Булава як елемент озброєння воїна Галицького та Волинського князівств у ХІ-XIV століттях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Булава як елемент озброєння воїна Галицького та Волинського князівств у ХІ-XIV століттях

Микола Козак,

магістр, PhD-докторант

(Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, Україна).



Микола Козак. БУЛАВА ЯК ЕЛЕМЕНТ ОЗБРОЄННЯ ВОЇНА ГАЛИЦЬКОГО ТА ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВ У XI-XIV СТОЛІТТЯХ.

У статті розглянуто розвиток булави як ударної зброї у Галицько- Волинській державі в період XI--XIV ст. Виявлено локальну специфіку поширення булав з території Галицького та Волинського князівств. Зведено каталог на підставі відомих на сьогодні опублікованих знахідок булав із вказаних територій. Висловлено думку про винятково високий рівень розвитку ударної зброї у західноруських князівствах на прикладі булави.

Ключові слова: булава, ударна зброя, Галицько-Волинська держава, виробництво з бронзи, комплекс озброєння, запозичення зброї, елітна зброя.



Mykola Kozak. MACE AS AN ELEMENT OF ARMAMENT OF THE WARRIOR OF GALICIAN AND VOLYN' PRINCIPALS IN THE XI-XIV CENTURIES. булава галицький волинський ударна зброя

In this article, the development of the battle mace on the basis of archaeological finds from the territory of the Galician-Volyn state in the 11-14th centuries was considered. The catalog of finds was listed. The symbolic and military function of the maces is analyzed. A catalog of shock weapons was made, from the territory of the Galician-Volhynian state.

Keywords: Mace, weapon, Galician-Volyn state, production from bronze, complex of weapons, borrowing weapons, elite weapon.



Досвід вивчення озброєння доби Київської Русі впродовж ХІХ--ХХІ ст. засвідчив необхідність розгляду різних видів зброї в контексті територіальних особливостей та розвитку загального комплексу озброєння. Значне місце серед озброєння руського воїна, як дружинника, так і ополченця, займає ударна зброя, серед якої головною є булава. Проблема вивчення руських булав, як і усього середньовічного озброєння загалом, полягає у потребі систематизації відомих матеріальних знахідок, виявлених як в результаті методичних, так і внаслідок грабіжницьких розкопок, що часто унеможливлює прив'язку знахідки до конкретної пам'ятки і в подальшому ускладнює датування. Проблемою є також встановлення розмірів та місця перебування знахідки, які часто у літературі подаються побіжно, або ж автор цією інформацією не володіє. У цій статті ми здійснимо спробу звести всі відомі знахідки булав XI--XIV ст., які відносяться до земель Галицького та Волинського князівств. Варто наголосити, що оскільки автор не мав змоги працювати безпосередньо із фондовими збірками українських і польських регіональних музеїв, де містяться знахідки, які нас цікавлять, відтак наведені в роботі каталоги можуть доповнюватись в майбутньому у процесі дослідження теми, та у зв'язку із новими знахідками.

Археологічні колекції булав із території Західної України почали формуватись ще всередині XIX ст. Liwoch R. Bulawy z Zachodniej Ukrainy. Acta Militaria Mediaevalia. 2006. № 2. S. 67. Часто неправильно інтерпретовані, такі речі відносились до епохи бронзи лише через те, що були виготовлені із вказаного матеріалу. Вперше серйозно опрацьовано питання булав з теренів Галицького і Волинського князівств було у 1966 р. в праці Анатолія Кірпічнікова Кирпичников A. Древнерусское оружие. Копия, сулицы, боевые топоры, булавы, кистени ІХ-

ХІІІ вв. Археология СССР. Свод археологических источников. Вып. 2. Москва-Лениград, 1966. 186 с., який склав каталог знахідок верхів'їв булав з майже всієї території Східної Європи. Вже у 2006 р. з'явилась спеціальна праця польського дослідника Радислава Лівоха Liwoch R. Bulawy z Zachodniej Ukrainy. S. 67-78., який каталогізував відомі на той момент знахідки булав із більшості областей західної України. Найбільш ґрунтовно проблему середньовічного ударного озброєння серед українських дослідників опрацьовували Володимир Бережинський Бережинський B. Зброя Київської Русі. Булава. Київ, 1998. 70 с., Сергій Пивоваров Пивоваров C. Металеві навершя булав з давньоруських пам'яток Буковини. Вісник Національ-ного університету “Львівська політехніка”: Держава та армія. № 724. Львів, 2012. С. 31-35. та Святослав Терський Терський C. Кістень у Галицькому та Волинському князівствах (X-XIV ст.). Вісник Національ-ного університету “Львівська політехніка”: Держава та армія. № 724. Львів, 2014. C. 3-12; Терський C., Захар'єв B. Кістені та булави ХІ-ХІІІ ст. з території Хмельниччини. Археологія & Фортифікація України. Збірник матеріалів IVВсеукраїнської науково практичної конференції. Кам'янець-Подільський, 2014. C. 164-170..

Серед зарубіжних дослідників, слід виділити праці Анатолія Кір- пічнікова Кирпичников A. Древнерусское оружие. Копия, сулицы, боевые топоры, булавы, кистени ІХ- ХІІІ вв. Археология СССР. Свод археологических источников. Вып. 2. Москва-Лениград, 1966. 186 с; Его же. Военное дело на Руси в ХІІІ-ХV вв. Ленинград, 1976. 104 с; Кирпичников А., Медведев А. Вооружение. Древняя Русь: Город, замок, село. Археология СССР. Москва, 1985. С. 298-364., Миколая Плавінського Плавінскі М. Узбраенне беларускіх земляу Х-ХІІІ стагоддзяу. Мінск, 2013. 106 с.; Його ж. Зна- ходкі прадметау узбраення імпартньїх тыпау у заходніх землях Русі як магчымы індьїкатар гандлёвых кантактау у Х-ХІІІ ст. Нсторыя гандлю на тзрьіторьіі Беларусі: зборнік навук. арт. 2016. С. 45-56., Радислава Лівоха Liwoch R. Bulawy z Zachodniej Ukrainy. S. 67-78. та Аркадіуша Міхаляка Michalak A. Jeszcze o bulawach sredniowiecznych z ziem polskich. Refleksje na marginesie odkry- cia z Bogucina, pow. Olkusz. Acta Militaria Mediaevalia. 2006. № 2. S. 103-114; Idem. Wplywy wschodnie czy poludniowe? Z badan nad pochodzeniem bulaw sredniowiecznych na ziemiach polskich. Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: Держава та армія. № 571. Львів, 2006. С. 48-74..

Походження булави прийнято виводити від потовщеної бойової палиці, на яку з часом почали одягати голівки різних форм Бережинський В. Зброя Київської Русі. Булава. С. 1.. У писемних джерелах для означення цієї зброї зустрічаємо термін “палиця” Кирпичников А. Древнерусское оружие. С. 51-53., або “кій” Плавінскі М. Узбраенне беларускіх земляу. С. 34.. Появу на Русі простіших типів булав із пірамідальними шипами пов'язують із південно-східним впливами, на підставі знахідок у хозарському Саркелі (Біла Вежа) та у Туркестані Кирпичников А. Древнерусское оружие. С. 47.. Відтак, найбільш імовірною наразі видається гіпотеза запозичення цієї зброї від хозар Michalak А. Jeszcze o bulawach sredniowiecznych z ziem polskich. S. 48-49.. Цікаво, що булава широко використовувалась на теренах України ще з епохи неоліту і постійно розвивалась Бабкова H. Булава та пернач у дослов'янський період історії України. Вісник Харківської дер-жавної академії культури. Вип. 27. 2009. C. 47.. Пізніше ця зброя стала прерогативою вершника у кочових народів, таких як саме хозари, тому найімовірніше не використовувалась слов'янами до появи в них значних кінних військ Там само. C. 52.. Можна співставити появу на Русі булави із появою

іншої ударної зброї східного походження, кістеня, який, як і булава, був переважно кінною ударною зброєю. Як вказує С. Терський, кістень міг з'явитись в озброєнні руських дружин після перемоги князя Святослава над хозарами у 965 р., набувши значного поширення у південно-руських містах Терський C. Кістень у Галицькому та Волинському князівствах. C. 4.. Поряд із кістенем, булава найбільше поширюється у Київській, Волинській та Галицькій землях, щоправда, дещо пізніше.

Конструктивно середньовічна булава складається із бойової частини -- верхів'я, та короткого дерев'яного або металевого руків'я у вигляді стрижня Тоїчкін Д. Козацька шабля XVII-XVIII ст.: історико-зброєзнавче дослідження. Київ, 2007. C. 161.. Верхів'я виготовлялось із заліза, бронзи або шляхом комбінування бронзи і свинцевого наповнення задля надання ваги, що збільшувало потенційну силу удару Кирпичников A. Древнерусское оружие. C. 46, 47-49.. Менш поширеними є рогові та капові булави. Саме робоча частина булави, верхів'я, беручи до уваги довговічність, складає археологічний матеріал.

А. Кірпічніков розробив типологію давньоруських булав (за верхів'ям), що складається із шести типів (див. рис 1). Проте, для зручності викладу матеріалу із Південно--Західної Русі пропонуємо здійснити їхній поділ на чотири великі групи. Це пов'язано з необхідністю урахування тих знахідок, які не вписуються у вказану типологію.

Група І, до якої віднесемо типи І і ІІ невеликих залізних булав. На окресленій території був більше поширеним тип ІІ, який мав вигляд куба зі зрізаними краями Там само. C. 48.. Тип І мав форму куба з чотирма хрестоподібно розташованими масивними шипами; такі булави датуються на Русі переважно у межах ХІ ст Там само. C. 129- 130., і зроблені із заліза Там само. C. 47.. Єдиними екземплярами таких булав з Галицько-Волинських земель є знахідки з Черемна (літописний Червень) у сучасній Польщі Michalak A. Jeszcze o bulawach sredniowiecznych z ziem polskich. S. 104, rys. 1:5-7. та з Дорогобужа Прищепа Б., Нікольченко Ю. Літописний Дорогобуж в період Київської Русі. До історії на-селення Західної Волині в X-XIII століттях. Рівне, 1996. С. 104-105. (див табл. І: 1,2). Червенський екземпляр характерний тим, що виготовлений із олова, нехарактерного для цього типу булав, і датується в широких рамках ХІ--ХІІІ ст. Kusnierz J. Militaria z Czermna nad Huczw^. Proba rekonstrukcji sposobu atacu tatarow na Grod (w 1240 r.) na podstawie dotychczasowych badan archeologiczhych. Acta Militaria Mediaevalia. 2005. № 1. S. 123. Оскільки матеріал екземпляру не є типовим для аналогій з Русі, це може вказувати на місцеве його виробництво. Значна кількість булав типу І відома з теренів Південної Європи, а саме з Болгарії, однак польський дослідник А. Міхаляк припускає, що ці знахідки можна пов'язати з воєнними кампаніями руських князів і присутністю там руських дружин Liwoch R. Bulawy z Zachodniej Ukrainy. S. 55..

Оскільки тип ІІ становить більшість знахідок цієї групи, йому вар-то приділити більше уваги. А. Кірпічніков датував цей тип межами ХІ--ХІІІ ст., натепер таке датування піддається сумніву як російськими, так і польськими археологами. Відома знахідка такого верхів'я з Великого Новгороду, яка датована А. Медведєвим ХІІІ--ХУст., та А. Артемовим першою чвертю XV ст Michalak A. Jeszcze o bulawach sredniowiecznych z ziem polskich. S. 106.. Також булави цього типу з пам'яток Польщі часто датуються аж XV ст. hawrynowicz O., Strzyz P. Nowe zabytki broni obuchowej z okolic Roztocza. Archeologia Polski Srodkowowschodniej. T. 6. 2001. S. 261. А. Міхаляк припустив, що таке широке датування цього типу ІІ можна пояснити з урахуванням зміни їхньої маси і розміру; менші з них автор вважає виробами імпортними, а більш масивні -- тими, які могли побутувати в Пізньому Середньовіччі Michalak A. Jeszcze o bulawach sredniowiecznych z ziem polskich. S. 105.. Щодо походження цього типу наразі не існує усталеної і доведеної думки, домінуючою залишається зазначена хозарська гіпотеза. Згаданий А. Міхаляк звернув увагу на знахідку імовірно кістеня, що повторював форму верхів'я булав типу ІІ із сарматського поховання ІІІ--ІУст., з місцевості Біс Оба Уральської області у Казахстані. У наскрізному отворі виробу містились залишки дерева Ibidem. S. 106.. Таким чином дослідник припускає, що у простіших булав типу ІІ і кістеней може бути спільний поліфункціональний попередник. На підтвердження такої гіпотези варто згадати давньокитайський вид булав «дацзубан», які закріплювалися за допомогою складного зажиму, що дозволяло використовувати її як короткий кістень Бережинський B. Зброя Київської Русі. Булава. C. 5.. Слід також звернути увагу, що тип ІІ видається конструктивно більш простим і відтак може бути більш архаїчним, особливо з урахуванням згаданої казахської знахідки.

На сьогодні на згаданих територіях відомі знахідки верхів'їв булав типу ІІ, з багатьох пам'яток. Особливо великими і значущими є описані А. Кірпічні-ковим колекції булав типу ІІ із Городища Хмельницької області, загалом 10-14 екземплярів групи, 8 з яких А. Кір- пічніковим віднесено до типу ІІ (див. табл. І: 4,5), та Райковецького городища (див. табл. І: 6). Відома низка знахідок і на Буковині та у східних районах колишньої Галицько-Волинської держави (див. табл. І: 12,14,15,17-20), а також імпортованих на терени Польщі. Перш за все привертає увагу велика чисельність знахідок, особливо зі згаданого Райковецького городища, за даними А. Кірпічнікова налічувалось до 25 екз. Варто звернути увагу на знахідку С. Пивоварова з Галицького городища на Буковині (див. табл. І: 15); всередині наскрізного отвору навершя було виявлено цвях, що вочевидь вказує на спосіб кріплення його з древком. Цвях вбивався у древко із верхнього отвору верхів'я, таким чином розклинюючи дерево-руків'я, верхня частина руків'я біля навершя, вочевидь, обмотувалась шкірою чи мотузкою для запобігання надмірного розчеплення після старіння дерева Пивоваров C. Металеві навершя булав. C. 33.. Також у верхніх отворах двох булав із Колодяжного (див.табл. І: 7,8), було виявлено рештки

руків'я із залізними стрижнями, які на думку С. Терського використовувались задля підвішування до поясу Терський C., Захар'єв B. Кістені та булави. C. 169..

Також до групи І відносимо підтип ІІа, який характерний гакопо- дібним виступом збоку. Щодо цього підтипу більш правильно використати запропонований М. Федоришиним термін «булава-гачок», оскільки виступ міг використовуватись і для підвішування, тобто носіння зброї Федоришин M. Булава "клевець" чи булава «гачок»? Археологія & фортифікація України : матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції. Кам'янець-Подільський, 2015. C. 114., що з огляду на загнуту форму виступу багатьох екземплярів видається дуже імовірним. Можливо, такий підтип булав розвинувся із типу ІІ, а його головною функцією, як бачимо із форми, могло бути пробивання натільного захисту, кольчуги, броні тощо. На теренах, що нас цікавлять, відомо про п'ять знахідок таких булав (див. табл. І: 4,7,12,13). Оскільки загалом цей підтип є рідкісним на інших руських землях, можна припустити місцеву його появу і виробництво. Такі булави були попередниками бойових молотів, які поширились через кілька століть.

Отже, булави групи І були, здебільшого, простими у виробництві залізними булавами, які могли бути на озброєнні як простих людей та ополченців, так і професійних воїнів, як підтип ІІа, який був пристосований для протидії захищеному ворогу. А. Міхаляк, аналізуючи шляхи постачання булав типу ІІ на терени Польщі, вказує на те, що хоча обґрунтованою є теза про східне походження цих виробів Michalak A. Wplywy wschodnie czy poludniowe? C. 53., проте деякі з них могли вироблятися і на місці, окрім того, руські екземпляри із волинських городищ, Дорогобужського і Райковецького, є дуже схожими за вимірами Ibidem. c. 54.. Відтак ми можемо зробити припущення, що місцеві волинські вироби могли також експортуватись і на захід.

Виходячи із простоти форми і виробництва, всі булави першої групи є «демократичною» зброєю, якою могли користуватися всі прошарки населення, включно із професійними воїнами. Привертає увагу також низка екземплярів вкрай грубої роботи із Хмельниччини, які, вочевидь, були дешевою зброєю Терський C., Захар'єв B. Кістені та булави. С. 167. .

Група ІІ, до якої слід віднести типи ІІІ і IV, об'єднує схожі за формою і декоративним оздобленням складні бронзові верхів'я. Тип ІІІ характерний чотирма (рідше п'ятьма) пірамідальними боковими шипами. Інколи навколо них розташовувалися вісім або більше округлих виступів Кирпичников A. Древнерусское оружие. C. 48.. Тип TV подібний, тому об'єднаний із попереднім в одну групу, а його характерними особливостями є те, що на таких верхів'ях наявні чотири основних великих та вісім маленьких шипів, що вкривають усю робочу частину булави Там само. c. 48.. Завдяки цьому, кожен, навіть розфокусований удар, завдасть

шкоди противнику, оскільки вся сила, у кожному разі, припаде на шип. Характерною ознакою цієї групи є і те, що булави типу III і IV є не тільки ударною зброєю, а й ранговим атрибутом професійного воїна⁴¹, що видно із дорогого оздоблення низки екземплярів. Виготовлялись булави цієї групи із бронзи або бронзового корпусу із свинцевим наповненням для надання ваги. До нашого часу дійшли переважно лише бронзові елементи.

Існує одностайна думка, що місцем походження і центром виробництва складніших типів III-IV була Південна Русь, а саме Київ⁴². На думку Б. Рибакова, «стійкість типів і форм у поєднанні із широкою географією знахідок дорогих бронзових верхів'їв булав свідчить про обмеженість місць виробництва»⁴³. А. Кірпічніков зазначає, що форма декоративних бронзових булав спрощується з віддаленням від Києва та Південної Русі⁴⁴, пояснюючи це тим, що ці литі бронзові булави були виготовлені за допомогою воскових форм, знятих із раніших привізних прототипів з місця їх серійного виробництва, тому були дещо спрощені.

Можна припустити, що перший майстер, автор первинної форми копійованої булави, користувався кам'яною чи іншою формою для від- лиття, зберігаючи, таким чином, постійну якість і форму виробів. Тому копійований виріб буде зовні нагадувати прототип, але мати дещо згладжену форму. Як приклад такої копійованої булави вчений наводить зразок з Городища біля Шепетівки на Хмельниччині (див. табл. II: 24), яка найімовірніше є скопійована із київського прототипу⁴⁵. На прикладі булав типу IV, який, на думку вченого, з'явився на півдні Русі, можна чітко прослідкувати серійність виробництва литих бронзових булав та імпорт цієї зброї із Києва на територію всієї Київської Русі та за її межі. Окрім згаданої булави з Городища, предметом серійного київського виробництва вважається екземпляр із Василева⁴⁶ (див. табл. II: 31). Як показали розкопки будинку майстра-бронзоливарника у Києві, булави могли відливатись тими ж ремісниками, які виробляли решту бронзових виробів⁴⁷.

Відомо також багато знахідок булав групи II (типи III-IV) із території Польщі, у тому числі з Червена і Столп'є (див. табл. II: 34,38; рис. 6). Польськими археологами більшість булав з Малопольщі⁴⁸ і Південно-Східної Польщі⁴⁹ прийнято пов'язувати із впливом Галицько-Волинської держави або ж торгівельними зв'язками з Руссю. А. Міхаляк встановив значні серії імпорту булав на території сучасної Польщі, а

саме концентрацію знахідок булав на сході країни, на теренах, які входили до складу західноруських князівств Michalak A. Wplywy wschodnie czy poludniowe? S. 50.. Вчений наводить приклад аналогії булави типу III з Градова в Малопольщі із схожою, виявленою раніше в Берегівському районі на Закарпатті Ibidem. S. 50., (див. табл. II: 25,39).

М. Плавінський, на підставі знахідки верхів'я булави без свинцевого наповнення неподалік від Вітебська припустив, що Київ і Південна Русь могла бути центром виробництва не цілих булав, а таких собі «напівфабрикатів», які складались із одного лише бронзового корпусу, складного у виробництві Плавінскі M. Знаходкі прадметау узбраення імпартньїх тыпау у заходніх землях Русі. C.

51-52.. Таке припущення є дуже слушним і з огляду врахування індивідуальних особливостей кожного воїна, оскільки свинцеве наповнювання могло здійснюватись щодо фізичних якостей воїна і товщини руків'я.

На підставі низки нових знахідок, а саме знахідки бракованого напівфабрикату булави з Буковини (див. табл. II: 33), можна зробити висновок, що місцями виготовлення бронзових парадних булав типів III-IV могли бути і ремісничі центри Волинської землі та міст Прикарпаття, такі як Лучеськ, Володимир, Галич та ін. На те, що на цих землях булава і її виготовлення займало чільне місце, вказує той факт, що саме тут з'являється низка нових нетипових модифікацій булави, про що йтиметься нижче. Оскільки група нетипових верхів'їв не є численною, можна припустити, що між зброярами існувала певна конкуренція у розробленні і введенні в обіг нових модифікацій ударної зброї. Можливо, місцеве виробництво булав, якщо не провокувалось дорогим київським імпортом, то визначалось необхідністю якісного озброєння зростаючих місцевих дружин. Наразі нам відомо про понад сорока верхів'їв булав групи II з теренів Галицького і Волинського князівств (див. табл. II). Слід звернути увагу, що найбільша концентрація знахідок типу IV зосереджена у межах чи околицях літописних міст Волині, які були потужними ремісничо-торговими центрами. Деякі булави, вочевидь, були саме символічною, церемоніальною чи парадною зброєю, що видно з екземплярів із Стовп'є та західних околиць Галицько-Волинської держави, тепер території Польщі (див. табл. II: 38-40). Ці вироби, вочевидь, не надавались для бою, що видно із пустотності їхніх шипів та багатого оздоблення. А. Кірпічніков вказує, що з XIII ст. вироблення бронзових булав згаданих типів було освоєно містами Південно-Західної Русі Кирпичников A., Медведев A. Вооружение. C. 311., і не виключено, що ця зброя також стала певним елементом рангового символу не тільки воїна-професіонала, але і боярина, з урахуванням низки знахідок з Галицької землі, де, як відомо, було сильне і незалежне боярство. З огляду на датування згаданого верхів'я з буковинської Галиці, виробництво таких булав у Галицьких землях почалось на пів століття раніше, аніж вказував А. Кірпічніков.

Р. Лівох не виключає також і угорського шляху постачання бронзових булав на терени Прикарпаття. Розглядаючи яскравий екземпляр булави типу IV з дитинця Тустані, вчений інтерпретує цю булаву як імовірний угорський імпорт⁵⁴, що суперечить думці дослідника тус- таньської фортеці Л. Рожка, який раніше інтерпретував знахідку як виріб місцевого майстра⁵⁵. Але звернувши увагу на зазначений виріб, (див. табл. II: 15) можемо побачити, що він дещо вирізняється від раніше описаних предметів місцевого виробництва і київського імпорту, по-перше, у нього є п'ять замість чотирьох центральних шипів, подруге, чітко виражена втулка зверху, та особливо знизу. Таким чином, теза Р. Лівоха є доволі обґрунтованою. Пояснити появу цього угорського виробу можна наявністю в Тустані угорських загонів, як зазначає Л. Войтович: “Після втечі князя Владислава ©польського угорські залоги утримували ще до 1390 р. передгір'я Карпат на Дністровському правобережжі з містами Жидачів, Тустань і, можливо, Стрий”⁵⁶.

Ще одним не характерним екземпляром, можливо чеського або словацького походження, є верхів'я з гори Бірув Підзамча, сучасна Польща (див. табл. II: 42). Це верхів'я, як і тустанське, має чітко виражену тулею і цікавий, вочевидь декоративний гострий виступ, спрямований догори⁵⁷. Вочевидь, така зброя поширилась на заході Русі у XIV ст. як південний імпорт після занепаду місцевого виробництва булав, який був спричинений монгольською навалою⁵⁸.

До групи III віднесемо круглі і овальні ребристі булави, передвісники шестиперів пізніших часів. Це тип V, до якого належать булави з верхів'ям кулястої форми із заліза, рідше з бронзи. Також це тип VZ, для якого характерною є наявність довгих вертикальних лопаток на робочій частині булави, які і фокусували всю силу удару, що було якісною еволюційною зміною⁵⁹.

Тип V, відомий із заліза, з бронзи або з капу; екземпляр такої булави виявлено М. Каргером у 1957 р. при розкопках Городища біля Шепетівки (див. табл. III: 1). Бокові сторони цієї булави формують плавно виступаючі грані. Тому його можна розглядати як попередника булав наступного типу⁶⁰. Подібні до нього знахідки з Райковецького городища (див. табл. III: 2). Цікаво, що булави округлої форми могли вживатись і в більш давній період, а саме виготовлені з капу і рогу; російський дослідник А. Артемов, висловив думку, що всупереч відомій типології найранішими варто вважати саме кулясті верхів'я булав⁶¹.

Один такий виріб відомий з давнього Пліснеська і виготовлений з рогу. А. Кірпічніков вважав його таким, що не вписується у типологію Кирпичников А. Древнерусское оружие. С. 133-134.. Натомість М. Кучера, стверджував, що у зв'язку із параметрами виявленого верхів'я, висота якого становить всього 5 см, ширина 4,5 см і діаметр отвору 1,4 см, ця зброя не надавалась для бою Кучера М. Древній Пліснеськ. Археологічні пам'ятки УСРС. Т. 12. Київ, 1962. С. 34.. Оскільки на виробі містились нескладні візерунки, вчений висловив думку, що ця зброя могла бути парадною Там само. С. 34.. А. Кірпічніков датує виріб ХІІ-ХІІІ ст. Кирпичников А. Древнерусское оружие. С. 133-134.

Ще одна нетипова рогова булава походить із Городища Другого неподалік Луцька, овально-конічна, 5 см завдовжки, діаметр зверху 4,5 см, знизу 3 см, наскрізній отвір 1,5 см. М. Кучінко датує виріб ХІ ст. Кучинко М. Історія населення Західної Волині, Холмщини та Підляшшя в X-XIV століттях. Луцьк 2009. С. 266. Проте, натепер існування на Русі кістяних булав піддається сумніву Сергеева М. Деталі озброєння з кістки та рогу з території Південної та Західної Русі. Форте-ця: збірник заповідника “Тустань” на пошану Михайла Рожка. Львів, 2009. С. 333., тому С. Терський у праці, присвяченій кістеням, розглядає згадані екземпляри не як булави, а як кістені Терський С. Кістень у Галицькому та Волинському князівствах. С. 5-7., що може бути вірно і з огляду на сказане раніш про походження булав І групи. Такої ж думки щодо знахідки з Пліснеська дотримується і Р. Лівох Liwoch R. Bulawy z Zachodniej Ukrainy. S. 67.. Таким чином, щодо неметалевих верхів'їв булав-кістеней (?) варто бути обережним в атрибутиці. Так чи інакше, побутування капових, кістяних або можливо і кам'яних булав на вказаних територіях виключати не можна. Відтак, безсумнівно булавою є верхів'я з дрібнозернистого пісковику, із Хмельницького обласного краєзнавчого музею, інв. № А-955, висота якого становить 4,9-5,1 см, діаметр в ширині 6,5 см, діаметр отвору зверху 1,2 см і 1,6 см знизу Терський С., Захар'єв В. Кістені та булави. С. 165..

Тип УІ є кульмінацією розвитку булав третьої групи, так званий шестипер, який, за словами А. Кірпічнікова, сформувався на початку ХІІІ ст. Кирпичников А. Военное дело на Руси. С. 25-26. Характерним зразком шестипера є екземпляр із Звенигорода (див. табл. ІІІ: 1), проте Р. Лівох схильний датувати його аж ХУІІ ст. Liwoch R. Bulawy z Zachodniej Ukrainy. S. 75., що в будь-якому разі не применшує репрезентативності екземпляра.

За останні роки у науковий обіг було уведено велику кількість нових верхів'їв булав, враховуючи і такі, які неможливо співвіднести з якимось відомим типом. Умовно виділимо їх у роботі як групу IV, що є умовністю, оскільки більшість із них типологічно не пов'язані між собою. Перша така незвичайна булава була виявлена в ХІХ ст., у с. Жалиборах на Івано-Франківщині. Бронзовий виріб має вигляд тулеї з шипами на трьох рядах плоских кілець, по шість шипів на кільці і по три вертикальною лінією Ibidem. S. 76., (рис. 3). Р. Лівох схильний датувати цей виріб XIV ст., але екземпляр може бути і більш давнім. Висота виробу 1,9 см, широта 3,5 см, діаметр отвору 2,0 см, вага 34,6 гр. Liwoch R. Bulawy z Zachodniej Ukrainy. S. 76. Вченим булава була виокремлена у тип «Желибори» Ibidem. S. 67., на підставі аналогії з невідомої місцевості в Італії. Обидві знахідки Р. Лівох пов'язує з воєнними кампаніями короля Угорщини Людовіка І Анжуйського (1342-1382) Ibidem. S. 68..

Оскільки монгольська навала якщо не припинила, то принаймні призупинила виготовлення популярних булав групи II у Києві, Волині та на Галичині Кирпичников A. Древнерусское оружие. C. 133-134.. На підставі булави типу “Желибори” та знахідки з Тустані (див. табл. II: 15), які Р. Лівох датує верхньою межею XIV ст. Liwoch R. Bulawy z Zachodniej Ukrainy. S. 74., можемо припустити, що в той час дефіцит місцевих виробів міг бути заміщений імпортом з Угорщини.

Навершя, виявлене С. Пивоваровим у 2006 р. на дні рову у с. Не- добоївці на Буковині, також є нетиповим навершям конусної форми із різко виступаючими довгими шипами, виконане із заліза (рис. 5:2). Предмет оздоблений меншими, декоративними виступами, висота 3,5 см, найбільша ширина 6,3 см, діаметр внутрішнього отвору 2,4 см, вага 127 гр. Пивоваров C. Металеві навершя булав. C. 34. Знахідка із Василева трапилася у 1966 р. в ур. Монастир на території літописного міста, зараз зберігається у Чернівецькому краєзнавчому музеї [12679-II-909]. Навершя має розміри 6х5 см, діаметр отвору 2,5 см. На поверхні є 20 пірамідальних шипів різної величини, які вкривають всю площу виробу (рис. 5:1). Аналогій знахідці в давньоруських старожитностях не виявлено. С. Пивоваров не виключає, що це навершя належить до пізнішого часу Там само. C. 33..

^нує низка подібних між собою кулястих булав невизначеного типу. Одна з таких була виявлена найімовірніше випадковим чином влітку 2015 р. між селами Звенигород та Грипів на Львівщині. Виріб представлений кулею з рядом негострих шипів, з циліндричним отвором, краї якого виразно виступають з верхнього і нижнього боку поза його основний корпус Петегирич В., Павлів Д., Томенюк О. Унікальне бронзове навершя булави з околиці літопис-ного Звенигорода. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип. 20. 2016. С. 357.. Висота булави 4,4--4,6 см, ширина 5,4-5,5 см, діаметр отвору 2,3 знизу і 2,2 зверху Там само. С. 357., (рис 4). Булава вилита із якісної бронзи і прикрашена псевдозерню, водночас деформація деяких шипів може вказувати на її бойове використання, тому можна припустити, що така зброя могла об'єднувати у собі як бойову, так і статусно-представницьку функцію. У цієї булави відомі дві аналогії, одна із літописного Галича, друга із невідомої місцевості на Хмель-ниччині. Там само. С. 358-360. До того ж, навершя із Галича не має виступаючих країв отвору, тобто є конструктивно простішим, а отже можна припустити, що воно є реплікою, відлитою за зразком складнішого виробу. Наразі датування цих виробів є приблизним і коливається у межах XII-XIV ст. На сьогодні відомо ще декілька екземплярів схожих верхів'їв булав гіпотетично з Львова або Львівщини, та з Хмельниччини, але інформація про них не може бути достовірною, оскільки відомі вони з мережі Інтернет і виявлені грабіжницьким чином Режим доступу: https://swordmaster.org/forum/catOrujieauktsionyi-chastnyiekollektsiiiskateli/ topic148.-html. На нашу думку, цей невизначений тип булав може бути новою місцевою модифікацією, яка могла з'явитись у кін. ХІІІ -- на поч. XIV ст. Найімовірніше, місцем виробництва таких булав був княжий Галич, на подолі якого також було виявлено верхів'я цього типу Коваль І., Миронюк І. Сучасна археологія княжого Галича і Галицької землі. Івано-Фран-ківськ, 2015. С. 287..

В.Бережинський слушно вказує на те, що булавою можна було наносити дозовані удари Бережинський В. Зброя Київської Русі. Булава. С. 2.. Це в поєднанні із тим, що вона могла бути і летальною зброєю водночас, могло призвести до її сакралізації, надання їй функцій символу влади, перш за все, влади фізичного покарання та влади військового чину. За своєю характеристикою, булава, на думку дослідника, є, перш за все, зброєю піхотинця, але у ХІІ ст., найімовірніше, здобуває поширення і серед кінних військ на Русі Там само. С. 8.. Використання булави також органічне європейській лицарській традиції, де вона використовувалась як лицарством так і войовничим духівництвом. Там само. С. 7. Ефективність нищівної сили булави ілюструє те, що сила удару булавою дорівнює 5,6-14 кг, у той час, коли для ефективного ураження людини ця сила повинна становити не менше 8 кг Кирпичников А. Древнерусское оружие. С. 64.. Пріоритетною ціллю булави була людська голова, водночас сила удару дозволяла зламати руку навіть добре захищеному воїну Возний І. Ударна зброя ХІІ - першої половини ХІІІ ст. з території Верхнього Прута та Серед-нього Дністра. Вісник Інституту археології. Вип. 8. 2013. С. 57..

Вважається, що у домонгольський період на Русі булава і кістень в комплексі із списами, мечами та сокирами відігравала другорядне значення і вже згодом зростає значення “оглушувальних” засобів озброєння. Бережинський В. Зброя Київської Русі. Булава. C. 26. В. Бережинський стверджує, що ударна зброя (булава і кістень), були прерогативним озброєнням легкого піхотинця і пішого лучника, хоча булава була на озброєнні і кінноти, тому таке твердження є правдивим частково. Там само. C. 26-27. Але, багато знахідок булав навпаки виявлені на городищах, які постраждали від монгольської навали, включно із на- вершями групи ІІ. Символічне значення булави найкраще відображає наявність дерев'яної, відтак не бойової, булави з спіральними канав-

ками для срібної або золотої бляхи оздоблення, виявленої у 1930-х рр. у князівському похованні Давидгородка, що належав до Волинського князівства Войтович Л. Князівські династії східної Європи. С. 105..

Прийнято вважати, що найефективнішою булава була у кінному використанні, чим пояснюється значна кількість знахідок з Південної Русі, де кіннота відігравала ключову роль. Проте, піший бій більше передбачав близьку дистанцію, де булава відігравала свою головну роль після вичерпання можливостей інших засобів Бережинський В. Зброя Київської Русі. Булава. С. 28.. У спеціальній літературі часто можна зустріти формулювання, що “булавою можна було нанести неочікуваний удар у будь якому напрямку” Кирпичников А., Медведев А. Вооружение. С. 311., та таке твердження не відповідає дійсності. Оскільки булава була саме ударною зброєю, арсенал тих бойових прийомів, які могли бути виконаними за допомогою булави, найімовірніше, був доволі обмеженим і зводився хіба що до сфокусованого удару зверху донизу, кінно або пішо. Так чи інакше, булава не передбачала втикаючих, або ударів знизу догори, кожному удару повинен був передувати замах, що унеможливлювало момент неочікуваності, і без чого удар булавою втрачав свій силовий пріоритет. Таким чином, теза М. Івануца про багатофункціональність дубин і булав Ивануц М. Техника боевого применения самого “демократичного” вооружения городского населення -- дубины. Стародавній Іскоростень і слов'янські гради VIII-X ст. Київ, 2004. C. 106-107. не видається обґрунтованою.

Значна кількість знахідок складних литих булав групи ІІ в регіоні Південно-Західної Русі свідчить як про високий рівень ремісничого виробництва, так і про рівень феодального і військового розшарування, якщо припустити, що кожен виріб багато оздобленої булави з групи ІІ належав представникові військової еліти. Булави другої групи необхідно розглядати не тільки із зброєзнавчого, а й з мистецького погляду, оскільки ці вироби акумулювали в собі значний рівень надбання художнього лиття з бронзи, що видно із складних і прикрашених зерню форм. Оскільки така «естетизація» характерна лише для групи ІІ, буде слушно задатись питанням щодо причини виділення естетичних елементів. На нашу думку, відповідь слід шукати в іншій символічно становій зброї тієї епохи, а саме у мечі. Як відомо мечі ХІІ-ХІІІ ст. вже не містять прикрас і рельєфних орнаментів, і їхні руків'я виготовляються із одного матеріалу, на відміну від багато оздоблених взірців Х-ХІ ст. Гулей О. Розквіт зброярського мистецтва Стародавньої Русі XII-XIII століть. Молодий вчений. 2017. № 2. С. 86. Вочевидь, це відбулось у зв'язку із змінами характеристик меча у контексті загального розвитку комплексу озброєння. Таким чином, мечі ХІІ-ХІІІ ст. з якихось причин не містять такого мистецького навантаження, як їхні попередники, відтак можемо припустити, що це пов'язано із поглибленням утилітарного значення цієї зброї. Натомість, саме тоді у ХІІ-ХІІІ ст. набувають розповсюдження фігурно литі

булави групи II, які, можливо, переймають певну представницьку і естетичну функцію для засвідчення статусу професійного воїна.

Дуже важливим і дискусійним є питання побутування і метаморфоз ударної зброї, які сталися після монгольського завоювання. Оскільки поява булав групи III (шестоперів) була підготовлена еволюцією місцевих типів булав, та все ж, не можна відкидати і можливості, що на появу або, щонайменше, поширення та розвиток цієї зброї могли вплинути монголи. Відомо, що у війську монголів використовувався надзвичайно широкий арсенал ударного озброєння включно з булавами Горелик М. Армии монголо-татар X-XIV вв. Москва 2002. С. 20, 67., які нагадують згадані типи V і VI.

А. Кірпічніков щодо появи шестоперів (тип VI), вказував, що ця зброя на Русі з'являється раніше, аніж в інших європейських країнах, Кирпичников А., Медведев А. Вооружение. С. 311. можливо і не без впливу монголів. Відомо, що князь Данило Романович, проводячи військові реформи, активно запозичував ті види монгольського озброєння, які покращували боєздатність індивідуально взятого воїна Л. Войтович, Реформи армії князями Данилом Романовичем та Левом Даниловичем у серед-ині ХІІІ ст. «Вісник національного університету «Львівська політехніка». Держава та армія» 2006, № 571, с. 90-91.. Безсумнівно, вплив кочовиків мав бути особливо сильним у XIV ст., коли, за словами А. Кірпічнікова, багато форм булав на Русі не зустрічаються пізніше XIII ст. А. Кирпичников, Древнерусское оружие...c. 53.

Таким чином, значне поширення булави як холодної ударної зброї і мистецько-ремісничого витвору на теренах Південно-Західної Русі засвідчує винятковий рівень військового мистецтва і збройного забезпечення регіону, що ставить його на один рівень із Київською землею.

Таблиця I

Каталог булав групи I

№	Місце, час, умови знахідки	Місце зберігання, інв. №*	Тип, матеріал та особливості форми	Датування	Заг. висота, см	Ширина, см	Діаметр отвору, см	Вага	Джерело	Рис.
1	Чермно-Червен, Любельське воєводство Польща	MZ	Тип І олово	ХІ- ХІ І ст.	3,3	-	-	-	Michalak, 2006, s.104, rys. 1.5-7; Kotowicz, 2004, s.25, kat. 39
2	Дорогобуж, Рівненська обл.	-	Тип І залізо	ХІ- ХІ І ст. (?)	4-3	8	3,8	-	Прищепа, 1996, с.104 -105; Прищепа, 2011, с.171
3	Чермно-Червен, Любельське воєводство Польща	MZ, № 156/52	Тип II залізо	XII-1 пол. XIII ст.	2,5	3,5	1,6 (верх). 1,6x1,6 (низ)	117	Kotowicz, 2004, s.25, kat№38; Терський, 2014, с.169
4	Городище. Хмельницька обл. Розкопки М.Кергерау 1957-59-х рр.	ГЭ	Тип Па (2 екз.), залізо	XII-1 пол. XIII ст.	2,1-2,8	3,3- 6,8	1,3	200- 350	Кирпичников, 1966, с.128-130, кат№ 49 -50; Терський, 2014, с.69
5	Городище, Хмельницька обл. Розкопки М.Кергерау 1957-59-х рр.	ГЭ	Тип II (8 екз.), (залізо). За даними С.Терського з пам'ятки відомо 14 екз.	XII-1 пол. XIII ст.	5,2	6,2	2,2	200- 350	Кирпичников, 1966, с.128, кат№ 40 -48; Терський, 2014, с.169
6.	Райковецьке г-ще. Житомирська обл. Ф.Молчановським у 1930-х рр.	-	Тип II. Залізо (збереглось 17 екз.). За даними А. Кірпічнікова відомо 25 екз.	XII-1 пол. XIII ст.	3-3,6	4.5 -5.5	1,4-2,7	-	Гончаров, 1950, с.95, табл.XII, 12,13,14; Кирпичников, 1966, с.128-129, кат№10 -35
7	Колодяжне Житомирська обл. Розкопки В. Гончарова і А. Юра у 1948-53 рр.	Інститут археології НАН України	Тип На залізо (2 екз.)	XII-1 пол. XIII ст.	1,2-2,8	3,3- 6,8	1,3	-	Кирпичников,1966, с. 128-129, кат№ 49 -50
8	Колодяжне г-ще. Житомирська обл, розкопки В. Гончарова і Р. Юра у 1948-53 рр.	Інститут археології НАН України	Тип II. залізо (3 екз.)	XII-1 пол. XIII ст.	4	4-5	2-2,5	200	Кирпичников, 1966, с. 128-129, кат№.36-39; Терський, 2014, с.169
9	Грабіжницькі розкопки неподалік Судової- Вишні, Мостиського р-н. Львівської обл.	Приватна колекція Адама Кайта. М Люблін, Польща.	Тип II залізо	XII-XV ст.(?)	4	3.5- 3.8,5	1.4,5	-	Eawrynowicz, 2001, s.261; Liwoch, 2006, s.73, kat№ 12	2:2
10	Г-ще Дорогобуж. Рівненська обл.	РОКМ	Тип II залізо	XI1-1 пол. XIII ст.	4,0	3,2	3,2	-	Liwoch, 2006, s.70, kat№ Ц-, Терський , 2014, c.169
11	Г-ще Дорогобуж. Рівненська обл.	РОКМ	Тип II залізо	XII-1 пол. XIII ст.	4,0	3,8	4,0	-	Liwoch, 2006, s.70, kat№ 5; Терський, 2014, c.169
12	Чорнівське г-ще. Чернівецька обл. Розкопки І. Возного	Фонди Буковинського центру археологічних досліджень при ЧНУ	Тип На залізо. 3 одного боку виступає шип (гак) 1,4 см.	1 пол. XIII ст.	2,7	2,7	1,2	78,95	Пивоваров, 2012, c.33 -34	5:4
13	Пересопниця, Рівненська обл, в ході розкопок М. Федоришина у 2014 р.	Фондосховище комунального закладу «Культурно- археологічний центр «Пересопниця» Рівенської обл ради. Інв. № КНІ553/І АК1051	Тип На залізо. Наявний шип (гак) з одного боку, 3,2 см, до згину в низ.	XIІ ст.	3,5	3,5(без гаку)	1,6	-	Федоришин, 2015, c.114 -119
14	Чорнівське г-ще, Чернівецька обл, під час розкопок у 1999 р.	БЦАД	Тип II залізо	1 пол. XIII ст.	3,5	4,2	2,4x1,4	198,35	Пивоваров, 2012, с.34	5:5
15	Г-ще Галиця, Чернівецька обл, під час обстежень у 2004 Р-	БЦАД	Тип II залізо (у отворі було виявлено цвях 8,8 см, 21,15 гр.)	2 пол. XII ст.	4	3,5	1,5	222,4	Пивоваров, 2012, с.ЗЗ.	5:6
16	Хобултова, Волинська обл., Розкопки А Цинкаловського у 30-х рр. XX ст.	Луцький обласний краєзнавчий музей	Найімовірніше залізний корпус із мідною інкрустацією. Можна припустити за матеріалом що тип І або II	1 пол. XIII ст.	-	-	-	-	Liwoch, 2006, s.73, kat№10
17	Обич, Тернопільська обл. Свідчення або розкобки А Цинкаловського	-	Залізна булава із поховання, найімовірніше тип І або II	-	-	-	-	-	Liwoch 2006, s.73, kat№15
18	Теліжинське городище	ХОКМ А-2195	Тип II залізо	XII -1 пол. XIII ст.	40	31- 33	20(верх), 15(низ).	260	Терський, 2014, с.169
19	Теліжинське городище	ХОКМ А-2196	Тип II залізо	XII-1 пол. XIII ст.	32-36	35	19- 29(верх). 15- 18(низ).	210	Терський, 2014, с.169
20	Загорське городище	ХОКМ А-829	Тип II залізо	ХІІ-1 пол. XIII СІ	36	29- 30	20(верх), 18(низ).	190	Терський, 2014, с.169



Таблиця II

Каталог булав групи II

№	Місце, час, умови знахідки	Місце зберігання, інв. №*	Тип, матеріал та особливості форми	Датування	Заг. висота, см	Ширина, см	Діаметр отвору, см	Вага	Джерело	Рис
1	Бовшів, Івано-Франківська обл., в ході розкопок Інституту суспільних наук УСРСР, під кер. В. Барана у 1962-64 рр.	ІФКМ	Бічний фрагмент типу IV, оздоблений псевдо гранулами, (бронза)	1 пол. XIII ст.	5,5	6	2,6	-	Liwoch, 2006, s.70, kat№1
2	Дорогобуж. Рівненської обл., У ході рятівних робіт РМКу1975 р.	РКМ	тип IV бронза	1 пол. XIII ст.	5,0	6,5	2,4	-	Liwoch, 2006, s.70, kat№2
3	Дорогобуж. Рівненської обл., Тоді ж.	РКМ	тип IV бронза	1 пол. XIII ст.	5,6	6,6	2,3		Liwoch, 2006, s.70, kat№3
4	Городниця, Івано- Франківської обл. Випадкова знахідка 1978-82 РР-	МАК inw. МАК/9414/	Фрагмент верхів'я з більшим і меншим шипом та маленькою ділянкою псевдо грануляції, (тип IV). Темно-зелена патина, (бронза)	1 пол. XIII ст.	-	4,7	-	24	Liwoch, 2006, s.70-71, kat№6
5	Городниця. Івано-Франківської обл.	МАК inw. МАК/9414	Наявні 4 великі центральні пірамідальні і 8 менших бічних шипів, між якими оздоба у вигляді псевдо грануляції і псевдо філіграні, об'єднані 4 випуклостями. Наявна тріщина, можливо від удару, (тип IV), (бронза)	1 пол. XIII ст.	6,5	6,1x6,1	(низ)2,9 Верх2,5.	187,4	Liwoch, 2006, s.71 -72, kat№7
6	Городниця. Івано-Франківської обл.	МАК inw. МАК/9414	4 великі пірамідальні шипи, розділені меншими конусними шипами які розміщені на вершинах трикутних ділянок псевдо грануляції з'єднані подвійними рельєфними лініями. Наявні шви від лиття, (тип III), бронза	1 пол. XIII ст.	5,3	6,1x5,8	2,5	170,5	Liwoch, 2006, s.72, kat№8
7	Гумнище, Волинська обл.	КІМ інв. С-30407, в 1920	тип IV бронза	ХІІ-ХІІІ ст.	10,2	9	2,2		Liwoch, 2006, s.73, kat№9
8	Хорлупи, Волинська обл	ВКМ	тип IV бронза	1 пол. XIII ст.	-	-	-	-	Liwoch, 2006, s.73, kat№11	2:1
9	Новоугрузьке, Волинська обл.	Власність мешканця села Запілля	Найімовірніше тип III- IV, через брак інформації неможливо встановити точніше, (бронза!	ХІІ-ХІІІ ст.(?)	-	-	-	-	Liwoch, 2006, s.73, kat№13
10	Новоугрузьке. Волинська обл. 3 шару літописного Угровеська. Розкопки Д Мазурка, С Паниська, 0 Остапюка.	-	5 основних ромбічних і 10 бічних, малих, випуклостей, (тип IV). Проте така форма для цього типу є не класичною, (бронзаі	ХІІ-ХІІІ ст.	4,0	5,1	2,3-2,5	-	Liwoch, 2006, s.73, kat№14	2:3
11	Онишківці. Тернопільська обл.	Імовірно музей Інституту українознавства, ІМІ. Крип'якевича, НАН України	4 великі пірамідальні шипи і бічні трикутні, (тип IV), (бронза)	1 пол. XIII ст.	-	-	-	-	Liwoch, 2006, s.73, kat№16	2:4
12	Літописний Галич	-	Існує лише одна згадка, як про аналогию з Галича, висловлена відносно попереднього екземпляру	ХІІ-ХІІІ ст.(?)	-	-	-	-	Liwoch, 2006, s.73, kat№16
13	Оріховець, Тернопільська обл..	В збірці Людовіка Скарбовсь- кого	Верхня частина бронзової булави. Найімовірніше тип III- IV, (бронза)	ХІІ-ХІІІ ст.(?)	-	-	-	-	Liwoch, 2006, s.73-74, kat №17
14	Тартаків, Львівська обл.	Можливо музей Народного дому у Львові	Навершя з шипами, тип IV	ХІІ-ХІІІ ст.(?)	-	-	-	-	Liwoch, 2006, s.74, kat№18
15	Урич (Тустань). Львівська обл. Розкопки дитинця Тустані експедицією Інституту суспільних наук УСРСРу 1978 р.	Музей Тустані в с. Урич	Тип IV, Бронза. Наявні 5 великих, центральних і десять менших, поміж ними, шипів. Привертає увагу велика тулея з низу і менша з верхньої частини.	XIII-XV ст.	-	-	-	-	Liwoch, 2006, s.74, kat№19	2:5
16	Володимир-Волинський. Волинськоїобл. Вході розкопок АН УСРСР і Луцького держ. пед. Інституту ім. Л.Українки V1974 р.	-	тип IV бронза	1 пол. XIII ст.	-	-	-	-	Liwoch, 2006, s.75, kat№21	2:6
17	Володимир-Волинський. Волинська обл.	-	Велика бронзова булава, найімовірніше тип IV	ХІІ-ХІІІ ст.(?)	-	-	-	-	Liwoch, 2006, s.75, kat№20
18	Заложці, Тернопільська обл.	Музей Лубоми- льських у Львові. Інв. 2J	Найімовірніше тип IV, (бронза)	1 пол. XIII ст.	5-6	8	-	-	Liwoch, 2006, s.75, kat№22
19	Зеленче, Тернопільська обл. 3 культурного шару г-ща ХІІ-ХІІІ ст., у ХІХ/ХХ ст. археологом-аматором Крушинським.	Викуплена у 1945 р у Львівський Історичний музей	5 великих центральних чотиригранних шипів з бічними, 2маз верху і низу від центральних, виступами. Нетиповий варіант типу IV, (бронза)	ХІІ-ХІІІ ст.(?)	3,4	5,7	1,3-1,6	-	Liwoch 2006, s.75, kat№23	3
20	Невідома місцевість над р. Збруч	-	Бронзова булава з чотирьох і трьохгранними шипами, типу IV	1 пол. XIII ст	-	-	-	-	Liwoch 2006, s.76, kat№26
21	Невідома місцевість (Західна Україна)	-	Бронзова булава з чотирьох і трьохгранними шипами, типу IV. Наявний довгий рукав для руків'я (тулея)	ХІІ-ХІІІ ст.(?)	-	-	-	-	Liwoch 2006, s.76, kat№27
22	Невідома місцевість (Західна Україна)	-	Бронзова булава з чотирьох і трьохгранними шипами, типу IV	1 пол. XIII ст.	-	-	-	-	Liwoch 2006, s.75, kat №28
23	Колодяжне, Житомирська обл. Розкопки В. Горчарова, Р. Юра у 1953 р.	-	тип III бронза	XII -1 пол. XIII ст.	5,1	6,5	2,1	-	Кирпичников, 1966, C.128- 129, № кат 56.
24	Городище Хмельницька обл. Розкопки М. Каргера у 1960 р.	-	тип III бронза	XII -1 пол. XIII ст.	4,4	6,5	1,8	-	Кирпичников, 1966, с.128 -129, № кат 57.
25	Берегівський р-н. Закарпатська обл.	-	тип III бронза	ХІІ-ХІІІ ст.	8,5	7,5	2,5	-	Кирпичников, 1966, с.128 -129.№ кат 58
26	Райковецьке г-ще Житомирська обл. Розкопки Ф.Молчановського v 1930-х рр.	-	тип IV бронза, (4 екз)	XII -1 пол. XIII ст.	5	7,3	2,2	-	Кирпичников, 1966, с.131 - 132, № кат 71 -74
27	Колодяжне Житомирська обл. Розкопки В. Горчарова, Р. Юра. 1949 р.	-	тип IV бронза	XII -1 пол. XIII ст.	5,2	7,5	2,2	-	Кирпичников, 1966, с.128 -129, № кат 75
28	Городище Житомирська обл. Розкопки М. Каргера. 1958 р.	-	тип IV бронза (2 екз)	XII -1 пол. XIII ст.	5-5,8	6,1-7,5

Подобные документы

• Політична історія Галицько-Волинського князівства

  Галицько-Волинське князівство за часів правління Романа Мстиславича і Данила Галицького. Боротьба князівства проти монголо-татарської навали. Особливості розвитку культури та літератури Галицько-Волинського князівства періоду феодальної роздробленості.
  
  реферат [22,1 K], добавлен 27.10.2010
  

• Галицько-Волинське князівство

  Створення Галицько-Волинського князівства та боротьба за галицькі землі. Галицько-Волинське князівство за правління Данила Галицького. Бій під Ярославом як один з найвидатніших боїв галицько-волинського війська. Судова система та князівська адміністрація.
  
  реферат [41,2 K], добавлен 26.08.2013
  

• Галицько-Волинське князівство

  Передумови утворення та піднесення Галицько-Волинського князівства. Видатні політичні діячі Галицько-Волинської землі. Основні напрямки зовнішньої та внутрішньої політики. Роль Галицько-Волинського князівства в історії української державності.
  
  контрольная работа [34,5 K], добавлен 27.10.2007
  

• Золотоординське іго на Південно-Західній Русі

  Уповільнення процесу політичного розвитку Русі внаслідок ординського панування, поглиблення феодальної роздробленості. Соціально-економічний розвиток, боротьба Данила Галицького проти Орди, політичний лад Галицько-Волинського князівства та його розкол.
  
  реферат [26,6 K], добавлен 27.10.2010
  

• Галицько-Волинське князівство та боротьба українського народу проти монголо-татарської навали

  Галицько-Волинське князівство: збереження державницьких традицій Київської Русі. Князівство Данили Галицького та його боротьба з монголо-татарами за незалежність українських земель. Кінець династії Даниловичів та історії Галицько-Волинського князівства.
  
  реферат [40,9 K], добавлен 24.04.2014
  

• Озброєння давньоруського населення Буковини

  Огляд зброї дальнього бою з території Буковини. Особливості військового озброєння ближнього бою та обладунок давньоруського воїна з території Сіретсько–Дністровського межиріччя. Характеристика спорядження вершника та верхового коня з території Буковини.
  
  курсовая работа [3,4 M], добавлен 01.03.2014
  

• Особливості суспільного ладу та державного устрою Галицько-Волинського князівства

  Формування Галицького князівства в другій половині XI століття. Діяльність засновника галицької династії князя Ростислава Володимировича, онука Ярослава Мудрого. Становлення феодального ладу в князівстві з розвитком великого землевласництва - боярства.
  
  презентация [9,6 M], добавлен 15.12.2016
  

• Волинська земля у складі Галицько-Волинського князівства

  Політичний розвиток Волині у складі Галицько-Волинського князівства. Мстиславичі. Волинь в інтеграційному процесі Руської землі на рубежі ХІІ – ХІІІ ст. Соціально економічний розвиток Волинської землі. Культурне життя Волині.
  
  дипломная работа [92,0 K], добавлен 04.02.2004
  

• Озброєння давньоруського населення Буковини

  Еволюція розвитку середньовічної зброї на території Буковини. Динаміка розвитку військової справи. Зброя ближнього бою та обладунок давньоруського воїна на території Сіретсько-Дністровського межиріччя. Спорядження та атрибути вершника та верхового коня.
  
  курсовая работа [3,6 M], добавлен 25.02.2014
  

• Галицько-Волинське князівство

  Занепад політичного, культурного, економічного життя Київської Русі. Причини відокремлення від Києва князівств. Правління Андрія Боголюбського. Пiвденно-Захiдна Україна: Галицько-Волинське князівство. Галицькі Ростиславичi. Галицько-Волинські Романовичі.
  
  контрольная работа [898,4 K], добавлен 20.10.2008
  

• Степові походи за часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства

  Дослідження історії боротьби населення Київської Русі і Галицько-Волинського князівства зі степовими народами (гуни, авари, болгари), що прямували з Азії чорноморськими степами у західну Європу. Перипетії степових походів на печенігів, торків та половців.
  
  реферат [36,0 K], добавлен 22.12.2010
  

• Політичний і соціально-економічний розвиток Київської Русі

  Становлення та розвиток Давньоруської держави, теорії її походження. Політика і реформи у Київській Русі, причини її феодальної роздробленості. Монголо-татарська навала, її оцінка в історіографії. Етапи державного розвитку Галицько-Волинського князівства.
  
  презентация [2,6 M], добавлен 27.11.2013
  

• Культура Галицько-Волинської держави в ХІІІ-ХІV ст.

  Виникнення Галицько-Волинської держави, етапи розвитку. Зовнішні і внутрішні зв’язки Галицько-Волинської держави. Вплив християнства на культуру Галицько-Волинської держави. Розвиток освіти і писемності, поширення наукових знань. Архітектура та малярство.
  
  курсовая работа [7,4 M], добавлен 04.05.2014
  

• Історія України до ХVI ст

  Історія України як наука, предмет і методи її дослідження. періодизація та джерела історії України. Етапи становлення, розвитку Галицько-Волинського князівства. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої. Запорізька Січ.
  
  краткое изложение [31,0 K], добавлен 20.07.2010
  

• Галицький становий сейм – основа утворення крайового сейму

  Упадок давніх станових сеймів. Польські сеймикові установи. Підписання у Львові акту про перехід галицьких земель під панування Австрії. Утворення окремого сейму для Галичини. Робота галицького станового сейму. Створення Галицького крайового сейму.
  
  реферат [23,4 K], добавлен 04.05.2011
  

• Основні етапи історії Київської Русі та Галицько-Волинського князівства

  Дослідження соціально-економічних і політичних передумов утворення Давньоруської держави. Аналіз основних етапів історії Київської Русі. Характерні риси державного ладу Давньоруської держави. Галицько-Волинське князівство та його історичне значення.
  
  реферат [23,0 K], добавлен 18.05.2010
  

• Самоідентифікація східних слов'ян у часи Русі

  Самоусвідомлення давньоруського населення в період існування першої східнослов’янської держави ІХ-ХІІІ ст. Етновизначальні критерії рівнів самоназв тогочасних автохтонів: "слов’яни", "руси", городяни, мешканці земель-князівств, безетнічний сільський люд.
  
  статья [29,1 K], добавлен 17.08.2017
  

• То землиця рідна

  Українська шляхта - суспільно-політичний привілейований провідний соціальний стан, аристократія в Русі-Україні, Галицько-Волинській, Козацькій державі. Виникнення давнього слов’янського роду лицарів гербу Драго-Сас – невід’ємної частини історії Галичини.
  
  реферат [49,2 K], добавлен 12.02.2011
  

• Княжа доба ІХ-ХІV ст.

  Походження Київської Русі. Перші князі. Піднесення та розквіт держави в періоди правління Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Втрата державної єдності, політична роздрібненість Русі (ІХ-Х ст.). Історичне значення Галицько-Волинського князівства.
  
  презентация [6,9 M], добавлен 25.11.2014
  

• Культура Галицько-Волинської Русі ХІІІ-ХІV ст.

  Галицько-Волинське князівство і Київська Русь. Галицько-Волинський літопис - найвидатніший історико-культурний документ. Архітектура та образотворче мистецтво Галицько-Волинської Русі. Роль Галицько-Волинської Русі у розвитку української культури.
  
  реферат [16,3 K], добавлен 28.01.2008
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам