Мечі зброярень ulfberht та ingelrii на території Київської Русі

Размещено на http://www.allbest.ru

Львівський національний університет ім. І. Франка

Мечі зброярень ulfberht та ingelrii на території Київської Русі

Людмила Палій,

магістр

Людмила ПАЛІЙ. МЕЧІ ЗБРОЯРЕНЬ ULFBERHT ТА INGELRII НА ТЕРИТОРІЇ КИЇВСЬКОЇ РУСІ.

Протягом середини ІХ-ХІІ ст. в західній Європі з'являються виробники мечів з суцільної сталі з високим вмістом вуглецю. Перші і найвідоміші з них иЬЕВЕИНТта ІХЄЕЬИПбули розташовані в районі нижнього Рейну. Саме ці написи є найпоширенішими на клинках ІХ- ХІ ст.. Пізніше цей перелік доповнять GICELIN, LERNRIT та багато інших.

Клинки крупніших франкських майстерень розійдуться по всій Європі від Британських островів та Скандинавії до торгівельного волзького шляху. Частина з них стане невід'ємною частиною озброєння воїнів на території Давньоруської держави та стане складовою військової культури Х-ХІ ст.. Головна мета цієї статті визначити місце мечів західноєвропейського виробництва у загальному комплексі наступального спорядження давньоруського воїна та вплив імпортних мечів на розвиток власного виробництва. В цій статті було зібрано і проаналізовано всі сучасні з нахідки мечів зброярень ULFBERHT та INGELRII в давньоруському археологічному матеріалі. Крім того, мечі упорядковано згідно загальної типології, вказано відомі технічні параметри та їх сучасне місце збереження.

В статті представлено короткий огляд історії виникнення крупніших осередків клинкового виробництва з власними “марками”, шляхи розповсюдження їх виробів закордон, в тому числі і на територію Русі. Окремо розглянуто версії приклади власного клинкового виробництва та вплів імпортної зброї на зовнішню оздобу мечів.

Ludmila PALIY. SWORDS OF WORKAHOPS ARE FROM MAKING OF WEAPON OF ULFBERHT AND INGELRII ARE ON TERRITORY OF KYIV RUS'. клинковий міч русь

ULFBERHT&INGELRII are one of the most popular sword makers in medieval Europe. They appeared in the region of Lower Rhine in IX-X century and existed up more than two centuries. Production with their names spread from British Islands to Volga region. Some of these swords were partof arming ofKievan Rus.

All of known ULFBERHT&INGELRII swords from Ukrainian, Russian and Belarusian archeological material were put together in this article. Also one unusual find was included in this list. Besides, we researched the beginning of Frankish sword workshops andconsidered variation of the local sword production.

Стаття присвячена проблематиці появи та поширення підписних мечів західноєвропейського виробництва на території Київської Русі. Головним завданням є дослідження історії виникнення та розвитку відоміших західноєвропейських зброярень та шляхів інтеграції мечів франкських зброярень у загальний комплекс наступального спорядження давньоруського воїна.

Протягом XX ст. -- поч. XIX ст. багато з дослідників клинкової зброї так чи інакше зупиняли свою увагу на підписних мечах. В своїх комплексних дослідженнях подібні мечі згадували Я. Петерсен Petersen J. De norske vikingesverd. En typologisk-kronolohisk studie over vikingatidens vaaben. Kristiania, 1919., Е. Окшотт Oakeshott E. Sword in Hand: A Brief Survey of the Knigtly Sword. Arms andArmor Inc. 2000. 146 p., Я. Пірс Peirce Ian Sword of the Viking Age. The Boydell Press, Woodbrige, 2002. 152 p. та А. Гайбіг Geibig A. Beitrage zur morphologischen Entwicklung des Schwertes im Mittelalter. Eine Analyse des Fundmaterials vom ausgehenden 8. bis zum 12. Jahrhundert aus Sammlungen der Bundesrepublik Deutschland. Neumunster, 1991., розглядаючи їх у контексти загальних типологій. Також ця тема представлена в працях сучасних дослідників: А. Феєрбах Feuerbach A., Thomas H. “Ulfberht” blades: new answers to old questions. History of antique arms. researches 2016. Vol. 1. Kyiv, 2017. P. 73-81., Т. Вагнера та Д. Ворлі Wagner T., Worley J., Holst Blennow A., Beckholmen G. Medieval Christian invocation inscriptions on sword blades. Zeitschrift fur historische Waffen- und Kostumkunde. Vol. 51(1). 2009. S. 11-52., які присвячені аналізу та трактуванню саме клинкових написів. Класичною лишається праця Р. Вегелі Wegeli R. Inschriften auf mittelalterlichen Schwertklingen. Zurich 1904. та В. Ербена Erben W Schwertleite und Ritterschlag, Beitrage zu einer Rechtsgeschichte der Waffen. Zeitschrift fur historische Waffen- und Kostumkunde. Vol. 8. 1918-1920. S. 105-168., де написи на клинках розглядаються у палеографічному ключі. Серед польських науковців слід виділити роботи М. Глосека Glosek M. Miecze srodkowoeuropejskie z X - XV w. Warszawa, 1984. 186 s. та Л. Марека Lech M. Early Medieval Swords from Central and Eastern Europe. Dilemmas of an Archaeologist and a student of Arms. Warsaw, 2005.. Обидва дослідники зводять археологічний матеріал Центрально-Східної Європи та дають характеристику деяким написам на клинках. В білоруському науковому просторі це праці М. Плавінського Плавинский Н. А. Очерки истории вооружения белорусских земель Х-ХІІІ вв. Київ: Видавець. У своїй монографії дослідник дає характерис- тику озброєння з білоруських терен, в тому числі і декількох мечів з написами “ULFBERHT”

Першим з дослідників підписних мечів на сучасному пострадянському просторі був А. КіпрічніковОлег Фідюк, 2014. 144 с. Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. Выпуск первый: Мечи и сабли. Москва-Ленин- град: “Наука”, 1966. 176 с.. У своїй монографії “Давньоруська зброя” він порахував та зів до типології весь археологічний матеріал з території Київської Русі відомий до середини XX ст., в тому числі подаючи детальний аналіз підписних мечів.Також, ця тема більш детально висвітлюється дослідником у статті “Мечі з надписом ULFBERHT у Північній Європі” Кирпичников А.Н. Мечи с надписью ULFBERHT в Северной Европе. Славяне и финно-угры: археология, история, культура: доклады российско-финляндского симпозиума по вопросам археологии. Под ред. А.Н. Кирпичникова, Е.А. Рябинина, А.И. Саксы. Санкт-Петербург: Дми-трий Буланин , 1997. 208 с.. Останні два десятиліття роботи по вивченню клинкової зброї на давньоруських теренах публікує С. Кайнов Kainov S. Swords from Gnezdovo. Acta Militaria Mediaevalia VIII. Krakow-Rzeszow-Sanok, 2012. S. 7-68.. Перше комплексне дослідження давньоруського матеріалу у руслі клинкової епіграфіки містить монографія Д. Дборглава, де зібрано і проаналізовано всі відомі на момент 80-х рр. клинкові написи Дрбоглав Д. А. Загадки латинских клейм на мечах IX-XIV вв. Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 152 с..

Серед сучасних українських науковців, які працюють у цьому напрямку, монографія Ф. Андрощука “Мечі вікінгів” залишається найбільш солідним дослідженням Андрощук Ф. А. Мечи викингов. Киев: ВД “Простір”, 2013. 712 с.. Крім того, його дослідження меча з с. Хвощове також зачіпає і проблематику місцевого зброярського виробництва Androshchuk F. “The Ljudota Sword?” (An Episode of Contacts Between Britain and Scandinavia in the Late Viking Age). Departmenr of Archeology, Stockholm University, 2003.. Давньоруському матеріалу приділяє увагу В. Гуцул, а саме: пам'яткам клинкової зброї на Райковецькому городищі Гуцул В. М. Мечі з Райковецького городища. Історико-зброєзнавча студія. Сторінки істо-рії. Вип. 27. 2008.. Матеріал чернігівських земель висвітлено в працях В. Коваленко Коваленко В., Кулаков В. Мечі конунгів Скандінавії і князів Русі [Текст]. Друга Чернігівська обласна наукова конференція з історичного краєзнавства, грудень 1988 р. : тези доп. Редкол.: О. Б. Коваленко (відп. ред.), О. В. Бобир, В. О. Дятлов, В. П. Коваленко [та ін.]. Вип. 2. Черні- гів-Ніжин, 1988. С. 18-20., з Галицько- Волинських земель -- праці С. Терського Терський C. В. Меч у Галицькому та Волинському князівствах (XI-перша половина XIII ст.) Вісник Національного університету "Львівська політехніка". № 752. Держава та армія. Львів, 2013. С. 5-13..

Основою цієї роботи є дослідження матеріальних джерел -- зразків клинкової зброї з українських музеїв, приватних колекцій, тощо. Огляд та аналіз писемних та зображальних джерел представлено мінімально з тієї причини, що подібний вид джерел майже не містить достатньої інформації що до використання клинкової зброї, її типу чи

походження. Через те, що мова у статті піде тільки про майстрові “на- писи-клейма”, частина іконографічних джерел також розглядатися не буде. Крім того,було використано внутрішню музейну документацію Львівського історичного музею.

Завдяки технологічним особливостям виробництва та фізичним характеристикам мечі франкських зброярень займали особливе місце на середньовічному ринку зброї, поширилися далеко за межі виробництва та стали зразком наслідування для багатьох зброярів тогочасної Європи. Саме попит суспільства на якісні мечі зумовив появу зброярських майстерень. Виготовлення зброї та обладунку -- окрема кваліфікація коваля. Здібності майстра-зброяра виходили за межі знань звичайного сільського коваля та нерідко поєднували у собі навички слюсаря, базові знання ювелірного мистецтва та роботи з кольоровими металами. Клинок меча -- це в першу чергу збалансована, гостра та гнучка смуга сталі, яка пристосована до фізичного ураження об'єкту, що відрізняє меч від простого інструменту, який виготовляли ковалі широкого профілю. Невиключно, що будь який коваль міг зробити меч, але це рідко була якісна клинкова зброя. Таким чином майстри-зброярі -- це окрема гілка металообробного виробництва, яка могла об'єднувати майстрів різного профілю: майстрів по клинках, по руків'ях, піхвах тощо, про що свідчать чисельні матеріали розкопок. Розвиток меча, як клинкової зброї залежав від його форми, зумовленою прямим призначенням конкретного типу меча, та напряму від матеріалу виготовлення. Щоб забезпечити клинку такі характеристики, як міцність та гнучкість, сталь повинна була мати високій рівень вуглецю, який міг бути природнім чи штучно підвищеним шляхом навуглецювання. Наявність таких домішок як хром, молібден, нікель та титан підвищували якість сталі, сполуки сірки та фосфору, навпаки, знижували якість сировини та виробу.

Приблизно з другої половини IX ст. на континентальній частині Західної Європи, а пізніше і на її півночі, на зміну раннім каролінгськім та англосаксонським клинкам прийшли мечі з високим вмістом вуглецю (до 0,75%). Вуглець рівномірно розподілявся по всьому клинку, тому в складно візерунчатому зварюванні більше не було потреби, хоча клинки, зроблені в цій техніці, використовувалися ще достатньо довго. Можливо, вдосконалення технології відбулося з тої причини, що стали доступними більш якісні руди. Нові клинки були не тільки міцнішими, але ще й легшими. Такі мечі мали більш довгі клинки, які звужувалися до вістря. Через це також змінювався центр рівноваги, або баланс клинка. Він переміщався ближче до руків'я, тому таким мечем було легше наносити рубаючи удари та уколи. Вістря було заокруглене, акцентований колючий удар не мав проникаючої сили. Також, такий клинок було легше швидко підіймати після удару та перетворювати фронтальний удар на боковий, витрачаючи для цього набагато менше сил, ніж з мечем попередньої конструкції Васютин С. А., Кабурнеев И. А. Меч в североевропейской культуре VIII - XI вв. Вестник Кемеровского Гос. Ун-та. № 2. 2008. С. 85..

Сьогодні завдяки археологічним знахідками відомо близько десятка імен західноєвропейських майстрів-зброярів. Обсяг виробництва вимірюється кількістю знайдених мечів з майстровими клеймами. Най- чисельнішими є мечі рейнських майстерень -- ULFBERHT (2 пол. IX ст. -- поч. XI ст.) та INGELRII (X -- XII ст.). Завдяки результатам спектрального кількісного аналізу знахідок було встановлене приблизне місце виробництва клинків -- територія тогочасної Рейнландії, в районі Західного Рейну та Маасу,між сучасними Майнцем та Боном.

Серед археологів та зброєзнавців вважається, що більшість ка- ролінгських мечів могли виготовлятися і збиратися в різних місцях. Франкські майстерні виробляли клинки високої якості -- вміст вуглецю в таких клинках був до 0,7 %, а відсоток таких легуючих елементів як нікель, молібден та хром -- 0,056-0,1%. Одна з причин популярності мечів франкських зброярень це матеріал, з якого вони були зроблені. Сталь в тих місцевостях була природньо збагачена великою кількістю легуючих елементів (марганець, титан, хром, молібден), мала високий рівень вуглецю (від 0,7 до 1%) та майже не містила шкідливих домішок, таких як сірка, фосфор, тощо. Таким чином, сталь для мечів виходила набагато краще по своїм фізичним характеристикам, ніж у конкурентів. Клинки були міцніші та гнучкіші, що підіймало технічні характеристики меча Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. Вып. 1: Мечи и сабли. Москва-Ленинград: “Наука”, 1966. С. 43..

Скоріш за все, поява таких мечів співпала з виникненням нового способу маркування клинків та ім'ям зброяра Ulfberht. Лінгвісти стверджують, що це сукупність двох імен -- скандинавського Ulf та франкського Berht, де rh вказує на ранішній період розвитку мови до 900 року. Вироби майстерні Ulfberht відомі з 850-х років, що збігається з хронологічними рамками, які дають лінгвісти. Всього на території Європи знайдено близько 300 мечів з таким майстровим клеймом на клинку.

Спираючись на обсяг матеріалу, дослідники припускають, що клинки виробництва майстерні розходились не менш як сотнями по всій Європі. Кількість знахідок та різниця в їх датуванні свідчить про те, що їх робила не одна людина. Якщо на початку виробництва це могло бути власним ім'ям майстра, то, судячи зі всього, воно стало “маркою” сімейного виробництва клинків з високоякісної однорідної сталі, можливо навіть декількох майстерень. Написи на клинках мають різницю в написанні, що підтверджує їх виконання різними людьми. 14 типів клинків за Петерсеном мають напис ULFBERHT і датуються 2 пол. IX

XI ст. Технологія виконання напису виключає можливість того, що ім'я майстра було зроблено пізніше клинка. Ці знаки виконувалися в техніці інкрустації суцільним стальним або дамаскованим дротом (X

перша пол. XIII ст.), пізніше -- мідним, срібним, або золотим (XII -- XIV ст.) найчастіше в верхній третині клинка. Для наведення клейма на холодній поверхні клинка робилися канавки, які співпадали з контурами майбутнього напису, в них вкладалася холодний рубаний дріт

(довжиною близько 25 мм), який проковувався та зварювався з основою при температурі близько 1300°С. Тільки після цього клинок гартують, інакше якість виробу впаде майже в два рази Магуоп Н. Pattern-welding and Damascening of sword-blades. Studies in conservation. V 5. I960. № 1. С. 36.. Таким чином, майстрове клеймо було невід'ємним елементом технологічного процесу виготовлення меча. До того ж, наведення клейма вже на готовий меч значно зменшило б його якість. Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. С. 21.

Майстерні ULFBERHT робили мечі не тільки у Франкську імперію, вони вивозилися у Британію та Скандинавію. Частина клинків потрапляла в Прибалтику, на територію Київської Русі та далі -- на Схід. Франкські клинки могли бути товаром на східних ринках, хоча відомі їх знахідки не виходять за межі Європи.

Підписні мечі мають ряд стильових особливостей, наприклад, руків'я загальноєвропейських форм, капітальні букви, написи, які розділяються чи доповнюються вступними чи розділовими хрестами. В написанні всіх варіацій імені Ulfberht, які були виявлені на поверхні франкських клинків, є рівнобічний хрест, а літери U / V тотожні (Іл.1). Іноді хрестів буває два: перед U та між R та H, чи між H та Т. Перший хрест може бути відсутнім, але другий є завжди Окшотт Э. Археология оружия. От бронзового века до эпохи Ренессанса. Пер. с англ. М.

К. Якушеной. Москва: ЗАО Центрполиграф, 2004. С. 172.. Зустрічаються варіанти VLFBERH + + T. На даний момент нема точних датувань усіх мечів майстерні (близько 300 по всій Європі), тому важко встановити залежність варіанту написання від конкретного періоду. Е. Окшотт також зазначає ймовірність того, що Ulfberht могло бути ім'ям майстра-коваля, але вірогідніше, це ім'я засновника виробництва та безпосереднього керівника “корпорації Ulfberht” Oakeshott Е. Swordin Hand: A Brief Survey of the Knigtly Sword. Arms and Armor. 2000. P. 36.. Подібну версію розглядає й дослідниця А. Феєрбах. На основі археологічних (в тому числі і нумізматичних) та писемних джерел вона дійшла висновку, що частина клинків з написом +VLFBERH+T, (група А) була виготовлення зі злитків тигельної сталі, які були імпортовані з Центральної Азії протягом X ст.. На її думку, виробництво цих клинків напряму пов'язано з правлінням Хакона Хороброго (934-961 рр.) та відображає стан відносин між Скандинавією, Британськими островами та Середньою Азією Feuerbach A., Hanley T. “Uleberht” blades: new answers to old questions. History of antique arms. Researches 2016. Vol. I. Kyiv, 2017. P. 73-81..

Мечі групи ULFBERHT частіше за все на зворотній стороні мають композицію зі стовпчиків, ромбів, трикутників, потім подвоєння, знак подібний на пісочний годинник, подвоєння та плетення різної складності смуг. Подібні ремісничі мітки використовувалися державою та сімейними ремісничими майстернями. Більшість майстерень того часу мали схожі знаки. Перехрещені смуги не обов'язково були закріплені за одним майстром індивідуально. Жоден з підписних мечів не був виконаний в техніці зварного дамаску.

Слугуючи своєрідним знаком якості, мечі майстерні ULFBERHT зазнавали підробок. Недалеко від Вісбю було знайдено меч, на одному боці якого було написано Ulfberht з помилкою. А на іншому боці ім'я ще одного відомого майстра INGELRI з ще більшою помилкою. Наявність клинків з помилками в написах та відмінності в способі написання підтверджують популярність робіт майстрів-зброярів з Рейну по всій Європі. Окшотт Э. Археология оружия. От бронзового века до эпохиРенессанса. С. 171. Великі майстерні, налаштоване виробництво та висока цінність виробів зумовило майже необмежену торгівлю мечами.

Майстерня INGELRI знаходилась недалеко від майстерні Ulfberht, про що свідчать дані спектрального кількісного аналізу. Клинки майстерні INGELRI мають високий відсоток нікелю (0,5 %), що для середньовіччя достатньо багато. З'явилася майстерня близько середини X ст.. і існувала до XII ст. Всього відомо близько 20 мечів з цієї групи. Частина знахідок є наразі на аукціонах чи у приватних колекціях. Клеймо INGELRI спростовує версію про ім'я меча. Варіанти повного напису відомі з розчищених клинків, а саме : “Ingelrimefecit”, що дослівно перекладається: “Інгелрі зробив мене” Peirce I. Sword of the Viking Age. The Boydell Press, Woodbrige, 2002. P. 8.. Від клинків групи ULFBERHT їх відрізняють більш тонкі літери та відсутність хрестів, самі літери виконані сталевим дротом. Два меча з написом “Ingelriimefecit” було знайдено на території Швеції та Норвегії, один меч майстерні зберігається в музеї Золінген: на зворотній стороні клинка також є подібні до майстерні ULFBERHT знаки у вигляді вертикальних рис та діагональних хрестів (Іл. 2), в музеї м. Глазго зберігається меч з власної колекції Е. Окшота.

Перший меч, який розвіяв версії про те, що Ingelri -- це ім'я меча, ім'я власника чи місцевості виготовлення був меч, який було знайдено в озері Стрікхольм. Його відносять до IV типу за Окшотом і датують серединою X ст. Більшість клинків групи INGELRI датовані кінцем. X

XI ст. Окшотт Э. Археология оружия. С. 174. Ще два меча цієї майстерні були описані Р. Вегелі у 1904 р. і датовані X ст.: один з написом “Ingelred” (м. Нант, Франція), другий

має напис “Ingel АН” ( м. Упсала, Швеція).

Окремої уваги заслуговують мечі, в яких поєднуються написи INGELRI та релігійні девізи. На мечі з Дрездена на одному боці клинка великими літерами так само викладено “INGELRI”, а на іншому боці

значно меншими “HOMODEI”. Звідси є припущення Е. Окшотта про датування меча XII ст.

Меч V типу за типологією А. М. Кірпічнікова (тип Xа за Окшотом) з Львівського історичного музею доповнює цю групу і датується XII ст.. На одній стороні клинка є напис “+NNNGELRIINNN+” (згідно запису в інвентарній книзі напис відчитали як “INGELLLRI [DI]”) Архів Львівського історичного музею (далі ЛІМ). Інвентарна книга фондової групи “Зброя”. Т. 5. 1983-1984. 200 арк. № інв. З-3528.. На зворотній стороні викладено тонким мідним дротом релігійний девіз ”:+NNNONNOCMN+, по обох кінцях напису розташовані рівнобічні

хрести, подібні на ті, що зустрічаються на інших клеймах з написом Ingelri. Окрім того, клеймо франкської майстерні також поверх перебито тим самим релігійним девізом. Аналог цього (меча типологічно та подібним клеймом, перебитим на релігійний девіз, який також виконано кольоровим дротом), продавався на аукціоні Bonhams разом з ще одним мечем INGELRIIV типу за A. Кірпічніковим Офіційна сторінка аукціону Bonhams. [Електронний ресурс] режим доступу до лотів: https:// www2.bonhams.com/auctions/20801/lot/188/, https://www2.bonhams.com/auctions/21639/ lot/218/. Ще один аналог такого меча детально описаний у статті М. Волошина Woloszyn М. Mi^dzy wschodem a zachodem: pochowek wojownika ze stanowiska 1 c w Grodku, pow. Hrubieszowski, woj. Lubelskie. Acta Militaria Mediaevalia. I. Sztuka wojenna na pograniczu polsko-rusko-slowackim w sredniowieczu. Krakow-Sanok, 2005. S. 95.. Особливість того, що мечі майстерні INGELRI частіше зустрічаються з релігійним девізом поверх майстрового клейма можна пояснити періодом існування майстерні та початку моди на релігійні написи або символи на клинках. Подібні знахідки тільки доводять популярність і якість, яка судячи

всього продовжувала період ужитку таких мечів на півстоліття. Девізи частіше зустрічаються на клинках романського типу, але бувають і на більш ранніх типах клинків (меч з жіночого поховання Суонтаке). Релігійні девізи паралельно з клеймом ULFBERHT не зустрічалися ні в давньоруському археологічному матеріалі, ні в загальноєвропейському.

Окрему увагу у цьому питанні слід приділити шляхам розповсюдження цих мечів за межі виробництва,їх модифікаціям і підробкам. Попит на зброю, не дивлячись на її високу вартість, тільки зростав, тому мечі стали не тільки одним з видів товару на середньовічному ринку, але й предметом контрабанди. Карл Великий заборонив продаж мечів франкського виробництва за межі королівства у 805 році, але археологічні знахідки підтверджують, що кількість мечів за межами держави тільки виросла після заборони. Найкращі по якості клинки привозилися в Скандинавію з Рейнланда Brunning S. The `Living' Swordin Early Medieval Northern Europe: An Interdisciplinary Study. In-stitute of Archaeology, University College London. P. 234.. Також треба зауважити, що була окрема заборона для церкви продавати клинки, які роблять її общини, так як вони на початку вважали, що загальна заборона їх не стосується Мухаметсалимов П. Р. Интеграция скандинавов в англосаксонскую социально-политиче-скую среду. Вестник ВГУ Серия: История. Политология. Социология. 2011. № 2. С. 11.. Крім того, є припущення, що майстерні могли розташовуватися саме на територіях монастирів. До того ж на першому відомому фехтувальному трактаті зображені саме монахи (“хто ж немає, нехай продасть одіж свою та купить меча”. Від Луки, 22:36). Треба зазначити, що оборона монастирів часто лишалася на самих монахів, частина з них мала військовий досвід. Звідси можна припустити, що подібні вправи з мечем та баклером -- звичайна справа для частини монахів.

Від Британії до берегів р. Волги тягнеться ареал використання мечів каролінгського типу. Східні мандрівники не одноразово зазначали, що мечі франків ціняться на Сході за свою якість і зручність.

Існує версія, що франкські клинки потрапляли на Русь та в Прибалтику через контакти зі скандинавами на Волзькому та Дніпровському торговельних шляхах. Саме це може пояснити поширення на Русі деяких “архаїчних” для Скандинавії типів мечів Толочко А. П. Очерки начальной руси . Киев-Санкт-Петербург, 2015. С. 224-225.. Не виключено потрапляння мечів на наші терени разом з іноземними дружинами. Що до самих скандинавів, попри власне виробництво мечів, кожен третій меч, знайдений там має напис Ulfberht. Значну кількість інформації було оновлено завдяки праці А. М. Кірпічнікова зі шведським та фінським археологічним матеріалом Кирпичников А. Н. Мечи с надписью ULFBERHT в Северной Европе. Санкт-Петербург, 1997. С. 116-122.. Частина з цих мечів так само має майстрові клейма такого ж виду, як з території Київської Русі та суміжних територій, про що піде мова далі у статті. Крім того, на жодному однолезовому клинку, якій характерний для північних земель, не знайдено напису ULFBERHT, що опосередковано підтверджує саме франкське походження підписних мечів. Така сама ситуація з мечами іншого відомого зброяра. Перший меч майстерні INGELRI був знайдений в Швеції, один в Британії, декілька в Німеччині.

Окреме питання висвітлює підробки відомих клинків. Вище згадувався клинок з Вісбю, який мав два написаних з помилками зброярських клейма. Крім того, серед приватних знахідок існує предмет, який взагалі змінює уявлення про використання франкських клинків. Якщо серед офіційних знахідок ми зустрічаємо приклади, коли більш старий клинок має новіше руків'я, то в даному випадку це клинок групи Ulfberht, який перероблено в палаш з вигнутим руків'ям та характерним “кульчастим” перехрестям (Іл.3). Каролингский меч с сабельной рукоятью. Библиотека сайта Свордмастер, 2016 [Електронний ресурс], режим доступу: http://swordmaster.org/2016/01/17/karolingskiy-mech-s-sabelnoy-ru- koyatyu.html Продавався на аукціоні як мадярська шабля разом з закінченням піхв, характерним для каро- лінгських мечів. Завдяки закінченню власник датував знахідку другою половиною X -- першою половиною ХІ ст. Довжина загальна -- 860 мм, ширина -- 60 мм, вага 0,810 кг. Меч? Форум аукциона “Виолити”, 2016. [Електронний ресурс], режим доступу: https://forum.

violity.com/viewtopic.php?t=1489236

Поява та розвиток зброярських майстерень в районі Рейну та Маасу зумовлено в першу чергу поєднанням попиту в мечах на середньовічному ринку та доступної якісної сировини для клинків. Техніка зварного дамаску потребувала більше затрат ресурсів та часу майстра. Складність техніки була в першу чергу зумовлена низькою якістю сировини. З появою мечів з однорідної сталі з високим вмістом вуглецю та легуючих елементів, мечі в техніці зварного дамаску поступаються більш якісному продукту, хоча довгий період часу ці клинки співіснують в європейському міліарному середовищі ІХ--ХІ ст.

Поява релігійних девізів поряд з майстровими знаками дозволяє простежити розвиток технології нанесення написів на клинки. Якщо

на початку матеріалом слугує частіше за все дамаскований дріт, то пізніше цю роль виконує мідь, латунь або дорогоцінні метали. Такі девізи на більш ранніх типах клинків дозволяють встановити верхню межу використання окремих типів середньовічного меча.

Особливість майстерень ULFBERT та INGELRI полягає частково і в тому, що досі не було знайдено самих майстерень -- відомо тільки приблизний регіон джерела сировини. Існує версія, що майстерні розташовувалися на територіях монастирів. На це опосередковано вказує і окрема заборона Карла Великого про продаж франкських мечів через монастирі за кордони імперії. Тогочасні монахи були закритою релігійною спільнотою, яка в більшості випадків всім забезпечувала себе сама. Наявність ремісників серед монахів -- це звичайна справа для того часу. Пізніша поява на таких мечах релігійних девізів також може свідчити не тільки про модні тенденції оформлення клинків, але й про їх походження з християнських монастирів. Але ця версія все ще лишається у переліку гіпотез.

Перед тим, як простежити наявність мечів франкських зброярень у давньоруському археологічному матеріалі слід окреслити місце меча у військовому спорядженні та взагалі у суспільному житті на давньоруських теренах. Меч -- невід'ємна частина давньоруської військової культури. За відомостями мандрівників руси високо цінували мечі, постійно носили з собою, приймали на них клятви Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. С. 46.. В епоху раннього феодалізму меч був індивідуальною власністю і автоматично ставав атрибутом поховання. В комплексах X ст. датування меча співпадає з датуванням іншого погребального інвентарю. Приналежність до поховального обряду підтверджує також спеціальне псування меча (зігнутий чи зламаний). Наскільки можна встановити з комплексів, меч може бути єдиним предметом озброєння. Є випадки, коли разом з мечем знаходять списи, сокири та стріли. В складі погребального озброєння на першому місці після меча стоїть спис, потім сокира. Іноді меч знаходили разом з щитом, кольчугою та шоломом.

Знахідки мечів на торгівельних шляхах свідчать про постійну торгівлю мечами на території Київської Русі. Більшість мечів IX--X ст. -- каролінгські. З XI ст. в оздобленнях та формах руків'я простежується місцевий вплив. Що стосується власного виробництва мечів -- питання лишаться відкритим. Скоріш за все, воно було, але на сьогодні знайдено один зразок такої діяльності -- меч з написом “Людота коваль” про який ще піде мова у цій статті. Маючи тільки один предмет, важко говорити про традицію ставити майстрові клейма та знаки на виробах на наших теренах. Можна припустити, що місцевим ковалям також був відомий такий підхід до популяризації свої виробів, як в Інгелрі чи Ульфберта12. Львів, 2009. С. 79-101; Його ж. Загадки вікінгів: Ладога і Пліснеськ. Продовження дискусії на межі ХХ-ХХІ століть. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 20. Actis testantibus. Ювілейний збірник на пошану Леонтія Войтовича. Львів, 2011. С. 142-188; Його ж. Викинги в Центрально-Восточной Европе: загадки Ладоги и Плиснеска. Вестник Удмуртского университета. Серия 5. История и филология. Ижевск, 2011. Вып. 3. С. 2-15; Ижевск, 2012. Вып.1. С. 3-11..

Знахідки ранньосередньовічних мечів на території Східної Європи зосереджено в трьох районах -- південно-східному Приладожжі, ярославському Поволжі, Верхньому (Гнездово) та Нижньому Подніпровї (Київ, Чернігів-Шестовиця), найпоширеніші типи за Петерсеном: H, V, E, T. Андрощук Ф.А. Мечи викингов. Киев: ВД “Простір”, 2013. С. 114. Мечі знайдені як правило в курганних похованнях чи поблизу великих міських центрів, торгівельних шляхів, річкових артерій.

Два мечі майстерні Ulfberht знайдено на території Білорусії.

Меч № 1 - тип V за Петерсеном, Полоцьк;

загальна довжина -- 970 мм; Перехрестя та наверш прикрашено лінійно-геометричним орнаментом, який складається зі смуг міді, латуні та срібла. На клинку напис +Ulfberh+t, в написі два хреста -- на початку та між літерами Н і Т, на іншій стороні знаки у вигляді вертикальних рис та візерунку, який складається з діагональних хрестів. Датування: X ст.

Меч №°2 - тип Н за Петерсеном, с. Руба, Вітебськ;

Зберігся фрагментарно. На клинку видно напис +Ulfberht, на іншому боці -- розрізняються майстровий знак у вигляді вертикальних рис, на початку напису читається хрест. На наверші збереглися канавки від інкрустації. Можливо, лінійно-геометричний візерунок був виконаний латунню. Датування: кін. IX --X ст.. Плавинский Н. А. Очерки истории вооружения белорусских земель Х-ХІІІ вв. С. 9-12.

Популярність франкських клинків зумовила їх попит на середньовічному ринку. Карта знахідок тягнеться далеко на Схід -- крайню східну межу встановлено по знахідкам в Поволжі. Два з трьох мечів майстерні ULFBERHT зберігаються у Казанському національному музеї Shpakovsky V., David N. Armies of the Volga Bulgars and Khaganate of Kazan. Men-at-Arms, Os-prey Publishing, 2013. Р. 23-24.:

Меч №°3 - тип S за Петерсеном;

датується 2 половиною X -- початком XI ст.. Меч має тридольний наверш, який кріпиться до верхньої гарди двома штифтами.

Меч №°4 - ранній тип Т-2;

датується X ст.. Гарда декорована стільниковим прорізним орнаментом, подібним до одного меча з Гнездово, отвори заповнені крученим срібним дротом, наверш втрачено. Згадується у А.Н. Кірпічніко- ва Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. С. 26..

Що стосується мечів франкських зброярень на теренах Київської Русі, їх всього вісім штук - типи S, T-1, T-2, E, V, H/I.

Тип S. Знахідки мечів типу S вказують на їх широкий ужиток по всій території Київської Русі. Простежується стилістична схожість оздоблення цього типу. Часто зустрічається плетений джгутовий

орнамент з діагональною інкрустацією металевим дротом, стилізація звіриних очей на середній частині навершу, обробка черню по сріблу

Особливою відзнакою цього типу є наверш, розділене на три, рідше на п'ять частин, з завищеною середньою частиною та перехрестям, яке розширяється з кожного краю (Іл.4).

Наглядним прикладом є мечі з Дніпровських порогів. Загально було знайдено чотири меча зі слідами клейм та один з хрестом. Два з трьох мають срібну та мідну набивку (інкрустація металевим дротом) з джгутовим плетенням та напис “Ulfberht” на клинках. Ця партія товару, яка містила 5 клинків, була піднята з Днепросторою у 1928 р. Оздоблення цих мечів відрізняється і зроблено відносно індивідуального смаку покупця.

Меч № 5 - тип S за Петерсеном;

загальна довжина -- 930 мм; довжина клинка -- 770 мм, ширина -- 30 х 56 мм; довжина перехрестя -- 118 мм, висота -- 18 мм; довжина навершу -- 97 мм, висота 54 мм;

П'ятидольний наверш з'єднано з верхньою гардою (основою навершу) за допомогою двох штифтів. Верхня гарда трохи вигнута до верху. Пряме перехрестя (нижня гарда) трохи розширено по краях та заокруглено. Три частини навершу прикрашено вертикальним візерунком, на крайніх частинах навершу орнамент зі здвоєних ліній. Нижня та верхня гарди декоровано мотивом з плетених вузлів. Руків'я обмотане срібним дротом. На одному боці клинка є клемо з написом +Ulfberh+t, яке починається з хреста, ще один хрест розташовано між літерами Н і Т. Літери U та L з'єднані в одну. Датування: Х-ХІ ст. Місце збереження не відомо (до 1941 р. -- Днепропетровський історичний музей) Андрощук Ф. Зоценко В. Скандинавские древности Южной Руси. Paris, 2012. С. 125..

Меч №°6 - тип S за Петерсеном;

загальна довжина -- 943 мм; довжина клинка -- 773 мм, ширина -- 34 х 54 мм; довжина перехрестя -- 113 мм, висота -- 15 мм; довжина навершу -- 91 мм, висота 55 мм;

Трьохдольний наверш з'єднано з верхньою гардою за допомогою двох штифтів. Верхня та нижня гарда прямі, дещо розширяються по краях, округлі. Наверш та перехрестя орнаментовані плетеним візерунком, верхня та нижня гарда дублюють один рапорт. На верхній площині перехрестя зображено трикветру (шв. trikvetra) та по дві смужки об'єднані в хрестоподібну фігуру. Нижня площина перехрестя прикрашена ромбами. На клинку проявлене клеймо +Ulfberh+t, яке починається з рівностороннього хреста. Другий хрест розташовано між Т та Н, літери l та f поєднані в своєрідну Е. Датування: Х-ХІ ст. Місце збереження не відомо (до 1941 р. Дніпропетровський історичний музей) Там само. С. 126-127..

Тип. Т-1. Мечі типу Т-1 мають яскраво виражені західноєвропейські риси та датуються Х ст. На територіях Русі вони за ці рамки не виходять. В Прибалтиці цей тип отримав поширення навпаки з ХІ ст.

Меч №7 - тип Т-1 за Петерсеном (район Нижнього Дніпра, 1928 р.);

Має стільниковий орнамент та фрагменти напису “Ulfberht”. Датується X ст. Інші дані про меч втрачено.

Мечі групи INGELRI каролінгського типу майже не представлені археологічними знахідками на території Русі. Офіційній археології відомо небагатомечів з таким майстровим клеймом.

Меч J№ 8 - тип Т-1 за Петерсеном (м. Монастирище, Черкаська обл, пошкоджено);

Загальна довжина -- 610 мм, ширина клинка -- 580 мм. На клинку напис NRED...; частина навершу та клинку втрачено. Датування: X ст. Місце збереження Музей Ермітаж (у 1966 р. знаходився під № ОИПК 998/1) Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. С. 38..

Тип Т-2. Мечі типу Т-2 мають наверш так само з трьох частин та пряме перехрестя. На відміну від попереднього типу бокові частини навершу більш згладжені. Для оздоблення мечів цього типу використовували срібний та мідний дріт, рідше золотий. Серед знахідок цього типу є один з майстровим клеймом Ulfberht з комплексу Гнездово.

Меч №°9 - тип Т-2 за Петерсеном (Гнездово, початок XX ст.., пошкождено);

загальна довжина -- 648 мм; ширина клинка біли перехрестя -- 56 мм; довжина перехрестя -- 114 мм, висота -- 19 мм; довжина навершу

82 мм, висота -- 21 мм;

Центральна частина навершу та передня поверхня перехрестя прикрашені геометричним візерунком з ромбів та трикутників в техніці інкрустації сріблом та міддю. На поверхні клинка було зачищено майстрове клеймо “+ULFBERH+T”, з іншого боку леза візерунок з вертикальних та діагональних рис. Датування: 2 пол. X ст. Kainov S. Swords from Gnezdovo. Acta Militaria Mediaevalia VIII. Krakow-Rzeszow-Sanok, 2012.

S. 39-41. (Іл.5).

Тип Е. Клинки цього типу, як і клинки типу S зустрічаються на всій території Стародавньої Русі (Іл.6). До цього типу відносяться декілька мечів, один з яких з групи Ulfberht. Усі зразки датуються X ст.

Меч №°10 - тип Е за Петерсоном; (курган 15, Гнездово, 1894 р.); загальна довжина -- 988 мм; довжина клинка -- 820 мм, ширина

64 мм; довжина перехрестя -- 109 мм, висота -- 22 мм; довжина навершу -- 84 мм, висота -- 57 мм. Наверш меча -- тридольний, перехрестя пряме. Руків'я прикрашено стільниковим орнаментом Меч и златник. (к 1150-летию зарождения древнерусского государства). Государственный Исторический Музей. Сост. М. В. Мурашева, Д. В. Журавлев. Москва: Кучково поле, 2012. С. 84. в металі в 3--5 рядів висвердлені “соти”. Ще близько 900 р. подібні мечі прикрашалися дрібним стільниковим орнаментом (на 9 рядів) та без дроту в середині. Меч має напис “+ULFBERH+T” на клинку, на зворотній стороні візерунок з вертикальних рис та двох волют. Датування 2 пол. X ст. Kainov S. Swords from Gnezdovo. S. 21.

Мечі типу Е зустрічаються по всій північній Європі та віднесені Я. Петерсеном до IX ст. Тільки один меч з цього типу датований X ст. Дослідник відмітив, що після IX ст. цей тип майже зникає і після 900 р. зустрічається рідко. На території Русі цей тип навпаки використовується протягом X ст.

Тип V. Цей тип представлений в давньоруському матеріалі більше ніж десятком мечів. На руків'ях майже кожного з них викладено складний геометричний візерунок за допомогою срібла, міді та латуні. Майстер комбінуючи між собою метали набивав близько 1000 дротинок на підготовлену заздалегідь поверхню залізного руків'я.

Меч №11 - тип V за Петерсеном (пошкоджений, поховання 110, Шестовиця);

загальна довжина 555 мм; довжина клинка 355 мм, ширина 57 мм; довжина перехрестя 105 мм, висота 16 мм; довжина навершу74 мм, висота 47 мм;

Тридольний наверш з'єднано з верхньою гардою за допомогою двох штифтів. Верхня та нижня гарда прямі. Наверш та перехрестя орнаментовані геометричним візерунком з кольорових металів, верхня та нижня гарда дублюють один рапорт. На клинку проявлене клеймо “ULFBERH+T”, один хрест розташовано між Т та Н. Датування X ст. Місце зберігання Чернігівський обласний історичний музей ім..В. В. Тарнавського, № А 3-24/3. Андрощук Ф., Зоценко В. Скандинавские древности Южной Руси. С. 269.

Меч №°12 - тип V за Петерсеном, вага - 952,4 г ( знахідка біля о. Хортиця, 2011 р.);

загальна довжина -- 947 мм; довжина клинка -- 790 мм, ширина -- 55 мм; довжина перехрестя -- 87 мм, висота -- 20 мм; довжина навершу

67 мм, висота -- 46 мм; (Іл.7)

Наверш тридольний, з лінійним візерунком, виконаним у техніці інкрустування кольоровим металом (срібло, мідь, латунь), до верхньої гарди кріпиться двома розклепаними штифтами. Нижня і центральна частини орнаменту виконано з комбінації “ромбів”: срібні та латунні ромби розділені між собою мідним дротом. Орнамент частин навершу складається з трикутників та смуг. На одному боці виявлено клеймо “+ULFBERH+T”. На початку та між Н і Т -- рівнобічні хрести. Датування: X ст. Остапенко М. А., Саричев В. Д. Знахідка меча Х ст. біля Хортиці (до питання про похід князя Святослава “в пороги” 972 р. Археологія. 2016. № 3. С. 56-57.

Ще один меч групи INGELRII каролінгського типу -- це один з Гнездовських мечів.

Меч №°13 - тип Vза Петерсеном (Гнездово, липень 1899 р, пошкоджено);

загальна довжина -- 1040 мм; довжина клинка -- 875 мм, ширина

61 мм; довжина перехрестя -- 103 мм, висота -- 15 мм; довжина навершу -- 75 мм, висота -- 46 мм;

Наверш поділено на три частини за допомогою перекрученого срібного дроту забитого в дві канавки на поверхні з кожної сторони. Орнамент навершу та перехрестя складається з комбінації ступінчастих ромбів та трикутників. Трикутники виконані зі срібла, ромби -- з мідного та срібного дроту. На частинах клинка було проявлено напис. Так як клинок сильно пошкоджено, напис зберігся фрагментарно. З одного боку клинка знайдено фрагмент “+INGE...IT”, що є частиною одного з варіантів написання зброярського клейма INGELRI (INGELRIMEFECIT) Kainov S. Swords from Gnezdovo. S. 46-50..

Меч № 14-munV за Петерсеном (місце та обставини знахідки невідомі);

загальна довжина -- 930 мм, довжина клинка - 780 мм. На клинку є напис +VLFBERH+T. Датування ІХ-Х ст.. Знаходиться у музеї Ермітаж, колекція відділу “Арсенал” (З.О.-8425) Офіційна сторінка музею Ермітаж, експонат № З.О.-8425, [Електронний ресурс, режим доступу: http://www.hermitagemuseum.org/wps/portal/hermitage/digital-collection/15. + weap- ons% 2c+armor/668093.

Тип Н. Це один з найпоширеніших на території Русі. Мечі типу Н по формі нагадують тип В, з якого скоріш за все і розвинулися. Наверш меча трикутний як в фас, так і в профіль, гарда неширока та пряма, не має горизонтального ребра. Серед інших мечів, мечі типу Н зустрічаються від Ладоги до Києва. Навіть дитячі дерев'яні мечі мають форму цього типу Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. С. 54.. (Іл.8) Можливо саме геометрична простота форм цього типу зумовила таке його поширення на території Русі. Оздоблення мечів типу Н відрізняється простотою. Частіше за все це інкрустація срібним чи латунним дротом. Один з мечів цього типу зберіг бронзові накладки з вертикальним лінійним орнаментом, клинок його дамаскований. Орнамент, виконаний в подібній техніці, є на клинку зі Шестовиці. Давніші зразки цього типу датуються ІХ -- початком Х ст., пізніші -- ХІ ст., більшість знахідок датуються Х ст.

Меч №°15 - тип Н/І за Петерсеном (Гнездово, поховання Лб-1, 1987 р., пошкодженно);

ширина клинка -- 66 мм; довжина перехрестя -- 100 мм, висота -- 15 мм; довжина навершу -- 79 мм, висота -- 14 мм;

Клинок меча зламано на декілька частин, навершвід'єднаний від хвостовика. Видимі частини поверхні перехрестя та навершу вкриті білим металом -- інкрустація поверхні срібним дротом. На клинку проявлено напис майстерні «+Ulfberh+t», на іншому боці візерунок з вертикальних та діагональних рисок.

Датування не раніше 2 чверті Х ст. Kainov S. Swords from Gnezdovo. S. 32-35.

Тип Y.

Меч J№ 16 - тип Y за Петерсеном;

В своїй монографії “Древнерусское оружие. Часть 1” А. М. Кірпіч- ніков згадує меч з комплексу Горки Нікольської типу Y за Петерсеном (Іл.9), на якому зберігся напис цієї франкської зброярні “INGLRIIFECI”.

Датований 2 пол. X ст.. На сьогоднішній день меч зберігається в Національному музеї Фінляндії. Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. С. 33.

Меч № 17 - тип V типологією А Н. Кірпічнікова (Ха за Окшот- том, місце та обставини знахідки невідомі, пошкоджено);

загальна довжина -- 872 мм; довжина клинка -- 752 мм, ширина -- 46 мм; довжина перехрестя -- 170 мм, висота -- 10 мм; довжина на- вершу -- 58 мм, висота -- 37 мм; вага -- 0,807 кг. Датування: середина XI -- початок XII ст.. Місце зберігання КЗ ЛОР “Львівський історичний музей” (З-3528).

Вістря клинка зламане, перехрестя квадратне в у розрізі, навеш у формі “бразильського горіха”. (Іл.10) На обох сторонах клинка написи: +NNNGELRIINNN+ та +NNNONNOCMN+. Частина літер виконана мідним дротом (?).

Окремо треба зазначити, що меч з колекції Львівського історичного музею достатньо умовно включено в перелік давньоруських знахідок підписних мечів. Не дивлячись на те, що він зберігається в одному з українських музеїв, походження цього предмету в колекції та обставини його знахідки лишаються невідомими. Доказів, що цей меч знайдено на давньоруських теренах немає.

Власне виробництво зброї на теренах Київської Русі -- це окреме питання наукового пошуку. Дослідження Б. О. Колчіна, А. М. Кірпіч- нікова та інших свідчать про те, що подібний вид діяльності був на Русі. Це підтверджують чисельні археологічні знахідки. Але слід розуміти, що саме мається на увазі під “власним виробництвом”. Не підлягає сумніву той факт, що на території Русі робили велику кількість деталей руків'я для меча. Місцеві знахідки мають свої власні мотиви орнаменту та особливості конструкції руків'я, подібні в тому числі й до знахідок у Прибалтиці.

Балтська художня культура мала значний вплив на розвиток власного стилю орнаментації та форм руків'я. Для цих мечів характерні візерунки рослинного орнаменту, звіриного стилю, завитків та плетінок. Мельникова Е. А. Славяне и скандинавы. Москва: Прогресс, 1986. С. 31. Конструктивні особливості руків'я такого типу -- це форма на- вершу та перехрестя. Наверш є одним литим елементом без нижньої гарди, перехрестя масивне та виразно загнуто в сторону клинка. Деталі руків'я дуже часто виконані в техніці лиття, черен руків'я -- металева трубка з візерунком, виконаним в техніці штіхілевки, карбування або лиття, можливий варіант, коли дерев'яний черен обгорнуто тонким шаром металу з викарбуваним поверх на ньому орнаментом. Яскравим прикладом є меч з Золотих Воріт, або Коробчієва. Крім того, як серед археологічних, так і серед приватних неофіційних знахідок мечів на давньоруських теренах зустрічається багато мечів з повністю металевими руків'ями, де через руків'я представлено металевою, частіше за все бронзовою трубкою з рослинним, лускатим або вузловим орнаментом. Нема сумнівів в тому, що на Русі виготовлялися руків'я, піхви для

меча, що підтверджують археологічні розкопки в Гнездово, Старій Ладозі, Шестовиці, тощо.

Питання про виробництво клинків на Русі лишаться відкритим. Більшість мечів з давньоруських теренів -- це мечі каролінгського типу, орнаментовані скандинавськими чи загальноєвропейськимимотива- ми, частина -- це подібні до балтських знахідок, але з місцевими особливостями. Місце виробництва клинків лишаться невстановленим. На сьогодні відомо тільки один приклад, коли майстер підписав клинок своїм ім'ям. Клинок з Фощеватої (с. Хвощове) за визначенням А. М. Кірпічнікова має скандинавсько-балтське руків'я.

Наверш трикутної форми, нижня гарда вигнута доверху, перехрестя навпаки вигнуто в бік клинка. Всі елементі руків'я зроблені з латуні в техніці лиття, поверхня прикрашена візерунком (Іл.11). На клинку було розчищено напис в техніці, подібної до виконання клейм західноєвропейських майстерень. Напис складено з уставних кириличних літер. На одному боці читається “КОВАЛЬ”, на іншому боці напис зберігся фрагментарно -- шість літер: Ю на другому місці та А наприкінці напису; на третьому та четвертому місцях можливо стояли Д і О.З відомих давньоруських чоловічих імен, які мають в своєму складі Ю та закінчуються на А небагато, дослідники припустили що це “ЛЮДОТА” або “ЛЮДОША”, але питання лишається відкритим. За майже 60 років після відкриття клейма, аналогів чи інших версій не було.

Меч №18 - тип “скандинавський” за Кірпічніковим (La6o Z за Петерсоном) (Хвощове, Миргородський р-н, Полтавська обл..);

загальна довжина -- 852 мм; довжина клинка -- 679 мм, ширина -- 49 мм; довжина перехрестя -- 95 мм, висота -- 41 мм; довжина навершу -- 78 мм, висота -- 35 мм;

Наверш трикутної форми, подібний до балтського типу, верхня гарда вигнута догори, перехрестя -- в бік клинка. Руків'я виконано з латуні в техніці лиття. Перехрестя та наверш орнаментовані в скандинавському стилі “Рінгерікє”, черен руків'я -- в зображальних традиціях Ірландії. Напис на клинку кириличним уставом. Датування ХІ ст.. Місце зберігання: Національний музей історії України (в-2714) Андрощук Ф. Зоценко В. Скандинавские древности Южной Руси. С. 312..

Іншої версії дотримується дослідник Ф. Андрошук. У своїй книзі “Мечі вікінгів” автор приділяє увагу мечу з с. Хвощове. Спираючись на аналіз конструкції та орнаментації цього меча можна припустити, що він походить з Британськіх островів. Трикутний наверш та вигнуті перехрестя характерна ознака типу L за Петерсоном, який був поширений в цьому регіоні (Іл.12). Орнаментація руків'я також частково вказує на іноземне походження. Наверш і перехрестя виконані в стилі Рінгеріке (найближча за мотивом плита саркофагу з церкви Св. Павла у Лондоні). Бронзова трубка на руків'ї має інший візерунок. Його аналоги зустрічаються в ірландському мистецтві кінця ХІ -- початку ХІІ ст. Різниця в оздобі елементів скоріш за все свідчить про

різний час виготовлення -- середина ХІ ст. було зроблено перехрестя та наверш, а вже в кінці XII ст. -- руків'я. Крім того, меч з с. Хвощове має в конструктивні особливості типу Z (Іл.13), тому можливо розглядати його пізній тип L, який поєднав в собі деякі конструктивні особливості сучасних йому типів Андрощук Ф.А. Мечи викингов. Киев: ВД “Простір”, 2013. С. 86-88.. Слід додати, що багато сучасних дослідників досить скептично відносяться до вичитування напису на клинку як “Людота/Людоша коваль” через високій ступінь пошкодження поверхні клинка.

Загалом слід зазначити, що офіційних знахідок підписних мечів на рахунку сучасної науки небагато в контексті загальної кількості мечів каролінгського та перехідного типів. Мечів майстерні ULFBERHT -- 8 (без меча в колекції Ермітажу), майстерні INGELRI -- 4, меч з Фощева- тої (с. Хвощове) поки лишаться скоріш винятком, ніж правилом. Наявність мечів з написами відомих франкських зброярень серед давньоруського озброєння підтверджує розвиток військової справи цих земель в загальноєвропейському міліарному середовищі.

Також слід зауважити загальну тенденцію в написанні зброярських клейм ULFBERHT на давньоруському археологічному матеріалі. Всі вісім мечів мають однаковий напис (+)V/ULFBERH+T, деякі ще мають додаткових хрест на початку. Причина такого розташування хрестів в майстровому клеймі дослідникам невідома, але всі існуючі варіації написання зафіксовані. На даний момент не знайдено жодного напису ULFBERHT, подібного до європейського матеріалу, а саме (+) V/ULFBER+HT. Мечі зброярні INGELRI -- це нечаста знахідка в Центрально-східній Європі, тому кожен з них окремо унікальний приклад зброярського мистецтва середньовіччя.

Не дивлячись на те, що питання про походження підписних мечів лишається відкритим, більшість з них представлено в науковій літературі в загальному переліку каролінгських чи романських мечів. Треба зазначити, що частина мечів по всій Європі ще не розчищена. Тому, підписних клинків може бути набагато більше, ніж відомо зараз. Наявність їх у великій кількості серед археологічних знахідок зброї свідчить про популярність виробів відомих франкських майстерень в середньовічній Європі. Вироби іменних зброярень дозволяють зрозуміти рівень технології металообробки ІХ-ХІІ ст., ступінь його розвитку та залежність від модних тенденцій свого часу.