Ефіопія та єгипетсько-ефіопський конфлікт в контексті американсько-ефіопських відносин (1955-1957 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ефіопія та єгипетсько-ефіопський конфлікт в контексті американсько-ефіопських відносин (1955-1957 рр.)

Антон Яговкін, аспірант факультету історії та філософії Одеський національний університет імені І.І. Мечникова м. Одеса, Україна

Анотація

Автор ставить за мету дослідити місце єгипетсько-ефіопських відносин середини 1950-х рр. у геополітичних стратегіях США. Наукова новизна статті полягає у комплексному аналізі впливу Суецької кризи на східно африканський регіон в контексті зовнішньої політики США.

Методи дослідження. В статті застосований історико-генетичний метод, що дозволив дослідити ґенезу східноафриканської політики США, простежити основні тенденції цього напрямку політики на кожному з етапів. Для комплексного аналізу східноафриканської політики США в 1955-1957роках використано системний підхід, що допоміг окреслити економічні та геополітичні інтереси США у Східній Африці, цілі та задачі великих держав щодо Єгипту та Ефіопії, простежити в цьому контексті ставлення США до конфронтації Ефіопії з Єгиптом.

Висновки. Незважаючи на орієнтацію зовнішньої політики імператора Ефіопії Хайле Селассіє I на США та його спроби задовольнити їх інтереси (зокрема у розміщенні військової бази на території Ефіопії), йому не вдалося перетворити Ефіопію на один із пріоритетів США. В ході дослідження визначено, що для США Ефіопія не становила інтересу не тільки як потенційний економічний партнер (вона залишалася сільськогосподарською країною), а й як військовий союзник. Автор доходить висновку, що США підтримували деякі плани імператора Ефіопії, наприклад, проект з приєднання Еритреї до Ефіопської імперії, лише з міркувань про неможливість самостійного існування Еритреї та для підтримки стабільності на північному сході Африки, на західному узбережжі Червоного моря. Це мала регулювати Ефіопська імперія, яка потребувала виходу до моря і яка в той момент мала відносно сильну армію, здатну придушити будь-яку внутрішню реакцію і захистити кордони Еритреї, де розташовувалися американські військові бази. єгипетський ефіопський геополітичний

Ключові слова: США, Ефіопія, Єгипет, міжнародні відносини, геополітика, зовнішньополітична криза.

Yahovkin Anton, Ph.D. student, Odessa І. І. Mechnikov National University, Odesa, Ukraine

ETHIOPIA AND THE EGYPTIAN-ETHIOPIAN CONFLICT IN THE CONTEXT OF AMERICAN-ETHIOPIAN RELATIONS (1955-1957)

In this article, the author aims to explore the place and role of Egyptian- Ethiopian relations during the Suez Crisis in US geopolitical strategies. The scientific novelty lies in a comprehensive analysis of the impact of the Suez Crisis on the East African region in the context of US foreign policy.

Research methods. Historical-genetic method is used in the article, which gave an opportunity to explore the genesis of East African politics of the USA, to identify the main tendencies of this policy direction at every stage. A systematic approach was used for the comprehensive analysis of the USA East Africa policy in 1955-1957, which gave an opportunity to identify economic and geopolitical interests of the USA in East Africa, goals and objectives of major counties towards Egypt and Ethiopia, and to trace in this regard the attitude of the USA towards Ethiopia's confrontation with Egypt.

Conclusions. Despite the orientation of the Foreign policy of the emperor of Ethiopia to the USA and his attempts to satisfy the USA interests (including the allocation of a military base in Ethiopia), Haile Selassie I failed to fully attract not only American private fund but also to make Ethiopia one of the Foreign policy priorities of the USA government. Ethiopia was of no interest to the USA not only as a potential economic partner (it remained an agricultural country with obsolete modes of production), but also as a military ally.

The USA supported some plans of the emperor of Ethiopia, for example the project of accession of Eritrea to the Ethiopian Empire, for the following reasons only:1. due to independent Eritrean country's insolvency; 2. due to the necessity to maintain peace and order in the northeastern Africa, on the west coast of the Red Sea. "Right" was given to the Ethiopian Empire, which needed the access to the sea and which at that time had a relatively strong army capable to battle any inner reaction and to defend the borders of Eritrea, where American military bases were located.

Key words: USA, Ethiopia, Egypt, international relations, geopolitics, foreign policy crisis.

Постановка проблеми. У 1950-х роках Ефіопія намагалася використовувати США на противагу Великій Британії, що окупувала Ефіопію як "звільнену ворожу територію", як військового та економічного донора. Для досягнення цієї мети ефіопському керівництву необхідно було встановити надійні військово-економічні зв'язки з Вашингтоном.

Аналіз досліджень та публікацій. Насамперед варто згадати книгу Річарда Грінфільда "Ефіопія: нова політична історія" [2], підготовлену на основі широкої джерельної бази, зокрема з використанням низки різноманітних документів з історії Ефіопії повоєнних років. Аналізуючи внутрішню та зовнішню політику Ефіопії у 1950 - 1960 рр., автор дійшов висновку, що Хайле Селассіє I створив державу, якою міг керувати тільки він і, яка, таким чином, була приречена на розпад після його смерті.

Подібні висновки зробив і інший дослідник історії Ефіопії - Роберт Хесс, автор праці "Ефіопія. Модернізація автократії", зовнішня політика імператора була персоніфікованою і базувалася на його особистості, його вмінні та досвіді діяти як арбітр конфліктуючих сторін усередині країни, що створювало можливість грати роль посередника на міжнародному рівні. Вплив Ефіопії на африканську регіональну політику пояснювався не професійністю її урядових кадрів та дипломатів, а працелюбністю та авторитетом "маленького" імператора. Це підтверджує той факт, що у постімператорський період, на переконання Р. Хесса, Ефіопія втратила свій авторитет, втім, спромоглась зберегти в Аддіс-Абебі штаб- квартиру Організації африканської єдності та представництво економічної комісії ООН з питань Африки [5].

Маємо також згадати одного із найвідоміших дослідників історії Ефіопії Г. Маркуса та його працю "Історія Ефіопії", який зібрав, узагальнив та проаналізував величезний фактичний матеріал про становлення та розвиток дипломатичних, політичних, економічних та культурних зв'язків Ефіопії, США та Великої Британії у контексті історії ефіопської дипломатії, яка намагалася відстоювати національні інтереси своєї країни [7].

Виклад основного матеріалу. В середині 1950-х рр. на африканському континенті відбувалися фактично революційні зміни, які стали серйозним випробуванням для зовнішньополітичної політики США і доволі болісно відобразилися на Ефіопській імперії - в той час чи не єдиного союзника Вашингтона на материку. Водночас, простежувалася напруга в єгипетсько- ефіопських відносинах, та несподівана для Ефіопії реакція на це США.

Так, у вересні 1955 р. уряд Єгипту за згоди СРСР та посередництва прем'єра Державної ради Китайської Народної Республіки Чжоу Еньлая, підписав з Чехословаччиною договір про постачання зброї. Цей документ передбачав фактичне повне переозброєння військовою технікою радянських зразків збройних сил Єгипту, що з точки зору західних країн, ознаменувало перехід країни до радянської сфери впливу. У Вашингтоні це чудово розуміли, і з метою відмовити від цього єгипетського лідера Гамаля Абдель Насера в грудні того ж року президент США Дуайт Ейзенхауер запропонував Єгипту фінансову допомогу в розмірі 40 млн доларів. Єгипет повинен був використовувати ці кошти для будівництва Ассуанської греблі - першого з запланованих новою єгипетською владою макроекономічного проектів [1].

Цей крок став несподіваним ударом для керманичів Ефіопії. США навіть не повідомили про свою пропозицію імператору Хайле Селассіє I, який вважав себе якщо не соратником, то другом Заходу. Ситуація ускладнювалася тим, що для реалізації єгипетського проекту будівництва Асуанської гідроелектростанції в будь-якому разі потрібно було отримати згоду ефіопського уряду.

Хайле Селассіє I зажадав пояснень дій США - надання великої суми антизахідному революційному режиму в Каїрі, в той час як прозахідна консервативна Ефіопія страждає від браку фінансових ресурсів для свого економічного і соціального розвитку [2]. Тодішній посол США в Ефіопії Джозеф Сіменсен після зустрічі з імператором повідомив Державний департамент про позицію Аддіс-Абеби. При цьому він намагався переконати Вашингтон у необхідності лояльного ставлення Ефіопської імперії до США у світлі "холодної війни" з Радянським Союзом, вплив якого на народи Азії та Африки постійно зростав, отже - збільшувалася його сфера впливу на цих континентах [3].

Посол США розумів, що, якщо США не нададуть повноцінної допомоги уряду Хайле Селассіє I для стабілізації економіки та трансформації соціально- політичних відносин усередині країни, то миру і стабільності в Північно-Східній Африці не буде. Проте Вашингтон не відреагував на цю пропозицію свого представника в Ефіопії. Лише подальші дії Каїра змусили США відмовитися від фінансування будівництва Асуанської греблі. Йдеться про визнання Єгиптом Китайської Народної Республіки 30 травня 1956 року та укладення договору про постачання зброї з Чехословаччини, а також націоналізацію Суецького каналу за постановою 26 липня 1956 року, яка вдарила по фінансовому становищу та престижу в регіоні Великої Британії та Франції - союзників США по НАТО. Відмовившись від фінансової допомоги Каїру, Вашингтон, проте, не перенаправив ці кошти в Аддіс-Абебу, яка потребувала їх для нормалізації свого фінансового становища, що суттєво погіршувався із закриттям Суецького каналу.

Проблема вийшла за межі регіону та Африки в цілому, поступово стаючи складовою частиною "холодної війни", а тому потребувала втручання світових лідерів. Для виходу з кризи та поліпшення відносин з Єгиптом у Великій Британії була підготовлена конференція по Суецькому каналу, яка відбулася в Лондоні у серпні - вересні 1956 року за участі 18 держав. Серед запрошених держав була і Ефіопія. За підсумками конференції було створено міжнародну Раду управління Суецьким каналом, де Єгипту пропонувалося членство. Оскільки Каїр відмовився від участі у конференції, для ознайомлення Г.А. Насера з рішенням Ради було вирішено відправити до нього спеціальну делегацію.

До її складу увійшов і ефіопський міністр закордонних справ Аклілу Хабте Водц. В цілому серед членів делегації саме представники Ефіопії являли собою найбільш зацікавлену сторону, оскільки більшість її експорту та імпорту здійснювалося через Суецький канал, і успіх місії був у інтересах єдиної на той час африканської імперії. Але участь ефіопського міністра закордонних справ у місії до Г.А. Насера ускладнювала і так непрості відносини між двома країнами. Реакцією на участь Ефіопії у конференції стала заборона Г.А. Насером літакам ефіопців перетинати повітряний простір Єгипту. Як наслідок, Ефіопія серед усіх учасників Лондонської конференції, виявилася найбільш постраждалою країною, а місія завершилася провалом [10].

У результаті, саме з того часу відносини між Єгиптом та Ефіопією почали стрімко погіршуватися. Вже з 1957 р. на радіо Каїра з'явилася антиефіопська передача, де часто з промовами виступали професори університету Аль-Азара, закликаючи народи Сомалі та Огадена до здобуття незалежності, приєднання до Ліги арабських країн, а також до відокремлення Еритреї від Ефіопії [7]. Загалом адепти панарабізму доволі ворожо ставилися до Ефіопії й активно це демонстрували.

Тим часом 12 березня 1957року в Аддіс-Абебу з офіційним візитом прибув віце-президент США Річард Ніксон. В Ефіопії вважали, що цей візит високопоставленого представника США зможе реанімувати підписані раніше договори про спрівпрацю в сфері оборони. Але делегація Сполучених Штатів цього разу мала інше, більш меркантильне, завдання: вони потребували додаткових земельних ділянок для розширення своєї військової бази [8]. Це вимагало додаткових витрат уряду Ефіопії, оскільки задля розширення площі військової бази необхідно було компенсувати матеріальні збитки населенню даного регіону.

Тому, результати місії Річарда Ніксона в Аддіс-Абебу не можна вважати такими, що покращили становище Ефіопії. Слідом за віце-президентом у квітні 1957 р. в Аддіс-Абебу прибув спеціальний посланець президента США Джеймс Річардс. Його метою було ознайомлення керівництва країни з доктриною Ейзенгауера "захисту Близького Сходу від проникнення комунізму". До завдань місії входило обговорення військової та економічної допомоги країнам, що входили в "доктрину Ейзенхауера", зокрема й Ефіопії [12].

Переговори в Аддіс-Абебі зайшли в глухий кут. На пропозицію міністра закордонних справ Ефіопії, перш за все вирішити нагальну для його країни проблему надання військової допомоги, американська сторона відповідала відмовою, оскільки, на її думку, світовий комунізм не загрожував Ефіопській імперії. Пізніше Дж. Спенсер, який брав участь в переговорах між ефіопським міністром закордонних справ і Річардсом як перекладач, згадував: "Особливо важко було проголосити спільну заяву. Американська сторона хотіла, щоб Ефіопія наслідувала ту саму політичну лінію, яка приймалася в інших країнах, при цьому акцент робився на загрозі Ефіопії з боку світового комунізму". Міністр закордонних справ Ефіопії відповідав на це питанням: "Хіба Ефіопія має робити це, коли щойно посол говорив, що Ефіопії не загрожує комунізм?" [5].

Події в Судані, коли Єгипет захопив північні території цієї країни, а також активізація Єгипту в Лівані неабияк стурбували уряд Хайле Селассіє I. США не робили жодних зусиль для їхнього захисту. Схожа ситуація склалася і на Близькому Сході: 14 липня 1958 року відбулася революція в Іраку. І тут Вашингтон також не спромігся захистити своїх партнерів від загрози поширення влади соціалістів, як сприймав ці події уряд Ефіопії.

Позиція США стосовно цих подій, а також щодо Сомалі, яка готувалася проголосити незалежність, переконали Хайле Селассіє I в тому, що він відсутній у переліку союзників США. Коли в 1955 році почалися переговори з Італією щодо встановлення кордонів між Італійським Сомалі та ефіопською територією Огадена, ефіопська сторона пропонувала вирішити проблему кордону на основі договору 1908 року, підписаного Ефіопією та Італією. Італійська сторона, яка представляла інтереси Сомалі, відкинула пропозиції Ефіопії. Було вирішено передати питання на розгляд сесії Генеральної асамблеї ООН. Однак на початку 1950 року Ефіопія залишила це питання на майбутнє, оскільки наразі на порядку денному постала проблема щодо території Еритреї. До того ж Ефіопія, яка не визнавала італійського завоювання Сомалі, не вважала доцільним вести переговори з італійцями. Характерно, що відразу ж після початку вищезазначених переговорів, США зайняли проіталійську позицію [7].

Пропонуючи посередництво ООН, ефіопське керівництво наполягало на арбітражі. Втім, через значні розбіжності сторін та відмову США підтримати Ефіопію, питання кордонів залишилося невирішеними. Як наслідок, ця проблема і стала причиною конфліктів між Ефіопською імперією та Республікою Сомалі.

До 1960 року після закінчення протекторату Італії Сомалі мала отримати незалежність. Зважаючи на це, у березні 1958 року США, нібито з метою запобігання проникненню Радянського Союзу в Східну Африку, розпочали переговори щодо цього з Великою Британією, Францією та Італією. При цьому Ефіопська імперія, як країна із своїми регіональними інтересами та амбіціями регіонального лідера також була допущена до обговорення проблеми.

Оскільки у разі ухвалення рішення про створення держави Великого Сомалі, туди мали включити Хауд (північно-східна частина Ефіопської провінції Огаден), міністр закордонних справ Ефіопії розцінив це з боку США як план державотворення Великого Сомалі за рахунок території її країни і вдався до наступальної політики. Зокрема, погрожував, що поставить питання на розгляд в ООН. Спенсер, висвітлюючи хід цих переговорів, зауважував: "Посол Великої Британії в Ефіопії був шокований заявою МЗС Ефіопії, оскільки це означало відчинити двері перед Радянським Союзом" [6].

США воліли фінансувати утворення держави Сомалі лише через небажання допустити розширення впливу Радянського Союзу, але при цьому вони не зважали на інтереси свого союзника в регіоні - Ефіопської імперії, з якою було підписано угоду про військову взаємодопомогу.

Наприкінці 1950-х років у зв'язку з початком процесу ліквідації федерації Еритреї та Ефіопії, ініціатором якого став парламент Еритреї [11], міжнародне становище Ефіопії, особливо її відносини з арабо-мусульманським світом, стали ускладнюватися. Це посилювалося тим, що між Ефіопією та Єгиптом зберігалася напруженість.

Поряд з продовженням трансляції антиефіопських передач з Каїру арабський Схід став демонструвати вже відкриту недоброзичливість до Ефіопії та розхитувати і без того складну суспільно-політичну ситуацію в регіоні. Серед іншого було налагоджено постачання зброї еритрейським бойовикам із Сирії та Південного Ємену через Червоне море. Однак у урядових військ Ефіопської імперії не було ані коштів, ані технічних можливостей як для відстежування контрабандистів, так і для перехоплення та знищення зброї, що постачалася еритрейським повстанцям [7].

У той же час комуністичний блок не розглядав режим Хайле Селассіє І як союзника та партнера, хоча відкрито ніколи проти нього не виступав. Імператор Ефіопії це чудово розумів і відчував необхідність зробити дипломатичний прорив, який мав укріпити позиції країни на міжнародній арені. Це могло, якщо не поліпшити, то хоча б пом'якшити ставлення до Ефіопії арабського світу (зокрема Єгипту), що висував критику на адресу Аддіс-Абеби; а також налагодити стосунки з радянським блоком (США вже перестали реагувати на прохання імператора, тож він вважав і себе вільним від домовленостей про співпрацю). Як наслідок, в 1959 році Хайле Селассіє І запланував офіційні візити до Єгипту та Радянського Союзу [9].

Інформація про це стурбувала Посольство США в Ефіопії. Занепокоєний майбутнім візитом імператора Хайле Селассіє І до Москви, представник США в Аддіс-Абебі направив телеграму до Вашингтона, де говорилося: "Захід повинен вжити серйозних заходів для того, щоб звести нанівець появу соціалістичного блоку в Африці - Вашингтон повинен негайно підтримати Аддіс-Абебу щодо вирішення питання Сомалі, зміцнення морських і повітряних сил, розвитку освітніх установ; сприяти Ефіопії в отриманні позик та грантів у західних банках та міжнародних організаціях, мультинаціональних корпораціях...." [9]. Але Вашингтон знову не прийняв пропозицій свого посла. Важливим чинником було те, що крах колоніалізму та виникнення нових держав в Азії та Африці змусили США переглянути свою зовнішню політику, і проблеми Ефіопської імперії стали другорядними. Тим часом в 1959 році імператор Хайле Селасіє І таки відвідав СРСР та був нагороджений орденом Суворова першого ступеня.

Власне, крах колоніалізму позначився і на зовнішній політиці Хайле Селассіе I. Ефіопська імперія мала встановити відносини з молодими державами континенту і знайти шляхи порозуміння і налагодження співпраці з ними. На наступні майже 20 років це стало чи не найголовнішим завданням для зовнішньої політики Ефіопії, яка щоправда не призвела до виключно позитивних результатів.

Висновки

Як ми бачимо, незважаючи на те, що Ефіопія формально була союзником США, єгипетсько-ефіопські відносин середини 1950-х років не посідали особливого місця у геополітичних стратегіях США. Пріоритетом африканської політики США була підтримка стабільності у регіоні в цілому, а не тільки розвиток відносин з Ефіопією та підтримка її економічного зростання. Заради свого єдиного союзника та партнера - Ефіопії - вони не могли нехтувати безпекою цілого регіону, який до того ж був одним з театрів "холодної війни".

Використані у даному дослідженні методи дозволи автору простежити основні тенденції східноафриканської політики США та її вплив на їхнього головного союзника в регіоні, Ефіопську імперію, а також її зусилля активізувати співпрацю та домогтися надання реальної допомоги Сполученими Штатами. Проаналізувавши східноафриканську політику США в 1955-1957 роках, ми змогли визначити в цьому контексті і ставлення Сполучених Штатів Америки до конфронтації Ефіопії з Єгиптом та вирішення спірних моментів з іншими країнами в регіоні.

Основним наслідком прохолодного ставлення США до Ефіопії, попри її спроби налагодити більш дієву і близьку співпрацю, особливо в оборонній галузі, на фоні погіршення відносин Ефіопії з Єгиптом та арабськими країнами, стало зближення Ефіопії з СРСР. Візит імператора до Радянського Союзу став відповіддю на позицію Сполучених Штатів, які почали фінансувати створення Великого Сомалі і не підтримали та Ефіопію у вирішенні суперечки про сомалійсько-ефіопський кордон. Кожен з окреслених у нашій статті сюжетів зовнішньої політики Ефіопії та ефіопсько-американських відносин був важливим етапом також й історії американської східноафриканської політики, тому має перспективу дослідження як окремо, так і в контексті більш узагальнених студій африканських та світових історичних процесів ХХ століття.

Список використаних джерел та літератури

1. Druks H. The Uncertain Friendship: The U.S. and Israel from Roosevelt to Kennedy / Н. Druks. - Westport, CT:Greenwood, 2001. - 201 p.

2. Greenfield R. Ethiopia. A new political history / Greenfield R. - London, Pallmall press, 1965. - 515 p.

3. Hallidin Norberg V. Swedes in Haile Selassie's Ethiopia 1924-1952. A study in early development cooperation / V. Hallidin Norberg - Uppsala, 1977. - 320 p.

4. Henderson K. D. D. The making of the modern Sudan / K. D. D. Henderson- London, Faber & Faber, 1953. - 601 p.

5. Hess L. R. Ethiopia. The modernization of autocracy / L. R. Hess- New York, 1970. - 272 p.

6. Legum C. Ethiopia: the Fall of Haile Selassie's Empire / С. Legum. - New York, Africana publishing Co, 1975. - 95 p.

7. Marcus H. G. The Politics of the Empire: Ethiopia, Great Britain and the United States 1941 -1974 / H. G. Marcus. - Berckley, University of California Press, 1983. - 205 p.

8. Memorandum of a Conversation, Addis Ababa, March 12, 1957. Papers relating to the foreign relations of the U.S., 1955-1957. [Electronic Resource] // Foreign Relations of the United States. - Mode to Access: https://goo.su/JeK.

9. Paul James C. N. Ethiopian constitutional development. A Source book / C. N. Paul James. - Addis Ababa, Haile Selassie I University Addis Ababa & Oxford University press, 1967. - p. 312.

10. Papers relating to the foreign relations of the U.S, 1955-1957 [Electronic Resource] // Foreign Relations of the United States 1955-1957. - Vol. XVI. - Mode to Access: https://goo.su/MHJ

11. Papers relating to the foreign relations of the U.S., 1952-1954. [Electronic Resource] // Foreign Relations of the United States. - Vol. XI. - Part 1. - Mode to Access: https://goo.su/9ou1.

12. The Eisenhower Doctrine, 1957. Papers relating to the foreign relations of the U.S, 1953-1960.

13. [Electronic Resource] // Foreign Relations of the United States. - Mode to Access: https://goo.su/9gLv.

14. References:

15. Druks, H. (2001). The Uncertain Friendship: The U.S. and Israel from Roosevelt to Kennedy. Westport, CT:Greenwood. [In English].

16. Greenfield, R. (1965). Ethiopia. A new political history. London, Pallmall press. [In English].

17. Hallidin, Norberg V. (1977). Swedes in Haile Selassie's Ethiopia 1924--1952. A study in early development cooperation. Uppsala. [In English].

18. Henderson, K. D. (1953). The making of the modern Sudan. London, Faber & Faber. [In English].

19. Hess, L. (1970). Ethiopia. The modernization of autocracy. New York. [In English].

20. Legum, C. (1975). Ethiopia: the Fall of Haile Selassie's Empire. New York, Africana publishing Co. [In English].

21. Marcus, H. G. (1983). The Politics of the Empire: Ethiopia, Great Britain and the United States 1941 - 1974. Berckley: University of California Press. [In English].

22. Memorandum of a Conversation, Addis Ababa, March 12, 1957. Foreign Relations of the United States. https://goo.su/JeK. [In English].

23. Paul, James C. N. (1967). Ethiopian constitutional development. A Source book. Addis Ababa: Haile Selassie I University Addis Ababa & Oxford University press. [In English].

24. Papers relating to the foreign relations of the U.S, 1955-1957. Foreign Relations of the United States. https://goo.su/MHJ. [In English].

25. . The Eisenhower Doctrine, 1957. Papers relating to the foreign relations of the U.S, 1953-1960. Foreign Relations of the United States. https://goo.su/9gLv. [In English].

26. Papers relating to the foreign relations of the U.S., 1961 -1963. Foreign Relations of the United States. https://goo.su/a43m. [In English].

Размещено на Allbest.ru