Страйки шахтарів Волинської області в контексті загальносоюзного шахтарського страйкового руху 1989-1991 рр.
Причини виникнення страйків гірників Нововолинська, їх наслідки для економіки УРСР. Зміни суспільно-політичного світогляду гірників Львівсько-Волинського басейну в ході боротьби українців за свою незалежність. Роль страйкового руху у політичному житті.
Рубрика | История и исторические личности |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 02.11.2022 |
Размер файла | 32,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Страйки шахтарів волинської області в контексті загальносоюзного шахтарського страйкового руху 1989-1991 рр.
Велінець Ю.І.
ЗАБАСТОВКИ ШАХТЕРОВ ВОЛЫНСКОЙ ОБЛАСТИ В КОНТЕКСТЕ ОБЩЕСОЮЗНОГО ШАХТЕРСКОГО ЗАБАСТОВОЧНОГО ДВИЖЕНИЯ 1989-1991 ГГ.
В статье рассматриваются забастовки волынских шахтеров 1989-1991 гг. на фоне общесоюзного шахтерского забастовочного движения. Охарактеризованы причины возникновения забастовок горняков Нововолынска, а также их последствия для экономики УССР. Определены роль и место забастовочного движения горняков в тогдашней украинской политической жизни. Освещаются изменения общественно-политического мировоззрения горняков Львовско-Волынского бассейна в ходе борьбы украинцев за свою независимость. На основе исторических источников и историографии проанализирована и дана оценка основных требований бастующих горняков шахт Нововолынска.
Ключевые слова: шахтеры, забастовка, забастовочный комитет, Нововолынск, Волынская область.
STRIKES OF THE VOLYN REGION MENIRS IN THE CONTEXT OF THE ALL-UNION MINING STRIKE MOVEMENT OF 1989-1991
The article deals with the 1989-1991 strikes of Volyn region miners on the background of the All-Union Mining Strike Movement. The reasons of the Novovolynsk miners ' strikes, as well as their consequences for the Ukrainian SSR economy, are described. The role and place of miners ' strike movement in the political life of the time are determined. The changes of socio-political outlook of the miners of the Lviv-Volyn Basin during the struggle of Ukrainians for their independence are highlighted. On the basis of historical sources and historiography the estimation and the analysis of the main demands of the striking miners of Novovolynsk mine are given.
Key words: miners, strike, strike committee, Novovolynsk, Volyn region.
У статті розглядаються страйки волинських шахтарів 1989-1991 рр. на тлі загальносоюзного шахтарського страйкового руху. Охарактеризовано причини виникнення страйків гірників Нововолинська, а також їх наслідки для економіки УРСР. Визначено роль і місце страйкового руху гірників у тогочасному українському політичному житті. Висвітлюються зміни суспільно-політичного світогляду гірників Львівсько-Волинського басейну в ході боротьби українців за свою незалежність. На основі історичних джерел та історіографії проаналізовано й надано оцінку основних вимог страйкуючих гірників шахт Нововолинська.
Ключові слова: шахтарі, страйк, страйковий комітет, Нововолинськ, Волинська область.
страйк гірник нововолинськ
Постановка проблеми. Під кінець 80-х рр. минулого століття в СРСР загострилося соціально-економічне та політичне становище, що призвело до виникнення загальносоюзного шахтарського страйкового руху. Не стали винятком і гірники волинських шахт Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема робітничого руху кінця 80-х рр. в Україні стала об'єктом досліджень А. Русначенко, який стверджував, що основною причиною страйків гірників в УРСР є соціально-побутові проблеми гірників [30]. М. Віхров акцентував увагу на дослідженні шахтарського страйку на Донбасі [9]. Для відображення цілісної картини процесу шахтарських страйків в Україні 1989-1991 рр. варто дослідити робітничий рух гірників Волинської області.
Постановка завдання. Основне завдання публікації полягає в тому, щоб проаналізувати страйковий рух волинських гірників 1989-1991 рр., визначити його причини й охарактеризувати основні вимоги гірників.
Виклад основного матеріалу дослідження. Тоталітарна радянська система з командно-адміністративними методами в керівництві важкою промисловістю, ігноруванням економічних факторів, екстенсивними механізмами розвитку виробництва й недостатньою увагою до технічного переобладнання привела в кінці 80-х рр. ХХ ст. найважливіші галузі промисловості СРСР до кризи. Одним із яскравих проявів кризових явищ стали масові шахтарські страйки, під час яких гірники висловлювали свої економічні, а згодом - і політичні вимоги до радянського керівництва.
Із кінця 1950-х рр. у паливно-енергетичній галузі промисловості СРСР розпочалася переорієнтація з виробництва вугілля на нафту й газ. У зв'язку із цим змінилися й пріоритети капіталовкладень. Продаж нафти й газу за кордон давав високі прибутки, які покривали нестачі у фінансуванні інших галузей промисловості, однак унаслідок падіння ціни на нафту в 1985-1987 рр. відбулося скорочення фінансування. Дотації на розвиток вугільної промисловості в 1988 р. становили 5,5 млрд крб, тобто шахти стали нерентабельні [30]. Ще в 1958 р., за оцінкою Міністерства вугільної промисловості, 78% вугільних підприємств СРСР були планово-збитковими [9].
Серед трудових колективів вугільних підприємств зчинялася паніка через постійні чутки про закриття шахт у найближчому майбутньому внаслідок високої вартості вугілля та завезення вугілля з інших районів. Згідно з програмою «Перспективи розвитку Львівсько-Волинського вугільного басейну на 1988-2010 рр.», у 1991 р. в місті Нововолинськ мали працювати лише 4 шахти (№ 1, 4, 5, 9) з річним видобутком вугілля 1410 тис. тонн, а під скорочення підпадали 2 тис. шахтарів [25, с. 1]. Скорочення шахт відкладали на час будівництва нової волинської шахти - № 10, на яку планувалося перевести робітників із закритих вугільних підприємств, а згодом закриттю шахт завадили шахтарські страйки. У 1989 р. на базі госпрозрахункової будівельної дільниці в м. Нововолинську було організовано Нововолин- ське шахтобудівельне управління тресту «Укрза- хідвуглебуд» із метою будівництва шахти № 10. Кошторисна вартість шахти становила 140 млн крб, однак значну суму виділених коштів керівництво ВО «Укрзахідвугілля» використало на житлове будівництво та зведення соціальних споруд, а будівництво шахти № 10 триває й донині [10, арк. 26].
У 1988 р. серед кращих виробничих колективів СРСР були названо ВО «Укрзахідвугілля», одне з небагатьох в УРСР, де забезпечення забоїв механізованими комплексами досягало 100%. Шахти Нововолинська, виконуючи так звану програму «Інтенсифікація-90», укладали договори з науково-дослідними інститутами УРСР для запровадження у виробництво прогресивної техніки та технологій, і все ж кількість робітників, які були зайняті ручною працею, становила в 1987 р. 41,7% [11, арк. 28]. Лише на шахтоуправлінні «Жовтневе» в 1987 р. ручною працею було зайнято 620 чол. (46,3%). [12, арк. 34]. Наявна гірнича техніка була в аварійному стані. Із 56 добувних, 21 прохідницького комбайна в роботі знаходилося лише 36 і 19 [14, арк. 16]. Тому, незважаючи на високий відсоток механізації, значна частина матеріально-технічної бази шахт Нововолинська була застарілою, а ручною працею була зайнята значна кількість шахтарів.
Підприємства вугільної галузі були відомі своїми важкими умовами праці. У шахтах - пил і газ, високий ризик самозаймання вугілля. Технікою безпеки шахтарі часто нехтували заради більшого вуглевидобутку, а отже, отримання преміальних. Наслідком цього був високий травматизм і смертність від раптових завалів, викидів газу й ін. Голова страйкового комітету Нововолин- ської групи шахт В.М. Тулупов доповідав: «Не дотримується техніка безпеки, немає виробничої санітарії, у прохідницькому вибої стоїть пил і на відстані один-два метри не видно один одного» [10, арк. 36]. Значна кількість гірників, що знаходилася в очисних вибоях, у молодому віці отримувала важкі захворювання легенів, такі, як силікоз. За 1987 р. на нововолинських шахтах отримали травми 386 гірників, із них тяжких випадків - 17, а 4 - смертельні [11, арк. 27].
До початку 80-х рр. ХХ ст. шахтарі почувалися привілейованою «кастою», вони мали вищі зарплати, пільги й певні статусні переваги. Шахта була місцем, де можна було непогано заробити, не маючи високої кваліфікації. Єдине, що вимагалося від більшості шахтарів, - міцне здоров'я [8]. У кінці 1970-х рр. привабливість шахтарської професії стала неухильно знижуватися. Викликано це було тим, що в результаті тарифних нововведень 1970-х рр. зарплата робітників вуглевидобувної галузі зрівнялася із зарплатами робітників інших галузей промисловості [2, с. 138]. У середньому по Україні в кінці 1980-х рр. заробітна плата становила більше 300 крб на місяць [30]. Найвищу зарплату серед шахт Нововолинська отримували гірники на шахті імені В.І. Леніна - 370 крб. Серед шахтарів, які отримували найнижчу зарплату, були шахтарі шахти «Жовтнева», чия заробітна плата становила менше 300 крб [16, с. 2], і шахтарі шахти № 1, які отримували зарплату в розмірі 210 крб [10, арк. 36]. Отже, шахтарі, ризикуючи власним життям і здоров'ям, отримували таку ж зарплату, а то й нижчу, як і працівник, що не мав ніякої аналогічної загрози життю.
Багато нарікань викликала й організація праці. Робітника, який конфліктував із начальством, «за виробничою необхідністю» могли перевести з добре оплачуваної лави в суміжну, зі складними гірничо-геологічними умовами, де оплата праці була нижчою. Постійно порушувалася соціальна справедливість у розподілі різних благ (машин, дач, квартир, путівок і т. д.), адміністрація практикувала грубість у стосунках із робітниками. Тривалим був робочий день шахтарів. Офіційно він тривав 6 годин, а реально - 10-11, а то й 14-16 годин. Не завжди вдавалося гірникам відпочити в неділю. Стаж підземної роботи давав право виходу на пенсію в 50 років, але мало хто із шахтарів доживав до цього віку [30].
Складними залишалися соціально-побутові умови. Ось як описує складні побутові умови волинських шахтарів кореспондент газети «Радянська Волинь» О. Зінченко: «Проблеми поліпшення життя людей чомусь завжди під різними приводами відводилися на другорядний план. Про яку ефективність виробництва можна вести мову, якщо шахтар зі своєю сім'єю тулиться на приватній квартирі, погано відпочиває, терпить інші житлові незручності! У холодні дні в будинках гірників низька температура, люди роками скаржаться в різні інстанції, а справа не вирішується. Шахтарі обурюються, що в магазинах нічого не купиш - все «по блату», з-під прилавка» [16, с. 2]. Житлова проблема була надзвичайно гострою, адже на кожній шахті були черги гірників, які чекали забезпечення їх квартирою. При загальній черзі в 1300 чоловік у Нововолинську за 1984-1987 рр. було виділено лише 38 квартир для гірників. На шахті № 8 у черзі на квартиру було 130 чол., натомість у 1988 р. шахта отримала лише 4 квартири для своїх гірників. Черга невпинно зростала. Так, на шахті № 9 у 1985 р. у черзі на квартиру був 151 чол., а в 1989 р. - уже 219 чол. [13, арк. 52-53, 83]. Для вирішення житлової проблеми на шахтах практикували індивідуальне будівництво, на яке керівництво шахти надавало кредити гірникам, однак через відсутність будматеріалів проблему не було вирішено. У місті Нововолинськ і досі були ще 34 будинки баракового типу, де проживали сім'ї гірників, що були збудовані як тимчасові в 50-х рр. ХХ ст. [10, арк. 27]. Селище Жовтневе було негазифі- коване, а м. Нововолинськ - газифіковане лише частково. Тільки в Нововолинську потрібно було збудувати 39 км вуличного газопроводу для газифікації 3 тис. квартир, а вартість проекту будівництва становила 2,5 млн крб [10, арк. 27].
Виникали проблеми з постачанням продуктів харчування. У 1989 р. в Нововолинську виник дефіцит м'яса, на продаж якого були введені талони. Ціни на м'ясні продукти зростали щомісяця. Наприклад, у середньому за кілограм 11 жовтня 1990 р. свинина коштувала 8 крб [32, с. 2], а 1 листопада 1990 р. - уже 10 крб. [33, с. 3]. Згодом виник дефіцит мила та прального порошку. Ця проблема була однією з найбільш обговорюваних на страйку. Голова робіткому Ф.М. Захарчук так звертався до гірників Нововолинська: «Не так давно ось тут на площі ми запитували, де мило й пральний порошок. З'явилися миючі засоби - зникли сигарети й спиртні напої, пасти й взуття, інші речі широкого вжитку» [21, с. 1].
Отже, причин для страйку в гірників було вдосталь. Ось як оцінював ситуацію з вугільною промисловістю в СРСР і становище гірників Ново- волинська в кінці 1980-х рр. заступник голови страйкому А. Борис: «Причини напруженого становища у вугледобувній галузі мають свою передісторію. Ще при Хрущові з'явилася тенденція скорочувати видобування вугілля за рахунок розвитку інших видів енергії. І тому в соціальному плані шахтарів зрівняли з тими працівниками, які трудяться на поверхні. Ігнорувалося багато факторів: і те, що шахтарі працюють позмінно, вдень і вночі, при раптових перепадах тиску під час спуску й підйому. Гірник, пропрацювавши 10-15 років, багатьох своїх друзів виносив мертвими із шахти. Він був свідком багатьох каліцтв, та й сам ставав інвалідом від хвороб легень...» [6, с. 3].
11 липня 1989 р. близько 300 гірників шахти ім. Шев'якова (м Мєждурєченськ, Кемеровська область) відмовилися спускатися в шахту. Підтримати шахтарів Кузбасу вирішили й гірники Донбасу. 15 липня 1989 р. застрайкували гірники шахти Ясинуватська-Глибока в Макіївці Донецької області. Очолив виступ робітник очисного забою В. Комісарук. 18 липня до страйку приєдналися шахти Красноармійська, Дзержинська й ін. 19 липня почали страйкувати шахтарі Донецька й Горлівки [17, с. 1].
20 липня 1989 р. гірники першої нововолин- ської шахти після нічної зміни в загальній нарядній почали обирати страйковий комітет. Його очолив прохідник, який мав юридичну освіту, В.М. Тулупов. 23 липня 1989 р. перша зміна шахти № 1 у скороченому складі опустилася під землю, підтримувати шахту в робочому стані, а інша частина шахтарів опівдні вирушила на центральну площу м. Нововолинська, таким чином розпочавши страйковий рух волинських шахтарів. Страйковому комітету надали просторе приміщення Палацу культури, телефон, мікрофон, навіть підготували виїзні буфети. Було створено робітничі дружини для підтримки порядку на шахтах і в місті Нововолинську. Не допускаючи безладдя й провокацій, робітничі дружини разом із міліцією опечатали всі магазини, що торгували алкогольними напоями. Близько 22 год. до страйкарів приєдналися гірники шахт № 2 і № 9 [17, с. 1].
Кожну нову зміну гірників, що прибували на площу, зустрічали оплесками. 24 липня до страйку приєдналися гірники шахтоуправління «Жовтневе», шахти ім. В. Леніна та шахти № 5. Загальна кількість присутніх на площі перевищувала чотири сотні чоловік. Значна кількість шахтарів залишалася на шахтах задля підтримки їх в робочому стані [34, с. 2]. О 15 год. відбулося спільне обговорення договору між міським страйковим комітетом і адміністрацією виробничого об'єднання «Укрзахідвугілля», облвиконкомом і міськвиконкомом. Засідання проходило в залі Палацу культури шахтарів. Розмова транслювалася по радіо на площу. Ось як коментував кореспондент О. Зінченко настрої шахтарів і їх теми обговорення на мітингу: «Гірники втратили віру у свій профком, територіальний комітет профспілки працівників вугільної промисловості, в адміністрацію об'єднання. Знизився авторитет місцевих властей. Профспілки не стали справжніми захисниками інтересів шахтарів, а переродилися в слухняний додаток адміністрації. Формально, а не по суті діяв Закон про державне підприємство. Буксує економічна реформа. Закон набрав чинності давно, а шахти залишилися покірними структурними підрозділами виробничого об'єднання, зві- туються перед ним, перераховують сюди прибуток і позбавлені права самостійно розпоряджатися надплановою продукцією. У житті колективу, у формах організації виробництва майже нічого не змінилося. Усе регламентовано, обмежено різними інструкціями, розпорядженнями, доповненнями до них. Для простих шахтарів ото й залишається: видавати нагору вугілля» [16, с. 2].
Частина пред'явлених нововолинськими гірниками вимог, що перебували в компетенції місцевих органів, були вже на порядку денному міськвиконкому. Серед них такі: продавати в серпні всім сім'ям, які цього потребують, до п'яти тонн вугілля по оптовій ціні; до 1990 р. виділити кожній шахті земельну ділянку на озері Світязь для будівництва будинку відпочинку; не приєднувати шахту імені В. Леніна до будь-якої іншої шахти до закінчення ХІІ п'ятирічки; усім бажаючим шахтарям надати кредит для будівництва власних будинків; забезпечити всіх необхідною кількістю будівельних матеріалів; виділяти ділянку під індивідуальне будівництво не менше 10 соток; побудувати в місті поліклініку; збільшити місту м'ясні фонди та вирішити інші проблеми. Багато пред'явлених вимог, які були ідентичні вимогам червоноградських шахтарів, були вирішені спільним наказом № 2 від 23 липня 1989 р. генеральним директором виробничого об'єднання «Укрзахідвугілля» Е. Діколен- ком і головою страйкового комітету міста Чер- вонограда О. Любарським. Зокрема, серед них такі: робочий час рахувати від спуску в шахту до виїзду; загальний вихідний день - неділя, а для допоміжних служб, які працюватимуть у вихідні, оплата подвійна; підвищення оплати в нічну зміну; під час виходу на пенсію виплачувати одноразову допомогу не менше стопроцентного річного окладу заробітку; надати шахті статус держ- підприємства за рішенням трудового колективу [17, с. 1]. 25 липня страйкувала більшість шахтарів України: 110 зі 121 шахти Донецької області, 52 із 93 шахт Луганської області, усі 11 шахт Західного Донбасу (вугільний район УРСР у межах Дніпропетровської й Харківської обл.), усі 20 шахт Львівсько-Волинського басейну. Загалом страйкувало бл. 500 тис. гірників [26].
26 липня 1989 р. привселюдно на площі було підписано договір між страйковим комітетом шахтарів Нововолинської групи шахт Львівсько- Волинського вугільного басейну і адміністрацією ВО «Укрзахідвугілля», а також із Нововолинським міськвиконкомом. Згідно з договором до 1992 р. мали вирішити проблему з дитсадками; установлювалися пільги для сімей, що мали трьох дітей; до 1996 р. повинні були бути ліквідовані старі бараки; до 1995 р. мала бути здійснена повна газифікація Жовтневого та Нововолинська; виділялися земельні ділянки на озері Світязь для будівництва бази відпочинку й ін. [10, арк. 27-28]. Після підписання договору страйк закінчився, і третя шахтарська зміна приступила до роботи. Вимоги нововолинців у Москву за дорученням страйкового комітету нововолинської групи шахт завезли робітники С. Прудников і П. Лукашук [16, с. 2].
Директор по виробництву ВО «Укрзахідву- гілля» С. Пікуля заявив, що вимоги шахтарів, які були оголошені під час страйку, обійдуться країні в 2,7 млрд крб, а для ВО «Укрзахідвугілля» - 52 млн крб [10, арк. 54]. За липень всіма шахтами було недопоставлено 14,2 тис. тонн палива. Від реалізації в цілому внаслідок страйку по об'єднанню недоодержали 4,1 млн крб, по ново- волинській групі шахт - 800 тис. крб [16, с. 2].
Результатом липневого страйку 1989 р. стала прийнята Постанова Ради Міністрів СРСР № 608 від 3 серпня 1989 р. в 36 пунктах, у якій знайшли відображення майже всі наболілі питання працівників вугільних регіонів. Шахтарям пообіцяли всього й багато - аж до цілковитої економічної самостійності шахт із дозволом експортувати наднормову продукцію. Держава зобов'язалася забезпечити рентабельність шахт і навіть оздоровити екологічну ситуацію в шахтарських регіонах. Із метою безперервного й компетентного контролю за ходом виконання обіцянок перший заступник Голови Ради Міністрів Союзу СРСР Л. Воронін 24 листопада 1989 р. затвердив «Положення про державно-громадську комісію по контролю за виконанням постанови № 608». У Нововолинську робоча група контролю з восьми чоловік розпочала діяльність із 15 січня 1990 р. На робочу групу був покладений контроль за виконанням договору між страйковим комітетом ново- волинської групи шахт і адміністрацією виробничого об'єднання «Укрзахідвугілля», виконанням додаткових вимог шахтарів до керівництва шахт Нововолинської міської й Волинської обласної рад народних депутатів, виробничого об'єднання «Укрзахідвугілля», Міністерства вугільної промисловості УРСР [4, с. 3].
Страйк прискорив підготовку проектів законів про пенсійне забезпечення й про відпустки, а прийнята Постанова № 608 надавала шахтарям значні соціальні права. Індивідуальним забудовникам була надана можливість користуватися державними кредитами, які потім частково сплачують шахти, частково - забудовник. Тепер безкоштовно виділялося вугілля для побутових потреб шахта- рям-пенсіонерам. Із 1 серпня 1989 р. вводилась оплата шахтарям за час пересування від ствола до робочого місця й назад. Введена нова доплата за роботу у вечірню й нічну зміни. Було надано право радам трудових колективів вирішувати питання про роботу в неділю. Трудовим колективам надали право вирішували питання про разову допомогу при виході на пенсію, а також про допомогу багатодітним сім'ям, де є троє й більше дітей, про збереження пільг на виплату винагороди за вислугу років під час нарахування пенсії, звільнення з роботи за власним бажанням, але не більше одного разу на 3 роки; про виплату сім'ї загиблого шахтаря на виробництві (на кожного утриманця не менше 75 крб на місяць) і забезпечення сім'ї в разі необхідності житлом упродовж 3-6 місяців [4, с. 3]. Було вирішене питання газифікації шахтарського селища Жовтневе. Згідно з договором і проектом, у липні 1990 р. в селищі Жовтневе мали розпочатися роботи з прокладання 6 тис. м вуличного газопроводу. У Нововолинську був складений проект на будівництво в 1991 р. поліклініки [3, с. 2].
11 червня 1990 р. в Донецьку розпочався з'їзд шахтарів СРСР, у якому взяли участь представники всіх вугільних басейнів СРСР. Усього на з'їзд прибуло 593 делегати [5, с. 1]. На з'їзді прийняли резолюцію, в якій заявили таке: «Усі ми живемо в умовах командно-адміністративної системи. Характерна для неї монополія державної власності, відсутність ринку й конкуренції прирікають економіку на застій і відставання, а народ - на злиденність. Наша країна бідна тому, що все наше господарство неправильно організоване... Дуже велике значення для полегшення переходу до ринку може також мати рішуче скорочення воєнних витрат і допомоги іншим країнам, зокрема тоталітарним режимам» [27, с. 2]. На з'їзді також стверджували, що радянський уряд виконати своїх обіцянок так і не зміг. Голова шахтного страйкому нововолинської шахти № 9 С. Охрім стверджував: «Горбачов і Голова Ради Міністрів М. Рижков підписали з нами угоду, що відома як Постанова № 608. Наобіцяли вони нам райські гори. Та ось протягом довгого часу ігноруються інтереси робітників, ці вимоги не виконані» [7, с. 2]. Упродовж зими кілька разів виникали думки щодо нового страйку, але шахтарі кожного разу відкладали це рішення, щоб населення не мерзло через нестачу вугілля, тому закликали провести 24-годинний страйк 11 липня 1990 р.
На початок липня 1990 р. згідно з Постановою № 608 було виконано або перебувало на стадії виконання 35 вимог, не виконано - 14, зокрема й такі, як підвищення цін на вугілля, прийняття закону про відпустки, задоволення заявок шахт щодо матеріально-технічного постачання, зміцнення будівельної бази міста й низка інших. Підписаний під час страйку наприкінці липня 1989 р. договір між страйковим комітетом і адміністрацією ВО «Укрза- хідвугілля» виконувався також не повністю. Виконано або перебувало на стадії виконання 42 його пункти, не виконано - 18. Не були вирішені питання про силікозні відпустки, про оплату за багатозмінний режим роботи, про збільшення кількості продажу легкових автомобілів шахтарям, будівництво житла для них, коректування зарплати, пенсій, допомоги у зв'язку зі зростанням цін, упорядкування вулиць міста й селища й низка інших [4, с. 3].
Волинські гірники підтримали рішення, прийняте Всесоюзним з'їздом шахтарів у Донецьку 11 липня 1990 р., провести 24-годинний страйк. На центральній міській площі відбувся мітинг. На ньому був присутній народний депутат СРСР, член Верховної Ради СРСР С. Матвійчук, народний депутат УРСР, голова облвиконкому М. Пара- сунько, другий секретар обкому партії М. Гарасюк, генеральний директор виробничого об'єднання «Укрзахідвугілля» С. Пікула й ін. На мітингу було схвалено резолюцію, у якій містилася вимога щодо конструктивної роботи народних депутатів УРСР, відставки уряду СРСР і Голови Ради Міністрів УРСР В. Масола, деполітизації Збройних Сил, МВС, КДБ, органів суду й прокуратури, вимога скасувати постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР про преміювання звільнених партійних і комсомольських працівників за рахунок коштів підприємств і не зараховувати їм підземний стаж з 1 серпня 1990 р. [18, с. 3]. Майже одностайно гірники проголосували за встановлення жовто- блакитного національного українського прапора на приміщення Палацу культури шахтарів. У переважній більшості виступів звучала вимога щодо повного суверенітету України, про повну підтримку І з'їзду шахтарів, про децентралізацію управління вугільною промисловістю й створення координаційного органу в Україні, про багатопартійність, про банківську й грошову системи в республіці, про національні збройні сили, про встановлення пам'ятника Т Шевченку на центральній площі міста Нововолинська [21, с. 11]. Отже, якщо під час липневого страйку 1989 р. ставилися виключно економічні вимоги, то під час 24-годи- ного страйку 11 липня 1990 р. гірники поставили й політичні вимоги до влади. На прийняття політичних вимог вплинула створена в кінці 1989 - на початку 1990 рр. організація «Український Народний Рух» і політичні партії УНП, УРП.
Промислове будівництво нововолинських шахт і надалі заглиблювалося в кризу. У 1990 р. лише гірники шахти № 9 працювали стабільно. Понадпланово вони видали 42 тис. тонн вугілля. До тих, хто відставав, за перше півріччя додався колектив шахти № 5, котрий у складних умовах через нестачу деревини для кріплення вивалів породи в очисних вибоях заборгував 5,7 тис. тонн палива. На шахті «Жовтнева» добовий видобуток становив лише 50-60% планового. На шахті № 2 виникла пожежа, на ліквідацію якої було затрачено дві доби, а діючі виробки лав виявилися затопленими, також було пошкоджене електричне обладнання, двигуни приводів конвеєрів, що на тиждень припинило роботи з видобутку вугілля, поки вели в дію шахтне обладнання [24, с. 3].
22 жовтня 1990 р. відкрився Другий з'їзд шахтарів, на якому була заснована Незалежна профспілка гірників СРСР, за її заснування проголосувало 642 делегати. З'їзд також затвердив Статут Незалежної профспілки гірників СРСР. Від трудівників нововолинської групи шахт на ІІ Всесоюзний з'їзд шахтарів поїхало шість делегатів (М. Ващук, Ф. Пархомук, Г. Урянський, С. Охрім, М. Коломієць, І. Невідомський) [22, с. 1].
До весни 1991 р. гірники впевнились у неможливості вести переговори з Москвою, яка не виконувала їхніх вимог. З огляду на політичну ситуацію українські шахтарі стали вести перемовини з Києвом, а політичні вимоги стосувалися суверенітету, незалежності та самостійності України. Голова шахтного страйкому шахти № 9 С. Охрім так характеризує ситуацію, що склалася на початку 1991 р. в Україні: «У країні відбулися складні політичні процеси... відбувався процес політичного дозрівання. Ми зрозуміли: без змін у політичних структурах не зможемо задовільнити економічних інтересів. Україна, яка має величезні трудові й сировинні ресурси, годує центр. Центр, наче щупальця, розкидав свою владу на території імперії, створеної Леніним і Комуністичною партією. Без реальної незалежності України ми й надалі залишимося рабами. Про яку суверенність можна зараз говорити, коли ми не маємо всіх атрибутів державності: ні власних кордонів, ні своєї армії, ні власних грошей. а з ініціативи КПРС від нас фактично хотіли відірвати Крим. Дуже хочеться їм у нас, на Україні, де є дійсно єдність, нацькувати жителів східного регіону на західний. Я виступав перед трудовими колективами Донеччини. Доводилося доносити елементарну правду: ми такі самі миролюбні люди й хочемо, щоб Україна була вільною. Нині шахтарі Донеччини готові відмовитися від усього, щоб поставити найголовніше питання - свобода України» [6, с. 3].
На засіданні Регіональної спілки страйкових комітетів Донбасу 26 лютого 1991 р. до раніше сформульованих економічних вимог страйку, призначеного на 1 березня 1991 р., з ініціативи представників ВО «Укрзахідвугілля» було внесено політичні вимоги: суверенітет України та переобрання Верховної Ради УРСР [1, с. 25-27].
1 березня 1991 р. в УРСР розпочався економічний страйк. Першими страйк розпочали шахтарі ВО «Первомайськвугілля» й «Красноармійськву- гілля». 13 березня 1991 р. до страйку приєдналися й гірники Нововолинська. 19 березня 1991 р. у газеті «Робітничий голос» було надруковано резолюцію страйку шахтарів нововолинської групи шахт Волинської області ВО «Укрзахідвугілля», у якій було заявлено таке: «У зв'язку з невиконанням вимог шахтарів, викладених у Постанові Ради Міністрів СРСР від 03.08.89 р. № 608, у договорі від 26.07.89 р., і усвідомлюючи, що без докорінних змін політичної структури СРСР аж до повної її ліквідації ці вимоги й далі не будуть виконуватися, шахтарі Нововолинської групи шахт відновлюють тимчасово припинений 26.07.89 р. страйк і вимагають ліквідувати інститут президентської влади СРСР, розпустити Верховну Раду Союзу як орган, який стоїть на перешкоді республікам на шляху до побудови незалежних держав. Верховній Раді України негайно надати Декларації про державний суверенітет України статусу конституційного акта. На основі Декларації від 16 липня 1990 р. розробити новий проект Конституції України. Припинити судовий розгляд і звільнити з-під арешту С. Хмару й інших політв'язнів та ін.» [28, с. 1].
Варто зауважити, що шахтарські страйки підтримували мешканці Нововолинська та Іваничів- ського району. Яскравим доказом того, що до гасел шахтарів дослухалися й інші (одне з них - не голосувати за збереження СРСР), є результати голосування на референдумі СРСР і опитування населення Української РСР по Волинському округу № 4, що проходило 17 березня 1991 р. Згідно із Союзним бюлетенем на запитання «Чи вважаєте Ви необхідним збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою гарантуватимуться права й свободи людини будь-якої національності?» найнижчими в області (де дали відповідь «Так») були показники мешканців м. Нововолинська (31,4%) та Іваничівського району (40,1%) [19, с. 1].
Розуміючи серйозність економічної ситуації, що склалася внаслідок страйку, президент СРСР М. Горбачов вирішив зібрати представників від кожного шахтарського регіону з усього Радянського Союзу в Свердловському залі Кремля. Цю зустріч транслювали по телебаченню в прямому ефірі, і, звісно ж, було складено список дозволених запитань. 2 квітня 1991 р. в Москві зібралися 200 шахтарів і директорів підприємств, четверта частина яких була з УРСР. 30 осіб представляли страйкуючі шахти. Гірники привезли із собою вимоги колективів, що їх делегували, які були переважно економічні. Тільки делегація ВО «Укрзахідвугілля», куди входили й волинські гірники, мала політичні вимоги. Обговорення пропозицій страйкарів відбувалося за участю міністра вугільної промисловості СРСР М. Щадова й народних депутатів СРСР. На цій зустрічі був присутній і голова страйкового комітету Новово- линської групи шахт Ф. Захарчук, який згадував: «Враження таке, що ця зустріч була організована за наперед придуманим сценарієм, було намічено, хто має виступати, з якими питаннями...» [19, с. 2]. Ф. Захарчуку вдалося проскочити через охорону, він спробував підійти до М. Горбачова, а той, побачивши наполегливість гірника, дозволив йому говорити. Ось як Ф. Захарчук згадує свою доповідь: «Я почав зачитувати вимоги свого страйкому, де першим пунктом стояла відставка президента СРСР М.С. Горбачова. Після цього Михайло Сергійович перегнувся через трибуну й попросив передати йому мої вимоги, оскільки він їх не читав. Пізніше до мене підійшов охоронець і запропонував пройти з ним у кабінет Горбачова. Пересиливши страх і хвилювання, я погодився й потім не пошкодував про це. Наша розмова з Михайлом Сергійовичем замість запланованих 45 хвилин тривала неповних три години. Горбачов мене запитав, чому в провінції в нього такий низький рейтинг. А я відповів, що в усьому винна комуністична партія й те, що він тривалий час очолював її. Із цим Горбачов погодився й зауважив, що компартія не підлягає реформуванню, а економічну ситуацію в країні підриває зниження цін на міжнародному ринку на тюменську нафту, через що навіть подорожчання таких продуктів не першої необхідності, як автомобілі, вироби з хутра, не здатне покрити дефіцит бюджету. Вихід він бачив тільки в суверенітеті республік СРСР, які повинні самостійно виживати на своїх природних і виробничих ресурсах» [31].
Волинські гірники страйкували до 3 травня 1991р.Втративидобуткузаперіодстрайкустановили 214 тис. тонн палива. [20, с. 1]. Споживачі 7 областей Західної України, яких забезпечував Львівсько-Волинський басейн, у своїх складах не дорахувалися лише так званого енергетичного вугілля понад 200 тис. тонн на 5,6 млн крб, а план поставок населенню зменшився на 119 тис. тонн. [15, с. 1]. Через нестачу палива було зупинено 4 з 12 діючих енергоблоків Бурштинської ДРЕС. Бурш- тинська ДРЕС одержувала лише по 3-4 тис. тонн вугілля при щодобовій потребі 16-18 тис. тонн, тому складалися списки великих підприємств, яким припинялася подача електроенергії. Серед них калуське об'єднання «Хлорвініл», львівські «Електрон», «Львівхімсільгоспмаш», «Кіноскоп», будівельні заводи. Міста й селища також зазнали проблем через нестачу електроенергії. Лише Добротвірська й Калуська ТЕЦ, де раніше було заготовлене вугілля, працювали стабільно й рятували ситуацію з електрозабезпеченням Волинської й Львівської областей [23, с. 1].
Висновки
Отже, страйки волинських шахтарів займали вагоме місце серед шахтарського страйкового руху в УРСР, хоч їх чисельність від загальної кількості страйкуючих гірників УРСР була невеликою. Складні соціально-побутові умови та засилля командно-адміністративної системи управління вугільною промисловістю стали тим каталізатором, що спровокував бурхливу анти- радянську реакцію шахтарів УРСР. Нововолин- ські гірники активно включилися в організацію страйкових комітетів, узяли участь у з'їздах гірників, які вирішували організаційні питання шахтарського страйку, спільно з червоноградськими шахтарями брали участь у виступах у Москві, де єдиними висловлювали політичні вимоги перед владою. У суспільстві, яке було залякане тоталітарною комуністичною владою, яке боялося будь-яких антикомуністичних заяв, шахтарський страйк став доказом, який продемонстрував усю нездатність радянської влади протидіяти виступам цивільного населення.
Список літератури
Агапов В. Взаємовідносини страйкового шахтарського й національно-демократичного рухів у 1991 р. Український історичний журнал. Київ, 2011. № 4. С. 23-40.
Баканов С. Структурные реформы 1960-80-х гг. в угольной отрасли и их последствия для угледобывающих предприятий Урала. Экономическая история Сибири XX в.: материалы III Всероссийской научной конференции (29 июня-1 июля 2012 г.). Барнаул, 2012. С. 134-143.
Борис А. Проблеми треба вирішувати. Радянська Волинь. 1990. 10 липня. С. 2.
Борис А. Рік після страйку: що зроблено? Робітничий голос. 1990. 6 липня. С. 3.
В Донбасі розпочався з'їзд шахтарів. Свобода. Український щоденник. 1990. 15 червня. С. 1.
Вербич В. Страйк триватиме до перемоги. Народна трибуна, 1991. 20 квітня. С. 3.
Вербич В. Шахта № 9: «Найголовніше - свобода України». Народна трибуна. 1991. 20 квітня. С. 2.
Віхров М. Тінь шахтаря. 2015. 2 вересня. URL: http://m.tyzhden.ua/publication/145061 (дата звернення: 21.08.2018).
Віхров М. Шахтарі. Подорожні Незалежності. 2018. 29 липня. URL: http://tyzhden.ua/ History/217369 (дата звернення: 21.08.2018).
Державний архів Волинської області, Ф. Р-2298, Оп. 1, Спр. 832, Арк. 26-27, 36, 54.
Державний архів Волинської області, Ф. Р-2298, Оп. 1, Спр. 858, Арк. 27-28.
Державний архів Волинської області, Ф. Р-2298, Оп. 1, Спр. 858, Арк. 34.
Державний архів Волинської області, Ф. Р-2298, Оп. 1, Спр. 860, Арк. 52-53, 83
Державний архів Волинської області, Ф. Р-2298, Оп. 1, Спр. 757, Арк. 16, 34.
Зінченко О. Не лише шахтарям - всім важко. Радянська Волинь. 1991. 5 квітня. С. 1.
Зінченко О. Проблеми старі і нові. Роздуми після страйку у Нововолинську. Радянська Волинь.
15 серпня. С. 2.
Зінченко О. Страйк у Нововолинську. Радянська Волинь. 1989. 26 липня. С. 1.
Зінченко О. Страйк у Нововолинську. Радянська Волинь. 1990. 13 липня. С. 3.
Зінченко О. Страйк у Нововолинську. Радянська Волинь. 1991. 16 квітня 1991 р. С. 2.
Зінченко О. Шахтарі вийшли на роботу. Радянська Волинь. 1991. 7 травня. С. 1.
Лагановський В., Пастушак П. Є над чим задуматись... і не тільки шахтарям. Робітничий голос.
13 липня. С. 1.
Лучко В. Делегати з Нововолинська. Робітничий голос. 1990. 20 жовтня. С. 1.
Некрасов Г Відлуння шахтарських страйків. Радянська Волинь. 1991. 16 березня. С. 1.
Ніколенко В. Відстаючих добавилось. Робітничий голос. 1990. 17 липня. С. 3.
Ніколенко В. Кому вигідний страйк? Робітничий голос. 1991. 12 березня. С. 1.
Оголосили 16 липня 1989 року страйк трудові колективи шести шахт міста Макіївки на Донбасі. 2007. 8 липня. URL: http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=136845 (дата звернення: 21.08.2018).
Резолюція І з'їзду шахтарів з питань соціально-економічного становища, виконання постанови Ради Міністрів СРСР № 608 і перспектив переходу до ринку. Робітничий голос. 1990. 7 липня. С. 2.
Резолюція страйку шахтарів нововолинської групи шахт Волинської області ВО «Укрзахідвугілля». Робітничий голос.1991. 19 березня. С. 1.
Результати голосування на референдумі СРСР та опитування населення Української РСР по Волинському округу № 4. Радянська Волинь. 1991. 20 березня 1991. С. 1.
Русначенко А. Стачка шахтеров на Украине в июле 1989 г. Отечественная история. Москва: Наука, 1993. № 1. С. 66-77.
Тимощук О. Неоголошена революція, або Як шахтарі добували. демократію. 2009. 31 липня. URL:
https://dt.ua/SOCIETY/neogoloshena_revolyutsiya, abo_yak_shahtari_dobuvali_demokratiyu.html (дата звер
нення: 21.08.2018).
Ціни на ринку. Робітничий голос. 1990. 13 жовтня. С. 2.
Ціни на ринку. Робітничий голос. 1990. 3 листопада. С. 3.
Шворак Т. Чотири тривожні дні. Молодий ленінець. 1989. 29 липня. С. 2.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Історія Народного Руху України з 1989 по 2009 рік. Довідка з історії Народного Руху за перебудову. Причини та передумови створення Львівської регіональної організації Народного Руху України, початок її роботи. Коментарі щодо теперішньої ситуації.
реферат [44,3 K], добавлен 29.04.2011Подробиці боротьби українського народу за свою незалежність на регіональному рівні. Значимість Вінничини для процесу розбудови української державності. Українська Директорія: перші кроки. Пошук моделей державотворення і варіантів зміни політичного курсу.
курсовая работа [104,1 K], добавлен 06.04.2009Хвилі масового переселенського руху з України, соціально-економічні та політичні причини. Характер еміграції та її наслідки. Заселення Сибіру українцями, стимулювання переселенського руху царським урядом. Економічна діяльність українських емігрантів.
контрольная работа [33,2 K], добавлен 21.04.2009Аналіз утворення Генерального Секретаріату та його склад. Характеристика процесу русифікації у 70-80 рр. ХХ ст. в УРСР. Перший голодомор в Україні в 1921-1922 рр. - наслідки політики "воєнного комунізму". Виникнення у 1989 році народного руху України.
контрольная работа [28,0 K], добавлен 13.06.2010Аналіз політичного становища та національно-визвольного руху в Польщі в кінці XIX-на початку ХХ ст. Розгортання боротьби за національне відродження і державну незалежність Польщі. Діяльність Ю. Пілсудського на чолі Польської держави. Режим "санації".
дипломная работа [116,8 K], добавлен 21.11.2010Положення афроамериканців в США в 50-60-і рр. XX ст., причини виникнення їх руху. Форми боротьби афроамериканців за свої права: організована, в особі Мартіна Лютера Кінга і руху "Чорних мусульман", і стихійна, представлена "чорними бунтами" в гетто.
дипломная работа [113,7 K], добавлен 10.07.2012Особливості суспільно-політичного руху, який виник з метою поліпшення становища окремих верств американського суспільства: чорношкірого населення США, молоді, студентства. Активізація боротьби за громадянські і політичні свободи в післявоєнний період.
курсовая работа [50,7 K], добавлен 20.09.2010Процес боротьби українського народу за національну незалежність у 40-50-х роки ХХ століття. Рушійна сила цієї боротьби - Організація українських націоналістів, історичний розвиток якої автор прослідковує до 1956 року.
статья [36,0 K], добавлен 15.07.2007Формування світогляду А. Бандери. Аналіз громадсько-політичної діяльності видатного представника української суспільно-політичної думки і національно-визвольної боротьби. Ідейний та практичний внесок священика у розвиток українського національного руху.
дипломная работа [7,1 M], добавлен 01.03.2014Характеристика особливостей виникнення анархістського руху в Україні в 1903-1904 роках. Дослідження "махаєвського" епізоду в анархізмі. Визначення й аналіз ролі перших анархістських груп в Одесі, яка стала центром анархістського руху в Східній Європі.
статья [28,5 K], добавлен 11.08.2017Історія зародження дисидентського руху в Україні. Діяльність Української робітничо-селянської спілки. Причини активізації опозиційного руху в 1960-1980 рр. Підписання Декларації про державний суверенітет та Акту проголошення незалежності України.
контрольная работа [38,7 K], добавлен 31.10.2013Основні передумови зародження антифашистського Руху Опору на території України, характеристика основних форм и методів боротьби. Розвиток партизансько-підпільної боротьби на різних етапах боротьби, внесок частин Руху Опору в розгром німецького агрессора.
дипломная работа [135,2 K], добавлен 15.07.2009Маловідомі сторінки діяльності Церкви в період Середньовіччя. Боротьба папства за інвеституру. Причини та умови панування церкви в суспільно-політичному середньовічному житті. Наслідки панування церкви над усією християнською Європою в середні віки.
реферат [28,7 K], добавлен 13.06.2010Передумови та причини появи декабризму як революційного явища. Європейський вплив на формування ідеологічних основ декабристського руху. Повстання декабристів та його результати. Наслідки руху декабристів для подальшого розвитку російської імперії.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 05.07.2012Причини зародження і розгортання опришківського руху в XVI–XVII ст. Піднесення опришківського руху у XVIII ст. Антифеодальна боротьба під проводом Олекси Довбуша та її наслідки. Послідовники та побратими Олекси Довбуша – П. Орфенюк, В. Баюрак, І. Бойчук.
курсовая работа [121,0 K], добавлен 23.05.2012Роль Д. Мадзіні в ході першого етапу руху за національне звільнення і ліберальні реформи. Літературна діяльність письменника, філософа і політика, співробітництво з газетами і літературними виданнями. Уявлення Мадзіні про політичний устрій нової Європи.
реферат [15,3 K], добавлен 03.11.2010Дослідження життєвого шляху Герасима Кондрат’єва. Аналіз аспектів діяльності та політичного світогляду полковника. Історичний спадок його роду. Висвітлення внеску роду перших переселенців в освоєння та протекцію земель в важких умовах XVII-XVIII століть.
реферат [24,8 K], добавлен 14.03.2013Початок Першої Світової війни. Зародження українського руху. Окупація Галичини російськими військами. Наступ німецьких військ на українські землі. Зміни у відношенні росіян до українців. Умови життя в таборах. Продовження війни, її завершення та наслідки.
реферат [30,3 K], добавлен 23.09.2019Джузеппе Мадзіні - діяч національно-визвольного руху Італії, політик, патріот, письменник і філософ. Роль Мадзіні в ході руху за національне звільнення і ліберальні реформи у XIX столітті. Уявлення Мадзіні про нову Європу, створення Римської республіки.
реферат [12,0 K], добавлен 03.11.2010Розвиток політичної системи Чеської Республіки в 1993-2012 рр. Роль та місце економічно-політичного фактора в суспільно-політичному житті країни. Основні вектори зовнішньої політики ЧР, прямі іноземні інвестиції; сфери економічної співпраці з Україною.
курсовая работа [57,0 K], добавлен 27.08.2014