Конфлікти пам’яті. Вуличні маніфестації під час відзначення 250-річних ювілеїв оборони Львова (1905) та Університету Яна Казимира (1912)

Институт украиноведения им. И. Крипякевича НАН Украины кандидат исторических наук, научный сотрудник (Украина)

Конфликты памяти. Уличные манифестации во время празднования 250-летних юбилеев обороны Львова (1905) и Университета Яна Казимира (1912)

События XVII века, празднование которых происходило во Львове в начале ХХ века, известны и исследованы. Более того, их и сейчас используют для формирования исторической политики. Осада Львова является частью украинского национального канона о национально-освободительной борьбе. А дата основания Львовского университета - 1661 год (которая закрепилась в литературе именно во время описываемого в статье юбилея) - официально считается началом истории ЛНУ им. И. Франко. Вместе с тем, меньше внимания уделено тому, как эти истории в начале ХХ века стали частью коллективной памяти, а также инструментом в политическом противостоянии. При том, что и в начале XXI века их актуальность в исторической политике не уменьшилась. Цель статьи - продемонстрировать, как история инструментализуеться политиками для мобилизации своего электората. Рассмотрим два примера: история конфликта, как в случае с осадой, и история на фоне конфликта, когда историческое событие служит аргументом в противостоянии за университет. В обеих ситуациях "защитники исторической правды" кооперируются с "защитниками национальных интересов". Методологическую основу исследования составляют принципы историзма, объективности, системности. Использованы общенаучные и специальные методы исследования: историографического анализа, обобщения, количественный, хронологический, ретроспективный. Научная новизна работы заключается в комплексном анализе состояния изучения вопроса в современной историографии и сопоставление имеющихся данных с доступными свидетельствами того времени. Выводы. Празднование годовщин осады Львова войсками Богдана Хмельницкого в 1655 году и основания Львовского университета в 1661 году были следствием того, что местные польские политики называли "открытием забытой истории". Когда событие из прошлого до 1772 года (то есть со времен разделенной Речи Посполитой) становилась основой для формирования или доработки очередного национального мифа. Так, осада Львова стала примером верности львовского мещанства идеалам Речи Посполитой, а Йосифинський университет превратился в университет Яна Казимира. Побочным следствием такого "открытия истории" было все более сильное обострение межнациональных отношений. Под влиянием революционных событий в России напряжение только возрастало, а газеты пестрели призывами "показать" оппонентам, кто в городе хозяин. И такие случаи уличного противостояния периодически случались.

Ключевые слова: годовщина, юбилей, манифестация, митинг, историческая память, политика.

Nazar D. Kis'

I. Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies National Academy of Sciences of Ukraine PhD (History), Research Officer (Ukraine)

Conflicts of Memory. Street Demonstrations During the Celebration of the 250^th Anniversary of the Defense of Lviv (1905) and the University of Jan Kazimierz (1912)

The events of the 17th century, the anniversaries of which took place in Lviv at the beginning of the 20th century, are well-known, researched and even significant. Moreover, they are still used to promote historical policy. The siege of Lviv is part of the Ukrainian national canon of national liberation struggle. And the date of the founding of Lviv University in 1661 (which was enshrined in the literature during the anniversary described in the article) is officially considered the beginning of the history of Ivan Franko Lviv University. At the same time, less attention is paid to how these stories became part of the collective memory in the early twentieth century, as well as a tool in political confrontation. Despite the fact that at the beginning of the 21st century their relevance in historical politics has not diminished. The aim of the article is to demonstrate how history is instrumentalized by politicians to mobilize their electorate. In this case, these are two examples: the history of the conflict, as in the case of the siege, and the history against the background of the conflict, when an ancient event serves as an argument in opposition to the university. In both situations, "defenders of historical truth" cooperate with "defenders of national interests." The methodological basis of the study comprises the principles of historicism, objectivity and systematics. General scientific and special research methods were used in solving the set tasks: historiographical analysis, generalization, quantitative, chronological, retrospective. The scientific novelty of the work lies in a comprehensive analysis of the state of study of the issue in modern historiography and comparison of existing data with the available evidence of the time. Conclusions. The commemoration of the anniversary of the siege of Lviv by Bohdan Khmelnytsky's troops in 1655 and the founding of Lviv University in 1661 were a consequence of what local Polish politicians called "the discovery of a forgotten history." When an event from the past (since the time of the divided Rzeczpospolita - Commonwealth) became the basis for the formation of a national myth. Thus, the siege of Lviv became an example of the loyalty of the Lviv citizens to the ideals of the Commonwealth, and Joseph's University became the University of Jan Kasimierz. A side effect of this "discovery of history" was the intensification of interethnic conflicts. Under the influence of revolutionary events in Russia, tensions only increased, and newspapers abounded with calls to "show" opponents who ruled in the city. And such cases of street demonstrations occurred periodically.

Key words: anniversary, jubilee, manifestation, political rally, historical memory, politics.

На початку ХХ століття Рада міста Львова брала активну участь у формуванні польського патріотичного історичного наративу. Зокрема, організовувала відзначення, святкування чи "обходи" різноманітних ювілеїв [Sroka, 2012]. Зважаючи на той факт, що польський та український патріотичні трактування історії місцями були взаємовиключними, не обходилося без конфліктів. Саме такими були випадки із відзначенням в 1905 році 250-ліття оборони Львова від війська Богдана Хмельницького та зі святкуванням у 1912 році 250-річчя Львівського університету.

Постановка проблеми. Самі історичні події, відзначення яких відбувалося у Львові на початку ХХ століття, є ґрунтовно дослідженими. До того ж вони і зараз активно використовуються для формування історичної політики. Так, походи Богдана Хмельницького і облога Львова стали частиною українського національного канону (про "героїчну оборону від козаків та росіян", щоправда, мова переважно не йде). Стосовно ж історії Львівського університету, то дата заснування 1661 року (яка закріпилася в літературі саме під час описуваного ювілею) зараз офіційно вважається початком історії ЛНУ ім. І. Франка.

Водночас історія про те, як згадані історичні події стали частиною колективної пам'яті, а також інструментом у політичному протистоянні, є менш дослідженою. І тепер є чимало охочих використати ті ж таки ювілеї в сучасній історичній політиці.

Аналіз джерел та останніх досліджень. Інформація про те, як Львів кінця ХІХ - початку ХХ століття став містом, де культивувався польський історичний міф, є в працях істориків Харальда Біндера [Binder, 2000], Патріс Домбровскі [Dabrowski, 2004], Маркіяна Прокоповича [Prokopovych, 2009] та Остапа Середи [Середа, 2007]. Ці роботи дають змогу побачити, в яких умовах відбувалися події, про які йтиме мова в цій статті.

Мета статті. Продемонструвати те, як історія (чи це історія конфлікту, як у випадку із облогою, чи то історія на фоні конфлікту, коли давня подія слугує аргументом у протистоянні за університет) інструменталізується політиками для мобілізації свого електорату. Коли "захисники історичної правди" кооперуються із "захисниками національних інтересів".

Виклад основного матеріалу. Обидва ювілеї - облоги Львова 1655 року та започаткування університету в 1661, мали на меті підкреслити польський характер міста. І в обох випадках Рада міста вирішила організувати урочистості, не озираючись на думку українських політиків.

Зрозуміло, що кардинально різне сприйняття "оборони Львова" не залишало простору для порозуміння. Для поляків це була річниця "вірності Короні", для євреїв - "спасіння від козаків", тоді як для українців - ювілей невдалої спроби "звільнення від лядської неволі". Тому у випадку 1905 року можемо говорити про дві паралельні події: відзначення оборони поляками, та вшанування гетьмана Богдана Хмельницького українцями. Ситуація була напружена, адже заходи проходили на тлі революції в Росії, інформації про тамтешні єврейські погроми, а також активізації вуличного протистояння в самому Львові [Середа, 2007: 303].

Річниця "заснування Університету" у 1912 році теж не відбувалася в спокійній атмосфері. Це був час напруженого протистояння між українцями та поляками за майбутнє українського університету у Львові. І хоча найгарячіша фаза конфлікту (вбивство українського студента Адама Коцка) була вже позаду, перманентно проходили віча, наради і демонстрації студентів, а політики різних таборів порушували питання щодо університету на рівні Сейму та Державної Ради. Поляки відстоювали ідею про те, що у Львові може існувати лише один - польський - університет. А ювілей "заснування у 1661 році" став черговим аргументом у цій дискусії.

В обох випадках організатори прагнули залучити якнайбільшу кількість учасників, аби продемонструвати "присутність у місті" та готовність відстоювати свою "історичну правду" будь-якими методами. Рада міста, як і зазвичай в таких випадках, подбала про святкові богослужіння в Латинській катедрі, про зали для урочистих академій, а також про друк спеціальних брошур на історичну тематику. Одна була присвячена "обороні Львова від козаків та росіян", інша - "першому заснуванню львівського університету королем Яном Казимиром" [[Б.а.]. (1905). Dwustopi^csziesi^ta rocznica obl^zenia mista Lwowa przez Bohdana Chmielnickiego. Gazeta Lwowska. Nr. 259; [Б.а.]. (1905). Rocznica obl^zenia Lwowa. Kurjer Lwowski. Nr. 315]. історія конфлікт університет

Ще одним, дуже важливим на початку ХХ століття способом політичної мобілізації були вуличні акції - походи, віча, паради. У 1905 році мітинг влаштували українці, у 1912 вулицю повністю контролювали поляки. Промови, які лунали під час цих заходів, були більш радикальними і однозначними, аніж під час лекцій чи академій. Тож можуть дати чіткіше розуміння тенденцій, які панували в тогочасному політикумі.

Українське віче для вшанування Богдана Хмельницького (1905 рік)