Донбаська стратегічна наступальна операція (13 серпня - 22 вересня 1943 р.): застосування рухових частин і з’єднань для виконання оперативно-тактичних завдань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія сухопутних сил імені гетьмана Петра Дорошенка

Донбаська стратегічна наступальна операція (13 серпня -- 22 вересня 1943 р.): застосування рухових частин і з'єднань для виконання оперативно-тактичних завдань

Леонід Кривизюк

к. і. н., доцент

Стаття продовжує цикл публікацій автора про роль танкових, механізованих і кавалерійських з'єднань в операціях під час німецько-радянської війни. У статті розкрито особливості застосування рухомих з'єднань під час проведення військами Червоної армії Донбаської стратегічної наступальної операції.

Ключові слова: танковий, механізований, кавалерійський корпус, фронт, армія.

Leonid Kryvyziuk

Abstract

The aim of the study -- to explore the employment of mobile units and formations during the Donbas strategic offensive operation of the South-Western and Southern fronts of the Red Army, their contribution to the development of the war arts pertaining to the massive use of tanks in the breakthrough of the enemy's tactical defense as tanks of direct infantry support and the development of tactical success into the operational one during joint pursuit by mechanized and cavalry corps as a new operational unit, the mechanized cavalry. Research methodology comprises a series of methods: dialectical, analytical, historical, biographical, comparative. The methodological approach enabled to analyze retrospectively the employment of large tank, mechanized and cavalry units, formations in the Red Army offensive operation while massive maneuvering. Scientific novelty of the obtained results comprises both as in statement of an issue as in the complex approach to its solution that is provoked by absence in national historiography of historic generalizing resources on the defined theme within the specified chronological limits. Conclusions. The Donbas Strategic Offensive was delivered to complete the liberation of Donbas by troops of the Southwestern and Southern Fronts against the 1st Panzer and 6th Field Armies of the Wehrmacht's Army Group South.The operation involved such mobile forces as four tank and mechanized corps, cavalry corps and eight separate tank brigades. During the combat, the 11th and 23rd tank, 5th Guards cavalry corps and four divisions were additionally imposed. From the experience of the joint offensive of the 4th Guards Mechanized and the 4th Guards Cavalry Corps, the Red Army Command inferred the prospect and urgency to form cavalry mechanized groups in subsequent offensive operations.

Keywords: tank, mechanized, cavalry, corps, front, army.

донбаська стратегічна наступальна операція

Вступ

Постановка проблеми та її актуальність. Тяжка поразка, якої зазнав вермахт у боях на Курській дузі влітку 1943 р, змусила німецьке верховне командування звернутися до оборонної стратегії ведення війни. Перед Верховним Головнокомандуванням (ВГК) постало завдання максимально використати умови, що склалися для розвитку наступу.

Щоб утримати Донецький басейн, німецьке командування створило систему глибокої оборони, перетворивши численні міста і селища Понад 800 населених пунктів були перетворені в захищені опорні пункти. в сильні опорні пункти. Передній край оборони противника проходив по лінії р. Сіверський Донець до Лисичанська і далі на південь по р. Міус до Таганрогу. Особливо потужним був Міуський оборонний рубіж Який отримав назву “Міус-фронт”., що будувався гітлерівцями майже два роки. Він включав: три рубежі облаштовані дотами і дзотами, мінними полями і опорними пунктами Глибина першої смуги її оборони досягала 10 км, на км² доводилося до 30 вогневих точок (дотів і дзотів)..

На початку серпня 1943 року командування вермахту докладало досить зусиль, щоб зупинити наступ військ Червоної армії (ЧА) на харківському напрямку. З Донбаського плацдарму туди було перекинуто 15 дивізій, в тому числі 4 танкові У період з 3 по 10 серпня 1943 р. туди було направлено зі складу 6 А 3-а танкова дивізія (тд),

тд СС “Рейх” і “Мертва голова”, а з 1 ТА - тд СС «Вікінг»..

Ослаблення донецького угруповання створило сприятливі умови для відновлення розпочатої в липні кампанії зі звільнення регіону.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Проблематикою визволення Донбасу під час німецько-радянської війни займалися значно менше ніж попередніми (Московською, Сталінградською, а особливо Курською битвами).

В радянській історіографії звільнення Донбасу розглядається у двох фундаментальних працях История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945 гг. Т 3. (Москва: Воениздат, 1961), 652 с.; История Второй мировой войны 1939-1945 гг. Т.7. (Москва.: Воениздат, 1976), 522 с., а також у ряді інших досліджень Вячеслав Дашичев. "Совершенно секретно! Только для командования”. Стратегия фаши-стской Германии в войне против СССР. Документы и материалы. (Москва: Наука, 1967). 752 с.; Анатолий Ершов. Освобождение Донбасса. (Москва: Воениздат, 1973), 240 с.; Борис Тельпуховский. Великая Отечественная война Советского Союза 1941-1945. Краткий очерк. (Москва: Государственное издательство политической литературы, 1959), 577 с.; Советские танковые войска 1941-1945. Военно-исторический очерк. (Москва: Воениздат, 1973), 333 с.. В історіографічному екскурсі битва за Донбас розглядається безпосередніми учасниками тих подій у своїх спогадах та мемуарах Сергей Бирюзов. Когда гремели пушки. (Москва: Воениздат, 1961), 280 с.; Александр Васи-левский. Дело всей жизни. Издание третье. (Москва: Политиздат, 1978), 552 с.; Георгий Жу-ков. Воспоминания и размышления. Т 3. (Москва: Издательство Агенства печати Новости, 1983), 352 с.; Кирилл Москаленко. На Юго-Западном направлении. 1943-1945. Воспоминания командарма. Кн. 2. (Москва: Наука, 1973), 656 с.; Сергей Штеменко. Генеральный штаб в годы войны. Изд. 2-е. (Москва: Воениздат, 1975), 486 с..

Російська історіографія не така обширна, у порівнянні з висвітленням інших операцій Владимир Дайнес. Бронетанковые войска Красной Армии. (Москва.: Яуза: Эксмо, 2009), 640 с.; Михаил Жирохов. Сражение за Донбасс. Миус-фронт. 1941-1945. (Издательство Центрполиграф, 2011), 319 с.; Григорий Кривошеев. Гриф секретности снят: Потери Во-оруженных Сил СССР в войнах, боевых действиях и военных конфликтах: Статистическое исследование. (Москва.: Воениздат, 1993), 415 с.; Россия и СССР в войнахXXвека: Статисти-ческое исследование. (Москва: ОЛМА-ПРЕСС, 2001), 608 с.. Дослідженням цієї операції займалися і зарубіжні дослідники, в першу чергу німецькі, окремі з яких були безпосередніми учасниками подій Эрих Манштейн. Утерянные победы. Сост. С. Переслегин, Р. Исмаилов. (Москва: ACT- Санкт-Петербург: Terra Fantastica, 1999), 896 с.; Фридрих Вильгельм Меллентин. Танковые сражения, 1939-1945: боевое примение танков во второй мировой войне. Пер. с нем. (Мо-сква: АСТ-Санкт-Петербург: Полигон, 2005), 437 с.; Курт Типпельскирх. История Второй мировой войны. (Санкт-Петербург: Полигон-Москва: АСТ, 1999), 796 с.. У статті також використані матеріали Центрального архіву МО РФ Русский архив: Великая Отечественная: Ставка ВГК: Документы и материалы: 1943 год. Т. 16(5-3). (ТЕРРА, 1999), 360 с.

У вітчизняній історичній науці досліджувана проблема піднімалась, але не знайшла свого належного висвітлення участі бронетанкових і механізованих військ в Донбаській стратегічній наступальній операції Валерій Грицюк, Леонід Кривизюк, Олександр Лисенко. Розділ 45. Наступальні операції та бойові дії на території України (1943-1944 рр.). Історія війн і військового мистецтва: В 3-х томах. Т. 3. Від масових армій до відродження професійних армій (початок ХХ ст. - початок ХХІ ст.). (Харків: Фоліо, 2019), 552-599.. Тому дослідження з цього питання варто продовжувати.

Мета та завдання дослідження. Дослідити бойове застосування рухових частин і з'єднань під час ведення Донбаської стратегічної наступальної операції Південно-Західного і Південного фронтів Червоної армії, їх внесок у розвиток воєнного мистецтва щодо масованого застосовування танків під час прориву тактичної зони оборони противника в якості танків безпосередньої підтримки піхоти та розвитку тактичного успіху в оперативний у ході спільного переслідування механізованими і кавалерійськими корпусами в якості нового оперативного об'єднання, кінно-механізованої групи.

Для досягнення мети дослідження використовувалися спеціальні методи воєнно-історичної науки і загальнонаукові методи.

Виклад основного матеріалу дослідження

В середині серпня 1943 р., коли війська ЧА продовжували успішно розвивати контрнаступ на харківському напрямку, ВГК наказало Південно-Західному і Південному Південний фронт був утворений на базі Сталінградського (директива Ставки ВГК № 170 720 від 30 грудня 1942 г). фронтам перейти у наступ на всьому фронті з метою звільнення Донбасу, ліквідації сильного оборонного рубежу, створеного німцями по р. Міус і знищення ворожого угруповання в районі Таганрога Борис Тельпуховский. Великая Отечественная война Советского Союза 1941-1945, 247.. “Тому не можна було дозволити ворогу відвести туди свої війська і зустріти нас у всеозброєнні. Фактор часу і цього разу набував вирішального значення. З урахуванням цього і планувалася операція, її терміни і темпи” Сергей Штеменко. Генеральный штаб в годы войны, 248..

Ставкою ВГК були визначені основні завдання фронтам Директива Ставки ВГК № 30 160 від 6 серпня 1943 р.:

-- Південно-Західному фронту (ПЗФ) нанести головний удар на південь у загальному напрямку Гола Долина, Червоноармійське і у взаємодії з Південним фронтом (ПФ) розгромити Донбаське угруповання противника і оволодіти районом Горлівка, Сталіно (Донецьк);

-- ПФ нанести головний удар в загальному напрямку Куйбишеве (Більмак), Сталіно, де зімкнутися з ударною групою ПЗФ. Готовність до наступу встановлювалася 13--14 серпня Русский архив: Великая Отечественная: Ставка ВГК, 187..

Напрямки ударів двох радянських фронтів проходили по флангах донбаського угруповання ворога і знаходилися на значній відстані один від одного. У цих умовах противник змушений був розосереджувати свої зусилля, перекидати свої невеликі резерви з однієї ділянки на іншу История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945 гг. Т 3, 314-315..

Координація дій двох фронтів покладалася на представника Ставки ВГК маршала A. M. Василевського.

Представник Ставки ВГК маршал Г. К. Жуков у своїх спогадах висловлюється, що погоджувався з таким рішенням, “...але не був згідний з формою наших наступальних операцій, при яких фронти від Великих Лук до Чорного моря розгортали фронтові удари. Адже була можливість (після певних перегрупувань) провести операції на відсічення і оточення значних угруповань противника, чим полегшувалося б подальше ведення війни. Зокрема,... південне угруповання противника в Донбасі, яке можна було відсікти потужним ударом з району Харків-- Ізюм у загальному напрямку на Дніпропетровськ і Запоріжжя.”. Але Верховний вимагав, щоб війська фронтів швидше вийшли на Дніпро Георгий Жуков. Воспоминания и размышления. Т. 3, 76-77..

Втрата цього промислово розвиненого, з багатою ресурсною базою регіону стала б непоправною втратою для Рейху. Усвідомлюючи це, німецьке командування приділило велику увагу обороні Донбасу. Оборона Донбасу була покладена на війська групи армій “Південь” (командувач -- генерал-фельдмаршал Еріх Манштейн). До її складу входили 1-а танкова (ТА) (командувач -- генерал-полковник Ебергард Маккензен), 6-а (А) (командувач- генерал-полковник Карл-Адольф Голлідт) армії До середини серпня 1 ТА і 6 А, що оборонялися в Донбасі, налічували 27 дивізій., частина сил оперативної групи “Кемпф” З 16 серпня перетворена у 8 А., 4-й повітряний флот, які нараховували близько 540 тис. чол., 5 400 гармат і мінометів, 900 танків 1 штурмових гармат, близько 1 100 літаків) История Второй мировой войны 1939-1945 гг. Т. 7, 194..

До складу ПЗФ входило шість загальновійськових армій (1-а, 3-я і 8-а гвардійські, 6-а, 12-а і 46-а), 17 повітряна армія (ПовА), 23 танковий (тк), 1-й гв. механізований (мк) і 1-й гв. кавалерійський (кк) корпуси, чотири окремі танкові бригади Григорий Кривошеев. Гриф секретности снят, 192.. До складу ПФ входило п'ять загальновійськових армій (51-а, 5-а ударна, 2-а гв., 28-а, 44-а), 8 ПовА, 4 і 2 гв. мк, 4 гв. кк, чотири окремі танкові бригади Основним завданням окремих танкових бригад і батальйонів у наступальному бою було без-посередня підтримка піхоти під час прориву оборони противника на всю її глибину. Тому дії цих танкових частин отримали назву “безпосередня підтримка піхоти”.. У складі двох фронтів налічувалося 1053 тис. чол., близько 21 тис. гармат і мінометів (без реактивної артилерії і 50-мм мінометів), 1257 танків і самохідно-артилерійських установок (САУ), близько 1400 бойових літаків История Второй мировой войны 1939-1945 гг. Т. 7, 193..

8 серпня маршалом А. М. Василевським був представлений у Ставку ВГК план дій військ ПЗФ і ПФ і 10 серпня був затверджений Й. Сталіним.

Через два дні, у зв'язку з успішним розвитком наступу військ Воронезького (ВФ) і Степового (СФ) фронтів на харківському напрямку, Ставка ВГК уточнила завдання ПЗФ Директива Ставки ВГК № 30165 від 12 серпня 1943 р.: “Головними силами завдати удару з фронту Ізюм, Богородичне у загальному напрямку Барвінкове, Павлоград. Правим крилом фронту негайно приступити до форсування р. Сіверський Донець на південь від Чугуїв і ударом на Замостя, Таранів- ка і далі на південь у взаємодії з 57 А Степового фронту згортати оборону противника по західному березі р. Сіверський Донець. До 24--25 серпня вийти головними силами фронту на лінію Лиговка, Лозова, Барвінкове.

У подальшому розвивати наступ у загальному напрямку Павлоград, Орєхов з метою вийти на фронт Запоріжжя, Пологи і відрізати шляхи відходу на захід донбаського угруповання противника” Русский архив: Великая Отечественная: Ставка ВГК, 190..

Напрямки цих ударів виводили радянські війська у тил ворожого угруповання, створюючи умови для її оточення, а також давали можливість уникнути ведення бойових дій у великих населених пунктах центральної частини Донбасу.

Командування ЧА визнавало, що розгромити ворога буде нелегко. Війська мали наступати в надзвичайно важких умовах -- вони повинні були подолати численні водні перешкоди, діяти на місцевості, дуже вигідній для противника, що обороняється, прорвати сильно укріплені позиції з величезною кількістю вогневих засобів. Крім індивідуальної підготовки особового складу, особлива увага була приділена забезпеченню прориву Михаил Жирохов. Сражение за Донбасс, 81-82..

Згідно плану Ставки ВГК першим готувався перейти в наступ ПЗФ (командувач -- генерал армії Р.Я. Малиновський). Війська фронту займали оборону по лівому березі р. Північний Донець, утримуючи плацдарми в районі Ізюма.

Командувач фронтом, керуючись директивою Ставки ВГК, вирішив основні зусилля своїх військ зосередити в центрі, на ізюм-барвінків- ському напрямку. Після перегрупування сил фронту війська 6 А (командувач -- генерал-лейтенант І. Т. Шльомін) і 12 А (командувач -- генерал-майор А. І. Данілов) зайняли вихідне положення для наступу на напрямку головного удару, із завданням прорвати оборону противника на ділянці Ізюм, Богородичне шириною 32 км і, наступаючи в напрямку Барвінкове, Павлоград, Орєхов, відрізати шляхи відходу йому на захід.

На правому крилі фронту готувалася до наступу 1 гв. А (командувач -- генерал-полковник В. І. Кузнєцов). Отримавши завдання форсувати Північний Донець південніше Чугуєва і ударом на південь у взаємодії з 57 А СФ прорвати оборону противника по правому березі р. Північний Донець, сприяючи військам СФ в розгромі харківського угруповання противника. На лівому крилі фронту діяла 3 гв. А. Отримала завдання у взаємодії з з'єднаннями правого крила ПФ (сусіда зліва) опанувати Лисичанськом, у подальшому розвивати наступ на Слов'янськ, Краматорськ.

Війська другого ешелону фронту отримали завдання: 8 гв. А (командувач -- генерал-лейтенант В. І. Чуйков) з рубежу залізниці Барвінкове-Слов'янськ (другий армійський оборонний рубіж противника) розвинути успіх 6 А і 12 А в загальному напрямку на Павлоград; 46 А (командувач -- генерал-лейтенант В. В. Глаголєв) діяти в залежності від обстановки -- на правому крилі, або в центрі фронту; 23 тк В танковому корпусі до складу першого ешелону призначалися зазвичай танкові бригади. Мотострілецька бригада зазвичай до другого. В механізованому корпусі до складу першого

ешелону входили танкова і механізована бригади. При цьому танкові полки мбр зазвичай діяли в голові своїх бригад. (командир -- генерал-лейтенант т/в Є. Г. Пушкін) і 1 гв. мк (командир -- генерал-лейтенант І. М. Русіянов) повинні були увійти в бій в смугах наступу 6 А і 12 А і розвинути їх успіх в оперативній глибині Анатолий Ершов. Освобождение Донбасса, 126-127..

Згідно рішення командувача ПФ генерал-полковника Ф. І. Толбухіна головний удар наносився військами 5 УА (командувач -- генерал-лейтенант (з вересня 1943 р. генерал-полковник) В. Д. Цвєтаєв), 2 гв. А (командувач -- генерал-лейтенант Г. Ф. Захаров) і 28 А (командувач -- генерал-лейтенант В. П. Герасименко) в центрі фронту на ділянці шириною 25 км у напрямку Куйбишево, Новокатеринівка з метою оточення і знищення таганрозького угруповання 6 А Створена замість загиблої під Сталінградом армії Ф. Паулюса нова 6 А, командувачем якої Гітлер призначив одного з кращих, на його думку, воєначальників - генерал-полковника Кар-ла-Адольфа Холлідта. противника з виходом на рубіж Кутейниково, р. Кальміус, узбережжя Азовського моря. У подальшому планувалося наступати на Мелітополь, у напрямку Криму і нижньої течії Дніпра. 51 А (командувач -- генерал-лейтенант Я. Г. Крейзер) на правому, а 44 А (командувач -- генерал-лейтенант В. А. Хоменко) на лівому флангах фронту повинні були активними діями скувати противника. Оперативна побудова військ фронту передбачалася в один ешелон. Резерв фронту (2 гв. мк (командир -- генерал-лейтенант т/в К. В. Свиридов), 4 гв. мк (командир -- генерал-майор (з 30.08.1943 р. генерал-лейтенант т/в Т. І. Танасчишин) і 4 гв. кк (командир --генерал-лейтенант М. Я. Кириченко) передбачалося використати для розвитку успіху Владимир Дайнес. Бронетанковые войска Красной Армии, 413-414..

Першими перейшли в наступ війська ПЗФ: 13 серпня -- з'єднання правого крила фронту Війська 1 гв. А., а через три дні -- ударне угруповання, яке діяло в центрі 6 А і 12 А.. З першого ж дня бої прийняли вкрай напружений і кровопролитний характер История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945 гг. Т. 3, 314.. Вихід частин 1 гв. А на південь від Харкова створював загрозу тилу, тому противник вживав усіх заходів, щоб утримати свої позиції. Командувач фронтом посилив наступаючі війська армійською артилерією і передав їм з 3 гв. А один танковий полк (тп) прориву На початок літа 1943 р. в ЧА для забезпечення прориву оборони противника і посилення загальновійськових армій було створено 18 важких танкових полків. На озброєнні окремих гвардійських важких танкових полків прориву (огв.тп) стояли важкі танки КВ-1, КВ-1с, КВ- 85, ІС-1, ІС-2 або поставлялися по ленд-лізу британські “Черчілль” Mk.IV За штатом кожен огв.тп мав 21 танк.. Продовжуючи наступ війська 1 гв. А захопили Зміїв і до 20 серпня просунулися на 20 км.

22 серпня командувач ПЗФ ввів у бій 8 гв. А з 23 тк і 1 гв. мк. А наступного дня війська СФ за сприяння ВФ і ПЗФ звільнили Харків ЦАМО РФ. Ф. 345. Оп. 9869. Спр. 4. Арк. 83-84.. У зв'язку з цим Ставка ВГК 24 серпня уточнила завдання правому флангу ПЗФ Директива Ставки ВГК № 30178 від 24 серпня 1943 р.: наступати у загальному напрямку на Таранівку, Лозову, Чаплине і частиною сил ударом уздовж р. Берека прорвати оборону і знищити противника на правому березі Північного Донця Русский архив: Великая Отечественная: Ставка ВГК, 197.. Цей удар повинен був порушити всю систему оборони німців і створити загрозу угрупованню противника в Донбасі.

У центрі фронту наступ військ 6 А У складі: шість стрілецьких дивізій (сд), танкова бригада, два танкових полки. розгорнувся на плацдармі на південний схід від Ізюму. На правому фланзі армії в районі Ізюма наносився допоміжний удар частинами 38 гв. сд 4 гв. стрілецького корпусу (ск). Решта дивізій цього корпусу становили другий ешелон армії. Лівіше 6 А, наступали війська 12 А У складі: сім стрілецьких дивізій, танкова бригада, три танкових полки., які наносили головний удар своїм правим флангом в південно-західному напрямку Анатолий Ершов. Освобождение Донбасса, 127-131..

18 серпня після потужної артилерійської підготовки перейшли у наступ війська 5 УА і 2 гв. А ПФ Щільність гармат і мінометів на напрямку головного удару становила: в 5 УА - близько 100, а у 2 гв. А і 28 А - до 200 стволів на 1 км фронту.. Перед ПФ оборонялася 6 А вермахту У складі трьох армійських корпусів (4, 17, 29), які налічували одинадцять дивізій.. Оперативна побудова армій, що здійснювали прорив: у два і три ешелони. З'єднання першого ешелону посилювалися огв.тп Сергей Бирюзов. Когда гремели пушки, 174.. З'єднаня 5 УА зламавши супротив противника просунулися на 10 км. У ніч на 19 серпня був введений у бій 4 гв. мк, який за добу просунувся на 20 км, вийшов на р. Кринка, захопив плацдарм і створив загрозу перехоплення залізниці Авмросівка-Сталіно. Протягом двох наступних днів ударне угруповання ПФ успішно відбиваючі чисельні контратаки противника продовжувало наступ, розширяючи фронт прориву. Як наслідок 6 А вермахту була розчленована на дві частини з оголеними флангами в місці прориву. Для нанесення удару в тил противника була створена кінномеханізована група У складі: 4 гв. мк і 4 гв. кк. (КМГ) під командуванням генерал-лейтенанта М. Я. Кириченко Владимир Дайнес. Бронетанковые войска Красной Армии, 414..

Для ліквідації цієї загрози німці почали знімати частини з менш активних ділянок фронту і зосереджувати на ділянці прориву ПФ. З Криму була перекинута 13 тд, 9 тд і бойова група 258 піхотної дивізії (пд) з Центрального фронту (ЦФ) і бойова група 17 тд з ізюм-барвенківсько- го напрямку. Але всі ці заходи були вже запізнілими. Вони не могли врятувати німецьке командування від розгрому на “Міус-фронті”. Командуванню ПФ вдалося виявити перегрупування глибоких оперативних резервів і упередити противника. Бомбардувальна авіація завдала удари по ворогу ще на підході, а потім їх атакувала кінно-механізована група.

У двадцятих числах серпня німецькі війська змушені були залишити Олексіївку, Кринички, Олександрівку та відійти на другу смугу оборони, обладнану за західному березі р. Кринка Сергей Бирюзов. Когда гремели пушки, 182-183..

Стрілецькі з'єднання 2 гв. А, використовуючи успіх рухомих з'єднань, продовжували тіснити противника на південь і південний схід. Оцінивши замисел командування ПФ ударом на південь досягти оточення 29 армійського корпусу (ак), який оборонявся в районі Таганрога, командування вермахту визнало, що 6 А не в стані прийняти удар і безперервно залишався вкрай напруженим. Виникла реальна загроза оточення таганрогського угруповання.

Такий стан, що склався на фронті групи армій “Південь” змусив А. Гітлера 27 серпня прибути зі Східної Пруссії у Вінницю, де знаходилася його польова ставка “Вервольф”. Генерал-фельдмаршал Е. Ман- штейн разом зі своїми командувачами армій прибули в ставку А. Гітлера Михаил Жирохов. Сражение за Донбасс, 94-95..

Е. Манштейн згадував, що на нараді вони доповіли Гітлеру обстановку і перш за все стан частин, вже давно виснажених у безперервних боях. Втрати склали 133 000 чол., а отримали в якості поповнення тільки 33 000 осіб. Якщо боєздатність противника і ослаблена, то все ж велика кількість з'єднань дає йому можливість постійно кидати в бій боєздатні дивізії. Крім того, він продовжує підкидати сили з інших ділянок Східного фронту. Е. Манштейн “поставив перед Гітлером ясну альтернативу:

-- або швидко виділити нам нові сили, не менше 12 дивізій, а також замінити наші ослаблені частини частинами з інших спокійних ділянок фронту,

-- або віддати Донбас, щоб вивільнити сили на фронті групи”.

Гітлер погодився з тим, що група “Південь” вимагає серйозної підтримки і обіцяв з'ясувати в найближчі дні можливість заміни ослаблених у боях дивізій дивізіями з більш спокійних ділянок фронту.

“Уже в найближчі дні нам стало ясно, що далі цих обіцянок справа не піде” Эрих Манштейн. Утерянные победы, 534..

А тим часом наступ військ ПФ, який активно підтримувався авіацією, розвивався успішно. КМГ нанесла удар з району Амвросіївки на південь, щоб відрізати шляхи відступу таганрогському угрупованню противника. Використовуючи успіх з'єднання 44 А за сприяння Азовської воєнної флотилії (командувач -- контр-адмірал С. Г. Горшков) і 8 ПовА 30 серпня захопили Таганрог, оточили на північний захід від нього залишки ворожих військ, що оборонялися на р. Міус, і 31 серпня ліквідували їхАлександр Василевский. Дело всей жизни, 330.. З ліквідацією Таганрозького угруповання противника війська ПФ завершили розгром Міус-фронту.

У розгромі Таганрозького угруповання важливу роль відіграла фронтова КМГ. Завдавши удар з району Амвросіївки у південному напрямку, вона вийшла на узбережжя Азовського моря, відрізавши шляхи відступу німецьким військам, що оборонялися в районі Таганрога История Второй мировой войны 1939-1945 гг. Т. 7, 195.. Свій сміливий і рішучий маневр 4 гв. кк на полі бою вміло поєднував з вогнем доданої їм артилерії, з діями танків Анатолий Ершов. Освобождение Донбасса, 171-173..

За період з 18 по 30 серпня з'єднання і частини ПФ прорвали сильну, завчасно підготовлену оборону противника, розширили прорив до 90 км, просунулися на глибину до 50 км і вийшли на рубіж Кутейни- кове-Екатеріново-Хапрово-Щербаков. В операції була успішно застосована форма оперативного маневру -- фронтальний удар, нанесений у центрі, з подальшим розвитком успіху в сторону лівого флангу. Після виходу військ ЧА в район Кутейникова генерал-полковник Ф. І. Толбу- хін, всебічно оцінивши обстановку, що створилася вирішив розвивати успіх у сторону лівого флангу з метою притиснути вороже угруповання до моря і, розгромивши її, створити загрозу охоплення з півдня флангу і тилу всього донбаського угруповання ворога. Одночасно частина сил наступала на північ і північний захід, маючи на меті забезпечити з півночі дії головних сил фронту, що наступали на південь, і створити вигідні вихідні позиції для подальшого удару військ фронту вбік правого крила у взаємодії з ПЗФ Михаил Жирохов. Сражение за Донбасс, 103.. У результаті угруповання противника, що діяло на захід від Ворошиловська, виявилося охопленим не тільки з півночі, а й з півдня. Рятуючи свої війська від оточення та розгрому, гітлерівське командування було змушене поспішно залишити Донбас Валерій Грицюк, Леонід Кривизюк, Олександр Лисенко. Розділ 45. Наступальні операції та бойові дії на території України (1943-1944 рр.), 565..

На противагу ПФ наступ військ ПЗФ здійснювався повільно. 28 серпня 6 А, 8 гв. А і 12 А вимушені були закріпитися на зайнятих рубежах. Через два дні до оборони перейшла і 46 А, яка була введена в бій 26 серпня у смузі 1 гв. А Владимир Дайнес. Бронетанковые войска Красной Армии, 415.. Але для військ групи армій “Південь” обстановка ставала все важчою. Як відзначав згодом сам командувач групи Е. Манштейн “Фронт 6 А був прорваний; її корпусу, що діяв на узбережжі, загрожувало оточення. Дві дивізії, які ще раніше -- всупереч наміру командування групи використовувати їх на північному фланзі -- були перекинуті в Донбас, не змогли відновити становище”.

Тому виходячи з ситуації, що склалася “командування групи наказало 31 серпня відвести 6 А на заздалегідь підготовлену тилову позицію. Цим було зроблено перший крок до здачі Донбасу. Увечері цього ж дня Гітлер дозволив, нарешті, командуванню групи поступово відводити 6 А і правий фланг 1 ТА, “якщо того настійно вимагає обстановка і немає ніякої іншої можливості”. Було віддано розпорядження про знищення всіх важливих у військовому відношенні об'єктів Донбасу.

Однак було ще сумнівно, чи зможемо ми створити міцну оборону перед Дніпром” Эрих Манштейн. Утерянные победы, 535..

Ставало дедалі очевиднішим, що група армій “Південь” не зможе відбити удари радянських військ у Донбасі. Втративши великі вузли опору, німецьке угруповання військ відходило, прагнучи закріпитися на східних підступах до Нікитівки, Горлівки, Моспино і далі по р. Кальмі- ус на так званій позиції “Черепаха”, щоб утримати за собою центральні і західні райони Донбасу. Але як завзято опирався противник, зупинити наступ радянських військ йому так і не вдалося История Второй мировой войны 1939-1945 гг. Т. 7, 198-199..

Німецьке командування вживало всіх заходів для того, щоб відведення своїх військ провести планомірно, розраховуючи тим самим виграти час, необхідний для вивезення матеріальних цінностей з Донбасу і для підготовки основного оборонного рубежу на річках Дніпро і Молочна, далі якого воно не передбачало відступати. Створювалося кілька проміжних рубежів. Оборона на цих рубежах зазвичай складалася з окремих вузлів опору, що знаходилися на різній відстані один від одного.

Відведення головних сил проводився стрибками від одного проміжного рубежу до іншого на відстань 25-30 км і більше. Відведення головних сил починалося зазвичай з настанням темряви і прикривалося сильними ар'єргардами, які виділяються від кожної дивізії.

Переслідування почалося військами ПФ 1 вересня, а військами лівого крила ПЗФ -- 2 вересня Анатолий Ершов. Освобождение Донбасса, 182-183..

Ставка ВГК, прагнучи розвинути успіх військ ПФ, 2 вересня посилила фронт 20 тк (командир -- генерал-лейтенант т/в І. Г. Лазарєв) і 11 тк (командир -- генерал-майор т/в М. М. Радкевич). Отримавши завдання: 20 тк у взаємодії з 5 гв. кк (командир -- генерал-майор А. Г. Селіванов), а в подальшому і 11 тк нанести удар через Волноваху в обхід Сталіно з південного заходу, назустріч ПЗФ Владимир Дайнес. Бронетанковые войска Красной Армии, 416..

2 вересня війська лівого крила ПЗФ, форсували Північний Донець на південний схід від Ізюму, зайняли кілька великих населених пунктів, в тому числі міста Ворошиловськ і Лисичанськ, і продовжували розвивати наступ в глиб Донбасу в південно-західному напрямку. Оборона німецької 1 ТА була прорвана. Бої розгорнулися по всьому півкільцю фронту, що охоплював Донбас з півночі, сходу і півдня История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945 гг. Т 3, 319..

3 вересня війська 51 А звільнили Дебальцево, а 55 ск 5 УА 4 вересня захопив Горлівку. Наступ 6 А і 8 гв. А ПЗФ успіху не мав, потерпаючи від потужного вогню і танків в обороні противника, а лівофлангова 3 гв. А фронту, досягла значного успіху, звільнивши 5 вересня Арте- мівськ і до кінця 8 вересня просунулася на 170--210 км Владимир Дайнес. Бронетанковые войска Красной Армии, 416..

У бою за Горлівку відзначився колишній горлівський шахтар командир важкого танка KB Олександр Негурицин. Одним з перших його танк увірвався на вулиці рідної Горлівки.

Командування ПФ прагнуло в першу чергу оволодіти важливим промисловим вузлом Донбасу -- містами Сталіно, Макіївка, Горлівка, де на порівняно невеликій площі були зосереджені найбільші шахти і металургійні заводи. Штаб ПФ так планував і координував дії армій, щоб не випустити звідси німецькі війська і не дати їм можливості призвести в виконання свої наміри щодо підриву доменних і мартенівських печей, затопленню шахт, не дозволити вивезти награбоване добро і вигнанні в рабство місцеве населення Сергей Бирюзов. Когда гремели пушки, 194.. Противник поспішно відходив на захід, знищуючи все на своєму шляху.

На додаток до вже виданих наказів і директивам щодо “випаленої землі” 7 вересня 1943 р Рейхсфюрер СС Г. Гіммлер віддав спеціальний наказ Наказ № 1741/43 “Про руйнування Донбасу” від 7.09.1943 р. керівнику військ СС і поліції на Україні Прюцману, зажадавши від нього всіляко сприяти генералу О. Штапфу -- начальнику військово-економічного штабу “Ост” Генеральний план “Ост” (нім. Ost, Generalplan Ost) - таємний план уряду Третього Рейху з проведення освоєння земель Східної Європи і її німецької колонізації після перемоги над СРСР. Не був затверджений остаточно, від 1943 року його розробку було припинено., який розробив широкі заходи щодо руйнування Донбасу. “Необхідно домогтися того, щоб при відході з районів України не залишалося жодної людини, жодної голови худоби, жодного центнера зерна, ні однієї рейки щоб не залишилися в цілості жоден будинок, ні одна шахта, яка б не була виведена на довгі роки з ладу; щоб не залишилося жодної криниці, яка б не була отруєна. Противник повинен знайти дійсно тотально спалену і зруйновану країну” Вячеслав Дашичев. "Совершенно секретно! Только для командования”, 528..

“... ворог, що відступав під нашим натиском за Дніпро, на шляху своєї втечі підпалював населені пункти, спалював хліб, вбивав худобу. І намагався викрадати населення для примусового використання на оборонних роботах за Дніпром. Потрібно було зірвати його план, врятувати радянських людей і матеріальні цінності від знищення” Кирилл Москаленко. На Юго-Западном направлении, 121.. Колишній генерал-майор вермахту Ф. Меллентін схвалював дії гітлерівського командування щодо створення “зон пустелі” у своїй книзі, написаній у післявоєнні роки, -- “.. на карту була поставлена доля цілої групи армій, і якби ми не прийняли таких заходів, багатьом тисячам солдат ніколи б не вдалося досягти Дніпра і організувати під захистом цього водного рубежу міцну оборону” Фридрих Вильгельм Меллентин. Танковые сражения, 1939-1945, 297..

7 вересня розпочався заключний етап боїв за звільнення Донбасу. Наступного дня з'єднання 5 УА за підтримки частин і з'єднань 2 гв. А звільнили Сталіно (Донецьк). Успішно розвивався наступ і у смузі

ПЗФ. Як тільки війська 3 гв. А прорвали оборону німецьких військ, командувач фронтом перекинув 1 гв. мк і 23 тк з правого флангу фронту під Лисичанськ. Темп наступу суттєво зріс. 8 вересня з'єднання 3 гв. А ПЗФ у взаємодії з 51 А ПФ і 23 тк У складі 39 тбр, 3 тбр і частина сил 56 мсбр. звільнили Червоноармійське Владимир Дайнес. Бронетанковые войска Красной Армии, 416.. А на наступний день танкісти, здійснили сміливий маневр, досягли Чаплін (на південний захід від Червоноармійське) і з ходу оволоділи ним. Наказом Верховного Головнокомандувача 3 тбр (командир -- полковник І. А. Дев'ятко) і 39 тбр (командир -- підполковник С. І. Беспалов), присвоєно почесне найменування Чаплинських Советские танковые войска 1941-1945, 153..

В цей же день у Запоріжжя прибув А. Гітлер. На цій нараді Е. Ман- штейн наполегливо вказав на серйозність становища групи, стану військ, а також на ті наслідки, які загрожують не тільки групі армій “Південь”, а й групі “А” у разі розгрому північного флангу групи. Противнику вдалося зробити пролом на північному фланзі 6 А шириною 45 км, де билися тільки залишки двох наших дивізій. Контратаки невеликими наявними у нас танковими силами не могли закрити цю прогалину, ми будемо змушені відійти за Дніпро. Гітлер був вимушений погодитися на подальший відхід. Ще ввечері цього дня генерал-фельмаршал Е. Ман- штейн віддав наказ 6 А і 1 ТА перейти до рухомої оборони, щоб забезпечити стійкість військ і виграти якомога більше часу для здійснення відходу Эрих Манштейн. Утерянные победы, 537-539.. 6 А і 1 ТА були настільки ослаблені, що їм доводилося все швидше відходити до нижнього Дніпра Курт Типпельскирх. История Второй мировой войны, 431..

Війська ПФ і ПЗФ під час наступу в Донбасі зазнали великих труднощів. Через швидке просування військ комунікації розтягнулися, автотранспорту не вистачало, а залізничні колії виявлялися майже всюди зруйнованими История Второй мировой войны 1939-1945 гг. Т. 7, 200..

Відступаючи, ворог продовжував чіплятися за кожну висоту, за кожен населений пункт, забезпечуючи відхід своїх головних сил. Особливо запеклий опір він надав на підступах до Волновахи. Цей великий залізничний вузол мав для нього дуже важливе значення. Тому для оборони Волновахи противник зосередив великі сили -- частини 3-ї гірськострілецької дивізії, 17 пд, до 40 танків 17 тд, 83-й саперний батальйон, 138-й самокатний дивізіон, до двох артилерійських дивізіонів. Оборона самого міста була побудована півкільцем по висотах, розташованих північніше, на схід і на південь від нього.

Частини ЧА наполегливо долали опір гітлерівців, продовжували наближатися до Волновахи з трьох сторін -- півночі, півдня і сходу. 5 гв. механізована бригада (мбр) 2 гв. мк зав'язала бій на південній околиці міста, а 6 гв. мбр цього корпусу підходила. Бій продовжувався протягом трьох годин. О 3 год. 10 вересня 65 тбр 11 тк увірвалася на північну і східну околиці міста, а також частини 11 гв. кд 5 гв. кк. Одночасний стрімкий удар військ ЧА вирішив результат бою. До 6 год. 10 вересня місто було очищене від ворога Анатолий Ершов. Освобождение Донбасса, 200-201..

Авіація 8 і 17 ПовА вдень і вночі наносила удари по з'єднаннях і частинах противника на полі бою і колонах, що відступали. Порушували залізничні і автомобільні перевезення ворога, лишили його свободи маневру, зривали його планомірний відхід військ. Війська ПФ і ПЗФ, незважаючи на складності з матеріально-технічним забезпеченням, продовжували нарощувати темпи наступу Владимир Дайнес. Бронетанковые войска Красной Армии, 417..

Зранку 12 вересня 5 гв. кк у взаємодії з 11 тк, переслідуючи ворога, який відходив з району Волновахи, підійшли до р. Мокрі Яли, на західному березі якої були заздалегідь підготовлені “позиції Крокодил”. Вони швидко форсували річку і розвивали наступ в загальному напрямку на Гуляй Поле. Використовуючи успіх цих рухомих з'єднань, швидко йшли на захід стрілецькі частини 5 УА, продовжуючи переслідувати противника у напрямку Гуляй Поле, Пологи Анатолий Ершов. Освобождение Донбасса, 204-205..

До 15 вересня війська ПЗФ і ПФ вийшли на лінію Лозова, Чаплине, Гуляй-Поле, Урзуф. Наступу військ ПФ вздовж північного узбережжя Азовського моря успішно сприяла висадка морського десанту, удари по портах і базах противника, обстріли його оборонних споруд, які проводила Азовська військова флотилія. Висаджені нею десанти, в тому числі на південний захід від Маріуполя, а потім у порт Осипенко, дозволили не тільки швидко опанувати ними, але і не дали противнику можливості евакуювати війська, що відходили морським шляхом История Второй мировой войны 1939-1945 гг. Т. 7, 202. Оборонний рубіж німецьких військ Вотан був створений на південному фронті в смузі дії групи армій “Південь” і групи армій “А”. Відсічна позиція від Дніпра до Азовського моря, підготовлена по західному берегу річок Чингул і Молочна..

І вже увечері 15 вересня 1943 р командувач групою армій “Південь” генерал-фельдмаршал Е. Манштейн був вимушений віддати наказ про відхід: “Групі армій відступати на лінію Вотана¹⁸ на Дніпрі. Швидкість відходу визначається виключно підтриманням боєздатності військ” Kriegstagebuch des Oberkommandos der Wehrmacht. Bd. 3. (Frankfurt am Main,1963), 1102..

У статті “Війна в Росії” генерал-майор фон Бутлар підтверджує, що “Дивізії 6 А і 1 ТА були настільки ослаблені в ході важких боїв, що змушені були швидко відійти на захід, щоб уникнути остаточного розгрому” Мировая война. 1939-1945 годы. Сборник статей. Перевод с немецкого А. А. Высоцкого и А. И. Дьяконова. (Москва: издательство иностранной литературы, 1957), 215..

З 16 по 20 вересня війська 6 А вермахту відходили на заздалегідь підготовлений оборонний рубіж (так звану лінію Вотана) між Мелітополем та Дніпровською дугою на південь від Запоріжжя Анатолий Ершов. Освобождение Донбасса, 205-206..

Продовжуючи наступ, війська центру і лівого крила ПЗФ і ПФ фронту до 22 вересня вийшли на лінію Новомосковськ -- східніше Запоріжжя -- річка Молочна. Противник, перекинувши на ділянку фронту від Запоріжжя до Азовського моря додатково п'ять дивізій з інших ділянок фронту, затримав подальший наступ радянських військ. Він міцно утримував добре подготовленний оборонний рубіж на р. Молочній і плацдарм на лівому березі Дніпра в районі Запоріжжя. Війська правого крила ПЗФ до кінця вересня вийшли до Дніпра від Дніпропетровська майже до Запоріжжя История Второй мировой войны 1939-1945 гг. Т. 7, 321..

Під час Донбаської стратегічної наступальної операції війська ПФ і ПЗФ просунулися в глибину до 300 км, розгромили 13 дивізій противника, створивши сприятливі умови для звільнення Північної Таврії, Правобережної України і Криму. Але армії ПФ не спромоглися оточити і знищити таганрогське угруповання противника Владимир Дайнес. Бронетанковые войска Красной Армии, 417..

Загальні втрати фронтів військ у операції склали: 273 522 осіб, із них безповоротні -- 66 166, санітарні -- 207 356; середньодобові -- 6 671 осіб (Кривошеев, 1993: 192), втрати бойової техніки: танків і САУ -- 886, гармат і мінометів -- 814, бойових літаків -- 327 од.Россия и СССР в войнахXXвека, 485..

Висновки

Донбаська стратегічна наступальна операція проводилась з метою завершення звільнення Донбасу військами Південно-Західного і Південного фронтів проти 1-ї танкової і 6-ї польової армій групи армій «Південь» вермахту. Тривалість -- 41 доба. Ширина фронту бойових дій -- 450 км. Глибина просування військ Червоної армії -- 250--300 км.

Під час операції з рухових частин і з'єднань було задіяно: чотири танкові і механізовані корпуси, кавалерійський корпус, вісім окремих танкових бригад. У ході бойових дій додатково введено 11-й і 23-й танкові, 5-й гвардійський кавалерійський корпуси і чотири дивізії. Удар танкових частин Червоної армії припав якраз у стик між 1-ю танковою і 6-ю арміями противника і тому виявився досить ефективним.

В Донбаській наступальній операції танкові війська застосовувалися для вирішення двох специфічних оперативно-тактичних завдань -- безпосередньої підтримки піхоти і розвитку успіху загальновійськових з'єднань. Для вирішення першого завдання використовувалися окремі танкові бригади, для другого -- окремі танкові і механізовані корпуси.

Під час проведення операції масовано застосовувалися танки, які були основним засобом у руках командира для забезпечення прориву оборони противника і розвитку тактичного успіху в оперативний. Танки окремих танкових бригад використовувалися на напрямку головного удару армії і додавалися стрілецьким дивізіям перших ешелонів у якості танків безпосередньої підтримки піхоти. Важливу роль відіграли в ході прориву оборони 4-й і 2-й гвардійські механізовані корпуси для розвитку успіху в глибину оборони противника. Велику силу при розвитку успіху переслідування в Донбасі представляли собою механізований і кавалерійський корпуси. Головною особливістю при переслідуванні ворога в Донбасі було те, що підрозділи, частини і з'єднання широко застосовували різного роду маневр. Рухома група фронту у складі 4-го гвардійського механізованого і 4-го гвардійського кавалерійського корпусів успішно провели рейд тилами противника. В ході бойових дій кавалерійські і механізовані з'єднання порушували систему ворожої оборони і управління зв'язку, руйнували тилові комунікації та перехоплювали шляхи відходу противника в західному напрямку, зривали планомірний відхід ворожих частин. З досвіду спільного наступу 4-го гвардійського механізованого та 4-го гвардійського кавалерійського корпусів командування Червоної армії зробило висновок про можливість і необхідність створення в наступних наступальних операціях кінно-механізованих груп.

За рахунок механізованих підрозділів в окремих випадках створювалися механізовані рухливі загони, до складу яких входили танки, артилерія, інженерні війська і піхота, посаджена на автомашини.

При штурмі міст особливо відзначилися нові радянські танки ІС-2. Це був самим потужний з радянських серійних танків періоду війни і одним з найсильніших танків на той час у світіВсього було випущено 3475 цих бойових машини..

В результаті проведеної операції радянські війська розгромили 13 дивізій противника (в тому числі дві танкові), просунулися на захід до 300 км, завершили визволення Донбасу, вийшли до Дніпра. Втрата Донецького вугільного басейну завдала шкоди економіці Німеччини. Під час відступу німецька армія використовувала тактику випаленої землі.

Размещено на Allbest.ru