Особливості права Запорізької Січі у правовій спадщині України

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет «Одеська юридична академія»

Особливості права Запорізької Січі у правовій спадщині України

Михайло Юрійович Рязанов, кандидат юридичних наук,

доцент, докторант

Вступ

Постановка проблеми. Унікальності процесу правового розвитку України надало козацтво. Створення Запорізької Січі стало потужним імпульсом консолідації українського народу, розвитку національної свідомості та правосвідомості. Її гуманістична спрямованість яскраво проявилася у філософії права того періоду, що цілком ґрунтована на ідеях природного права.

Особливо наголошується на ідеї цінності природно-правових регуляторів суспільного життя того періоду, акцентується увага на ідеї права як вираженні правди і справедливості, рівності всіх людей від природи, на ідеї зумовленості вчинків людини природним законам, що сприяло формуванню українців як повноцінних суб'єктів права. Ідеї природного права як невід'ємного від кожного індивіда, знайшли своє втілення у низці правових документів того періоду: Гадяцькому трактаті, Конституції П. Орлика, Березневих статтях Б. Хмельницького тощо¹, що стало безумовною правовою спадщиною, яка впливає і має підтримуватись сьогодні і у подальшому.

Виклад основного матеріалу статті

Ідеї природного права. Серед правової спадщини України від козацького періоду особливу цінність становить оригінальний, автентично український досвід правотворення, яскравим прикладом якого було козацьке право як система звичаєво-правових норм, породжених суспільним феноменом козацтва, а також звичаєво-правових інститутів, які ці норми об'єднували². Як слушно зазначає О. Нелін, козацьке право було не тільки суто звичаєвим, а ще й щиро національним, продуктом відносин чисто козацького суспільства, у нормах якого втілені їхні уявлення про право, справедливість, свободу, рівність³. Таким чином ідеї природного права стали системоутворючими та дали змогу виробити свій власний кодекс прав і вольностей. Це неписані етичні правила, природні права і правові норми, які визначали соціальний статус козацтва в суспільстві. Козацькі права забезпечували свободу від феодальних повинностей і податків, можливість мати власну адміністрацію і суд і, нарешті, головне - володіти землею. Саме тому соціальне становище козацтва набуває високого статусного значення і перетворюється на ідеал широких селянських мас та міщанства. Прагнення здобути козацьких прав і вольностей стає загальноукраїнським явищем, яке укорінилося у свідомості українців.

Козацтво як суспільний стан, що остаточно утвердився в XVI ст., суттєво відрізнявся від попередніх типів суспільних груп: у нього був особливий зовнішній вигляд, світогляд, спосіб життя, і найважливіше - особиста воля, чого не було в українського селянства. Щонайбільше, вони були вільними не тільки політично чи соціально-економічно, а й вільними від звичних побутових обов'язків, сім'ї. Хоча на козаків формально поширювалося законодавство держави, умови їхнього життя диктували нові, актуальніші правила поведінки. З часом авторитет цих правил зростав, унаслідок чого вони отримували суспільне визнання та реальну юридичну дію у формі правових звичаїв⁴. Як зазначав Д. Яворницький, «в основі всієї козацької громади був звичай: згідно зі звичаєм козаки не допускали в Січ жінок, згідно зі звичаєм чинили суд і розправу, згідно зі звичаєм ділилися на курені і паланки, згідно зі звичаєм збиралися у відомий час на спільні ради»⁵. Запорізьке січове козацтво створило новий вимір правового життя, відмінний від тогочасних правових реалій, зокрема від принципів і норм феодального права, що закріплювали станову, релігійну, національну та майнову нерівність⁶.

Політико-правовий устрій Запорізької Січі базувався на принципах козацької демократії. Йдеться про народовладдя в межах одного суспільного стану - козаків. Лише вони мали право на вирішення внутрішніх справ, могли обирати і бути обраними, мали право займати військові, адміністративні, судові посади. Хоча в Запорізькій Січі і перебували особи, які не належали до козацького стану, проте вони не були ані рабами, ані кріпаками. Майнова нерівність існувала, проте вона мала лише економічний, а не юридичний характер. Багатші не мали права привілею над біднішими. Різниці між дуками (козацька аристократія) і голотою (плебсом) у правовому відношенні не існувало. Товариство обходилося без привілеїв, усі були рівними. Частина голоти мешкала в самій Січі, в курені, перебувала на утриманні коша, працюючи в паланках та зимівниках. Взаємини регулювалися не нормами писаного права, а звичаєвим правом військового товариства. Козацька правосвідомість забезпечувалася повагою до традицій та заборон, які мали силу закону⁷.

Особливості козацької державності. За формою правління Запорізьку Січ відносять до типу демократичної республіки. Органом прямої демократії виступала козацька рада. Вона не була представницьким органом, як у Західній Європі. В ухваленні законів і управлінні справами безпосередню участь брали лише представники одного суспільного стану - козаків. Раді належала вся повнота законодавчої та адміністративної влади. Вона ухвалювала закони, приймала рішення з найважливіших питань внутрішньої та зовнішньої політики, контролювала діяльність урядовців. Раду могли скликати гетьман, митрополит, а у військовий час - просте козацтво і навіть сторонні особи. Виконавча влада на Запоріжжі належала кошу, тобто обраним на козацькій раді посадовцям⁸. Лідером Запорізької Січі, який мав вищу військову, адміністративну, судову та навіть духовну владу, був кошовий отаман. козацький етичний правовий запорізький

Це, на думку М. Бедрія, було потрібно виключно задля чіткого виконання складних військових операцій, в яких важливий авторитетний керівник із широкими повноваженнями. Натомість ця велика влада не була загрозою для демократії, оскільки урівноважувалася частотою переобрання кошового отамана⁹. Засади існуючої на Запоріжжі традиції врядування видавалися цілком природними, а відтак - «своїми».

Вони повною мірою перегукуються із сучасним розумінням теоретичних засад державотворення, в основі якого лежить пріоритет особистості над державою, «повна політична воля і рівність кожної людської одиниці, забезпечення її людських прав».

Особливий правовий порядок. Правовий порядок Запорізької Січі є виключно неординарним явищем, соціально-правовим феноменом, який, з одного боку, проливає світло на особливості формування правових традицій українського народу, його ментальних характеристик, «природної» здатності до впорядкування та організації суспільної життєдіяльності, а з іншого -- виявляє значний пласт правового життя, що є малодослідженим вітчизняною юриспруденцією за очевидної актуальності цієї проблематики для сучасного правового розвитку України. Правовий порядок Запорізької Січі в теоретико-правовому баченні є досить довершеним не тільки у характеристиках стану правового буття тогочасного суспільства, на всі сторони (і на правову сферу також) якого запорізьке козацтво здійснювало потужний вплив¹⁰.

Аналізуючи правове життя Запорізької Січі, Н. Атаманова зазначає, що ціннісно-правова складова виробленої козацькою спільнотою системи регулювання суспільних відносин на ранньому етапі її розвитку мала зародковий характер. Вона виявляла себе в корпоративних уявленнях козацтва про правду, справедливість, честь, порядок, тобто поняття, змістовна характеристика яких тяжіє до мононормативного регулювання, де правові уявлення і нормативи тісно перепліталися з моральними і релігійними. Це невіддільність правових цінностей від моральних і релігійних значною мірою спричинялася необхідністю «мобілізації» і взаємопідтримки всіх засобів суспільно-корпоративної регуляції, спрямованих на суворе забезпечення протовійськової дисципліни і відповідного порядку в усіх сферах козацького життя¹¹. Важливим фактором правового порядку української держави козацької доби є утворення самобутньої правової системи, яка була інституціонально-нормативною основою формування і підтримання правового порядку у тогочасному українському суспільстві¹².

Звичаєве право як основа козацького права. В умовах періоду, коли українське право існувало і застосовувалося за відсутності власної держави, сформувалися специфічні звичаєво-правові норми, спрямовані на забезпечення безпосередньої демократії, встановлення певного компромісу між членами козацької громади.

Важливе значення для кошової організації мало правове регулювання демократичних засад формування органів влади й управління, звичаєво-правова процедури вирішення головних питань січового життя: участі у воєнних діях, укладання миру та ін.¹³ Козацька правова система була недиференційованою, адже морально-етичні (правда, справедливість, честь, свобода тощо), традиційні (звичаї, «давні права і вольності» тощо) та релігійні категорії значно впливали на формування політико-правових категорій («чесність велика», «здоровий глузд», значимість православної віри, демократизм, республіканізм, консерватизм, панування звичаїв тощо)¹⁴. Як зазначає, В. Тімашов, особливістю козацького права було утвердження свободи від феодальних повинностей та податків. Його матеріальною основою стали специфічні суспільно-економічні відносини, що склалися в Запорізькій Січі, а юридичним джерелом - норми давньоруського права, пристосовані до конкретно-історичних умов, норми звичаєвого права українського народу та запозичення з правових норм і традицій інших народів¹⁵. Характерними рисами звичаєвого права, на думку цього автора, були: корпоративність, переважання публічного права, усна форма вираження, відсутність поділу на галузі, консерватизм, обрядовість, досить суворі (переважно тілесні) покарання, широке застосування смертної кари тощо.

Цілком очевидно, що основою формування козацького права стало звичаєве право, пристосоване до умов життя січового лицарства¹⁶. Найважливіше значення у системі джерел (форм) права Запорізької Січі, на думку знавців української козаччини, мали правовий звичай, адміністративні акти та правосвідомість козаків.

Особливість судоустрою та виокремлення судової влади. Дія норм козацького права забезпечувалася функціонуванням судової системи. Судочинство Запорозької Січі було осмисленим вираженням цінностей соціокультурного буття українського етносу, а правові приписи і норми були конвенціональними формами історичного рівня правосвідомості етносубгрупи запорозьких козаків, які зазнали не лише правової інтенціональності та впливу концептів римсько-християнського права, а й правових систем Речі Посполитої та Московської держави, що за своєю природою були паліативними¹⁷.

Оскільки з'ясовано, що Запорозька Січ не була в сучасному розумінні державою, а лише державницьким утворенням, Д. Андреєв вводить поняття історичних типів судочинства: самосуд, заснований на принципах звичаєвого права; судочинство, яке передбачає певний судоустрій організованих суспільних систем; і правосуддя, яке органічно пов'язане з наявністю правової держави, складовим елементом якої вона є. З таких позицій судочинство Запорозької Січі є перехідним етапом від самосуду до державного судочинства із первинними національними зародками, які хоч і віддалено, але нагадують елементи демократичного правосуддя¹⁸. Станова юрисдикція козацького суду будувалася на козацькому присуді - соціально-правовому інституті, що об'єктивно утворився у козацькій спільноті й отримав затвердження з боку держави (Речі Посполитої, а потім Росії) у якості станового привілею козацтва і включав його судову самоорганізацію та судочинство за нормами козацького звичаєвого права, Литовських статутів і магдебурзького (хелминського) права¹⁹.

Судочинство велося від імені «товариства Війська Запорізького», а кошовий і військовий суддя підписували вирок чи рішення не лише від свого імені, а й від усього товариства. Носіями судової влади формально визнавалися всі січовики. Здійснювалася вона як безпосередньо на загальній військовій (за іншою термінологією - січовій або кошовій) раді та козацьких сходках, так і через виборних або призначених («наказних») посадових осіб - козацьку старшину. Судова влада загалом ще не була відокремлена від військово- адміністративної. Разом із тим у військового судді була низка функцій, що не мали жодного відношення до відправлення правосуддя, зокрема він уважався начальником «при скарбі й арматі»²⁰.

У період Гетьманщини (1648-1782) в козацьких судах України склалися дві форми судового процесу: обвинувально-змагальний і слідчий (інквізиційний). Цивільні справи розглядалися переважно в обвинувально-змагальному порядку, а кримінальні - в інквізиційному. Судочинство відбувалося в усній формі, що передбачало змагальність сторін перед судом і повністю протоколювалося.

Протоколи судових засідань підписували всі члени суду. Судовий процес завершувала судова постанова - «декрет» (із XVIII ст. вирок суду в кримінальних справах називався «мнение», постанова в цивільних справах - «решение»). Інші постанови судових органів щодо окремих питань судочинства приймалися шляхом голосування членів колегії суду спочатку в усній формі, а у подальшому - в письмовій та заносилися в судові книги «для пам'яті»²¹. Споглядаючи крізь століття на судову практику Запорізької Січі, слід визнати, що саме тут, як ніколи раніше в українській історії, яскраво виявилося розуміння судової влади як публічної влади, джерелом і головним носієм якої є всі повноправні громадяни (в умовах Січі - все військове товариство). Якщо в литовсько-польському судочинстві шляхта, яка ототожнювала себе з народом, лише боролася за контроль над здійсненням судової влади, то на Січі козацьке товариство реально здійснювало таку владу.

Висновки

Отже, основними специфічними рисами правової спадщини Запорізької Січі є:

а) відносна впорядкованість;

б) органічний зв'язок зі звичаєвим козацьким правом та зумовлений цим консерватизм;

в) утворення природно-історичним шляхом;

г) розвиток на основі громадівських засад співжиття;

ґ) наявність специфічної мети - виживання січової козацької спільноти в суворих умовах за допомогою консолідації зусиль її членів;

д) закріплення основ суспільного порядку;

е) відображення основних правових уявлень, цінностей, ідеалів та усталеної правової практики українського козацтва;

є) забезпеченість нормативними (козацьке звичаєве право, результати козацького правотворення, рішення Загальновійськової ради, акти гетьманів та іншої старшини тощо) та організаційними (органи влади, зокрема Загальновійськова рада, посадові особи Січі, власна система судочинства тощо) інститутами січової спільноти;

ж) персоналістичний та екстериторіальний характер, що визначав певний статус осіб козацького стану незалежно від місця їх перебування;

з) вплив як на січовиків, так і на інших козаків та український народ загалом як у межах Вольностей Війська Запорізького, так і поза ними, зокрема, «на волості», на землях Гетьманщини, на територіях, фактично зайнятих козаками (у ході освоєння земель, у результаті козацько-селянських повстань тощо); и) генетичний зв'язок як з правовими традиціями українського народу (громадівський характер, демократизм, поширеність рад, перейняття правових звичаїв та ін.), так і з правовими системами деяких іноземних держав.

Філософсько-правовий аспект дослідження особливостей становлення національної правосвідомості на прикладі Запорізької Січі надає можливість усвідомити в історичній ретроспективі сутність нашої ментальності, правової культури народу як ознаки вищого ступеня участі членів суспільства у правовому житті, здійснення правової діяльності, відображення стану законності й правопорядку, рівня правосвідомості українців різних поколінь та дасть змогу зрозуміти особливості їхньої правотворчої та правозастосувальної діяльності за минулих генерацій²².

Посилання

¹ Попадинець Г.О. Український світоглядно-філософський гуманізм як засада розвитку національної правової культури: автореф. дис. ... канд. філософ. наук. 12.00.12 / Київський університет внутрішніх справ. Київ, 2007. 22 с. С. 6.

² Бедрій М. Козацьке право як історичний тип українського звичаєвого права (XVI ст. - 40 рр. XIX ст.). Вісник Львівського університету. Серія «Юридична». 2015. Вип. 61. С. 78-86.

³ Нелін О.І. Еволюція спадкового права в Україні (історично-правовий аспект): автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.01. Київ, 2010. С. 22. 41 с.

⁴ Бедрій М. Козацьке право як історичний тип українського звичаєвого права (XVI ст. - 40 рр. XIX ст.). Вісник Львівського університету. Серія «Юридична». 2015. Вип. 61. С. 78-86.

⁵ Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: у 3 т. / АН Української РСР. Археографічна комісія, Інститут історії. Київ: Наукова думка, 1990. Т. 1 / передм. В.А. Смолія; ред. кол.: П.С. Сохань (голова), В.А. Смолій (заст. голови), В.Г. Сарбей, Г.Я. Сергієнко, М.М. Шубравська (відп. секр.). 596 с. С.192.

⁶ Судова влада в Україні: витоки, закономірності, особливості розвитку. монографія. / авт. колектив; за ред. І.Б. Усенко. Київ: Наукова думка. 2014. 505 с. С. 125.

⁷ Історія держави і права України: підручник / за ред. А.С. Чайковського. Київ: Юрінком Інтер, 2003. 512 с.

⁸ Тімашов В.О. Формування й закріплення інституцій прав і свобод людини в Україні (УІ-ХУІІ століття). Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2013. № 4 (69). С.170-176.

⁹ Бедрій М. Козацьке право як історичний тип українського звичаєвого права (ХУІ ст. - 40 рр. XIX ст.). Вісник Львівського університету. Серія «Юридична». 2015. Вип. 61. С. 78-86.

¹⁰ Атаманова Н.В. Забезпечення правового порядку в Україні інституціями запорізького козацтва. Актуальні проблеми держави і права. 2011. С.131-135.

¹¹ Атаманова Н.В. Правовий порядок Запорозької Січі як феномен правового життя України (ХУІ-ХУІІІ ст.). Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2012. Вип. 19. Т 1. С. 9-12.

¹² Атаманова Н.В. Забезпечення правового порядку в Україні інституціями запорізького козацтва. Актуальні проблеми держави і права. 2011. С. 131-135.

¹³ Іванов В.М. Історія держави і права України: підручник. Київ : КУП НАНУ, 2013. 892 с. С. 181-182.

¹⁴ Атаманова Н.В. Правовий порядок Запорозької Січі як феномен правового життя України (ХУІ-ХУІІІ ст.). Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2012. Вип. 19. Т. 1. С. 9-12.

¹⁵ Тімашов В.О. Формування й закріплення інституцій прав і свобод людини в Україні (УІ-ХУІІ століття). Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2013. № 4 (69). С. 170-176.

¹⁶ Там само.

¹⁷ Андреєв Д.В. Етносоціокультурні чинники формування національної правосвідомості (на прикладі судової системи Запорозької Січі ХУІІ-ХУШ століть: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.12 / Національна академія внутрішніх справ України. Київ. 2003. 23 с. С. 6.

¹⁸ Там само.

¹⁹ Пашук А.Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в ХУІІ-ХУІІІ ст. (1648-1782) / відп. ред. Калинович В.І. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1967. 180 с.

²⁰ Судова влада в Україні: витоки, закономірності, особливості розвитку: монографія / авт. колектив; за ред. І.Б. Усенко. Київ: Наукова думка. 2014. 505 с. С. 129-130.

²¹ Пашук А.Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в ХУІІ-ХУІІІ ст. (1648-1782) / відп. ред. Калинович В.І. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1967. 180 с.

²² Андреєв Д.В. Етносоціокультурні чинники формування національної правосвідомості (на прикладі судової системи Запорозької Січі ХУІІ-ХУШ століть: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.12 / Національна академія внутрішніх справ України. Київ. 2003. 23 с. С. 2.

Резюме

Особливості права Запорізької Січі у правовій спадщині України.

Рязанов М.Ю.

Правова спадщина періоду існування Запорізької Січі аналізується крізь систему правових інститутів, на яких базувалася структура і діяльність військово-адміністративних і судових органів козаків. Констатується факт того, що правова спадщина досліджуваного періоду вплинула на розвиток українського права та правової культури. Роль правової спадщини Запорізької Січі у становленні та викарбовуванні особливостей національного права України може простежуватись крізь наступні положення:

- система звичаєво-правових норм та звичаєво-правових інститутів козацького права виражає ідеї цінності природно-правових регуляторів суспільного життя, акцентує увагу на ідеї права як вираженні справедливості, рівності всіх людей від природи, що сприяло формуванню українців як повноцінних суб'єктів права;

- культивування ідеологічних установок селянства, заклали в подальший розвиток українського права ідей свободи, спільного вирішення питань, регламентація відносин виключно на нормативах, що відповідають внутрішнім прагненням українського народу;

- існування Запорізької Січі започаткувало особливості української державності. Так, Запорізька Січ мала певні ознаки демократичної унітарної республіки та поєднувала людей не силою формальної влади, а духовної спорідненості, що вплинуло у подальшому на стійке укріплення ідей національної соборності та державницької ідентифікації українського народу;

- особливою віхою козацької правової спадщини можна визначити сприяння виокремленню судової влади, як окремої, та становлення судового процесу. Судова влада Запорізької Січі ґрунтувалась на козацькому присуді - соціально-правовому інституті, що отримав затвердження з боку держави і включав судову самоорганізацію козаків та здійснення судочинства за нормами козацького звичаєвого права, Литовських статутів і магдебурзького права.

Ключові слова: звичаєве право, козацьке право, правова спадщина, правові інститути, звичаєво-правові інститути, козацький присуд.

Резюме

Особенности права Запорожской Сечи в правовом наследстве Украины

Рязанов М.Ю.

Правовое наследство периода существования Запорожской Сечи анализируется через систему правовых институтов, на которых базировалась структура и деятельность военно-административных и судебных органов казаков. Констатируется тот факт, что правовое наследство исследуемого периода повлияло на развитие украинского права и правовой культуры. Роль правового наследства Запорожской Сечи в становлении и отчеканивании особенностей национального права Украины может прослеживаться через следующие положения:

- система обычно-правовых норм и обычно-правовых институтов казацкого права выражает идею ценности естественно-правовых регуляторов общественной жизни, акцентирует внимание на идее права как выражении справедливости, равенства всех людей от природы, которое оказывало содействие формированию украинцев как полноценных субъектов права;

- культивирование идеологических установок крестьянства, заложило в дальнейшее развитие украинского права идей свободы, общего решения вопросов, регламентации отношений исключительно на нормативах, которые отвечают внутренним стремлениям украинского народа;

- существование Запорожской Сечи положило начало особенности украинской государственности. Так, Запорожская Сечь имела определенные признаки демократической унитарной республики и объединяла людей не силой формальной власти, а духовного родства, что повлияло в дальнейшем на стойкое укрепление идей национальной соборности и государственной идентификации украинского народа;

- особой вехой казацкого правового наследства можно определить содействие выделению судебной власти, как отдельной, и становление судебного процесса. Судебная власть Запорожской Сечи основывалась на казацком приговоре - социально-правовом институте, который получил утверждение со стороны государства и включал судебную самоорганизацию казаков и осуществление судопроизводства за нормами казацкого обычного права, Литовских уставов и магдебургского права.

Ключевые слова: обычное право, казацкое право, правовое наследство, правовые институты, обычно-правовые институты, казацкий приговор.

Summary

Features of the law of the Zaporizhian Sich in the legal heritage of Ukraine

Mykhailo Ryazanov

The legal heritage of the period of the existence of the Zaporizhian Sich is analyzed through the system of legal institutions on which the structure and activities of the military administrative and judicial bodies of the Cossacks were based. It is stated that the legal heritage of the period under study influenced the development of Ukrainian law and legal culture. The role of the legal heritage of the Zaporizhian Sich in the formation and strengthening the peculiarities of the national law of Ukraine can be traced through the following provisions:

- the system of customary legal norms and customary legal institutions of Cossack law expresses the idea of the value of natural legal regulators of public life, focuses on the idea of law as an expression of justice, equality of all people by nature, which assisted in the formation of Ukrainians as full-fledged subjects of law;

- the cultivation of the ideological attitudes of the peasantry, established in the further development of Ukrainian law the ideas of freedom, the solution of issues in a concerted effort, the regulation of relations exclusively on the standards meeting the internal aspirations of the Ukrainian people;

- the existence of the Zaporizhian Sich marked the beginning of the peculiarities of the Ukrainian statehood. Specifically, the Zaporizhian Sich bore certain signs of a democratic unitary republic and united people not by the force of formal power, but by spiritual kinship, which subsequently influenced the persistent strengthening of the ideas of national unity and national identification of the Ukrainian people;

- the special milestone of the Cossack legal heritage can be defined as the promotion of the separation of the judiciary, as a separate power, and the formation of the judicial proceedings. The judiciary of the Zaporizhian Sich was based on the Cossack judging - a social and legal institution, which was approved by the state and included judicial self-organization of the Cossacks and the conduct of judicial proceedings in accordance with the norms of Cossack customary law, Statutes of Lithuania and Magdeburg rights.

Key words: customary law, Cossack law, legal heritage, legal institutes, customary legal institutions, Cossack judging.

Размещено на Allbest.ru