештувати.

Таємна поліція надалі ще неодноразово згадуватиме про діяльність Ю.Ларіна. На основі отриманого агентурним шляхом листа жандармам стало відомо, що в області УСДС відбувалася виборча кампанія до V з'їзду РСДРП. Серед низки партійних діячів, яких планувалося обрати делегатами форуму, називалося ім'я Ю.Ларіна: він мав представляти Кременчук та деякі менші соціал-демократичні організації Там само. - Ф.276. - Оп.1. - Спр.3. - Арк.47-49.. Відомо, що з 30 квітня по 19 травня 1907 р. революціонер брав участь у роботі з'їзду в Лондоні як діяч спілківської делегації від Полтавщини. Члени Спілки склали на форумі одне з найчисельніших представництв, що нараховувало 12 партійців Пятый (Лондонский) съезд РСДРП: апрель - май 1907 г.: Протоколы // Протоколы и стенографические отчёты съездов и конференций... - С.ХІІ; ГАРФ. - Ф.102 ДП ОО. 1907. - Оп.237. - Д.8, ч.2. - Л.16-16 об.. У цьому була й заслуга М.Лур'є.