Тематика щоденникових записів Паули Модерзон-Беккер 1898-1899 років

кандидат історичних наук, доцент кафедри української філології Горлівського інституту іноземних мов ДВНЗ "Донбаський державний педагогічний університет" (Бахмут, Донецька область, Україна)

Анотація

Doctor of Philosophy in History,

Horlivka Institute for Foreign Languages of the State Higher Education Institution "Donbas State Pedagogical University" (Bakhmut, Donetsk region, Ukraine) щоденник художниця експресіоністка

The article outlines the themes of the journal entries made by the German Expressionist Paula Modersohn-Becker in 1898-1899, which quantitatively predominate in the structure of the entire journal and define her life in the colony of artists in Worpswede. The study specifies the main reasons ofthe first entries written by the author at the age of fourteen and keeping the journal for her whole life. These reasons include seemingly casual things such as admiration for the beauty of nature, the place of her residence, her first love, the questions of women's happiness, the roles of women in the family and society, and most importantly - trying to find herself in the big and rather unfriendly world in which she lived. It is emphasized that the artist recorded only unusual moments of her life - those events that were significant, crucial for developing her worldview.

It has been revealed that the themes of the journal are based on a combination of domestic discourse, inherent in most examples of this genre, with artistic discourse, typical of artists, as well as with feminine discourse, distinctive of women authors. There are two leading themes in the journal entries of the researched period - women's (topics such as marriage, motherhood, and female friendship) and stereotypically men's (topics ofprofessional activity, the meaning of life, and one's creative pursuits). Emphasis is placed on Paula Modersohn-Becker's elaboration of the cult of the Mother Woman. The topic of motherhood is interpreted by the artist not as the happiness of becoming a mother and fulfilling herself as a woman but through the importance of motherhood for the creative self-fulfillment of the woman. There is a characteristic focus of the author's texts on a woman's personality, her feelings, experiences, psychological states, inner world, problems of establishing herself and relations with others.

Key words: journal, woman artist, feminine discourse, themes, German Expressionism, self-reflection.

Постановка проблеми. Наукові розвідки сучасних філологів засвідчують сталий інтерес дослідників до жіночої творчості, оскільки неповторна особистість жінки-митця, її внутрішній світ, переконання і прагнення часто залишаються поза увагою дослідників.

Одним з унікальних засобів заповнення цієї лакуни може бути щоденник митця, ґрунтовне й усебічне дослідження якого допоможе зазирнути всередину творчої особистості, краще зрозуміти її прагнення і переконання, зацікавлення і занепокоєння, вчинки й почуття; простежити шлях духовного самовизначення й вироблення самоідентичності. Таким, на нашу думку, є щоденник однієї з найяскравіших представниць німецького експресіонізму - художниці Паули Модерзон-Беккер.

Аналіз досліджень. Попри досить велику кількість напрацювань філологів, присвячених вивченню жанру щоденника, дотепер немає його загальновизнаної дефініції, адже щоденник є одним із найбільш оригінальних жанрів з огляду на його композицію і мовленнєве оформлення, особистісність та індивідуальність.

Що ж до наукових розвідок, присвячених безпосередньо дослідженню щоденника Паули Модерзон-Беккер, маємо констатувати їх незначну кількість, що пояснюється, на нашу думку, відсутню вільного доступу до тексту, електронний варіант якого було розміщено в Мережі декілька років тому ув рамах проєкту Gutenberg. spiegel.de. Так, наприклад, сучасний літературознавець Л. Морозова у своїй науковій розвідці детально зупинилася на характеристиці щоденника П. Модерзон-Беккер загалом, акцентує увагу на тематиці "фемінного" дискурсу в макроструктурі щоденника (Морозова, 2019). У дослідженні мистецтвознавця Т. Гнідовської знаходимо історію створення і життєдіяльності однієї з перших і найбільш відомих колоній Німеччини, заснованій у Ворпсведе на межі ХІХ-ХХ ст.

Обраний нами для аналізу період щоденникових записів П. Модерзон-Беккер не ставав предметом окремого дослідження сучасних філологів.

Мета статті - вивчити і проаналізувати тематику щоденникових записів Паули Модерзон-Беккер, зроблених нею в період 1898-1899 рр. під час життя в колонії художників Ворпсведе.

Виклад основного матеріалу. У лютому 1876 р. в багатодітній німецькій родині Беккерів, що мешкала у Дрездені, народилася дівчинка на ім'я Паула, яка залишила по собі слід в історії німецької культури як талановита художниця.

Зі спогадів сучасників Паули дізнаємося, що вона відрізнялась від інших художників не лише манерою живопису (усі її картини відповідали авторському баченню, а не усталеним канонам), але й натурою - вона була, як і її картини, простою ззовні, але із глибоким внутрішнім світом. Нерозуміння й несприйняття оточенням (навіть близьким) її творчості спричинило особисту трагедію, відповіддю на яку стала боротьба за право вільно творити, що тривала все її життя.

Навіть побіжний погляд на текст щоденника, який свого часу зазнав цензури й не був опублікований у повному обсязі, засвідчує, що Паула нотувала лише культові моменти свого життя - поїздки до Парижа, повернення у Ворпсведе, закоханість, заміжжя, розрив із чоловіком. Останніми записами стали суто переживання Паули - лаконічні, але наскрізь просочені душевним болем і пошуком сенсу життя.

Як нами вже було зазначено вище, провідними мотивами ведення щоденника для Паули Модерзон-Беккер були самовираження, самоаналіз і саморефлексія, пов'язані зі становленням її творчої особистості. Ми погоджуємося з думкою Л. Морозової, що щоденнику художниці "властиве поєднання рис побутового дискурсу з характерним для митців художнім дискурсом і із притаманним авторці-жінці "фемінним" дискурсом" (Морозова, 2020: 119).

Оскільки саме колонія митців у Ворпсведе посіла важливе місце в житті Паули, то і кількість записів із цього міста численно переважає інші. Людмила Морозова пропонує систематизувати щоденникові записи Паули за такими тематичними блоками: "приватне життя" (20 записів, 36,4%), "мистецтво" (16 записів, 29%), "приватне життя та мистецтво" (19 записів, 34,6%) (Морозова, 2020: 120). З огляду на наведені дані, можемо зробити висновок, що з-поміж щоденникових записів очевидною є кількісна перевага тематичного блока "приватне життя", а отже, - побутового дискурсу, у якому, на думку Л. Морозової, "зважаючи на ґендерну приналежність авторки, найбільш повно представлена тематика "фемінного" дискурсу" (Морозова, 2020: 120).

Уважаємо за доцільне акцентувати увагу на тому, що фемінно-ґендерна приналежність знайшла вияв не тільки в нотатках, а й у картинах П. Модерзон-Беккер, що безпосередньо пов'язані із щоденниковими записами. Підтвердженням цього є роздуми мистецтвознавця Т Гнідовської, яка зауважує: "Якщо бачити в експресіонізмі в першу чергу вираження "німецького демонізму" або прояв ураженого духу й хворої душі, то навряд чи вдасться вписати в рамки цього стилю її твори. Їх відрізняли пронизливий ліризм, живе й насправді жіноче - тепле й дбайливе - ставлення до життя в усіх його найменш малозначущих, дріб'язкових і часткових проявах" (Гнідовська, 2012).

30 вересня 1899 р. (Modersohn-Becker).

Усього налічуємо 31 запис, 16 із яких щоденникові. Більшість щоденникових записів присвячено роздумам над питаннями: призначення жінки, її стосунки із чоловіками, життя й самореалізація в родині й соціумі (11 записів - 68,8%); впливу видатних постатей історії культури й сучасності на формування її світогляду тощо (5 записів - 31,2%). Це дозволяє нам виділити дві провідні теми в щоденникових записах цього періоду - "жіночі" (шлюб, материнство, жіноча дружба) та типово "чоловічі" (професійна діяльність, сенс життя, власні творчі пошуки). Водночас, якщо поділити щоденникові записи на групи "приватне життя", "мистецтво", "приватне життя і мистецтво", то матимемо таке співвідношення: 2 (12,5%) : 3 (18,75%) : 11 (68,75%). Це, у свою чергу, дозволяє нам говорити про нерозривну єдність приватного і творчого життя Паули Модерзон-Беккер.

У результаті проведення аналізу стилю письма Паули Модерзон-Беккер чітко простежуємо жіночий виклад думок: наявність значної кількість художніх засобів - епітетів, метафор, метонімій, гіпербол; думки подаються ніби в "рожевих кольорах", емоційно. Наприклад, коли подає опис звичайного на перший погляд пейзажу, авторка використовує цілий ряд епітетів і порівнянь, за допомогою яких передається її захоплення красою навколишнього світу: "Und Deine Birken, die zarten, schlanken Jungfrauen, die das Auge erfreuen. Mit jener schlappen, traumerischen Grazie, als ob ihnen das Leben noch nicht aufgegangen sei. Sie sind so einschmeichelnd, man muB sich ihnen hingeben, man kann nicht widerstehen" (Modersohn-Becker).

Водночас варто звернути увагу на різницю в манері описів осіб чоловічої та жіночої статі. Коли читаємо описи чоловіків, помічаємо, що Паула захоплювалася ними, вони їй імпонували, вона відверто з ними фліртувала. В описах жінок акцент робиться на іншому. По-перше, Паула Модерзон-Беккер вибудувала культ Матері та Жінки. У своїх щоденникових записах вона часто описувала роль самопожертви в житті жінки, особливо заради її дитини: "Ich habe eine junge Mutter gezeichnet mit dem Kinde an der Brust, in ihrer rauchigen Hutte sitzend. Wenn ich das einmal malen kann, was ich dabei empfunden habe! Ein suBes Weib, eine Karitas. Sie nahrte den groBen einjahrigen Bambino. Und das vierjahrige Madel mit den trotzigen Augen, die haschte und griff nach der Brust, bis sie sie bekam. Und das Weib gab sein Leben und seine Jugend und seine Kraft dem Kinde in aller Einfachheit, und wuBte nicht, daB es ein Heldenweib war" (Modersohn-Becker).

По-друге, Паула шукала в жінках подругу. Їй неважливі були зовнішній вигляд чи вік. Їй, як художниці, важливо було відчувати ті якості, які вона, напевно, хотіла відшукати в собі. Паула відчувала жінок на якомусь ментальному рівні. Це неможливо описати словами, оскільки, спілкуючись із жінками, вона ніби "зливалася з ними кровно".

Наприклад, Паула Беккер мала знайому - Клару Вестхоф. У ній, як і в багатьох інших людях, а особливо жінках, художниця шукала споріднену душу. Малюючи цю жінку, вона захоплюється її грудьми, її щирістю й добротою, які видно неозброєним оком. Читаючи щоденник, ми бачимо, що вона намагається якомога точніше передати її дитячу наївність. Так, у щоденниковому записі від 16 грудня 1898 р. описано почуття захоплення Паули, які вона відчувала під час роботи над бюстом жінки: "Ich bewunderte das Madel, wie sie neben ihrer Buste stand und sie antonte" (Modersohn-Becker). Ці приязні почуття посилилися під час особистого знайомства з нею на прогулянці. Схожість їхніх інтересів викликала щиру радість у Паули і бажання подружитися: "Die mochte ich zur Freundin haben <...> Das war eine Lust. Das Herz lachte und die Seele hatte Flugel" (Modersohn-Becker).

Як нами вже було зазначено вище, Паула Модерзон-Беккер бачила в кожній жінці не тільки соратницю, вона прагнула возвеличити жінкуматір. Більшість її картин - це портрети жінок, дітей, жінок із дітьми. Культ жінки-матері притаманний не тільки її художнім полотнам, вона намагалася возвеличити жінку й на сторінках щоденника, з величчю описувала, як дитина із жагою прагнула до грудей матері, яке щастя вона відчувала, досягнувши свого: "Ich habe eine junge Mutter gezeichnet mit dem Kinde an der Brust, in ihrer rauchigen Hutte sitzend. Wenn ich das einmal malen kann, was ich dabei empfunden habe! Ein suBes Weib, eine Karitas. Sie nahrte den groBen einjahrigen Bambino. Und das vierjahrige Madel mit den trotzigen Augen, die haschte und griff nach der Brust, bis sie sie bekam. Und das Weib gab sein Leben und seine Jugend und seine Kraft dem Kinde in aller Einfachheit, und wuBte nicht, daB es ein Heldenweib war" (Modersohn-Becker). Художниця називала жінок-матерів героями, ніби наперед відчувала, що сама не зможе вповні відчути й насолодитися радістю материнства. Адже материнство - це жертва, на яку жінка йде добровільно, оскільки в неї таке призначення.

Паула малює жінок всюди, каже, що вони все одно будуть прекрасними, у яку б позу їх не посадили. Це своєрідний культ жінки. Радше навіть культ жінки-матері! "Ich habe wieder meine junge Mutter gezeichnet. Diesmal drauBen in freier Luft. Sie ist in jeder Stellung lieblich und man mochte hundert Bilder von ihr machen. Wenn man das erst konnte! Diesmal steht ihr braunlicher Kopf gegen eine rote Ziegelwand. Spater muB ich sie noch einmal mit der weiBen Lehmhutte, die der alte Renken selbst gebaut hat, als Hintergrund, malen. Darauf steht sie dunkel und warm. Und dann mal mit den dunkeln Kiefern als Hintergrund" (Modersohn-Becker).

Мисткиня перебуває в захваті від описів жінок, поданих на сторінках інших щоденників, зокрема щоденника Марії Башкірцевої, який не залишив її байдужою, зачіпив найпотаємніші куточки її душі: "Ich lese jetzt das Tagebuch der Marie Bashkirtseff. Es interessiert mich sehr. Ich werde ganz aufgeregt beim Lesen. Die hat ihr Leben so riesig wahrgenommen" (Modersohn-Becker).

П. Беккер не просто захоплюється її записами, вона буквально переживає їх: "Tagebuch der Marie Bashkirtseff. Ihre Gedanken gehen in mein Blut uber und machen mich tief traurig. Ich sage wie sie: wenn ich erst etwas konnte! So ist es eine schmahliche Existenz. Man hat nicht das Recht, stolz aufzutreten, weil man selbst noch nichts ist" (Modersohn-Becker).

Паула відчуває жінок на якомусь ментальному рівні, вона відчуває весь їхній біль, усі переживання: "Morgens zeichne ich die Frau Meyer aus dem Rusch. Sie hat vier Wochen gesessen, weil sie und ihr Mann ihr uneheliches Kind so schlecht behandelt haben. Eine strotzende Blondine, ein Prachtstuck der Natur, einen leuchtenden Hals in der Form der Venus von Milo. Sie ist sehr sinnlich" (Modersohn-Becker).

А ось чоловіків Паула описує зовсім по-іншому. Наприклад, до старого Яна Кьостера, чоловіка, який жив у будинку для бідних та був її моделлю, художниця ставиться ніби із жалістю. Він прожив ціле життя, а зараз усе, що він має, - це корови, яких він пасе: "Mein Modell, der alte Jan Koster, sagte heute, nachdem er drei Stunden stillgesessen hatte, in ironischem Ton: "So, dat Sitten is' ne Lust. Min Arsch is ganz blind". Der alte von Bredow aus dem Armenhaus, der hat ein Leben hinter sich! Jetzt lebt er im Armenhause und hutet die Kuh. Sein Bruder wollte ihn vor Jahren in die ordentliche gesetzte Welt bringen. Aber der Alte hat seine Kuh und sein Traumen so lieb gewonnen. Davon laBt er nicht mehr. Jetzt halt er die Kuh am Gangelbande, geht mit ihr auf der gelbgrauen Wiese, gibt ihr bei jedem Schritt eins mit der Gerte und philosophiert. Er hat studiert. Dann war er Totengraber wahrend der Cholera in Hamburg. Dann wieder sechs Jahre Matrose, hat uberhaupt wohl doll gelebt, ergab sich dem Trunke, um zu vergessen und hat nun im Armenhause Abendfrieden" (Modersohn-Becker). Та він не засмучений цим, і Паула акцентує, що в нього була можливість покинути будинок для бідних, та він добровільно там залишився. Напевно, цим вона хотіла сказати, що кожен сам обирає свій шлях і неважливо, наскільки жахливим він виглядає збоку, якщо Вам він подобається, то йдіть ним не озираючись.

З темою чоловіків у записах художниці тісно переплітається тема шлюбу, що є наскрізною для щоденникових записів, зроблених у Ворпсведе. На думку Паули Модерзон-Беккер, шлюб - це спорідненість душ, взаєморозуміння і взаємоповага. Саме це вона сподівалася отримати від свого чоловіка, Отто Модерзона.

На прикладі опису її чоловіка можна побачити, що до осіб чоловічої статі вона ставилась із повагою, чого тільки коштує опис Отто Модерзона: "Dann ist da noch der Modersohn. Ich habe ihn nur einmal gesehen und da auch leider wenig gesehen und gar nicht gefuhlt. Ich habe nur in der Erinnerung etwas Langes in braunem Anzuge mit rotlichem Bart. Er hatte so etwas Weiches, Sympathisches in den Augen. Seine Landschaften, die ich auf den Ausstellungen sah, hatten tiefe Stimmung in sich. HeiBe, brutende Herbstsonne, oder geheimnisvoll suBer Abend. Ich mochte ihn kennenlernen, diesen Modersohn" (Modersohn-Becker). Погодьтеся, тільки жінка здатна бачити і фіксувати в пам'яті деталі з такими подробицями, це майже не притаманне чоловікам. Занадто, як на наш погляд, емоційний опис кольору волосся, одягу та манер поведінки є рисою, яка дозволяє говорити, що автором тексту є жінка. Авторам-чоловікам здебільшого притаманні загальна картинка, сухі факти, беземоційні судження.

З темою шлюбу тісно пов'язана і тема материнства, що підтверджує частотність описів процесу малювання образу матері та немовляти: "Ein suBes Weib, eine Karitas. Sie nahrte den groBen einjahrigen Bambino. Und das vierjahrige Madel mit den trotzigen Augen, die haschte und griff nach der Brust, bis sie sie bekam" (Modersohn-Becker).

Висновки

У підсумку можемо зробити висновок, що обраний для аналізу період щоденника німецької художниці-експресіоністки Паули Модерзон-Беккер являє собою один зі способів саморефлексії, є засобом самотерапії на шляху пошуку сенсу життя й визначення власного місця у всесвіті.

Обрані для аналізу щоденникові записи, зроблені авторкою в 1898-1899 рр., засвідчують наявність декілька провідних тем, як-от: кохання, подружнє життя, материнство, самореалізація у професії, що уможливлює визначення тематики цих записів як фемінної. Це також підтверджується мовленнєвими особливостями аналізованих текстів.