Краніологія чоловіків із давньоруського міста Переяслав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Краніологія чоловіків із давньоруського міста Переяслав

Юрій Долженко, Інститут археології

Національної академії наук України

молодший науковий співробітник (Україна)

Анотація

Статтю присвячено публікації та порівняльному аналізу краніологічної серії ХІ-ХІІІ ст. з міста Переяславль (нині Переяслав). Серія складається з черепів, знайдених під час розкопок Д. Самоквасова (1877), В. Щербаківського (1914), а також постійної археологічної експедиції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» під керівництвом М. Товкайла (2004-2007), Д. Тетері (2008-2012), М. Роздобудька (2014-2016) та О. Прядка (2015-2019). Мета статті ввести у науковий обіг новий матеріал, дати загальну характеристику переяславцям ХІ-ХІІІ ст. на тлі суміжних етнічних груп України та Східної Європи (синхроністичний метод), визначити відстані між окремими серіями Х-ХІІІ ст. за допомогою багатовимірного канонічного та кластерного аналізу й з'ясувати місце чоловіків з Переяслава ХІ-ХІІІ ст. у системі краніологічних типів Східної Європи. Визначити особливості досліджуваної групи за результатами двох типологізацій.

Методологія. В основі дослідження лежать принципи історизму та об'єктивності, використано загальнонаукові (аналіз і синтез), історичні (порівняльно -історичний), антропологічні та статистичні методи. Черепи вимірювалися за повною краніометричною програмою, з використанням стандартної методики Р. Мартіна, згідно з якою вказувала ся нумерація ознак. У роботі застосовано комп'ютерні програми, які створили Б. й О. Козінцеви 1991 р. Залучено 14 краніометричних ознак. У статті розглядаються тільки чоловіки, позаяк жінки потребують окремого докладного дослідження.

Наукова новизна. Вперше створено загальну чоловічу давньоруську вибірку Переяслава, до якої залучено 59 черепів. Визначено, що згідно з середніми значеннями краніометричних ознак чоловічу частину серії можна віднести до доліхокранного європеоїдного варіанта з помірно широким обличчям. Доведено, що після об'єднання двох чоловічих краніологічних груп з Переяслава, за типологічною схемою Т. Алексєєвої, переяславці опиняються в колі доліхокранного, середньолицього краніологічного типу, де перебувають сіверяни, дреговичі, смоленські кривичі, радимичі. Встановлено, що за типологією В. Дяченка чоловічу групу певною мірою можна віднести до Неопонтійського краніологічного типу.

Висновки. При порівнянні чоловічої досліджуваної групи XI-XIII ст. із синхронними серіями з території Русі методом багатовимірного канонічного та кластерного аналізу відзначено її подібність до міських серій з Любеча, Галича та меншою мірою Чернігова.

Ключові слова: антропологія, археологія, краніометрія, людський череп, Переяслав, Переяславль Руський, Русь, Середня Наддніпрянщина.

Аннотация

Краниология мужчин из древнерусского города Переяслав.

Статья посвящена публикации и сравнительному анализу краниологической серии ХІ-ХІІІ вв. из города Переяславль (современный Переяслав). Серия состоит из черепов, найденных во время раскопок Д. Самоквасова (1877), В. Щербаковского (1914), а также постоянной археологической экспедиции Национального историко этнографического заповедника «Переяслав» под руководством Н. Товкайло (2004-2007), Д. Тетери (2008-2012), М. Роздобудько (2014-2016), А. Прядко (2015-2019).

Цель статьи ввести в научный оборот новый материал, дать общую характеристику переяславчанам ХІ-ХІІІ вв. на фоне близлежащих этнических групп Украины и Восточной Европы (синхронистический метод), определить расстояния между отдельными сериями Х-ХІІІ вв. при помощи многомерного канонического и кластерного анализа и выяснить место мужчин из Переяслава ХІ-ХІІІ вв. в системе краниологических типов Восточной Европы. Установить особенности исследуемой группы в соответствии с двумя типологиями.

Методология. В основе исследования лежат принципы историзма и объективности, были использованы общенаучные (анализ и синтез), исторические (сравнительно -исторический), антропологические и статистические методы. Черепа измерялись по полной краниометрической программе с использованием стандартной методики Р. Мартина, согласно которой указывалась нумерация признаков. В роботе использованы компьютерные программы, созданные Б. и А. Козинцевыми в 1991 г. Задействованы 14 краниометрических признаков по Р. Мартину.

Научная новизна. Впервые была создана общая мужская древнерусская выборка Переяслава, в которую включены 59 черепов. Установлено, что по средним значениям краниометрических признаков, мужскую часть серии можно отнести к долихокранному европеоидному варианту с умеренно широким лицом. Доказано, что после объединения двух мужских краниологических групп из Переяслава, по типологическо й схеме Т. Алексеевой, переяславчане оказываются в кругу долихокранного, среднелицего краниологического типа, где находятся северяне, дреговичи, смоленские кривичи, радимичи. Установлено, что по типологии В. Дяченко мужскую группу, некоторым образом, можно отнести к Неопонтийскому краниологическому типу.

Выводы. При сравнении мужской исследуемой группы XI-XIII вв. с синхронными сериями территории Руси методом многомерного канонического и кластерного анализа отмечено ее сходство с городскими сериями из Любеча, Галича и в меньшей степени Чернигова.

Ключевые слова: антропология, археология, краниометрия, Переяслав, Переяславль Русский, Русь, Среднее Поднепровье, человеческий череп.

Abstract

Yurii V. Dolzhenko, Institute of Archaeology of National Academy of Sciences of Ukraine Junior Research Fellow (Ukraine).

Craniology of Male Population of Old Rus Town Pereiaslav.

This article is dedicated to the publication and the comparative analysis of 11 12 centuries Pereiaslavl (modern name Pereiaslav) cranial series found during excavations by D. Samokvasov (1877), V. Shcherbakivskyi (1914), and a permanent archaeological expedition of the National Historical and Ethnographic Reserve «Pereyaslav» under the leadership of M. Tovkailo (2004 2007), D. Teteria (2008 2012), M. Rozdobudko (2014 2016), O. Priadko (2015 2019).

The purpose of the article is to introduce a new material into scientific domain, provide a general description of Pereiaslav population of 11^th 12^th cent. on the background of neighboring ethnic groups from Ukraine and Eastern Europe (synchronistic method), determine the distance between separate cranial series of 11^th 12^th cent. with the help of multidimensional canonical and cluster analysis, and to find out the place of 11^th 12^th cent. Pereiaslav male population in the system of craniological types of Eastern Europe. This paper attempts to apply two typological approaches to the researched group. The methodology of the research.

The research is based on the principles of historicism and objectivity, general scientific (analysis and synthesis), historical (comparative historical), anthropological and statistical methods were used. The skulls were measured according to the full craniometric program using the standard R. Martin method, according to which the numbering of signs was indicated. Computer software developed by B. Kozintsev and O. Kozintsev in 1991 has been used in the research. 14 craniometric traits defined by R. Martin have been involved into the study. Scientific novelty of the work is that for the first time, the general male Old Rus selection of Pereiaslav town including 59 skulls has been created. According to the craniometric trait average value, the male part of the series can be classified as dolichocranic Caucasoid variant with moderately broad face. It has been proved that after uniting two male craniological groups from Pereiasl av, its representatives, according to typological scheme by T. Alekseeva, belong to dolichocranic, middle size face craniological type. This is the same type where Siverians, Dregoviches, Smolensk Krivichs, and Radimichs belong to. Grounding on V. Diachenko typology, the male group can be classified to some extend as Neopontic craniological type.

Conclusion. The comparison of the male researched group from 11^th 12^th cent. with synchronic series from Old Rus territory with the help of multidimensional canonical and cluster analysis has shown its similarity to town series from Liubech, Halych and to less extend Chernihiv.

Key words: anthropology, archaeology, craniometry, human skull, Middle Dnipro Territory, Pereiaslav, Pereiaslavl Ruskyi, Rus.

Постановка проблеми

Переяславль Руський належить до найдавніших міст Русі. Він розташований при впадінні р. Альта в р. Трубіж (ліва притока Дніпра). Про час виникнення міста літопис дає суперечливі відомості: з одного боку, Переяславль згадується під 907 у тексті договору великого князя київського Олега з Візантією, з другого під 993 р., ідеться про те, що місто заснував великий князь київський Володимир Святославич. За археологічними даними, Переяславль заснований наприкінці Х ст. Згадку про нього під 907 р. деякі дослідники пояснюють тим, що назву міста в текст договору вписав літописець. Інші припускають, що на початку Х ст. Переяславль існував, але в іншому місці [Вирський & Вортман, 2011: 149].

Переяславське князівство першим з південно-руських земель зустрілося із загарбниками. Спустошивши Посульську лінію оборони, монгольське військо в березні 1239 р. підійшло до стін Переяславля Руського. Попри великий досвід боротьби з кочовиками, фортеця після тривалого штурму впала, внаслідок чого її спалено. За висновками О. Юрченка та С. Вовкодава, котрі спиралися на зіставлення літописних згадок з археологічними знахідками, зруйнований Переяслав залишався слабо або й зовсім незаселеним до XV ст. [Юрченко & Вовкодав, 2004: 32, 36]. За даними О. Колибенка, давньоруське місто як живе явище припинило своє існування з усією середньовічною добою [Колибенко, 2015: 4]. Нині археологічні розкопки тривають, тож можливе уточнення відомостей про долю міста після навали. Наше дослідження присвячене морфології черепів мешканців Переяслава, які мешкали в місті у ХІ-ХІІІ ст.

Аналіз джерел та останніх досліджень. Джерельна база роботи складається з двох груп чоловічих черепів. До першої входить 8 черепів (8 чоловічих, № 2269-2283) із курганів XIIIII ст. поблизу Переяслава, здобутих під час розкопок Д. Самоквасова 1877 р. [Самоквасов, 1908: 191-205]. Черепи зберігаються у фондах Науково-дослідного інституту і Музею антропології Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова [Алексеева & Эренбург (сост.), 1979: 198).

За краніометричними даними цю групу вперше дослідив 1948 р. Г. Дебец, однак лише за короткою програмою [Дебец, 1948: 380-383], тож надалі антропологи мали опрацьовувати матеріал повторно. Індивідуальні краніометричні відомості опублікувала 1966 р. Т. Алексєєва [Aleksejewa, 1966]. переяславець чоловік етнічний краніологічний

Другу групу сформовано з черепів, які віднайшла в похованнях на ґрунтовому могильнику (Переяслав-II) постійна археологічна експедиція НІЕЗ «Переяслав» під керівництвом М. Товкайла [Долженко, 2018b], котра протягом 2004-2018 рр. працювала на південно-східній околиці м. Переяслава. М. Товкайло датував матеріали другою половиною XIпочатком XIII ст. [Товкайло, Бузян, Тетеря, & Юрченко; Товкайло & Тетеря, 2017].

Черепи зберігаються у фондах Інституту Археології НАН України. Частину матеріалів з Переяслава-ІІ, уже наявну на 2004 та 2005 рр. (7 черепів), опрацювала Т. Рудич [Рудич, 2007a: 52-54; Рудич, 2007b: 400-406; Рудич, 2008: 96-103], яка за даними краніометрії виявила найбільшу морфологічну подібність групи до збірної сіверянської серії, а також припустила й північніші зв'язки та походження [Рудич, 2008: 101].

Слід звернути увагу на те, що чоловіча вибірка, складена у 2004 та 2005 рр. [Рудич, 2007a: 52-54], не є репрезентативною (N = 7), тому доцільно додати до неї першу серію зі згадуваних розкопок Д. Самоквасова 1877 р.

Ю. Долженко раніше дослідив 15 черепів із першої групи та 40 з другої за даними краніоскопії та об'єднав їх в одну міську серію. Встановлено, що черепи з розкопок Д. Самоквасова виявились більш європеоїдні, ніж з розкопок М. Товкайла [Долженко, 2018b: 42-43, 50-51].

У цій статті для створення загальної давньоруської чоловічої серії м. Переяслава (Руського) та надання їй краніологічної характеристики залучено індивідуальні дані з роботи Т. Алексєєвої, розкопки В. М. Щербаківського у 1914. Номери поховань: 92, 95, 102-104, 111, 121, 123, 126, 132, 146, 150, 161, 162, 169, 175, 176, 179, 184, 194, 200, 201, 217, 231, 185/1, 195/1, 2. З розкопок Д. Самоквасова 1877 р. Номери поховань: 2269-2283, 10325-10327 [Alekseeva, 1966: 15]; з монографії Т. Рудич дослідження 2004-2005 рр. [Рудич, 2014: 260265], зі статті Т. Рудич дослідження 2007-2013 рр. [Рудич, 2014: 260-265], а також результати власних вимірювань Ю. Долженка щодо двох раніше не опрацьованих черепів з розкопок М. Товкайла, Г. Бузян, Д. Тетері, М. В. Роздобудька, О.О. Прядка та О. Юрченка [Долженко, 2015: 23-36; Прядко, Павлик, Тетеря, Юрченко, & Долженко, Ю. 2020: 113-115; Роздобудько, 2008: 14-23; Роздобутько, Прядко 2015: 104-105; Тетеря, & Прядко, 2018: 35-41; Товкайло, Бузян, Тетеря, & Юрченко, 2008: 43-53].

Мета статті ввести у науковий обіг новий матеріал, дати загальну характеристику переяславцям ХІ-ХІІІ ст. на тлі суміжних етнічних груп України та Східної Європи (синхроністичний метод), визначити відстані між окремими серіями Х-ХІІІ ст. за допомогою багатовимірного канонічного та кластерного аналізу й з'ясувати місце чоловіків із Переяслава ХІ-ХІІІ ст. у системі краніологічних типів Східної Європи.

Виклад основного матеріалу

Об'єктивність антропологічної характеристики населення залежить від кількості краніологічного матеріалу, тобто на етапі евристики враховано весь доступний матеріал, а не його частину, що забезпечує відповідність принципу об'єктивності. Також слід згадати і структуру, де зібраний матеріал повинен бути по можливості масовим. У палеоантропологічних пошуках нерідко доводиться мати справу з малими серіями, в краніології необхідна кількість залежить від зусиль дослідника. Зрозуміло, що можливість плануват и обсяг вибірок підвищує достовірність результатів, нівелює чи взагалі виключає випадкові помилки, котрі можуть бути при малій кількості черепів у серії.

Дослідження антропологічного матеріалу проводилися в Інституті археології НАН України. Черепи вимірювалися за стандартною краніологічною методикою, де за Р. Мартіном [Martin, 1928] указувалася нумерація ознак, а назомалярний та зигомаксилярний кути горизонтального профілювання обличчя вираховувалися за допомогою номограми [Абиндер, 1960; Алексеев & Дебец, 1964: 55]. У таблиці лінійні розміри зазначено в міліметрах, кути в градусах. Для оцінки вимірювальних ознак використовувались таблиці з межами середніх величин, які склав Г. Дебец [Алексеев & Дебец, 1964: 55]. Статево-вікові визначення отримано з монографії Т. О. Рудич [Рудич, 2014: 260-265], а також два поховання опрацював автор статті [Долженко, 2015b: 23-36] за кількома методиками [Brothwell, 1972; Ubelaker, 1978; Bukistra & Ubelaker, 1994; Bruzek, 1995: 93-106; Bruzek, 2002; Bruzek et al., 2017; Vallois, 1937]. В основу краніологічної характеристики добірки покладено середні арифметичні розміри та індекси черепів, наведені в Табл. 1.

При інтерпретації даних використовувались комп'ютерні програми, які створили А. Громов 1996 р. [Громов, 2002], а також Б. й О. Козінцеви 1991 р. [Санкина & Моисеев, 2006: 459-462].

До багатовимірного канонічного аналізу залучалися такі 13 ознак та один індекс: поздовжній, поперечний і висотний діаметри черепа (b-br), найменша ширина лоба, виличний діаметр, висота обличчя, висота й ширина орбіт, висота і ширина носа, назомалярний та зигомаксилярний кути, симотичний індекс і кут випинання носа.

Чоловіча серія. Після об'єднання давньоруська міська серія з м. Переяслава складається з 59 чоловічих черепів, із яких фактично придатні для дослідження 50 черепів у зв'язку з частковим фрагментуванням матеріалу (Табл. 1). Вона (за черепним покажчиком) у середньому характеризується доліхокранією (індекс 73,5) через велику довжину та малу ширину черепа. При цьому, окрім доліхокранних черепів, які становлять більшість у серії (34), а це загалом 75,5%, у ній виявлено вісім мезокранних (17,7%) та три брахікранних (6,6%) черепи. Висотний діаметр (від базіону) помірних розмірів. Відношення висоти до поздовжнього діаметра свідчить про помірну висоту черепа в серії, яку ми розглядаємо (ортокранія). Висотно-поперечний індекс великий (акрокранія). Вушна висота мала, на межі з помірними розмірами (переважно через череп під шифром 2274). Лобна кістка середніх розмірів. Ширина лоба за лобно-поперечним індексом велика (Табл. 1).

Табл. 1. Середні статистичні дані чоловічих черепів XI--XIII ст. загальної давньоруської вибірки Переяслав, віднайдених у 1877-2018 рр.

M середня арифметична величина; n кількість випадків; о середні квадратичні відхилення; m (M) похибка середньої арифметичної величини; ms похибка середнього квадратичного відхилення; * перевищує стандартні величини квадратичного відхилення; ** менше за стандартні величини квадратичного відхилення

Ширина обличчя в чоловічій серії з переяславського могильника помірна, позаяк виличний діаметр, виміряний у 40 черепів, становить 132,4 мм. Верхня висота обличчя теж середня, за верхньолицьовим індексом воно помірно широке (мезен). Назомалярний кут малий, тобто обличчя різко профільоване на рівні орбіт, хоча в серії є один череп зі сплощеним горизонтальним профілюванням (23 за 2004 р.). Зигомаксилярний кут виявився теж малим, що свідчить про сильно профільоване обличчя на середньому рівні. Загальний кут лицьового профілю серії 80,1°, тобто обличчя мезогнатне, помірно випнуте у вертикальній площині.

Отже, після об'єднання чоловічих черепів із м. Переяслав, за типологічною схемою Т. Алексєєвої [Алексеева, 1973: 67], переяславці опиняються в колі доліхокранного, середньолицього краніологічного типу, де перебувають сіверяни, дреговичі, смоленські кривичі, радимичі. За типологією В. Дяченка [Дяченко, 1986: 234-243; Дяченко, 1993: 151-166], чоловічу групу певною мірою можна віднести до Неопонтійського краніологічного антропологічного типу (Табл. 2).

Загалом у чоловічій вибірці перевищення середніх величин квадратичного відхилення відзначено у 2І випадку з 38 (55,2%), нижчими за стандартні величини виявилися середні квадратичні відхилення («сигми») у п'яти ознак (13,1%), а у 12 ознак (29,5%) середні квадратичні відхилення («сигми») вкладаються в стандартні норми. Беручи до уваги значну варіабельність ознак, можна говорити про морфологічну неоднорідність групи (Табл. 1).

Табл. 2. Окремі середні розміри, індекси та статистичні дані чоловічих черепів з Переяслава XІ - XIІІ ст. та зіставлення їх з Неопонтійським (Понтійським) краніологічним типом [За Дяченко 1986: 240; Дяченко 1993: 151-166].

Перевірити наше припущення та виявити основні напрямки морфологічних зв'язків давньоруської палеопопуляції з Переяслава, а також визначити її місце у системі антропологічних типів Русі ІХ-ХІІІ ст., допомогли синхроністичний метод і міжгруповий багатовимірний аналіз методом канонічного аналізу [Дерябин, 2008: 212-229].

Для порівняльного багатовимірного аналізу використано дані 47 чоловічих краніологічних серій ІІ тис. н. е., які дослідили різні вчені (Табл. 3). Серед них 20 серій з давньоруських міст, котрі репрезентують території різних племен: Галич, Возвягель, київська серія з вул. Паторжинського; Витачів, Смоленськ, Київ-1, Стара Рязань; Путивль; Юр'їв, Новогрудка; Верхній Київ, Гора Щекавиця у Києві; Псков; Стара Ладога Ярославль; Погориння; Любеч; Желні; Чернігів; Києво-Печерська лавра [Алексеева, 1973: 122-125; Алексєєва, 1969; Веремейчик & Долженко, 2013; Гончарова, 2011: 206; Долженко, 2014; Долженко, 2015a; Долженко & Прищепа, 2016; Долженко & Прядко, 2016; Дяченко 1993; Козак 2000; НА ІА НАНУ. Ф. план. теми. № 1984/8. Арк.181-212; НА ІА НАНУ. Ф. експ. 2005 р.; Орлов & Моця & Покас, 1985: 30-62, 137; Рудич, 1998; Рудич, 1999; Рудич, 2003; Рудич, 2005; Саливон, 1971: 99; Санкина, 2000: 90-107; Седов, 1974: 14-17].

Наступні 28 серій представляють матеріали з могильників сільських та дружинних поховань і походять із ареалів практично всіх історичних племен: київські поляни, кривичі (смоленські, тверські, ярославські, костромські, володимирські), в'ятичі, радимичі, дреговичі; Шестовиця; Кам'яне; хут. Зелений Гай; Ліскове; сіверяни; Автуничі, Гущин, Липове; Монастирок; Григорівка, Бучак; Лука; Бегунці; Південно-Східне Приладожжя; збірні групи Брестської та Гродненської обл. (Республіка Білорусь), які ототожнюють із західною гілкою дреговичів; Бранешти, Василів, Жванець [Алексеева, 1973; Алексєєва, 1969; Великанова, 1975: 96-111; Долженко & Веремейчик, 2015; Долженко, 2017; Долженко, 2018a; Долженко, 2019;

Долженко, 2020; Дяченко & Покас &Сухобоков, 1984; Зіневич, 1962; НА ІА НАНУ. Ф.план. теми. № 1992/58; Козак, 2000; Коробушкин & Саливон, 1990: 146-147; Покас, 1988; Покас, Осадчий & Приймак, 2007; Рудич, 2016; Санкина, 2000: 15-16; Хартанович & Чистов, 1984].

Табл. 3. Давньоруські краніологічні серії, що використовувались для порівняльного аналізу [За Дяченко, 1986: 240; Дяченко, 1986: 234-243; Дяченко, 1993: 151-166].

Після канонічного багатовимірного аналізу можна візуально спостерігати розташування чоловічої вибірки Переяслав у площині І-ІІ канонічних векторів (КВ) (Рис. 1). Серія за КВ І (21,3% загальної дисперсії) отримала малі додатні значення (0,259). Подібні значення вектора зафіксовано також у вибірки черепів з Ярославля, Липового, Жванця та меншою мірою Галича (Табл. 4). На розподіл серій за цим КВ (Табл. 5) найбільше вплинули такі ознаки: кут випинання носових кісток, виличний діаметр, висота носа, найменша ширина лоба та висотній діаметр черепної коробки.

За КВ ІІ (15,3% загальної дисперсії) досліджувана міська група отримує малі від'ємні значення вектора (-0,231), що зумовлює подібність за даним КВ до сіверян (-0,235), Возвягеля (-0,226) та м. Галич (-0,328). На розподіл серій вплинули довжина й поперечний діаметр черепної коробки, ширина орбіт та назомалярний кут обличчя.

У просторі КВ І та КВ ІІ переяславська чоловіча група розташована майже в центрі координатного поля. Найбільш подібною до неї виявилася міська група Галич (Рис. 1). Морфологічна подібність між черепами з Переяслава та Галича проявляється в майже однакових поздовжньому та висотному діаметрі черепної коробки, ширині обличчя, носа, орбіт, профілюванні обличчя на середньому рівні та куті носа. Також слід зазначити статистичну подібність до досліджуваної групи збірної сіверянської вибірки та м. Любеч (Рис. 1).

Рис. 1. Розташування 48 чоловічих давньоруських груп у просторі I і II КВ. 1 Любеч; 2 Зелений Гай; 3 Чернігів (загальна серія); 4 сіверяни; 5 Возвягель; 6 Желні; 7 Юр'їв; 8 Василів; 9 Галич; 10 кривичі 1; 11 кривичі-2; 12 дреговичі; 13 радимичі; 14 Ярославль; 15 Гродненська обл.

За КВ III (11,1% загальної дисперсії) основні роз'єднавчі ознаки такі: верхня висота обличчя, орбіт та симотичний індекс. За даним КВ вибірка черепів з Переяслава (Рис. 2, 3) отримала малі додатні значення (0,180). Майже ідентичні результати спостерігаємо в серії з полянської землі Монастирок (0,185), також виявлено подібні значення у «кривичів» костромської курганної групи (Табл. 4). Найближчою групою за цим КВ можна визнати могильник Жванець ХІІ-ХІІІ ст. на р. Дністер. (Рис. 1, 2, 3).

У просторі І-ІІІ КВ досліджувана група опиняється між такими містами як Новогрудка, Любеч і хут. Зелений Гай (Рис. 2).

Загалом найближчими групами до Переяслава можна вважати Галич та Любеч (Рис. 1). Одразу слід зауважити про морфологічну подібність поховань з Любеча (сіверянські території) до Переяслава, які автор також відніс за типологією В. Д. Дяченка до Неопонтійського (Понтійського) антропологічного типу (Табл. 5). Отже, підтверджується північний напрямок зв'язків досліджуваної групи [Рудич, 2008: 101]. Щодо збірної сіверянської вибірки, яка за даними Т. О. Рудич була подібна до малочисленно!' групи Переяслав із семи черепів раніше, вона також розташовується неподалік (Рис. 1) за двома КВ (Табл. 5).

Табл. 4. Значення І-ІІІ КВ для 48 давньоруських краніологічних серій з території Русі.

Табл. 5. Коефіцієнти кореляцій I-III КВ серед 48 чоловічих груп X--XIII ст. з території Русі.

Окремо проведено порівняльний багатовимірний кластерний аналіз [Дерябин, 2008: 212229], де залучалися перераховані серії та ознаки. Він виявив на п'ятому кроці кластеризації з 47 подібність збірної досліджуваної групи до вибірки з Чернігова (дистанція 0,637 із 13,207). Морфологічна схожість між названими серіями проявляється в майже однакових висотному діаметрі черепної коробки, ширині лобної кістки, обличчя, орбіт, висоті обличчя, носа, орбіт, назомалярному куті обличчя. Ідентична ширина носа.

Отже, в попередніх розвідках Т. Рудич, у всіх варіантах аналізу, які найбільш статистично близькі до людей, похованих на досліджуваному могильнику, фігурують мешканці Лівобережжя та дещо північніших областей, зокрема Любеча та Зеленого Гая [Рудич, 2012]. У нашому випадку до них додаються Новогрудка, Чернігів, Гущин і вибірка із Західної України Галич. Чернігівський вплив пояснюється особливостями політичного статусу князівської влади в Переяславі. Вона, як стверджує М. Корінний, довго перебувала під впливом та опікою не лише київських і ро...