Держава Романовичів і Володимирське князівство: корона та ярлик

Размещено на http://www.allbest.ru

Львівський національний університет імені Івана Франка

Держава Романовичів і володимирське князівство: корона та ярлик

Taras IGNATOV.

PRINCIPALITY OF ROMANOVICHI AND VLADIMIR PRINCIPALITY: CROWN AND LABEL.

The article describes the relations of the Galicia-Volyn principality and the Vladimir principality with the Golden Horde. The position of the two most influential principalities of Rus' is compared under Tatar scorn, forms and degree of their dependence are analyzed. An attempt to light up importance of influence of Golden Horde on these principalities and show a difference in their further historical development is also done.

Keywords: Galicia-Volyn principality, Golden Horde, Vladimirprincipiality, dependence, label, tatars, principiality.

У статті проаналізовано стосунки Держави Романовичів і Воло- димирського князівства із Золотою Ордою. Порівнюється становище двох найвпливовіших князівств Русі під татарською зверхністю, аналізуються форми та ступінь їхньої залежності. Також зроблено спробу висвітлити важливість впливу Золотої Орди на ці князівства та показати відмінність у їхньому подальшому історичному розвитку.

Ключові слова: Держава Романовичів, Золота Орда, Володимирське князівство, залежність, ярлик, татари, князівство.

романович держава орда

Кінець існування Київської Русі традиційно пов'язують із завоюванням Києва монголами у грудні 1240 року. Однак, 11 князівств-земель, роздроблених на менші князівства, лише формально визнавали владу Києва. Їх очільники проводили власну політику, подібно до очільників королівств і герцогств сусідньої Священної Римської імперії. Проте, завоювання монголів створили нову точку відліку в історії руських князівств. Починаючи з 1240-х років саме хани Золотої Орди вирішували долю князів, повністю підпорядкувавши їх своїй владі. Але не всі князівства опинилися у повній залежності від татар. На прикладі двох із них -- Галицько-Волинського та Володимирського можна простежити два кардинально різні вектори розвитку руських земель, які знаходилися під владою Золотої Орди. Очевидно, що основною причиною поїздок князів в ставку хана було бажання підтвердити за собою владу в князівстві. На перших періодах існування Золотої Орди, її правителі відправляли князів до свого сюзерена в столицю Монгольської імперії -- Каракорум. Ці поїздки займали великий проміжок часу: наприклад, рязанський князь Олег провів при монгольських ханах 10 років свого життя (1242--1252 рр.), а ростовський князь Гліб був при хані 4 роки (1253--1257 рр.). Ильяс Камалов. Золотая Орда и русский улус (татарское влияние на Россию). Перевод с турец. яз. И. М. Миргалеев; отв. ред. А.В. Аксанов. (Казань, Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ, 2016), 114. У 1243 році, одним із перших руських князів до Ба- тия поїхав володимирський князь Ярослав Всеволодович, якому хан дав ярлик не тільки на Володимирське князівство, а й поставив старшим в Руській землі Лаврентьевская летопись. Полное собрание русских летописей. Т.1. (Москва, 2001), 470.. Звертаю увагу на те, що Ярослав, як і всі інші князі їздив не тільки в Сарай, а й в Каракорум. Це важлива деталь, яка свідчить про повну підпорядкованість володимирського князя. Саме з цього часу формується унікальний інститут васальної залежності -- приїзди руських князів в ставку хана для вираження своєї рабської покірності Вильям Похлебкин. Татары и Русь. 360 лет отношений Руси с татарскими государствами 1238-1598 гг. (От битвы на р. Сить до покоренияСибири). Справочник. (Москва: Междуна-родные отношения, 2000), 30.. Дещо іншу ситуацію ми спостерігаємо щодо Держави Романовичів. Галицько-Волинський князь Данило Романович останнім зі всіх інших князів поїхав у ставку Батия. Це сталося у 1245 р. Леонтій Войтович. Галицько-Волинське князівство і Королівство Русі та монголи. Проблеми історії війн і військового мистецтва. Вип. 2. (Львів, 2019), 72-73. Зауважу, що Данило не їздив в Каракорум, а побував лише в Сараї. Більше того, він був запрошений на святкування монгольського Нового Року та пив чорний кумис, напій, яку вживала лише монгольська еліта Александр Юрченко. Русский князь на монгольском пиру (ДаниилГалицкий и Бату). Золотая Орда: Между Ясой и Кораном (начало конфликта). Книга-конспект. (Санкт-Петербург, 2012), 235-255.. Таким чином ми зразу бачимо дві відмінності: перша -- на відміну від решти князів, Данило обмежився лише перебуванням у Сараї, в той час як Ярослав Всеволодович, як і всі інші, змушений був їздити аж до монгольської столиці, друга -- хан прийняв Данила з особливою пошаною. Важлива деталь, яка спостерігається в літописах: коли Данило Романович їздив до хана, то літописець писав, що це печаль, не честь, а коли їде володи- мирський князь, то це велика честь для нього. Це в свою чергу визначало різну форму залежності Держави Романовичів та Володимирського князівства. Батий зробив Данила “мирником”, а не “данником”, якими були всі князі північно-східних земель. Завдяки своїм дипломатичним здібностям Данило зумів досягти більш м'якшої форми залежності від Золотої Орди -- галицько-волинські князі рахувалися федератами, а не слугами хана. Вони повинні були поставляти власне військо для монгольських походів, але регулярної, чіткої данини не платити Александр Речкалов. Русь: путь к Украине. Украинскиеземли в составе Польши и Литвы. Кн. 1. (Киев, 2014), 49.. Натомість володимирські князі були у цілковитій залежності від Орди, доказом чого є регулярні поїдки князів в ставку хана. Як тільки мінялася влада в князівстві або ж у Золотій Орді, князі вимушені були їздити до хана за новим ярликом. Для прикладу, зразу після смерті Ярослава Всеволодовича його сини Олександр та Андрій у 1247 році поїхали до Батия, який відправив їх в Каракорум Лаврентьевская летопись, 471., а в 1256 році після смерті Батия Ярослав відправився до хана за новим ярликом Там само, 474.. Варто зазначити, що князі в Орді не представляли ні свого князівства, ні себе самих -- вони виступали в ролі заложників, речових гарантів васальної залежності та лояльності відповідних князівств до Золотої Орди Вильям Похлебкин. Татары и Русь, 28.. В Галицько-Волинському князівстві практики регулярних поїздок князів в ставку хана не існувало. Після подорожі Данила Романовича жоден з наступних галицько-волинських правителів не відвідав ставку хана, а отже, зміна влади на цих землях відбувалася самостійно, без затвердження її ханом.

Друга половина XIII -- поч. XIV ст. насичена важливими політичними змінами в Галицько-Волинському князівстві. В 1253 році Данило Романович приймає корону від Папи Римського та стає Королем Русі Ипатиевская летопись. Полное собрание русских летописей. Т. 2. (Санкт-Петербург, 2001), 826-827.. Це означало, що колишній васал зрівнюється у правах зі своїм сюзереном, а отже стає незалежним володарем. З цього часу і до смерті Данила Романовича в 1264 р. Королівство Русі було незалежним політичним утворенням. Був період, коли після походів Бурундая в литовські та польські землі, а також руйнації укріплень головних руських міст (1258--1262) Там само, 845-855. була відновлена влада ординців в галицько-волинських землях. Але навіть в цьому випадку ні Василько Романович, ні Лев Данилович не їздили в Орду, а Галицько-Волинський літопис не містить відомостей про перепис населення в Галичині та Волині. Цікавим є період правління Лева, який співпав з діяльністю в Золотій Орді Ногая. Обидва вони були схожі за своїми характерами і з часом їхні стосунки переросли в тісну співпрацю, яку кожен хотів використати на свою користь Леонтій Войтович. Галицько-Волинське князівство і Королівство Русі та монголи, 105.. Визнавши зверхність Орди, Лев за допомогою Ногая відновив сюзеренітет над Королівством Русі (хоча, офіційно королем не титулувався, аби не злити монголів), а також значно розширив свої володіння. На кінець XIII ст. Держава Романовичів включала в себе не тільки Галицьку і Волинську землі, а ще й Закарпаття, Київщину та Пе- реяславщину Там само, 119.. Повторюсь, що Лев не їздив за ярликом в ставку хана, а його залежність від Орди зводилася до мінімуму: галицько-волинський князь повинен був поставляти своє військо для монгольських походів. Таким чином, залежність Держави Романовичів від Орди в 1270--1300-х рр. була ще легшою і її не можна порівняти зі становищем в північно-східних князівствах, які були тяжко оподатковані та насичені татарськими баскаками, а князі при любих змінах повинні були їздити до хана за ярликом на підтвердження своїх володінь Михайло Грушевський. Історія України-Руси. Т 3 (Київ: Наукова думка, 1993), 103..

В XIV ст. відносини між Королівством Русі та Золотою Ордою скоріше були міждержавними. Вже наступний галицько-волинський князь Юрій Львович прийняв королівський титул, а також створив окрему Галицьку митрополію, до складу якої увійшли діоцези на територіях вільних від Орди Леонтій Войтович. Галицько-Волинське князівство і Королівство Русі та монголи, 123.. Очевидно, що в період правління Юрія (1301--1308/1315) Королівство Русі залишалося незалежною державою. Період правління князів Андрія та Лева Юрійовичів характеризувався боротьбою за збереження незалежності галицько-волинських земель, про що вказують два факти: лист до Тевтонського Ордену з пропозицією князів надати Ордену захист від татар Олег Купчинський. Акти та документи галицько-волинського князівстваХШ -- першої половиниXIVстоліть. Дослідження. Тексти.(Львів, 2004), 145., а також лист польського короля Владислава Локетка від 1323 р., в якому він називає обох князів непоборним щитом проти татар Acta Camerae Apostoliae. Monumenta Poloniae Vaticana. Vol. 1207-1344. Cont. Jan Ptasnik. (Krakow 1913), 72-73.. Швейцарський хроніст Йоган Вінтертурський зазначає, що князі отримали ханські ярлики на свої землі Johannis Vitodurani Chronicon. Die Chronikdes Minoriten Johannes von Winterthur, durch Georg von Wyss, (Zurich, 1856), 165., але на цю звістку покладатися особливо не можна, адже практика затвердження галицько-волинських князів ханами нам невідома Михайло Грушевський. Історія України-Руси. Т. 3, 125.. Наступний князь Болеслав-Юрій Тройденович був незалежним правителем, на що вказує його титулатура “Божої ласки природжений князь всієї Малої Русі”, де “Мала Русь” виступає на позначення території, яка не була підвладна монголам Леонтій Войтович. Галицько-Волинське князівство і Королівство Русі та монголи, 130..

Кардинально інша ситуація відбувалася у Володимирському князівстві. Тут князі були повністю залежними від Золотої Орди. Хоча, ще у 1251 році володимирський князь Андрій Ярославович хотів позбутися ординської опіки та уклав союз з Данилом Романовичем, але, щоправда, цим планам завадив Олександр Невський, який поїхав в Орду, після чого оглан Сартак послав в каральну експедицію проти Андрія Там само, 85-86.. Після цього Олександр став володимирським князем. Володарі цього князівства (як і решти північно-східних земель) при любих змінах влади мусили відправлятися в Орду до хана за новим ярликом. Так було після смерті Олександра Ярославовича в 1263 р. коли його брат Ярослав Ярославович відправився в Орду Никоновская летопись. Полное собрание русских летописей. Т 10. (Санкт-Петербург, 1885), 143.; так було і в 1271 р., коли після смерті князя вже Василій Олександрович їздив в Орду Там само, 150.; в 1276 в Орду за ярликом відправився Дмитро Олександрович Там само, 153. Там само, 159.; в 1281 році в Орді побував Андрій Олександровичі т. д. Подорожі князів в Орду відбувалися майже до середини XV ст. За підрахунками Вільяма Похлєбкіна за 188 років князів 70 раз приїжджали до хана, тобто в середньому приблизно раз в два з половиною роки Вильям Похлебкин. Татары и Русь, 27-28.. Ще однією відмінністю в північно-східних землях було те, що тут існувала потужна система баскацтва. Як відомо, правитель Золотої Орди Берке в 1257 році провів перший перепис населення в руських землях з метою чіткого та врегульованого щорічного збору данини. Для цього у завойованих землях призначали спеціальних ханських чиновників -- баскаків, чиї резиденції знаходилися в Суздалі, Ростові, Ярославі, Угличі, Костромі, Переяславі-Заліському, Твері, Рязані, Муромі, Курську, Смоленську та Володимирі-на-Клязьмі Александр Речкалов. Русь: путь к Украине, 51.. Цю інформацію підтверджує Лаврентіївський літопис Лаврентьевская летопись, 474-475.. Наступний перепис населення в північно-руських землях відбувся згідно Никонівського літопису у 1275 роціНиконовскаялетопись, 152.. Бачимо, що літописи чітко зафіксували проведення перепису населення, а ось Галицько-Волинський літопис про перепис на західних землях мовчить.

Таким чином, існувала суттєва різниця у становищі Держави Романовичів та Володимирського князівства під владою Золотої Орди. Для галицько-волинських земель характерна набагато м'якша форма залежності: місцеві князі після поїздки Данила жодного разу не побували у ставці Батия, інакше б це зафіксував Галицько-Волинський літопис; на Галичині та Волині не існувало інституту баскацтва, отже і не було чітко врегульованої щорічної данини; зрештою, Королівство Русі лише близько 50 років знаходилось під владою Золотої Орди (1246--1253; 1258--1262; 1270--1301). Натомість Володимирське князівство перебувало у повній залежності, фактично це був північний улус Золотої Орди, адже: місцеві князі завжди мусили їздити до хана за ярликом на княжіння; князі були підданими хана, які втілювали політику Орди у своїх князівствах; в північно-східних землях проводився перепис населення, існувала ханські намісники баскаки, які слідкували за збором данини; князі були залежні від Золотої Орди аж до повного її розпаду наприкінці XV ст. Ця різниця в історичному розвитку двох князівств відбилася в подальшому на формування принципів державності: європейського демократичного на українських землях та азіатського авторитарного на московських.

Размещено на Allbest.ru