Краніологія та статево-вікова характеристика поховань другої половини XIV-XVII ст. з церкви Ужгородського замку

Обличчя широке як за абсолютним розміром

(128,1) , так і за верхньолицьовим індексом (46,1) - еуріен, позаяк висота його дуже мала. Довжина основи обличчя великих розмірів. Повна висота обличчя теж дуже мала. Лобно-виличний індекс малий. Лице на середньому рівні помірно профільоване. Орбіти малої ширини й помірної висоти, високі за індексом (92,1) - гіпсіконхія. Ніс дуже малої висоти та помірної ширини, за покажчиком (58,1) широкий (хамеринія).

Поховання № 32. Датування - перша половина

XVII ст. Верхня й нижня частини посткраніального скелета добре збереглися. Склепіння представлене уламками. Колір кісток темно-коричневий.

Встановлено, що поховання належить чоловіку 2535 років.

Поховання № 33. Датування - XV- XVIст. Стан збереження нижньої частини посткраніального скелета відмінний, а верхньої - фрагментарний. Череп відсутній. Колір кісток темно-коричневий.

Визначено, що поховання належить підлітку 14-15 років.

Поховання № 34. Датування - XV - XVI ст. Представлене кістяком у дуже поганому стані. Наявна тільки верхня половина скелета. Зокрема є хребці та плечова кістка. Колір кісток темно-коричневий.

Встановлено, що поховання належить чоловікові 30-40 років.

Поховання № 35. Датування - XV - XVI ст. Представлене тільки нижньою частиною посткра- ніального скелета.

Визначено, що поховання належить чоловіку 25-35 років.

Поховання № 36. Датування - XVI - XVII ст. Представлене цілим посткраніальним скелетом. Наявні нижні й верхні кінцівки. Тазові кістки, хребет, ребра фрагментовані. Череп цілий, з нижньою щелепою. Колір кісток темно-коричневий. Череп добре збережений. Черепна коробка візуально помірних розмірів, рельєф надбрівних дуг добре розвинений. Соскоподібні виростки середні. Черепні шви закриті зсередини, ззовні теж майже облітерувалися, крім скроні. Зношеність зубів відповідає 5, 5+ балам.

Встановлено, що поховання належить чоловіку 5060 років.

Краніометрія. Поздовжній діаметр черепної коробки помірний, поперечний - дуже великий, за індексом (86,5) череп брахікранний. Вушна висота помірна (116,6), а висотний діаметр черепної коробки (від базіона) - великих розмірів. Горизонтальна окружність через точку офріон дуже великих розмірів за світовими стандартами. Потилиця широка. Лобна кістка дуже широка як у фронтальній частині, так і в дорсальній.

Обличчя широке за абсолютним розміром (139,9) і високе, тому за верхньолицьовим індексом (55,0), вузьке (лептен). Лобно-виличний індекс помірний. Горизонтальне профілювання обличчя дуже сильне на верхньому рівні, на середньому - помірне. Орбіти дуже великої ширини й помірної висоти, мезоконхні за індексом (78,1). Ніс дуже високий та помірної ширини, за покажчиком (45,1)- вузький (лепторинія).

Перенісся помірно високе за симотичним індексом і дуже високе за дакріальним. Глибина іклової ямки (fossacanina) мала. За світовим масштабом, череп характеризується великим випинанням носових кісток щодо лінії вертикального профілю обличчя (29,0°).

Етнічна краніоскопія. НО на черепі є з обох сторін. Праворуч у нижній частині лямбдоподібного шва (ossawormiisuturaelamdoideae- L3) відсутня вормієва кісточка, наявна з лівої. КВШ відсутній з обох сторін. IIIІШ з обох сторін визначено як Іа (європеоїдна ознака). ПОВ з обох боків зафіксовано як варіант III. ЗВШ немає.

Поховання № 37. Датування - XV - XVI ст. Збережена тільки верхня частина посткраніального скелета. Лицьова частина черепа зруйнована, наявна нижня щелепа. Кістки в поганому стані, колір їх темно - коричневий.

Встановлено, що поховання належить жінці 35-45 років.

Краніометрія. Поздовжній діаметр черепної коробки малий, поперечний дуже великий, за індексом череп виразно брахікранний (89,2). Висотний діаметр черепної коробки (від базіона) помірних розмірів (на межі з великими категоріями). Горизонтальна окружність через точку офріон великих розмірів за світовими стандартами. Потилиця дуже широка. Лобна кістка широка як у фронтальній частині, так і в дорсальній.

Горизонтальне профілювання обличчя помірне на верхньому рівні, на середньому обличчя зруйноване. Перенісся високе за симотичним і помірно високе за дакріальним індексом. Глибина іклової ямки (fossacanina) велика.

Нижня щелепа помірно товста, кут її випинання помірний, довжина її дуже велика. Висота тіла мала. Висота симфізу помірна. Передня ширина велика.

Поховання № 38. Датування - XV - початок XVI ст. Представлене верхньою та нижньою частинами пост- краніального скелета. Хребет і ребра фрагментовані. Тазові кістки та крижова кістка в доброму стані. Наявне склепіння та повна нижня щелепа. Колір кісток темно-коричневий.

Встановлено, що поховання належить жінці 20-25 років.

Краніометрія. Поздовжній діаметр черепної коробки малий, поперечний великий, за індексом череп брахікранний (83,3). Горизонтальна окружність через точку офріон великих розмірів за світовими стандартами. Потилиця широка. Лобна кістка помірно широка у фронтальній частині й широка в дорсальній. Обличчя дуже широке. Нижня щелепа тонка, дуже довга.

Етнічна краніоскопія. НО на склепінні відсутній з лівої сторони, з правої є. В нижній частині лямбдоподібного шва (ossawormiisuturaelamdoideae - L3) немає вормієвих кісточок з обох сторін.

Поховання № 39. Датування - кінець XVI - перша половина XVIIст. Представлене верхньою та нижньою частинами посткраніального скелета. Нижня частина черепа поруйнована, нижня щелепа є. Колір кісток коричневий, а їх стан відмінний. Череп коричнево - жовтуватий, добре зберігся, з повною нижньою щелепою, але зруйновано виличні кістки. Черепна коробка візуально великих розмірів, рельєф надбрівних дуг слабо розвинутий. Соскоподібні виростки великі. Черепні шви відкриті як зсередини так і ззовні. Зношеність зубів відповідає 2-3 балам.

Визначено, що поховання належить чоловікові 2530 років.

Краніометрія. Поздовжній діаметр черепної коробки великий, поперечний - помірний, за індексом череп доліхокранний (74,5). Вушна висота велика (120,5), як і висотний діаметр черепної коробки (від базіона). Горизонтальна окружність через точку офріон дуже великих розмірів за світовими стандартами. Потилиця широка. Лобна кістка дуже широка як у фронтальній, так і в дорсальній частині.

Обличчя малої висоти, ширину виміряти не вдалося. Горизонтальне профілювання обличчя дуже сильне на верхньому рівні та помірне на середньому. Орбіти великої ширини й помірної висоти, мезоконхні (помірно високі) за індексом (79,1). Ніс середньої висоти і широкий, за покажчиком (53,3) - широкий (хамеринія). Перенісся помірно широке як за симотичним індексом, так і за дакріальним. Кут випинання носа щодо рівня профілю обличчя малий (19,0°). Носовий шип розвинутий сильно (5 балів). Глибина іклової ямки (fossacanina) помірна.

Етнічна краніоскопія. НО на чоловічому черепі немає з обох сторін. ППШ з обох боків зафіксовано як варіант (Іа). ЗВШ відсутній з правої сторони (зруйнований з лівої). КВШ немає з обох боків. ПОВ праворуч виявлений як форма ІІ, ліворуч - І. У нижній частині лямбдоподібного шва (ossawormiisuturaelamdoideae- L3) є вормієва кісточка з правої сторони потилиці. З лівої - відсутня.

Поховання № 40. Датування - XV - XVI ст. Представлене тільки однією стороною нижньої половини посткраніального скелета. Є тазові кістки, а крижова кістка відсутня. Стегнова кістка велика. Колір кісток темно-коричневий.

Встановлено, що поховання належить чоловіку 3040 років.

Поховання № 41. Датування - XV - початок XVI ст. Представлене тільки верхньою частиною скелета. Кістки темно-коричневі.

За розмірами плечової кістки та за зубами встановлено, що поховання належить дитині 3-5 років.

Поховання № 42. Датування - XV - початок XVI ст. Представлене дрібними уламками верхньої частини скелета (ключиця, плечова кістка, хребці, кілька ребер). Череп фрагментований. Нижня щелепа ціла, без зубів. Колір кісток темно-коричневий.

Встановлено, що поховання належить жінці 50-60 років.

Поховання № 43. Датування - XV - початок XVI ст. Представлене побитими верхніми й нижніми кінцівками. Лопатки, ребра, хребці тазові кістки - в уламках. Черепа немає. Колір кісток темно- коричневий. Діаметр голівки стегнової кістки - 43 мм, м'язовий рельєф слабко розвинений.

Встановлено, що поховання належить жінці 30-40 років.

Поховання № 44. Датування - XVIIст. Верхня частина посткраніального скелета побита, нижня частина збереглася тільки з однієї сторони. Верхня частина теж побита. Мало хребців і ребер, тазові кістки фрагментовані, лопатки відсутні. Колір кісток світло- коричневий.

Встановлено, що поховання належить чоловіку 2530 років.

Поховання № 45. Датування - XVI ст. Представлене верхньою частиною скелета й дрібними фрагментами таза та крижової кістки. Колір кісток темно-коричневий. Діаметр голівки плечової кістки - 47 мм, ключиця має 160 мм.

Встановлено, що поховання належить чоловіку 3040 років.

Поховання № 46. Датування - XV - XVI ст. Представлене тільки добре збереженими нижніми кінцівками (берцові). Їх колір темно-коричневий.

Встановлено, що поховання, ймовірно, належить жінці 30-40 років.

Поховання № 47. Датування - XV - XVI ст. Представлене уламками кісток верхньої й нижньої половини скелета. Немає стегнових кісток. Відсутні плечові кістки та череп. Колір кісток темно- коричневий.

Встановлено, що поховання належить чоловіку 3040 років.

Поховання № 48. Датування - XV - початок XVI ст. Представлене тазовими та стегновими кістками, уламком лопатки, ключицею. Ребра та хребці відсутні. Склепіння немає, наявна тільки частина нижньої щелепи. Колір кісток темно-коричневий.

Встановлено, що поховання належить чоловіку 4050 років.

Поховання № 49. Датування - друга половина XIV - XV ст. Погано збережене. Є фрагменти тазових кісток, лопатка поламана. Колір кісток темно - коричневий. Головка стегнової кістки має діаметр 42 мм. Форма великого сідничного отвору вузька і V- подібна.

Встановлено, що поховання належить чоловіку 3040 років.

Поховання № 50. Датування - друга половина XIV - XV ст. Представлене добре збереженим кістяком, відсутні тільки лопатки й череп. Кістки дуже великі. Їх колір коричневий.

Встановлено, що поховання належить чоловікові 30-40 років.

Поховання № 51. Датування - друга половина XIV - XV ст. Представлене тільки добре збереженими нижніми кінцівками, тазом. Колір кісток темно- коричневий.

Встановлено, що поховання належить чоловіку 4050 років.

Крипта 1. Поховання № 1. Датування - XVII ст. Представлене цілим посткраніальним скелетом. Кістки добре збережені. Лицьова частина склепіння поруйнована, є фрагмент верхньої щелепи. Плечова кістка лівої руки після перелому неправильно зрослася, зі зміщенням, від чого стала значно коротшою. Сліди перелому є й на променевій кістці. Колір кісток темно-коричневий. Череп характеризується добре розвинутим надпереніссям, великими соскоподібними виростками, потиличний горб малий (1 бал). Черепні шви облітеровані зсередини, а ззовні почали облітеруватися. Зуби зношені на 5+, 6+ балів.

Встановлено, що поховання належить чоловіку 3545 років.

Краніометрія. Довжина та ширина потиличного отвору помірні. Горизонтальна окружність через точку офріон великих розмірів за світовими стандартами. Довжина черепної коробки мала, ширина - велика, тому за індексом (84,1) череп брахікранний. Виличний діаметр помірний (132,0?), обличчя різко профільоване на верхньому рівні. Орбіти малої ширини та помірної висоти, індекс (87,5) указує, що вони високі (гіпсі- конхія).

Етнічна краніоскопія. НО на черепі є з лівої сторони і відсутній з правої. ЗВШ є з обох боків (східний напрямок). КВШ наявний з чотирьох сторін (західний напрямок). Форму ПОВ виявити не вдалося, структуру кістки пошкоджено. В нижній частині лямбдоподібного шва (ossawormiisuturaelamdoideae - L3) відсутні вормієві кісточки з обох сторін.

Шурф 1 (апсида), 2019 рік:

Поховання № 1. Датування - XV - XVI ст. Представлене нижньою частиною посткраніального скелета. Наявні нижні кінцівки, п'яткові й тазові кістки, крижова кістка. Від верхньої частина скелета залишилися тільки дві кістки передпліччя. Кістки світло-коричневого відтінку з темно-коричневими плямами.

За морфологією трубчастих кісток встановлено, що поховання належить підлітку 8-10 років.

Поховання № 2. Датування - XV- XVIст. Представлене крижовою кісткою, тазовими кістками, лопаткою, хребтом, кількома ребрами, плечовими кістками. Наявні праві й ліві верхні кінцівки. Відсутні нижні кінцівки та хребет. Кістки світло-коричневі, а м'язовий рельєф верхніх кінцівок сильний.

Встановлено, що поховання належить чоловікові 35-45 років.

У результаті антропологічного аналізу повністю або частково збережених поховань (їх налічується 72) вікова структура похованого в церкві населення така: 16,67% - дитячі поховання та 83,33% - дорослі, з яких близько третини (31,67%) становлять жінки. Середній вік смерті з урахуванням дитячої смертності становить близько 30,5 року (в межах 27-34 років). Без урахування дитячої вибірки, середній вік смерті дорослих становить близько 35 років (у межах 31-39 років). У чоловічій частині вибірки пік смертності припадає на зрілий вік (maturus), а в жіночій - на дорослий вік (adultus). Отже, середній вік смерті в чоловічій частині вибірки становить близько 36,5 року (в межах 32-41 років), а в жіночій - близько 31,5 року (в межах 28-35 років). Серед дитячих поховань (12) трохи більше поховань другого періоду дитинства (infantilisII - 58,33% від загальної кількості).

Як уже зазначалося, до аналізу було залучено й черепи (чи їх фрагменти) з понищених криптових поховань виключно дорослих. Їх 58 і всі вони хронологічно визначаються XVI- XVIIст.

Отже, разом налічується 118 дорослих поховань (зі 130), з яких 86 (72,88%) чоловічі та 32 (27,12%) жіночі. З урахуванням даних статево-вікового аналізу черепів із понищених криптових поховань дані вибірки дорослих трохи корегуються, але загальні тенденції зберігаються. Так, середній вік смерті дорослих трохи збільшується і становить близько 38 років (у межах 33,5-42,5 року). Пік смертності залишається в тих самих вікових межах. У чоловічій частині вибірки він припадає на зрілий вік (maturus), а в жіночій - на дорослий вік (adultus). Середній вік смерті в чоловічій частині вибірки вже становить близько 40 років (у межах 35,5-44,5 року), а в жіночій - близько 32,5 року (в межах 29-36 років) (Табл. 1) [Долженко, Мойжес, 2022].

Характеристика краніологічного типу населення

Чоловіча серія. Чоловічі черепи з середньовічної церкви Ужгородського замку незадовільної збереженості складаються в серію з 67 поховань (як уже зазначалося, до аналізу залучено всі виявлені черепи, як зі збережених поховань, що залягали за межами крипт, так і від понищених криптових поховань). Загалом вони мають черепну коробку, яка характеризується помірною довжиною, висотою й великою шириною. В серії є два доліхокранних (пох. № 3 з розкопок 2018 року та пох. № 39 з розкопок 2019 року), сім мезокранних (пох. № 7 з розкопок 2018 року, а також черепи 10, 15, 19, 21F, 24 і 26) та 28 брахікранних черепів. У 30 випадках форму черепної коробки не визначено, адже не вдалося виміряти поздовжній або поперечний діаметр.

Загалом, за черепним покажчиком (83,0) серія належить до категорії брахікранних (Табл. 2). Вушна висота велика, на межі з помірними категоріями. Довжина основи черепа помірна. Відношення висоти до поздовжнього діаметра (75,6) свідчить про високу загалом висоту черепа в серії, яку ми розглядаємо (гіпсікранія), але вже відношення висоти до поперечного діаметра (90,7) - указує на низькі черепи (тапейнокранія) (Табл. 2). Потилиця широка. Лобна кістка за абсолютними розмірами характеризується великими категоріями. Висота вигину чола помірна . Профілювання лоба від краніологічної точки назіон характеризується великим кутом. Таким чином, лоб ближчий до прямої форми.

Ширина ортогнатного обличчя чоловічої серії з Ужгородського замку помірна, позаяк виличний діаметр, виміряний у 25 черепів, становить 136,2 мм (на межі з великими категоріями). Верхня висота обличчя - мала (67,2). За верхнім лицьовим індексом (50,0), обличчя помірно широке (мезен) (Табл. 2). Назомалярний кут дуже малий, отже, обличчя різко профільоване на рівні орбіт, хоча в серії є два черепи з помірним горизонтальним профілюванням (череп 2 та 18). Зигомаксилярний кут у цілому вкладається в малі категорії, що вказує на сильно профільоване обличчя на рівні передньої носові ості (spinanasalisanterior).

Помірна висота й ширина орбіт зумовлюють помірний (80,2) орбітний індекс [Алексеев, Дебец, 1964], що вказує на відносно середньоширокі орбіти (мезоконхія). Носовий отвір чоловічої серії характеризується помірною шириною й висотою, носовий індекс (48,5) свідчить про помірну ширину носа (мезоринія) (Табл. 2). За світовим масштабом, чоловіча серія характеризується великим випинанням носових кісток щодо лінії вертикального профілю обличчя (29,7°). Перенісся високе як за симотичним, так і за дакріальним індексом (Табл. 2).

Зіставлення квадратичних відхилень за 57 основними ознаками та індексів чоловічих черепів з середньовічної церкви Ужгородського замку зі стандартними становить: перевищення стандартних величин середнього квадратичного відхилення за 27 ознаками (47,3%); заниження - за 16 ознаками (28,0%). І лише 13 ознак середньоквадратичного відхилення (22,8%) вкладаються в стандартні норми (Табл. 2). Це свідчить про певну неоднорідність серії.

Міжгруповий аналіз. Порівняльна характеристика антропологічних особливостей похованих у церкві Ужгородському замку. Щоб виявити основні напрямки етнічних зв'язків популяції з Ужгорода, яка географічно представляє Центральну Європу, та визначити її місце в системі антропологічних типів населення Східної, Центральної й Північної Європи XIV - XVII ст. (крім Кавказу), проведено міжгруповий багатовимірний аналіз методом канонічного аналізу [Дерябин, 2008].

Простежимо зв'язки досліджуваної чоловічої групи з м. Ужгорода з 76 вибірками території Східної, Центральної та Північної Європи (виняток становлять вибірки Кавказу) (Табл. 3) за даними краніометрії методом канонічного [Дерябин, 2008, с. 212-230] та кластерного аналізу [Дерябин, 2008, с. 230-276], до якого залучалися групи з: с. Підборці з Дубенського р- ну [Долженко, Пшеничний, Бардецький, 2020, с. 6-9; Долженко, Пшеничний, Бардецький, 2021, с. 43-66]; Лютеньки XVII - XVIII ст. [Долженко, 2012, с. 487507]; Київського Подолу (збірна серія) XVI - XVIII ст. [Тараненко, Вікторова, Кода, Долженко, 2014, с. 249254; Долженко, 2016, с. 3-17]; Луцька (збірна серія) XVII - XX ст. [Долженко, Мазурик, 2015, с. 368-386]; київського Арсеналу [Долженко, 2010, с. 11-17; Долженко, 2011, с. 118-134; Івакін, Балакін, 2007, с. 17-26; Івакін, Балакін, 2008, с. 9-23]; Рівного [Долженко, Прищепа, 2015, с. 7-16]; Ратнева - V ст. [Долженко, Златогорський, 2016, с. 11-22]; Жовнино XVI - XVIII ст. [Dolzhenko, 2014, с. 119-132; Долженко, Прядко 2014, с. 43-50]; Батурина- XVIII ст. [Dolzhenko, 2014а, с. 40-56];

могильника біля слободи Каламіта (Крим) XIV - VII ст. [Соколова, 1963, с. 144]; Чигирина XVI - XVII ст. [Рудич, 2014, с. 170-171]; київського Михайлівського монастиря XV- XVIIIст. [Рудич, 2014, с. 179-180]; Вишгорода XVII ст. [Рудич, 2014, с. 185]; Меджибіж XIV - XVI ст. [Рудич, 2010, с. 129130]; Вінниці [Потєхіна, Долженко, 2019, с. 384-387; Долженко, Потєхіна, 2020, с. 305-310; Виногродська, Потехина, Долженко, 2020, с. 24-52]; Стайок [Долженко, 2012а, с. 169-181; Потєхіна, 2016, с. 166171; Потєхіна, 2020. с. 125-139].

Білоруси представлені двома серіями: Лукомль (центр Вітебської обл.) та Пруси XVIII- XIX ст. (центр Мінської обл.) [Саливон, 2015, с. 189-266].

Росіяни - з Орловської губ., Себежа, Старої Ладоги- 1 [Алексеев, 2008, с. 311-336]; Старої Ладоги-2 [Моисеев, Григорьева, Широбоков, Хартанович, 2016, с. 390-399]; Ярославля XVII ст., Дмитрова

ХІІ - XVI ст. [Гончарова, 2011, с. 205-206]; Пскова XIV- XVIст. [Санкина, 2000, с. 14-15]; Козіна

XVII ст. [Евтеев, 2011, с. 433-440]; Новгорода XVI- XVIIIст. [Евтеев, Олейников, 2015, с. 176-192]; Поріц (Порицы, Ижоры, РФ) [Широбоков, Верховцев 2016, с. 408-421].

Балти - 16 серій. Латиші представлені трьома серіями XVII- XVIIIст., які дослідила Р. Я. Денисова - Леймані (Leimani)XVII - XVIII ст. [Денисова, 1977, с. 241-243], Пургайлі (Purgaili)XVIII ст. [Денисова, 1977, с. 255-258], Мартиньсала XIV - XVII ст. [Денисова, 1977, с. 223-228]; трьома групами XVIII- XIXст., котрі опрацював В. П. Алексєєв: латиші-1 (Дурбе), латиші-2 (західні) і латиші-3 з Лудзи [Алексеев, 2008, с. 226-231] та однією XIX ст. за Г. В. Зариня - Орманькалнс [Зариня, 1990, с. 117].

Залучалися також литовці з м. Каунас (Kaunas). Однак, за припущенням дослідника литовської групи В. П. Алексєєва [Алексеев, 2008, с. 234-235], литовці не становили більшості серед мешканців м. Каунаса, де було багато поляків і євреїв. П'ять серій естонців: Отепя (Otepдд)XIV - XVI ст. [Марк, 1956, с. 221-223];

Кабіна (Kabina kьla)XVII ст. [Марк, 1956, с. 221-223]; Кохтла-Ярве (Kohtla-Jдrve)XVII - XVIII ст. [Марк, 1956, с. 221-223]; Арду [Моисеев, Широбоков, Крийска, Хартанович, 2013, с. 71-79]; Варбола (Warbole) XIV-XVII ст. [Марк, 1956, с. 191-192; 221223] та фіни (suomalaiset).

Молдавани представлені двома вибірками: Варатік (Vдratic) Ришканського р-ну (XVII - XIX ст.) і Старий Орхей (Orheiul Vechi)(XIV - XV ст.) [Великанова, 1975, Табл. 8, с. 144-145].

Польські групи: Якшіце (Jaksice, Kujavia)

XIV - XVII ст. [Piontek, Iwanek, Czapla, 2004/2006, c. 126], Костел св. Марії Магдалини у Вроцлаві (Kosciцl Sw. Magdaleny, Wroclaw)XVI - XVIIIст. [Kwiatkowska, Nowakowski, 2011, s. 32], Костел св. Кшиштофа (Krzysztofa)у Вроцлаві (Wroclaw) XV - XVI ст. [Krupinski, 1983; Kwiatkowska,

Nowakowski, 2011, s. 32]; Познань (Poznan)

XV - XVIIIст. [Kwiatkowska, Nowakowski, 2011, s. 32]; Варшава (Warszawa)XVIIст. [Kwiatkowska, Nowakowski, 2011, s. 32]; Слободжеве (Siaboszewo) [Piontek, Iwanek, Czapla, 2004/2006]; Лешно (Leszno) [Piontek, Iwanek, Czapla, 2004/2006]; Колобжег (Kolobrzeg, Pomerania)XIV - XVIIIст. [Strzalko, 1966; Piontek, Iwanek, Czapla, 2004/2006]; с. Челядзь Велика (Czeladz Wielka);м. Чаплінек (Czaplinek)

- XVIIIст.; Краків (Krakцw)XV - XVIII ст.; Павлов (Pavlov) XV - XVIIст.; Люблін-1 (Lubin-I), XVIII ст.; Люблін-2 (Lubin-II)XVIII - XIX ст.; Гура Xелмська (Gцra Chelmska, Pomerania)XIII - XV ст. [Wokroj, 1972, s. 273-303; Nowak, Milosz, Piontek, 2013]; !новроцлав (Inowroclaw)[Henneberg, 1988; Nowak, Milosz, Piontek, 2013]; Вісліца (Wislica) XVIII - XIXст.

Також залучено одну румунську групу з церкви св. Миколая Гіурчі (Biserica Sfдntul Nicolae-Ciurchi) - XVIII ст. [Simalcsik, Groza, Simalcsik, Miu, 2012, p. 191].

Окрім того, залучалися такі п'ять груп з Німеччини - Кенігсберг (Kцnigsberg)XVII - XIX ст. [Березина, 2010, с. 872]; Целендорф (Zellerndorf);Пфейфер (Pfeifer);Вюртемберг (Wurtemberg)та Тюбінген (Tubingen)[Евтеев, Староверов, Волков, Выскубов, Потрахов, 2020, с. 90-104]; а також Мадара X - XVI ст. [Boev, 1972; Постникова, 1978, с. 172-183]. Разом з групою з м. Ужгорода усього 77 чоловічих серій (Табл. 3).

Для даного міжгрупового канонічного аналізу за короткою програмою використано 10 краніологічних ознак: три основні діаметри черепної коробки, найменшу ширину лоба, виличну ширину, верхню висоту обличчя, висоту й ширину носа, висоту й ширину орбіти.

За канонічним вектором (КВ) I (29,2% загальної дисперсії) серія з Ужгорода (Рис. 3) отримує малі додатні значення вектора (0,134). За даним КВ простежується близькість до сільської вибірки з Волині - Ратнів (0,149) та, певною мірою, вибірки Стайки (0,151), в якій присутній балтський компонент за даними як краніоскопії [Долженко, 2012а, с. 169181], так і краніометрії [Потєхіна, 2020, с. 125-139].

За КВ II (18,2% загальної дисперсії) досліджувана група отримує великі додатні значення вектора (1,439).

Спостерігається її подібність до польської вибірки з костелу св. Марії Магдалини (Kosciol Sw. Magdaleny) (1,683) у Вроцлаві та, певною мірою, до черепів із с. Ратнів з Волині (1,200) (Табл. 3; Рис. 3).

За КВ III (13,8% загальної дисперсії) простежується подібність вибірки, що отримала великі додатні значення (1,015), до черепів з польського с. Челядзь Велика (Czeladz Wielka)(1,016) та костелу Марії Магдалини (Kosciцl Sw. Magdaleny)(1,054) (Табл. 3; Рис. 4-5).

Візуально ми можемо це простежити в просторі КВ II-III, де вибірка розташовується в правій верхній частині координатного поля між польською вибіркою Марії Магдалени та волинською - Ратнів (Рис. 5). У просторі I-III КВ спостерігається схожість досліджуваної групи на латишів з поселення Мартиньсала XIV - XVII ст., яке розташоване на одноіменному острові в пониззі Даугави [Денисова, 1977, с. 17], та на черепи XIV-XV ст. з с. Ратнів на Волині (Рис. 3-4).

Отже, за даними краніометрії, в чоловічій міській вибірці з Ужгорода простежуються волинський, польський і частково балтський антропологічні компоненти (північно-східний напрямок зв'язків).

За даними кластерного багатовимірного порівняльного аналізу, де залучалися ті самі описані чоловічі групи й ознаки, виявлено подібність досліджуваної серії до черепів з костелу Марії Магдалини XVI - XVIII ст. (Kosciцl Sw. Magdaleny)на 43-му кроці кластеризації з 77.

Жіноча серія. Дуже мала, сильно фрагментована й складається з 23 черепів, придатних для краніометрії, а, виходячи з археологічних даних, хронологічно їх можна обмежити XV - XVII ст. Xарактеризується помірною масивністю, рельєф перенісся, потилиці, виразність соскоподібних виростків і надбрівних дуг незначні. Зовнішній потиличний горб відсутній або розвинений дуже слабко (середній бал 0,5). Довжина основи черепа мала. Горизонтальна окружність через краніологічну точку офріон - велика. Група за черепним покажчиком (84,8) (Табл. 4) у середньому характеризується круглою формою черепа (брахі- кранія), тобто великою шириною черепної коробки при малій її довжині (167,0 мм). Висотний діаметр черепної коробки помірний. Лоб середньо широкий (Табл. 4).

Обличчя помірної ширини (126,1 мм) і малої висоти, сильно профільоване на рівні орбіт. Зигомаксилярний кут виявився малих розмірів, що свідчить про сильно профільоване обличчя на середньому рівні. Загальний кут лицьового профілю серії становить 87,3°. Таким чином, обличчя ортогнатне. Верхній лицьовий індекс (49,5) указує на широке обличчя (еуріен), загальнолицьовий теж широкий (еурипрозопія) (Табл. 4).

Орбіти малої ширини та висоти, за покажчиком (83,3) помірної висоти (мезоконхія). Носовий отвір характеризується малою шириною й висотою, за індексом (48,9) середньоширокий (мезоринний). Перенісся високе як за симотичним індексом, так і за дакріальним. Не знайдено жодного черепа з інфантильною формою нижнього краю грушоподібного отвору. Кут випинання носа, виміряний на трьох черепах, - дуже великий (31,7°). Загалом, за краніологічними ознаками, жіночі черепи належать до великої європеоїдної раси (Табл. 4).

Міжгруповий аналіз. Для міжгрупового канонічного аналізу жіночих серій до порівняння залучено 37 жіночих краніологічних серій зі Східної, Центральної та Північної Європи (Табл. 5).

За КВ I (33,7% загальної дисперсії) жіноча серія з Ужгорода отримує великі додатні значення вектора (1,117) (Табл. 5). За цим КВ простежується її близькість до сільської волинської вибірки Ратнів (1,146) та, меншою мірою, до міської групи з вул. Юрківська (1,043) (Табл. 5; Рис. 6-7).

За КВ II (13,8% загальної дисперсії) досліджувана група отримує помірні від'ємні значення вектора (0,633). Спостерігається її подібність до латиської західної групи (-0,727) (Табл. 5; Рис. 6; 8).

За КВ III (13,0% загальної дисперсії) простежується слабка подібність жіночої групи з Ужгорода, яка отримала великі від'ємні значення КВ (-1,424) до міської групи Суми (-0,957), що й помітно візуально (Табл. 5; Рис. 7).

Етнічна краніоскопія. З 90 черепів другої половини XIV - XVII ст. чоловічі та жіночі розглядаються спільно. Для ПІ, ЗВШ, ПОВ-II, IIIIІШ та НО дані складалися без урахування статі, для КВШ вираховувалися півсуми чоловічих і жіночих значень. Частоти ознак аналізованих двох груп наведено в Таблиці 6.

ПІ на черепах із Ужгорода відсутній (0,0%), отже, це європеоїдна ознака, позаяк за даними О. Г. Козінцева у європеоїдів ПІ коливається від 0 до 16%, у монголоїдів - від 21 до 71% [Козинцев, 1988, с. 37]; Частота появи ЗВШ на черепах досліджуваної групи мала 6,1%, що теж указує на її європеоїдність; КВШ загалом трапляється частіше у європеоїдів, ніж у монголоїдів, незважені середні частоти за О. Г. Козінцевим дорівнюють 32,9 та 19,0% відповідно [Козинцев, 1988, с. 55]. У збірній серії з чоловічих і жіночих черепів Ужгорода показник КВШ (43,1%) виявився вищим від середнього. Частота ПОВ-IIна черепах із Ужгорода мала - 37,5% і перебуває за межею незважених середніх величин як північних (55,8%), так і південних європеоїдів (46,6%, не вище за 45,0%) [Козинцев, 1988, с. 86]. IIIIІШ - високий (87,9%). Оскільки незважене середнє для європеоїдів дорівнює 70,5%, а для монголоїдів - 49,9% [Козинцев 1988, с. 110], можна вважати досліджувану серію такою, яка вкладається в європеоїдні показники за даною ознакою. Відсотки НО [Томашевич, 1988, с. 119-128] на черепах із Ужгорода помірні (Табл. 6).

До комплексу ознак, характерних для європеоїдних груп, входять низькі значення ПІ, ЗВШ, НО та високі ПОВ-II. Азійські групи характеризуються протилежним комплексом краніоскопічних ознак [Козинцев, 1988, с. 71-79].

Порівняльний багатовимірний аналіз. До багатовимірного порівняльного аналізу залучалося 34 краніологічні серії (Табл. 7): Луцьк [Бірюліна, Долженко, 2014 с. 35-52; Долженко, 2014, с. 7-25; Долженко, Мазурик, 2015, с. 368-386]; Ратнів [Долженко, Златогорський, 2016, с. 11-22]; Жовнино [Долженко, Прядко, 2014, с. 3-22]; Білгород

[Безбородых, Долженко, 2014, с. 104-120]; Вінниця, Львів, Чигирин, Берестечко [неопубліковані дані]; Лютенька [Долженко, 2012, с. 487-507]; вул. Ярославська на Подолі [Долженко, 2016, с. 3-17]; Стайки [Долженко 2012, с. 169-181]; Арсенал [Долженко, 2010, с. 11-17]; Батурин [Dolzhenko, 2014, s. 40-56]; Суми [Білинська, Долженко, 2013, с. 208214]; латиші; литовці; поляки; росіяни; болгари, яких дослідив О. Г. Козінцев [Козинцев, 1988; Kozintsev, 1992]. Результати аналізу наведено в Таблицях 8 і 9.

На першу біполярну з головних компонент (ГК) припадає фактично 29,1% загальної дисперсії (Табл. 8). Для класифікації груп найбільш значні навантаження в ГК I припали на ПІ та КВШ. Вони й роз'єднують серії за даною компонентою (Рис. 9). Досліджувана серія за рахунок великих від'ємних значень ГК І (-1,513) подібна як до української міської групи зі Львова (-1,686), так і до Кохтла-Ярве (Kohtla- Jдrve)(-1,444).

На ГК ІІ, відповідно, припадає 24,9% загальної дисперсії (Табл. 8). Для класифікації груп найбільш значні навантаження в ГК II припали на ПОВ-IIта НО. Досліджувана серія також отримала великі від'ємні значення ГК ІІ (-0,840). Найближчою за ГК II, за даними краніоскопії, є вибірка з Поділля - Вінниця (0,825)(Рис. 9).

У просторі ГК І та ГК ІІ виявлено подібність досліджуваної серії до вибірки черепів із м. Львів (збірна серія: Катедральна, св. Миколая, Замкова, неопубліковані дані).

На ГК ІІІ припадає 18,1% загальної дисперсії (Табл. 8). Ужгород отримує дуже великі додатні значення ГК ІІІ (2,151). Певну подібність можна помітити з вибірками Берестечко (2,538) і Вишгород (2,563) (Рис. 10).

За даними кластерного багатовимірного аналізу, тільки на 15-му кроці кластеризації з 33 (дистанція 1,840), досліджувана вибірка проявляє подібність до змішаної групи з Берестечка [Свєшніков, 2008].

У цілому, за даними краніоскопії виявлено подібність досліджуваної групи до львівської серії та вибірки з Берестечка (північно-східний напрям зв'язку). Однак на сьогодні за даною методикою не опрацьовано західні серії.

Розглянемо міжгрупові зв'язки дискретно- варіативних ознак на внутрішньопопуляційному рівні (Табл. 9). Найтісніший зв'язок (близько 0,4 за абсолютною величиною) об'єднує тільки дві ознаки: ПІ та КВШ. На рівні близько 0,3 до них приєднуються ПОВ II. Таож у даному аналізі ПІ та КВШ є найбільш диференціювальними расовими ознаками.

Отже, антропологічний аналіз решток, виявлених у середньовічній церкві на території Ужгородського замку, дає змогу зробити такі загальні висновки:

1. Під час робіт археологічної експедиції Ужгородського національного університету на пам'ятці було зібрано рештки від 130 поховань. 72 з них повністю або частково збережені, інші - це черепи чи їх фрагменти від криптових поховань, понищених у XVIII ст.

2. Датується даний антропологічний матеріал у межах другої половини XIV - XVB ст. Хоча зазначимо, що жіноча серія хронологічно обмежується XV - XVII ст.

3. За статево-віковим аналізом структура збережених поховань така: 16,67% - дитячі та 83,33% - дорослі (з яких 68,33% - чоловіки та 31,67% - жінки). Якщо враховувати й черепа з понищених криптових поховань, то вибірка дорослих така: 72,88% - чоловіки, а середній вік їх смерті близько 40 років та 27,12% - жінки, в яких середній вік смерті становить близько 32,5 року. Спосіб життя тодішнього суспільства, в якому склалася ця структура, потребує окремого дослідження.

4. Для краніометрії придатними виявилися рештки від 90 поховань (67 чоловічих і 23 жіночих), не враховуючи дитячих. Також, за даними краніометрії, визначено, що чоловіки й жінки, поховані в церкві на території Ужгородського замку, належать до одного краніологічного типу.

5. Чоловіча вибірка помірно брахікранна. В середньому - широколиця з низьким, сильно профільованим на рівні орбіт і альвеолярного виростку обличчям, ортогнатна. Орбіти широкі. Ніс середній, кут його випинання - помірний. Перенісся високе.

6. У результаті зіставлення квадратичних відхилень за 57 основними ознаками та індексів чоловічих черепів з середньовічної церкви Ужгородського замку зі стандартними виявлено неоднорідність серії.

7. За даними краніометрії, в чоловічій міській брахікранній вибірці з Ужгорода простежується волинський (Ратнів), польський (костел Марії

Магдалини в м. Вроцлав) та частково балтський (Мартиньсала, Латвія) антропологічний компонент, тобто північно-східний напрямок зв'язків.

8. Жіноча вибірка в середньому брахікранна, простежується певна метисація. Обличчя помірної ширини й малої висоти, сильно профільоване на рівні орбіт, ортогнатне. Орбіти малої ширини та висоти. Перенісся високе. Кут випинання носа дуже великий.

9. При порівнянні жіночої групи за результатами багатовимірного канонічного аналізу виявлено її певну подібність до сільської волинської вибірки Ратнів і київської вибірки з Подолу (вул. Юрківська).

10. За даними краніоскопії, на цьому етапі виявлено подібність досліджуваної групи (чоловіки й жінки) до Львівської серії та групи з Берестечка (північно - східний напрямок зв'язків). Отже, за двома методиками простежується переважно північно- східний напрямок.

11. За двома антропологічними методиками (краніометрія, краніоскопія) обстежена група (чоловіки та жінки) є змішаною, простежуються певні західні, північні й південні ознаки, з яких дещо переважають останні.

Зазначимо, що подальші археологічні дослідження пам'ятки дадуть можливість отримати додатковий антропологічний матеріал, це збільшить вибірку, а це в свою чергу сприятиме більш повній і об'єктивній характеристиці антропологічного складу людей, похованих у церкві на території Ужгородського замку.

Список використаних джерел

1Berry, A. C., Berry, R. J., 1967. Epigenetic Variation in the Human Cranium, Journal of Anatomy, 101, p. 361-379.

2Boev, P., 1972. Die Rassentypen der Balkanhalbinsel und der Ostagaischen Inselwelt und deren Bedeutung fur die Herkunft ihrer Bevцlkerung, Sofia: Verlag der Bulgarischen Akademie der Wissenschaften, 269 p.

3Brothwell, D. R., 1972. Digging up Bones,London: Trustees of the British museum, 196 p.

4Bruzek, J., 1995. Diagnose sexuelle a l'aide de l'analyse discriminante apliquee au tibia, Antropologia Portuguesa, № 13, Coimbra,

р. 93-106.

5Bruzek, J., 2002. A Method for Visual Determination of Sex, Using the Human Hip Bone, American Journal of Physical Anthropology, № 117 (2), p. 157-168.

6Bruzek, J., Santos, F., Dutailly, B., Murail, P., Cunha, E., 2017. Validation and Reliability of the Sex Estimation of the Human os coxae Using Freely Available DSP2 Software for Bioarchaeology and Forensic Anthropology, American Journal of Physical Anthropology, № 164 (2), p. 440-449.

7Buikstra, J. E., Ubelaker, D., H., 1994. Standards for Data Collection from Human Skeletal Remains, Fayetteville: Arkansas Archeological Survey Research Series, № 44, 272 p.

8Chekanowski, J., 1967. Czlowek w czasie iprzestrzeni, Warszawa: Panstwowe Wydawnictwo Naukowe, 335 s.

9Dolzhenko, Yu. V., 2014a. Craniological Characteristics of the Baturyn's Population in 17-18 centuries, Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам'яткознавства. (Серія «Пам'яткознавство Північного регіону України», № 6, вип. 18 (21),

с. 40-56.

10Dolzhenko, Yu. V., 2014. Craniology of XVI-XVIII Centuries Zhovnyno Burial. Modern Science - Moderni veda, Prague: Nemoros, № 4, p. 119-132.

11Dwight, T., 1905. The Size of the Articular Surface of the Long Bones as Characteristics of Sex an Anthropological Study, American Journal of Anatomy, vol. 4, p. 19-32.

12Henneberg, M., 1988. Decrease of Human Skull Size in the Holocene, Human Biology, vol. 60, №. 3, p. 395-405.

13Kozintsev, A., 1992. Ethnic Epigenetic: a New Approach, Ethnische Epigenetik, Homo, vol. 43/3, Jena, New York, p. 213-244. Krupinski, T., 1983. Szczqtki kostne z kosciola sw. Idziego (XIV-XV w.), cmentarza przy ulicy Szewskiej (XIV-XV w.) i przykosciele sw. Krzysztofa (XV-XVI w.) we Wroclawiu, Materialy i Prace Antropologiczne, Wroclaw: Zaklad Antropologii Polskiej Akademii Nauk, t. 104, s. 21-33.

14Kwiatkowska, B., Nowakowski, D., 2011. Charakrerystyka antropologiczna szczatkow kostnych z cmentarza przy kosciele sw. Marii Magdaleny we Wroclawiu (XVI-XVIII w.). Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Przyrodniczego we Wroclawiu. Biologia i hodowla zwierzat, wyp. LXIII, s. 25-43.

15Martin, R. 1928. Lehrbuch der Anthropologie. In systematischer Darstellung. Mit besonderer Berьcksichtigung der anthropologischen Methoden fьr Studierende, Arzte und Forschungsreisende. Zweite, vermehrte Auflage, Jena: Gustaf Fisher, Bd. II., 1062 s.

16Nowak, О., Milosz, Е., Piontek, J., 2013. Anthropological Characteristics of Skeletal Material from the Cemetery of St. Nicholas ' Church in Elblqg (13^th Century), Poznan: Wydawnictwo Instytutu Antropologii. Uniwersytet im. Adama Mickiewicza, 99 р.

17Pearson, K., 1914. On the Problem of Sexing Osteometric Material, Biometrika, vol. 10, p. 479-487.

18Piontek, J., Iwanek, B, Czapla, Z., 2004/2006. The Crania from Modem Cemeteries in Jaksice (Kujawsko-Pomorskie Province, Poland) and Craniometric Relationships among Medieval and Modern Central European Populations, Studies in Historical Anthropology, vol. 4, p. 123-135.

19Simalcsik, A., Groza, V.-M., Simalcsik R.-D., Miu. G. 2012. «Sf. Nicolae-Ciurchi», the Medieval Necropolis (16th - 18th Centuries) of «sfantul Nicolae-Ciurchi» Church from Iasi City (Romania): Anthropologic Data. Analele Stiintificeale Universitдtii «Alexandru Ioan Cuza» din Iasi, s. Biologie animala, t. LVIII, p. 183-194.

20Strzalko, J., 1966. Propozycje budowy dawnej ludnosci Kolobrzegu na podstawie szczqtkцw kostnych z cmentarzyska przy kolegiacie kolobrzeskiej (XIV - XVIII w.), PrzeglqdAntropologiczny, t. 32, Poznan, s. 177-191.

21Suk, V., 1932. Antropologie Podkarpatske Russi. Spisy vydavaneprirodoveckou facultetMasarykovy Universitetu. Brno, s. 3-28.

22Ubelaker, D. H., 1978. Human Skeletal Remains: Excavation, Analysis, Interpretation. Chicago, IL: Aldine Publishing, 116 p.

23Vallois, H. V., 1937. La duree de la vie chez l'homme fossile. L'Anthropologie, № 47, p. 499-532.

24Wokroj, F., 1972. Antropologiczna analiza szczatkцw kostnych z sredniowiecznego cmentarzyska «Gцra Chelmska», Materialy zachodniopomorskie, vol. 18, p. 273-303.

25Алексеев, В. П., 2008. Избранное. Происхождение народов Восточной Европы, Москва: Наука, т. 4, 342 c.

26Алексеев, В. П., Дебец, Г. Ф., 1964. Краниометрия. Методика антропологических исследований, Москва: Наука, 128 с.

27Безбородых, В. И., Долженко, Ю. В., 2014. Палеоантропология городских жителей Белгорода XVIII- XIX вв. Физическая антропология: методики, базы данных, научные результаты, Санкт-Петербург, с. 104-120.

28Березина, Н. Я., 2010. Антропологические особенности населения Кёнигсберга XVIII- XIX вв. Человек и древности: памяти Александра Александровича Формозова (1928 - 2009), Москва: Гриф и К., с. 867-875.

29Білинська, Л. І., Долженко, Ю. В., 2013. Населення Сум другої половини XVII - XVIIIст. за результатами археологічних та антропологічних досліджень пізньосередньовічного цвинтаря, Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні, Київ - Нікополь, 2013, вип. 22, с. 208-214.

30Бірюліна, О., Долженко, Ю., 2014. Cialo moie grzeszne w cerkwi ma byc pogrzebione y pochowane: історико-антропологічний нарис про похованих у крипті луцької Хрестовоздвиженської братської церкви, Zamojsko-Wolynskie zeszyty muzealne. Замосько-Волинські музейні зошити,Zamosc - Луцьк, вип. VI, с. 35-52.

31Бунак, В. В., 1948. Антропологические исследования в Закарпатской области, Краткие сообщения института этнографии, Москва - Ленинград: Изд-во Акад. наук СССР, вып. 4, с. 18-25.

32Великанова, М. С., 1975. Палеоантропология Прутско-Днестровского междуречья, Москва: Наука, 283 c.

33Виногродська, Л. І., Потехина, І. Д., Долженко, Ю. В., 2020. Формування соціально-просторової й антропологічної структури давньої Вінниці за археологічними (ХІІІ - XVI ст.) й антропологічними (XVIII - XIX ст.) матеріалами, Сторінки історії, вип. 51, с. 24-52.

34Гончарова, Н. Н., 2011. Формирование антропологического разнообразия средневековых городов: Ярославль, Дмитров, Коломна, Вестник антропологии. Научный альманах, Москва, вып. 19, с. 202-216.

35Денисова, Р. Я., 1977. Этногенез латышей (по данным краниологии), Рига: Наука, 360 с.

36Дерябин, В. Е., 2008. Курс лекций по многомерной биометрии для антропологов, Москва: МГУ, биологический факультет, 332 с.

37Долженко, Ю. В., 2010. До питання про неметричні ознаки на людських черепах із Київського Арсеналу XVII - XVIII ст., Лаврський Альманах. Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури. Збірник наукових праць, Київ, вип. 25, с. 11-17.

38Долженко, Ю. В., 2011. Неметричні ознаки на черепах похованих із Київського Арсеналу XVII - XVIII ст., Болховітіновський щорічник, Київ, с. 118-134.

39Долженко, Ю. В., 2012. Антропологічні матеріали могильника козацького часу Лютенька, Проблеми дослідження пам'яток археології східної України (пам'яті С. Н. Братченка), Луганськ: Б/в, с. 487-507.

40Долженко, Ю. В., 2012а. Неметрические признаки на человеческих черепах из могильника времен казачества - Стайки, Вестник Антропологии, Москва, вып. 19, с. 169-181.

41Долженко, Ю. В., 2014. Краніологія похованих під Кафедральним Костелом Св. Петра і Павла у Луцьку в XVII - XX ст., Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія, вип. 2, ч. 1, Тернопіль, с. 7-25.

42Долженко, Ю. В. 2016. Краніологія населення Київського Подолу 16-18 ст. (могильник по вул. Юрківська, 3), Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Серія: історія, Тернопіль, вип. 2, ч. 3, с. 3-17.

43Долженко, Ю. В., Златогорський, О. Є., 2016. Краніологічні матеріали XV-XVI ст. із розкопок с. Ратнів, Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, серія: історія, вип. 1, ч. 4, с. 11-22.

44Долженко, Ю. В., Мазурик, Ю. М. 2015. Краніологія населення Луцька XVII - XX ст., Український історичний збірник, вип. 18, с. 368-386.

45Долженко, Ю., Мойжес, В., 2019. Антропологічний аналіз поховань в середньовічній церкві Ужгородського замку (виявлених 2018 року), Науковий вісник Ужгородського університету. Серія історія, вип. 2 (41), с. 192-205.

46Долженко, Ю., Мойжес, В., 2022. Антропологічний аналіз поховань у церкві Ужгородського замку: статево-віковий та етнічний аспекти, Ідентичності в умовах пограниччя, Матеріали міжнародної наукової конференції (Ужгород, 27-28 січня 2021 р.), Ужгород, с. 69-82.

47Долженко, Ю. В., Потєхіна, І. Д., 2020. Аналіз краніологічної серії з поховань XVIII - XIX ст. у Вінниці, Археологічні дослідження в Україні 2018р., Київ: ІА НАН України, с. 305-310.

48Долженко, Ю., Прищепа, Б. 2015. Краніологія похованих у Римо-католицькому костелі св. Антонія міста Рівного XVI- XVII ст., Археологічні студії «Межибіж». Науковий щорічник, вип. 4, с. 7-16.

49Долженко, Ю., Прядко, О. 2014. Історико-антропологічний нарис поховань XVI - XVIII ст. з с. Жовнино на Черкащині, Етнічна історія народів Європи, вип. 44, с. 43-50.

50Долженко, Ю. В., Пшеничний, Ю. Л., Бардецький, А. Б., 2020. Чоловіча вибірка поховань XVIH - XIX ст. з урочища Острів Дубовець поблизу Дубна, Історія, культура, пам'ять у науковому вимірі: стан, перспективи: матеріали І всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Київ, 22 травня 2020 р., Київ: Арт Економі, с. 6-9.

51Долженко, Ю. В., Пшеничний, Ю. Л, Бардецький, А. Б., 2021. Кладовище Свято-Вознесенського монастиря на острові

Дубовець поблизу Дубна (за результатами архео-антропологічних досліджень 2019 р.), Дубенський науковий вісник. Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції, присвяченої 920-річчю першої писемної згадки про місто Дубно, Дубно, с. 43-66.

52Долинова, Н. А., 1999. Дерматоглифика восточных славян. Восточные славяне. Антропология и этническая история, Москва, с. 60-79.

53Дяченко, В. Д., 1965. Антропологічний склад українського народу: порівняльне дослідження народів УРСР і суміжних територій, Київ: Наукова думка, 127 с.

54Евтеев, А. А., 2011. Краниологическая серия XVIII века из некрополя села Козино (Московская обл.): внутригрупповая изменчивость и предварительные результаты межгруппового анализа, Археология Подмосковья. Материалы научного семинара, вып. 7, Москва: Институт археологии РАН, с. 433-440.

55Евтеев, А. А., Олейников, О. М., 2015. Археологические и палеоантропологические исследования на Даньславле улице в Великом Новгороде, Российская Археология, № 1, с. 176-192.

56Евтеев, А. А., Староверов, Н. Е., Волков, В. А., Выскубов, С. П., Потрахов, Н. Н., 2020. Материалы к краниологии германоязычного населения Среднего Поволжья, юго-западной Германии и восточной Австрии. тунгусоязычных народов Дальнего Востока: эвены, эвенки, нанайцы, Вестник Московского университета, Серия 23, Антропология, № 3, с. 90-104.

57Зариня, Г. В., 1990. Антропологический состав населения Аугшезме XVI - XIX вв., Балты, славяне, прибалтийские финны: Этногенетические процессы, Рига: Наука, с. 109-123.

58Івакін, Г. Ю., Балакін, С. А., 2007. Поховання в склепах та на цегляних виростках Вознесенського некрополя XVII - XVIIIст., Лаврський Альманах. Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури. Збірник наукових праць, вип. 19, с. 17-26.

59Івакін, Г. Ю., Балакін, С. А., 2008. Розкопки на території Старого київського Арсеналу 2005 - 2007 років, Лаврський альманах, Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури. Збірник наукових праць. с. 9-23.

60Козинцев, А. Г., 1988. Этническая краниоскопия: расовая изменчивость швов черепа современного человека, Ленинград: Наука, 185 с.

61Коперницкий, И. С., 1861. Предварительные данные о краниологических исследованиях строения славянских черепов, Университетские известия, Киев: Киевский университет св. Владимира, т. 1, с. 81-103.

62Марк, К. Ю., 1956. Палеоантропология Эстонской ССР, Балтийский Этнографический сборник, Москва: Академия Наук СССР, с. 170-228.

63Мовсесян, А. А., 2005. Филогенетический анализ в палеоантропологии (феногеография народов мира), Генетика, Москва: Наука, т. 41, № 9, с. 1272-1282.

64Мовсесян, А. А., Мамонова, Н. Н., Рычков, Ю. Г., 1975. Программа и методика определения аномалий черепа, Вопросы антропологии, № 51, с. 15-45.

65Моисеев, В. Г., Григорьева, Н. В., Широбоков, И. Г., Хартанович, В. И., 2016. Краниологические материалы из раскопок у церкви Святого Георгия в Старой Ладоге. Радловский сборник. Научные исследования и музейные проекты МАЭ РАН в 2015 г., Санкт-Петербург, с. 390-399.

66Моисеев, В. Г., Широбоков, И. Г., Крийска, А., Хартанович, В. И., 2013. Краниологическая характеристика

средневекового населения Эстонии, Радловский сборник. Научные исследования и музейные проекты МАЭ РАН в 2012 г., Санкт Петербург: МАЭ РАН, с. 71-79.

67Мойжес, В., 2019. Матеріали археологічних досліджень середньовічної церкви на території Ужгородського замку за 2018 рік, Науковий збірник Комунального закладу «Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тивадара Легоцького» Закарпатської обласної ради, вип. XVIII- XIX, Ужгород: TIMPANI, с. 40-41.

68Мойжес, В., 2020. Результати археологічних досліджень церков Ужгорода у 2018 році, Фортеця: збірник заповідника «Тустань», Львів: ПРОСТІР-М, с. 120-147.

69Мойжес, В., 2020а. Результати досліджень зруйнованих церков Ужгорода, Археологічні дослідження в Україні 2018, Київ: ІА НАН України, с. 38-41.

70Мойжес, В., 2021. Питання датування церкви на території Ужгородського замку, Наукові записки Ужгородського університету. Серія: історично-релігійні студії, вип. 7, с. 37-50.

71Никитюк, Б. А., 1960. Определение возраста человека по скелету и зубам, Вопросы антропологии, вып. 3, с. 118-129.

72Пашкова, В. И., 1958. Определение пола и возраста по черепу, Ставрополь, 24 с.

Пеняк, П., 2010. Розкопки замкової церкви Ужгорода, Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, вип. 14, с. 345-353.

73Постникова, Н. М., 1978. К антропологии сельского населения Волжской Булгарии, Вопросы антропологии, вып. 58, с. 172-183.

74Потєхіна, І. Д., 2016. До антропології козацької доби : могильник Стайки, Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. Збірник наукових статей Присвячується світлій пам'ятіД. Я. Телегіна, вип. 25, с. 166-171.

75Потєхіна, І. Д., 2020. Краніологічний комплекс мешканців містечка Стайки XVHст. і його походження, Історична антропологія та біоархеологія України, вип. 2, с. 125-139.

76Потєхіна, І. Д, Долженко, Ю. В., 2019. Антропологічні матеріали з розкопок у старому місті, Вінниця, Археологічні дослідження в Україні 2017р., Київ, с. 384-387.

...