Продаж алкогольних виробів в українському селі в другій половині 1940-х – 1980-х роках (на матеріалах діяльності Укоопспілки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Продаж алкогольних виробів в українському селі в другій половині 1940-х - 1980-х роках (на матеріалах діяльності Укоопспілки)

Олександр Сидорович

Продаж алкогольних виробів в українському селі в другій половині 1940-х - 1980-х роках (на матеріалах діяльності Укоопспілки)

Різноманітні економічні, соціальні та культурні аспекти продажу, виробництва й споживання алкогольних напоїв залишаються сьогодні малодослідженими в українській сучасній історіографії. Натомість зарубіжна історіографія, зокрема англомовна, в означеній проблематиці просунулась набагато далі.

В статті здійснено спробу на основі не опублікованих раніше архівних джерел розкрити особливості та дослідити соціально-економічні аспекти продажу алкогольних виробів в українському селі через роздрібну торгівельну мережу споживчої кооперації Української РСР (Укоопспілки) у другій половині 1940-х - 1980-х роках. Проаналізовано річні звіти Укоопспілки та визначено питому частку горілки та алкогольних виробів в структурі роздрібного товарообігу в окремі роки досліджуваного періоду. Наголошено на диспаритеті при розподілі фондів алкогольної продукції між торгівельними системами міста і села. Виокремлено вплив "антиалкогольних законів" 1958 та 1972 років на торгівельну та виробничу діяльність споживчої кооперації України.

В результаті проведеного дослідження визначено, що алкоголь протягом усього досліджуваного періоду складав вагому частку товарообігу торгівлі і громадського харчування у сільській місцевості. Дискримінаційна система розподілу товарних фондів спрямовувала переважну більшість якісного алкоголю (виноградні вина, лікери, витримані коньяки тощо) до системи державної торгівлі, тобто у міста і промислові центри, натомість до сільської місцевості надходила переважно горілка та низькоякісні плодово-ягідні вина. Доступність алкоголю, а також деякі звичаєві практики та відсутність на селі різноманітного дозвілля призводили до зростання алкоголізації населення. алкогольний село кооперація

Ключові слова: село, споживча кооперація, алкоголь, Укоопспілка, торгівельна мережа.

SALE OF ALCOHOLIC PRODUCTS IN THE UKRAINIAN VILLAGE IN THE SECOND HALF OF THE 1940s - 1980s (ON THE MATERIALS OF THE UKOOPSPILKA)

Oleksandr Sydorovych

Various economic, social and cultural aspects of the sale, production and consumption of alcoholic beverages remain little studied today in Ukrainian modern historiography. On the other hand, foreign historiography, in particular English-speaking, has advanced much further in this area.

The article makes an attempt, on the basis of previously unpublished archival sources, to reveal the features and study the socio-economic aspects of the sale of alcoholic beverages in the Ukrainian village through the retail trade network of consumer cooperatives of the Ukrainian SSR (Ukoopspilka) in the second half of the 1940s - 1980s. Analyzed the annual reports of the Ukoop- spilka and determined the specific weight of vodka and alcoholic beverages in the structure of retail turnover in certain years of the study period. Disparity was revealed in the distribution of alcoholic beverages funds between the trading systems of the city and the village. The article highlights the influence of the "anti-alcohol laws" of 1958 and 1972 on the trade and production activities of consumer cooperation in Ukraine.

As a result of the study, it was found that alcohol during the entire study period constituted a significant part of the trade and public catering turnover in rural areas. The discriminatory system of distribution of commodity funds sent the vast majority of high-quality alcohol (grape wines, liqueurs, aged cognacs, etc.) to the state trade system, that is, to cities and industrial centers, but mainly vodka and low-quality fruit and berry wines came to the countryside. The availability of alcohol, as well as some customs and the lack of a variety of leisure activities in the countryside led to an increase in the alcoholization of the population.

Keywords: village, consumer cooperation, alcohol, Ukoopspilka, trade network.Проблема впливу алкоголю на життя як окремої людини, так і суспільства/держави в цілому є надзвичайно багатогранною і в той же час надзвичайно обділеною увагою в сучасній українській історіографії. Велике значення в поступовому заповненні цієї лакуни мала міжнародна конференція "Алкоголь і тверезість: минуле та сучасність", що була проведена 4-5 березня 2021 року історичним факультетом Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Публікації на основі представлених доповідей, що, я сподіваюсь, побачать світ після цієї конференції, дозволять дослідникам широкого спектру гуманітарних наук, передусім історії, розширити кут бачення багатьох проблем, які здавалося б не мають безпосереднього відношення до алкоголю.

Варто відзначити, що зарубіжна історіографія, зокрема англомовна, в означеній проблематиці просунулась набагато далі від української. Майже щороку англійською мовою публікуються комплексні наукові дослідження пов'язані із історичними аспектами вживання, продажу, культурного та соціального впливу алкоголю, тютюну та наркотиків (Bailey 2018; Milov 2019; Courtwright 2019). Узагальнюючою платформою для подібних досліджень є, передусім, науковий журнал "The Social History of Alcohol and Drugs", що на періодичній основі публікує дослідження з означених у його назві проблем.

В свою чергу представлена розвідка на основі не опублікованих раніше архівних джерел має на меті розкрити особливості та актуалізувати соціально-економічні аспекти продажу алкогольних виробів в українському селі через роздрібну торгівлю споживчої кооперації (Укоопспілки).

Торгівельна мережа післявоєнного українського села підпорядковувалась системі споживчої кооперації, тому розглядати поставлену проблему, на нашу думку, слід перш за все крізь призму функціонування Укоопспілки, яка виступала безпосереднім організатором роздрібної товаропровідної мережі на селі в цей період. На щастя документальна основа діяльності радянської споживчої кооперації представлена дуже об'ємно і сконцентрована в основному в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України в межах фонду № 296, восьмий опис якого охоплює період 1943-1991 роки. Окрім того відповідні фонди, що відображають різноманітні аспекти діяльності регіональних ланок споживчої кооперації і фон- доутворювачами яких були облспоживспілки зберігаються в усіх без винятку обласних державних архівах України. Переважна більшість цих документів і до сьогодні не була введена до наукового обігу.

Розгляд теми продажу алкогольних виробів в сільській місцевості через торгівельну систему споживчої кооперації слід розпочати з аналізу постанови Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1950 р. № 4844 "Про заходи по покращенню торгівлі горілкою і горілчаними виробами в системі споживчої кооперації". Згідно з цим документом, для торговельних установ споживчої кооперації встановлювався ліміт так званого "незнижуваного" запасу горілки. Фінансові органи, відповідно до цієї постанови, мали право перевіряти торговельні підприємства і кожне сільСТ окремо і винятково тільки щодо наявності запасів горілки й у випадку їх зниження - складати акти й направляти в прокуратуру для притягнення винних працівників торгівлі до кримінальної відповідальності (НВ ДАЧО, ф. 6334, оп. 2, спр. 23, арк. 15). У зв'язку з цим облспоживспілкам встановлювалися завищені ліміти на постачання і реалізацію горілки, щоб не наражатись на подібні санкції. Тому, зазвичай, наявність горілки на прилавках сільмагу була обов'язковою.

Дозволю собі процитувати частину цього документа, яка розкриває його суть: "Первое - своевременно завозить водку в торговую сеть, повсеместно вести торговлю водкой и водизде- лиями, привлекая к ответственности лиц, допускающих перебои в торговле; второе - обеспечить запасы водочной продукции не менее: в розничной сети расположенной на расстоянии от пунктов получения водки до 15 км - 25-дневной потребности, в остальной торговой сети

- 40-дневной потребности, на складах райпотребсоюзов - 30-дневной потребности; третье

- кредитовать водочную продукцию в розничных организациях потребкооперации на срок до 60 дней и в оптовых организациях до 40 дней независимо от состояния расчетов в целом; четвертое - предоставлять начиная с 1 октября сего года дополнительную скидку по водочной продукции базам и складам райпотребсоюза в размере 1% (НВ ДАЧО, ф. 6334, оп. 2, спр. 23, арк. 15)". В результаті, саме лікеро-горілчані вироби (майже виключно горілка) займали чільне місце в загальній частці роздрібного товарообороту сільської торгівлі в цілому, а не тільки по групі продовольчих товарів. Особливо яскраво ця тенденція прослідковується в перші повоєнні роки. Так, у 1946 р. частка горілки у роздрібному товарообігу Укоопспілки займала 48,6%, інших алкогольних напоїв - 3,53%, тоді як борошна - 2,81%, круп та бобових - 0,25%, макаронів

- 0,06%, м'яса та птиці - 0,43%, хліба та хлібобулочних виробів - 2,88%, ковбасних виробів

- 0,16%, риби та оселедців - 0,15%, цукру - 0,73%, кондитерських виробів - 1,59%, яєць - 0,22%, солі - 1,59%, чаю - 0,13% (ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 182, арк. 18).

Звичайно ж, у подальші роки відносна частка горілки зокрема та алкогольних виробів в цілому в структурі товарообігу роздрібної торгівлі на селі поступово зменшувалася, однак все ж продовжувала залишатися вагомою порівняно з будь-яким іншим товаром. Так, станом на 1946 р. алкогольні вироби займали 52, 1% роздрібного товарообігу, а в 1968 р. - вже 14,8%. Варто зауважити, що в цю сукупність ми включаємо і реалізацію алкоголю через заклади громадського харчування споживчої кооперації. Так, станом на 1960 р. питома вага алкоголю у закладах громадського харчування Укоопспілки складала близько 30% (ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 1672, арк. 20).

Загалом навіть у 1980-х рр. алкогольні вироби, не дивлячись на певні регіональні відмінності, складали значну частку в структурі сільської торгівлі. Зокрема, на Хмельниччині в 1984 р. питома частка горілки та інших алкогольних виробів складала 12% річного товарообігу мережі споживчої кооперації області (ДАХмО, ф. 3041, оп. 4, спр. 1098, арк. 48).

В цілому, при аналізі структури товарообігу сільської торгівлі впадає в очі тенденція, що свідчить про залежність виконання планових показників від продажу алкогольної продукції. Зазначу, що саме виконання плану товарообігу було "альфою і омегою" будь-якого торгівель- ного підприємства в радянські часи. Це явище, на загал, вважалося, судячи з аналізу внутрішньої документації Укоопспілки (переписки, реляції), ганебним і таким, що свідчить про низький рівень роботи того чи іншого споживчого товариства. Ішлось про те, що окремі керівники, не дбаючи про своєчасне завезення у торговельну мережу продовольчих чи промислових товарів в асортименті, виконували план за рахунок продажу лікеро-горілчаної продукції. Наприклад, критикуючи звіт голови правління Чернігівської облспоживспілки на нараді у 1977 році, голова Укоопспілки Ф. Колесник вказував, що значним недоліком є 17% питомої ваги горілки у загальному товарообігу сільської торгівлі області (ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 4573, арк. 8). У фейлетоні під промовистою назвою "Тиць моя радість", опублікованому в Носівській районній газеті на Чернігівщині у 1973 році, висміюються дії керівництва кооперативного магазину в с. Плоске, яке для виправлення відставання у виконанні планових показників по товарообігу, терміново відряджає до Умані автомашину, яка привозить 105 ящиків черкаської горілки (Мжичка 1973, с. 4).

Також при аналізі звітної документації Укоопспілки обов'язково виокремлювався такий показник, як - "наднормативні запаси товарів". Це один із звітних показників, який фігурував в усіх звітах організацій пов'язаних із торгівлею і в цілому мав бути якомога меншим як в абсолютних, так і відносних величинах. Але диспропорції в товарному забезпеченні характерні для планової економіки, робили це явище хронічним і по окремим групам товарів досить помітним.

Зазвичай, це явище було характерним для промислових товарів (переважно - одяг, тканини), однак саме горілка за цим показником приблизно із 60-х рр. перебувала на чільних позиціях. Так, загальна вартість наднормативних запасів горілки та лікеро-горілчаних виробів у 1972 р. у сільській торгівлі складала 131, 5 млн крб. У той час як бавовняних тканин - 10, 4 млн крб., одягу і білизни - лише 10, 1 млн крб (ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 3976, арк. 43). Наднормативні запаси горілки призводили до невиправданих збитків кооперативних організацій у зв'язку із тривалим зберіганням, що знижувало якість продукції. Ці запаси захаращували склади, затримували повернення склотари тощо.

Така ситуація із горілкою стала причиною неодноразових звернень керівництва Укоопспілки до уряду УРСР із проханням про зменшення постачання ринкових фондів горілки торговельній системі споживчої кооперації, але ці звернення залишалися без відповіді (ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 3976, арк. 65).

Отже, величезні наднормативні запаси горілки ми пояснюємо тим, що її ринкові фонди, які виділялися щороку для села, регулярно перевищували потреби й заявки Укоопспілки. Зокрема ринкові фонди горілки, що виділялись Укоопспілці на 1972 р., дорівнювали 16 млн дал. при тому, що у 1971 р. було продано всього 12,7 млн дал. Ці цифри є ще більш виразними, якщо врахувати, що більшість інших товарів як продовольчої, так і промислової груп сільська торгівля отримувала в недостатній кількості. Так, голова Сумської облспоживспілки на нараді керівних працівників споживчої кооперації УРСР у 1965 р. відмітив, що в поточному році для області було встановлено ліміт на реалізацію горілки на 19 млн крб., а вдалося реалізувати цієї "продукції" лише на 11 млн крб (ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 2556, арк. 52).

Однак всі ці економічні викладки, про які йшлося вище спричиняли цілком конкретні соціальні наслідки. Йдеться про зростання алкоголізації сільського люду, причини якої полягали не тільки у затоваренні сільських крамниць алкогольною продукцією. Так, українська дослідниця С. Хоменко зазначає, що причини алкоголізації українського села полягають у деформації моральних цінностей, перерваних релігійних традиціях, трансформації святкової обрядовості. Вона ж наводить і наступні цифри. Через алкоголізм та спричинені ним хвороби у 1971 р. померло 3 485 мешканців українського села, а в 1989 - уже 20 тис. Таким чином рівень смертності зріс за 2 десятиліття у 5, 7 рази (Хоменко 2015, c. 19). Американський дослідник М. Метьюз у своєму дослідженні (1986), присвяченому проблемі бідності в Радянському Союзі, вказував, що важливі, культурно-визначені витрати зазвичай замінювалися на алкоголь (Matthews 1986, p. 20).

Розуміючи негативний вплив алкоголізації населення на продуктивність праці в народному господарстві, влада ще до впровадження "горбачовського" сухого закону 1985 р. робила спроби упорядкувати повсюдний продаж алкоголю. Зокрема, йдеться про постанови ЦК КПРС та уряду СРСР від 15 грудня 1958 р. "Про посилення боротьби із пияцтвом і про наведення порядку в торгівлі міцними спиртними напоями" та від 16 травня 1972 р. "Про заходи по посиленню боротьби із пияцтвом" (О мерах 1972).

У цілому ці документи не були аж занадто радикальними, натомість вони мали дещо знизити алкоголізацію населення та кримінальну статистику злочинів, учинених під дією "оковитої" при цьому не зменшивши грошових надходжень до держбюджету від продажу цього товару. Так, постанова 1958 р. упорядковувала місця продажу лікеро-горілчаних виробів, заборонивши це робити (крім ресторанів) на вокзалах, пристанях, поблизу закладів освіти та великих підприємств, обмежила початок продажу алкоголю із 10 ранку тощо (Фокин 2014, с. 109). Постанова 1972 р. встановлювала часові рамки продажу міцного алкоголю вже від 11.00 до 19.00, регламентувала припинення виробництва горілки із вмістом спирту 50 і 56 відсотків, рекомендувала дрібним торговельним підприємствам та закладам громадського харчування (кафе, закусочні, чайні) переорієнтуватися на реалізацію вина, пива, шампанського та інших алкогольних напоїв міцністю до 30° (О мерах 1972). У межах виконання останньої постанови було дещо скорочено кількість торговельних закладів, де реалізовувалися горілчані вироби. Зокрема в Київській області у період 1972-1978 років їх кількість зменшилась із 1895 до 1517 (ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 4645, арк. 9).

Загалом ці постанови орієнтували торговельні підприємства та виробників на виробництво й продаж слабоалкогольних напоїв, однак, судячи з результатів діяльності роздрібних торговельних установ споживчої кооперації України, зміни були незначними. Так, згідно з рішенням президії Ради Міністрів УРСР від 29 грудня 1977 р., протокол № 23 "Про серйозні недоліки по забезпеченню населення пивобезалкогольними напоями" споживча кооперація УРСР взяла на себе додаткові зобов'язання щодо збільшення виробництва і продажу цієї продукції.

Однак виробити достатню кількість пивобезалкогольної продукції виробнича галузь Укоопспілки так і не зуміла через недостатню забезпеченість сировиною. Зокрема, у 1977 р. лимонної кислоти виробничі підприємства Укоопспілки отримали в обсязі лише 50,2% від потреби, винних і пивних пляшок - 39,6%, цитрусових концентратів - 48,3%. Продаж пива на селі стримувався також через брак саме пляшок, адже споживча кооперація обслуговувала переважно населені пункти (31 тис.), де не було умов для продажу пива на розлив через відсутність водогонів та каналізації. У 1978 р. система споживчої кооперації на заявлені 41 млн дал пляшкового пива отримала лише 20 млн дал. Не задовольнявся попит сільської торгівлі і на безалкогольні напої. Так, у 1976 р. заявка Укоопспілки на безалкогольні напої була виконана лише на 50%, 25,3 тис. дал. із 50 (ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 4520, арк. 17).

Надзвичайно низькою залишалась і якість зазначеної продукції. Зокрема, при перевірці пивзаводів Кримського пивооб'єднання було забраковано 54,1% продукції. Пиво, вироблене на заводах Одеського виробничого об'єднання пивобезалкогольної промисловості, бракувалось у межах 20%. У третьому кварталі 1977 р. при перевірці пива Квасилівського пивзаводу на Рівненщині було забраковано всі 100% продукції з причини заниженого вмісту вуглекислоти, недоливу та сторонніх включень. Усі підприємства Чернігівського пивооб'єднання виробляли пиво низької якості: із грубими сторонніми включеннями, етикетками низької якості та сильним дріжджовим присмаком. За 1977 р. було забраковано майже 30% продукції цього виробничого об'єднання (ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 4645, арк. 13-16).

Ще одна характерна особливість торгівлі алкогольними виробами через торгівельну систему споживчої кооперації - це диспаритет у розподілі фондів, який порівняно із державною торгівлею полягав у тому, що більш якісні види алкоголю постачались переважно до міст і промислових центрів. Зокрема, у 1952 р. сільська торгівля отримала 20% виноградних вин, решта - плодово-ягідні (ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 7025, арк. 2). Станом на 1968 р. сільська торгівля отримала 34% виноградного вина та 7,3% шампанського від загальної кількості ринкових фондів виділених для УРСР в цілому.

Таким чином більшість товарних фондів сухих та кріплених якісних виноградних вин та шампанського постачалася до торговельної мережі міст, селяни ж змушені були задовольнятися дешевими та низькоякісними плодово-ягідними винами. Роздрібна торгівля споживчої кооперації отримувала їх 70,4% від загальної кількості фондів цієї групи алкогольних напоїв (ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 3218, арк. 1). Це була, по суті, не що інше як яскраво виражена дискримінація села, оскільки таке співвідношення не відповідало ні купівельній спроможності ні демографічній структурі населення України в розрізі місто/село.

Таким чином, спираючись на вищевикладене ми можемо зробити наступні висновки. По-перше: горілка та лікеро-горілчані вироби протягом усього досліджуваного періоду складали вагому частку товарообігу торгівлі і громадського харчування українського післявоєнного села. По-друге: дискримінаційна система розподілу товарних фондів спрямовувала переважну більшість якісного алкоголю (виноградні вина, лікери, витримані коньяки тощо) до системи державної торгівлі, тобто у міста і промислові центри, натомість до сільської місцевості надходила переважно горілка та низькоякісні плодово-ягідні вина. По-третє: доступність горілки, а також деякі звичаєві практики та відсутність на селі різноманітного дозвілля призводили до зростання алкоголізації населення.

Список джерел та літератури

1. Державний архів Хмельницької області (ДАХмО), ф. 3041, оп. 4, спр. 1098, 71 арк.

2. МЖИЧКА, О., 1973, Тиць моя радість, Прапор комунізму, 128, 4.

3. Ніжинський відділ Державного архіву Чернігівської області (НВ ДАЧО), ф. 6334, оп. 2, спр. 23, 169 арк.

4. О мерах по усилению борьбы против пьянства и алкоголизма. Постановление Совета Министров СССР от 16 мая 1972 года. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.libussr.ru/doc_ussr/usr_7813.htm ФОКИН, А. А., 2014, Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР "Об усилении борьбы с пьянством и о наведении порядка в торговле крепкими спиртными напитками" и антиалкогольная кампания 1960-х годов. [Online] Вестник Челябинского государственного университета. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https: // cyberleninka.ru/article/v/postanovlenie-tsk-kpss-i-soveta-ministrov-sssr-ob-usilenii- borby-s-pyanstvom-i-o-navedenii-poryadka-v-torgovle-krepkimi-spirtnymi-napitkami-i

5. ХОМЕНКО, С. Ю., 2015, Побут і дозвілля українського села в 60-х - 80-х рр. ХХ століття: автореф. дис. ... канд. іст. наук. Переяслав-Хмельницький.

6. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), ф. 296, оп. 8, спр. 182, 72 арк.

7. ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 1672, 68 арк.

8. ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 4573, 235 арк.

9. ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 3976, 153 арк.

10. ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 2556, 154 арк.

11. ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 4645, 21 арк.

12. ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 4520, 22 арк.

13. ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 7025, 227 арк.

14. ЦДАВО України, ф. 296, оп. 8, спр. 3218, 36 арк.

15. BAILEY, ANNA L., 2018, Politics Under the Influence: Vodka and Public Policy in Putin's Russia. New York: Cornell University Press.

16. COURTWRIGHT, DAVID, 2019, The Age of Addiction: How Bad Habits Became Big Business. Cambridge, MA: Harvard University Press,

17. MATTHEWS, MERVYN, 1986, Poverty in the Soviet Union: The life-styles of the underprivileged in recent years. Cambridge: Cambridge University Press.

18. MILOV, SARAH, 2019, The Cigarette: A Political History: Harvard University Press.

19. References