Історія виникнення перших державних утворень

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІЙСЬКОВА АКАДЕМІЯ м. ОДЕСА

Кафедра гуманітарних та соціально-економічних дисциплін

РЕФЕРАТ

на тему:

«Історія виникнення перших державних утворень»

Виконала курсантка Факультету ПС МТЗ, 371 групи

Басенко Христина Геннадіївна

Науковий керівник Гибало Олег Вікторович

ОДЕСА 2022

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Причини і передумови виникнення перших державних утворень

РОЗДІЛ 2. Держави Месопотамії

РОЗДІЛ 3. Єгипетська держава

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність. Наразі в світі існує дуже багато держав, та в основі кожної з них лежать майже одні й ті самі процеси, так сказати «фундамент», на якому зводилася держава. Процеси ці почали проходити в суспільстві ще багато років тому, за тисячі років до нашої ери, але деякі речі все одно залишаються незмінними. Тож розглядання тих явищ і процесів, які мали місце в стародавньому суспільстві і призвели до утворення держав, є дуже актуальним нині. З досвіду стародавніх держав та суспільства можна почерпнути багато цікавого та корисного, особливо це актуально для тих, хто перебуває на державних посадах. Вивчаючи історію стародавніх держав, можна навчитись приймати зважені рішення, які принесуть державі користь, а не приблизять її до розвалу. Особливо корисним буде повчитись на помилках стародавніх цивілізацій, яких було чимало. Жодна зі стародавніх держав, які ми розглянемо в цій роботі, хоч як довго вона існувала, все ж розпалася. І якщо ми не хочемо повторити їхню долю, варто приділяти увагу вивченню історії давніх держав, їхнього народження та занепаду.

Об'єкт дослідження - державотворення Стародавнього світу.

Предмет дослідження - перші державні утворення на територіях Месопотамії, Єгипту, Індії.

Мета дослідження :

Проаналізувати основні причини утворення перших держав.

Розглянути процеси державотворення на різних територіях.

Теоретичне та практичне значення роботи.

Аналіз причин і передумов виникнення перших державних утворень, виділення схожостей та відмінностей між державотворчими процесами у різних народів.

Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, основної частини, поділеної на чотири розділи, висновків та списку літератури.

РОЗДІЛ 1. Причини і передумови виникнення перших державних утворень

Виникненню держав, як нам відомо, передував первісний лад. Але відносини у суспільстві починають змінюватися, і первісний лад, управління, система організації життя в цілому вже не задовольняють потреб суспільства. Процес виникнення держави був поступовим- спочатку відбулися три поділи праці:

-відокремлення скотарства від землеробства;

-відокремлення ремесла від землеробства;

-відокремлення торгівлі від виробництва.

Диференціація та спеціалізація праці, яка раніше була колективною, мала своїм наслідком появу надлишкового продукту, а згодом почалося його накопичення у вигляді знарядь праці, запасів товарів, земельних ділянок. Все це поступово концентрувалося в руках окремих сімей, в першу чергу старійшин та військових начальників. Саме так з'являється приватна власність. Наслідком цього став майновий розкол у суспільстві, якщо раніше всі були рівні, з появою приватної власності люди розділяються на дві групи- багаті та бідні, інтереси яких починають розходитися. За таких умов родоплемінна організація виявилася безсилою, потрібні були нові органи влади та управління. Саме через розкол на дві нерівні економічні групи- багатих та бідних- суспільство і породжує таку організацію влади, яка б підтримувала інтереси заможної частини суспільства і водночас стримувала протиріччя між ними та економічно залежною частиною суспільства. Цією організацією і стала держава. Разом з державою виникає також право, за допомогою якого, власне, і підтримувалися інтереси заможної верстви суспільства. Держава і право стали нероздільними суспільними утвореннями та основними засобами розв'язання суперечностей в суспільстві.[7, 56 ст.]

Тож можна виділити такі основні причини утворення держави:

-три великі поділи праці;

-поява надлишкового продукту, приватної власності на засоби виробництва, і як наслідок, майнової нерівності;

-утворення суспільних економічних класів з протилежними інтересами, конфліктами між ними;

-неспроможність суспільної влади первісного суспільства управляти ним за наявності класових суперечностей;

Серед передумов виникнення держави виділяють економічні, соціальні, політичні та географічні. Якщо говорити про економічні, то однією з перших передумов був перехід від привласнення до виробництва. Згодом ускладнюються відносини в сфері виробництва, товарообмінні відносини, поглиблюються економічні суперечки між членами суспільства. Заборона кровозмішення, заміна полігамних відносин на моногамні, втрата родовою общиною однорідності, що була заснована на кровному родстві та поява сім'ї- все це стало соціальними передумовами виникнення держави. Політичні передумови- це, в першу чергу, як вже говорилося, нездатність суспільної влади задовольняти інтереси оновленого суспільства, поступове концентрування влади в руках обмеженого кола людей, а також поява озброєних загонів при владі, які згодом переростають у структури апарату примусу. А заміна кочового способу житті на осілий та закріплення за певною родовою общиною певної території стали географічними передумовами виникнення держави. [7, 48 ст.]

Дуже багато вчених, які жили у різні історичні епохи, замислювалися над питаннями походження держави і права, побудови державного устрою, соціального призначення держави і права, співвідношення держави і особи, права і закону. Наслідком цього було виникнення різноманітних теорій виникнення держави:

-патріархальної (Аристотель), яка стверджує, що причиною виникнення держави стала сім'я;

-теологічної (Аврелій Августин, Фома Аквінський), яка вказує на божественне походження держави;

-теорією насильства (Є. Дюринг, К. Каутський), яка пояснює появу держави завоюваннями одними народами інших;

-технократичної (Г. Уайльд, Н. Михайлівський), яка пояснює походження держави переходом до економіки виробництва;

-історико-матеріалістичної (К. Маркс, Ф. Енгельс), яка є найбільш поширеною нині, і вказує на виникнення держави через виникнення майнової нерівності, розшарування суспільства та виникнення суспільних класів.

Тези багатьох із цих теорій враховуються і в сучасній науці, що необхідно для кращого розуміння складного процесу державотворення та власне держави, її ролі в розвитку суспільства на різних історичних етапах. [7, 122 ст.]

Території, на яких виникають перші держави в історії людства, називаються «колисками цивілізації». В цій роботі ми розглянемо три такі «колиски»- Месопотамію, або Межиріччя, Єгипет та долину річки Інд.

РОЗДІЛ 2. Держави Месопотамії

Виникнення та розквіт перших в історії людства цивілізацій відбулися саме в Месопотамії, або, як її ще називають, Межиріччі- на території між річками Тигр та Євфрат. Територія була надзвичайно родючою, що сприяло швидкому розвитку землеробства та скотарства на цих землях. Річки, можна сказати, були «годувальницями» людей- м'який клімат, родючий грунт , а також природне добриво (річковий намул) дозволяли збирати дуже щедрі врожаї.

Іноді бувало і таке, що повені або посухи знищували весь врожай, і щоб запобігти цьому, люди почали споруджувати дамби, греблі, канали- систему штучного зрошення. Такі роботи вимагали зусиль великої кількості людей, а також наявність організованості та дисципліни. Крім того, час від часу населенню Межиріччя не вистачало будівельних матеріалів- дерева, каменю, металевих руд- тож треба було обмінювати на щось або купувати це у жителів інших країн, тобто можна говорити про появу зовнішньої торгівлі. Бувало й таке, що за сировину доводилося вести війни, для цього потрібно було утримувати військо, організовувати оборону кордонів, військові походи. Це спонукало племена об'єднуватися в потужні племінні союзи. [2, 66 ст.]

Великі колективи не можуть здійснювати спільні розумові операції з управління, тож змушені були доручати це окремим людям- вождям. Поступово управління ставало професійною справо, вожді перетворювались на правителів. Всі ці процеси і призвели до виникнення на території Межиріччя держави, одними з основних функцій якої були підтримання внутрішнього порядку в суспільстві та оборона від зовнішніх ворогів. Першою державою Межиріччя стала Шумерська, яка існувала в ІV-II тис. до н.е.[2, 103 ст.]

Шумери не були автохтонами, вони прийшли на територію Межиріччя, але звідки саме-точно досі невідомо. Скоріш за все шумери з'явилися на цій території приблизно в 5500 р. до н. е., є припущення, що вони прибули з прикаспійських областей. Шумери починають активно будувати водосховища та канали, перетворюючи тим самим містами посушливі землі на вкрай родючі. Крім водоканалу, шумерам належать такі винайдення, як плуг, візок на колесах та вітрильний човен. Завдяки поливному землеробству держава почала процвітати, а достаток їжі спричинив збільшення кількості населення, зростання міст та появу у людей можливості змінити суто сільські заняття на міські. [1, 27 ст.]

Серед шумерів починає виділятися такий прошарок суспільства, як торговці, набуває розповсюдження обмін сільськогосподарської продукції на метал, деревину та інші ресурси. З'являється також багато ремісничих майстерень. Шумерське суспільство об'єднувалося в міста, яких існувало всього дванадцять, і кожне з яких мало свого правителя та фактично було незалежним від інших, але спільна мова, культура та релігійні вірування об'єднували міста. Спочатку управляла містами рада старійшин. Якщо виникали якісь конфлікти, рада призначала лугалей (з шумерської- «велика людина»), які мали знайти рішення. Згодом ця посада стала спадковою, я вся влада поступово перейшла до лугалей, яких ще називали царями, або правителями. [1, 79 ст.]

Шумери були дуже релігійними та споруджували для своїх богів велетенські храми- зіккурати, деякі з яких досягали 50 метрів. До наших часів зберігся великий зіккурат в Урі, яки й справді вражає своїми розмірами. Крім того, шумери були чудовими математиками, використовували десяткову й шістдесятирічну систему числення, якими ми користуємося і понині. Але найграндіознішим досягненням Шумерської цивілізації вважається створення писемності. Шумерська мова стала першою записаною мовою. Завдяки писемності шумери могли фіксувати все, починаючи торговими угодами і закінчуючи міждержавними договорами. Близько 2350 р. до н. е. Шумер захопили семітські племена, що прийшли з півночі, і до 1950 р. до н. е. шумери втратили політичну могутність, але їхня писемність, закони та релігія знайшли відображення в інших прийдешніх цивілізаціях Месопотамії- Вавилоні та Ассирії. [1, 235 ст. ]

Вавилон почав перетворюватися у велике поселення ще в останні століття існування Шумеру, вигідне географічне положення, а також прихід сюди амореїв у 2000 р. до н. е., які зробили Вавилон своїм опорним пунктом, забезпечили його звеличення. Він стає столицею невеликого царства. Перші п'ять царів поступово розширювали свої володіння, а шостий цар Хаммурапі в 1763 р. до н. е. переміг царя Ларси Рим-Сіна І і створив могутню централізовану державу. Територія держави включала в себе не тільки Шумер, а й увесь район від Перської затоки до Сирії. [3, 202 ст.]

Царювання Хаммурапі було ознаменоване успішними війнами, будівництвом, встановленням для усієї країни єдиного культу- бога Мардука, а також укладенням зводу законів, які широко відомі під назвою законів Хаммурапі. Закони Хаммурапі дають уявлення про суспільну структуру, класовий характер стародавньовавилонської держави, правове становище населення. Суспільство складалося з двох основних класів- рабовласників і рабів. Невільниками були здебільшого полонені, але було і боргове рабство, яке обмежувалося трьома роками. При складанні збірника законів в його основу було покладено звичаєве право, шумерійські судебники та нове законодавство. Звісно, закони не досконалі з точки змісту їх повноти, містами надто радикальні та не передбачають різних явищ життя, але для стародавнього світу вони були значним досягненням. Своїм законодавством Хаммурапі намагався закріпити устрій держави, панівною силою в якій мали бути дрібні і середні рабовласники. Це перший відомий звід законів, що висвітлював рабовласницький лад, приватну власність. Закони містять деякі пережитки родового ладу, що проявляється в суворих покараннях, збереженні принципу талона, застосуванні ордалій. Закони були вибиті на великому, чорному базальтовому стовпі, який у 1901 р. віднайшла французька археологічна експедиція при розкопках міста Сузи. Зверху стовпа зображений Хаммурапі, він стоїть перед троном, на якому сидить верховний бог Вавилону Мардук. В руках у Хаммурапі жезл- символ судової влади, який вручив царю бог.[5]

Імперія Хаммурапі протрималась близько двох століть. У 1595 р. до н. е. місто було пограбоване та зруйноване хеттами. Водночас почала розвиватись нова велика держава- Ассирія.

Історія Ассирії поділяється на три періоди- староассирійський (XX-XVI ст. до н. е.), середньоассирійський (XV-XI ст. до н. е.) та новоассирійський (X-VII ст. до н.е.). Протягом староассирійського періоду держава складалася фактично з одного міста- Ашшуру, та не мала великого політичного впливу. Часто Ашшур опинявся під владою інших держав, наприклад Вавилону або Мітанні. В середньоассирійський період держава починає потроху відстоювати свою незалежність, царі Ассирії ходили в численні військові походи, завойовували землі навколо Ашшуру, чинилися напади на Вавилон. А новоассирійський став періодом найбільшого піднесення Ассирії, яке пов'язано з іменами Ашшур-назір-апала ІІ, який вів успішні війни з Сирією та Фінікією і приєднав до Ассирії численні землі, та Тіглатпаласара ІІІ, який зміцнив військо, перевівши його на державне утримання, а розорених вільних землеробів наділив землею і зобов'язав виконувати військову повинність. Загалом він залучав населення завойованих країн до військової служби. [6]

Ассирія зміцніла завдяки безперервним загарбницьким війнам, і територія її значно розширилася за рахунок загарбаних земель та підкорених держав. Основою господарства стала експлуатація прикріплених до землі рабів, які перебували у власності держави. Столицею Ассирії стало місто Ніневія, яке ще називали «містом левів» або «містом крові». Ніневія являла собою всю розкіш Стародавнього Сходу, захоплену під час завойовницьких походів і привезену сюди. Башти і стіни покривала шкіра, здерта с тіл полонених, а при вході в місто в клітках сиділи полонені царі. [6]

У VII ст. до н. е. Ассирія підкорила собі все Межиріччя, а також Єгипет та держави Східного Середземномор'я. Їй платили данину острів Кіпр, держава Урарту на Кавказі та багато інших. Найвищої своєї могутності Ассирія досягла за часів царя Ассаргаддона (680-660 рр.до н.е.) та Ашшурбаніпала (669-627 рр. до н. е.). Але вже в 650-520 рр. почалося поступове її ослаблення- поневолені народи підіймали масові повстання, які розхитували державу. Зрештою вавилоняни об'єдналися з іншими народами та розгромили Ассирію, в 605 р. до н. е. вона перестала існувати. [3, 301 ст.]

РОЗДІЛ 3. Єгипетська держава

Приблизно одночасно з державотворчими процесами, які відбувалися в Месопотамії, те ж саме відбувалося і в Єгипті. Та все ж географічний чинник був основною причиною виникнення держави на цій території. Справа в тому, що території Північної Африки були заселені ще з часів палеоліту, але державотворчі процеси почалися тільки в ІV тис. до н. е., коли різко змінився клімат і долина річки Ніл стала схожою на оазис, оточений пустелями. І якщо Тигр та Євфрат поділяли Месопотамію на ізольовані області, то Ніл навпаки, сприяв об'єднанню країни. Ріка була основним шляхом та основним способом комунікації, в процесі руху переселенців по Нілу утворювалися своєрідні сільськогосподарські общини, які постійно контактували між собою. Таким чином, ці контакти забезпечили виникнення держави та політичне об'єднання Єгипту.

Єгипетська культура дуже своєрідна, не схожа ні на яку іншу культуру світу- цьому сприяла географічна ізоляція Єгипту, який був оточений пустелями. Основою господарства було землеробство, засноване на іригації, ооскільки природних опадів було дуже мало. Зате Ніл кожного року розливався, залишаючи після себе дуже родючий ілювіальний грунт, який забезпечував єгиптянам щедрі врожаї. Щорічні розливи Нілу стали основним механізмом, що зумовлював функціонування економіки та задавав темп життю всього суспільства. Саме з розливу починався відлік нового року, а єгипетський 365-денний календар був попередником сучасного. Але після розливу наступали посухи, було мало води, і здолати ці труднощі люди могли, лише об'єднавши свої зусилля, що також сприяло консолідації суспільства. [3]

Як і в Месопотамії, в Єгипті починають з'являтися царі, яких тут називали фараонами. Їхня влада вважала божественною та була необмеженою. Під їх владою відбулося досить швидке політичне об'єднання країни, чому значною мірою сприяла географічна єдність Єгипту. Важлива обставина - на відміну від Шумеру, Єгипту було простіше перейти до управління великими територіями, бо тут не існувало міст-держав, як у Месопотамії на світанку цивілізації. На зорі своєї історії Єгипет складався з окремих областей або номів, які врешті-решт об'єдналися у два царства - Верхнє (Нільська долина) і Нижнє (дельта Нілу). Після звичайної для тих часів тривалої війни перемогло Верхнє царство. Подробиці об'єднавчого процесу вкриті мороком, але відомо, що створити єдине царство спромігся правитель на ім'я Мін. Загалом історія Єгипту поділяється на до династичний період, тобто коли ще не було фараонів та їх династій, та династичний. Династичний період, в свою чергу, поділяється на Стародавнє царство, Середнє царство, Нове царство та Птолемеївський період, між якими були перехідні періоди- своєрідні «смутні часи». Кожне з царств нараховує десять династій. [4] державний царювання хаммурапі

Соціальна структура Єгипту була своєрідною, її не можна віднести ні до рабовласницької, ні до кріпосницької. Соціальна еліта складалася з фараона, царедворців, які вербувалися з царських родичів, номової знаті та жрецької верхівки, яка займала особливе місце в ієрархії. Купецтва не існувало. Фараону належали обширні маєтності, яке він міг роздавати вельможам за якісь заслуги у користування. Нерідко вельможі обзаводилися також і власним господарством, яким могли розпоряджатися вільніше, ніж службовою нерухомістю. Характерною ознакою єгипетського суспільства були примусові роботи на благо держави, наприклад будування пірамід. В цих роботах брали участь майже всі прошарки населення, селяни, дрібні чиновники, воїни. [4, 145 ст.]

Єгипетська цивілізація дуже довго існувала в мирі та спокої, розвиваючи свою культуру,та все ж таки занепала, піддавшись завоюванням. У 525 р. до н. е. Єгипет був захоплений персами та перестав існувати, але його культура однозначно залишила великий слід в історії.

ВИСНОВКИ

Отже, в цій роботі ми розглянули причини виникнення перших держав історію найперших цивілізацій світу. І хоча виникали ці цивілізації на різних територіях та у різних умовах- Месопотамія розвивалася в стані постійних воєн та контактів х іншими народами, а Єгипет довгий час розвивався в умовах повної ізоляції, в їхній структурі можна виділити спільні риси. Це підтверджує думку про те, що в основі кожної держави лежить один «фундамент», на основі якого вона виникла і розвилася.

І все ж є і певні відмінності у шляху розвитку всіх розглянутих вище держав- хтось обрав шляху самостійного незалежного розвитку, хтось підвищував могутність за рахунок занепаду сусіда, хтось шляхом насильства та загарбання земель. Тому не можна з точністю сказати, яка держава була найуспішнішою та найвеличнішою. У кожної свій шлях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

Белицкий М. «Шумеры. Забытый мир» [пер. с польск. Д. С. Гальперина]- М.: Вече, 2000.- 432 ст.

Коростовцев М. А. , Кацнельсон И. С. , Кузищин В. И. «Хрестоматия по истории Древнего Востока- М.: Высшая школа, 1980.- Ч. 1.- 328 ст.

Крижанівський О. П. «Історія стародавнього Сходу», Підручник. - К. : Либідь, 2000-2002-2006. -- 592 с.

Мюррей М. «Величие древнего Египта»[пер. с англ. Л, В. Игоревского]- М.: Центрполиграф, 2009.- 319 ст.

Саггс Г. «Вавилоняне» [пер. с англ. М. Г. Звонарева]- М.: ФАИР-ПРЕСС, 2005.- 256 ст.

Садаев Д. Ч. «История древней Ассирии»- М.: Наука, 1979.- 247 ст.

Шалагінова О. І., Шалагінов Б. Б. «Історія Стародавнього світу»- К.: Зодіак-ЕКО, 1994.- 208 ст. я

Размещено на Allbest.Ru/