Польська операція Народного комісаріату закордонних справ: архівно-слідча справа Адольфа Петровського

24 вересня 1957 р. Петровський Р., який на той час жив у Ялті Кримської області, отримав від Голови Військового трибуналу Прикарпатського військового округу генерал -майора юстиції Мельниченка довідку про те, що його батько реабілітований посмертно. Крім того, в ній зазначалося, що «на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР № 1655 від 8 вересня 1955 р. син громадянина Петровського А. M. - Петровський Річард Адольфович - має право на отримання двомісячної заробітної плати за місцем колишньої роботи батька, виходячи з місячного окладу, наявного на день реабілітації, за посадою, яку займав до арешту громадянин Петровський А. M.» (ЦДАГОУ, ф. 263, оп. 1, спр. 43398-ФП, т. 2, арк. 86).

Ще більш цинічною була відповідь на заяву сина Петровсь - кого А. на адресу КДБ при Раді Міністрів УРСР з проханням видати йому свідоцтво про смерть батька. 24 жовтня 1957 р. у висновку на звернення Петровського Р. інспектор 2 -го відділення обліково-архівного відділу КДБ Бесєдіна, зокрема, зазначила: «Вважала б можливою реєстрацію смерті Петровського А. М. в Київському міському бюро ЗАГСу як померлого у в'язниці 17 січня 1942 р. від гострої жовтої атрофії печінки, повідомивши заявника про те, що він може отримати свідоцтво про смерть батька, звернувшись до Київського міського бюро ЗАГСу». Цей висновок схвалив заступник Голови КДБ при Раді Міністрів УРСР полковник Павло Тихонов (ЦДАГОУ, ф. 263, оп. 1, спр. 43398-ФП, т. 2, арк. 88).

Тільки наприкінці 1980-х років радянські громадяни вперше дізналися про справжні причини та реальні дати смерті своїх рідних та близьких. Місця вбивств та масових поховань також були виявлені в основному лише в 1990-х роках.

Висновки. Як свідчить розглянута нами архівно-слідча справа № 741537, фактично не було такої сфери життя радянського суспільства, в якій апарат НКВС не шукав би «польських шпигунів» чи «агентів», а там, де не вистачало реальних ворогів, їх ство - рювали. У цьому сенсі «польська операція» була схожа на інші «національні операції» НКВС СРСР («німецьку», «румунську», «харбінську» та ін.), хоча послужила для них зразком.

Історик зобов'язаний розуміти мотивацію дій всіх учасників подій. Однак відповідь на питання, якою мірою шпигуноманія в СРСР була виправдана, виходить за рамки цього дослідження. Навіть якщо припустити, що хтось зі співробітників польських дипломатичних представництв в СРСР працював на польську розвідку, а такі, як ми переконалися, безсумнівно, були, то це ще не означало, що радянські або іноземні посадові особи, які контактували з ними, могли збирати і передавати туди матеріали, які становили державну таємницю.

Оскільки більшовицький проєкт був, зрештою, соціально, а не етнонаціонально орієнтованим, у тривалій дискусії про «національні операції» залишається питання: якою мірою варто говорити про «етнізацію» уявлень радянського керівництва та підпорядкованих йому каральних органів, а якою - про переслідування представників різних народів, які опинилися в кордонах СРСР, за полі - тичними ознаками?

Використані посилання

1. Великий терор (2010): польська операція 1937-1938 / Welki Terror: operacja polska 1937-1938 / red. J. Bednarek i in., wybor dokumentow i red. W. Chudzik, J. Szapowal і in. / «Польща та Україна в тридцятих-сорокових роках XX ст. Невідомі документи з архівів спеціальних служб» / «Polska i Ukraina w latach trzydziestych-czterdziestych XX wieku. Nieznane dokumenty z archiwow sluzb specjalnych». Т. 8, частина перша, Варшава-Київ. 1040 с.

2. Галузевий державний архів Служби безпеки України (ГДА СБУ). Ф 5. Оп.1. Спр. 465; Ф. 9. Оп 1. Спр. 10, 81; Ф. 16. Оп. 1. Спр. 104, 190, 211, 245.

3. Кулаковський П., Шаповал Ю. (1997). Спільне українсько-польське видання «Польща та Україна в тридцятих-сорокових роках XX століття. Невідомі документи з архівів спеціальних служб» / З архівів ВУчК-ГПУ-НКВД-КГБ. Вип. 1-2. С. 9-44.

4. Лубянка. (2004). Сталин и Главное управление госбезопасности НКВД. Архив Сталина. Документы высших органов партийной и государственной власти. 1937-1938. Под ред. акад. А. Н. Яковлева; сост. В. Н. Хаустов, В. П. Наумов, Н. С. Плотникова. Москва: МФД. 736 с.

5. Мазохин О. Б. (2011). Право на репрессии. Внесудебные полномочия органов государственной безопасности (1918-1953 гг.). Москва: Кучково поле. 752 с.

6. Петров Н. В., Рогинский А. Б. (1997). «Польская операция» НКВД 1937-1938 гг. Исторические сборники «Мемориала». Выпуск 1: Репрессии против поляков и польских граждан. Москва: Звенья. С. 22-43.

7. Реабилитация (2000): как это было. Документы Президиума ЦК КПСС и другие материалы. В 3-х томах. Т. 1. Март 1953 - февраль 1956. Сост. Артизов А. Н., Сигачев Ю. В., Хлопов В. Г., Шевчук И. Н. Москва: МФД. 507 с.

8. Тепляков А. Г. (2007). Процедура: исполнение смертных приговоров в 19201930-х годах. Москва: Возвращение. 108 с.

9. Україна-Польща (2012). 1920 - 1939 рр.: З історії дипломатичних відносин УССР з Другою Річчю Посполитою: Документи і матеріали. Інститут історії України НАН України; упорядкування, коментарі, вступна стаття: Н. С. Рубльова, О. С. Рубльов. Київ: Дух і літера. 624 с.

10. Центральний державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГОУ)). Ф. 263. Оп. 1. Спр. 43398-ФП, Т. 1. - 89 арк.; Т. 2 - 132 арк.

11. Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. (1997). ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. За ред. Т. Хорунжа. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського; Служба Безпеки України. Київ: Абрис. 608 с.

12. Courtois S., Werth N., Panne J.-L., Paczkowski A., Bartosek K. and Margolin J.-L. (1997). Le Livre Noir du Communisme. Crimes, terreur, repression. Paris: Editions Robert Laffont. 846 p.

13. Iwanow M. (1991). Pierwszy narod ukarany: Polacy w Zwiqzku Radzieckim, 1921-1939. Warszawa-Wroclaw: Panstwowe wydawnictwo naukowe. 399 s.

14. Iwanow M. (2014). Zapomniane ludobojstwo. Polacy w panstwie Stalina. «Operacja polska» 1937-1938. Krakow: Znak. 445 s.

15. Kusnierz R. (2010). Funkcjonowanie polskich placowek dyplomatycznych w ZSRS w warunkach Wielkiego Terroru (1937-1938) [w:] Polska dyplomacja na Wschodzie w XX - poczqtkach XXI wieku. Praca zbiorowa pod red. H. Stronskiego i Grz. Seroczynskiego. Olsztyn-Charkow: Litera. 656 s.

16. Kusnierz R. (2016). Czystki i terror na Ukrainie (1934-1938). Torun: Wydawnictwo Adam Marszalek. 373 s.

17. Nowinowski S. M. (2005). Specyfika funkcjonowania polskich placowek dyplomatycznych i konsularnych w Zwiqzku Sowieckim (1936-1939) [w:] Z dziejow polskiej sluzby dyplomatycznej i konsularnej. Ksi^ga upami^tniajqca zycie i dzielo Jana Nowaka-Jezioranskiego (1914-2005). Pod red. J. Farysia i M. Szczerbinskiego. Gorzow Wielkopolski: Sonar Sp. 536 s.

18. Peplonski A. (1996). Wywiad polski na ZSSR 1921-1939. Warszawa: Bellona. 224 s.

19. Peplonski A. (2011). Wojna o tajemnice. W tajnej sluzbie Drugiej Rzeczypospolitej 1918-1944. Krakow: Wydawnictwo Literackie. 432 s.

20. Pietrow N. (1993). Polska operacja NKWD. Karta. nr. 11. s. 27-29.

21. Polacy na Ukrainie (2014). Zbior dokumentow, cz. 1: lata 1917-1939, t. VII. Pod red. S. St^pnia i O. Rublowa. Przemysl: Poludniowo-wschodni Instytut Naukowy. 350 s.

22. Skora W. (2010). Porwanie kierownika polskiej placowki konsularnej w Kijowie Jerzego Matusinskiego przez wladze radzieckie w 1939 r. [w:] Polska dyplomacja na Wschodzie w XX - poczqtkach XXI wieku. Praca zbiorowa pod red. H. Stronskiego i Grz. Seroczynskiego. Olsztyn-Charkow: Litera. 656 s.

23. Sommer T. (2014). Operacja antypolska NKWD 1937-1938. Geneza i przebieg ludobojstwa popelnionego na Polakach w Zwiqzku Sowieckim. Warszawa: 3S Media. 416 s.

References

1. Branch State Archives of the Security Service of Ukraine. (ukr), (rus).

2. Central State Archives of Public Associations of Ukraine. (ukr, rus).

3. Ivanov M. (1991). The first nation punished: Poles in the Soviet Union, 1921-1939. Warsaw-Wroclaw: PWN. 399 p. (pol).

4. Ivanov M. (2014). Forgotten genocide. Poles in Stalin's state. «Polish Operation» 1937-1938. Krakow: Sign. 445 p. (pol).

5. Kulakovskiy P., Shapoval Y. (1997). Joint Ukrainian-Polish edition «Poland and Ukraine in the thirties-forties of the XX century. Unknown documents from the archives of special services». From the archives of VUCHK-GPU-NKVD-KGB. Issue 1-2. PP. 9-44. (ukr).

6. Kusnierz R. (2010). The functioning of Polish diplomatic missions in the USSR in the conditions of the Great Terror (1937-1938) [in:] Polish diplomacy in the East in the twentieth - early twenty-first century. Collective work edited by H. Stronski and Grz. Seroczynski. Olsztyn-Kharkiv: Letter. 656 p. (pol).

7. Kusnierz R. (2016). Purges and terror in Ukraine (1934-1938). Torun: Adam Marszalek Publishing House. 373 p. (pol).

8. Lubyanka. (2004). Stalin and the Main Directorate of State Security of the NKVD. Stalin's archive. Documents of the highest bodies of party and state power. 1937-1938. Ed. Acad. A. N. Yakovlev; sost. V. N. Khaustov, V. P. Naumov, N. S. Plotnikova. Moscow: MFD. 736 p. (rus).

9. Mazokhin, O. B. (2011). The right to repression. Extrajudicial powers of state security bodies (1918-1953). Moscow: Kuchkovo Pole. 752 p. (rus).

10. Nowinowski S.M. (2005). Specificity of the functioning of Polish diplomatic and consular posts in the Soviet Union (1936-1939) [in:] From the history of the Polish diplomatic and consular service. A book commemorating the life and work of Jan Nowak-Jezioranski (1914-2005). Edited by J. Farys and M. Szczerbinski. Gorzow Wielkopolski: Sonar Sp. 536 p. (pol).

11. Peplonski A. (1996). Interview Polish at the USSR 1921-1939. Warsaw: Bellona. 224 p. (pol).

12. Peplonski A. (2011). A war of secrets. In the secret service of the Second Polish Republic 1918-1944. Krakow: Wydawnictwo Literackie. 432 pp. (pol).

13. Petrov N. (1993). Polish NKVD operation / Karta. №. 11, PP. 27-29. (pol).

14. Petrov N. V., Roginsky A. B. (1997). «Polish Operation» NKVD 1937-1938. Istoricheskie sborniki «Memoriala». Issue 1: Repressions against Poles and Polish citizens. Moscow: Zvenya. PP. 22-43. (rus).

15. Poles in Ukraine (2014). Collection of documents, part 1: years 1917-1939, vol. VII. Edited by S. Stepien and O. Rublev. Przemysl: South-Eastern Scientific Institute. 350 pp. (pol).

16. Rehabilitation (2000): how it was. Documents of the Presidium of the Central Committee of the CPSU and other materials. In 3 volumes. T. 1. March 1953-February 1956. Compiled by Artizov A. N., Sigachev Y. V., Khlopov V. G., Shevchuk I. N. Moscow: MFD. 507 p. (rus).

17. Shapoval Y., Prystaiko V., Zolotarev V. (1997). Cheka-GPU-NKVD in Ukraine: persons, facts, documents. Ed. T. Khorunzha. NAS of Ukraine. Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies. M.S. Hrushevsky; Security Service of Ukraine. Kyiv: Abris. 608 p. (ukr).

18. Skora W. (2010). The kidnapping of the head of the Polish consular post in Kiev Jerzy Matusinski by the Soviet authorities in 1939 [in:] Polish diplomacy in the East in the twentieth - early twenty-first century. Collective work edited by H. Stronski and Grz. Seroczynski. Olsztyn-Kharkiv: Letter. 656 p. (pol, ukr).

19. Sommer T. (2014). NKVD Anti-Polish Operation 1937-1938. The genesis and course of the genocide committed against Poles in the Soviet Union. Warsaw: 3S Media. 416 p. (pol).

20. Teplyakov A. G. (2007). Procedure: execution of death sentences in the 1920s - 1930s. Moscow: Return. 108 p. (rus).

21. Welki Terror: Polish Operation 1937-1938 (2010). Ed. J. Bednarek et al., selection of documents and ed. W. Chudzik, J. Shapoval et al. «Poland and Ukraine in the thirties- forties of the XX century. Unknown documents from the archives of the special services». T. 8, part one, Warsaw-Kyiv.1040 p. (ukr, pol).

22. Ukraine-Poland (2012) 1920-1939 : On the history of diplomatic relations of the USSR with the Second Polish Republic: Documents and materials. Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine; arrangement, comments, introductory article: N. S. Rubleva, O. S. Rublev. Kyiv: Spirit and Letter. 624 p. (ukr).

Размещено на Allbest.ru