Особливості джерел з історії повсякдення 90-х років ХХ століття

Размещено на http://allbest.ru

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Особливості джерел з історії повсякдення 90-х років ХХ століття

Шауренко Анна Володимирівна кандидат історичних наук,

доцент кафедри всесвітньої історії та методик навчання,

Анотація

Українська історична наука до 1991 року опиралася на основні принципи радянської ідеології. З початком суверенного життя серед науковців спостерігається гостра зацікавленість до буденності суспільства та особи. Кожен допитливий дослідник історії шукає шляхи виявлення джерел інформації і якщо сфера інтересів торкається сучасного історичного періоду виникають певні труднощі для досягнення поставленої мети.

Дослідження історії періоду незалежності спрямовані на аналіз політичних, економічних, культурних перетворень в державі, проте питання повсякденного життя населення України є маловивченим. Це зумовлено браком повноцінної джерелознавчої бази та пріоритетом наукової еліти до вивчення більш ранніх етапах розвитку суспільства. Кожен аспект буденного життя українця має свою документалістику. Фундаментом проблематики дослідження сьогодення складають різні за характером, походженням, формою і змістом опубліковані й неопубліковані документи та матеріали. Звичні для історика матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України втрачають естафету першості через особливості термінів надходження документів до фондів установи. Відповідно, вектор пошуку джерел спрямовується на документи поточних архівів, що розглядається нами у публікації.

Особливістю роботи з поточними архівами є те, що за період незалежності України, чимало установ було реорганізовано, перейменовано, змінено адресу розміщення та кадровий склад. Як наслідок, документи ще на початковій ланці свого збереження частково були втрачені. У науковій статті окрема увага звертається на офіційні документи - законодавчо-нормативні акти вищих органів влади та управління необхідні. Без них історик втратить загальну мапу дослідження. Бонусом для науковця є можливість ознайомлення з державними документами на просторах Інтернет ресурсів. У нашому дослідженні йде мова про специфіку інформації з питань повсякдення у періодичній пресі, крізь призму статистики, художньої літератури, фотографій, кінострічок, документів особового походження, опитування та результатів моніторингу. У висновках зазначено принципи класифікації джерел та особливості роботи з інформацією.

Ключові слова: джерело, історія повсякдення, пошук інформації, архіви, преса, документи.

Abstract

Features of sources of the history of behavior in the 1990-s of the XX century

Shaurenko Anna Volodymyrivna PhD (History), Associate Professor of the Department of world history and teaching methods, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University

Ukrainian historical science until 1991 relied on the basic principles of the Soviet ideology. With the beginning of sovereign life among scientists, there is a keen interest in the everyday life of society and personality. Every inquisitive researcher of history is looking for ways to identify sources of information, and if the area of interest affects the modern historical period, there are certain difficulties in achieving this goal.

History research of the independence period are aimed at analyzing the political, economic, cultural transformations in the state, but the issue of everyday life of the population of Ukraine is poorly understood. This is due to the lack of a full-fledged source study base and the priority of the scientific elite for studying at earlier stages of the development of society.

Every aspect of the everyday life of a Ukrainian has its own documentary. The foundation of the problematics of the present research are published and unpublished documents and materials different in nature, origin, form and content. The materials of the Central State Archive of the Supreme Authorities and Administration of Ukraine, which are familiar to the historian, are losing the baton of superiority due to the peculiarities of the timing of receipt of documents in the funds of the institution. Accordingly, the source search vector is directed to the documents of the current archives, which we consider in the publication. A feature of working with current archives is that during the period of independence of Ukraine, many institutions were reorganized, renamed, their address and personnel were changed. As a result, the documents were partially lost even at the initial stage of their storage. In a scientific article, special attention is paid to official documents - legislative and regulatory acts of the highest authorities and administration are necessary. Without them, the historian will lose the overall research map. A bonus for a scientist is the opportunity to get acquainted with state documents on the Internet resources. In our study, we are talking about the specifics of information on everyday life in the periodical press, through the prism of statistics, fiction, photographs, films, documents of personal origin, a survey and monitoring results.

In conclusion, the principles of classification of sources and features of working with information are indicated.

Keywords: source, history of everyday life, information retrieval, archives, press, documents.

Вступ

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку, через призму збільшення інтересу до суб'єктивної сторони минулого, історична наука виявляє значний інтерес до буденного життя суспільства та особи. Загострена цікавість до повсякденності є ознакою зміни парадигм, значущих соціальних культурних проектів. Упродовж останніх десятиліть, після так званого антропологічного повороту в історіографії, у моду історичних зацікавлень увійшло все, що оточує людину: що вона робить, що їсть, як працює, чим хворіє, як організовує свій побут та родинне життя. Так як сучасна історія досить дискусійна, політичнозалежна, то і працюють з нею науковці вибірково, зосередивши увагу на більш ранніх періодах розвитку суспільства чи окремих історичних векторах. Проте, це не зупинило нас торкнутися питань повсякдення саме років Незалежної України, що робить статтю не лише актуальною, але й цікавою для загалу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історія повсякденності є предметом досліджень як закордонних так і вітчизняних дослідників. Проте більшість їх робіт присвячені загально-теоретичним питанням, що не є основою нашої статті. Цікавим доробком у вивченні історії повсякденності є праці Верменич Я. В. [1] та Коляструк О. А. [3]. Аналізуючи сфери інтересів українських дослідниць, особливої уваги заслуговує методологія історії повсякдення та історіографія досліджуваних тем. Так, про пошук, опрацювання і використання історичних джерел пише Калакура О.С. [2], проблеми української археографії ХХ-ХХІ століття підіймає у своїх працях Міронова І. С. [5]

Мета статті. З'ясувати і проаналізувати особливості джерел з історії повсякдення 90-х років ХХ століття на території сучасної України.

Виклад основного матеріалу

Будь-яке наукове дослідження розпочинається з пошуку і виявлення джерел. Джерелознавча методика виробила систему засобів і прийомів, яка дає змогу швидко зорієнтуватися в інформаційному просторі, виокремити місце зберігання джерел і перейти до їх безпосереднього дослідження. Джерела повсякденності часто не мають чіткої системності та ієрархічності, вони переважно фрагментовані, мозаїчні. Історику повсякденності нерідко, як археологу, доводиться з уламків вибудовувати ціле. Кожен аспект буденного життя українця має свою документалістику. Джерельну база проблематики дослідження повсякденного життя складають різні за характером, походженням, формою і змістом опубліковані й неопубліковані документи та матеріали. україна історичний хронологічний адрес

До першої групи джерел, належать архівні матеріали. Різні за своїм змістом вони зосереджені переважно у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України, відомчих, обласних та громадських архівах. Наприклад, у Фонді Р-2 «Кабінет міністрів України» містяться постанови, накази, інформації, звіти, листи, які дають можливість прослідкувати матеріали з питань економічного та соціального розвитку України у перші роки незалежності [10-11]. Однак інформація представлена у цьому фонді стосувалася всієї території України і відповідно до її адміністративно-територіального поділу, не розглядалася в розрізі областей. Якщо зазирнути в архівосховища Державних архів Вінницької Кіровоградської, Черкаської областей, то на момент написання статті там документи представлені лише до 1995 року.

Документи та матеріали, в регіональному розрізі, знаходяться при архівах обласних Департаментів (Управління). Це, як правило, поточні архіви, що містять діловодну документацію, різні за характером документи: накази, розпорядження, постанови, рішення, доповіді, пояснювальні записки, довідки, статистичні дані, річні звіти. Особливістю пошуку джерел за цим вектором є проблеми організації архівної системи в Україні. Незважаючи на низку позитивних змін у сфері архівістики та прийняття Верховною Радою України в грудні 1993 р. Закону «Про Національний архівний фонд і архівні установи» науковці не мають вільного доступу до ряду потрібних документів через їх часткову відсутність у фондах. Щоб зрозуміти специфіку проблеми варто зазирнути у сам процес організації збереження документів.

Розрізняють поточні й постійні архіви. Первинні документи комплектуються у хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і супроводжуються відповідною довідкою для архіву. Документи зберігаються в закритих шафах або спеціально відведеному приміщенні за встановленим порядком. Бланки суворого обліку повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах, що забезпечують їх збереження. Всі прийняті на зберігання справи реєструються в архівній книзі, що полегшує знаходження документа у випадку необхідності. Для поточного архіву відводять спеціальні шафи, ключі від яких знаходяться в особи, відповідальної за зберігання архіву. Постійний архів розміщується у спеціально обладнаному приміщенні [6].

Аналізуючи вище зазначене робимо висновки: установа повинна мати архіваріуса чи архівіста (компетентного працівника з питань збереження документів) та приміщення відповідно до норм збереження документів. А це додаткова посада, яка має оплачуватися та зайві квадратні метри, які теж не просто знайти. Крім того, за період незалежності України, чимало установ було реорганізовано, перейменовано, змінили адресу розміщення та кадровий склад. Як наслідок, документи ще на початковій ланці свого збереження могли бути втрачені.

Крім того, орієнтуючись на основний нормативно-правовий акт, який застосовується для визначення строків зберігання документів, їх відбору на постійне чи тривале зберігання або для знищення - «Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» чимало документів знаходяться на проміжному етапі збереження і є недоступними для вивчення питань сьогодення через часові обмеження [7]. Більшість діючих в Україні систем науково-довідкового апарату архівів незручні у користуванні, оскільки розраховані на візуальний метод пошуку інформації. Проте архівні установи поступово доповнюються сучасними інформаційними системами НДА, активно застосовується комп'ютеризація і, можливо, в недалекому майбутньому, науковці зможуть якісно працювати з інформацією у зручний для себе час незалежно від вибору теми та її хронологічних меж.

Другу групу складають законодавчо-нормативні акти вищих органів влади та управління. Важливе місце посідає Конституція країни, галузеві законодавчі акти, підзаконні нормативно-правові акти. Сюди варто додати і міжнародні договори, тексти виступів державних та політичних діячів, офіційно-ділову документацію органів влади, програмні документи політичних партій. Наприклад, правове регулювання окремих напрямків побутового та культурного розвитку України відображається в Законах «Про зв'язок» (1995 р.), «Про музеї та музейну справу» (1995 р.), «Про пріоритетність соціального розвитку села та АПК в народному господарстві» (1997 р.), «Про охорону культурної спадщини» (2000 р.), «Про планування і забудову територій» (2000 р.) тощо. Бонусом для науковця є можливість ознайомитися з державними документами на просторах Інтернет ресурсів - офіційний веб-портал «Верховна Рада України» (http://iportal.rada.gov.ua), інформаційно-правовий портал «Закони України» (http://uazakon.com/index.htm ), головний правовий портал України «Ліга Закон» (http://www.ligazakon.ua/ ) та ін.

Офіційні законодавчі, розпорядчо-нормативні, виробничо-ділові документи, ділове листування проливають світло на масову повсякденність трудового процесу, суспільного життя, стосунків між різними владними і громадськими інститутами, судово-слідчі документи надають можливість простежити соціальні відхилення, прояви девіантної поведінки тощо. Офіційні документи необхідні, без них історик втратить загальну мапу дослідження. Але, офіційні документи є продуктом відбору. Великі групи документів, з якими працює історик, містять матеріал вибірковий за своїм характером. Його відбір залежав як від особистих уподобань автора даного джерела, так і особливо від панівних у його час і його соціальній групі ціннісних настанов.

Наступну групу джерел становлять публікації у періодичній пресі. За структурою викладу матеріалу видання можуть містити тематичні «проблемні» публікації, короткі повідомлення про події, деталізовані звіти, аналітичні матеріали, щотижневу хроніку. На сторінках газет розміщуються унікальні відображення повсякденності українського люду. Різноманітні реклами й оголошення дають можливість детально «прочитати» щоденне життя суспільства: що читали, передплачували, обговорювали, дивилися, купували, одягали, носили; куди мандрували; у що вкладали гроші; де і за яку платню працювали, в який спосіб відпочивали; як облаштовували побут тощо.

Матеріал, що стане доповненням у пошуковій роботі періодики розміщений переважно у Відділі формування та використання газетних фондів при Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського та у фондах Обласних універсальних бібліотек. Умовно періодику можна поділити на центральні газети офіційного характеру, обласні та районні видання. Наприклад, робота центральних органів влади, а також події, що відбувалися на державному рівні знайшли відображення в статтях «Урядового кур'єру». На сторінках «Сільських вістів» друкувалися матеріали про освіту, медицину, культуру та достаток селян. Цікавими є публікації газети «Культура і життя». Назви обласних видань, як правило, перегукуються з найменуванням самої області або напрямом, на якому спеціалізується видання. Окремий масив джерел у дослідженні буденності складають дані статистичних збірників, містять цифрові показники, що певною мірою характеризують соціально-економічний, демографічний і культурний потенціал усієї країни або окремих її регіонів. Статистичні збірники дають змогу простежити динаміку розвитку культурної, освітньої, соціально-побутової, транспортної, медичної сфер життя. У дослідженнях використовуються офіційні дані, вміщені у статистичних збірниках, бюлетенях, які видані Державним комітетом статистики України (Держкомстат), Головним управління регіональної статистики та обласними управліннями статистики.

У контексті дослідження побуту та дозвілля періоду Незалежності, важливе значення мають статистичні дані, які знаходяться у фондах поточних архівів обласних управлінь статистики. Якщо статистичний збірник чи бюлетень висвітлює питання в комплексі по області, то матеріали, що зберігаються у справах державних установ містять відомості в районному розрізі, чітко розмежовуються село, місто, роки.

Проте названа інформація потребує критичного аналізу, ступінь їх достовірності визначається політичною кон'юнктурою, оскільки політичні сили, що періодично приходили до керма виконавчої влади, як правило намагаються вплинути на статистичні дані для того, аби представити перед суспільством правильність власних рішень.

Про повсякденність може свідчити ледь не будь-який людський документ, що на макрорівні зливається у повсякденність епохи, суспільства. Відтворити і зрозуміти сучасну буденність можна використовуючи документи особового походження: листи, щоденники, спогади тощо. Але через «свіжість» подій, власники таких документів не наважуються оприлюднити свої думки на загал. Крім того, наприклад, спогади, що також є унікальним людським документом, який дає свідчення про час і про людину в ньому, через епізодичність людської пам'яті та емоції може не показати цілісної картини. Важливим, хоч і своєрідним, джерелом для вивчення повсякденності є художня література. Завдяки розгорнутому авторському опису вимальовується загальне уявлення про морально-психологічний клімат описаного періоду детальна характеристика матеріально-побутових умов життя людей. Під час досліджень, не варто ігнорувати роль фотографії, що на перший погляд видається лише застиглою копією побаченого фотографом, але може бути вдалим і промовистим «кадром» з життя людини і суспільства, за яким можна розгорнути цілу стрічку життя. Історик повсякденності ХХ-ХХІ ст., на відміну від інших історичних епох, має унікальне, універсальне джерело - кінострічки. Хронікальні й тематичні документальні стрічки, художнє і навіть аматорське кіно забезпечують історика повсякденності виключним оригінальним матеріалом для реконструкції реалій щоденного життя людей у праці, навчанні, на відпочинку [3-4]. За основну джерельної бази можуть слугувати також неопубліковані матеріали, зібрані як автором дослідження, так і колективом польових студій. До джерел цього типу належать і різноманітні опитування та моніторинги громадської думки.

У пошуках інформації доречним є використання результатів соціологічних опитувань Інституту соціології НАН України, матеріали дослідження Інституту Горшеніна, робота недержавних аналітичних центрів (Український центр економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова). Не менш важливим джерелом для дослідження повсякденної історії є інформаційні ресурси Інтернету. Оскільки дослідження торкається проблематики періоду новітньої історії, то для роботи стає характерним використання електронних носіїв інформації зі світової мережі. В одному інтерв'ю, Наталія Яковенко влучно зазначила «Лише наївний історик сліпо вірить джерелу, натомість фахово зрілий - ніколи. Робота з джерелом - це азартна гра, таке собі розгадування кросворду. Адже джерела за означенням не можуть розповісти «стерильної правди». Перший бар'єр опору - це те, що джерело склала людина, в якої були власні життєві пріоритети. Другий бар'єр міститься всередині самого історика - це його світогляд, його родинні, освітні, релігійні та культурні навички й стереотипи часу, в якому він живе. Врешті, третій бар'єр до певної міри «об'єктивний» - це усталені в науці стандарти опису історії, а в різний час, додам, вони були різними» [9]. Варто додати і четвертий бар'єр - особливості організації збереження джерел з питань новітньої історії України. Адже маючи знання, вміння та володіючи методологічними засадами пошуку інформації, науковець не завжди може реалізувати поставлені завдання скориставшись фондами архівів.

Тому, працюючи з джерельною базою історії повсякдення необхідно чітко окреслити кордони пошуку інформації та працювати комплексно з різними групами джерел. Життя людей багатогранне (Ким працювали? Де мешкали? Що їли? Як одягалися? Якими були освіта, культура, медицина, релігія, дозвілля?) і соціальні прошарки різні (містяни, селяни, медики, освітяни, залізничники.), тому, лише обравши конкретний пошуковий вектор, можна досягти поставленої цілі.

Висновки

Отже, класифікація джерел історії повсякдення проходить за принципом їх фондоутворення та функціональним призначенням. Інформаційну базу поділяємо на кілька груп: архівні матеріали, законодавчо-нормативні акти вищих органів влади та управління, публікації в періодичній пресі, дані статистичних збірників, художня література, фотографії, кінострічки, опитування та результати моніторингу, документи особового походження, інформаційні ресурси Інтернету - кожна з яких має свою специфіку пошуку.

Виявлення джерел і методика їх опрацювання залежить як від самого науковця так і від особливостей організації збереження першоджерел в Україні. Але, якщо дослідник вже має орієнтир місця накопичення інформації з теми, що досліджується, то його праця стає в рази продуктивнішою.

Література

1. Верменич Я. В. Локальна історія як науковий напрям: традиції й інновації / ред. В. А. Смолій. Київ : Ін-т історії України, 2012. 284 с.

2. Історичне джерелознавство: підручник / Я. С. Калакура, І. Н. Войцехівська, С. Ф. Павленко, Б. І. Корольов, М. Г. Палієнко. Київ: Либідь, 2002. 488 с.

3. Коляструк О. А.Джерела з історії повсякденності / ред. В. М. Даниленко. Київ : Ін-т історії України НАН України, 2010. Т. 1 : Повоєнна Україна: нариси соціальної історії (друга половина 1940-х - середина 1950-х рр.). 351 с.

4. Коляструк О. А. Документи особового походження як джерела з історії повсякденності. Український історичний журнал. 2008. № 2. С. 145-153.

5. Міронова І. С. Історичне джерелознавство та українська археографія : спецкурс з джерелознавства, історіографії та методики викладання історії. Миколаїв : Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили, 2017. 208 с.

6. Організація зберігання документів. Архівний центр «Архіваріус». URL: https://archive-ukraina.com.ua/uk/stati/69-organizaciazberigannia.html

7. Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів: Наказ від 12. 04. 2012 р. № 578/5. URL: https://hrliga.com/docs/Nakaz_578-5.htm.

8. Про Національний архівний фонд та архівні установи : Закон України від 24. 12. 1993 р. № 3814 XII. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T381400.html (дата звернення: 19.10.2022)

9. Хмельовська О. Наталя Яковенко: «Лише наївний історик сліпо вірить джерелу, натомість фахово зрілий - ніколи». Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. URL: http://archeos.org.ua/?p=12698 (дата звернення: 19.10.2022).

10. ЦДАВО України, ф. Р-2, оп. 15, т. 10 Кабінет міністрів України 1995 р.

11. ЦДАВО України, ф. Р-2, оп. 15, т. 6 Кабінет міністрів України 1991 р.

References

1. Vermenych, Ya. V. (2012). Lokalna istoriia yak naukovyi napriam: tradytsii y innovatsii [Local history as a scientific direction: traditions and innovations]. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy [in Ukrainian].

2. Kalakura, Ya. S., Voitsekhivska, I. N., Pavlenko, S. F., Korolov, B. I. & Paliienko, M. H. (2002). Istorychne dzhereloznavstvo: pidruchnyk [Historical source study: textbook]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

3. Koliastruk, O. A. (2010). Dzherela z istorii povsiakdennosti [Sources on the history of everyday life]. (Vols. 1). V. M. Danylenko (Ed.). Kyiv : In-t istorii Ukrainy NAN Ukrainy [in Ukrainian].

4. Koliastruk, O. A. (2008). Dokumenty osobovoho pokhodzhennia yak dzherela z istorii povsiakdennosti [Documents of personal origin as sources for the history of everyday life]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 2, 145-153 [in Ukrainian].

5. Mironova, I. S. (2017). Istorychne dzhereloznavstvo ta ukrainska arkheohrafiia : spetskurs z dzhereloznavstva, istoriohrafii ta metodyky vykladannia istorii : navch. Posib [Historical source study and archeography: a special course on source study, historiography and methods of teaching history]. Mykolaiv : Vyd-vo ChNU im. Petra Mohyly [in Ukrainian].

6. Arkhivnyi tsentr «Arkhivarius». [The archived center is «Archivist»]. archive-ukraina.com.ua. Retrieved from https://archive-ukraina.com.ua/uk/stati/69- organizaciazberigannia.html [in Ukrainian].

7. Nakaz «Pro zatverdzhennia Pereliku typovykh dokumentiv, shcho stvoriuiutsia pid chas diialnosti derzhavnykh orhaniv ta orhaniv mistsevoho samovriaduvannia, inshykh ustanov, pidpryiemstv ta orhanizatsii, iz zaznachenniam strokiv zberihannia dokumentiv» [On approval of the List of standard documents created during the activities of state bodies and local governments, other institutions, enterprises and organizations, indicating the periods of storage of documents]. (n.d.). hrliga.com. Retrieved from https://hrliga.com/docs/Nakaz_578-5.htm. [in Ukrainian].

8. Zakon Ukrainy «Pro Natsionalnyi arkhivnyi fond ta arkhivni ustanovy» [On the National Archival Fund and Archival Institutions: Law of Ukraine]. (n.d.). search.ligazakon.ua Retrieved from http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T381400.html [in Ukrainian].

9. Khmelovska, O. Natalia Yakovenko: «Lyshe naivnyi istoryk slipo viryt dzherelu, natomist fakhovo zrilyi - nikoly». [Natalya Yakovenko: «Only a naive historian blindly believes the source, but a professionally mature one never»]. Instytut ukrainskoi arkheohrafii ta dzhereloznavstva im. M. S. Hrushevskoho. archeos.org.ua. Retrieved from http://archeos.org.ua/?p=12698 [in Ukrainian].

10. TsDAVO Ukrainy, (1995). f. R-2, op. 15, t. 10 [Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine]. Kabinet ministriv Ukrainy [in Ukrainian].

11. TsDAVO Ukrainy, (1991). f. R-2, op. 15, t. 6 [Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine]. Kabinet ministriv Ukrainy [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru