Дозвілля польського шляхтича у другій половині ХІХ – на початку XX ст. (на прикладі Київської губернії)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дозвілля польського шляхтича у другій половині ХІХ - на початку XX ст. (на прикладі Київської губернії)

Антон Терещук

Анотація

У стаття здійснено аналіз дозвілля шляхтичів Київської губернії другої половини XIX - початку XX ст. Дозвілля є одним з елементів повсякденного життя, тому при написанні статті широко використовувалися его-документи та періодична преса.

Дозвілля польського шляхтича було багатогранним та різноманітним. У статті здійснено всебічний огляд найбільш поширених видів проведення вільного часу: гра в карти, полювання, заняття спортом, подорожі, читання літератури тощо. Важливим аспектом відпочинку для шляхетського загалу було підкреслення їх елітарності та інтелектуальності. Тому у досліджуваному тексті прослідковується певна тенденція до змін у проведенні дозвілля шляхтичами, котрі шукали нових векторів натхнення та наслідування.

Ключові слова: історія повсякдення, Київська губернія, польська шляхта, его-документи, мемуари, полювання, гра в карти, подорожі

Abstract

Leisure of a polish nobleman in the second half of 19^th - early 20^th century (on the example of Kyiv province's)

Leisure is one of the key elements of the history of everyday life that is gaining popularity in modern historiography. During their free time, individuals developed their practical and creative skills and broadened their horizons. Therefore, our research on this issue is important and necessary. The study of daily life history relies on a wide range of sources, and especially on ego documents (diaries, memoirs, memoirs, etc.). The article mostly used the memoirs of Henrik Ulashyn (1874-1956), Zygmund Kotyuzhynskyi (1826-1894) and August Ivanskyi (1832-1876).

In the second half of the 19^th - early 20^th cent., the men of the Kyiv province's noble families had a wide range of leisure activities at their disposal. Everyone could adjust their leisure time to their preferences and financial capabilities. The article describes the most common types of leisure activities among men of noble families. Such leisure activities include playing cards, hunting, traveling, reading literature, collecting, and playing various sports.

The article also reveals the issue of changes in the preferences of the Polish nobility in spending their free time, which occurred at the turn of the century. Such popular types of recreation as hunting are beginning to lose their popularity, on the other hand, various types of sports such as cricket, tennis, boxing, etc. are gaining popularity. The nobility always preferred Western culture over Russian. In the second half of the 19th century, the influence of England can be traced, which was manifested in the spending of free time.

Keywords: history of everyday life, Kyiv province, Polish nobility, ego documents, memoirs, hunting, playing cards, travelling

Основна частина

Віднедавна можна спостерігати тенденцію до зростання зацікавленням темою історії повсякдення серед дослідників. Історики починають концентруватися на більш локальних і буденних подіях та персоналіях, що дає змогу глибше зрозуміти історичне тло та передумови більш глобальних процесів і подій. Невіддільною частиною буденності є дозвілля, яке неможливо оминути, досліджуючи історію повсякдення. Адже це час у ході якого особи не тільки відпочивали, а й розвивали свої творчі та практичні вміння, зав'язували нові знайомства та намагалися розширити свій світогляд. Представники шляхетських родин були одними з нечисленних прошарків суспільства Київської губернії другої половини XIX - початку XX ст., які мали до своєї диспозиції найрізноманітніші форми дозвілля від гри в карти та полювання до велопрогулянок і гри у крикет. Такий стан речей був обумовлений не тільки фінансовими можливостями, а й кількістю вільного часу, який вони могли проводити на власний розсуд. Окрім цього варто зазначити, що шляхетський стан був неоднорідним, адже життя аристократа чи заможного землевласника значно відрізнялося від чиншового шляхтича. Проте навіть бідніші представники шляхетського стану прагнули до розкішного життя та забезпечення своїх культурних потреб.

Метою статті є висвітлити й описати основні види дозвілля шляхтичів Київської губернії другої половини XIX - початку XX ст. Ключові завдання: проаналізувати найпопулярніші види дозвілля шляхтичів, висвітлити тенденцію до змін у проведенні вільного часу у польському середовищі у регіональному вимірі.

Актуальність даної теми обумовлена поглибленням теми історії повсякдення, яке кілька останніх десятиліть набирає популярності. Завдяки використанню его-документів, періодичної преси та наукових напрацювань інших дослідників ми провели аналіз та описали дозвілля чоловіків польських родин Київської губернії.

Досліджуючи дану тему, автор опирався на широкий спектр праць дослідників у цій галузі. Умовно їх можна поділити на дві категорії: вітчизняні та закордонні. Українські дослідники зробили вагомий внесок у дослідженні шляхетської історії правобережжя України. З-поміж них варто відзначити: Ігоря Кривошею Кривошея І., Ярцун Ю. Повсякденне життя шляхти Київської губернії в ХІХ столітті: український та зарубіжний історіографічний дискурс // Nad Wщl^ і Drneprem. Polska і Ukrama w przestrzern europejskiej - przeszlosc і terazrnejszosC: Monografia zbiorowa. Warszawa-Torun: Consortium scientifico-йducatif international Lucien Febvre, 2019. С. 190-196., Євгена Чернецького Чернецький Є. Правобережна шляхта за російського панування (кінець XVIII - початок XX ст.). Джерела, структура стану, роди. Біла Церква: Вид. О.В. Пшонківський, 2007. 176 с., Володимира Перерву Перерва В. Графи Браницькі: підприємці та меценати. Біла Церква: Вид. О.В. Пшонківський, 2010. 270 c., Юлію Ярцун Ярцун Ю. Повсякденне життя шляхти Київської губернії (кін. XVIII - 60-ті рр. XIX ст.): дис... канд. іст. наук. Умань, 2018. 252 c., Ольгу Гончарову Гончарова О., Кривошея І. Участь польської шляхти в Уманській сільськогосподарській виставці (26 серпня - 3 вересня 1910 р.) // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. 2022. Вип. 41. С. 9-17. DOI: 10.31652/2411-2143-2022-41-9-17 й ін. Закордонні науковці теж активно досліджують дану тему: Даніель Бовуа Бовуа Д. Трикутник Правобережжя. Царат, шляхта і народ. 1793-1914 рр. / Переклад Зоя Борисюк. Київ: Кліо. 2022. 872 с., Тадеуш Епштайн Epsztein T. Z Piфrem i palet^. Warszawa: Wydawnictwo Neriton Instytut Historii PAN, 2005. 590 s., Мирослав Устшицький Ustrzycki M. Ziemianie polscy na kresach 1864-1914. Swiat wartosci i postaw. Krakфw: ARCANA. 2006. 406 s., Томаш Каргол Kargol T. Lowiecto polskiego ziemianstwa na ziemiach zabranych w drugiej polowie XIX wieku (1864-1918) // Studia i Materialy Osrodka Kultury Lesnej. 2018. № 17. S. 171-191. та ін.

Звичайно будь-яке дослідження історії повсякдення не може бути повним без періодичної преси та его-документів. Найпоширенішими періодичними виданнями серед польської шляхти Київщини XIX ст. були: «Kraj» Kraj. 1893. № 3. S. 11., «Glos» Glos. 1891. № 17. S. 197-198., <^іеппік Kijowski» Dziennik Kijowski. 1906. № 37. S. 1-7., які ми використовували, досліджуючи дану тему. Їх цінність полягає у тому, що редактори й автори статей зазвичай самі були вихідцями із шляхетського середовища і транслювали їх ідеї та переконання.

З-поміж авторів щоденників, спогадів і мемуарів слід виділити: Генріка Улашина (1874-1956), Зиґмунда Котюжинського (1826-1894) й Августа Іванського (1832-1876). Генрік Улашин видатний польський лінгвіст і полоніст, який працював у трьох вищих навчальних закладах: Львівський університет (1920-1921), Познанський університет (1921-1939) і Лодзький університет (1945-1956). Його спогади були зібрані та видані Мирославом Скаржиньським під назвою «Від Копіювати до університетських кафедр. Спогади» Utaszyn H. Z Kopiowatej na katedry uniwersyteckie Wspomnienia. Krakфw: Ksiзgarnia Akademicka, 2010. 520 s.. Значна частина життя автора спогадів пов'язання з Київською губернією, де він здобував освіту та працював. Зиґмунд Котюжинський був успішним підприємцем та одним із співзасновників цукрової промисловості в Україні. Спогади були видані його сином у 1911 р. під назвою «Щоденники Зиґмунда Котюжинського: 1826-1894» Kotiuzynski Z. Pami^tniki Zygmunta Kotiuzynskigo 1826-1894. Krakow: Sklad Glowny, 1911. 179 s.. Щоденники Августа Іванського та його сина були опубліковані у спільній збірці «Щоденники 1832-1876. Спогади 1881-1939» August Iwanski Senior. Pami^tniki 1832-1876. August Iwanski Junior. Wspomnienia 1881-1939. Slowo wst^pne Jaroslaw Iwaszkiewicza. Opracowal Waclaw Zawadzki. Warszawa: Panstwowy Instytut Wydawniczy, 1968. 576 s.. У результаті того, що батько та син мали одне і теж ім'я та прізвище у дослідницькому середовищі їх заведено розрізняти на «сеніор» і «джуніор» відповідно. Спогади батька Августа Іванського охоплюють початок і другу половину XIX ст.; тоді як спогади його сина - кінець XIX - першу половину XX ст. Попри родинні зв'язки спогади авторів відчутно відрізняються не тільки тематикою, а й стилем їх написання. При написанні статті здебільшого використовувалися спогади Августа Іванського-ст., який докладно описував свої подорожі у межах країни та за кордоном.

Дозвілля польської шляхти на теренах Київської губернії було різноманітним і залежало від багатьох чинників як, наприклад, матеріальних можливостей чи виховання особи, так і індивідуальних уподобань шляхтича. Також важливим елементом для розробки досліджуваної теми є гендерний аспект. Попри певні трансформаційні зміни у другій половині XIX ст. дозвілля чоловіків і жінок суттєво відрізнялося. Звичайно вони іноді могли спільно проводили вільний час, але жінки у таких випадках виступали у ролі глядачів або вболівальниць. Були і такі види активностей, які безпосередньо виконували разом. До таких варто віднести читання книжок, яке нерідко відбувалося ввечері, коли збиралася вся родина і по черзі вголос читалися різні твори, після чого відбувалося їхнє обговорення Ярцун Ю. Повсякденне життя шляхти Київської губернії... C. 167..

Важко уявити дозвілля польського шляхтича без полювання. Даний спосіб проведення часу був закарбований у шляхетській традиції. Навчання цьому заняттю хлопчиків мало елемент ініціації та знаменувало початок переходу у доросле життя. Також полювання мало певну елітарну ауру, яка підкреслювала вищість шляхти над іншими верствами населення. Разом з тим, дана винятковість почала занепадати наприкінці XIX ст., адже все більше осіб нешляхетського походження починали проводи свій вільний час за полюванням Ustrzycki M. Ziemianie polscy na kresach 1864-1914. S. 71-72..

Генрік Улашин у своїх спогадах, описуючи батька, так згадує про його захоплення полюванням: «Батько теж трохи полюбляв полювати, але переважно на дрібну дичину, головним чином на птахів. Влітку ми із захопленням ловили перепілок величезною зеленою сіткою» Ulaszyn H. Z kopiowatej na katedry... S. 78..

Полювання вимагало вміння поводження зі зброєю та навичок їзди верхи, що, у свою чергу, можна розглядати, як певний елемент військового вишколу. Також цей вид дозвілля потребував відповідного рівня фізичної підготовки, що тільки підсилювало загартовуючий ефект молодого покоління. Особливо це стосувалося полювань, які тривали декілька днів і мали характер певної виправи. Учасники таких ловів мусили проводити ніч у лісі та самим собі готувати їжу, що вимагало відповідних вмінь і навичок. Важливим джерелом інформації про методи полювання на різних тварин і птахів шляхтичі могли отримувати не лише від більш досвідчених мисливців, а й з часопису «Ьо №са Ро №» та Мисливських календарів Кагдої Т. Lowiecto роЬк^о ziemianst:wa... S. 178..

У спогадах шляхтичів нерідко можна зустріти теплі спогади й описи собак і коней, які брали участь у полюванні. Наприклад, вище згадуваний батько Генріка Улашина, приділяв значну увагу своїм коням. Улюбленцем усієї родини була Латка, яка відзначалася швидкістю, особливо зимою, коли її запрягали у сани Ulaszyn Н. Ъ kopiowatej па katedry... S. 79..

Полювання також виступало елементом більших подій чи дійств. Наприклад, у своїх спогадах Зиґмунд Котюжинський описує власний візит до маєтку Браницьких у Білій Церкві, до якого у той час прибув імператор Олександр II. У програмі відвідин імператора було дві ключові події - полювання та бал. Зиґмунд не міг брати участі у полюванні, бо мав пошкоджену ногу, тому він виступав у ролі глядача. Спільне полювання шляхтичів та Олександра II свідчило про статусність і привілейованість даного дозвілля Kotiuzynski Z. Раті^пікі Ъygmunta КоПигушкщо 1826-1894... S. 63-66..

Польський дослідник Томаш Каргол визначає три етапи полювання. Відкриття сезону зазвичай відбувалося 3 листопада в день святого Хуберта. Другий етап проходив зимою під час святкування Різдва і продовжувався до Нового Року. Завершальна частина сезону припадала на літо, а саме на липень, серпень і на початок вересня Кагдої Т. Lowiecto роЬк^о ziemiaпstwa. S. 177.. Таким чином, полювання посідало чинне місце у дозвіллі шляхтича, проте були й інші види відпочинку, які не давали нудьгувати їм під час несезонних періодів року.

Важливим осередком і місцем для польської шляхти був маєток, до якого часто приїздили родичі чи знайомі родини на різноманітні зустрічі, чи бали. На таких зібраннях шляхтичі танцювали з молодими паннами та спілкувалися з іншими гостями. Також дуже частим дозвіллям для шляхтичів на різноманітних зустрічах, контрактах і балах була гра у карти. Цей вид відпочинку був присутній не тільки під час різноманітних зібрань, а й у вечори вільних від обов'язків. У карти здебільшого грали чоловіки старшого віку, а жінки рідко брали участь у такому виді дозвілля хоч і зустрічалися певні винятки Ustrzycki М. Йетіапіе роЬсу па кге8аЛ 1864-1914. S. 70..

У шляхетському суспільстві не було однозначної думки щодо гри у карти. Так у 1893 р. у часописі «Kraj» Олександр Єльські виступав з різкою критикою даного виду дозвілля, порівнюючи його з чумою тогочасного суспільства, що поглинуло чоловіків у містах і селах Ргаесш karciarstw6 // Кга]. 1893. № 3. S. 11..

Зі щоденника Зиґмунда Котюжинського ми дізнаємося про повсякдення студентів Київського університету, які також полюбляли грати в карти: «У ті часи, особливо під час контактів у Києві, у моді була гра в карти, а особливо в «біса». Люди, навіть похилого віку, з безперечно поважною позицією у країні, з матеріально сильним становищем, які рік не тримали карт у руках, сідали за стіл, як правило, в кімнаті з кількома картковими столами» Kotiuzynski Z. Раті^пікі Ъygmunta КоПигушкщо 1826-1894. S. 10.. Також у спогадах Котюжинський змальовує карткові доми в Києві, які називалися «ями», де серед поважних представників суспільства можна було зустріти й осіб із сумнівною репутацією.

Окрім вище згадуваної гри у «біса», шляхтичі грали у бридж, фараона й інші карткові ігри. Принагідно відзначимо, що гра у карти у шляхетського загалу асоціювалася із зеленим гральним столом, який був не тільки у різних розважальних закладах, а й у польських маєтках. Попри значну азартність даного типу розваг, рідко зустрічалися випадки, коли програвали великі суми, або ж банкрутували, хоча були і винятки. Як, наприклад, Юзеф Вайссенхофф, який у Петербурзі програв свій маєток Ustrzycki M. Ziemianie polscy na kresach 1864-1914... S. 71..

Описуючи дозвілля польської шляхти, неможливо оминути релігійний аспект, а саме вплив католицизму на повсякденне життя. Адже костел був не тільки релігійним осередком, а й культурним осердям і стрижнем польської самоідентифікації. Завдяки вірі, шляхтичі пов'язували себе із західною культурою, яку вони вважали більш розвиненою та цивілізованішою у порівнянні з російською. Свої маєтки вони порівнювали з островами цивілізації, які дрейфують у морі варварства та православного безкультур'я Ibid. S. 99..

Релігійні святкування не могли проходити без гулянь і зібрань, які відбувалися після завершення костельних обрядів. Нерідко релігійні дійства відбувалися в один день з так званими шляхетськими з'їздами, на яких вирішувалися різні економічні питання та зав'язувалися нові знайомства. Наприклад, подібну практику можемо спостерігати у спогадах Генріка Улашина, що зображає святкування святих Петра та Павла в Умані, що було пов'язане з традиційним шляхетським з'їздом 29 червня: «Це також була своєрідна атракція, тим паче, що богослужіння проходило з великою пишністю, за численної допомоги прибулих священиків». Після релігійних обрядів гості міста та місцеві йшли на прогулянку до Софіївки, де відбувалися виступи музикантів. Шляхтичі жартівливо називали дані дійства «уманськими контрактами». Лише через декілька днів після завершення даних дійств Умань оговтувалася та поверталася до буденного ритму життя, коли більшість шляхтичів поверталися до своїх маєтків Utaszyn H. Z kopiowatej na katedry... S. 114..

На початку XX ст. в Умані відбувалася сільськогосподарська виставка, яка також поєднувала у собі економічний і розважальний характер. Дане дійство вирізнялася з-поміж інших тим, що воно було організоване здебільшого поляками, хоча охоплювало усю Київську губернію, де було багато російських підприємців. Якщо ми поглянемо на програму виставки, яка проходила з 26 серпня по 3 вересня, то можемо побачити, що майже на завершення кожного дня відбувався концентр у клубі «Огніско» чи виступ російської трупи. Також гості міста охоче відвідували парк Софіївка. Сільськогосподарська виставка в Умані у котре доводила, що шляхта намагалася поєднувати економічні чи релігійні події з відпочинком Гончарова О., Кривошея І. Участь польської шляхти в Уманській сільськогосподарській виставці. C. 11..

Польська шляхта подорожувала як у межах країни, так і за кордоном, проте виїзд до інших країн був привілеєм більш заможної шляхти, адже такі мандрівки вимагали значних фінансових витрат і залучення відповідних зв'язків. Описуючи цей вид відпочинку, насамперед варто відзначити основні причини, які спонукали шляхтичів до подорожей. Очевидно їх було безліч: туристичні, рекреаційні, лікувальні, освітні, релігійні, економічні тощо. Перераховані мотиви мандрівок зазвичай поєднувалися в одну подорож, таким чином вони були більш насиченими та менш фінансово затратними.

Польська аристократія подорожувала майже по всій Європі та Близькому Сходу, хоча найпопулярнішими місцями залишалися Англія та Іберійський півострів. Під час відвідин інших країн шляхтичі милувалися архітектурними пам'ятками та скульптурами, із зацікавленням спостерігаючи за іншою культурою. Подорожуючі намагалися потрапити на концерти та вистави визначних митців Ustrzycki М. Ziemianie роЬсу па кге8аЛ 1864-1914... S. 100.. Наприклад, Август Іванський, прибувши до Вільна, після короткої прогулянки по місту відразу навідав видатного музиканта Міллера, якого також попросив про урок гри на фортепіано August Iwanski Senior. Раті^пікі 1832-1876, August Iwanski ]тюг. Wspomnienia 1881-1939. S. 88.. До Німеччини, Швейцарії, Франції та Італії шляхта їздила на лікування та рекреацію. З цією метою подорожі було найпростіше отримати закордонний паспорт і виїхати Ш^2усИ М. Zіemіanіe роЬсу па кге8аЛ 1864-1914. S. 101..

Окрім відпочинку та лікування в інших містах і країнах шляхта здобувала освіту, особливо це стосувалося хлопчиків та юнаків. Після завершення початкової освіти, яка зазвичай відбувалася у родинному маєтку, дітей відправляли на подальше навчання у міста, що можна розцінювати як подорож з метою здобуття освіти. Також батьки та близькі родичі часто їздили навідувати своїх дітей під час навчання. Про подібний досвід згадує Август Іванський, описуючи подорож до Петербурга, він навідував у столиці свого старшого брата Генріка, що навчався у Кадетському Корпусі August Iwanski Senior. Раті^пікі 1832-1876, August Iwanski ]тюг. Wspomnіenіa 1881-1939. S. 80-83..

Повертаючись з інших країн і міст, шляхтичі привозили картини, книги, одяг та інші речі, які могли доповнювати їх домашню колекцію.

Колекціонування посідало важливе місце у дозвіллі польського шляхтича. Колекціонували різні предмети: картини, меблі, посуд, монети, книги, скульптури тощо. Тадеуш Епштейн у своїй праці «З пером і палітрою», зробивши аналіз інверторних описів маєтків, зазначає, що найчастіше колекції були накопичувані несвідомо або без чіткої систематизації. Хоча з упевненістю можна зазначити, що найпоширенішим колекційним предметом були книжки. Адже вони були доступні та дешеві для колекціонування. Майже у кожному польському маєтку знаходилася невелика бібліотека чи книгозбірня, де накопичувалася різна література. Також нерідко нагромадження книг накопичувалися для престижу та підкреслення статусності її власника, що відразу відзначали більш досвідчені читачі. Література переважно була польською чи французькою мовами, також все частіше можна було зустріти у бібліотеках твори англійською чи німецькою мовами. Російськомовної літератури не було багато, проте були представники польської шляхти, які захоплювалися даною літературою Ш^2усИ М. Zіemіanіe роЬсу па кге8аЛ 1864-1914. S. 84-85..

Література у бібліотеках була різних авторів і жанрів. Наприклад, у спогадах Генрік Улашин, описуючи бібліотеку свого дідуся Леонарда Улашина, перераховує різну художню літературу, як польських, так й іноземних письменників, інколи перекладених польською мовою. Окрім поетичних збірок і романів у бібліотеці знаходилися різні наукові праці, енциклопедії та довідникові матеріали Epsztein Т. Z Ріогет і раІеЦ. S. 83.. У часописі <^іге» у 1891 р. було опубліковано статтю Р. Скжицького про зміну літературних смаків у польському середовищі. За словами автора, у суспільстві набирали популярності повісті белетристичного характеру. Дану зміну в літературних уподобаннях Скжицький пов'язує із доступом до освіти ширших суспільних мас із непривілейованих станів. Автор нарікає на занепад філософського та духовного аспекту літератури, які поступаються розважальним цілям Ве1еПу8І;ука рориіагпа // Glos. 1891. № 17. S. 197-198..

Окрім польської, англійської, французької й іноді російської літератури шляхта читала твори українських митців. Генрік Улашин у спогадах описує свій перший досвід з українською літературою, який він отримав у п'ятому класі Уманської прогімназії: «до цього мене підштовхнула проста цікавість і моя пристрасть колекціонувати книги, особливо раритетні, якими були ці українські книжки, що виділялися з потоку російських книг» и^хуп Н. Т кор^аГе] па каГе&у. S. 151.. Йому вдалося придбати «Кобзар» і «Катерину» Тараса Шевченка й «Енеїду» і «Наталку Полтавку» Івана Котляревського.

У польському середовищі також користувалася популярністю періодична преса. Газети та журнали виписували здебільшого більш заможні й освічені родини. До початку XX ст. періодичною пресою Київщину забезпечувало, у першу чергу, Королівство Польське з якого до регіону потрапляли «Югеу» та «Tygodnik Іішй^апу». Обидва видання концентрувалися довкола літературних, суспільних і культурних тем. Також можна було зустріти у шляхетських маєтках петербурзьку газету «Kraj», яка піднімала політичні та економічні питання. З 1906 р. починає видаватися «^іеппік Kijowski», який користувався значною популярністю у польському середовищі Ш^хусИ М. Тіетіапіе роЬсу па кге8аЛ 1864-1914. S. 87-88..

Вартість періодичної преси спонукала польські родини до спільного їх придбання різними родинами, зазвичай сусідніми маєтками. Саме так про це згадує Генрік Улашин: «Покоління моїх батьків передплачувало «Tygodnik Іішй^апу» або «Юшу», часто в партнерстві з іншим сусіднім маєтком, але не було наборів, а неповні видання зазвичай перепліталися шнурком» Ulaszyn Н. Т кор^аГе] па каГе&у... S. 84..

Іншими популярними предметами колекціонування були документи. Переважна більшість шляхетських родин мали власний архів, адже кожна з них мусила мати документи, які підтверджували їх шляхетське походження. Тому у маєтках нагромаджувалися різні метричні дані, щоденники й інші документи Epsztein Т. Т Ріогет і раІеЦ..^. 250..

Не менш важливим здобутком отриманим за кордоном, який шляхта привозила з собою до дому, був досвід і знання, які вони намагалися імплементувати у своїх оселях. У другій половині XIX ст. набирає популярності англійська культура, що проявлялося в одязі, літературі та проведенні вільного часу. У шляхетських маєтках починають з'являтися нові види дозвілля: гра в теніс, крикет, бокс, велопрогулянки тощо UstrzycИ М. Тіетіапіе роЬсу па кге8аЛ 1864-1914. S. 74..

Проводячи вільний час у місті, шляхтичі полюбляли відвідувати театри, вистави, концерти й інші культурні заходи. Про значну культурну активність поляків у містах можуть свідчити кількість оголошень і реклам прийдешніх дійств. Наприклад, майже у кожному випуску «^іеппік Kijowski» на перших шпальтах можна побачити оголошення про приїзд театральних труп з п'єсами до міста чи співаків. У випуску №37 за 1906 р. можна побачити програму п'єс, які мають відбутися у різних театрах Києва. До прикладу, у театрі «Бергоніер» були заплановані п'єси польського репертуару: «Dzierzawca z Olesiowa», «Рашідао Miodzi», «ОЬгопа Cz§stochowy» й інші Dziennik Kijowski. 1906. № 37. S. 1..

Про театр і цирк також згадує Генрік Улашин, описуючи Умань: «дерев'яна будівля театру, де влітку давали вистави приїжджі російські трупи (польські були заборонені), а також виступали чарівники-чорнокнижники». Учні старших класів Уманської прогімназії відвідували також цирки, які приїздили до міста Ulaszyn H. Z kopiowatej na katedry... S. 216..

Захоплення театром, як й іншими подібними видами дозвілля, сприймалися польською спільнотою, як ознака інтелектуальності та цивілізованості особи. Також у польському середовищі зростала повага до акторів. У маєтках шляхтичі проводили імпровізовані театральні виступи з власно написаними п'єсами або відомих авторів Ustrzycki M. Ziemianie polscy na kresach 1864-1914. S. 77-78..

Отже, польська шляхта Київщини другої половини XIX - початку ХХ ст. мала до диспозиції різноманітні види дозвілля, що визначалося фінансовими можливостями й індивідуальними бажаннями. Попри різнорідність проведення вільного часу можемо з упевненістю стверджувати, що полювання, гра в карти, читання літератури, колекціонування та подорожі були найпоширенішими видами дозвілля. Проте, варто зауважити, що змінювалося ставлення до різних видів відпочинку, наприклад, заняття різними видами спорту набувало неабиякої популярності. Водночас гра у карти та полювання поступово втрачали популярність. Дозвілля для шляхти було не лише джерелом інтелектуального задоволення, а й підкресленням їх високого соціального та культурного статусу. Подорожуючи іншими країнами вони воліли отриманий досвід і враження відтворити у своїх маєтках. Західна культура була взірцем для наслідування, що проявлялося не тільки в одязі та інтер'єрі, а й у дозвіллі.

Размещено на Allbest.ru