Давньоруські поховальні звичаї Лівобережжя Середнього Подністров'я

Хмельницький

ANCIENT RUS BURIAL CUSTOMS ON THE LEFT BANK OF THE MIDDLE DNIESTER REGION

Burial monuments are an extremely important source of studying the pagan worldview and traditions on the left bank of Middle Dniester region. The publication reveals the peculiarities ofpre-Christian cults and recreates the essence of burial customs based on the analysis of two types of burial rite - pagan and Christian -among the population of the studied region in the 9th-13th centuries. The pagan custom is represented by the materials of burial mounds discovered and studied near the villages of Horodnytsia and Sokilets.

In particular, the burial mound necropolis in Horodnytsia had signs of a burial custom in the burial mound surface, namely: cenotaphs - a symbolic burial without a deceased person and burial pits with sacrificial food in pottery.

Near the village of Sokilets in the Mohylka tract, a similar pagan burial rite was recorded on a burial mound. One of the mounds contained a skeleton with a position to the northwest, a stone cromlech was discovered on the ancient surface around it and the remains of a ritualfire were traced. In the Batareya tract, the basis of the necropolis was ground burials covered with slabs on top, which are considered a pagan component of the perception of the universe. In one case, the anatomical composition of the skeleton fixed in a chaotic anatomical position was found and it was associated with the pre-Christian ritual ofrooster sacrifice, and in another case, a pillow stone was found under the head of the deceased. The discovery of the remains of a Christian sacral cult building (church) in a pagan necropolis of the 12th century was a reflection of the victory of Christianity over paganism.

Christian burial customs can be seen in the researched burial mounds near the villages of Bakota, Zhvanets, Zozulyntsi, Karachkivtsi, Tymkiv and Ugrynkivtsi. The deceased were found in wooden coffins and without them, the skeletons were in an elongated position with the head to the west, hands folded on the chest or pelvis or stretched along the body. Burials were accompanied by jewelry, clothing details, embers andfragments of ancient Rus ceramics. The analysis of materials from the burial mounds and our observations give grounds for asserting the existence of two burial rites among the population of the studied territory. In the burial complexes, the process of development of the Christian burial rite based on the elimination of the burial traditions ofpaganism is traced.

Key words: ancient Rus, left bank of Middle Dniester, rite, custom, burial, paganism.

Постановка проблеми

Регіон лівобережжя Середнього Подністров'я завдяки сприятливим природно-кліматичним умовам завжди приваблював до себе давніх мешканців, які селилися тут віддавна. З-поміж значної кількості проблем, які торкаються вивчення культових осередків досліджуваного регіону, особливе місце займають поховальні звичаї місцевого населення. Їх дослідження та аналіз дозволяє ширше розуміти зв'язки давньоруського населення краю із потойбічним світом.

Аналіз досліджень

Джерельна база дослідження ґрунтується на архівних джерелах, які уміщують матеріали наукових архівів інституту археології НАН України (НАІА НАН України. ф. 64, спр. 1993/66, арк. 1-13.; НАІА НАН України. ф. 64, спр. 1994/60, арк. 1-15.; НАІА НАН України. ф. 64, спр. 1995/57, арк. 1-24.; НАІА НАН України ф. 64, спр. 1998/107, арк. 1-6.) та Хмельницького обласного краєзнавчого музею (НАХОКМ., ф. О-100, спр. 1994, 1-17 арк.). Вивчення давньоруських поховальних звичаїв лівобережжя Середнього Подністров'я стало предметом досліджень у роботах українських археологів: В. Захар'єва (Захар'єв, 1992; Захар'єв, 1995; Захар'єв, 1996; Захар'єв, 1997; Захар'єв, 2000; Захар'єв, 2001), С. Маярчака (Маярчак, 2006: 16-21; Маярчак, 2008, Маярчак, 2012: 10), Ю. Мисько (Мисько, 1997; Мисько, 2003: 92-108), О. Моці (Моця, 1993), М. Ягодинської (Ягодинська, 2012: 219-283).

Мета статті

Спираючись на доробок попередників та наявну джерельну базу, висвітлити особливості дохристиянських культів та відтворити сутність поховальних звичаїв на основі аналізу двох типів поховального обряду - язичницького і християнського - серед населення досліджуваного регіону у ІХ-ХІІІ століттях.

Виклад основного матеріалу

На території лівобережжя середнього Подністров'я у слов'янські часи поховальних осередків не зафіксовано. Тому основну інформацію про поховальні звичаї можемо вивчити на основі поховань давньоруського часу. На зазначеній території нині відомо 18 пунктів, де виявлено могильники та одинокі поховання давньоруського часу (ХІ - перша половина ХІІІ ст.). За різницею в поховальному звичаї захоронення ІХ-ХІІІ ст. поділяють на такі групи: поховання під курганами (Глибівка, Городниця, Карачківці, Сокілець (урочище Могилки), Тимків, Черче); підплитові поховання (Бедриківці, Зозулинці, Касперівці, Кривче, Сокілець (урочище Батарея), Теклівка, Угриньківці, Устя); ямні поховання (Бакота 1 (гора Біла), Бакота 2 (урочище Скельки), Бакота 3 (урочище Пушкарівка), Жванець) (Маярчак, 2006: 16).

Зазначені давні кладовища виявили зміни у духовній сфері місцевого населення регіону, що яскраво відбилося на їх матеріальній культурі. Релігійна реформа князя Володимира, яка розпочалася в Х-ХІ ст., у часі з ХІІ - першої половини ХІІІ ст. досягла значних успіхів. Тоді набуло поширення явище спорудження християнських культових споруд та розповсюдження християнської символіки. Разом з тим, у регіоні залишалася значна кількість окремих культових осередків язичництва, тому ми виділяємо язичницький поховальний обряд - 2 могильники і християнський - 6 могильників давньоруського часу.

Спершу язичницький поховальний обряд явно простежується за матеріалами курганного могильника біля с. Городниця Гусятинської селищної громади, Чортківського району Тернопільської області, що розташований на правому березі р. Збруч, у лісі, поблизу Дівич-поля. У 1988 році тут проводились археологічні розкопки під керівництвом Ю. А. Малєєва, де зафіксовано 4 кургани висотою 0,40-0,60 м, діаметром біля 3 м. У структурі насипів простежуються округлі рівці шириною 1,5--2,0 м. Поховальний звичай у підкурганній площині означено кенотафами й поховальними ямами. В одному із курганів простежено поминальний поховальний обряд, залишки якого фіксуються у вигляді залишків жертовної їжі в кружальному горщику ХІІ ст. Зазначені насипи територіально розміщено поблизу комплексу Збруцького сакрального центру, тому схиляємось до думки, що вони є об'єктами язичницького поховального культу (Малєєв, 1994: 32--33).

Аналогічний язичницький звичай демонструють матеріали курганного могильника біля с. Сокілець (Захар'єв, 1997: 72), що в урочищі Могилки, який поділений на дві частини: східну і західну. Курганна група у східній частині складається із 45 насипів, на відстані 250-300 м, західна - вміщує 5 курганів, (НАІА НАН України. ф. 64, спр. 1993/66, арк. 2). Висота більшості насипів сягає 1 м, в діаметрі - від 8 до 9 м (Захар'єв, 1992, с.41).

У західній частині могильника виділявся один із курганів куполовидної форми. Довкола могили на давній поверхні збудовано кам'яний кромлех, у межах якого простежено залишки ритуального вогнища. У поховальній камері знайдено кістяк довжиною 1,93 м. Кістяк зафіксовано на спині, у випростаному стані із орієнтацією на північний захід. Захоронення померлих із такою орієнтацією дозволяє віднести його до ХІ століття. Дослідники висловлюють здогад, що виявлене поховання - це поховання волхва (Захар'єв, 1995: 245-246; Захар'єв, 1992: 94).

Особливим способом вшанування померлого виділяються тілопокладення кількох інших курганних насипів. Поблизу кромлехів одного із курганів виявлено ямку-схованку, у якій знайдено нижню щелепу свині, перекриту кількома каменями (Захар'єв, 1993: 64). Означене явище, поки що, не зустрічається до ХІ ст. початку підплитових поховань (Захар'єв, 2003: 76), але зустрічалося у слов'ян на«священнихдубах» (Івакін, 1982:28-29).

Поблизу Сокільця, на правому березі р. Ушиця в урочищі Батарея, виявлено могильник 2, на його площі досліджено 100 поховань (НАІА НАН України., ф. 64, спр. 1994/60, арк. 3). Значну площу могильника складали ґрунтові поховання під вапняковими плитами. У південній частині могильника знайдено кам'яну стелу фалоподібного ідола (Захар'єв, 2003: 75).

На думку дослідників, плити є часткою язичницького сприйняття всесвіту, яке, незважаючи на примусове поширення нової релігії, усе-таки жило у свідомості місцевого населення (Захар'єв, 2001: 15) і було яскравою ознакою стійкості традицій язичництва (Добрянський, 2011: 156).

До того ж, в одному із захоронень зафіксовано розчленований кістяк (НАІА НАН України., ф. 64, спр. 1994/60, арк. 8-9), пов'язаний із язичницькою традицією жертвоприношення півня. В іншого померлого під черепом знайдено каміньподушку (НАІА НАН України., ф. 64, спр. 1995/57, арк.12-15). Ми припускаємо, що тут могли бути захоронення служителів культу.

За даними досліджень у побуті місцевого населення камінь використовувався здавна, а локалізація некрополів на цій території, яка насичена значною кількістю сакральних язичницьких об'єктів, свідчить про спадковість у свідомості населення, що пов'язана з культом використання каміння (Захар'єв, 2000: 156). Існує здогад, що давній майстер-каменяр, який спеціалізувався на витісуванні кам'яних скульптур, із поширенням традиції виготовлення поховальних плит перекваліфікувався, або розпочав їх виготовляти паралельно. Якщо розмістити кам'яну стелу у горизонтальному положенні, то вона нагадуватиме плиту, схожу на кам'яні підплитові захоронення. І навпаки - у вертикальному положенні плита могла слугувати стилізовним язичницьким ідолом, який уособлював божество Рода (Маярчак, 2006: 19).

У центральній частині підплитового некрополя досліджено залишки дерев'яної християнської культової споруди. Надземна частина фундаменту будівлі перерізала частину підплитових язичницьких поховань. Тому, вочевидь, Сокілецьку церкву збудовано дещо пізніше закладеного тут язичницького могильника у ХІІ ст. Внаслідок археологічних досліджень з'ясовано, що частину плит з цього могильника зодчі використали як доріжку до центрального входу споруди (Захар'єв, 2013: 238-239).

Таким чином, язичницькі та християнські знахідки сокілецького підплитового могильника 2 відображають складну ситуацію змін світоглядних поглядів давніх мешканців регіону. Адже відомо, що у свій час князь Володимир силоміць нищив язичницькі капища в м. Київ. Припускаємо, що поширення християнства в регіоні дослідженого могильника наштовхнулося на супротив язичників щодо церкви, яку у ХІІ ст., як підтверджують дослідження, було спалено (Войтович, 2005: 76-77).

Християнська церква, щоб убезпечити себе згодом від подібних випадків, була вимушена пристосовуватися до таких умов, переплітаючи язичницькі народні обряди з християнськими. Щорічна традиція святкування Івана Купала якраз слугує яскравим прикладом цього історичного факту. На окремих пам'ятках християнства і побутових предметах досі фіксують язичницькі аспекти: поряд із християнською символікою мирно співіснує язичницька (Баженов, 2009: 209).

За даними дослідника О. П. Моці церква на Русі насамперед намагалася повністю викорінити обряд кремації, вилучити з самих поховань ритуальну їжу, інвентар (Моця, 1993: 83). Як стверджує Л. П. Михайлина, викорінюючи звичай кремації померлих, представники християнського духовенства змушені були ще не звертати увагу на такі «незначні гріхи молодих християн» як убивство невільниць під час похоронних церемоній заможних постатей, або розповсюджене поховання «спасенних» язичників разом із особистою зброєю, оздобами та іншим речовим інвентарем. Поховання воїнів-християн з убитими рабинями зустрічаються ще на початку ХІ ст на території Волині. Відомий факт, що на Русі побутував звичай хоронити знатних осіб зі зброєю і прикрасами, навіть у церквах (Михайлина, 1999: 152).

Осередки християнського поховального звичаю репрезентують могильники біля сіл Бакота, Жванець, Карачківці та ін.

Чисельність досліджених могильників давньоукраїнського часу загалом невелика. Особливе місце займає давньоруський некрополь Бакотського печерного скельного монастиря, який розміщується на схилі високого Дністровського каньйону, де у 1974-1975 роках було виявлено кілька давньоруських поховань, приблизно за 100 м від монастиря. Два з них доброї збереженості. Одне дитяче поховання - з орієнтацією кістяка на захід. Інше поховання виявлено із залишками дерев'яної домовини. У ній поховано жінку, яка лежала головою на захід. Поблизу очілля виявлено срібну підвіску в півтора оберти. Поховання відноситься до ХІІ-ХІІІ ст.

Давньоруське кладовище знайдене з південного сходу за межами монастиря. Дослідники пов'язують цей цвинтар із південно-східною частиною Бакотського культового центру (Винокур, Горішній, 1994: 204-205).

Могильник другої половини ХІІІ - XIV ст. відкрито та досліджено в урочищі Скельки поблизу Бакоти (Маярчак, 2006: 56), тут виявлено 55 похованих за обрядом тілопокладення (Маярчак, 2006а: 173). Людські останки знайдено на глибині - від 0,45 і до 1,55 м. Захоронені розміщувалися паралельними рядами на відстані один від одного - 2,8-3,3 м, з орієнтацією на захід, із окремими відхиленнями на північ або південь.

Кістки рук лежали на грудях або в районі живота зігнутими в ліктях, тобто померлих розташовано за християнським обрядом. Поховання виявилися майже всі - безінвентарні лише за виключенням двох випадків, коли біля померлих виявлено окремі речі - фрагменти давньоруського посуду ХІІ-ХІІІ ст. Серед інших виділяється жіноче поховання № 28, де у наборі прикрас оголів'я знайдено також сережки тринамистинного типу, біля правої скроні знайдено прикраси у вигляді срібних підвісок півтора оберти. На фалангах пальців лівої руки померлої виявлено срібний перстень, який морфологічно схожий до скроневих кілець.

У похованні № 11, яке було в дерев'яній домовині, на шиї померлої жінки дослідники виявили бронзові ґудзики у вигляді грибків. Також знайдено подібне кільце на пальці правої руки та срібне кільце на фаланзі пальця лівої руки. Біля черепа виявлено фрагмент червоного круглого скельця з рештками бронзової оправи (Винокур, Горішній, 1994: 332-333).

Отже, поховальний звичай бакотського давньоруського могильника яскраво відображає християнські давньоруські традиції та обряди.

Давньоруський могильник ХІІІ ст., який умісцевлюється з придністровським християнським поховальним обрядом, є також поблизу Бакоти. Він складається із групових поховань, виявлених в ґрунтовій ямі розміром 1,1х1,8х0,45 м. Два кістяки з різною орієнтацією зафіксовано у гробниці. Поблизу похованих знайдено уламки давньоруського посуду ХІІ-ХІІІ ст. (Маярчак, 2006: 56; Винокур, Горішній, 1994: 336).

На території лівобережжя Середнього Подністров'я поховальний давньоруський обряд чітко відображають матеріали могильника поблизу с. Жванець, який нараховує 26 поховань (Захар'єв, 1995: 126). Розташовано могильник в низовині урочища Щовб. На площі могильника поховання здійснено згідно із звичаєм тілопокладення в могильних ямах. Про залишки дерев'яних домовин свідчать залишки дерев'яного тлину.

Загальнопоширеним типом поховальної дерев'яної споруди є домовина прямокутної форми. За основу дна брали широку дошку, до якої, на думку дослідників, з обох сторін щільно припасовували бічні дошки. Цікавим є той факт, що в окремих могилах виявлено поховання декількох кістяків: небіжчики лежали у випростаному стані на спині, руки зігнуті в ліктях, складені на місці живота або стегнах. Зафіксовано поховання з іншим положенням рук. Це дозволяє припустити здогад про значні пережитки язичницьких звичаїв серед християнського населення (Маярчак, 2006: 57-58).

Жванецький могильник уособлює наявність поховань з кам'яними подушками. Такі знахідки виявлено у 12 похованнях, де плоскі камені сланцю та вапняку слугували умовними подушками під головами померлих різної статі, зокрема, в могилі дитини (Бузян, Якубенко, 2014: 123). На думку дослідників, камінь покладений покійному під голову замість подушки, засвідчував його аскетизм та справедливість (Макаров, 1981: 112).

Поховальний давньоруський звичай демонструють захоронення у групі курганів поблизу с. Карачківці. Одна з таких груп розташована за 500 м на схід від села, в напрямку до с. Цикова.

На гористій місцевості нараховано 159 насипів. У західному напрямку до с. Біла на березі р. Смотрич налічується 100 курганних насипів (Гульдман, 1901: 260; Захар'єв, 1995:126).

Курганна група із 46 насипів розташована на південний захід від села. Серед розкопаних 11 насипів виявлено рештки тілопокладень чоловіків і жінок, поховання яких поділено на дві групи: безінвентарні та з інвентарем. Могили декількох поховань розчленовані та поховані на глибину могильних ям. Тілопокладення супроводжуються речовим інвентарем, який складався із цвяхів та бронзових скроневих кілець (Сецинский, 1901: 319). Старі зарубцьовані рани виявлено на кістках декількох чоловічих поховань. В кургані за польовою номерацією № 3 зафіксовано отвір у черепі, очевидно від удару тупим предметом квадратної форми. У селах Тимків (Захар'єв, 2000: 120), Зозулинці та Угриньківці (Малєєв, 1994: 32) досліджено по одному похованню, тілопокладення в ямах які відображають християнський обряд. Захоронення супроводжувалися скляними браслетами, скроневими підвісками в півтора оберти, цвяхами та фрагментами кераміки ХІІ-ХІІІ ст.

Курганні насипи або ґрунтові некрополі вважалися селищем мертвих, а захоронення розглядалися нашими предками як помешкання померлих. Оскільки цвинтарі вважалися загрозливими для живих, їх розміщували за межами населених пунктів та оточували захисними мурами з каменю або дерев'яних плах (Козлов, 2000: 64). Поховання під курганами характерні для населення лівобережної частини Середнього Подністров'я в Х - першій половині ХІІ століття, після чого цей обряд витісняють захоронення в ґрунтових ямах - поховання рядної системи. А в інших випадках зустрічаються поховання під кам'яними плитами (Захар'єв, 1995: 125). На думку чеського археолога Л. Нідерле, до кінця язичницького періоду слов'янські могили стають більш високими і помітними, настає так званий курганний період, який, на його думку проіснував до ХІ ст. (Нідерле, 1924: 114-116). Дослідник О. П. Моця вважає, що обряд тілоспалення в давній поверхні або в самому насипі в основі язичницький та існував паралельно з обрядом тілопокладення в кургані, що з'явився під впливом християнства (Моця, 1994: 31).

Про змішування двох поховальних обрядів - язичницького і християнського - зазначає відомий дослідник Б. О. Тимощук, наводячи аналог знйденого кам'яного надгробку на правобережжі Дністра біля с. Мусорівка Заставнівського району Чернівецької області. Він припускає, що знахідки такого типу побутували ще деякий час після офіційної дати прийняття християнства у ХІІ-ХІІІ ст. (Тимощук, 1957: 254-256).

Отже, здійснені нами спостереження та аналіз матеріалів з могильників дозволяють твердити про домінування серед язичницького населення лівобережжя Середнього Подністров'я двох поховальних звичаїв. Крім того, на низці могильників переважають поховання в прямокутних ямах. У дерев'яні домовини поміщали покійників інколи без домовин. Людські останки розміщені у витягнутому положенні головою на північ, руки - витягнуті вздовж кістяка або. зімкнуті й лежали на грудях чи тазі. Поховання збіднілі, тобто супровідного матеріалу, крім прикрас і деталей одягу, не зафіксовано. Зрідка в заповненні могил траплялися вкраплення вуглинок, деревної золи, уламки давньоруського посуду. Значна кількість таких поховань фіксується в досліджуваному регіоні. Серед язичницьких поховань виділялися могили на некрополях Городниця і Сокілець. Християнські захоронення в домовинах досліджено на багатьох об'єктах регіону. Території могильників та окремих досліджених поховальних комплексів регіону можуть слугувати прикладом такого типу поховальних звичаїв.

Значне місце в реконструкції поховальних звичаїв лівобережжя Середнього Подністров'я посідає Сокілецький поховальний комплекс, де під плитові поховання яскраво засвідчують процес знищення язичництва в регіоні та запровадження християнства.

Список використаних джерел

1. Баженов О. Л. Історія та культура Середнього Подністров'я ІХ-ХІІІ століть. Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2009. 304 с.

2. Бузян Г М. Якубенко О. О. Могильник та поселення давньоруського часу в с. Жванець на Дністрі. Археологія & Фортифікація України». Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2014. С. 116-126.

3. Винокур І. С., Горішній П. А. Бакота. Столиця давньоруського Пониззя. Кам'янець-Подільський: Центр Поділлєзнавства, 1994. 363 с.

4. Войтович В. М. Українська міфологія. 2-ге вид., стереотип. Київ: Либідь, 2005. 664 с.

5. Гульдман В. К. Памятники старины в Подолии. (Материалы для составления археологической карты Подольской губернии). Каменец-Подольск: Типография Подольского губернского статистического комитета, 1901. 405 с.

6. Добрянський В. К. Збруцький ідол. Погляд крізь призму віків. Золота Пектораль. 2011. № 1-2. С. 153-157.

7. Захар'єв В. А. Давньоруські могильники центрального Поділля. Кам'янець-Подільський, 1995. С. 125-127.

8. Захар'єв В. А. Давньоруські язичницькі та християнські святині Сокільця. Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій. Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2003. Вип. Ш. С. 75-77.

9. Захар'єв В. А. До питання про Подільський варіант давньоруського поховального обряду. Поділля і Волинь у контексті історії українського національного відродження. Хмельницький: Доля, 1995. С. 243-249.

10. Захар'єв В. А. Дослідження на Дунаєвеччині. Археологічні дослідження на Україні 1992р. Київ, 1993. С. 64-65.

11. Захар'єв В. А. Елементи язичництва в християнських похованнях давньоруського Сокільця. Матеріали IV Міжнародної конференції студентів і молододих вчених. Київ: Соборна Україна, 1996. С. 189-192.

12. Захар'єв В. А. Звіт про археологічне дослідження курганного могильника ХІ ст. в ур. Христофорів яр поблизу с. Тимків Новоушицького району Хмельницької області у 1998 р. Науковий архів Інститутуту археологіїНАН України. Ф. 64. Спр. 1998/107. 6 арк.

13. Захар'єв В. А. Звіт про дослідження у 1994 році давньоруського могильника в ур. «Батарея» поблизу с. Сокілець Дунаєвецького району Хмельницької області. Науковий архів Інститу археології НАН України. Ф. 64. Спр. 1994/60. 15 арк.

14. Захар'єв В. А. Звіт про роботу Сокілецької давньоруської археологічної експедиції у 1993 р. Науковий архів Інституту археології НАН України. Ф. 64. Спр. 1993/66. 13 арк.

15. Захар'єв В. А. Звіт про розкопки давньоруських могильників поблизу села Сокілець Дунаєвецького району Хмельницької області у 1995 р. Науковий архів Інститу археології НАН України. Ф. 64. Спр. 1995/57. 24 арк.

16. Захар'єв В. А. Місце та роль Сокільця в історії Поділля. ACADEMIA на пошану професора Л. А. Коваленка (90-річчя від дня народження). Історичні дослідження. Кам'янець-Подільський, 1997. С. 71-73.

17. Захар'єв В. А. На Галицькому порубіжні. Літопис Хмельниччини. Хмельницький 2001. С. 13-17.

18. Захар'єв В. А. Новий давньоруський курганний могильник Сокілецького мікрорегону. Матеріали Х-ої Подільської історико-краєзнавчої конференції. Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський Державний педагогічний. університет, 2000. С. 118-121.

19. Захар'єв В. А. Поховальний обряд давньоруського населення Поділля. Культура України і слов'янський світ. Київ, 1992. С. 93-94.

20. Захар'єв В. А. Сокілецька церква ХІІ - ХІІІ ст. у контексті давньоруського дерев'яного зодчества України. Історія, культура та освіта: християнський вимір (до 1025-річчя Хрещення Київської Русі та 20-річчя Хмельницької єпархії УПЦ). Хмельницький: Видавництво ХІ МАУП, 2013. С. 238-248.

21. Захар'єв В. А. Третій сезон досліджень у Сокільці. Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках. Київ, 2000. С. 46.

22. Захар'єв В. А. Центрально-Подільський варіант давньоруського поховального обряду. Археологія Дунаєвеччини. Хмельницький, 1992. С. 40-44.

23. Івакін Г Ю. Оповіді про стародавній Київ. Київ: Радянська школа, 1982. 112 с.

24. Козлов М. М. Проблеми української медієвістики. Український історичний журнал. 2000. № 3. С. 61-73.

25. Макаров Н. А. Каменные подушки в погребениях древнерусских городских некрополів. Советская археология. 1981. № 2. С. 111-116.

26. Малєєв Ю. М. Нові давньоруські поховальні пам'ятки Подністров'я. Населення Прутсько-Дністровського межиріччя та суміжних територій в другій половині І - на початку ІІ тисячоліть н. е. Чернівці: «Рута», 1994. С. 31-33.

27. Маярчак С. П. Археологчні пам'ятки ІХ-ХІІІ ст. Лівобережжя Середнього Подністров'я. Кам'янецьПодільський: ПП Мошак М.І., 2006. 96 с.

28. Маярчак С. П. Лівобережжя Середнього Подністров'я у ІХ-ХІІІ ст. (за даними історико-археологічних досліджень): автореф. дис.... канд. істор. наук: 07.00.04 / Інститут археології НАН України. Київ, 2012. 16 с.

29. Маярчак С. П. Літописні Бакота і Пониззя. Краєзнавство. 2006. № 1-4. С. 169-177.

30. Маярчак С. П. Поховання і розвиток поховального обряду в давньоруського населення лівобережжя Середнього Подністров'я. Археологія. 2008. № 2. С. 30-39.

31. Мисько Ю. В. Поховальний обряд у контексті світогляду східних слов'ян (за матеріалами могильників Vm-Х ст. Дніпровського правобережжя). Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнографії. Чернівці, 1997. Вип. 4. С. 19-28.

32. Мисько Ю. В. Язичницькі та християнські старожитності Верхнього Попруття і Середнього Подністров'я Vm - першої половини ХІІІ ст.: дис.... канд. іст. наук: 07.00.04 / Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Чернівці, 2003. 223 с.

33. Михайлина Л. П. Язичницькі пам'ятки культури Луки-Райковецької. Питання стародавньої та середньовічної історії, археологіїй етнології. Чернівці, 1999. Т. 2. С. 129-158.

34. Моця О. П. Населення Південно-Руських земель ІХ-ХІІІ ст. (За матеріалами некрополів). Київ, 1993. 159 с.

35. Моця О. П. Підплитові поховання на південноруських могильниках. Населення Прутсько-Дністровського межиріччя та суміжних територій в другій половині І - на початку ІІ тисячоліть н. е. Чернівці: Рута, 1994. С. 30-31.

36. Науковий звіт про дослідження у 1994 році давньоруського могильника в ур. «Батарея» поблизу с. Сокілець Дунаєвецького району Хмельницької області. Науковий архів Хмельницького обласного краєзнавчого музею. Ф. О-Ю0. Спр. 1. 17 арк.

37. Нидерле Л. Быт и культура древних славян. Прага: Издательство «Пламя», 1924. 285 с.

38. Сецинский Е. И. Археологическая карта Подольской губернии. Труды ХІ археологического съезда в Киеве 1899 г. Москва. Типография Г Лисснера и А. Гешеля, 1901. Т. 1. С. 197-365.

39. Тимощук Б. А. Надгробие из с. Мусоровки, Черновицкой области. Советская археология. 1957. №2 3. С. 254-256.

40. Ягодинська М. Поховальні пам'ятки Західного Поділля. Археологічні дослідження Львівського університету.

References

1. Bazhenov O. L. Istoriya ta kultura Serednoho Podnistrovya IX-XIII stolit [History and culture of Middle Dniester region of the 9th-13th centuries]. Kamyanets-Podilskyy: PP «Medobory-2006», 2009. 304 p. [in Ukrainian].

2. Buzyan H. M. Yakubenko O. O. Mohylnyk ta poselennya davnoruskoho chasu v s. Zhvanets na Dnistri [The mound and settlement of Old Rus times in the village of Zhvanets on the Dniester.]. Arkheolohiya & Fortyfikatsiya Ukrayiny». Kamyanets-Podilskyy: PP «Medobory-2006», 2014. pp. 116-126 [in Ukrainian].

3. Vynokur I. S., Horishniy P. A. Bakota. Stolytsya davnoruskoho Ponyzzya [Bakota. The capital of Old Rus Ponyzzya]. Kamyanets-Podilskyy: Tsentr Podillyeznavstva, 1994. 363 p. [in Ukrainian].

4. Voytovych V. M. Ukrayinska mifolohiya [Ukrainian Mythology]. 2nd ed., stereotype. Kyiv: Lybid, 2005. 664 p. [in Ukrainian].

5. Gul'dman V. K. Pamyatniki stariny v Podolii. (Materialy dlya sostavleniya arkheologicheskoy karty Podol'skoy gubernii) [ Monuments of antiquity in Podolia. (Materials for compiling an archaeological map of the Podolia province).]. Kamenets-Podol'sk: Tipografiya Podol'skogo gubernskogo statisticheskogo komiteta, 1901. 405 p. [in Russian].

6. Dobryanskyy V. K. Zbrutskyy idol. Pohlyad kriz pryzmu vikiv. Zolota Pektoral [Zbruch idol. A view through the prism of ages. Golden Pectoral]. 2011. № 1-2. pp. 153-157 [in Ukrainian].

7. Zakharyev V. A. Davnoruski mohylnyky tsentralnoho Podillya [Ancient Rus burial grounds of central Podillia]. Kamyanets-Podilskyy, 1995. pp. 125-127 [in Ukrainian].

8. Zakharyev V. A. Davnoruski yazychnytski ta khrystyyanski svyatyni Sokiltsya. Dunayevechchyna ochyma doslidnykiv, uchasnykiv i svidkiv istorychnykh podiy [Ancient Rus pagan and Christian shrines of Sokiltsi. Danube River region through the eyes of researchers, participants and witnesses of historical events.]. Kamyanets-Podilskyy: Abetka-NOVA, 2003. Vyp. III. pp. 75-77 [in Ukrainian].

9. Zakharyev V. A. Do pytannya pro Podilskyy variant davnoruskoho pokhovalnoho obryadu. Podillya i Volyn u konteksti istoriyi ukrayinskoho natsionalnoho vidrodzhennya [To the question about the Podillia variant of the Old Rus funeral rite. Podillia and Volyn in the context of the history of Ukrainian national revival]. Khmelnytskyy: Dolya, 1995. pp. 243-249 [in Ukrainian].

10. Zakharyev V. A. Doslidzhennya na Dunayevechchyni [Research in the Danube region]. Arkheolohichni doslidzhennya na Ukrayini 1992 r. Kyyiv, 1993. pp. 64-65 [in Ukrainian].

11. Zakharyev V. A. Elementy yazychnytstva v khrystyyanskykh pokhovannyakh davnoruskoho Sokiltsya [Elements of paganism in Christian burials of ancient Russian Sokilts]. Materialy IV Mizhnarodnoyi konferentsiyi studentiv i molododykh vchenykh. Kyyiv: Soborna Ukrayina, 1996. pp. 189-192 [in Ukrainian].

12. Zakharyev V. A. Zvit pro arkheolohichne doslidzhennya kurhannoho mohylnyka KHI st. v ur. Khrystoforiv yar poblyzu s. Tymkiv Novoushytskoho rayonu Khmelnytskoyi oblasti u 1998 r. [The report on the archaeological research of the 11th-century burial mound in the ravine of Khristoforiv Yar near the village of Tymkiv of Novoushytsia district of Khmelnytskyi region in 1998] Naukovyy arkhiv Instytututu arkheolohiyi NAN Ukrayiny. F. 64. Spr. 1998/107. 6 p. [in Ukrainian].

13. Zakharyev V. A. Zvit pro doslidzhennya u 1994 rotsi davnoruskoho mohylnyka v ur. «Batareya» poblyzu s. Sokilets Dunayevetskoho rayonu Khmelnytskoyi oblasti [The report on the research in 1994 of the ancient Rus burial ground in the Batareya tract near the village of Sokilets of Dunayevtsi district, Khmelnytskyi region]. Naukovyy arkhiv Instytu arkheolohiyi NAN Ukrayiny. F. 64. Spr. 1994/60. 15 p. [in Ukrainian].

14. Zakharyev V. A. Zvit pro robotu Sokiletskoyi davnoruskoyi arkheolohichnoyi ekspedytsiyi u 1993 r.[ Report on the work of the Sokilets Ancient Rus archaeological expedition in 1993] Naukovyy arkhiv Instytutu arkheolohiyi NAN Ukrayiny. F. 64. Spr. 1993/66. 13 p. [in Ukrainian].

15. Zakharyev V. A. Zvit pro rozkopky davnoruskykh mohylnykiv poblyzu sela Sokilets Dunayevetskoho rayonu Khmelnytskoyi oblasti u 1995 r.[ The report on excavations of ancient Rus burial grounds near the village of Sokilets, Dunayevtsi district, Khmelnytskyi region in 1995]. Naukovyy arkhiv Instytu arkheolohiyi NAN Ukrayiny. F. 64. Spr. 1995/57. 24 p. [in Ukrainian].

16. Zakharyev V. A. Mistse ta rol Sokiltsya v istoriyi Podillya [The place and role of Sokilets in the history of Podillia]. ACADEMIA na poshanu profesora L. A. Kovalenka (90-richchya vid dnya narodzhennya). Istorychni doslidzhennya. Kamyanets-Podilskyy, 1997. pp. 71-73 [in Ukrainian].

17. Zakharyev V. A. Na Halytskomu porubizhni [On the Galician border]. Litopys Khmelnychchyny. Khmelnytskyy 2001. pp. 13-17 [in Ukrainian].

18. Zakharyev V. A. Novyy davnoruskyy kurhannyy mohylnyk Sokiletskoho mikrorehonu [A new ancient Rus burial mound of the Sokilets microregion]. Materialy KH-oyi Podilskoyi istoryko-krayeznavchoyi konferentsiyi. Kamyanets-Podilskyy: Kamyanets-Podilskyy Derzhavnyy pedahohichnyy. universytet, 2000. pp. 118-121 [in Ukrainian].

19. Zakharyev V. A. Pokhovalnyy obryad davnoruskoho naselennya Podillya [Burial rite of the Old Rus population of Podillia]. Kultura Ukrayiny i slovyanskyy svit. Kyyiv, 1992. pp. 93-94 [in Ukrainian].

20. Zakharyev V. A. Sokiletska tserkva XII - XIII st. u konteksti davnoruskoho derevyanoho zodchestva Ukrayiny [Sokilets church of the 12th - 13 th centuries in the context of the Old Rus wooden architecture of Ukraine]. Istoriya, kultura ta osvita: khrystyyanskyy vymir (do 1025-richchya Khreshchennya Kyyivskoyi Rusi ta 20-richchya Khmelnytskoyi yeparkhiyi UPTS). Khmelnytskyy: Vydavnytstvo XI MAUP, 2013. pp. 238-248 [in Ukrainian].

21. Zakharyev V. A. Tretiy sezon doslidzhen u Sokiltsi [The third season of research in Sokilets]. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini v 1994-1996 rokakh. Kyyiv, 2000. P. 46 [in Ukrainian].

22. Zakharyev V. A. Tsentralno-Podilskyy variant davnoruskoho pokhovalnoho obryadu [The Central-Podillia variant of the Old Rus funeral rite]. Arkheolohiya Dunayevechchyny. Khmelnytskyy, 1992. pp. 40-44 [in Ukrainian].

23. Ivakin H. YU. Opovidi pro starodavniy Kyyiv [Stories about ancient Kyiv]. Kyyiv: Radyanska shkola, 1982. 112 p. [in Ukrainian].

24. Kozlov M. M. Problemy ukrayinskoyi mediyevistyky [Problems of Ukrainian medieval studies]. Ukrayinskyy istorychnyy zhurnal. 2000. № 3. p. 61-73 [in Ukrainian].

25. Makarov N. A. Kamennyye podushki v pogrebeniyakh drevnerusskikh gorodskikh nekropolrv [Stone pillows in the burials of Old Rus city necropolises]. Sovetskaya arkheologiya. 1981. № 2. pp. 111-116 [in Russian].

26. Malyeyev YU. M. Novi davnoruski pokhovalni pamyatky Podnistrovya [New Old Rus burial monuments of Dniester region]. Naselennya Prut-sko-Dnistrovskoho mezhyrichchya ta sumizhnykh terytoriy v druhiy polovyni I - na pochatku II tysyacholit n. e. Chernivtsi: «Ruta», 1994. pp. 31-33 [in Ukrainian].

27. Mayarchak S. P. Arkheolohchni pamyatky IX-XIII st. Livoberezhzhya Serednoho Podnistrovya [Archaeological monuments of the IX-XIII centuries. The left bank of Middle Dniester region]. Kamyanets-Podilskyy: PP Moshak M.I., 2006. 96 p. [in Ukrainian].

28. Mayarchak S. P. Livoberezhzhya Serednoho Podnistrovya u IX-XIII st. (za danymy istoryko-arkheolohichnykh doslidzhen) [The left bank of Middle Dniester region in the IX-XIII centuries. (according to historical and archaeological research)]: avtoref. dys.... kand. istor. nauk: 07.00.04 / Instytut arkheolohiyi NAN Ukrayiny. Kyyiv, 2012. 16 p. [in Ukrainian].

29. Mayarchak S. P. Litopysni Bakota i Ponyzzya. Krayeznavstvo [The chronicles of Bakota and Ponyzza. Local history]. 2006. № 1-4. pp. 169-177 [in Ukrainian].

30. Mayarchak S. P. Pokhovannya i rozvytok pokhovalnoho obryadu v davnoruskoho naselennya livoberezhzhya Serednoho Podnistrovya [Burial and development of funeral rites among the Old Rus population of the left bank of Middle Dniester region]. Arkheolohiya. 2008. № 2. pp. 30-39 [in Ukrainian].

31. Mysko YU. V. Pokhovalnyy obryad u konteksti svitohlyadu skhidnykh slovyan (za materialamy mohylnykiv VIII-X st. Dniprovskoho pravoberezhzhya). [Burial rite in the context of the worldview of the Eastern Slavs (based on the materials of burial mounds of the 8th-10th centuries on the right bank of the Dnieper). ]Pytannya starodavnoyi ta serednovichnoyi istoriyi, arkheolohiyi y etnohrafiyi. Chernivtsi, 1997. Vyp. 4. pp. 19-28 [in Ukrainian].

32. Mysko YU. V. Yazychnytski ta khrystyyanski starozhytnosti Verkhnoho Popruttya i Serednoho Podnistrovya VIII - pershoyi polovyny XIII st.[ Pagan and Christian antiquities of Upper Poprutia and Middle Dniester region of the 8th - first half of the 13th centuries]: dys.... kand. ist. nauk: 07.00.04 / Chernivetskyy natsionalnyy universytet imeni Yuriya Fedkovycha. Chernivtsi, 2003. 223 p. [in Ukrainian].

33. Mykhaylyna L. P. Yazychnytski pamyatky kultury Luky-Raykovetskoyi [Pagan cultural monuments of Luka-Raikovetska.]. Pytannya starodavnoyi ta serednovichnoyi istoriyi, arkheolohiyi y etnolohiyi. Chernivtsi, 1999. T. 2. pp. 129-158 [in Ukrainian].

34. Motsya O. P. Naselennya Pivdenno-Ruskykh zemel IX-XIII st. (Za materialamy nekropoliv) [The population of the South Rus lands of the 9th-13th centuries. (Based on necropolis materials).]. Kyyiv, 1993. 159 p. [in Ukrainian].