Союз польських нафтових промисловців у Львові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Союз польських нафтових промисловців у Львові

Роман Масик, катедра історичного краєзнавства, Львівський національний університет імені Івана Франка

Розглянуто діяльність Союзу Польських Нафтових Промисловців (СПНП). Проаналізовано структуру цієї інституції, яка в міжвоєнній Польщі захищала інтереси малих і середніх нафтових підприємств. Визначено місце Союзу серед інших організацій галузі. Проаналізовано позицію інституції щодо головних проблем галузі: нафтового права, чужоземної власности в промисловості міжвоєнної Польщі, взаємин видобувних і нафтопереробних підприємств, розвитку нафтовидобування тощо. Показано видавничу діяльність Союзу.

Ключові слова: нафтова промисловість, Східна Галичина, міжвоєнна Польща, підприємці, чисті виробники нафти-сирцю.

The union of the polish oil manufacturers in Lviv

Roman Masyk, Ivan Franko National University of Lviv Department of Local History

The main idea of the article is to observe the activities of the Union of the Polish Oil Manufacturers in Lviv in the period of 1919-1939. The Union represented the Polish property in the oil industry of Poland. It`s part was nearly 30%. The expansion of the branch by foreign firms, the growth of oil refineries and the decrease of oil recovery were real conditions of the Polish oil industry during the interwar period.

The main thesis of the article is to point out two periods in the Union`s activity. The first period lasted from the Union`s foundation to 1929. The Union assigned a lot of tasks. It was a cooperative society and at the same time an oil community. It represented Polish small and medium firms to the authorities and it tried to influence the oil policy. Later it became clear that it was necessary to separate organizing activities from financial ones and it was decided that the old established organization should have dealt only with the finances. The new institution should have been formed to control the most important activities of the producers. Formally the reorganization of the institution took place by the end of the summer of 1929. The new organization was called the Union of the Polish Oil Manufacturers. The main tasks of the Union were to organize the oil industry of Poland, to form oil prices ensuring the profitable of its recovery and to develop the oil drilling.

The Union criticized the government because it didn`t have a concrete oil policy. The support of the production of the oil raw materials was very important for the manufacturers. The governments activities against this support were hostile. The Union supposed that the obsoleteness of the Polish oil rule was a very important problem of the oil industry. The greatest fault of the Polish oil industry was called “gross portion”. On the Union's opinion the taxes for oil industry were too high.

The work of the State Oil Factory in Drohobych was very important for the Union. This factory took the whole oil-gross (appointed to the landowners for the use of the land). The Union supposed that the State Oil Factory would buy more oil from the producers, but it failed to be realized.

As a result of its work the Union could organize producers to cope with its tasks. Thanks to the Union the Polish authorities understood the importance of the independent Polish oil industry as well as for economy and in the case of war. In 1930s the main point of the state oil policy was the development of oil-mining, which was very important for the oil industry.

Keywords: oil industry, Eastern Galicia, interwar Poland, manufacturers, pure oil producers.

союз польський нафтовий промисловець

Нафтова промисловість багато важила для економіки міжвоєнної Польщі і з огляду на міжнародну торгівлю, і зважаючи на необхідність мати власні нафтопродукти на випадок нової війни Крайове нафтове товариство у Львові, Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі - ЦДІАЛ), ф. 207, оп. 1, спр. 70, арк. 9; спр. 166, арк. 1; спр. 178, арк. 6; Jerzy Kozicki, Przemysl naftowy a obrona Panstwa, w ksia/ce' Ankieta naftowa odbyta dnia 25 marca 1933 roku z inicjatywy Izby Przemyslowo-Handlowej we Lwowie. (Lwow, 1933), 117-125.. Всі держави Европи намагалися самостійно видобувати власну нафту-сирець. Задля того чимало інвестували в пошук ропи і будівництво нових нафтопереробних заводів (НПЗ) Filip Wachtel, Historyczny rozwojprzemyslu naftowego, w ksia/ce' Ankieta naftowa odbyta dnia 25 marca 1933 roku z inicjatywy Izby Przemyslowo-Handlowej we Lwowie. (Lwow, 1933), 13-14..

У міжвоєнній Польщі всі поклади нафти розміщувалися на півдні держави у підніжжі Карпат, від лімановського повіту у Краківському воєводстві до кордону з Румунією на сході. НПЗ Польщі здебільшого містилися недалеко від родовищ, близько до Борислава, Дрогобича тощо Jerzy Kozicki, Przemysl naftowy a obrona Panstwa, w ksia/ce' Ankieta naftowa odbyta dnia 25 marca 1933 roku z inicjatywy Izby Przemyslowo-Handlowej we Lwowie. (Lwow, 1933), 117-118; Jozef Gaj, Potrzeby inwestycyjne Malopolski Wschodniej w zakresieprzemyslu naftowego i gazyfkacji. (Lwow, 1939), 3..

Традиційний поділ на групи нафтової промисловости (видобування, переробка і торгівля) для міжвоєнної Польщі не був характерний. Тут доцільніше застосовувати інші виокремлення. Перше найчастіше згадують в історіографії. Підприємства нафтової промисловости поділяють на чистих виробників сировини; ті, що виробляли й переробляли нафту-сирець (виробники-рафінери); фірми, що лише переробляли сиру ропу (чисті рафінери). Чисті виробники - переважно малі підприємства, створені на польські капітали. Їх частка в нафтовій промисловості була приблизно 30%; вони володіли майже 50% усіх свердловин міжвоєнної Польщі Jozef Szleminski, Kopalnictwo naftowe jako podstawa przemyslu naftowego, w ksia/ce Ankieta naftowa odbyta dnia 25 marca 1933 roku z inicjatywy Izby Przemyslowo-Handlowej we Lwowie. (Lwow, 1933), 91-92..

Також у нафтовій промисловості можна виокремлювати підприємства за походженням капіталу - польські і чужоземні. В нафтопереробній галузі доцільно виокремлювати великі й малі НПЗ. Великі, здебільшого об'єднані в картелі, ґрунтувалися головно на чужоземному капіталі. Більшість з них мали власні копальні ропи. Разом з Державним нафтовим підприємством у Дрогобичі великі НПЗ становили понад 90% цілої нафтопереробної промисловости міжвоєнної Польщі. Малі НПЗ ґрунтувалися головно на польському капіталі й мали гірші й старіші технології Sprawozdanie z czynnosci Izby handlowej iprzemyslowej we Lwowie w latach 1922, 1923 i 1924. (Lwow, 1925), 118; Filip Wachtel, Historyczny rozwoj przemyslu naftowego, w ksiazce Ankieta naftowa odbyta dnia 25 marca 1933 roku z inicjatywyIzby Przemyslowo-Handlowej we Lwowie. (Lwow, 1933), 19-20..

Створення й етапи діяльности Союзу Польських Нафтових Промисловців

Найбільшою організацією підприємств, створених за польські капітали, в міжвоєнній Польщі був Союз Польських Нафтових Промисловців у Львові (далі - Союз; Zwi^zek Polskich Przemyslowcow Naftowych). Організація створена з ініціятиви Владислава Шайнока. Він запланував, що Союз мав репрезентувати інтереси всіх середніх і малих нафтових підприємств, які заснували громадяни Польщі. Ці фірми самостійно не могли захищати свої інтереси. Більшість з них були дуже малі й водночас польські уряди робили ставку на великі підприємства, створені за кошти світових нафтових концернів. Щоб якось впливати на нафтову політику держави, власники малих й середніх нафтових підприємств змушені були об'єднатися “20 lat dzialalnosci Zwiazku”. Nafta, № 5-6, (1939): 123..

Ініціятиву В. Шайнока підхопили інші підприємці й 8 грудня 1919 р. розіслали відозву до всіх нафтових промисловців, що були громадянами Польщі. У ній наголосили, що необхідно захищатися перед наступом чужоземного капіталу й закликали вступати до Союзу Спілка польських нафтопромисловців, кооператив з обмеженою відповідальністю, м. Львів, Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі - ЦДІАУЛ), ф. 219, оп. 1, спр. 186, арк. 1.. Вже 19 грудня 1919 р. ініціятивна група ухвалила статут інституції, який 18 березня 1920 р. затвердив уряд Спілка польських нафтопромисловців, кооператив з обмеженою відповідальністю, м. Львів, ЦДІАУЛ, ф. 219, оп. 1, спр. 183, арк. 6; спр. 299, арк. 58..

Ще до офіційного затвердження Союзу 10 лютого 1920 р. відбулися його перші Загальні Збори. Головою обрали Владислава Длуґоша, а заступником Владислава Дунка де Сайо Спілка польських нафтопромисловців, кооператив з обмеженою відповідальністю, м. Львів, ЦДІАУЛ, ф. 219, оп. 1, спр. 185, арк. 1.. Справжня діяльність Союзу розпочалася 18 березня 1920 р. за участи 55 нафтових промисловців “Do Czytelnikow”, Nafta, №1, (1922): 1. Спілка польських нафтопромисловців, кооператив з обмеженою відповідальністю, м. Львів, ЦДІАУЛ, ф. 219, оп. 1, спр. 185, арк. 2.. Ще 10 лютого 1920 р. за пропозицією Альфреда Когля ухвалили створили філії інституції в Бориславі й Варшаві¹¹, що й зробили 20 травня 1920 р. Там само, спр. 183, арк. 6.

Спочатку Союз працював як товариство, однак 29 жовтня 1920 р. у Польщі прийняли закон про кооперативи. Інституція, між іншим, займалася комерційною діяльністю, тому мусила реорганізуватися на акціонерну спілку. Дня 28 березня 1923 р. Союз відповідно до тодішніх змін законодавства перетворили на кооператив з обмеженою відповідальністю “Walne Zgromadzenie Zwiazku Polskich Przemyslowcow naftowych”, Nafta, №3, (1923): 41; "Zwiazek polskich przemyslowcow naftowych. Spoldzielnia z ograniczona odpowiadzialnoscia we Lwowie”, Nafta, №4, (1923): 52..

Діяльність Союзу можна поділити на два етапи. Перший тривав від його заснування до 1929 р. У цей час Союз діяв як кооператив. Управляла ним Наглядова Рада (Rada Nadzorcza). Союз очолювали Владислав Длуґош (13 червня 1920 - 28 березня 1923), Станіслав Щепановський (28 березня 1923 - 26 лютого 1927), Мар'ян Вележинський (26 лютого 1927 - 8 червня 1929). Заступниками голови були Францішек Бруґґер (13 червня 1920 - 18 лютого 1922), Мар'ян Шидловський (13 червня 1920 - 18 лютого 1922), Юліян Фабіянський (13 червня 1920 - 26 лютого 1927), Станіслав Щепановський (18 лютого 1922 - 28 березня 1923), Мар'ян Вележинський (28 березня 1923 - 26 лютого 1927), Ян Бжозовський (26 лютого 1927 - 17 вересня 1928). Директорами, що керували відділеннями кооперативу, були Владислав Шайнок (19 грудня 1919 - 29 січня 1923), Броніслав Войцеховський (20 грудня 1923 - 10 червня 1924), Ян Бжозовський (10 червня 1924 - 2 березня 1925), Юліян Віняж (21 січня 1928 - ...) “Kierownicze organy Zwiazku Polskich Przemyslowcow Naftowych”, Nafta, №5-6, (1939): 140.

Поступово чисельність Союзу зростала. Наприкінці 1920 р. організація налічувала 67 членів, 1921 р. - 185, 1922 р. - 328, 1923 р. - 360, 1924 р. - 375 “Sprawozdanie z czynnosci w roku 1924”, Nafta, №3, (1925): 34., 31 березня 1927 р. - 376 “Sprawozdanie z czynnosci w 1926 r.”, Nafta, №3, (1927): 38..

У перше десятиліття діяльности Союз визначав перед собою дуже багато завдань. Він не лише працював як кооператив, але й був нафтовим товариством - репрезентував польські малі й середні підприємства перед органами влади, намагався впливати на нафтову політику “20 lat dzialalnosci Zwi^zku”, Nafta, №5-6, (1939): 124..

Поступово, ще як кооператив, Союз перетворювався на представницький орган чистих виробників ропи. Організаційні справи треба було відокремити від грошових (кредити і т. ін.). Вирішили, що давня організація мала б займатися лише фінансовими справами. Натомість, створити нову інституцію, яка б курувала найважливіші загальні справи чистих виробників. Формально реорганізація інституції відбулася наприкінці літа 1929 р. Ibid: 126.

Щоб зберегти наступність нової організації від кооперативу, їй залишили назву Союз Польських Нафтових Промисловців. При цьому з такою ж назвою продовжував діяти й кооператив. У результаті поділу компетенцій створили умови, коли до Союзу (товариства) могли вступати всі чисто видобувні підприємства. Тому цій організації вдалося стати центром цієї групи нафтової промисловости, об'єднати підприємців з однаковими інтересами. Відтоді діяльність Союзу (товариства) не поєднувалася з кооперативом, який зайнявся лише грошово-кредитним справам Ibid: 127; “Statut Spoldzielni Zwiazku Polskich Przemyslowcow Naftowych”, Nafta, №2,

(1930) : 58-62; “Statut Z.wiazku Polskich Przemyslowcow Naftowych”, Nafta, №12, (1929): 183-192; “Zmiany organizacyjne”, Nafta, № 8-9, (1929): 94-96..

Очолювали Раду товариства Союз Польських Нафтових Промисловців Владислав Дунка де Сайо (4 листопада 1929 - 10 січня 1933), Роман Махніцький (23 березня 1933 - 2 червня 1935) і Станіслав Шептицький (від 2 червня 1935 р.). Заступниками голови були Юліян Віняж (від 23 березня 1933), Станіслав Левандовський (16 жовтня 1930 - 23 березня 1933), Мечислав Лонґшам (4 вересня 1929 - 16 жовтня 1930), Роман Махніцький (4 вересня 1929 - 23 березня 1933; від 2 червня 1935), Генрик Мікулі (від 2 червня 1935), Мар'ян Розенберґ (4 вересня 1929 - 23 березня 1933), Самуель Тайхер (від 2 червня 1935), Станіслав Шептицький (23 березня 1933 - 2 червня 1935), Йоахим Шіффер (23 березня 1933 - 2 червня 1935). Секретарем Ради був Юзеф Шлемінський (4 вересня 1929 - 23 березня 1933) “Kierownicze organy Zwiazku Polskich Przemyslowcow Naftowych”, Nafta, №5-6, (1939): 141..

У 1932 р. замість кооперативу Союз Польських Нафтових Промисловців організували Синдикат Виробників Ропи (Syndykat Producentow Ropy). Він відтоді зайнявся торгівельними справами чистих виробників. Головою організації став Владислав Длуґош. Заступниками голови були Владислав Дунка де Сайо, Генрик Мікулі, Станіслав Шептицький і Самуель Тайхер. Директорами Синдикату призначили Юзефа Шлемінського і Якуба Ґоліґера “20 lat dzialalnosci Zwiazku”, Nafta, №5-6, (1939): 132..

У другій половині 1934 р. чисті виробники ропи знову реорганізовувалися. Заговорили про об'єднання всіх справ цієї групи нафтової промисловосте в одній інституції. Дня 2 червня 1935 р. у Дрогобичі відбулося засідання товариства Союз Польських Нафтових Промисловців. Відтоді знову діяла єдина інституція, яка представляла інтереси чистих виробників “Zasadnicze przemiany organizacyjne w naftowej grupie czysto kopalnianej”, Nafta, №1, (1935): 21-23.. До складу Керівництва Союзу від 2 червня 1935 р. входили: Станіслав Шептицький (голова), Роман Махніцький і Генрик Мікулі (заступники голови), Юзеф Шлемінський (секретар), Герман Аксельбрад, Юліян Віняж, Якуб Ґоліґер, Мечислав Лонґшам (до 7 березня 1939), Чеслав Залуський (від 7 березня 1939) і Владислав Зелінський “Kierownicze organy Zwiazku Polskich Przemyslowcow Naftowych”, Nafta, №5-6, (1939): 141..

Для Союзу було важливо впливати на державну нафтову політику. Інакше великі нафтопереробні фірми, які здебільшого репрезентували світові концерни, могли поглинути малі підприємства чистих виробників. Найважливішими завданнями Союзу стали: організувати всю нафтову промисловість Польщі; формувати таку ціни на сиру ропу, яка б забезпечила рентабельність її видобутку; розвивати пошук нових родовищ нафти-сирцю.

Союз поступово перетворився на солідну організацію чистих виробників ропи, став найпотужнішим репрезентантом польської власности в нафтовій промисловості. Від 1934 р. він отримав представництво в органах господарського самоврядування. Тоді до Промислово-торгової палати у Львові обрали заступника голови Союзу Романа Махніцького, а до такої ж інституції у Кракові - Владислава Длуґоша (потім його змінив Мечислав Лонґшам) “20 lat dzialalnosci Zwiazku”, Nafta, №5-6, (1939): 134..

Союзу вдалося розвивати власну видавничу справу. Інституція почала видавати часопис “Нафта” (“Nafta”) ще у 1922 р. Часопис редагували Броніслав Войцеховський, Владислав Шайнок, Сильвестр Зайончковський та Юзеф Шлемінський. Загалом від вересня 1922 р. до липня 1939 р. видали 18 річників видання. Його поділяли на рубрики: статті, поточні і правові відомості, звіти з діяльности Союзу й інших інституцій, моторизація, огляди цін ропи й нафтопродуктів, преси, нафтової політики закордоном, статистика, відомості про нафтові і геологічно-нафтові з'їзди, оголошення Nafta, (1922-1939).. Крім того інституція видавала “Покажчик польської нафтової промисловості” Skorowidz polskiego przemyslu naftowego. (Lwow,1919-1926).. Водночас видала мапи окремих державних нафтових теренів “Walne Zgromadzenie Zwiazku Polskich Przemyslowcow Naftowych”, №3, (1923): 40..

Ставлення Союзу до чужоземної власности в польській нафтовій промисловості

У великій нафтовій промисловості міжвоєнної Польщі домінував чужоземний капітал. Його підтримував польський уряд Piotr Franaszek, “Kapital francuski w procesie centralizacji kapitalu w polskim przemysle naftowym 1920-1939 (Koncern naftowy "Dabrowa” i grupa “Malopolska”)”, Studia historyczne, №2 (113), (1986): 229-243; Wojciech Morawski, Rola surowcow energetycznych w rozwoju gospodarczym Polski, w ksia/ce Od regaliowpo dobro narodowe. Ochrona i wykorzystanie zasobow naturalnych na ziemiach polskich -- aspekt historyczny, red. Tomasz Glowinski, Marek Zawadka, (Wroclaw: GAJT, 2016), 18-19.. Натомість, Союз противився збільшенню впливу чужоземців на нафтову галузь. На його думку, чужоземні фірми дбали лише про швидкі прибутки й не думали про майбутнє польської промисловості “Niebezpieczny objaw”, Nafta, №2-3, (1939): 52-57; “Panstwo a nafta”, Nafta, №1, (1924): 4.. Зокрема, діячі Союзу вважали, що чужоземці впливали на міністра фінансів, щоб продали лише їм всі державні підприємства й віддали право експлуатувати державні нафтові терени; переконували владу, що лише вони здатні врятувати польську нафтову промисловість Wladyslaw Szaynok, “Drohobycz - Panstw. Zaklady Naftowe Spolka Akcyjna”, Nafta, № 1, (1922): 7; Wladyslaw Szaynok, “Kierownicy naszej polityki naftowej”, Nafta, №3, (1922): 36-37.. Союз з цим не погоджувався й зауважував, що саме поляки відкрили нафтові родовища, а тепер їх намагалися захопити чужоземці. З цієї причини польські нафтові промисловці були переконані, що уряд не мусить слухатися представників чужоземних нафтових концернів Marjan Rosenberg, “Upadek polskiego kopalnictwa naftowego, Nafta, №3, (1930): 65-72; Stanislaw Szczepanowski, “Zmiany stanu posiadania w przemysle naftowym”, Nafta, №9, (1923): 129-131.. Один із лідерів Союзу Станіслав Щепановський зауважував, що політика уряду створила так багато проблем промисловцям-полякам, що чимало з них залишили працю в нафтовій галузі. Інші - емігрували. Наприклад, Владислав Дунка де Сайо поїхав до Перу шукати рентабельности нафтовидобування. За підрахунками С. Щепановського на 1927 р. % нафтової промисловости Польщі віддали чужоземному капіталові “Ogolne wytyczne polityki naftowej”, Nafta, №2, (1927): 22.. Союз вважав це загрозою для цієї галузі. Головним завданням чужоземного капіталу було здобути польський ринок нафтопродуктів, а не розвивати нафтовидобування. Чужоземний капітал, заанґажований в Польщі, належав до великих світових нафтових концернів, зацікавлених в експорті дешевшої ропи, а не у видобуванні дорогої польської сировини. На думку Союзу, це мусило спричинити занепад польської нафтової промисловості Wladyslaw Dunka de Sajo, “Import ropy zagranicznej”, Nafta, №7, (1930): 177-185; Oskar Loewenhertz, “Nasz przemysl naftowy nad przepascia”, Nafta, №4, (1931): 83-84; Jozef Szleminski, “Oswietlenie sytuacji w naszym przemysle naftowym i wytyczne polityki naftowej w dobie obecnej”, Nafta, № 1, (1930): 3-4; Jozef Szleminski, “Sily hamujace rozwoj przemyslu naftowego i wytyczne polityki naftowej na blizsza i dalsza przyszlosc”, Nafta, № 5-6, (1930): 137-145; Bronislaw Wojciechowski, “Po ankiecie naftowej”, Nafta, № 3, (1927): 38-39..

Союз вважав, що чужоземний капітал у нафтовій промисловості був радше не промисловий, а біржово-спекуляційний. У цьому була небезпека не лише для нафтової галузі, а й для міжнародної репутації польської держави Wladyslaw Dunka de Sajo, “Polityka naftowa na blcdnvch torach”, Nafta, №5-6, (1931): 132; Otton Wyszynski, “Francuskie kapitaly w polskiej nafcie w swietle wlasnej oceny”, Nafta, №10-11, (1931): 276-286..

Водночас чисті виробники були впевнені, що посилення чужоземної власности у польській нафтовій промисловості небезпечне на випадок війни Wladyslaw Dunka de Sajo, “Polityka naftowa na blcdnych torach”, Nafta, №5-6, (1931): 135; Marjan Rosenberg, “Upadek polskiego kopalnictwa naftowego”, Nafta, №3, (1930): 67-69.. Представники чужоземного капіталу завжди переконували військову владу, що втручання уряду в часі миру не потрібне, бо вистачить наглядати за нафтовими підприємствами з вибухом війни. Лідери Союзу, наприклад Владислав Шайнок, зауважували, що з початком війни може бути запізно забезпечити собі необхідне число нафтопродуктів. Стан їх запасів необхідно ретельно контролювати в часі миру Wladyslaw Szaynok, “Ropa, jako materjal wojenny”, Nafta, №10, (1924): 141-143..

Критика посилення чужоземного капіталу в нафтовій промисловості в середовищі Союзу зростала. Відродилися ідеї державної монополії на торгівлю нафтопродуктами на противагу картелям НПЗ. Ці ідеї не були нові й сягали 1918 р. Klaudjusz Angerman, “Monopol handlowy dla ropy i produktow destylacji”, Nafta, №1, (1929): 25-27; Wladyslaw Szaynok, “Monopol handlu produktami naftowemi”, Nafta, №6, (1925): 85-88; Wladyslaw Szaynok, “Projekt utworzenia polskiego monopolu handlu produktami naftowemi”, Nafta, №1, (1929): 22-25. Вважаю, що це було не реально втілити, оскільки у Польщі бракувало капіталів для підтримки нафтової промисловості.

Союз непокоївся, що частка польського виробництва нафти-сирцю і нафтопродуктів у відношенні до світового постійно зменшувалася Jan Brzozowski, “Cyfry godne uwagi”, Nafta, №2, (1930): 45; Wladyslaw Szaynok, “Kierownicy naszej polityki naftowej”, Nafta, №3, (1922): 33; Wladyslaw Szaynok, “Upadek polskiego przemyslu naftowego”, Nafta, №9, (1925): 133-134.. Він вважав, що до цього спричинився визиск польської нафтової промисловости чужоземцями, які були лише зацікавлені у швидких прибутках й не здатні інвестувати в розвиток галузі Wladyslaw Szaynok, “Walka o naft?”, Nafta, №10, (1923): 148-150; Wladyslaw Szaynok, “Upadek polskiego przemyslu naftowego”, Nafta, №9, (1925): 135-136..

Взаємини Союзу з картелями НПЗ

Часто Союз зауважував, що у Польщі забагато НПЗ. Спосіб виробництва ропи після Першої світової війни мало змінився, оскільки в Австро-Угорщині майже всі копальні розміщувалися в Галичині. Інакше було з нафтопереробною промисловістю. До війни в Галичині працювали лише малі НПЗ, натомість великі функціонували в інших провінціях Австро-Угорщини. Лише половину сирої ропи переробляли в Галичині. Після відродження Польщі НПЗ краю вдвічі збільшили свої виробничі потужності Stanislaw Ungler, “Obecny stan polskiego przemyslu naftowego”, Przeglad gospodarczy, №6, (1925): 333.. В той самий час зменшувалося виробництво нафти- сирцю. Це стало великою проблемою для нафтової промисловости, оскільки спричинило зростання конкуренції. Великі виробники-рафінери не хотіли купувати сирої ропи чистих виробників. Вони забезпечували себе власною сировиною. Це спричинило конфлікти між двома групами польської нафтової промисловости. Одночасно було неможливо забезпечити нафтою-сирцем усі великі НПЗ. Оскільки було забагато рафінерних підприємств, то зросли виробничі витрати переробки Jan Brzozowski, “Polski problem rafineryjny”, Nafta, №5, (1928): 73-77; №6, (1928): 92-94; “Problem naftowo-rafmeryjny w Polsce”, Nafta, №8-10, (1934): 109-122..

Щоб зменшити конкуренцію між НПЗ, вони почали організовуватися, засновуючи картелі. Союз був проти будь-якого лише рафінерного картелю в нафтовій промисловості й виступав за єдину організацію цілої нафтової галузі, де б вирішувалися інтереси всіх груп цієї галузі, передусім чистих виробників. У картелях, де б об'єдналися лише НПЗ, він бачив спроби чужоземців повністю захопити галузь J. S., “W obliczu nastcpstw porozumienia rafinerow”, Nafta, №12, (1929): 178-179; “Kartel na rozdrozu”, Nafta, №8-9, (1929): 96-102; “Nikczemne metody”, Nafta, №4, (1930): 102-107; “Nowa ofenzywa”, Nafta, №12, (1924): 173-175; “Porozumienie wielkich”, Nafta, №4-6, (1934): 54-62; “Przeciw kartelowi naftowemu”, Nafta, №10, (1923): 145-148; Marjan Rosenberg, “Kartel rafineryjny a kopalnictwo naftowe”, Nafta, №12, (1929): 171-178; Wladyslaw Szaynok, “Kartel czy Panstwo?” Nafta, №5, (1926): 77-79; Wladyslaw Szaynok, “Kartel naftowy”, Nafta, №1, (1925): 3-5; Wladyslaw Szaynok, “Kartel ropny”, Nafta, №4, (1925): 49-50; Wladyslaw Szaynok, “Kierownicy naszej polityki naftowej”, Nafta, №3, (1922): 36-37; Wladyslaw Szaynok, “Nastroje kartelowe”, Nafta, №1, (1927): 5-7; Wladyslaw Szaynok, “Program polskiego kartelu naftowego”, Nafta, №5, (1925): 68-69; Stanislaw Szczepanowski, “Czy potrzebny kartel naftowy”, Nafta, №6, (1925): 83-85; Stanislaw Szczepanowski, “Czem zastapic kartel naftowy”, Nafta, №7, (1925): 97-101; Stanislaw Szczepanowski, “Kartel... podpisany”, Nafta, №11-12, (1928): 125-128; Stanislaw Szczepanowski, “Syndykat Naftowy”, Nafta, №3, (1928), 46-52; Marjan Welezynski, “Co zrobil kartel?” Nafta, №11, (1925): 168-169; Bronislaw Wojciechowski, “Czy rzad ma popierac kartel naftowy?” Nafta, №2, (1926): 17-23; Bronislaw Wojciechowski, “Jeszcze o kartelu naftowym”, Nafta, №4, (1926): 49-52; Bronislaw Wojciechowski, “Rozwazania przeciwkartelowe”, Nafta, №4, (1928): 57-61; “Z historii “Krajonafty”, Nafta, №2, (1922), 21-24.. Така загроза насправді існувала, коли б держава не впливала на діяльність картелів. Однак уряд успішно регулював справи об'єднання НПЗ на користь цілої нафтової промисловости. Тому вважаю ці побоювання польських нафтових промисловців дещо перебільшеними.

Союз гостро критикував картелі НПЗ також з тієї причини, що тоді не існувало нормальної торгівельної організації чистих виробників, які виробляли майже 30% польської ропи. Створення такої організації ініціював сам Союз ще у половині 1920-х рр. Це було необхідно, бо інакше чисті виробники ропи повністю почали б залежати від НПЗ. Одночасне існування окремих 250 малих нафтовидобувних підприємств ускладнювало контакти з органами влади “Organizacja czystych producentow ropy”, Nafta, №5, (1925): 72; “Organizacja przemyslu czysto kopalnianego w swietle argumentow”, Nafta, №1, (1935): 3-9; Bronislaw Wojciechowski, “Zwiqzek a Syndykat”, Nafta, №10-11, (1929): 125-128; “Zespol Gospodarczy Polskich Przemyslowcow i Firm Naftowych”, Nafta, №8-9, (1929): 102-106.. Проте ефективно організовувати всіх чистих виробників ропи почали лише в 1932 р. “Zasadnicze przemiany organizacyjne w naftowej grupie czysto kopalnianej”, Nafta, №1, (1935): 21-23. Цю справу повністю не вирішили, бо деякі з чистих виробників продовжували самостійно продавати сировину НПЗ Romuald Jurkiewicz, “Koniecznosc stworzenia organizacji handlowo-finansowej producentow ropy”, Nafta, №6-7, (1932): 148-149; Edmund Kaleta, “Koniecznosc stworzenia organizacji handlowo- finansowej producentow ropy”, Nafta, №5, (1932): 120-124; Jozef Szleminski, “Syndykat producentow ropy”, Nafta, №5, (1932): 117-120; Jozef Szleminski, “Zagadnienie organizacji czysto surowcowego przemyslu naftowego”, Nafta, №8-9, (1933): 141-146; “Ukonstytuowanie si? Syndykatu Producentow ropy”, Nafta, №6-7, (1932): 170-171..

Після об'єднання чистих виробників ропи, на думку Союзу, мали почати організовувати всю нафтову промисловість. Така організація мала ґрунтуватися на забезпеченні рентабельности нафтовидобтку При цьому для добра цілісности нафтової промисловости Польщі уряд мусів вимагати порозуміння між картелем НПЗ і чистими виробниками ропи. Існування лише картелю НПЗ шкодило галузі, бо на такий випадок рафінери могли диктувати копальням ціни на ропу і з часом призвести до їх занепаду. Спільна ж організація мусила стати справжнім синдикатом, а не картелем “Destruktywna robota”, Nafta, №3-4, (1932): 65-66; “Ogolne wytyczne polityki naftowej”, Nafta, №2, (1927): 24; “Podstawowe zasady syndykalizacji przemyslu naftowego w uj?ciu Z.wiazkii Przemyslowcow Naftowych”, Nafta, №9, (1931): 241-255; Jozef Szleminski, “Oswietlenie sytuacji w naszym przemysle naftowym i wytyczne polityki naftowej w dobie obecnej”, Nafta, №1, (1930): 5; Bronislaw Wojciechowski, "Zwiazek a Syndykat”, Nafta, №10-11, (1929): 125-128; “Zadania i prawa Panstwa w przemysle naftowym”, Nafta, №9, (1931): 233-237..

Перші спроби чистих виробників порозумітися з Синдикатом Нафтової Промисловості восени 1929 р. не були успішні. В цьому Союз передовсім звинувачував рафінерів “Refleksje”, Nafta, №8-9, (1930): 213-216; Jozef Szleminski, “Sily hamujace rozwoj przemyslu naftowego i wytyczne polityki naftowej na blizsza i dalsza przyszlosc”, Nafta, №5-6, (1930): 137-145; Jozef Winiarz, “Dole i niedole producenckie”, Nafta, №5-6, (1930): 145-148.. Проте, не заперечував провини й чистих виробників. Вони були неорганізовані й тому не могли виступити єдиним фронтом проти НПЗ “20 lat dzialalnosci Zwi^zku”, Nafta, № 5-6, (1939): 129..

Союз дуже сподівався на таке порозуміння, коли в 1931 р. після втручання уряду відновили переговори з синдикатом НПЗ “Niektore kontury przyszlej organizacji przemyslu naftowego”, Nafta, №10-11, (1931): 294-296; “Rozmyslania na czasie”, Nafta, №12, (1931): 317-323; “Obrady nad koiisolidacja przemyslu naftowego”, Nafta, №10-11, (1931): 287-294; “Obrady Z. P. P. N. w sprawie nowej organizacji przemyslu naftowego”, Nafta, №12, (1931): 330-332; Jozef Szleminski, “Akcja konsolidacyjna w przemysle naftowym”, №10-11, (1931): 272-276; “Zjazd przedstawiciele przemyslu naftowego w Warszawie”, №10-11, (1931): 297-301.. При цьому чисті виробники почали активно критикувати малі НПЗ. На їх думку, не всі малі рафінерні заводи були корисні для цілої нафтової промисловости. Багато з них займалися лише спекуляціями. Водночас малі НПЗ шкодили остаточній організації цілої галузі “Male rafinerje w swiecie prawdy”, Nafta, №12, (1931): 333-336; “O pewne jutro przemyslu naftowego”, Nafta, №3, (1934): 33-41; JOzef Szleminski, “Kuratela”, Nafta, №1, (1932): 5-12; JOzef Szleminski, “Male rafinerje w swietle rzeczywistej ich wartosci”, Nafta, №8-9, (1932): 193-201; “To nikogo nic nie obchodzi”, Nafta, №1-2, (1934): 1-7..

Перемовини чистих виробників з синдикатом НПЗ натикалися на багато проблем. Тому від 1932 р. чисті виробники забажали від уряду примусово організувати галузь, бо не вірили у можливість це зробити добровільно “Dobrowolna czy przymusowa organizacja”, Nafta, №2, (1932): 33-38; “Memorjal Z. P P N. do P. Ministra Przemyslu i Handlu w sprawie nowej organizacji przemyslu naftowego”, Nafta, №1, (1932): 13-16; “Zmienione zasady”, Nafta, №1, (1932): 1-5.. Зрештою, 12 квітня 1932 р. опублікували закон у справі регулювання стосунків в нафтовій промисловості. Мали організувати нафтову галузь добровільно чи з примусу. Відтоді розпочався новий етап переговорів між рафінерами і чистими виробниками Wladyslaw Dunka de Sajo, "Interesujaca gra”, Nafta, №10, (1932): 265-268; Edmund Kaleta, “Uwagi zwiazane z organizacja przemyslu naftowego”, Nafta, №3-4, (1932): 72-75; “Proces organizacyjny w przemysle naftowym”, Nafta, №6-7, (1932): 141-147; “Ustawa z dnia 18 marca 1932 r. w sprawie regulowania stosunkow w przemysle naftowym”, Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej, №30, poz. 306, (1932): 509-510; “Zasady normujace stosunki w przemysle naftowym w zakresie odbioru i ceny ropy”, Nafta, №6-7, (1932): 150-170..

З ініціятиви Союзу створили Синдикат Виробників Ропи. Від травня 1932 р. вже ця організація перемовлялася з НПЗ й вона підписала взаємний договір. За цим договором рафінерні підприємства зобов'язувалися купувати всю нафту- сирець, на кілька місяців наперед визначили ціну усіх її гатунків, яку в майбутньому мав нормувати спеціяльний паритетний комітет й арбітраж. Цей договір мав діяти кілька років, але проіснував лише кілька місяців “20 lat dzialalnosci Zwiazku”, Nafta, № 5-6, (1939): 132..

Оскільки не дійшло до остаточного порозуміння, то 12 жовтня 1932 р. створено примусову організацію - Польський Нафтовий Експорт “Rozporzadzenie Ministra Przemyslu i Handlu z dnia 12 pazdziernika 1932 r. w sprawie przymusowej organizacji obrotu zagranicznego olejem skalnym i produktami naftowemi”, Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej, №89, poz. 754, (1932): 1813-1814.. На початку Союз скептично поставився до неї. Він вважав, що ця організація діятиме подібно до колишніх картельних інституцій, тобто в інтересах великих НПЗ “Moment zwrotny”, Nafta, №10, (1932): 233-238.. Проте так не сталося. Польський Нафтовий Експорт під тиском уряду працював головно в інтересах польського нафтовидобування. Тому з часом змінилася риторика Союзу щодо цієї інституції й він став захисником Польського Нафтового Експорту “Sprawa eksportu parafiny”, Nafta, №1, (1935): 13-15; “Sprawy naftowe w falszywem swietle”, Nafta, №5, (1936): 146-148; Jozef Szleminski, “Ocena sytuacji i widoki na bliska i odlegla przyszlosc”, Nafta, №6-7, (1933): 109; “W obronie polskiej polityki naftowej”, Nafta, №11, (1936): 301..

Ставлення Союзу до нафтової політики уряду

Союз критикував уряд, що не мав конкретної нафтової політики Wladyslaw Dunka de Sajo, “Import ropy zagranicznej”, Nafta, №7, (1930): 182-184; “Panstwo a nafta”, Nafta, №1, (1924): 1; Jozef Szleminski, “Oswietlenie sytuacji w naszym przemysle naftowym i wytyczne polityki naftowej w dobie obecnej”, Nafta, №1, (1930): 2-3.. Для чистих виробників ропи найважливішим було підтримувати виробництво сировини. Всі дії влади проти цього вони вважали ворожими Wladyslaw Dunka de Sajo, “Polityka naftowa na blcdnvch torach”, Nafta, №5-6, (1931): 129-131; Wit T. Sulimirski, “Ku rozwadze”, Nafta, №10, (1926): 161-164; Jozef Szleminski, “Sily hamujace rozwoj przemyslu naftowego i wytyczne polityki naftowej na blizsza i dalsza przyszlosc”, Nafta, №5-6, (1930): 139; Bronislaw Wojciechowski, “Jeszcze o kartelu naftowym”, №4, (1926): 51-52.. Коли у Міністерстві промисловости і торгівлі вже в центр нафтової політики поставили виробництво ропи, то Союз причиною всіх проблем у ставленні уряду до нафтової промисловости бачив відсутність досвіду й розуміння її важливости для держави і війська в інших міністерствах “Jedyna droga wyjscia”, Nafta, №6-7, (1937): 173-175; “Nieodzownosc organizacji i niezrozumiale stanowisko Rzadu”. Nafta, №1-2, (1933): 9-10; “O wyrazny kierunek panstwowej polityki naftowej”, Nafta, №4, (1933): 57-61..

Від уряду Союз завжди домагався такої політики, яка б забезпечувала високу ціну на нафту-сирець й так саме захищав інтереси чистих виробників “Cena ropy”, Nafta, №5, (1938): 99-101; “Fatalne horoskopy naftowe”, Nafta, №8-10, (1934): 125-126; “List otwarty krajowych producentow ropy naftowej marek specjalnych”, Nafta”, №8, (1931): 209-214; “Memorjal do P. Ministra Przemyslu i Handlu w sprawie ceny i odbioru ropy”, Nafta, №2-3, (1931): 44-51; “Memorjal Syndykatu Producentow Ropy przedlozony P Ministrowi Przemyslu i Handlu w sprawie ceny ropy”, Nafta, №1-2, (1934): 7-9; “Memorjal w sprawie ceny ropy”, Nafta, №8-10, (1934): 123-125; “Memorjal w sprawie ceny ropy”, Nafta, №7-8, (1936): 214-216; “Memorjal w sprawie ceny ropy”, Nafta, №5, (1937): 138-143; “Niebezpieczenstwo grozace cenie ropy”, Nafta, №1-2, (1934): 9-13; “Obnizenie ceny ropy”, Nafta, №7, (1934): 89-100; “O utrzymanie dotychczasowej produkcji surowca naftowego”, Nafta, №12, (1932): 346-347; “Ponowne okreslenie ceny ropy naftowej”, Nafta, №4, (1939): 85-90; “Refleksje”, Nafta, №8-9, (1930): 213-216; “Sprawa ceny ropy”, Nafta, №2, (1935): 33-40; “Sprawa ceny ropy”, Nafta, №6-7, (1938): 135-139; “Stanowisko Z. P P N. w sprawie ceny ropy”, Nafta, №1, (1936): 1-4; Wit Sulimirski, “Refleksje”, №9, (1924): 125-128; Wladyslaw Szaynok, “Ceny ropy i produktow naftowych w Polsce w latach 1921-1924”, Nafta, №2, (1925): 19-22; Jozef Szleminski, “Cena ropy jako postulat zasadniczej miary”, Nafta, №4, (1931): 78-82, Jozef Szleminski, “Zagadnienie ceny ropy”, Nafta, №12, (1932): 337-345; “W obliczu zamierzonej znizki ceny ropy”, Nafta, №11-12, (1933): 197-202; “Wplyw i znaczenie ceny ropy”, Nafta, №7-8, (1936): 212-214; “Znaczenie ustalania ceny ropy”, Nafta, №9-11, (1938): 209-211; “Zwyzka ceny ropy”, Nafta, №8, (1937): 209-211; “Zwyzka ceny ropy”, Nafta, №8, (1938): 179-180.. Він наголошував, що низька ціна на сировину сприяла занепаду нафтової промисловости. Через низьку ціну сирої ропи польські виробники не мали коштів проводити дороге пошукове буріння й обмежувалися лише до експлуатації вже відомих нафтових теренів Stanislaw Szczepanowski, “Glowne zagadnienia naftowe”, Nafta, №2, (1924): 19.. Встановлення ціни нафти-сирцю нижче виробничих витрат було вигідне лише НПЗ, оскільки це змушувало виробників продавати копальні, які рафінери завжди були готові купити. Можливість придбати відкриті копальні була настільки важлива для НПЗ, що іноді вони вирішували знизити ціни на нафтопродукти й так відмовитися від своїх прибутків. Це робили, щоб спричинити падіння ціни на нафту-сирець й банкрутство видобувних підприємств. Уже після цього купували копальні й збільшували свою власність у нафтовидобуванні. Це давало НПЗ можливість працювати без конкуренції й опановувати ринки збуту нафтопродуктів Wladyslaw Szaynok, “Walka o cenc ropy”, Nafta, №4, (1923): 49-52.; Marjan Welezynski, “Cena ropy”, Nafta, №6, (1923): 81-82..

Важливою проблемою польської нафтової промисловости Союз вважав застарілість польського нафтового права “Ankieta w sprawie nowej ustawy naftowej”, Nafta, №8-9, (1930): 240; Wladyslaw Dunka de Sajo, “Nowe prawo naftowe”, Nafta, №10, (1930): 283-286; “Memorjal do P Ministra Przemyslu i Handlu w sprawie zmiany ustawodawstwa naftowego”, Nafta, №10, (1930): 280-283; “Oswiadczenie w sprawie zmian w ustawodawstwie naftowym”, Nafta, №1-3, (1938): 2; “Refleksje”, Nafta, №8-9, (1930): 219-220; “Reforma naftowego ustawodawstwa gorniczego”, Nafta, №1-3, (1938): 15-24; Marjan Rosenberg, “Kodyfikacja prawa naftowego a obcy kapital”, Nafta, №1, (1930): 10-20; “Sprawa ustawy naftowej”, Nafta, №2-3, (1939): 48-52; “Stanowisko grupy czysto kopalnianej w sprawie projektu nowej Naftowej Ustawy Gorniczej”, Nafta, №8-9, (1933): 150-153; “Stanowisko /wiazku Przemyslowcow Naftowych w sprawie nowelizacji ustawodawstwa naftowego”, Nafta, № 1-3, (1938): 1; Jozef Strzetelski, “Rozwazania zwiazane z kodyfikacja prawa naftowego w Polsce”, №11-12, (1930): 306-325; Wladyslaw Szaynok, “/miana polskiej ustawy naftowej”, Nafta, №5, (1925): 65-67; Jozef Szleminski, “Analiza sytuacji naftowej w zwiazku z projektowanymi zmianami ustawodawczymi”, Nafta, №1-3, (1938): 2-10; Jozef Szleminski, “Prawo naftowe”, Nafta, №12, (1937): 309-327; Jozef Szleminski, “W przededniu zmiany ustawodawstwa naftowego”, Nafta, №10, (1933): 173-179; “W owalu dyskusji na temat kodyfikacji prawa naftowego”, Nafta, №11-12, (1930): 297-305; “/ dyskusji nad kodyfikacja prawa naftowego”, Nafta, №2, (1930): 47-52.. В ньому найбільшою вадою польська нафтова промисловість бачила існування інституції т. зв. “наділів брутто”. Видобування нафти регулювали норми ще австрійського права початку ХХ ст., які надавали право власникові землі користуватися всіма бітумами. Він міг їх експлуатувати самостійно чи віддавати це право третім особам за винагороду. Як частину плати за передачу цього права власник землі мав частку у виробництві, звільнену від експлуатаційних витрат, т. зв. “наділ брутто”. Така плата в бориславському родовищі сягала 25% від виробництва, інших нафтових округах Польщі - 15-20%, рідше - 10%. Закордоном, крім Румунії, більше ніде не існувало таких високих плат власникам землі за користування нею для видобутку корисних копалин. Навіть у Румунії “наділи брутто” рахували від прогресії виробництва. В інших країнах їх відсоток був істотно нижчий: США - кілька відсотків, провінції Ганновер - 8% від виробництва Крайове нафтове товариство у Львові, ЦДІАЛ, ф. 207, оп. 1, спр. 101, арк. 2; Filip Wachtel, Historyczny rozwojprzemyslu naftowego, w ksiazce Ankieta naftowa odbyta dnia 25 marca 1933 roku z inicjatywy Izby Przemyslowo-Handlowej we Lwowie. (Lwow, 1933), 24; Julian Fabianski, Akcesja czy regale w przyszlej ustawie naftowej? (Lwow: “Drukarnia Lwowska”, 1926), 8-9; Jozef Gaj, Potrzeby inwestycyjne Malopolski Wschodniej w zakresie przemyslu naftowego i gazyfkacji. (Lwow, 1939), 5; Wladyslaw Szaynok, “/miana polskiej ustawy naftowej”, Materjaly do Ankiety w sprawie kodyfikacji polskiego prawa naftowego, №3, (1927): 3..

Нафтова промисловість Польщі домагалася зміни таких правових норм і принаймні зменшити “наділи брутто” Крайове нафтове товариство у Львові, ЦДІАЛ, ф. 207, оп. 1, спр. 70, арк. 44; Спілка польських нафтопромисловців, кооператив з обмеженою відповідальністю, м. Львів, ЦДІАЛ, ф. 219, оп. 1, спр. 112, арк. 13; Filip Wachtel, Historyczny rozwoj przemyslu naftowego, w ksia/ce Ankieta naftowa odbyta dnia 25 marca 1933 roku z inicjatywy IzbyPrzemyslowo-Handlowej we Lwowie. (Lwow, 1933), 24-25; Julian Fabianski, Akcesja czy regale w przyszlej ustawie naftowej? (Lwow: “Drukarnia Lwowska”, 1926), 5-8; Jozef Szleminski, Kopalnictwo naftowe jako podstawa przemyslu naftowego, w ksiazce Ankieta naftowa odbyta dnia 25 marca 1933 roku z inicjatywy Izby Przemyslowo- Handlowej we Lwowie. (Lwow, 1933), 99.. Вони мали підстави існувати, коли не було незалежної Польщі, але після Першої світової війни й істотного зменшення видобутку ропи негативно впливали на економіку держави Wladyslaw Szaynok, “Zmiana polskiej ustawy naftowej”, Materjaly do Ankiety w sprawie kodyfkacji polskiego prawa naftowego, №3, (1927): 3.. Польський уряд довго обговорював цю проблему. Міністерство промисловости і торгівлі рескриптом від 23 грудня 1920 р. надало право шукати і видобувати вугілля, залізну руду, калійні солі та озокерит лише державі. Від цього часу головно в господарському середовищі почали зауважувати, що це необхідно поширити і на нафту Крайове нафтове товариство у Львові, ЦДІАЛ, ф. 207, оп. 1, спр. 150, арк. 1--258; спр. 191, арк. 1--171, спр. 211, арк. 1--75; спр. 252, арк. 1--195; спр. 253, арк. 1--149; спр. 301, арк. 35--36; спр. 313, арк. 34-35; спр. 481, арк. 7; спр. 497, арк. 1-51, спр. 741, арк. 1-24; Julian Fabianski, Akcesja czy regale w przyszlej ustawie naftowej? (Lwow: “Drukarnia Lwowska”, 1926), 3. “Ankiety, konferencje, posiedzenia”, Wiadomosci gospodarcze, №23, (1927): 445; №17, (1933): 259; №22, (1937): 317 Juljusz Mokry, Marjan Rosenberg, “II. Projekt Polskiej ustawy naftowej”, Materjaly do Ankiety w sprawie kodyfikacji polskiego prawa naftowego, №1, (1927): 3-4;. “Posiedzenie plenarne Izby handlowej i przemyslowej we Lwowie”, Wiadomosci gospodarcze, №23, (1927), 426-428; Sprawozdanie z czynnosci oraz protokoly posiedzen plenarnych Izby handlowej i przemyslowej we Lwowie w roku 1927. (Lwow, 1929), 275-281; Sprawozdanie z czynnosci oraz protokoly posiedzen plenarnych Izby przemyslowo-handlowej we Lwowie w roku 1928. (Lwow, 1930), 95-96; “W sprawie podstaw nowej ustawy naftowej”, Wiadomosci gospodarcze, №24, (1927): 457-462.. Союз противився надмірним наділам ропи-брутто, оскільки вони перебували в руках спекулянтів, а не селян. На практиці наділи ропи-брутто призводили до зубожіння виробників нафти-сирцю “W sprawie bruttow”, Nafta, № 9, (1923): 132-136; Bronislaw Wojciechowski, Czyjq wlasnosciq sq brutta naftowe? Nafta, №2, (1923):20-23..

З нафтової промисловости, на думку Союзу, також надмірно стягували інші податки “Kopalnictwo naftowe a nasz system podatkowy”, Nafta, №2-3, (1939): 57-63; “Podatek przemyslowy od produkcji bruttowej”, Nafta, №2, (1935): 40-42; Wladyslaw Szaynok, “Opodatkowanie produktow naftowych”, Nafta, №1, (1922): 19-21.. При цьому для неї встановлювали спеціяльні плати на користь держави. Так, Союз виступав проти стягування плат від нафтопродуктів на користь Державного Дорожнього Фонду (Paсstwowy Fundusz Drogowy). Також вважав, що запровадження спиртових мішанок було платою на розвиток рільництва коштом нафтової промисловости Wladyslaw Dunka de Sajo, “Kondotjerska robota”, Nafta, №2-3, (1931): 51-54; “Nacisk spirytusu w asystencji oplat drogowych i perspektywy znizki cen produktow naftowych”, Nafta , №11, (1932): 281-296; “O wyrazny kierunek panstwowej polityki naftowej”, Nafta, №4, (1933): 58-59; “W obliczu grozacej katastrofy”, Nafta, №11, (1932): 308-310; “Wprowadzenie spirytusu do napcdn i opodatkowanie benzyny na fundusz drogowy”, Nafta, №8-9, (1932): 207-209..

Ставлення Союзу до Державного НПЗ в Дрогобичі

Важливою для Союзу була праця Державного Нафтового Заводу “Полмін” (Paсstwowa Fabryka Olejуw Mineralnych “Polmin”) в Дрогобичі Спілка польських нафтопромисловців, кооператив з обмеженою відповідальністю, м. Львів, ЦДІАУЛ, ф. 219, оп. 1, спр. 234, арк. 22-24зв; спр. 235, арк. 32-33; “20 lat dzialalnosci Z.wiazkn”. Nafta, № 5-6, (1939): 124: Wladyslaw Szaynok, “Drohobycz - Panstw. Zaklady Naftowe Spolka Akcyjna”, Nafta, №1, (1922): 5-10; Jozef Szleminski, “Zadania i rola “Polminu” w dziedzinie wiertnictwa”, Nafta, №2, (1930): 37-41; “Walne Zgromadzenie Zwiazku Polskich Przemyslowcow naftowych”, Nafta, №3, (1923): 40.. Це підприємство відбирало майже всю ропу-брутто (призначена для виплати власникам землі за користування нею). Союз сподівався, що “Полмін” як велике державне НПЗ буде купувати більше сирої ропи в чистих виробників. На думку Союзу, цей НПЗ мав виконувати важливу функцію - переробляти нафту-сирець чистих виробників і віддавати їм нафтопродукти для наступного продажу на власний рахунок. Таким робом завод мав стати регулятором ціни на ропу “Sprawozdanie z czynnosci w roku 1924”, Nafta, №3, (1925): 34. St., “Czysci producenty ropy”, Nafta, №9, (1923): 137; Wit Sulimirski, “Refleksje”, Nafta, №9, (1924): 128; Wladyslaw Szaynok, “Ceny ropy i produktow naftowych w Polsce w latach 1921-1924”, Nafta, №2, (1925): 22; Jozef Szleminski, “Kwestja odbioru ropy bruttowej”, Nafta, №7, (1931): 169-174; Jozef Szleminski, “Rzad i Polmin”, Nafta, №12, (1929): 162-171..

У 1920-х рр. Союз противився вступу “Полміну” до картелю НПЗ “Nowa ofenzywa”, Nafta, №12, (1924): 173-175.. На його думку, за допомоги “Полміну” уряд мусив регулювати нафтові справи, а не перетворювати його на звичайне заробіткове підприємство. Цей НПЗ якраз і був створений, щоб забезпечити державне регулювання справ в нафтовій промисловості Kazimierz Brzozowski, “Rewindykacja praw do “Polminu”, Nafta, №4, (1931): 89; “O wyrazny kierunek panstwowej polityki naftowej”, Nafta, №4, (1933): 60-61; “Przeciw kartelowi naftowemu”, Nafta, №10, (1923): 146; Jozef Szleminski, “Zadania i rola “Polminu” w dziedzinie wiertnictwa”, Nafta, №2, (1930): 39..

Вступ “Полміну” до картелю в 1925 р. спричинив низку негативних наслідків, оскільки під впливом домовленостей з іншими великими НПЗ державне нафтове підприємство купувало менше нафти-сирцю в чистих виробників. Що більше, під тиском картелю “Полмін” перестав купувати ропу-брутто, оскільки Синдикат Нафтової Промисловості організував власне бюро закупівлі, довіривши це фірмі Нафтовій Компанії “Вакуум” (Vacuum Oil Company) “20 lat dzialalnosci Zwiazku”, Nafta, №5-6, (1939): 124; “Sprawozdanie z czynnosci w roku 1925”, Nafta, №5, (1926): 66; Wladyslaw Szaynok, “Kartel czy Panstwo?” Nafta, №5, (1926): 78; Wladyslaw Szaynok, “Kartel ropny”, Nafta, №4, (1925): 49-50; Wladyslaw Szaynok, “Program polskiego kartelu naftowego”, Nafta, №5, (1925): 68-69; Wladyslaw Szaynok, “Zakup ropy naftowej przez Polmin”, Nafta, №6, (1925): 82-83.. В результаті виробники ропи почали домагатися експорту сировини. Вони вважали, що їх дискримінують, бо нафта була єдиною сировиною, яку забороняли продавати закордон Wladyslaw Szaynok, “Wywoz ropy”, Nafta, №11, (1925): 169-171; Stanislaw Szczepanowski, “Kartel... podpisany”, Nafta, №11-12, (1928): 127.. Цю проблему вирішували лише за втручання уряду “Sprawozdanie z czynnosci w 1926 r.”, Nafta, №3, (1927): 34., однак й надалі “Полмін” під впливом картелю відмовлявся купувати нафту-сирець чистих виробників “Sprawozdanie z czynnosci Z. P. P N. za rok 1928”, Nafta, №5, (1929): 78..

Союз був переконаний, що чужоземний капітал хотів зруйнувати “Полмін” за допомоги картелю. Він вважав це дуже небезпечним, бо так держава віддала б чужоземцям важливу на випадок війни галузь. “Полмін” забезпечував на фтопродуктами військо і на випадок переходу цього підприємства до чужоземних фірм держава не могла б контролювати число запасів нафтопродуктів з початком війни. Такі резерви необхідно собі забезпечувати в часі миру Bronislaw Wojciechowski, “Koncentracja przemyslu naftowego”, Nafta, №6, (1928): 92; Bronislaw Wojciechowski, “Rozwazania przeciwkartelowe”, Nafta, №4, (1928): 59-60..

Союз і пошук ропи

Багато уваги Союз приділяв розвитку нафтового буріння, особливо пошукового. Від цього, на його думку залежало майбутнє польської нафтової промисловости, оскільки зростало внутрішнє споживання нафтопродуктів і з часом їх могло стати замало. Бориславське родовище вичерпувалося, треба було шукати нові нафтоносні терени Jan Brzozowski, “Cyfry godne uwagi”, Nafta, №2, (1930): 42-47; Wit Sulimirski, “O nowe wiercenia za ropa”, Nafta, №7, (1926): 103-106; Wit Sulimirski, “Wiercenia poszukiwawcze”, Nafta, №2-3, (1929): 36-38; Jozef Szleminski, “Kopalnictwo naftowe i jego problemy”, Nafta, №2, (1936): 40-46; Jozef Szleminski, “Wymowa pietnastolecia”, Nafta, №1, (1935): 9-13; Wladyslaw Wloch, “Wykres produkcji ropy. Przemysl naftowy w 1928 r.”, Nafta, №2-3, (1929): 39-42; Ignacy Wygard, “Zagadnienie poszukiwawcze w polskim przemysle naftowym”, Nafta, №2, (1936): 47-52..