Наукова біографія видатного українського металурга професора О. О. Шатагіна (1932-2016 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наукова біографія видатного українського металурга професора О.О. Шатагіна (1932-2016 рр.)

Журило Дмитро Юрійович, кандидат технічних наук, доцент, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

Анотація

У статті розглянуто основні науково-технічні досягнення видатного металурга і професора-ливарника Олега Олександровича Шатагіна (1932 - 2016), наведено деякі біографічні дані вченого і педагога, основні сфери застосування машин безперервної дії та отримані результати. Описуються розробки вченого та дослідника, висвытлено проблеми світової металургії, про перші спроби суттєво зменшити втрати металу при розливанні сталі, пояснюється, завдяки чому в другій половині ХХ століття вдалося змінити архаїчний лад металургії, що прискорило технічний прогрес.

Олег Шатагін - вчений зі світовим ім'ям, автор однієї з провідних технологій розливки сталі та кольорових сплавів - горизонтального безперервного лиття. Наведено причини, через які він залишив наукову діяльність і звернувся до викладацької праці. Вчений очолював кафедру ливарного виробництва Харківського політехнічного інституту 12 років.

На основі власних досліджень вченому та винахіднику вдалося отримати наукові основи та практичні навички побудови оригінальних установок для гарячої обробки металів - машин для горизонтального безперервного лиття сталі та сплавів. Наведено результати наукової діяльності вченого і викладача, які містять 9 захищених кандидатів і одного доктора наук, понад 1000 авторських свідоцтв і патентів, понад 350 статей.

Результати роботи О.О. Шатагіна дозволили забезпечити значне збільшення виробництва металу за рахунок оптимального використання наявних ресурсів і модифікації застарілих технологій. У 1985 році у складі творчого колективу вчений був удостоєний премії Ради Міністрів СРСР.

Таким чином, Олег Олександрович Шатагін був одним з видатних інженерів свого часу, видатним педагогом і вченим, який збагатив вітчизняну технічну літературу фундаментальними працями з безперервного лиття. Роботи Олега Шатагіна не втратили свого значення і сьогодні і служать третьому поколінню фахівців у галузі безперервного лиття.

Ключові слова: безперервне лиття, Шатагін, УкрНДІМет, Харківський політехнічний інститут, сталь, машина безперервного лиття, бронза, мідь.

Abstract

SCIENTIFIC BIOGRAPHY OF THE PROMINENT UKRAINIAN METALLURGIST PROFESSOR O.O. SHATAGIN (1932-2016)

Zhurylo Dmytro Yuriyovych Candidate of Technical Sciences, Associate Professor National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute

The main scientific and technical achievements of the outstanding metallurgist and foundry professor Oleg Oleksandrovich Shatagin (1932 - 2016) are considered in the article. The article provides some biographical data of the scientist and teacher, the main areas of application of continuous machines, and the results obtained. The article describes the development of a scient ist and researcher, tells about the problems of world metallurgy, about the first attempts to significantly reduce metal losses during steel casting, explains why, in the second half of the 20-th century, it was possible to change the archaic traditions of metallurgy, which will dramatically accelerate technical progress.

Oleg Shatagin is a world-renowned scientist, the author of one of the leading technologies for hot processing of steel and non-ferrous alloys - horizontal continuous casting. The reasons why the outstanding engineer left production and scientific activities and turned to teaching activities are given. He headed for 12 years the department of foundry production at Kharkiv Polytechnic Institute.

On the basis of his own research, the scientist and inventor managed to obtain the scientific foundations and practical skills of building original installations for hot processing of metals - machines for horizontal continuous casting of steel and alloys. The results of the scientific activity of the scientist and teacher are given, which include 9 protected candidates and one doctor of sciences, more than 1000 author's certificates and patents, more than 350 articles and theses.

The results of the work of O.О. Shatagin made it possible to ensure a significant increase in metal production due to the optimal use of existing resources and the modification of outdated technologies. In 1985, as part of the creative team, he was awarded the Prize of the Council of Ministers of the USSR.

Thus, Oleg Oleksandrovich Shatagin was one of the outstanding engineers of his time, an outstanding teacher and scientist who enriched the domestic technical literature with fundamental works on continuous casting. The works of Oleg Shatagin have not lost their significance even today and serve the third generation of specialists in the field of continuous casting.

Keywords: continuous casting, Shatagin, UkrNDIMet, Kharkiv Polytechnic Institute, steel, continuous casting machine, bronze, copper.

металург вчений шатагін сталь

Постановка проблеми

В історію техніки увійшло чимало інженерів і винахідників, які змогли, якщо не змінити хід розвитку людської цивілізації, то істотно вплинути на його прискорення і направити його в потрібне русло. Одним з таких локомотивів наукової революції був видатний український вчений Олег Олександрович Шатагін (1932-2016 рр.). Йому вдалося винайти і запровадити в промислове виробництво процес горизонтального безперервного лиття. Це - значний винахід в галузі металургії та ливарного виробництва. При різкому зниженні втрат сировини, з'являлася можливість отримувати велику кількість якісного продукту, на який був широкий попит.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проведений історіографічний аналіз свідчить про відсутність комплексного дослідження, спрямованого на відтворення наукової біографії видатного вченого. На жаль, результати робіт, виконаних О. О. Шатагіним в галузі металургії та ливарництва, його внесок у розвиток промислової революції, деталі його біографії не отримали належного розгляду і майже не зустрічаються в вітчизняній літературі з історії техніки, хоча оглядово і згадуються в роботах його учнів [1-5].

Метою даної статті є проведення комплексного історико- біографічного дослідження основних етапів життя і творчості видатного українського вченого, професора О.О. Шатагіна, зробити об'єктивну оцінку спадщини вченого, дослідника і винахідника в галузі ливарництва та металургії. При виконанні дослідження було застосовано методи: історико-біографічний, історико-хронологічний, ретроспективний та джерелознавчого аналізу. Джерельну базу дослідження склали матеріали фондів Державного архіву Харківської області (фонд Р-6198), Центрального державного науково-технічного архіву України (ЦДНТАУ) (фонд 1 - 22), архіву «УкрНДІМету», архіву НТУ «ХПІ».

Виклад основного матеріалу

Олег Олександрович Шатагін з'явився на світ 4 серпня 1932 року в м Викса Нижегородської області в сім'ї службовців. У цьому місті він закінчує металургійний технікум і пов'язує свою діяльність з гарячою металообробкою. Залишившись (внаслідок нещасного випадку) без опіки мами, Феодосії Василівни, молодий чоловік успішно закінчує технікум і вступає в 1951 році в Горьківський політехнічний інститут. Незабаром Олег Олександрович втрачає і батька, Олександра Дмитровича.

Обмежені матеріальні обставини призводять його до рішення відкласти на деякий час отримання вищої освіти. Рік він працює на виробництві - спочатку підручним сталевара на розливанні сталі, а потім і майстром розливання на новотульському металургійному заводі [6, с. 21]. Після напрацювання виробничого досвіду, Олег Олександрович відновлюється в Дніпропетровському металургійному інституті, який і закінчує в 1957 році. Чималу роль у долі молодої людини зіграла одна з тіток Олега Олександровича, яка на довгі роки замінила йому батьків. За розподілом у 1957 році молодий інженер - металург потрапляє до Українського науково-дослідного інституту металів (УкрНДІМет) Міністерства ЧМ СРСР, де і працював до 1960 року молодшим науковим співробітником [6, с. 22].

Основними напрямками науково-дослідної діяльності УкрНДІМету в галузі сталеплавильного, доменного і прокатного виробництва завжди були розробка нових марок чавуну і сталі, більш економічних профілів прокату, дослідження по витраті енергії на прокатних станах, виробництву транспортного металу, термічній обробці, металознавству, ливарній справі, організації виробництва і праці, техніці безпеки в чорній металургії, розробка методів контролю технологічних процесів і якості металу [6, с. 23].

В Інституті молодий інженер потрапляє до відділу, яким керував видатний безперервник, Володимир Тимофійович Сладкоштеєв, згодом Лауреат Державної премії СРСР. І починається спільна робота з удосконалення розливання сталі. Кінець 1950 - х років - це час інтенсивного відновлення зруйнованої у війну промисловості, розробки і впровадження у виробництво безперервного розливання сталі в СРСР. У травні 1955 р. увійшла в дію промислова установка на заводі «Червоне Сормово», експлуатація якої дозволила отримати безцінний досвід проектування, підготовки персоналу та встановлення оптимальних режимів розливання і стану обладнання. В її налагодженні брав участь і молодший науковий співробітник Олег Шатагін [7, с. 1]. На початку 1960-х років безперервна розливка сталі тільки починала отримувати свій розвиток в світі.

30 червня 1960 року було успішно запущено в мартенівському цеху Донецького (а у той час ще м. Сталіно) металургійного заводу (ДМЗ) установку промислового безперервного розливання сталі (УНРС). Ще була не відпрацьована технологія безперервного розливання сталі, були відсутні наукові основи процесу, та й продуктивність машин була невеликою [8, с. 4].

Самі машини безперервного розливання сталі того часу були виключно вертикального типу, висотою до 12 поверхів. Для їх устрою зазвичай доводилося будувати нову будівлю, подавати розплавлену сталь на верхній поверх, або на ньому розташовувати плавильний агрегат, а готовий злиток видаляти вниз в спеціально виготовленому колодязі [9, с. 3]. Не треба бути металургом, щоб зрозуміти, що машини такої конструкції в експлуатації були небезпечними. Але на той час це було останнє слово науки і техніки. Історія зберегла імена першопроходців, які відпрацювали технологію на виробництві. Це: начальник лабораторії безперервного розливання сталі ДМЗ О.М. Кондратюк, начальник УНРС В.М. Бордюгов та старший майстер розливання Д.О. Дюдкін. Перша промислова в Україні установка безперервного розливання сталі мартенівського цеху ДМЗ стала випробувальним полігоном для розвитку технології і вдосконалення обладнання безперервного лиття заготовок в СРСР [4, с. 24].

У той час панувала думка, що безперервним литтям раціонально відливати виключно низьковуглецеві сталі, а леговані слід відливати в виливниці. Цю думку обґрунтовували тим, що леговані сталі інтенсивно зношують кристалізатор машини безперервного лиття, що може призвести до аварій. Можливо, це і призвело В.Т. Сладкоштєєва і О.О. Шатагіна до створення нових конструкцій машин безперервного лиття - радіального і горизонтального типів. Практика довела правоту цих вчених. Першу в світі радіальну УБРС було створено в Українському інституті металів під керівництвом В.Т. Сладкоштеєва в 1962 році [10, с. 4]. Поєднання безперервного розливання з прокаткою, запропоноване вперше в 1960 році академіком А.І. Целіковим, забезпечило підвищення продуктивності УБРС, поліпшило якість і збільшило вихід придатного металу.

Суміщений процес вперше отримав застосування в США, де в 1969 - 1970 рр. потужність введених в експлуатацію суміщених агрегатів безперервного лиття і прокатки досягла 4 млн. т/рік. Продуктивність праці при застосуванні суміщених агрегатів зростала в п'ять-шість разів. За новою технологією зливок надходив у валки прокатного стану гарячим, прямо з кристалізатора УБРС, а його форма зменшувала кількість проходів через прокатні валки. Перша дослідна однорівчакова сортова установка МБЛЗ радіального типу була побудована в 1962 році на заводі УЗТМ, м Єкатеринбург; за кордоном аналогічна установка була побудована в 1963 р.

У 1964 році в світі було всього 5 УБРС радіального типу, а в 1970 р.-- вже 149, тобто близько 50% їх загальної кількості на той час [4, с. 25]. У 1966 р. на заводі УЗТМ, дослідна МБЛЗ була реконструйована з метою забезпечення деформації заготовки до закінчення її затвердіння [11, с. 10]. За розробленим УкрНДІМетом технічним завданням Діпросталлю був виконаний проект і було побудовано в 1965 р. на Руставському металургійному заводі першу в СРСР радіальну УБРС продуктивністю 220 тис. т сталі на рік [10, с. 4 зв.]. УБРС цього типу і сьогодні широко використовуються на металургійних заводах усього світу. Їх перевагами в порівнянні з вертикальними УБРС є в рази менша висота, уныверсальнысть, високі швидкості розливання, можливість отримання необмежених по довжині злитків, значно менші капітальні витрати.

З розвитком технології безперервного лиття змінювалася і термінологія. Якщо на початку промислового освоєння цього виду лиття (1955 рік) основне обладнання називалося УБРС (установка безперервного розливання сталі), то вже до середини 1970-х рр. ХХ сторіччя в термінології було остаточно прийнято МБЛЗ (машина безперервного лиття заготовок) [12, с. 58].

Дещо пізніше під керівництвом іншого видатного безперервника О.В. Носоченка в 1974 році в конвертерному цеху комбінату «Азовсталь» вперше були розлиті безперервним литтям сталі, леговані алюмінієм. Цим було покладено початок безперервним розлив кам не тільки низьковуглецевих сталей звичайної якості (типу Ст. 3...Ст. 5), а й якісним, а згодом і легованим сталям не тільки в Україні, а й у всьому світі [13, с. 56].

Узагальнивши дані проведених досліджень, О. О. Шатагін в 1963 році успішно захищає кандидатську дисертацію і в 1965 р очолює лабораторію безперервного розливання сталі [6, с. 18]. Але не тільки дослідження в галузі металургії були в житті молодого вченого. У 1960 році він вступає в шлюб. У 1961 році в родині народжується дочка Марина [6, с. 43].

Працюючи під керівництвом видатного металурга, В. Т. Сладкоштеева, можна було, спокійно робити свою справу і впевнено рухатися вгору по службових сходах. Але О.О. Шатагін був інженером, який намагався поліпшити відомі технології. Чи багато в світовій практиці знайдеться вчених, які стали батьками - засновниками принципово нових технологічних процесів? Олег Олександрович був з їх числа. До непересічних природних даних він зумів додати посидючість, вміння чітко бачити перспективу, отримав хороші навички до оформлення наукових результатів, виробив легкий стиль написання наукових робіт. Це дозволило йому стати автором понад 350 праць, серед яких дві класичні монографії з безперервного лиття і довідник зі спеціальних видів лиття, що давно стали бібліографічною рідкістю і одночасно настільними книгами безперервників, ливарників і металургів. Кількість патентів і авторських свідоцтв, в яких Олег Олександрович значиться автором і співавтором, перевищує тисячу! З ким із видатних учених можна порівняти його результати? З Томасом Едісоном?

Численні відрядження і наукові дослідження керованої ним лабораторії безперервного лиття призводять молодого металурга до думки: «а якщо розташувати «серце» установки безперервного лиття - кристалізатор не вертикально, а горизонтально»? Те, що численні описи схожих установок не використовуються на практиці, а мають лише рекламний характер, Олега Олександровича не бентежить. Численні дослідження, виконані за підтримки Володимира Тимофійовича Сладкоштеєва дають несподівані результати.

Перша в СРСР дослідна МБЛЗ горизонтального типу була побудована в 1959 році на дослідному заводі УкрНДІМету під керівництвом тоді ще кандидата технічних наук В.Т. Сладкоштеєва і молодшого наукового співробітника О.О. Шатагіна [14, с. 1]. Дослідно-промислова МБЛЗ горизонтального типу була побудована там же в 1962 році. На ній вперше в СРСР були відлиті бронзові заготовки діаметром 53 мм [15, с. 22]. Слід зазначити, що основним напрямком наукових інтересів В.Т. Сладкоштеева залишалися машини радіального типу, а ось Олег Олександрович у своїй діяльності працював саме з машинами горизонтального типу. З 1959 року починається застосування горизонтального безперервного лиття не тільки для розливання сталі, але і для розливання кольорових сплавів, причому не лише в ливарному виробництві, а й в металургії!

Комплекс з 6 машин горизонтального безперервного лиття успішно працюває з 1962 року (і по сьогоднішній день) на Харківському заводі алюмінієво-бронзових сплавів (нині ЗАТ УкрГермет). З ініціативи заводу тигельний металоприймач в процесі експлуатації машини був замінений на стаціонарний індукційний канальний міксер, виконаний на базі печі «Аякс». За 1965..66 рр. на заводі побудували комплекс з шести таких машин для лиття олов'яно-свинцевистих бронз [15, с. 33]. Другий комплекс машин цього типу з 1963 р. працює на об'єднанні «Пролетарський завод» в Ленінграді (нині Санкт-Петербурзі), третій комплекс машин (з 1978 року) - на державному підшипниковому заводі (м. Вологда), а четвертий - на ВО «Рязцветмет» і «Донвторцветмет». Паралельно було побудовано машини на Верх-Нейвинському, Сухо-Ложському і Кольчугинському заводах з обробки вторинних кольорових металів, на Токмацькому дизелебудівному заводі, на Балхашському заводі ОЦМ, київському заводі «Ленінська кузня». Для лиття сталі було розроблено і побудовано горизонтальні машини в НВО «Тулачермет» (1974 р.), на Карагандинському металургійному комбінаті (1985 р.) і заводі «Амурсталь» (1985 р.) [16, дод. 6]. У 1966.. .67 рр. починають лиття олов'яних припоїв на машині горизонтального безперервного лиття на ВО «Рязцветмет» (м. Рязань). Особливістю даної установки було те, що машина мала два водоохолоджуваних кристалізатора, розташованих симетрично щодо вертикальної осі установки. Відповідно, і витягування заготовок виконували в протилежних напрямках [15, с. 42].

Олег Олександрович бере найактивнішу участь у впровадженні в промисловість горизонтальних машин безперервного лиття, проводячи у відрядженнях до 200 днів на рік. Обробка результатів досліджень приводить його до захисту докторської дисертації в 1978 році. Причому економічний ефект від впровадження машин горизонтального безперервного лиття тільки при литті кольорових сплавів перевищував 2,5 млн повновагих радянських карбованців. Але на адресу спеціалізованої ради було направлено анонімний лист, в якому стверджувалося, що докторська дисертація О. О. Шатагіна скомпільована з кандидатських дисертацій його співробітників. Однак, спеціально створена комісія це твердження спростувала [17, с. 59-66].

У 1978 р.прийнята до серійного виробництва на Липецькому ливарному заводі «Центроліт» нова модель ЛНЛЧ-3 (лінія безперервного лиття чавуну третього покоління), з горизонтальною лінією розливання. При витягуванні чавунної виливки вироблялося витягування, наприклад, на 50 мм вперед і негайно на 10... 15 мм назад. Поворотний рух профілю в кристалізаторі дозволяв отримувати якісну продукцію. Таким чином, безперервне лиття вперше було застосовано в кольоровій металургії в кінці ХІХ - початку ХХ століття, потім в середині ХХ століття отримало застосування при розливанні сталі; в 60-х роках ХХ століття починається застосування безперервного лиття для розливання сталі і для розливання кольорових сплавів, а з 70-х років ХХ століття і для отримання чавунних виливків. Станом на 1999 р .у світі працювало 30 МБЛ круглих заготовок зі сталі перетином менше 150 мм, з яких 19 (тобто 63 %) - установки горизонтального типу [18, с. 121].

Б.І. Медовар зазначав, що на кожну тонну прокату, отриманого з безперервнолитої заготовки, витрачається менше сталі на 150, чавуну на 110, руди на 400-500, коксу на 70 кг, ніж при розливанні в виливниці [12, с. 61]. Звичайно, істотно менше і забруднення навколишнього середовища.

В даний час і, безумовно, в найближчій перспективі очікується підвищений інтерес до можливості спорудження малих металургійних і ливарних підприємств продуктивністю менше 100 тис.тонн продукції на рік. Основна концепція при створенні таких виробництв-зменшення питомих капітальних витрат при зменшенні обсягів випуску - може бути реалізована тільки із застосуванням нестандартних технічних рішень в технологічних схемах. Найбільш простим рішенням тут може бути застосування для розливання сталі і кольорових сплавів горизонтальних машин безперервного лиття заготовок (ГМБЛЗ). Кількість ГМБЛЗ, що експлуатуються в даний час в світі у великій металургії, небагато - їх близько 1% за кількістю рівчаків від загального числа МБЛЗ. (Кількість ГМБЛЗ, що експлуатуються в даний час в світі в ливарному виробництві, істотно вище - їх близько 75% за кількістю струмків від загального числа МБЛЗ.) Непопулярність горизонтальних машин при литті сталі пов'язана в основному з їх малою продуктивністю. Дійсно, в умовах виробництва з обсягом випуску 200 і більше тис.тонн на рік ГМБЛЗ не витримують конкуренції з радіальними аналогами. Але розглядати ГМБЛЗ тільки, як конкурента іншим типам МБЛЗ не коректно. Але, Відсутність деформації виливки дає можливість розливати горизонтальним способом крихкі і тріщиночутливі стали і кольорові сплави, які не витримують деформації в процесі лиття. Відсутність вторинного окислення при переливі металу з металоприймача в кристалізатор дозволяє розливати на ГМБЛЗ високолеговані сталі з більш високою якістю. Можливість розливань заготовок малих перерізів, забезпечено завдяки прямому зв'язку металоприймача з кристалізатором. На горизонтальних машинах можна більш стабільно отримувати заготовки круглого перетину.

Говорячи про переваги, не можна не сказати про недоліки, наприклад, більш низьку стійкість кристалізаторів і необхідність використання нітридної кераміки в вузлі з'єднання металоприймача з кристалізатором.

Між тим безперервне розливання стали стрімко набирає обертів: якщо в 1960 році безперервним литтям розливали 1,65 млн. т сталі (або 0,5% від загальної виплавки), а в 1987 р в світі працювало понад 600 МБЛЗ, на яких розливалося 210 млн. т сталі (або 30% від загальної виплавки), то на 2000 рік в світі (в 93 країнах) цим способом розливалося не менше 80...85% всієї виплавленої сталі (близько 600 млн. т), а загальне число установок МБЛЗ було понад 1650 при кількості рівчаків більше 5500 одиниць [4, с. 24].

Безумовно, більше 60 років тому, починаючи займатися машинами горизонтального безперервного лиття, ні О.О. Шатагін, та й ніхто в світі і припустити не могли, до чого ж призведе розвиток технічного прогресу в даній області знання. Але те, що саме він зі співробітниками (серед яких були В.А. Радзіховський, С.М. Козаченко, М.М. Вартазаров, Ф.П. Ізюмський, В.М. Терехов, В.С. Патрикєєв, Г.А. Герасименко, І.Г. Панченко, І.А. Свистунов, А.Ф. Долгополов, Л.І. Белякова, Е.Б. Бесєдіна та інші) стояв біля витоків цього процесу, який підкорив весь світ; що ці вчені заклали наукові основи технологічних параметрів розливань, режимів охолодження, стійкості кристалізаторів, технології складання МБЛЗ горизонтального типу - це сумніву не викликає [19].

На початку 80-х років ХХ століття відбулась зміна керівництва УкрНДІМету. У серпні 1982 р раптово йде з життя заступник директора Інституту, лауреат Державної премії СРСР професор В.Т. Сладкоштеєв [20, с. 144]. Відходить від справ, а зовсім скоро йде і з життя директор Інституту, лауреат Державної премії СРСР професор І.С. Тришевський - видатний вчений в області ОМТ і організатор промисловості [16, с. 12]. Його змінює Д.К. Нестеров, який виявився не готовим підтримувати УкрНДІМет в тому стані, яким інститут був під керівництвом І.С. Тришевського. Масово скорочується тематика, йдуть наукові співробітники, інститут якийсь час масово здає площі під офіси, благо його розташовано недалеко від метро і практично в центрі міста. Різко падає рівень наукових досліджень і розробок.

Найбільш активні працівники УкрНДІМету переходять до вишів міста, стаючи керівниками кафедр і лабораторій. Одним з перших таких фахівців, був Олег Олександрович Шатагін, який, перемогши у конкурсі, очолив кафедру ливарного виробництва Харківського політехнічного інституту (ХПІ) з жовтня 1984 року [6, с. 107]. Вперше з часів завідування кафедрою професора Є.Є. Фарафонова (1927-1950 рр.), який володів кількома іноземними мовами, кафедрою керує фахівець, що вільно говорить на п'яти іноземних мовах (причому, одна з них - китайська!). Ні читання лекцій англійською, ні вивчення іноземних технічних журналів, ні спілкування із зарубіжними колегами проблем у Олега Олександровича не викликають. Цікавий ще один факт. До часу приходу в ХПІ О.О. Шатагіна механіко-металургійний факультет був на останньому місці за кількістю авторських свідоцтв. Але вже через рік кількість отриманих авторських свідоцтв була більшою, ніж на всіх інших факультетах ХПІ разом узятих. У 1985 році «за розробку і впровадження у виробництво технології і установок горизонтального безперервного лиття кольорових металів...» професор Шатагін у складі творчого колективу, до якого входили науковці Ф.П. Ізюмський, С.А. Радзіховський, В.М. Терехов, Л.І. Бєлякова В.С. Патрикєєв, виробничники А.І. Ганенко, Ю.І. Безобразов, М.О. Вартазаров, М.А. Герцук та інші стає лауреатом премії Ради Міністрів СРСР [21, с. 368]. Отримавши звання професора в квітні 1986 р. [17, с. 8], Олег Олександрович зосереджується на інтенсивному подальшому запровадженні у виробництво горизонтальних машин безперервного лиття. На факультеті відкривається спеціалізована рада із захисту кандидатських дисертацій. Наукова школа О.О. Шатагіна становить 9 підготовлених кандидатів наук. У їх числі Е.Б. Бесєдіна, В.М. Козаченко, О.М. Хорошилов, А.М. Аргунов, А.Г. Журило, Д.Ю. Журило та інші.

Працювати з Олегом Олександровичем було і легко, і складно. Легко - тому що, знаючи досконально теорію і основні напрямки безперервного лиття, Олег Олександрович без найменших зусиль координував роботу підлеглих. Неодноразово були випадки, коли аспірант приходив до свого наукового керівника з «новою, геніальною ідеєю» і отримував відповідь: «Новизни в цьому немає, це робив Зігфрід Юнганс ще в 1950 році». На наступну «нову, геніальну ідею» можна було отримати відповідь: «Безперспективно, це робили німці в 1976 році (або китайці в 1990 році)». Наступне дослідження могло отримати відповідь: «Це робили ми в 1961 році - безрезультатно». І лише після перебору чималого числа ідей, врешті-решт, можна було почути: «А цього не робив ніхто, треба пробувати». І це рішення часто призводило до успіху. Складність же полягала в тому, що при оформленні дисертацій науковий керівник вимагав капітального опрацювання матеріалу на рівні своїх дисертацій. І розмови, що робити шліфи мене не вчили; писати математичні моделі складно; хімічні аналізи по такому-то елементу роблять тільки на такому-то підприємстві і т.д. всерйоз не сприймалися. Надаючи всіляку допомогу при виконанні досліджень, Олег Олександрович поблажок при оформленні роботи не давав. Знаючи матеріальне становище аспірантів, керівник завжди намагався підкинути хоча б разову, але оплачувану роботу, супроводжуючи її фразою: «треба підтримати молоду сім'ю (або молодих батьків)». Тому не дивно, що кілька дітей колишніх його співробітників і аспірантів були названі на його честь...

Розвал СРСР, різке зниження виробництва, падіння престижу металургійних спеціальностей змусило багатьох вчених і педагогів переглянути своє ставлення до роботи. О.О. Шатагін очолював кафедру до осені 1996 року, а з січня 2000 року вийшов на пенсію [17, с. 89]. Безумовно, він міг би працювати і далі, але працювати у півсили він не вмів, а застосовувати свої знання і вміння не виходило. Він ще консультував докторанта, рецензував роботи, приходив на попередні захисти дисертацій (які, на жаль, стали рідкістю на кафедрі), писав патенти по безперервному литтю, активно займався спортом (басейн і шахи були улюбленим заняттям Олега Олександровича), його гостинний будинок завжди був відкритий для учнів і колег. Його тонкий гумор, товариськість і прихильність до учнів були притаманні цьому вченому і педагогу. Але у вересні 2016 р. Олег Олександрович пішов з життя, залишивши по собі добру пам'ять [22].

Висновки

Олег Олександрович Шатагін є вченим зі світовим ім'ям, автором однієї з трьох існуючих схем гарячої обробки сталі і кольорових сплавів - горизонтального безперервного лиття. Результати його науково-педагогічної діяльності не досліджено. Першу частину своєї трудової діяльності він провів у УкрНДІМеті, почавши роботу молодшим науковим співробітником у 1957 р., а закінчив у 1984 р. старшим науковим співробітником, доктором технічних наук. Завдяки дослідженням цього вченого у вітчизняній металургії і в ливарному виробництві набули поширення машини безперервного лиття оригінальної конструкції, яких призвело до істотного зниження витрат. Під керівництвом Олега Олександровича Шатагіна було досліджено і визначено основні теплофізичні та технологічні параметри горизонтального безперервного лиття. Результати чисельних дослідженнь було узагальнено і опубліковано в двох класичних монографіях і довіднику. З 1984 р. він 12 років очолював кафедру ливарного виробництва в Харківському політехнічному інституті. За видатні розробки, що випереджали аналогічні світові, він став у складі творчого колективу лауреатом премії Ради Міністрів СРСР у 1985 р. У 1986 р. він отримав звання професора. Йому вдалося з учнями продовжити дослідження параметрів безперервного лиття не лише сплавів, а й чистих металів.

Олег Олександрович був автором понад 350 друкованих праць і понад 1000 авторських свідоцтв і патентів. Під його керівництвом були захищені 9 кандидатських дисертацій. Книги Олега Шатагіна є класичними вже для кількох поколінь металургів і ливарників. Очевидна необхідність популяризації результатів науково-виробничої діяльності, як О. О. Шатагіна, так і інших видатних металургів і ливарників.

Література

1. Журило А.Г. К 80-летию Украинского института металлов // Металлургия машиностроения, № 6. 2008. С. 2-5.

2. Журило А.Г. Научные школы металлургов Харькова до начала Второй мировой войны / Материалы V Международной научно-практической конференции «Динамика современной науки». София, 2009, т.6. - С. 24...28.

3. Журило А.Г., Выдающиеся металлурги и литейщики Харьковщины. Краткие очерки / А.Г. Журило, Д.Ю. Журило. Харьков: Підручник НТУ «хПі», 2013. - 260 с.

4. Журило А.Г. Олег Александрович Шатагин: к 80-летию со дня рождения / А.Г. Журило, Д.Ю. Журило // Библиотечка литейщика, № 9. 2012. С. 23-27.

5. Хорошилов О.М. Про роль особистості в історії розвитку безперервного лиття заготовок з металів і сплавів / О.М. Хорошилов, А.В. Кіпенський // Вісник НТУ «ХПІ». Харків: НТУ «ХПІ», 2022. - № 1. - С. 76-83.

6. Архів «УкрНДІМету». Особиста справа Шатагіна О. О. Арк. 109.

7. Центральний державний науково-технічний архів України (ЦДНТАУ). Фонд 1 - 22. Комплекс 4. Справа 1123. УкрНДІМет. Звіт за темою «Удосконалення технології безперервної розливки вуглецевої сталі в заготовки перерізом 175х420 мм на заводі «Красное Сормово». 1960 р. 86 арк.

8. ЦДНТАУ. Фонд 1 - 22. Компл. 4. Оп. 1. Спр. 1. Діпросталь. Звіт за темою «Сталінський металургійний завод. Установка безперервної розливки сталі». 1956 р. 90 с.

9. ЦДНТАУ. Фонд 1 - 22. Компл. 4. Оп. 1. Спр. 3. Діпросталь. Звіт за темою «Установка безперервної розливки сталі в мартенівському цеху Сталінського металургійного заводу. Проектні міркування. План та перерізи». 1956 р. 124 с.

10. ЦДНТАУ. Фонд 1 - 22. Компл. 5. Спр. 799. УкрНДІМет. Звіт за темою «Розробка технології безперервної розливки сталі на установці радиального типу». 1963 р. 135 с.

11. Смирнов А.Н. Теория и практика непрерывного литья заготовок / А.Н. Смирнов, А.Я. Глазков, В.Л. Пилющенко и др. Донецк, ДонГТУ, ООО «Лебедь», 2000. 371 с.

12. Медовар Б.И. Металлургия вчера, сегодня, завтра. - Киев.: Наукова думка, 1990. 191 с.

13. О.В. Носоченко 75 лет // Металл и литье Украины, № 12. 2011 г. С. 56.

14. ЦДНТАУ. Фонд 1 - 22. Компл. 5. Спр. 1133. Звіт за темою «Розробка процесу безперервної розливки сталі на установці горизонтального типу». 1959 р. 79 с.

15. Шатагин О.А. Горизонтальное непрерывное литье цветных металлов и сплавов / О.А. Шатагин, В.Т. Сладкоштеев, М.А. Вартазаров и др. - М.: Металлургия, 1974. 176 с.

16. ЦДНТАУ. Фонд Р-183. Опис 1. Тришевський І. С. 37 с.

17. Архів НТУ «ХПІ». Справа 143725. Особова справа Шатагіна О. О. 89 арк.

18. World Survey: Continuous Casting Machines for Steel. Zurich: Concast Standard, 1999. S. 121.

19. Державний архів Харківської області (ДАХО). Фонд Р-6198. Оп. 1. Спр. 506а. Журнал реєстрації, відправлених інститутом заявок на винаходи. Арк. 181.

20. Архів «УкрНДІМету». Особиста справа Сладкоштеєва В. Т. 159 арк.

21. Развитие литейного производства в УССР. Киев.: Вища школа, 1988. С. 368.

22. Памяти О. А. Шатагина // Політехнік. № 17-18, від 12.10.2016 р.

References

1. Zhurilo A.G. (2008). K 80-letiyu Ukrainskogo instituta metallov [To the 80 th anniversary of the Ukrainian Institute of Metals]. Metallurgiya mashinostroeniya - Metallurgy engineering, 6, 2-5 [in Russian].

2. Zhurilo A.G. (2009). Nauchnye shkoly metallurgov Har'kova do nachala Vtoroj mirovoj vojny [Scientific schools of metallurgists of Kharkov before the start of World War II] Materialy V Mezhdunarodnoj nauchno-prakticheskoj konferencii «Dinamika sovremennoj nauki» - Materials of the V International scientific-practical conference "Dynamics of modern science" (pp. 24-28). Sofia. [in Russian].

3. Zhurilo A.G., Zhurilo D.Yu. (2013). Vydayushchiesya metallurgi i litejshchiki Har'kovshchiny. Kratkie ocherki [Outstanding metallurgists and foundry workers of Kharkov region. Brief essays]. Kharkov: Pіdruchnik NTU «HP!» [in Russian].

4. Zhurilo A.G., Zhurilo D.Yu. (2013). Oleg Aleksandrovich Shatagin: k 80- letiyu so dnya rozhdeniya [Oleg Alexandrovich Shatagin: on the occasion of his 80th birthday] Bibliotechka litejshchika - Caster's Library, 9, 23-27 [in Russian].

5. Khoroshylov O.M., Kipenskyi A.V. Pro rol osobystosti v istorii rozvytku bezperervnoho lyttia zahotovok z metaliv i splaviv [About the role of the individual in the history of the development of continuous casting of blanks from metals and alloys] Visnyk NTU «KhPI» - Bulletin of NTU "KhPI",1, 76-83 [in Ukrainian].

6. Arkhiv «UkrNDIMetu». Osobysta sprava Shatahina O.O. Ark. 109. [Archive of UkrNDIMEt. The case of Shatahin O.O. 109 sheets.] [in Ukrainian].

7. Tsentralnyi derzhavnyi naukovo-tekhnichnyi arkhiv Ukrainy (TsDNTAU). Fond 1 - 22. Kompleks 4. Sprava 1123. UkrNDIMet. Zvit za temoiu «Udoskonalennia tekhnolohii bezperervnoi rozlyvky vuhletsevoi stali v zahotovky pererizom 175x420 mm na zavodi «Krasnoe Sormovo». 1960 r. 86 ark. [Central State Scientific and Technical Archive of Ukraine. Fund 1-22. Description 4. Case 1123. UkrNDIMet. Report on the topic «Improvement of the technology of continuous casting of carbon steel into billets with a section of 175x420 mm at the Krasnoye Sormovo plant».] [in Ukrainian].

8. TsDNTAU. Fond 1 - 22. Kompleks 4. Opys 1. Sprava 1. Diprostal. Zvit za temoiu «Stalinskyi metalurhiinyi zavod. Ustanovka bezperervnoi rozlyvky stali». 1956 r. 90 s. [Central State Scientific and Technical Archive of Ukraine. Fund 1-22. Description 4. Case 1. Diprostal Report on the topic «Stalin Metallurgical Plant. Installation of continuous casting»] [in Ukrainian].

9. TsDNTAU. Fond 1 - 22. Kompleks 4. Opys 1. Sprava 3. Diprostal. Zvit za temoiu «Ustanovka bezperervnoi rozlyvky stali v martenivskomu tsekhu Stalinskoho metalurhiinoho zavodu. Proektni mirkuvannia. Plan ta pererizy». 1956 r. 124 s. [Central State Scientific and Technical Archive of Ukraine. Fund 1-22. Description 4. Case 3. Diprostal. Report on the topic «Installation of continuous steel casting in the Marteniv workshop of the Stalin Metallurgical Plant. Design considerations. Plan and Sections»] [in Ukrainian].

10. TsDNTAU. Fond 1 - 22. Kompleks 5. Sprava 799. UkrNDIMet. Zvit za temoiu «Rozrobka tekhnolohii bezperervnoi rozlyvky stali na ustanovtsi radyalnoho typu». 1963 r. 135 s. [Central State Scientific and Technical Archive of Ukraine. Fund 1-22. Description 5. Case 799. UkrNDIMet. Report on the topic «Development of the technology of continuous casting of steel on a radial-type installation»] [in Ukrainian].

11. Smirnov A.N., Glazkov A.Ya., Pilyushchenko V.L. (2000) Teoriya i praktika nepreryvnogo lit'ya zagotovok [Theory and practice of continuous casting]. Doneck. [in Russian].

12. Medovar B.I. (1990) Metallurgiya vchera, segodnya, zavtra [Metallurgy yesterday, today, tomorrow]. Kyiv: Naukova Dumka [in Russian].

13. O.V. Nosochenko 75 let [O. V. Nosochenko 75 years old] (2011). Metall i lit'e Ukrainy - Metal and casting of Ukraine, 12, 56 [in Russian].

14. TsDNTAU. Fond 1 - 22. Kompleks 5. Sprava 1133. UkrNDIMet. Zvit za temoiu «Rozrobka protsesu bezperervnoi rozlyvky stali na ustanovtsi horyzontalnoho typu». 1959 r. 79 s. [Central State Scientific and Technical Archive of Ukraine. Fund 122. Description 5. Case 1133. UkrNDIMet. Report on the topic "Development of the process of continuous casting of steel on a horizontal type installation".] [in Ukrainian].

15. Shatagin O.A., Sladkoshteev V.T., Vartazarov M.A. (1974) Gorizontal'noe neprery'vnoe lit'e czvetny'kh metallov i splavov [Horizontal continuous casting of nonferrous metals and alloys]. Moscow. Metallurgy [in Russian].

16. TsDNTAU. Fond R-183. Opys 1. Tryshevskyi I. S. [Central State Scientific and Technical Archive of Ukraine. Fund R - 183. Description 1. Tryshevskyi I. S.] [in Ukrainian].

17 Arkhiv NTU «KhPI». Sprava 143725. Osobova sprava Shatahina O. O. 89 ark. [Archive of NTU «KhPI». Personal case of Shatagin O. O. № 143725 89 sheets] [in Ukrainian].

17. World Survey: Continuous Casting Machines for Steel. Zurich: Concast Standard, 1999. S. 121.

18. Derzhavnyi arkhiv Kharkivskoi oblasti (DAKhO). F. 6198, Op. 1, Spr. 506а. Zhurnal reiestratsii, vidpravlenykh instytutom zaiavok na vynakhody. Ark. 181. [State Archives of Kharkiv region. Fund 6198, description 1, case 506а. Journal of registration of applications for inventions sent by the institute] [In Russian].

19. Arkhiv «UkrNDIMetu». Osobysta sprava Sladkoshteieva V. T. 159 ark. [Archive of UkrNDIMEt. The case of Sladkoshteev V. T. 159 sheets.] [in Ukrainian].

20. Razvitie litejnogo proizvodstva v USSR [Development of foundry production in the Ukrainian SSR.] (1988). Kyiv: Vishcha school [In Russian].

21. Pamyati O.A. Shatagina [In memory of O.A. Shatagin] (2016). Politekhnik - Polytechnic, 17-18 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru