Археологічні дослідження Євгена Трифільєва й Олександра Покровського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Археологічні дослідження Євгена Трифільєва й Олександра Покровського

Валерій Скирда1, Ірина Скирда2

Зазначено, що хоча Євген Трифільєв і Олександр Покровський - маловідомі постаті в археологічному середовищі, проте їхній внесок у розвиток цієї науки доволі вагомий. Встановлено, що формування інтересу до археологічних досліджень у науковців переважно пов'язане із проведенням у Харкові в 1902 р. XII Археологічного з'їзду, під час підготовчих робіт до якого вони були залучені до проведення розкопок.

З'ясовано, що в 1900 р. за клопотанням Харківського попереднього комітету науковці отримали відкриті листи на проведення археологічних досліджень: О. Покровського відправлено до Ізюмського повіту, Є. Трифільєва - до Старобільського й Куп'янського; згодом О. Покровський приєднався до розкопок щойно відкритого Верхньосалтівського катакомбного могильника.

Простежено, що про результати досліджень О. Покровський і Є. Трифільєв неодноразово звітували на засіданнях ХПК, а згодом матеріали розкопок лягли в основу доповідей, із якими вони виступили на XII Археологічному з'їзді.

Встановлено, що надалі О. Покровський археологічні дослідження не проводив, за винятком незначних робіт у 1920 р. на Верхньосалтівському могильнику; Є. Трифільєв же продовжив діяльність на ниві археології у зв'язку з підготовкою XIII Археологічного з'їзду, який відбувся у 1905 р. у Катеринославі, зокрема провів розкопки курганів на території Харківської та Катеринославської губерній. З'ясовано, що на Харківщині вчений дослідив кургани скіфської доби біля с. Дергачі, а на Катеринославщині займався розкопками курганів на території Маріупольського повіту.

Зазначено, що головним завданням Є. Трифільєва було встановлення зв'язку між курганами та кам'яними бабами, а також визначення їхньої культурної належності; 1923 р. проводив розкопки курганів поблизу м. Одеси. Відтак виснувано, що археологічна діяльність О. Покровського та Є. Трифільєва переважно була пов'язана з підготовкою і проведенням археологічних з'їздів.

Ключові слова: дослідження, науковці, розкопки, кургани, археологічні з'їзди.

ARCHAEOLOGICAL RESEARCH

CARRIED OUT BY YEVHEN TRYFILIEV AND OLEKSANDR POKROVSKYI

Valeri і SKYRDA¹, Iryna SKYRDA²

¹ V. N. KarazinKharkiv National University,

61022, Kharkiv, Ukraine,

²Kharkiv Professional Higher College of Arts,

61004, Kharkiv, Ukraine,

Ye.Tryfiliev and O. Pokrovskyi are little-known figures in the archaeological environment. Nevertheless, their contribution to the development of archeology is quite significant. The formation of interest in archaeological research among these scientists is mainly associated with the XII Archaeological Congress held in Kharkiv in 1902. O. Pokrovskyi and Ye. Tryfiliev were involved in the excavations during the preparatory work for the scientific forum. These scientists received open letters to conduct archaeological research in 1900 at the request of the Kharkiv preliminary committee: O. Pokrovskyi was sent to the Izyumsky district and Ye. Tryfiliev - to the Starobelsky and Kupyansky districts. Subsequently, O. Pokrovskyi joined the excavation of the newly opened Verkhnesaltovsky catacomb burial ground. O. Pokrovskyi and Ye. Tryfiliev reported on the results of their research at the meetings of the Kharkiv preliminary committee, and then the materials of the excavations formed the basis of their reports at the XII Archaeological Congress. In the future, O. Pokrovskyi did not carry out archaeological research, except for minor works in 1920 at the Verkhnesaltovsky burial ground. Ye.Tryfiliev, however, continued his activities in the field of archeology in connection with the preparation of the XIII Archaeological Congress, which took place in 1905 in Katerynoslav. In particular, he excavated burial mounds in Kharkiv and Katerynoslav provinces territory. In the Kharkiv region, the scientist investigated the mounds of the Scythian era near the village Dergachi, and in the Katerynoslav region, he was engaged in the excavation of burial mounds on Mariupol district's territory. The major task of Ye.Tryfiliev was to establish a connection between the kurgans and stone women, as well as to determine their cultural affiliation. In 1923, Ye.Tryfiliev carried out excavations of burial mounds near Odessa. Thus, it can be concluded that the archaeological activity of O. Pokrovskyi and Ye. Tryfiliev was mainly associated with the preparation and conduct of Archaeological Congresses.

Key words: research, scientists, excavations, burial mounds, Archaeological Congresses.

Імена Євгена Трифільєва й Олександра Покровського маловідомі в археологічному співтоваристві. Дослідники зазвичай згадують про них лише у працях, пов'язаних із початком планомірного дослідження курганів на Харківщині або з підготовкою і проведенням XII Археологічного з'їзду (A3). Тому актуальним залишається вивчення наукової спадщини цих дослідників у галузі археології в більш широкому часовому вимірі.

Євген Порфирович Трифільєв і Олександр Михайлович Покровський - маловідомі постаті в археологічному середовищі. Тим не менш, їхній внесок у розвиток археології доволі вагомі.

Євген Трифільєв (1867-1925) (рис. 1) народився 5 січня 1867 р. у м. Маріуполь. У 1886- 1890 рр. навчався на юридичному (семестр), а згодом на історико-філологічному факультетах Харківського університету. Із 1891 р. працював викладачем у харківських середніх навчальних закладах. Водночас був зберігачем фондів Музею витончених мистецтв та старожитностей при Харківському університеті [Посохов (ред.), 2013, с. 242-243]. У квітні 1898 р. Євген Трифільєвразом з Є. Рєдіним провели розкопки кургану з похованням доби бронзи біля слободи Сеньково Куп'янського повіту [Отчет..., 1900, с. XVII; Редин, Федоровский, 1900]. Цього ж року Є. Трифільєв склав магістерський іспит, а в 1901 р. одержав вчене звання приват-доцента і розпочав науково-педагогічну діяльність у Харківському університеті. Дослідник був членом Харківського історико-філологічного товариства (ХІФТ), а також членом Московського археологічного товариства [Уварова, Бороздин (ред.), 1915, с. 365-366].

Олександр Покровський (1887-після 1920)вступив на юридичний факультет Київського університету, але за рік перейшов на природниче відділення фізико-математичного факультету, обравши спеціальністю ботаніку. Після закінчення університету в 1892 р. залишений при цьому навчальному закладі стипендіатом на кафедрі ботаніки для одержання професорського звання. У 1893 р. поїхав у наукове відрядження за кордон (Париж, Відень), де спеціальністю обрав антропологію та географію. У 1898 р. склав магістерський іспит у Петербурзькому університеті. У 1899 р. брав участь у роботі XI A3, на якому виступав із двома доповідями. Перша була присвячена дослідженню черепів із розкопок Катерини Мельник на Волині. 59 черепів, які дослідив О. Покровський, характеризувалися довгоголовістю, відносно невеликою висотою, вузьким лобом і доволі коротким обличчям. Доповідач порівняв їх із київськими та древлянськими черепами з розкопок Володимира Антоновича [Уварова, Слуцкий (ред.), 1902, с. 128]. Другий виступ О. Покровського був присвячений дослідженню чотирьох черепів пізніх кочовиків. Кургани, у яких вони виявлені, містили кістки коней, криві шаблі, стремена й вудила. Доповідач відзначив їх монголоїдний тип і суттєву відмінність від черепів слов'ян, але не зміг встановити їхньої належності конкретним кочівникам [Уварова, Слуцкий(ред.), 1902, с. 151-152].

У 1900 р. О. Покровський отримав право читати лекції в Харківському університеті у званні приват-доцента. У 1900-1901 рр. читав лекції з антропології та доісторичної археології [Осипов, Багалей (ред.), 2008, с. 207-208].

Поглиблення інтересу до археологічних досліджень у Є. Трифільєва й О. Покровського пов'язане із проведенням у Харкові в 1902 р. XII A3. Під час підготовчих робіт до цього наукового форуму вони були залучені до проведення розкопок.

У травні 1900 р. голова Харківського попереднього комітету (ХПК) Дмитро Багалій звернувся із клопотанням до начальника Харківської губернії про видачу відкритих листів науковцям, які мали бути залучені до проведення наукових експедицій із вивчення старожитностей у межах Харківської губернії. Серед них опинилися викладач харківськоїгімназії Є. Трифільєв і приват-доцент Харківського університету О. Покровський. Зокрема, у документі йшлося про відрядження Є. Трифільєва до Старобільського й Куп'янського повітів для проведення археологічних розкопок, а О. Покровського - до Ізюмського повіту Харківської губернії [Державний архів Харківської області (ДАХО), ф. З, оп. 283, спр. 68, арк. 4]. Окрім проведення археологічних досліджень, О. Покровського планували залучити й до етнографічних досліджень, зокрема йшлося про видачу йому листа, який би надавав право «свободного объезда по селам для изучения быта, обстановки и самого поселения в этнографическом отношении»[ДАХО, ф. З, оп. 283, спр. 68, арк. 5].

У червні 1900 р. управління харківської канцелярії звернулося із клопотанням про видачу відкритих листів зазначеним науковцям до Імператорської археологічної комісії (ІАК) [ДАХО, ф. З, оп. 283, спр. 68, арк. 7]. Невдовзі О. Покровський отримав відкритого листа під № 4266, який надав йому право на проведення етнографічних досліджень [ДАХО, ф. З, оп. 283, спр. 68, арк. 11], а також аналогічний документ під №4863 на проведення археологічних розкопок в Ізюмському та Зміївському повітах Харківської губернії [ДАХО, ф. З, оп. 283, спр. 68, арк. 15]. Оригінал відкритого листа О. Покровського (рис. 3) на проведення археологічних розкопок протягом 1900 р. у межах Ізюмського і Зміївського повітів Харківської губернії зберігається в архіві Музею історії Харківського університету [Музей історії Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (ХНУ), ф. 1, оп. 4, п. 9]. Свого відкритого листа на проведення археологічних досліджень у межах Старобільського та Куп'янського повітів Харківської губернії протягом 1900 р. під № 4862 отримав і Є. Трифільєв [ДАХО, ф. З, оп. 283, спр. 68, арк. 15].

Протягом польового сезону 1900 р. Євген Трифільєв брав участь в археологічних розкопках разом із київською дослідницею К. Мельник. На V засіданні ХПК Є. Рєдін ознайомив присутніх зі звітом Катерини Мельник, яка провела розкопки в Куп'янському повіті [Редин (ред.), 1902, с. 68].

Його доповнив Є. Трифільєвий[Редин(ред.), 1902, с. 68-69], який загалом поділяв думку археологині щодо віднесення названих пам'яток до кінця кам'яного віку, але відзначив, що в кургані, розкопаному біля Сватової Лучки, були виявлені дві бронзові речі.

Підсумував польовий сезон і О. Покровський [Редин (ред.), 1902, с. 70] - його доповідь була розміщена в додатках до протоколу засідання ХПК [Покровский, 1902, с. 78-80]. Дослідник розкопав чотири кургани біля с. Прелєсного Ізюмського повіту. За попередніми даними на трьох із них раніше стояли кам'яні баби. У цих курганах було виявлено по кілька скорчених фарбованих вохрою кістяків і крем'яні вироби, що дало підставу віднести їх до кам'яного віку [Покровский, 1902, с. 79].

У квітні 1901 р. ХПК знову вирішував питання видачі археологам відкритих листів на польовий сезон 1901 р. Були надіслані запити харківському губернаторові [ДАХО, ф. З, оп. 283,спр. 68, арк. 52] та ІАК [ДАХО, ф. З, оп. 283, спр. 68, арк. 53] із проханням видати необхідну документацію особам, які займатимуться розкопками. Невдовзі цю проблему було вирішено - О. Покровський та Є. Трифільєв отримали відкриті листи [ДАХО, ф. З, оп. 283, спр. 68, арк. 57].

У зв'язку з прибуттям до Харкова В. Городцова, 28 травня 1901р. відбулося засідання спеціальної комісії, присвячене розкопкам курганів, запланованим на польовий сезон 1901 р. В. Городцов звітував про нанесення на карту всіх відомих йому археологічних пам'яток Харківщини. Було прийнято рішення долучити до розкопів курганів, окрім самого В. Городцова в Ізюмському повіті, Є. Трифільєва - у Куп'янському й О. Покровського - у Зміївському. Д. Багалій, О. Покровський і Є. Трифільєв мали також взяти участь у розкопках нововиявленого катакомбного могильника біля с. Верхній Салтів[Редин (ред.), 1902, с. 257-258].

Підготовчі роботи до XII A3 сприяли зростанню авторитету Є. Трифільєва як знавця старожитностей. Зокрема, про це свідчить лист Георгія Чалого від 9 листопада 1901р., відправлений із поштового відділення Гороховатки Куп'янського повіту Харківської губернії. Його автор звертався до Є. Трифільєва з проханням надати консультацію щодо монет, знайдених селянином у скарбі в с. Ратьківка. Йшлося про скарб, який містив близько 200 срібних монет із грецькими та слов'янськими літерами. До листа додано відбитки окремих монет [Музей історії ХНУ, ф. 1, оп. 4, п. 9].

Підсумки польового сезону 1901 р. Є. Трифільєв і О. Покровський підбивали на засіданні ХПК, яке відбулося 14 грудня 1901р. Є. Трифільєв розкопав 32 кургани в шести пунктах у межах Куп'янського повіту. Особливу увагу дослідник приділив двом курганам, на яких були кам'яні баби. У них вчений дослідив поховання пізніх кочовиків. Кам'яні баби, які перебували на досліджуваних курганах, а також баба, котру пожертвував Ю. Розаліон-Сошальський, були доставлені до ХПК. Інші кургани, що їх розкопав Є. Трифільєв, він розділив на чотири типи: кам'яної доби, бронзового і залізного віків та перших століть нашої ери [Редин(ред.), 1902, с. 351].

О. Покровський проводив дослідження чотирьох курганних груп на території Зміївського повіту. Основну увагу дослідник також зосередив на розкопках курганів, на яких були кам'яні баби. В одному з них у верхніх шарах знайшов лише кістки тварин. Більш успішними виявилися розкопки іншого кургану, який містив багате поховання скіфської жінки. У ньому знайдено каблучки, спіральки, люстерко тощо. Більшість інших містили у верхніх шарах скорчені поховання, а в нижчих - виявлено пофарбовані поховання, які, на думку дослідника, належали до енеолітичного періоду [Редин (ред.), 1902, с. 352].

На засіданні ХПК від 22 грудня 1901 р. О. Покровський звітував про підсумки етнографічних досліджень у Зміївському та Вовчанському повітах. Він зробив внесок у поповнення етнографічних колекцій виставки, придбавши предмети народного побуту. Дослідник відзняв велику кількість фотографій поселень, будівель, селянських промислів тощо [Редин (ред.), 1902, с. 356].

Обговорення результатів розкопок, проведених на Харківщині під час підготовки XII A3, стало основною тематикою засідання секції первісних старожитностей цього наукового форуму, яке відбулося 22 серпня 1902 р. На ньому виступав і О. Покровський із доповіддю про результати розкопок, проведених на Верхньосалтівському катакомбному могильнику [Покровский, 1902а, 1905]. Він проаналізував історію відкриття цієї археологічної пам'ятки (яку виявив випадково сільський учитель В. Бабенко) та її розкопок до XII A3, якими займалися, крім доповідача, В. Бабенко, Д. Багалій, Є. Трифільєв, П. Уварова. Доповідач детально описав розкопані катакомби, розміщення та орієнтацію небіжчиків у них, поховальний інвентар: посуд, зброю, прикраси тощо. Щодо питання етнічної належності населення, яке залишило могильник, О. Покровський висловив припущення, що це були «какие-то богатые кочевники или полукочевники» [Покровский, 1902а, с. 126]. Д. Самоквасоввисловив виправдане майбутніми археологічними дослідженнями припущення про те, що цей могильник хозарський [Известия..., 1902, с. 126]. Д. Багалій на підставі зіставлення матеріалу Верхньосалтівського могильника з даними писемних джерел зробив аналогічний висновок [Известия..., 1902, с. 126-127]. Олександр Покровський додав, що й антропологічний матеріал вказує на його відмінність від слов'ян [Известия..., 1902, с. 128]. В. Сизовстверджував, що для остаточного визначення цієї пам'ятки хозарською необхідно буде провести розкопки городища, розташованого поряд із могильником. І це він доручив харківським археологам [Известия..., 1902, с. 128].

Наступне засідання секції первісних старожитностей відбулося 23 серпня 1902 р. На ньому виступав і Є. Трифільєв із доповіддю про результати археологічних розкопок у Куп'янському повіті [Трифильев, 1902, 1905]. Він обстежив археологічні пам'ятники по узбережжю р. Красної Куп'янського повіту. Обговорення доповіді спрямувало дискусію на вирішення питання про кам'яних баб, яке було визначено пріоритетним для XII A3. Учасники дискусії намагалися виявити зв'язок між цими антропоморфними фігурами й курганами, на яких вони розміщувалися.

В основу доповідей, заслуханих на засіданні секції первісних старожитностей, яке відбулося 24 серпня 1902 р., знову лягли результати археологічних розкопок на території Харківської губернії, приурочені XII A3. Перше слово надали К. Мельник [Мельник, 1902, 1905], яка звітувала про результати розкопок, проведених за дорученням ХПК у басейні р. Ворскли на кордоні Охтирського та Богодухівського повітів і р. Оскол у Куп'янському. Участь у цих розкопках брав Є. Трифільєв. Як наслідок було досліджено 8 могильників, на яких розкопано 73 кургани.

На цьому ж засіданні виступив і О. Покровський [Покровский, 19026, 1905а]. Він ознайомив присутніх із результатами розкопок у Зміївському й Ізюмському повітах. Дослідник відзначив, що більшість розкопаних поховань містили пофарбовані скорчені кістяки, грубий глиняний посуд і за загальними рисами були подібні до поховань, які розкопали К. Мельник та В. Городцовим у Куп'янському й Ізюмському повітах.

Після закінчення роботи харківського археологічного форуму Є. Трифільєва залучили до підготовки XIII A3, який відбувся у Катеринославі. У 1904 р. він проводив розкопки в Маріупольському повіті Катеринославської губернії на узбережжі річок Кальміус і Кальчик[Уварова (ред.), 1908, с. 238]. Саме цим дослідженням присвячена доповідь Є. Трифільєва на XIII A3. Намагаючись знайти відповідь на питання про належність курганів і кам'яних баб певному народові, вчений розкопав 34 кургани у 5-ти пунктах [Трифильев, 1907, с. 366, 368]. Більшість із них, на думку Є. Тріфільєва, містила кочівницькі поховання. Він відніс їх до ямної культури й лише два визначив як скіфські. При цьому лише в насипі одного з курганів над труною небіжчика виявлена грубо зроблена кам'яна баба. Дослідник не наважився визначити етнічну належність цих поховань [Трифильев, 1907, с. 367-368], але, опираючись на опис поховального обряду й речові знахідки, можна припустити, що вони належали половцям.

У «Трудах...» XIII A3 надрукована ще одна доповідь Є. Трифільєва. У ній ішлося про результати розкопок 10 курганів із курганної групи на березі р. Лопань поблизу с. Дергачі. У цих розкопках, крім Євгена Трифільєва, брали участь Є. Рєдін, Є. Іванов та П. Єфименко [Трифильев, 1908, с. 102]. Усі розкопані об'єкти, на думку Є. Трифільєва, належали скіфам. Головним підтвердженням цього він вважав західну орієнтацію небіжчиків, які лежали на спині у витягнутому положенні, а також знахідки майже в усіх похованнях типових скіфських наконечників стріл [Трифильев, 1908, с. 102-103].

З 1911р. учений працював екстраординарним професором, а з 1915 р. завідував кафедрою російської історії історико-філологічного факультету Новоросійського університету в Одесі. У цей час його археологічні інтереси були зосереджені на дослідженні язичницького побуту слов'ян за даними розкопок курганів, а також на вивченні глиняних і металічних світильників, які він розглядав як цікаві джерела з історії Херсонесу [Попова, 2017, с. 210]. Крім того, у Новоросійському університеті Є. Трифільєв завідував Археологічним музеєм при історико-філологічному факультеті, був його секретарем [Попова, 2017, с. 210-211]. Після1920 р. Є. Трифільєв очолював кафедру російської історії в Одеському інституті народної освіти (ІНО), викладав в Археологічному інституті.

У липні 1923 р. Є. Трифільєв разом зі студентами археологічного й історичного відділень ІНО провів розкопки трьох курганів поблизу Одеси. Археологічні розшуки проводили колодязним методом по вихідних днях, не маючи фінансування. Два з трьох розкопаних курганів розташовувалися в курганній групі поблизу с. Усатова в 6 верстах від Одеси й містили, за повідомленнями Є. Трифільєва, поховання кочовиків Х-ХІІІ ст.

Особливо цікавим виявилося поховання, досліджене в першому кургані, здійснене в дубовій колоді, обмазаній зверху шаром зеленої глини товщиною в 1 см. Зверху колоди були покладені кістки задньої ноги барана. На кістках небіжчика добре збереглися залишки довгого шовкового одягу з візерунками. На ногах простежувалися рештки шкіряного взуття з нашитими бронзовими бляшками. У правій руці небіжчик тримав невеликий залізний ніж. Поряд знайдена шкіряна сумочка з просом. У ділянці попереку - залізні пряжка й застібка від поясу та залізне кресало. Із двох боків від труни виявлено стремена [Центральний державний архів вищих органів влади (ЦДАВО), ф. р. 166, оп. 2, сир. 1157, арк. 14-15 зв.]. Поховання другого кургану містило подібний поховальний інвентар, але було здійснене в ямі без труни й збереглося значно гірше. Припущень щодо етнічної належності цих захоронень дослідник не робив [ЦДАВО, ф. р. 166, оп. 2, сир. 1157, арк. 16]. Третій курган був розкопаний в іншій курганній групі у 2 верстах від тої, що містила пізньокочівницькі поховання. Курган був обкладений камінням. Скорчене поховання, кістки якого погано збереглися, було досліджено в його південній частині. Поховальний інвентар представлено фрагментом залізного ножа і трьома типовими скіфськими бронзовими стрілами, що дало змогу Є. Трифільєву пов'язати його з цим народом [ЦДАВО, ф. р. 166, оп. 2, спр. 1157, арк. 17-17 зв.]. Розуміючи важливість накопичення наукової інформації про історію краю в давні часи, а також участі студентів у розкопках для набуття фахового досвіду, вчений звернувся із клопотанням до Народного комісару (комісаріату) освіти України про отримання дозволу на проведення подальших розкопок на території Одеської губернії. Його підтримав в. о. ректора Одеського ІНО, але у проведенні розкопок було відмовлено [ЦДАВО, ф. р. 166, оп. 2, спр. 1157, арк. 13-13 зв., 18-18 зв.].

За радянських часів Є. Трифільєв разом з іншими професорами колишнього Новоросійського університету брав участь у створенні Археологічного інституту, а згодом став його проректором, а також у роботі комісії з розробки програм для вищої школи, працював фактично у всіх вишах й історичних закладах Одеси. Зокрема, в Одеському інституті народної освіти читав курси з археології, історії України, історії Слобожанщини, історіографії тощо [Попова, 2017, с. 217].

Є. Трифільєв відіграв чималу роль і в організації краєзнавчих досліджень на Одещині. У 1923 р. створено Одеську комісію краєзнавства (ОКК), яка діяла при Всеукраїнській академії наук (ВУАН). Згодом утворено керівний орган цієї установи у складі шести осіб, серед яких був і Є. Трифільєв. Певний час у її складі він очолював соціально-економічну секцію [Попова, 2017, с. 219]. На цій посаді за дорученням Губернського архівного управління, Є. Трифільєв займався розробкою архівних фондів, зосереджених в Одесі [Попова, 2017, с. 220]. Науковець був головою секції Одеської комісії краєзнавства при ВУАН.

В останні роки життя Є. Трифільєва Одеське губернське архівне управління залучало його до розробки архівних фондів в Одесі. Пізніше ці архівні документи стали основою для написання наукових праць.

Наукова спадщина Є. Трифільєва охоплює різні галузі історичної науки, археології, краєзнавства. Сучасна дослідниця Т. Попова зробила такий висновок щодо його внеску в наукову та освітянську скарбниці: «Євген Порфирович Трифільєв, вчений, в першу чергу - педагог і просвітитель, представляв значну когорту “рядових історичної науки”, без копіткої професійної діяльності яких неможливий розвиток університетської освіти» [Попова, 2017, с. 220-221].

Набагато менше інформації маємо про долю О. Покровського після XII A3. Нам вдалося знайти лише незначні відомості про його участь у розкопках Верхньосалтівського катакомбного могильника в 1920 р. До складу експедиції, яка працювала під керівництвом Олександра Покровського і була проведена за кошти археологічної секції Харківського губернського комітету охорони пам'ятників мистецтва й старовини, входили: помічниця завідувача Харківського археологічного музею Г. Тесленко (вона й опублікувала матеріали розкопок), хранителька того ж музею К. Фіногенова, членкиня музейної секції Е. Нікольська та секретар археологічної секції В. Дукельський. Унаслідок незначних розкопок досліджено три катакомбні поховання. Дромоси всіх захоронень були спрямовані з південного сходу на північний захід і розташовувалися перпендикулярно до камер. У першій катакомбі досліджено антропологічні залишки трьох осіб (двох дорослих та дитини), друга і третя - містили парні поховання (жінки й дитини у другій, літнього чоловіка та жінки в третій). Виявлений поховальний інвентар - типовий для цього могильника: керамічний посуд, різноманітні намиста, золоті, бронзові й срібні прикраси, бронзові дзеркала тощо [Тесленко, 1927]. Крім того, у першій камері знайдено чотири срібні дирхеми [Тесленко, 1927, с. 354].

Отже, треба зазначити, що діяльність у галузі археології Є. Трифільєв і О. Покровський розпочали наприкінці XIX ст. Для першого це були розкопки 1898 р. кургану бронзової доби, а для другого - участь у роботі XI A3 (1899), де він виступав із доповідями, в яких проводився аналіз антропологічних решток із курганних поховань. Особливо плідно обидва вчені працювали на археологічній ниві під час підготовки XII A3, акцентуючи основну увагу на похованнях у курганах із кам'яними бабами. Є. Трифільєв продовжував працювати в цьому напрямі і в межах підготовки до XIII A3. Останні розкопки, за наявними в нас даними, науковці проводили на початку 20-х років XX ст. О. Покровський 1920 р. провів дослідження трьох катакомб Верхньосалтівського могильника, а Є. Трифільєв розкопав у 1923 р. три кургани поблизу Одеси.

Авторський внесок. Кожному з авторів належить по 50 % виконаної роботи при написанні статті (вступ, основна частина, висновки). ІС більше працювала з матеріалами XII A3, а ВС - до і після цієї події.

Декларація щодо конфлікту інтересів. Автори статті заявляють, що в них немає наявного конфлікту наукових та фінансових інтересів чи особистих вигод, отриманих від третіх осіб, які могли би вплинути на дослідження, результати яких наведено у статті.

Подяки. Автори висловлюють подяку Олександру Приню за надання інформації щодо матеріалів по Євгенові Трифільєву в ЦДАВО.

Література

трифільєв покровський археологічний курган скифський

Державний архів Харківської області. Ф. З (Канцелярія Харківського губернатора). Оп. 283. Спр. 68. 132 арк.

Известия XII археологического съезда в Харькове, 15-27августа 1902 г. (1902). Харьков: Электр, типо-литогр. С. А. Шмерковича.

Мельник, Е. Н. (1902). Археологические раскопки в Ахтырском и Купянском уездах Харьковской губернии. Известия XII Археологического съезда в Харькове, 15-27 августа 1902 г. Харьков, 182-184.

Мельник, Е. Н. (1905). Раскопки курганов в Харьковской губернии 1900-1901 г. Труды Двенадцатого археологического съезда в Харькове, 1902: в 3 т., 1. Москва, 673-743.

Музей історії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Ф. 1. Оп. 4. П. 9 (Матеріали по археологічним з'їздам).

Осипов, И. П., Багалей, Д. И. (ред.). (2008). Физико-математический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805-1905). Репр. изд. Харьков.

Отчет и протоколы И. Ф. Общества за 1898/99 г. (1900). Сборник Харьковского историко- филологическогооющества, 12,1-ХХІІ.

Покровский, А. М. (1902). О раскопках в селе Прелестном, Изюмского уезда. Труды Харьковского Предварительного комитета по устройству XII археологического съезда, 1, 78-80.

Покровский, А. М. (1902а). Верхне-Салтовский могильник. Известия XII археологического съезда в Харькове, 15-27 августа 1902 г. Харьков, 124-126.

Покровский, А. М. (19026). О раскопках в Змиевском и Изюмском уездах. Известия XII археологического съезда в Харькове, 15-27 августа 1902 г. Харьков, 190.

Покровский, А. М. (1905). Верхне-Салтовский могильник. Труды Двенадцатого археологического съезда в Харькове, 1902: в 3 т., 1. Москва, 465-491.

Покровский, А. М. (1905а). О раскопках в Змиевском и Изюмском уездах. Труды Двенадцатого археологического съезда в Харькове, 1902: в 3 т., 3. Москва, 365.

Попова, Т. Н. (2017). Жизнеописание ученого-историка на перекрестке историографических традиций. Теория. Методология. Практика. Одесса.

Посохов, С. I. (ред.). (2013). Трифільєв Євген Парфенович. Історики Харківського університету: біобібліографічний довідник (1905-2013 рр.). Харків, 242-244.

Редин, Е. К. (ред.). (1902). Протоколы заседаний Харьковского предварительного комитета по устройству XII археологического съезда. Труды Харьковского предварительного комитета по устройству XII археологического съезда: в 2 т., 1. Харьков.

Редин, Е. К., Федоровский, Н. А. (1900). Могильник кургана слободы Сеньково, Купянского уезда. Харьков.

Тесленко, Г. I. (1927). РозкопВерхньо-Салтівськогомогильника 1920 р. Наукові записки науково-дослідчої кафедри Української культури, 6.Харків, 353-357.

Трифильев, Е. П. (1902). Археологическая экскурсия в Купянский уезд Харьковской губернии летом 1901 года. Известия XII археологического съезда в Харькове, 15-27 августа 1902 г. Харьков, 156-157.

Трифильев, Е. П. (1905). Археологическая экскурсия в Купянский уезд Харьковской губернии летом 1901 года. Труды Двенадцатого археологического съезда в Харькове, 1902: вЗт.,1. Москва, 131-140.

Трифильев, Е. П. (1907). Археологическая экскурсия по течению рр. Кальмиуса и Кальчика в пределах Мариупольского уезда, Екатеринославской губернии, летом 1904 года. Труды XIII АС в Екатеринославе 1905, 1. Москва, 366-368.

Трифильев, Е. П. (1908). Археологическая экскурсия вс. Дергачи, Харьковского уезда в августе 1903 г. Труды XIII АС в Екатеринославе 1905, 2. Москва, 102-103.

Уварова, П. С. (ред.). (1908). Труды XIIIархеологического съезда в Екатеринославе 1905 г., 2. Москва.

Уварова, П. С., Бороздин, И. Н. (ред.). (1915). Трифильев Евгений Парфеньевич. Императорское Московское археологическое общество в первое пятидесятилетие его существования (1864-1914 гг.), 2. Москва, 365-366.

Уварова, П. С., Слуцкий, С. С. (ред.). (1902). Труды XI археологического съезда в Киеве 1899,2. Москва.

Центральний державний архів вищих органів влади. Ф. Р. 166 (Положення про Одеський археологічний інститут. Доповіді, звіти про роботу Київського, Одеського археологічних інститутів та їх учбові плани). Оп. 2. Спр. 1157. 38 арк.

REFERENCES

DerzhavnyiarkhivKharkivskoioblasti. F. 3. Op. 283.Spr. 68. 132 ark. (in Ukrainian).

Izvestiya XII arkheologicheskogosyezda v Kharkove.15-27 avgusta 1902 g. (1902). Kharkov: Elektr. tipo-litogr. S. A. Shmerkovicha (in Ukrainian).

Melnik, E. N. (1902). Arkheologicheskiyeraskopki v Akhtyrskomі KupyanskomuyezdakhKharkovskoygubernii.Izvestiya XII Arkheologicheskogosyezda v Kharkove.15-27 avgusta 1902 g. Kharkov, 182-184 (in Ukrainian).

Melnik, E. N. (1905). Raskopkikurganov v Kharkovskoygubernii 1900-1901 g. Trudy Dvenadtsatogoarkheologicheskogosyezda v Kharkove. 1902: v3 t., 1. Moskva, 673-743 (in Russian).

MuzeiistoriiKharkivskohonatsionalnohouniversytetuimeni V. N. Karazina. F.l. Op. 4. P.9 (in Ukrainian).

Osipov, I. P., &Bagaley, D. I. (Eds.). (2008). Fiziko-matematicheskiyfakultetKharkovskogouniversitetazapervyyesto let ego sushchestvovaniya (1805-1905). Repr.izd.Kharkov (in Ukrainian).

Otchetі protokoly I. F. Obshchestvaza1898/99 g. (1900).SbornikKharkovskogoistoriko- filologicheskogooyushchestva, 12,1-XXII (in Ukrainian).

Pokrovskiy A. M. (1902). Оraskopkakh v selePrelestnom. Izyumskogouyezda.Trudy KharkovskogoPredvaritelnogokomitetapoustroystvu XII arkheologicheskogosyezda, 1, 78-80 (in Ukrainian).

Pokrovskiy, A. M. (1902a). Verkhne-Saltovskiymogilnik.Izvestiya XII arkheologicheskogosyezda v Kharkove.15-27 avgusta 1902 g. Kharkov, 124-126 (in Ukrainian).

Pokrovskiy, А. М. (1902b).О raskopkakh v Zmiyevskomі Izyumskomuyezdakh. Izvestiya XII arkheologicheskogosyezdavKharkove.15-27 avgusta 1902 g. Kharkov, 190 (in Ukrainian).

Pokrovskiy, A. M. (1905).Verkhne-Saltovskiymogilnik.Trudy DvenadtsatogoarkheologicheskogosyezdavKharkove. 1902: v3 t., 1.Moskva, 465-491 (in Russian).

Pokrovskiy, A. M. (1905a). Оraskopkakh v Zmiyevskomі Izyumskomuyezdakh. Trudy Dvenadtsatogoarkheologicheskogosyezda v Kharkove. 1902: v3 t., 3.Moskva, 365 (in Russian).

Popova, T. N. (2017). Zhizneopisaniyeuchenogo-istorikanaperekrestkeistoriograficheskikhtraditsiy. Teoriya.Metodologiya.Praktika.Odessa (in Ukrainian).

Posokhov, S. I. (Ed.). (2013). TryfilievYevhenParfenovych.IstorykyKharkivskohouniversytetu: biobibliohrafichnyidovidnyk (1905-2013 rr.).Kharkiv, 242-244 (in Ukrainian).

Redin, E. K. (Ed.). (1902). ProtokolyzasedaniyKharkovskogopredvaritelnogokomitetapoustroystvuKhllarkheologicheskogosyezda.Trudy Kharkovskogopredvaritelnogokomitetapoustroystvu XII arkheologicheskogosyezda: v2 t., 1. Kharkov (in Ukrainian).

Redin, E. K., &Fedorovskiy, N. A. (1900). MogilnikkurganaslobodySenkovo.Kupyanskogouyezda.Kharkov (in Ukrainian).

Teslenko, H. I. (1927). RozkopVerkhno-Saltivskohomohylnyka 1920 r. Naukovizapyskynaukovo- doslidchoikafedryUkrainskoikultury, 6.Kharkiv, 353-357 (in Ukrainian).

Trifilyev, E. P. (1902). Arkheologicheskayaekskursiya v KupyanskiyuyezdKharkovskoyguberniiletom 1901 goda.Izvestiya XII arkheologicheskogosyezda v Kharkove.15-27 avgusta 1902 g. Kharkov, 156-157 (in Ukrainian).

Trifilyev, E. P. (1905). Arkheologicheskayaekskursiya v KupyanskiyuyezdKharkovskoyguberniiletom 1901 goda.Trudy Dvenadtsatogoarkheologicheskogosyezda v Kharkove. 1902: v 3 t, 1.Moskva, 131-140 (in Russian).

Trifilyev E. P. (1907). Arkheologicheskayaekskursiyapotecheniyurr. Kalmiusaі Kalchika v predelakhMariupolskogouyezda.Ekaterinoslavskoygubernii.letom 1904 goda. Trudy XIII AS v Ekaterinoslave 1905, 1.Moskva, 366-368 (in Russian).

Trifilyev, E. P. (1908). Arkheologicheskayaekskursiya v s. Dergachi. Kharkovskogouyezda v avguste 1903 g. Trudy XIII AS vEkaterinoslave 1905, 2.Moskva, 102-103 (in Russian).

Uvarova, P. S. (Ed.). (1908). Trudy XIII arkheologicheskogosyezda v Ekaterinoslave1905g., 2.Moskva (in Russian).

Uvarova, P. S., &Borozdin, I. N. (Eds.).(1915). Trifilyev Evgeniy Parfenyevich.ImperatorskoyeMoskovskoyearkheologicheskoyeobshchestvo v pervoyepyatidesyatiletiye ego sushchestvovaniya (1864-1914 gg.), 2. Moskva, 365-366.

Uvarova, P. S., &Slutskiy, S. S. (Eds.).(1902). Trudy XI arkheologicheskogosyezda v Kiyeve 1899, 2.Moskva (in Russian).

Tsentralnyiderzhavnyiarkhivvyshchykhorhanivvlady. F. R. 166. Op. 2.Spr. 1157. 38 ark. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru