Американсько-Британська військова співпраця за адміністрації Дональда Трампа (2017-2021 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Американсько-Британська військова співпраця за адміністрації Дональда Трампа (2017-2021 рр.)

Назарій Луценко, аспірант, історичний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

Стаття присвячена дослідженню військового співробітництва США та Великої Британії за адміністрації Дональда Трампа у 2017-2021 рр. Адже, військовий потенціал є одним із чинників, що робить їх впливовими акторами на політичній карті світу. Мета статі - проаналізувати американсько-британські відносини у контексті військової співпраці.

Методологію дослідження складають хронологічний, історико-політичний та компаративний методи. Це дозволило вивчити розвиток військових стратегій США і Великої Британії, визначити основні галузі та рівень військової співпраці між державами, що складає наукову новизну статті. Дослідження цього аспекту американсько-британських відносин за президентства Дональда Трампа в українській та зарубіжній історіографії наразі відсутнє.

Висновки. З'ясовано, що американсько-британська військова співпраця за адміністрації Дональда Трампа (2017-2021 рр.) - це одна з головних сфер відносин США та Великої Британії. Це підтверджують опубліковані урядами цих держав стратегічні документи. Свідченням розвитку військового співробітництва є спільні військові навчання, розбудова центрів стратегічного планування та розробка новітніх військових технологій. Військове співробітництво зі США сприяє реалізації зовнішньополітичної стратегії Великої Британії «глобальна Британія». У той же час, Сполучені Штати мають можливість, зокрема, розміщувати свої війська на території королівства.

Ключові слова: США, Велика Британія, американсько-британські відносини.

Abstract

United States - united Kingdom military cooperation under Donald Trump's administration (2017-2021)

Nazarii Lutsenko, Ph.D. student, Taras Shevchenko National University of Kyiv

This article refers to military cooperation between the United States and Great Britain. Their relationship constitutes an important component of the system of the international relations. Both countries have nuclear weapons and the latest military technology. Both states are sending troops to resolve military conflicts in the Middle East and North Africa. The United States and the United Kingdom provide a significant support to Ukraine in its confrontation with the Russian Federation. Methodology. The research is based on chronological, historical- political and comparative methods. The purpose of the article is to study the changes and the development of the US-British bilateral relations in the context of military cooperation.

Looking at the results of this study, the US-British military relations under the Donald Trump administration have not changed. The article illustrates that the United States and the United Kingdom are the main partners in the production of weapons and equipment, strategic planning of operations. British ships in the Asian-Pacific and Middle East plying with the US Navy, repeatedly conducted joint exercises. These are the only countries that conduct the bilateral military exercises almost every year. Under the premiership of Theresa May and Boris Johnson, the United Kingdom pursued a foreign policy strategy which is called Global Britain. The main goal is to make the country more powerful in the international arena. At the same time Donald Trump's main strategy was to «Made America great again». So, sometimes there were some political discussions among political leaders how to react and to solve the problems in the Middle East, especially in Iraq. However, this did not affect the proximity of the military partnership. Both countries work closely together in the military force and in intelligence.

Key Words. USA, United Kingdom, United States-UnitedKingdom relations.

Постановка проблеми

Військова міждержавна співпраця завжди була одним із визначальних чинників для історичного процесу. У сучасному світі військово- політичні блоки відіграють важливу роль у захисті кордонів та інтересів держав, що укладають такі союзи. З часів завершення Другої Світової війни Сполучені Штати Америки та Велика Британія залишаються стратегічними партнерами, у відносинах яких військова співпраця займає одне з головних місць. Держави тісно співпрацюють у сфері розвідки, проводять регулярні спільні навчання, обидві володіють ядерною зброєю. Необхідність такого союзу доведена останніми викликами, які постали перед цими державами. З 2001 року Британія підтримувала США у проведенні антитерористичної операції в Афганістані (у 2014 році вивела свої війська).

Держави брали участь у Іракській війні (2003-2011 рр.), війні в Лівії (2014-2020 рр.) та Сирії (2011 р. - донині). Лондон та Вашингтон з 2014 року спільно надають військово-політичну підтримку Україні у боротьбі з російською агресією. Попри те, що за президентства Барака Обами (2009-2017 рр.) між державами існувала низка протиріч, США та Велика Британія продовжували тісно співпрацювати. З приходом до влади Дональда Трампа відбулися позитивні зрушення у двосторонніх відносинах між державами. Дослідження військового співробітництва США та Великої Британії має важливе значення для розуміння сучасної системи міжнародних відносин, а також історії цих держав.

Аналіз досліджень і публікацій

Американсько-британські відносини завжди знаходяться в центрі досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Окремі аспекти відносин США та Великої Британії висвітлені у роботах українських науковців А. Грубінка [1], В. Жигайла [2], О. Чебана [3]. Серед публікацій західної історіографії варто відзначити роботи Девіда Гудхарта [10], Джефрі Стейсі [12], Дозіер Кімберлі [13], Роха Дуніна-Вонсовіча [8], Летиції Ланглуа [14]. Зарубіжні наукові роботи - це переважно аналіз зовнішньополітичних стратегій держав, певні аспекти «особливих відносин». Особливо детально вчені вивчали вплив Брекзиту на американсько-британські відносини та їх майбутнє. Значна увага приділена розгляду зовнішньополітичних стратегій США та Великої Британії, їх економічному, політичному співробітництву.

Метою цієї статті є дослідження змін розвитку американсько-британських двосторонніх відносин у контексті військового співробітництва у період адміністрації Дональда Трампа у 2017-2021 рр.

Виклад основного матеріалу

Впродовж президентської передвиборчої кампанії у США у 2016 році Дональд Трамп у своїх публічних виступах заявляв, що він налаштований на побудову тісної взаємодії з Великою Британією. В опублікованій «Стратегії національної безпеки США» новообраний президент поставив за мету наростити військовий потенціал та оздоровити економіку Сполучених Штатів. Окрім того, за каденції Дональда Трампа США та Китай вели економічне протистояння. Очевидно, що для реалізації поставлених завдань важливо мати надійного союзника. Політична ситуація, що склалася у Великій Британії, свідчила про те, що королівство також зацікавлене у зближенні із Сполученими Штатами. Процедура Брекзиту негативно вплинула на відносини між Британією та країнами Європейського Союзу. Через це перед урядом держави виникла проблема пошуку сильного союзника.

Зовнішньополітичні цілі Великої Британії відображені в опублікованій у 2015 році «Стратегії національної безпеки, стратегічної оборони та безпеки» [17]. У документі акцентовано увагу, що Сполучені Штати - найбільша у світі економічна та військова сила, яка здатна забезпечувати стабільність міжнародної системи відносин, вчасно та дієво реагувати на нові виклики, які постають перед безпекою у світі. Британія була зацікавлення у співпраці зі США на території Близького Сходу, Північної Африки, а також у Європі для захисту власних інтересів та безпеки. Варто відзначити, що у цьому документі Велика Британія підтвердила наявність між державами «особливих відносин» і власну готовність розвивати співпрацю у всіх державних сферах. Наголошувалося, що чи не найбільше значення для безпеки Великої Британії відіграє співпраця зі Сполученими Штатами у ядерній та розвідувальній сферах. Для посилення спільної безпеки мали стати такі заходи: регулярне проведення навчальних операцій збройними силами обох держав, співпраця сил спеціального призначення, розвідки, а також вдосконалення системи кібербезпеки. У 2018 році документ було переглянуто, чітко розмежовувалися зовнішньополітичні завдання Великої Британії у сфері оборони, контртероризму, організованої злочинності [16].

Найважливішим є те, що Сполучені Штати визначалися «головним міжнародним партнером».

Запуск процедури Брекзиту є доказом того, що Велика Британія прагне стати більш впливовою на міжнародній арені, зробити свою зовнішню політику менш залежною від держав Європейського Союзу. Прихильники виходу з ЄС прагнули до співпраці з США, Канадою, Австралією та Новою Зеландією. Як відомо, держави співпрацюють у сфері розвідки, що отримало назву «мережа п'яти очей». Розриваючи відносини з ЄС, Велика Британія залишилася членом Північноатлантичного союзу (НАТО). Дональд Трамп, реалізовуючи свою політичну концепцію «Америка перш за все», розкритикував НАТО за недостатній військовий внесок країн-членів організації. У цьому він знайшов підтримку Великої Британії, яка теж вважала за необхідне, щоб союзники збільшили видатки, однак, не наважувалася самостійно робити подібні заяви [7]. Виходячи із вищесказаного, за адміністрації Дональда Трампа уряд Великої Британії був зацікавленим у тісній співпраці.

Варто нагадати, що США та Велика Британія здобули неоціненний досвід співробітництва впродовж «холодної війни», проведення спільних операцій на Близькому Сході. За словами соціолога та політолога Лондонської школи економіки Роха Дуніна-Вансовича, незважаючи на те, що між державами могли виникати певні суперечки на міжнародні арені, саме військова співпраця є «Лазарем, що завжди повертає двосторонні відносини до життя» [8].

Упродовж довготривалої двосторонньої співпраці між США та Великою Британією налагодилася співпраця між компаніями, які виготовляють військову продукцію (військову техніку, обладнання, зброю). Британія співпрацює з такими американськими гігантами як «Boeing», «General Dynamics», «Harris», «Honeywell», «ITT», «Lockheed Martin», «Northrop Grumman», «Raytheon», «Rockwell». США беззаперечно мають найпотужніший ВПК у сучасному світі, але для збереження передових позицій та розвитку власних технологій в галузі авіабудування, розробки електронного обладнання для військової техніки держава співпрацює з британськими компаніями «BAESystems», «Cobham», «Martin Baker», «QinetiQ», «Rolls-Royce» та «Ultra». Особливу увагу уряди держав приділяють співпраці для створення засобів захисту від біологічної та ядерної зброї [21]. Пов'язано це насамперед з тим, що подібну зброю розробляють та можуть застосовувати деякі держави Близького Сходу, про що повідомляла розвідка США.

На шести авіабазах у Великій Британії розміщені американські військово-повітряні сили (ВПС) [24]. Одна з баз розташована в Алконбері, де базуються 501 - ше крило авіапідтримки США та 423-тя авіаційна група. Це летовище було передане в розпорядження американських ВПС ще у 1942 році, коли Сполучені Штати та Велика Британія спільно проводили бомбардування об'єктів нацистської Німеччини в роки Другої Світової війни. На авіабазі у Рейрфорді базуються 95-та і 488-ма розвідувальні ескадрильї, 100-те авіакрило дозаправки, 727-ма повітряна ескадрилья, 352-га група сил спеціальних операцій. З 1950-го року база використовувалася спільно британськими та американськими ВПС з метою збільшення присутності американських сил у європейському регіоні для протистояння Радянському Союзу під час «холодної війни». З того часу і досі тут базуються американські стратегічні бомбардувальники. Важливим місцем розташування американських ВПС з 1950-го року є база Лейкенхіт. На сьогодні це найбільша база, на якій перебувають військовослужбовці США.

На ній американські бомбардувальники розташовувалися з ініціативи тодішнього президента США Гарі Трумена для проведення навчання спільно із силами Великої Британії. Нині тут базується 48-ме авіакрило ВПС США. Стратегічно важливою є авіабаза Мілденхол, на якій розташовуються літаки, що виконують функцію дозаправки. Таким чином, літаки США можуть діяти на східних рубежах Північноатлантичного союзу, а також на Близькому Сході. Авіабаза Менвіт використовується спільно ВПС США та Британії переважно для ведення розвідувальних операцій. Особливе значення має база Кроутон, американські літаки якої брали участь у більшості військових операцій на Близькому Сході, які США проводили спільно з Британією та іншими союзниками. На території Великої Британія базується близько 9300 американських військовослужбовців [21].

У ході зустрічі в лютому 2018 року міністра оборони Великої Британії Гевіна Вільямсона та міністра оборони США Джима Метіса стало зрозуміло, що головну загрозу держави вбачають у Північній Кореї, Російській Федерації та Ісламській Державі. Загальний торговельний оборот у військовій сфері між державами у 2018 році складав близько $3 млрд [6].

У листопаді 2018 року парламентський секретар міністра оборони Великої Британії Ендрю Стюарт відвідав Сполучені Штати Америки. У Вашингтоні він разом із заступником міністра оборони США Райаном Маккартні обговорив перспективи американсько-британської військової співпраці. Офіційна риторика під час зустрічі засвідчувала прагнення обох держав до співробітництва військово-морських сил держав, та військово-повітряних сил. Під час зустрічі Ендрю Стюарт апелював до історичності американсько-британського союзу [7]. Важливим видається і той факт, що міністр оборони Британії відзначив важливість співпраці у космічному просторі для реалізації оборонного потенціалу союзу. Крім того, у 2018 році 3-тя британська дивізія взяла участь у навчаннях разом з американською армією у Північній Кароліні, а у 2019 році провели серію навчань у Техасі з 1-ою бронетанковою дивізією США. З жодними державами світу США не проводять подібні навчання [11]. Бойові групи британської армії проходять навчання у складі американської армії. Подібна співпраця проводиться і на вищому командному рівні. Офіцерські склади обох держав регулярно проводять спільні навчання з тактики та стратегії.

Як зазначалося, обидві держави брали участь у війні в Сирії, яка розпочалася у 2011 році і триває досі. З приходом до влади Дональда Трампа, Сполучені Штати визначили три ключові позиції по вирішенню ситуації в Сирії: 1) завдати поразки Ісламській державі Іраку та Леванта (ІДІЛ); 2) врегулювати конфлікт відповідно до резолюції Ради Безпеки ООН; 3) змусити Іран вивести підтримувані ним військові формування. За даними розвідки союзників, режим Башара Асада використовував заборонену для використання хімічну зброю. Навесні 2018 року Дональд Трамп закликав нанести авіаудари, і ця заява знайшла підтримку Терези Мей [9]. Після цього було сформовано авіагрупу з американських, британських, а також французьких винищувачів, які завдали удару по військових об'єктах армії Асада. Варто відзначити факт, що частина британських політиків неоднозначно сприйняла це рішення Терези Мей. Вона отримала підтримку парламенту, але лідер лейбористів Джеремі Корбін поставив під сумнів необхідність участі Великої Британії в операції. За останніми даними Британія впродовж 2012-2021 рр. витратила понад 3,6 млрд фунтів стерлінгів на війну в Сирії [20].

Думки союзників розійшлися щодо ситуації, яка виникла в Ірані. Британія проігнорувала заклик свого союзника вийти з ядерної угоди з Іраном. Тереза Мей не погодилася також взяти участь у патрулюванні вод у Перській затоці, операція мала назву «Сентіел». І хоча пізніше британські військові кораблі взяли участь у патрулюванні в Омрузькій затоці для гарантування безпеки торгівлі, це була обережна дія. Очевидно, що Британія прагнула уникнути втягування у конфлікт з Іраном, який претендує на лідерство на Близькому Сході. У січні 2020 року Сполучені Штати провели операцію з ліквідації лідера Корпусу вартових ісламської революції Кессема Сулеймані, після того як Іран завдав удару по американських базах на території Іраку. На них базуються 400 британських військових [14]. Британію не попереджали про проведення операції, що викликало дискусії у парламенті. Головний союзник не вважає за необхідне узгодження чи попередження Великої Британії про проведення військових операцій такого характеру. Реакція прем'єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона була досить стриманою: він не підтримав, але в той же час жорстко не критикував Дональда Трампа, апелюючи до того, що Іран ставив під загрозу життя і британських військовослужбовців на американських військових базах.

У 2017 році Велика Британія в рамках реалізації Стратегії національної безпеки закупила в американської компанії Boeing літаки-розвідники Р-8А «Посейдон» [23]. Місцем їх базування стане авіабаза у Шотландії. Літаки використовуватимуться в першу чергу для збирання розвідувальних даних, окрім того вони можуть використовуватися для берегової охорони, що відіграє важливе значення для Британії як острівної держави.

19 листопада 2020 року прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон наголосив на тому, що Британія докладатиме більших зусиль для військової співпраці зі Сполученими Штатами [18]. Прем'єр у своїй промові зауважив, що з часів завершення «холодної війни» світ вперше стоїть перед загрозою безпеки глобального рівня. Саме це і підштовхує до об'єднання спільних зусиль у військовій сфері.

Одна із зовнішньополітичних цілей Великої Британії після Брекзиту - посилення військової присутності в Індійсько-Тихоокеанському регіоні. Упродовж 2018-2020 рр. п'ять кораблів Британського королівського флоту курсували до Азії, зокрема, вони входили в акваторію Південно-Китайського моря. Окрім реалізації британських амбіцій у цьому регіоні, дана операція - це військова підтримка Сполучених Штатів, які вели політичне протистояння з Китайською Народною Республікою. КНР прагне перетворити Південно-Китайське море на сферу свого впливу, що суперечить інтересам Сполучених Штатів та їх союзників. У регіоні діє 7-ма Тихоокеанська флотилія Сполучених Штатів (зокрема, авіаносець «Рональд Рейган»), що базується на японському острові Йокосука. На військово-морську базу часто заходять британські військові кораблі для спільного відпрацювання маневрів та навчань. Японія та США є близькими військово-політичними союзниками. Це стало одним із факторів зближення Великої Британії та Японії для військової співпраці. У 2017 році, після домовленостей між Терезою Мей та прем'єр-міністром Японії Сінзо Абе держави підписали трирічний план співпраці в оборонній сфері. Вперше було домовлено про спільні британсько-японські навчання [22]. Фактично, ця домовленість означає початок вибудовування тристороннього військового співробітництва США, Великої Британії та Японії.

США та Велика Британія спільно зі своїми союзниками у НАТО (Франція, Німеччина, Нідерланди Іспанія) проводять регулярні навчання «Грізний щит» (англ. Formidable Shield) [5]. У ході навчань, протягом 24 днів, які проходили у 2017 та 2019 рр., військовими силами держав були відпрацьовані маневри в разі нападу противника з моря.

Наприкінці каденції Дональда Трампа, в день інавгурації нового президента США Джозефа Байдена, 20 січня 2021 року між США та Великою Британією було підписано угоду, відповідно до якої держави спільно утворюють авіаносну ударну групу (АУГ) [25]. Її очолить британський авіаносець «Королева Єлизавета», який прийме на свій борт американські винищувачі F-35. Борис Джонсон зауважив, що угода «підкреслює міцність двосторонніх зв'язків». Таким чином, ми спостерігаємо приклад успішної реалізації зовнішньополітичної стратегії США та Великої Британії.

Висновки

Аналізуючи вищевикладений матеріал, можемо стверджувати, що за каденції Дональда Трампа у 2017-2021 рр. військова співпраця залишилася однією з головних сфер американсько-британських відносин. Це обумовлено низкою сучасних зовнішньополітичних викликів як для безпеки Сполучених Штатів та Великої Британії, так і світу в цілому: тероризм, нестабільна військово-політична ситуація на Близькому Сході, окупація Російською Федерацією територій України (Криму, значної частини Донецької і Луганської областей).

У період уряду Терези Мей (2016-2019 рр.) зовнішньополітичною стратегією королівства стала побудова «глобальної Британії» - держави з потужним світовим та регіональним впливом на міжнародній арені. Після відставки прем'єр-міністерки її посаду обійняв Борис Джонсон (2019 р. -нині), який продовжив реалізовувати завдання з посилення військової та економічної могутності королівства. Обидва уряди розглядали Сполучені Штати як свого головного військово-політичного союзника, апелюючи до історичності такої співпраці.

Сполучені Штати та Велика Британія залишилися головними партнерами у виробництві зброї та військової техніки, стратегічному плануванні операцій, розвідці. Зважаючи на те, що США володіють найбільшим у світі ядерним потенціалом, Британія прагне співпрацювати у галузі розробки даних видів озброєння. Протягом 2017-2021 рр. держави майже щороку проводили спільні військові навчання. На території Великої Британії розміщені американські військові бази, що є беззаперечним фактом тісного військового співробітництва між державами. Особливу увагу держави приділяють взаємодії військово-морських сил. Свідченням цьому є проведення спільного корабельного патрулювання та навчань в Азійсько-Тихоокеанському та Близькосхідному регіоні. З'ясовано, що між урядами США та Великої Британії виникли дискусії щодо вирішення кризових ситуацій на Близькому Сході, зокрема, в Іраку. Однак, це не зіграло значної негативної ролі у розвитку тісного військового партнерства.

У статті вперше проведено аналіз військового аспекту американсько-британських відносин за адміністрації Дональда Трампа. Розвиток та перспективи співробітництва у цій сфері під час президентства Джозефа Байдена буде предметом окремого дослідження.

американсько-британський союз армія військовий

Список використаних джерел та літератури

1. Грубінко А. Американсько-британські відносини та участь Великої Британії у політиці безпеки Європейського союзу в контексті процесу «Brexit» / А. Грубінко // Американська історія та політика: науковий журнал. - 2016. - № 2. - С. 85-97.

2. Жигайло В. Пріоритети зовнішньої політики Дональда Трампа / В. Жигайло // Politicus. - 2019. -№3. - С. 23-26.

3. Чебан О. Протиріччя США та ЄС щодо іранської ядерної програми у період президентства Дональда Трампа: наслідки для євроатлантичної єдності / О. Чебан // Політичне життя. - 2021. -№1. - С. 140-150.

4. Armed Conflict in Syria: Overview and U.S. Response // Congressional research service. - 2020. - July 27.

5. Connecting forces in Formidable Shield 2017 // NATO Comunications and information agency. - 2017. - October, 23.

6. Defence Minister hails UK-US transatlantic partnership // Gov.UK. - 2018. - November, 6.

7. Defence secretary discusses threats with counterpart // Gov.UK. - 2018. - February, 1.

8. Dunin-Wasowicz Roch UK - US special relationship: between a Trump rock and a Brexit hard place / Roch Dunin-Wasowicz // LSE ideas. - 2017. - January, 20.

9. Elgot Jessica. «No alternative»: Theresa May sends British jets to join airstrike on Syria // The Guardian. - 2018. - April, 14.

10. Goodhart D. The United Kingdom's Trump trap / Forreign Affairs. - 2017. - October.

11. Harrois Thibaut. Towards Global Britain? Theresa May and UK's Role in the World after Brexit / Thibaut Haroois // Observatoire de la societe britannique. - 2018. - №21. - P. 51-73. - Mode to access: https://bit.ly/3xNo4eZ.

12. James Carr-Smith. Unparalleled partnership: continued U.S., British military cooperation is crucial // Assossiation of the United States Army. - 2019 - June, 19.

13. Jeffrey A. Stacey. The Hollowing out of the special relationship // Forreign Affairs. - 2017. - September.

14. Kimberly Dozier. The Special U.S. - U.K. Relationship is bruised after Trump officials left U.K. out of Iran strike planning// Time. - 2019. - July.

15. Langlois L. Trump, Brexit and the Transatlantic relationship: The new paradigms of the Trump era // Revue Lisa. - 2018

16. National Security Capability Review // Gov.UK. - 2018.

17. National Security Strategy and Strategic Defence and Security Review 2015 // Gov. UK. - 2015.

18. PM statement to the house on the integrated review: 19 november 2020 // Gov.UK. - 2020. - November, 19.

19. Storey Ian. Can the UK achieve its Navan ambitions in the indo-pacific? // The Diplomat. - 2020. - November, 7.

20.Syria crisis response summery // Forreign, commonwealth and development office. - 2021. - August.

21. The United Kingdom: Background, Brexit, and Relations with the United States // Congressional research service. - 2021. - April, 16.

22. UK and Japan strengthen defence ties // Gov.UK. - 2017. - December, 14.

23. UK and US stenghten maritime aviation cooperation // Gov.UK. - 2017. - January, 25.

24. US military Bases in the United Kingom // Military bases

25. US, UK sign Agreement to merge forces for historic joint carrier deployment // Military news. - 2021.

References

1. Hrubinko A. (2016). The American-British relations and Great Britain in the European union's policy in the context of the Brexit proxess. American history and policy, 2, 85-97. [In Ukrainian].

2. Zhyhailo V. (2019). Donald Trump's foreign policy priorities. Politicus, Odessa, 3, 23-26. [In Ukrainian].

3. Cheban O. (2021). US-EU Controversy on Iranian Nuclear Program During Donald Trump's Presidency: Implications for Euro-Atlantic Unity, Political life, 1, 140-150. [In Ukrainian].

4. Congressional research service. (2017, July). Armed Conflict in Syria: Overview and U.S. Response. https://bit.ly/3DfpgJm. [In English].

5. NATO Comunications and information agency. (2017). Connecting forces in Formidable Shield 2017. [In English].

6. Defence Minister hails UK-US transatlantic partnership. (2018, November). Gov.UK. [In English].

7. Defence secretary discusses threats with counterpart. (2018, February). Gov.UK. [In English].

8. Dunin-Wasowicz R. (2017, January). UK - US special relationship: between a Trump rock and a Brexit hard place. LSE ideas. [In English].

9. Elgot J. (2018, April). «No alternative»: Theresa May sends British jets to join airstrike on Syria. The Guardian. https://bit.ly/3EjHv1B. [In English].

10. Goodhart D. (2017, October). The United Kingdom's Trump trap. Forreign Affairs. In English].

11. Harrois T. (2018). Towards Global Britain? Theresa May and UK's Role in the World after Brexit. Observatoire de la societe britannique. 21, 51-73. [In English].

12. James, Carr-Smith. Unparalleled partnership: continued U.S., British military cooperation is crucial. (2019, June). Assossiation of the United States Army. [In English].

13. Jeffrey S. (2017, September). The Hollowing out of the special relationship. Forreign Affairs. [In English].

14. Kimberly D. (2019, July) The Special U.S. - U.K. Relationship is bruised after Trump officials left U.K. out of iran strike planning. Time. [In English].

15. Langlois L. (2018). Trump, Brexit and the Transatlantic relationship: The new paradigms of the Trump era. Revue Lisa. [In English].

16. National Security Capability Review. (2018). Gov. UK. [In English].

17. National Security Strategy and Strategic Defence and Security Review. (2015). Gov.UK. [In English].

18. PM statement to the house on the integrated review. (2020, November, 19). Gov.UK. [In English].

19.Storey I. (2020, November). Can the UK achieve its Navan ambitions in the indo -pacific? The Diplomat. [In English].

20.Syria crisis response summery. (2021, August). Forreign, commonwealth and development office. [In English].

21. The United Kingdom: Background, Brexit, and Relations with the United States. (2021, April).

Congressional research service. https://bit.ly/3xN90hl. [In English].

22. UK and Japan strengthen defence tie. (2017, December). Gov.UK. [In English].

23. UK and US stenghten maritime aviation cooperation. (2017, January). Gov.UK. [In English].

24. Military bases. (2021). US military Bases in the United Kingom. [In English].

25. Military news. (2021). US, UK sign Agreement to merge forces for historic joint carrier deployment. [In English].

Размещено на Allbest.ru