Святогірський Успенський чоловічий монастир крізь призму спогадів і творів літератури та мистецтва ХІХ ст.

Annotation

This work attempts to reveal the role of the Svyatogirsk Assumption Monastery as a center of spiritual life in Slobodska Ukraine through the prism of art works and memories of outstanding writers and artists of the 19th century.

Key words: Svyatogirsk Assumption men Monastery, Holy Mountains, pilgrimage, memories, fiction, painting.

Виклад основного матеріалу

Одним із суспільно-культурних центрів ХІХ ст. на теренах України був Святогірський Успенський чоловічий монастир. У ХІХ ст. він входив до складу Ізюмського повіту Харківської губернії і розташований в місцевості, здавна відомою під назвою Святі Гори. Спорудження монастиря оголошені пам'ятниками архітектури і входять до складу Державного історико-архітектурного заповідника м. Святогірська Донецькій області.

Авторка має на меті розкрити роль Святогірського Успенського монастиря як центру духовного життя Слобідської України крізь призму художніх творів і спогадів видатних письменників і художників ХІХ ст. Адже враження від природи краю та перебування на території монастиря як центру релігійного життя, які висловили у літературній і мистецькій формі та спогадах відомі письменники, можна розглянути як розріз суспільного сприйняття Святогірського монастиря у тодішньому вітчизняному суспільстві. Не випадково, монастир був одним зі значних центрів паломницького життя християн.

Цій темі присвячені праці літературознавців та краєзнавців В. І. Романька, О. Духіна, Н. Шалаєвої та ін. [4; 5; 9-12; 15]. Зазначена проблематика розкривалася авторкою на матеріалі художньої літератури [1].

Історичні джерела, що мають споріднений спосіб передачі відомостей або близькі за змістом, формою і походженням, поділяють на типи. Зокрема, нас цікавлять словесні та зображальні джерела. Словесні (вербальні) - особливий тип джерел, який характеризується тим, що інформація у них виступає в усній, письмовій чи іншій формі, яка фіксує мову людини; зображальні джерела складають тип джерел, інформація в яких зафіксована у вигляді різноманітних зображень [6, с. 100-101]. Отже, ми можемо зазначити, що твори художньої літератури, витвори образотворчого мистецтва та спогади є історичними джерелами й мають право застосовуватися у наукових дослідженнях.

Варто зауважити, що у ХІХ ст. відбувалася активізація відвідування Святих Гір письменниками, художниками, взагалі творчою інтелігенцією, рівно як і паломниками, що було пов'язане з корінним поліпшенням транспортного сполучення. Сюди прагнули потрапити люди з різних губерній Російської держави, передусім, Слобідської України.

Друга половина ХІХ ст. відзначилася прибуттям більшої кількості насельників, що представляли різні верстви населення. За соціальним статусом домінували селяни і міщани. Святогірський Успенський монастир відігравав важливу роль в культурно-просвітницькій діяльності Слобідської України. У другій половині ХІХ ст. у Святогірському монастирі сформувався готельний двір або просто готель (як тоді називали ці споруди) - замкнутий по периметру комплекс будівель, який використовувався для прийому численних гостей і паломників. Тут зупинялися і творили багато відомих діячів культури і мистецтва. святогірський успенський монастир духовний

У травні 1887 р. у Святі Гори здійснив поїздку А. П. Чехов і пробув тут два дні. У своєму листі від 11 травня до сестри Марії Павлівні письменник ділився своїми враженнями про Святі Гори: «В Святые Горы приехал я в 12 часов. Место необыкновенно красивое и оригинальное: монастырь на берегу реки Донца, у подножия громадной белой скалы, на которой, теснясь и нависая друг над другом, громоздятся садики, дубы и вековые сосны...» [17, с. 85].

Відомо, що одне з оповідань А. П. Чехова під назвою «Перекотиполе» повністю написане на святогірському матеріалі. У розповіді автор ознайомлює читача з реальними картинами життя обителі в дні релігійного свята, а так само з головним героєм розповіді, що проживав з письменником в одному номері готелю монастиря: «Я возвращался со всенощной. Часы на святогорской колокольне, в виде предисловия, проиграли свою тихую, мелодичную музыку и вслед за этим пробили двенадцать. Большой монастырский двор, расположенный на берегу Донца у подножия Святой Горы и огороженный, как стеною, высокими гостиными корпусами, теперь, в ночное время, когда его освещали только тусклые фонари, огоньки в окнах да звезды, представлял из себя живую кашу, полную движения, звуков и оригинальнейшего беспорядка.» [16].

У передвеликодні дні 1895 р. Святі Гори відвідав письменник І. О. Бунін. «Побувати на Дінці, на Малому Танаісі, оспіваному «Словом» («Слово о полку Ігоревім» - авт.), - це була моя давнішня мрія», - згадував письменник. І. Бунін написав розповідь «Святі Гори».

Враження від живописної природи Святогірська висловлені в цитаті письменника: «...Донец под Святыми Горами быстр и узок. Правый берег его возвышается почти отвесной стеной и тоже щетинится лесной чащей. Под ним -то и стоит белокаменная обитель с величавым, грубо раскрашенным собором посреди двора. Выше, на полугоре, белея в зелени леса, висят два меловых конуса, два серых утеса, за которыми ютится старинная церковка. А еще выше, уже на самом перевале, рисуется в небе другая. По каменному двору обители, мимо собора, я пошел к крытым галереям, что ведут в гору. В этот час пусто было в их бесконечных переходах. И чем выше подымался я, тем все более веяло на меня суровой монастырской жизнью - от этих картинок, изображающих скиты и кельи отшельников с гробами вместо ночных лож, от этих печатных поучений, развешанных на стенах, даже от каждой стертой и ветхой ступеньки.» [2].

У 1862 р. було написано вірш «Святі Гори», під яким стояв підпис поета Ф. І. Тютчева. Враження від зустрічі з цим дивовижним куточком не могли залишити байдужим видатного поета-лірика:

...Сладкий час успокоенья!

Звон, литии, псалмопенья Святогорские молчат - Под обительской стеною,

Озаренные луною,

Богомольцы мирно спят.

И громадою отвесной,

В белизне своей чудесной,

Над Донцом утес стоит,

К небу крест свой возвышая.

И, как стража вековая,

Богомольцев сторожит. [14].

Блискучий опис природи Придонцов'я, живі картини життя монастиря, його мешканців дає у своїх нарисах «Святі Гори» письменник Василь Іванович Немирович-Данченко: «.Я уже говорил, что Успенский монастырь сполз к Донцу. Вид его бесподобен. Горный кряж порос дубом и сосною. На высоте - над зелеными облаками леса - купол церкви и ея белыя стены. Их полувоздушныя очертания тонут в синеве безоблачнаго неба... Несколько ниже, горный кряж взрезан группою меловых скал. Синею тенью отделяются оне одна от другой. На них платформа, над платформой небольшой монастырь св. Николая, с колокольнями и куполами. Точно корабль, плававший в просторе неба и остановившийся здесь на этих белых вершинах.» [7].

Серед інших письменників, що побували в ХІХ ст. у Святих Горах і відбили свої враження в творчості, потрібно назвати С. Кароніна, С. Сергеева-Ценського.

Перший дав один із кращих описів природи Святогір я, зокрема знаменитого Дубового гаю у своїх «Нарисах Донецького басейну» [8, с. 40].

Святогірський монастир і краса Святих Гір зафіксовані на полотнах відомих художників ХІХ ст. У колекціях музеїв України зберігаються твори свято- гірського циклу відомого українського пейзажиста С. І. Васильківського. Картина була написана із одного з найулюбленіших місць живописців ХХ ст. на правому березі Дінця - з тераси садиби Потьомкіних. Теплі кольори та контрастність передають атмосферу спокою світанку Святих Гір. Полотно і зараз зберігається у фондах Харківського краєзнавчого музею (рис. 1) [3, с. 237].

У травні 1880 р. І. Ю. Репін по дорозі в Чугуїв зупинився у Святих Горах і писав тут етюд «Вид Святогірського монастиря на Дінці», що знаходиться нині у збірках Трет'яківської галереї. Композиція акцентує увагу на крейдовій скалі з Миколаївською церквою, передаючи велич та духовність монастиря (рис. 2) [3, с. 239].

Рис. 1 С. Васильківський. «Святі Гори» Х. м

Неодноразово був у святих Горах вихованець Петербурзької академії витівок А. В. Гине. Художник зафіксував архітектурний ансамбль Святогір- ського монастиря у момент його реконструкції. На полотні зображені два Успенські собори - новий, у момент будівництва, і старий ХVШ ст., а також збудована на вершині гори Фавор Преображенська церква (1864 р.). Картина датується 1864 р. [5, с. 110].

Рис. 2 -- І Репін. «Вид Святогірського монастиря на річці Донець» Х. м. 1880р

Дуже цікавими у контексті вибраного сюжету та натури є роботи академіка В. І. Зарубіна. Більшість робіт художника можна охарактеризувати як пейзажі з жанровими сценами. Святі Гори надихнули В. І. Зарубіна на створення таких робіт, як-от «Каплиця Святогірського монастир») і «Ченці в човні» [15, с. 151-162].

Святі Гори відмічені також у творчості таких художників, як-от Ю. Я. Федерс («Святі Гори під Харковом»), М. С. Ткаченко («Західна Вежа Святогорского монастиря»), А. А. Киселев («Святогорский монастир на Дінці») та ін. [4, с. 176-182].

Отже, уривки з літературних творів та спогади видатних письменників свідчать про роль, яку відігравали Святі Гори в ХІХ - на початку ХХ ст. в житті вітчизняного суспільства. Вже в ХІХ ст. Святогірська Успенська пустель була своєрідним духовним центром Слобідської України.

Джерела та література

1. Бамбуля С. Святогірський Успенський чоловічий монастир як центр духовного життя (крізь призму художніх творів видатних письменників ХІХ ст.). Сучасний рух науки: тези доп. Xміжнародної науково-практичної інтер- нет-конференції, 2--3 квітня 2020р. Дніпро, 2020. Т. 1. С. 85-89.

2. Бунин А. И. Святые Горы. ЦЯЬ: http://bunin-lit.ru/bunin/rasskaz/svyatye-gory. Мш_(дата звернення: 27.11.2019).

3. Дедов В. Н. Святые Горы. Иллюстрированная история. Донецк: «Донбас», ТОВ «РА „Ваш імідж”», 2014. С. 233-249.

4. Духин А. И. Святогорье глазами художников. Материалы исследований, реставрации и исследования памятников. СГИАЗ, 1995.

5. Духін О. Й., Кіркач Г. М. Святогірські пейзажі С. Васильківського та О. Гіне. Святогірський альманах-2009. Зб. наук. праць. КЗ «Державний історико- архітектурний заповідник у м. Святогірську. Донецьк: журнал «Донбас», ТОВ «РА „Ваш імідж”», 2009.

6. Історичне джерелознавство: підручник / авт.: Я. С. Калакура, І. Н. Войцехів- ська, С. Ф. Павленко та ін.; гол. ред. С. В. Головко. Київ: Либідь, 2002. 488 с.

7. Немирович-Данченко В. И. Святые Горы (Утро на Святых Горах. Вид монастыря). ИИЬ: https://nashkray.kiev.Ua/artids/sviatogor.htm#1 (дата звернення: 27.11.2019).

8. Писатели ХІХ века о Святых Горах. Т. 1. Донецк: Донбасс, 2010. 87 с.

9. Романько В. И. Пушкин и донецкий край: реальность и вымысел: уч. пособ. Донецк: НСПУ, «Донбас». 1999. 44 с.

10. Романько В. И. Русские писатели и Донбасс: Метод. рекомендации к литер. - краеведч. материалу. Славянск, 1990. 43 с.

11. Романько В. І. Сосюра у Слов'янську: Літер.-краєзн. нарис. Слов'янськ: ПП «Канцлер», 2003. 56 с.

12. Романько В. И. Чехов и Донбасс: личные и творческие связи: Литер. -краеведч. издание. Славянск: ЧП «Канцлер», 2004. 112 с.

13. Свято-Успенская Святогорская Лавра. Издание Свято-Успенской Лавры, 2004.

14. Тютчев Ф. И. Святые Горы. иК^Ы^У/зйЫЪоте--task.com/fedor-tyutchev- svyatye-goгy/ (дата звернення: 27.11.2019).

15. Шалаєва Н. Г. Святогірський Успенський монастир ХІХ ст. в літографіях Поль-Петі і картинах В. І. Зарубіна. Святогірський альманах-2009. Зб. наук. праць. КЗ «Державний історико-архітектурний заповідник у м. Святогір- ську. Донецьк: журнал «Донбас», ТОВ «РА „Ваш імідж”», 2009.

16. Чехов А. П. «Перекати-поле» (путевой набросок). А. П. Чехов в Святых Горах: сб. призведений / Комент., вступ. слово В. Н. Дедова). иКЬ: http://books- online.com.ua/view.php?book=131813 (дата звернення: 27.11.2019).

17. Чехов А. П. Полн. сбор. соч. Т. ХІІІ. Москва: ОГИЗ, 1948. С. 328-329.

Размещено на Allbest.ru